Особливості і види міжнародних комерційних операцій.

У міжнародній торгівлі об'єктами комерційних операцій є ма­теріально-речова продукція і послуги. Необхідно пам'ятати, що міжнародні комерційні операції (або торгові угоди), хоча і підкоря­ються нормам національного права, все ж відрізняються своїми пра­вилами, нормами і традиціями від операцій усередині країни, оскільки вони регулюються окремими міжнародними актами.

Перш за все необхідно уточнити які ж угоди можна вважати міжна­родними, тобто такими, до яких застосовні норми міжнародного пра­ва. Згідно з Конвенцією ООН про договори купівлі-продажу, міжна­родної (або зовнішньоторговельної) вважається угода, що укладається між контрагентами — торговими партнерами, комерційні підпри­ємства яких знаходяться в різних країнах, іншими словами, в юри­дичній адресі яких вказані різні держави.

Зовнішньоторговельні угоди відрізняються значно більш високим ступенем складності в порівнянні з угодами внутрідержавних госпо­дарських зв'язків, коли у договірні відносини вступають фізичні і юридичні особи однієї і тієї ж сторони, їх виконання вимагають ціло­го комплексу додаткових заходів (наприклад, отримання експортної або імпортної ліцензії), додаткових витрат (наприклад, оплати митних зборів і т.д.) витрат (наприклад, оплати митних зборів і т.д.).

Зовнішньоторговельні угоди породжують складніші проблеми страхування і транспортування товару. Звідси необхідність закріплю­вати в контрактах цілий ряд таких положень або умов, які відсутні в договорах між постачальниками і покупцями однієї і тієї ж держави. При укладанні зовнішньоторговельних договорів купівлі-продажу слід більш детально регулювати питання комерційних розрахунків, приймання товарів по кількості і якості, проблему відповідальності сторін за продаж виконання договору і його виконання і ін. Інакше можуть виникнути непереборні труднощі при стягненні платежів, штрафів, неустойок. Спірні питання по зовнішньоторговельній опе­рації і майнові санкції завжди складніше дозволити, ніж суперечка по внутрішньогосподарчих зв'язках між підприємствами однієї країни.

Відзначені специфічні особливості зовнішньоторговельних угод вимагають з особливою ретельністю підходити до складання кон­трактів, їх оформлення. Ці контракти повинні більш детально і стро­го формулювати умови, ніж договір, що закріплює комерційну угоду внутрідержавного характеру. Контракт зовнішньоторговельної купівлі-продажу — це, в більшості своїй, багатосторінковий доку­мент, регулюючий такі питання, як предмет договору, ціна, термін і період поставки, спосіб упаковки товару, умови і форми платежу, по­рядок приймання по кількості і якості, гарантії якості товару, що по­ставляється, базисні умови поставки або права і обов'язки сторін, санкції за прострочення поставки, санкції за виконання договору, звільнення від відповідальності, порядок дозволу можливості супере­чок, мова договору, порядок розірвання договору і правові наслідки і ін.

Укладаючи зовнішньоторговельну угоду, необхідно особливо по­клопотатися про гарантії виконання вашим партнером узятих на себе зобов'язань. Тому в тексті контракту необхідно передбачити набір різних гарантій виконання тією або іншою стороною своїх договірних зобов'язань. Причому вказаний набір повинен складати гарантії, що забезпечують виконання зобов'язань, не тільки за допомогою суду, але і без жодної його участі. До таких можна віднести, наприклад, за­вдаток, застава, стовідсоткова попередня оплата поставки продукції, аванс, банківська гарантія і інші заходи суспільного характеру, здатні спонукати вашого партнера до належного і своєчасного виконання своїх договірних зобов'язань без тиску з боку судових органів.

Правильно складений контракт — це надійна гарантія від збитків. Складання його вимагає не тільки знання законодавства, практики, але і уміння коротко і точно формулювати умови договору, уміння виділяти юридичне значущі моменти.

У практичній діяльності при складанні контрактів часто викорис­товуються типові контракти. Типовий контракт — це розроблений відповідно до встановлених міжнародних вимог документ, що містить типові зразки формулювань і термінів окремих умов договору. Типо­вий контракт не має юридичної сили і сторони не зобов'язані строго слідувати його змісту. Проте, в більшості своїй типовий контракт до­помагає скоротити час на пошук необхідних формулювань стандарт­них положень і умов договору — типовий контракт є тільки скелетом будь-яких договірних стосунків, положення якого конкретизується і уточнюється особливостями і специфікою реальної угоди. Істотну до­помогу типовий контракт може надати підприємцям-початківцям. На підставі типового контракту складається програма переговорів щодо тієї або іншої угоди.

