Сутність та порядок регулювання господарських зв’язків в торгівлі.

Господарські зв'язки по поставках між продавцями і покупцями товарів — широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, адміністративно-правові, фінансові, комерційні інші відносини, що складаються між учасниками в процесі поставок товарів. Система господарських зв'язків торгівлі з промисловими підприємствами найважливіша складова частина економічного механізму, представляючи сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм різних галузей народного господарства із споживачами продукції.

Сфери виробництва і обігу — дві найзначніші структурні частини економіки будь. якої держави, між якими через об'єктивні причини існує найтісніший зв'язок. При цьому виробництву відводиться домінуюча роль.

У галузі товарного обігу торгівля займає особливе місце. Вона є неодмінним учасником товарно-грошового обміну, що систематично розширюється. Промисловість — другий основний учасник цих відносин. Отже, промисловість і торгівля виступають в економічному обігу, як два найважливіші рівноправні партнери. Здійснення процесу руху товару, тобто доведення товарної маси з сфери виробництва до роздрібних торгових підприємств супроводжується комплексом організаційно-економічних заходів як з боку виників (підприємств промисловості), так і з боку споживачів підприємств оптової і роздрібної торгівлі). Ці заходи включають розробку замовлень, завдань по виробництву, формування і узгодження договорів і їх укладання, контроль за виконанням договірних зо­бов'язань і дія у випадках їх порушень. Весь цей далеко не повний комплекс заходів, здійснюваний у взаємостосунках між промис­ловістю і торгівлею іменується як господарські зв'язки. Господарські зв'язки між промисловістю і торгівлею, а також між підприємствами оп­тової і роздрібної торгівлі закріплюються певною правовою формою. Такою правовою формою в основному є господарський договір на по­ставку товарів. Господарський договір — це угода між підприємствами про встановлення взаємних господарських зобов'язань, відповідаль­ності і прав. З боку торгівлі в господарських зв'язках беруть участь тор­гові підприємства різних форм власності, на які розповсюджується дія Закону України «Про підприємства в Україні».

Від промисловості в якості учасників господарських зв'язків висту­пають промислові підприємства, виробничі об'єднання. Отже, сторо­нами господарсько-договірних відносин виступають структурні підрозділи різних галузей народного господарства, що наділені всіма правами юридичної особи.

Існуючі форми господарсько-договірних відносин по поставках товарів втілені в структурі договірних зв'язків. Під структурою до­говірних відносин розуміється схема, якою визначається які підприємства зобов'язані укладати і виконувати договір.

Якщо договір укладається безпосередньо між виготівником товарів і роздрібним торговим підприємством така схема називається про­стою, і в практиці господарських взаємостосунків іменується як прямі господарські зв'язки.

В інших випадках, коли між виготівником і покупцем товарів з'яв­ляється посередник, наприклад, оптове підприємство — схема до­говірних відносин називається складною.

Нові умови господарювання виходять з того, що для крупних роздрібних торгових підприємств найраціональнішою формою до­говірних відносин є безпосередні зв'язки між виробництвом і роздрібною торгівлею. Наприклад, ЗАТ «Щастя» — взуттєва фабрика.

Прямі господарські зв'язки в теперішній період широко застосову­ються і здійснюються:

• між промисловими підприємствами і роздрібними торговими підприємствами, фірмами, розташованими в одному місті, області;

• між промисловими підприємствами і крупними роздрібними торговими підприємствами, фірмами незалежно від їх місцезнаход­ження;

. між промисловими підприємствами і фірмовими магазинами.

Прямі господарські зв'язки сприяють більш повній ув'язці у взаємостосунках по формуванню проекту завдань виробництва то­варів, а також дії на виробництво по розширенню асортименту про­дукції, Щ° випускається, більш оперативно впливати на зміну попиту і поліпшення якості товарів.

Разом з цим необхідно враховувати, що у багатьох випадках участь у процесі поставок товарів оптових посередників, сприяє більш ефек­тивному постачанню підприємств роздрібної торгівлі товарами. Це особливо стосується непродовольчих товарів складного асортименту, виробництво яких розміщене в окремих регіонах України. Нерівно­мірність їх розміщення, а також вузька спеціалізація виробництва не забезпечує ефективності в проведенні закупівельної роботи для більшості роздрібних торгових підприємств.

