Естетичне і психологічне

Глибинна психологія тісно пов'язана з етичним пізнанням як особливим способом емоційного освоєння ре­альності

Естетичне (грец. аestеtіkоs — чуттєво сприйняте) — чуттєва фор­ма цілісного пізнання, звернена до почуття задоволення чи неза­доволення

Естетичне відокремлює мистецтво у феноменологіч­ній формі вільної духовної творчості від науково-теоре­тичної сфери діяльності: досконалість чуттєвого пізнан­ня, спрямованого на споглядання одиничних предметів, що осягаються в завершеності та цілісності, протистоїть логічному, що абстрагує та роз'єднує цілісність предме­тів, явищ і сутностей.

Класична естетика, представлена у працях німець­ких філософів і письменників Шіллера, Гете, Гегеля, витлумачує творчість як духовне споглядання. У «Фе­номенології духу» (1807) Гегель означив мистецтво як художню релігію: дух є абсолютним твором мистецтва й абсолютним митцем. Тому естетичне означало чуттєву видимість духовного. З цим пов'язане класичне тлума­чення естетичного.

Класичне естетичне — чуттєве пізнання, що спирається на ідеал прекрасного — уявлення про втілення в об'єкті універсальної ду­ховної сутності.

Запропонувавши тезу «смерті Бога», Ніцше позба­вив людини у її творчій самореалізації загальної теоло­гічної установки — нормативного універсального ідеа­лу, «всезагальної людськості». Світ постав у діонісійському екстазі, із драмою відокремленого Его. У тракта­ті «Народження трагедії з духу музики» (1872) Ніцше класичне естетичне, тобто прекрасне, охарактеризував як аполлонівське начало, що означає гармонію, мудрий спокій та врівноваженість, протиставивши йому Сіоні­стське естетичне, що ґрунтується на нестримних пристрастях, душевно-тілесних поривах, святковому збудженні та божевіллі. Некласичне естетичне утвер­джується в XX ст. значною мірою завдяки концепції Ніцше як визнання вичерпаності категорії прекрасного (витіснення ідеї гармонійного порядку ідеєю дисгармо­нійного хаосу).

Некласичне естетичне — чуттєве пізнання, яке основною есте­тичною цінністю проголошує піднесене, діонісійське як стихійну могутність індивідуальних поривів і пристрастей.

Модерний естетизм Ніцше протиставив естетичні цінності етичним та духовним: існування світу виправ­довувалося тільки як естетичний феномен, що перебу­ває за межами добра і зла. Художню культуру завдяки його концепції розглядають як культуру модернізму, в естетиці домінують некласичні засади, руйнується цілісність всесвітньої історії естетичного, історію культури можна тлумачити як плинну множинність художніх систем.

Коли зароджувалась аналітична психологія, некласичну естетику супроводжувало утвердження некласичного бачення світу, тобто розуміння буття як роздрібненого, хаотичного, позбавленого універсального сенсу. Визнаючи естетичну функцію основною у мистецтві, Юнг водночас вважав чистий естетизм обмеженням сфери людського духу, оскільки абсолютизоване; естетичне бачення позбавлене відчуття єдиного буття - Свою психологічну теорію він пов'язав із тлумаченням; класичної та некласичної естетики, зокрема з тлумаченням естетичної теорії прекрасного Шіллера, що поєднувала чуттєве й духовне, та теорії демонічного есте­тизму Ніцше, що роз'єднувала ці сутності.

У праці «Психологічні типи» Юнг здійснив своєрідний синтез естетики та психології: естетичне відкривається для глибинного осмислення. Аналізуючи працю: Ніцше «Народження трагедії з духу музики», Юнг зазначав, що її автор, поглянувши на глибинну пару про­тилежностей — боротьбу Аполлона й Діоніса — через новомодні окуляри естетизму, важливу метафізичну проблему античності аналізував у суто естетичній пло­щині, хоча боротьба Аполлона з Діонісом і їх остаточне примирення для еллінів було не так естетичною, як значущою релігійною проблемою. Абсолютизацію естетичного неважко збагнути, зазначав Юнг, якщо зважати, що естетичний розгляд відразу перетворює проблему на образ. Можна милуватись його красою і його потворніс­тю без співчуття і співпереживання, не заглиблюючись у зображену пристрасть. «Естетична установка захищає від участі, від особистого залучення, до якого неминуче веде релігійне розуміння проблеми». Оскільки, на думку Юнга, модерний естетичний розгляд, уникаючи єдиного смислу, ніколи й не зможе осягнути цілісність явища, то актуальне поєднання естетики (чуттєво сприйнятого) з психоаналітикою (осмисленим), тобто психоестетика, спрямоване на відновлення духу культурної традиції, орієнтованої на цілісний пошук, єд­ність чуттєвого та духовного смислів

Закономірно, що некласична естетика, спрямована проти цілісності, зацікавилася фройдизмом і феноме­ном несвідомого: несвідоме вона тлумачила як чисте естетичне.

Дата добавления: 2015-08-18