Дайте визначення поняттю «самостійна робота» та розкрийте особливості її організації в процесі вивчення економічних дисциплін.

Самостійна робота - це форма організації індивідуального вивчення навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час. Організація самостійної роботи в процесі вивчення економічних дисциплін повинна здійснюватись із дотриманням ряду вимог: 1)обгрунтування мети завдань уцілому і конкретного завдання зокрема, що вимагає виявлення та стимулювання позитивних мотивів дія-сті студентів; 2)відкритісь і загальна оглядовність завдань; 3)надання детальних методичних рекомендацій щодо виконання роботи (у якій послідовності працювати, з чого починати, як перевіряти свої знання); 4)надання можливості студентам виконувати творчі роботи, що відповідають умовно-професійному рівню засвоєння знань, не обмежуючи їх виконанням стандартних завдань; 5)здійснення індивідуального підходу при виконанні самостійної роботи; 6)нормування завдань для самостійної роботи, яке базується на визначенні затрат часу і трудомісткості різних їх типів, що забезпечує оптимальний порядок здійснення навчально-пізнавальної дія-сті студентів від простих до складних форм роботи; 7)можливість ведення обліку та оцінювання виконання завдань і їх якості, що вимагає стандартизації вимог до умінь майбутніх спеціалістів та розробки комплексу професійно орієнтовних знань; 8)підтримання постійного зворотнього зв’язку із студентами в процесі здійснення самостійної роботи, що є фактором ефективності навчального процесу.

16. Зробіть висновки щодо особливостей аудиторної та поза аудиторної самостійної роботи, а також шляхів її активізації в економічній освіті.

Підхід до цього питання спирається на загальну структуру навчальної діяльності, на визначенні мети навчання в умовах СП, розкритті методики розробки професійних завдань для СП, організації СП та її інформа-методичному забезпнченні.

Відповідно програма дій викладача складатиметься з таких етапів:вивчення посадових обов’язків вчителя економіки,аналіз навч плану,визначення можливого обсягу СП,підготовка переліку вмінь та знань, необхідних учневі в галузі основ економіки,підготовка письмових контрольних завдань для “вхідного контролю”,розробка банку професійно орієнтованих задач для СП,групування задач у блоки-завдання,визначення критеріїв оцінки виконання завдань,розробка системи заохочування.Форми активізації самостійної праці різноманітні, майже невичерпні. Напр, задачі та вправи, тренінги, спеціально розвиваючі нестандартні запитання, рольові ігри та вправи, тести на поглиблене розуміння иатеріалу, написання рефератів, програмоване навчання та контроль, комп”ютерні ігри тощо.

Вибираючи форми орган-Ї праці викладач повинен розуміти, що, житейські погляди на те, як отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.

Основними формами самостійної праці є:

- слухання лекцій-уроків за заздалегідь розробленими викладачем конспектами-схемами, що в них учень вносить доповнення, почутті від учителя;

- проведення занять за зазделегідь визначеною темою з використанням спеціальних навчально-методичних розробок