Перш ніж приступити до складання контракту, необхідно зібрати максимум інформації про партнера і провести переговори про умови договору.

Інформація про партнера повинна включати головним чином відомості про його платоспроможність (якщо він є покупцем), або про якість товару що поставляється (якщо він є продавцем), його надійність, порядність, ділові якості і зацікавленість в тій або іншій комерційній операції. Від всього цього багато в чому залежить зміст контракту і ефективність його виконання.

Міжнародні комерційні угоди можна розділити на угоди купівлі-продажу і товарообмінні.

Такий розподіл грунтується на тому, що при угодах купівлі-продажу продавець (званий в зовнішньоторговельних операціях експорте­ром) зобов'язаний продати товар у власність безпосередньому учасни­ку угоди — покупцю (який в зовнішньоторговельних операціях називається імпортером), за умови, що останній зобов'язаний сплати­ти за товар якусь грошову суму, тоді як при товарообмінних угодах один товар обмінюється на іншій з дотриманням якихось умов, залеж­них від типу угоди. Природно, що при тих і інших угодах мають місце вивіз товару за межу (експорт) і ввезення товару з-за кордону (імпорт). Але при угодах купівлі-продажу, ми маємо справу, умовно кажучи, з експортом і імпортом в чистому вигляді, тобто один контрагент вис­тупає в кожному контракті тільки як продавець-експортер або поку­пець-імпортер.

При товарообмінних операціях, які називаються також угодами зустрічної торгівлі, один і той же контрагент може виступати імпортером одних товарів і експортером інших, або буде експортером, бере на себе зобов'язання закупити якісь товари (тобто виступити імпорте­ром) у інших підприємців країни покупців.

У зовнішньоторговельних угодах існує також поняття реекспортних і реімпортних угод.

Реекспортні угоди передбачають продаж і вивіз з країни раніше за­везених в неї товарів без переробки. Країна (і суб'єкти підприємниць­кої діяльності), яка ввозить, а потім вивозить товари в третю країну називається тим, що реекспортує. Реекспортні операції передбачають укладання 2-х зовнішньоторговельних договорів тим, що реекспор­тує. При цих угодах товар може перетинати (тобто ввозитися) межу реекспортує, а може прямо прямувати від джерела закупівлі безпосе­редньо в третю країну. Яким чином краще доставити товар від експор­тера кінцевому імпортеру, вирішує між собою той, хто реекспортує і кінцевий імпортер, зіставляючи між собою витрати на транспорт, митні процедури і інші умови. Основною, найголовнішою умовою ре-експортної угоди є те, що той, хто реекспортує, не піддає товари ніякій переробці, не вносить в їх конструкцію і дизайн ніяких змін. Реекспортні угоди, в основному, здійснюються за замовленням кінце­вого імпортера, якщо він не має виходу на ринок країни експортера або не хоче нести витрати, пов'язані з таким виходом. Іноді причиною реекспортерних угод є торгово-політичні умови, що обмежують екс­порт або імпорт даних товарів в деякі країни.

Якщо продавець хоче обмежити право покупця реалізувати товар в треті країни, що звичайно пов'язане із захистом своїх ринків збуту, він повинен чітко це вказати в договорі купівлі-продажу.

Операції реімпорту за своєю суттю є експортом, при якому має місце ввезення в країну раніше вивезених з неї товарів, що не відбув­ся. Сюди частіше за все відноситься повернення забракованих покуп­цем товарів, повернення товарів не проданих на аукціоні, повернення товарів, не реалізованих через компенсаційні склади. Товари, що по­вертаються з виставок і ярмарків до реімпорту не належить.

Основними типами угод стрічної торгівлі є:

1) бартерні угоди;

2) стрічні закупівлі;

3) компенсаційні угоди;

4) великомасштабні угоди на компенсаційній основі;

5) угоди на давальницькій сировині.

1) Бартерні угоди — це операції по обміну певної кількості товарів одного або різних видів на еквівалентну за вартістю кількість інших товарів. Таким чином, бартерна угода не припускає ніяких грошових розрахунків. Перевага: в таких угодах не потрібна валюта і немає не­обхідності ведення банківських операцій. Сторони при узгодженні обсягів поставок оперують цінами і ведуть по них переговори тільки для того, щоб митні органи могли визначити розміри мит і зборів і для статзвітності. Наприклад, контрагент з України (Харцизский трубний завод) поставляє свою продукцію до Китаю на суму 300 тис. доларів США, а китайська сторона поставляє 1000 тонн рису загальною вартістю 300 тис. доларів США.

