Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Термінологія

· Виховання – сукупність знань, культурних навичок, поглядів, що становлять загальний рівень духовного розвитку людини і є наслідком систематичного впливу, навчання.

· Виховувати – вирощувати, навчаючи правил поведінки, даючи освіту та ін.; систематичним впливом викликати, розвивати якесь почуття, рису вдачі, особливість, прищеплювати що-небудь.

· Етнопедагогіка - це система цілей, завдань, принципів, мето­дів, форм організації процесу становлення молодого члена суспі­льства і підготовки його до життя в структурі національно-етні­чних поглядів, норм і звичаїв окремого народу, етносу.

· Етнопсихологія – наукова дисципліна, що розвивається на стику етнографії і психології. Досліджує психічний склад і поведінку людей, зумовлені приналежністю до того чи іншого етносу.

· Етнос – стійке об’єднання людей, що історично склалося на певній території на ґрунті спільного походження. Вживається у значенні народ.

· Загадка – лаконічне навмисно завуальоване визначення якогось предмета чи явища, подане в алегоричній формі.

· Звичай – повсякденний усталений спосіб (правило) поведінки, складений історично, на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх суспільної значущості.

· Зливки – обряд очищення баби-повитухи й породіллі. Містив як релігійно-містичний ритуал, так і гігієнічні дії.

· Ім’янаречення – давній звичай, пов’язаний з вибором імені для дитини.

· Історія української етнопедагогіки - це галузь знань про зародження, становлення і розвиток науки про українську на­родну педагогіку.

· Казка – епічне оповідання чарівно-фантастичного, алегоричного і соціально-побутового характеру із своєрідною традиційною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних, сатиричному відкриттю негативних образів, часто гротескному зображенню їхньої взаємодії.

· Народна мораль – система усвідомлених і дотримуваних народом норм і правил поведінки між окремими людьми та ставлення їх до предметів і явищ.

· Народна педагогіка – система традиційних форм навчання і виховання дітей.

· Народний етикет – сукупність правил поведінки, ввічливості, котрі прийняті у певного народу.

· Народні знання – знання, набуті народом упродовж його історичного розвитку.

· Національне виховання - цілеспрямований, свідомо регульований процес утвердження національної свідомості, національних почуттів, національних традицій, національного характеру та національних особливостей психології, самоцінностей національно – специфічного (особливого), духовно-культурних, мовних, естетичних та ін. цінностей, всього, що сприяє всебічному становленню національного.

· Обряд – узвичаєне, обов’язкове символічне дійство, приурочене до відзначення найбільш важливих подій у житті людського колективу, родини чи навіть окремої особи.

· Обрядовість – сукупність обрядів, усталених символічних дійств, якими супроводиться громадське чи сімейно-побутове життя.

· Пострижини – традиційне відзначення річниці від дня народження дитини (обтинання волосся).

· Провідування – невід’ємна частина звичаїв, пов’язаних із народженям дитини. Мало за мету підтримати породіллю та віддати їй шану. Виконувалася лише жінками.

· Ритуал – послідовне виконання обрядів, які супровожують відзначення певного святкового дня чи релігійної відправи.

· Рід – усі родичі, об’єднання крово-споріднених осіб.

· Родильна обрядовість – сукупність звичаїв та обрядових дій, спрямованих на створення сприятливого психологічного настрою для породіллі й новонародженого.

· Скоромовки – невеликі за розміром прозові або віршовані твори гумористичного спрямування, які побудовані на алітераціях і вимагають швидкого темпу мовлення.

· Традиція – все, що склалося у того чи іншого народу впродовж тривалого історичного періоду (способи виробництва і сповживання, звичаї, обряди, норми поведінки, погляди, смаки), набуло сталої форми і у такому вигляді передається від покоління до покоління.

· Хрестини – комплекс обрядових дій, спрямованих на прилучення дитини до сім’ї, громади і християнського світу. Розрізнялись декілька варіантів – народні, релігійні та змішані.

· Етнографія дитинства – галузь етнографії, що займається дослідженням традиційного дитячого побуту.

· Фольклор – усна народна творчість.

· Дитячий фольклор – термін, що застосовується на означення всіх творів усної народної творчості, призначених для дітей, розуміючи тут творчість дорослих для дітей та дитячу традиційну творчість.

· Народне дитинознавство – концентрує усталені погляди на дітей, емпіричні знання про умови і рушійні сили онтогенезу людських якостей на стадії дитинства, закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних, вольових та пізнавальних процесів в дитячому віці, особливості формування дитини як особистості від народження й до фізіологічного дозрівання та включення у доросле життя.

· Забавлянки – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісні чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують (стимулюють) єдність слова та моторики дитини, супроводяться не тільки відповідними рухами, а й розвивають мовлення дитини. Незважаючи на свою простоту, забавлянки позначені евфонічною культурою, сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, привчають до чуття прекрасного.

· Колядка – це різновидність календарно-обрядового обхідного пісенного фольклору, який супроводжував святковий обряд колядування.

· Прозивалки можна вважати тим жанром, в якому відбилися ступінь сформованості моральних та естетичних переконань дитини, її інтелект, особливості соціального середовища, в якому вона живе, та рівень сформованості сміхової культури.

· Колискові пісні – один із жанрів дитячого фольклору, переважно коротенькі пісеньки, виконані зазвичай над дитячою колисковою з чітко визначеною метою – приспати дитину.

· Небилиці – невеликі оповідання розважального змісту, комізм якого будується на дотепно скомпонованих алогізмах та каламбурі.

· Скоромовки (спотиканки, скороговорки) – невеликі за розміром твори гумористичного спрямування, головне призначення яких – домогтися правильної вимови важких для дитини звуків, позбутися дефектів мови.

· Лічилки – римовані лаконічні вірші від п’яти до десяти (іноді більше) рядків, призначені для розподілу ролей під час гри, послідовності участі в ній.

· Загадки – це короткий художній твір, що належить до “малих” жанрів фольклору, побудований на іносказанні, метафорі, алегорії, описі предметів, явищ, живих істот у вигадливій запитальній чи стверджуючо-констатуючій формі (де це питання мається на увазі) і вимагає розгадки, відповіді, розшифровки спеціально закодованої інформації.

· Моленнєвий етикет – це привітання, побажання, поминання мертвих, припрошування на гостину, зустріч гостей, запрошення до хати, примовлення під час частування, подяка за обід, прощання з гостями, побажання під час трудових процесів.


Дата добавления: 2015-07-14; просмотров: 159 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Йовенко Л. 2014 | Тема 9. Родина – основний осередок виховання української дитини | Структура залікового кредиту дисципліни | ЛІТЕРАТУРА | Зміст та засоби національного виховання в елітарних родинах Уманщини. | Педагогічні погляди українського народу на виховання дітей у дослідженнях вітчизняних учених. | Українська педагогічна деонтологія | Етнопедагогіка - основа сучасної національної системи виховання. | Сучасний ідеал українського національного виховання. | Лекція 5. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Тема 10. Фактори народного виховання| Тести для підсумкового контролю

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)