У цих формах сам. д-ті дуже важливе значення має вільний вибір теми, форми і часу виконання праці. Традиційні форми СП також можуть бути об”єктом модернізації. Так, робота з підручником і конспектом лекції доповнюється аналізом конспекту-схеми викладача або підготовкою такого конспекту учнями. В цьому плані дуже важливо визначити співвідношення між аудиторною та позааудиторною СП, розробити відповідні методичні рекомендації, що потребує і спеціального методичного забезпечення навч процесу.Самостійна робота — це форма організації індивідуального (колективного) вивчення студентами навчального матеріалу в аудиторний і позааудиторний час. Метою самостійної роботи є сприяння формуванню самостійності як риси особистості, яка реалізується у вміннях систематизувати матеріал, планувати, кон­тролювати і регулювати свою діяльність в навчанні і практично­му житті.Роль самостійної роботи в навчанні перебільшити неможливо (хоча її обсяг можна!). Вона є серцевиною підготовки і учня, і фахівця.Самостійна робота як особлива форма пізнавальної діяльності студента/учня складається з набуття та закріплення знань і вмінь, виховання потреби до поповнення і оновлення знань а також розвитку особистості та індивідуальності тих, хто навчається,Вирізняють аудиторну самостійну роботу і позааудиторну.В системі організації активної самостійної роботи в аудиторії на лекціях застосовують проблемні питання; питання для зворот­ного зв'язку; дискусії. На семінарах це можуть бути бесіди, ре­ферати, робота в малих групах, тести, дискусії, колоквіуми, пресконференції і т.п. На практичних заняттях студенти самостійно виконують вправи, завдання, задачі. На консультаціях та іспитах теж проходить самостійна робота студентів. У позааудиторній роботі традиційно превалюють такі види робот, як опрацювання рекомендованої викладачем літератури; створення конспектів, опорних схем; написання рефератів, есе і доповідей; виконання задач-завдань, проектів, курсових і дипломних робіт.У наш час ставлення студентів до навчання стає вибірко­вим і прагматичним. Якщо студент не бачить користі в засво­єнні того чи іншого матеріалу, він не буде витрачати на нього свій час. (Тим більше, що досить великий відсоток студентів працює.) Таким чином, стимули до навчання слід шукати в продуктивному призначенні навчання: якщо вони мають місце — студент буде працювати.У викладанні економічних дисциплін головне: спиратись на суть основних понять і явищ, зміст і приклади наближати до реа­лій сучасного соціально-економічного життя. І тоді питання еко­номічної освіти і економічного виховання стануть ближче. Мож­на згадати старого математика, який говорив: «Яке ще виховання? В мене на занятті всі працюють!»Як визначає І. П. Підласий, життя дає різні приклади: в деяких випадках має сенс жорстко встановлювати і контролювати час, в інших — вимагати якості роботи. Відомо, що темпи, які учні встановлюють собі самі, завжди нижче максимально можливих. Якщо не встановлювати строки, то вправа не буде виконана, а п'ятий клас розтягнеться на шість років. Як нам діяти — вима­гати більшого чи задовольнитись меншим? У цьому відношенні можна згадати давню мудрість: «Все складне непотрібно. Все потрібне — просто».

Проблему підвищення ефективності організації самостійної роботи можна розглядати, на мою думку, не менше ніж з п'яти позицій. Перша позиція — це дослідження психологічних ас­пектів якісного засвоєння навчальної інформації. Друга пози­ція — це розвиток метакогнітивних навичок навчання, або як навчити учнів і студентів ефективно вчитись, сучасній культурі навчання. Третя позиція — це робота викладачів у рамках оп­тимізації і раціоналізації витрат часу на навчання і викладання як учнів, так і викладачів. Четверта позиція — це аналіз форм активізації самостійної роботи, а п'ята позиція — це методика розроблення організації самостійної роботи у рамках конкрет­ного модуля і курс

17. Оцініть переваги і недоліки індивідуальних та колективних методів виконання самостійної роботи

Критика методу колективного навчання зводиться до таких основних моментів. Перша проблема пов'язана з системою гру­пового стимулювання (заохочення). «Сильні» учні можуть не отримати високих оцінок, тому що «слабким» учням не вдалось засвоїти матеріал, як «сильним». По-друге, колективно навчання зводиться до того, що учні навчають один одного. Однак ніхто з них не володіє предметом краще, ніж учитель. Тому, коли треба давати важливий новий матеріал, працює вчитель, який добре володіє предметом. По-третє, мало хто з викладачів точно до­тримується правил застосування різних моделей колективного навчання. Багато викладачів вважають це просто роботою в гру­пі, хоча для доброго засвоєння матеріалу цього замало.