Крім того більшість виробників, розташованих за межами міста, області, за поставку своєї продукції вимагають попередньої оплати. А оскільки період реалізації більшості непродовольчих товарів складає ЗО і більше днів, то навіть крупним роздрібним торговим підпри­ємствам такі умови господарсько-договірних відносин є неприйнят­ними. У зв'язку з цим в організації руху товару таких груп непродоволь­чих товарів великий розвиток одержали різного роду посередники, починаючи з оптових підприємств федерального рівня і включаючи торгових агентів різних фірм і приватних підприємців. Особливо вели­кий обсяг поставок непродовольчих товарів з участю різного роду посредників здійснюється по товарах поступаючих по зовнішньоекономічних зв'язках, у зв'язку з чим характеристика основних посеред­ників буде розглянута нами в наступній темі.

Процес приватизації, який проводили при формуванні ринкових відносин, супроводжувався значним здрібненням роздрібних торго­вих підприємств і посиленням їх спеціалізації. У свою чергу, як було вказано раніше, невеликим за розмірами (торговій площі і обігу) ма­газинам проблематично виходити на прямі зв'язки з промисловими підприємствами з таких причин: роззосередженості промислових підприємств на території країни; вузької спеціалізації підприємств- виробників; обмеженості власних обігових коштів на закупівлю то­варів за умов передоплати; мінімальні розміри партій товарів, які відпускаються встановлювані підприємствами-виробниками. Все це вплинуло на значне розширення господарських зв'язків з участю оп­тових посередників.

Така структура господарських зв'язків здійснюється:

• між підприємствами-виробниками і оптовими підприємствами
розташованими в різних областях країни;

• між підприємствами-виробниками і оптовими підприємствами,
розташованими в одному місті, області;

• при поставках товарів по зовнішньоекономічних зв'язках.
Основні функції, виконувані оптовими посередниками такі:

• надання інформації про ринок (про діяльність конкурентів, про
нові товари, динаміку цін та ін.);

• закупівля товарів в обсягах зручніших для підприємств-вироб­
ників;

• розбивка крупних партій товару на дрібніші;

• формування товарного асортименту;

• доробка, переробка, розфасовка, упаковка (сипких, овочів,
фруктів, рибних і ін. товарів);

• здійснення заходів по стимулюванню збуту;

• зберігання товарів на власних або орендованих складах;

• централізована доставка товарів в роздрібну торгову мережу;

• прийняття ризику (у зв'язку з можливим розкраданням, пошкод­
женням, втратою тощо);

• кредитування і фінансування процесу руху товару;

• послуги з управління;

• рекламні і інформаційні послуги;

• консультаційні послуги.

В цілому вибір форми господарсько-договірних зв'язків визна­чається великим спектром чинників як внутрішнього, так і зовнішнього середовища підприємства. До елементів внутрішнього середовища підприємства-виробника можна віднести:

• терміни обробки і оформлення замовлень покупців;

• підбір оптимальних партій товару з позицій замовлень покупців і
використання транспортних засобів;

• упаковка товарів відповідно до вимог транспортування;

. оформлення супровідних документів і страховок;

• відвантаження, транспортування і контроль за рухом вантажів;

• встановлення контрактів, забезпечення постійного оперативного
зв'язку з потенційними покупцями;

• створення і розподіл серед потенційних покупців переважного
іміджу, образу підприємства, який викликав би довір'я до
підприємства і всієї його продукції;

• надання постійним клієнтам знижок і різного роду пільгових
умов при укладанні господарсько-договірних відносин;

• надання широкого переліку послуг і сервісу;

• запрошення потенційних покупців до проведення виставок-переглядів.

До елементів внутрішнього середовища роздрібного торгового

підприємства можна віднести:

• наявність достатнього розміру власних обігових коштів, не­
обхідних для закупівлі товарів широкого асортименту;

• попит на товари в розрізі асортименту;

• склад і особливості контингенту обслуговуваних покупців;

• витрати, пов'язані з організацією руху товару;

• умови платежу, передбачені договором поставки;

• наявність і забезпеченість приміщеннями для зберігання товарів;

• імідж торгового підприємства, глибина асортименту і якість то­
варів.

До елементів зовнішнього середовища, визначаючих вибір форми господарських зв'язків, в першу чергу, необхідно віднести такі:

• конкурентне середовище в районі діяльності роздрібного торго­
вого підприємства;

• джерела надходження товарів і їх розміщення відносно

роздрібного торгового підприємства;

• посередники, їх товарна спеціалізація і умови договорів поставки
товарів.

Дисципліна: Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг.

Лекція №

Дата добавления: 2015-07-20