2) Стрічні закупівлі означають зобов'язання експортера закупити на певну суму товари в країні імпортера. При цьому товари можуть бу­ти будь-які, не обов'язково такі що відносяться до цієї операції. Більше того, в період укладення цього контракту, сторони можуть і знати, які саме товари імпортер може запропонувати, а експортер може закупи­ти. Для імпортера важливо записати цю обставину в контракті з тим, щоб шляхом стрічної закупівлі зберегти частину валюти в своїй країні. Експортер, зацікавлений в реалізації своєї продукції, зазвичай погод­жується на такі умови. Предметом спірних переговорів звичайно є визначення обсягу таких закупівель, який фіксується в контракті від його загальної суми. Вони можуть займати від 10 до 30%. Визначивши обсяги стрічних закупівель, сторони записують в умовах контракту, що експортер протягом, наприклад 6 або 12 місяців з дати підписання контракту підпише імпортні контракти з контрагентами в Україні на закупівлю товарів (без конкретної вказівки найменувань) на таку су­му. Після підписання контракту український імпортер, заздалегідь з'ясувавши зацікавленість експортера в тих або інших товарах, почи­нає пошук цих товарів в Україні і організовує висилку інформації і пропозиції контрагента — експортеру.

3) Компенсаційні операції

Компенсаційні операції відрізняються від бартерних тим, що відбувається обмін декількома товарами з кожної сторони. З компен­саційними операціями пов'язано поняття «неконвертоване сальдо» — залишок, різниця між експортером і імпортером. Наприклад контракт з Італії поставляє контракту в Україні фірмі СП «Світ меблів» ком­плекти м'яких меблів на суму 50000 дол. США, а українська сторона може запропонувати товари тільки на 40000 дол. США. Різниця між сумами товарів, що поставляються, в 10000 дол. США — зване неконвертоване сальдо, яке складає борг української фірми італійському партнеру. Проте перерахувати цей борг до Італії українська фірма не може, оскільки це не передбачено контрактом.

Тоді сторони домовляються і указують в умовах контракту, що різниця зберігатиметься в одному з банків України на рахунку, що спеціально відкривається українською фірмою. Італійський партнер може використовувати дану суму тільки в Україні, і вона може вико­ристовуватися на рекламу, представницькі витрати, оплату відряд­жень і на закупівлю будь-яких інших товарів.

4) Великомасштабні операції на компенсаційній основі набули вели­кого поширення і в основному здійснюються на міжурядовому рівні. Суть таких операцій полягає в тому, що одна країна, використовуючи устаткування і технологію своєї країни, будує на своїй території про­мисловий об'єм, продукцією якого і розраховуватиметься за устатку­вання і технологію, що поставляється.

Особливостями цих операцій:

1) Залучення великих сум грошей.

2) Великомасштабні операції здійснюються на умовах кредиту із залученням кредитних банків.

3) Угода звичайна на урядовому рівні.

4) Довгостроковий характер 5,10 років.

5) Операції на давальницькій сировині.

Відносяться також до операцій стрічної торгівлі. Суть цих операцій полягає в тому, що одна сторона, наприклад Росія, має у своєму роз­порядженні сировину, наприклад нафту, але нафтопереробних за­водів у ній недостатньо. Тоді контрагент з Росії підписує контракт з контрагентом з України на переробку його нафти і отримання про­дуктів нафтопереробки. Частина продуктів нафтопереробки Україна залишає собі як оплату за переробку нафти. Ця ж операція може бути представлена в другому вигляді: Україні за контрактом ввозить з Росії нафту, а розраховується за неї частково нафтопродуктами і частково грошима. Ще одним варіантом цієї операції може бути таке: Росія не вивозить з України продукти нафтопереробки, а продає їх прямо з Ук­раїни в треті країни, при цьому вона може привертати до таких про­дажів як посередники українські підприємства.

Для дистриб'ютора ці договори цікаві тим, що купець має велику комерційну незалежність — самостійно встановлює ціни, придбаває монопольне право на продаж товарів принципала на своїй території. Звичайно фірми прагнуть стати дистриб'юторами продукції компаній з хорошою ринковою репутацією. Агентська угода з дистриб'ютором підписується звичайно на тривалий термін 2-5 і більше років. Такі угоди укладаються в основному на реалізацію машин і технічно склад­них товарів, сировинних і споживацьких товарів. Реалізація товару — остання операція в обов'язках агента, до цього він повинен організу­вати рекламу і систему збуту, складування, сервіс і технічне обслуго­вування.

Винагорода — це різниця в цінах покупки і продажу.

При великих обсягах поставок і тривалій перспективі співпраці, агент організовує ділерську мережу, яка представляє його в окремих населених пунктах регіону.

Дата добавления: 2015-07-20