Метод навчання в групах потребує, щоб відповідальність за засвоєння економічного матеріалу і результат роботи групи були на самому студенті. При цьому він повинен вчитись пра­цювати в колективі, що необхідно йому в майбутньому профе­сійному житті.Існує багато експериментальних даних, які свідчать про ефек­тивність командної роботи. Правильне використання цього мето­ду дає кращий когнітивний ефект, ніж традиційні методи, що в процесі таким чином структурованої роботи між учнями форму­ються позитивні відношення.Але для того щоб колективне навчання мало бажаний ефект, недостатньо просто організувати групу. Необхідно дуже ретель­но продумати систему колективного стимулювання і механізм особистої відповідальності кожного члена групи. Крім того, гру­пове навчання потребує спеціальної організації навчального прос­тору, проведення групових вправ, розробки додаткових інс­трукцій для вчителі і учнів, чітко сформульованого завдання, можливості зворотного зв'язку, підбиття підсумків і т. д.Індивідуальне навчання — найстаріша форма навчального процесу. Ще з часів Давньої Греції учень виконував завдання індивідуально, користуючись при цьому тільки безпосередньою допомогою викладача.Зараз індивідуалізація навчального процесу знаходить відображення у формі консультацій, доповнюючи ко­лективне навчання. Як відомо, структура навчального плану біль­шості вищих навчальних закладів країн Західної Європи побудо­вана таким чином, що студенти протягом семестру вивчають 5— 6 дисциплін, з яких 2—3 дисципліни є нормативними (обов'яз­ковими), а решта — вибірковими. При цьому щотижневе аудитор-не навантаження студентів не перевищує 15—18 годин. Весь ін­ший час відводиться на самостійну роботу.Поширення практики індивідуально-консультативної ро­боти зі студентами вимагає високої професійної компетентності від викладачів, а також певної психолого-педагогічної та ігротех-нічної підготовки.Т. О. Кучерява і М. В. Сильченко пропонують такі складові індивідуалізації процесу навчання: урахування індивідуально-психологічних особливостей студента, зокрема, його інтелекту­ального рівня та здатності до продуктивного мислення; ви- до» конання індивідуальних завдань, рівень яких відповідає цим Щі індивідуально-типологічним особливостям; індивідуальне спілкування викладач—студент у процесі підготовки та захисту індивідуальних завдань.При виконанні індивідуальних завдань вміння та навички творчого мислення студентів формуються в три етапи: І — репродуктивний (формування початкових навичок на практичних заняттях; II — продуктив­ний (закріплення навичок при виконанні індивідуальних за­вдань комплексного характеру) і III етап — участь у креатив-проекті.

18. Розробіть систему завдань для самостійної роботи в процесі вивчення конкретної теми з економіки.

Взагалі підготовка домашніх завдань — це певне мистецтво, і кожний викладач любить свої методичні прийоми. Треба згадати Козьму Пруткова і його відоме «Вчи менше!» Шкідливий погляд на школу як на місце напруженої тяжкої праці треба змінювати. Необхідно створювати умови для розвитку культури й характеру особистості в процесі виконання корисних, цікавих і посильних для учнів та студентів завдань. Не можна робити обсяг до­машнього завдання формою покарання. Ми впевнені в тому, що задавати завдання треба тільки таке, у максимальній необхід­ності якого ви переконані. А коли ви вже задали його, обов'яз­ково перевіряйте.

Предмет: Міжнародна економіка; Тема: Міжнародні інвестиції.

Завдання 1. Прочитати тему «Міжнародні інвестиції»;

Завдання 2. Виписати та вивчити терміни по темі.

Завдання 3. Знайти в інтернеті свіжі статистичні дані про інвестиційну діяльність в Україні.

Завдання 4. Підготувати доповідь, реферат (на вибір) по діяльності Однієї з Транснаціональних корпорацій.

Завдання 5. Підготуватися до підсумкової контрольної роботи по темі «Міжнародні інвестиції».

Метою домашніх завдань як форми організації пізнавальної діяльності учнів/студентів є розширення знань учнів/студентів, привчання їх до регулярної самостійної на­вчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, вихо­вання самостійності, активності, почуття обов'язку та від­повідальності. Вона тісно пов'язана з уроком. Цей зв'язок полягає в тому, що пізнавальна діяльність на уроці потре­бує додаткової роботи: вправляння у застосуванні правил, розв'язанні завдань, знаходженні в підручнику відповідей на запитання вчителя та ін. Виконуючи домашнє завдан­ня, учні/студенти готуються до сприймання нового матеріалу на нас­тупному уроці. Однак це не означає, що домашню навчаль­ну роботу слід обов'язково давати на кожному уроці. До­цільність, корисність її обумовлюється процесом уроку.

Дата добавления: 2015-07-20