Упадок і відновлення видання

Та не було це останнє слово тих, кого противники вважали незрілими фантастами, які скорше чи пізніше примушені будуть залишити свої мрії. В тому ж останньому числі „Вечерниць" появилася оповістка, про видання нового політично-літературного вісника п. н. „Мета". Вона мала появитися з початком другого півріччя 1863 р. як місячник під керівництвом Кс. Климковича, але він занедужав на очі і мусів здержатися від редаґування. Щойно у вересні появилося це число, яке за мотто мало,,В своїй хаті своя правда, і сила, і воля", та програму, що її було подано такими словами:

„Скрізь у нас чується потреба такого письма, щоб було огнищем руеької народньої ідеї, розбуджувало б самовіжу народню, причинялось би до самостійного подвигнення народу з його упадку і до скорішого розвою його духовної жизні і вещественного добра на умовах єдиноможливих – на основі своєї народньої істоти".

Далі йде сама програма: „Самостайна народня література і народньо-політичне становище – се есть те поле, на котрому ворошньою працею доконується в народах великого діла... Здобування самостайної народньої руської літератури на основі одностайного розвою народньої річи в письмі і мові, і береження від прямовання до якоїнебудь іншої слов'янської словесности, – отже, збереження рідної мови від язикової централізації, то одно діло.

Заступованнє гадки о народньому єдинстві і народній самостійності всего южно-руського люду і одзисканнє його прав природніх і політичних через розбудженнє його народньо-політичної чинности на законній дорозі – отже, з уважением двоїстих династичних і государственних інтересів, то друге діло. Одно і друге найде в нашему органі вірного заступника, щирого робітника і невсипущого сторожа... В состав „Мети" входить будуть статті двоякої грясті (змісту): Літературні і політичні. Будить отже поміщатися писані твори с краснорічної і наукової словности статті односящіхся до політичного, соціяльного, релігійного и культурного буту всего руського народу"...

Як би додатком до цих слів прозвучала стаття в ч. 3 п. н. „Письмо до громади", підписана: „Невідомий з-поміж гурту" (Д. Танячкович). Вказавши на придушене українське життя під Росією „Мета" цим „Письмом" гостро виступила проти становища старо-руського і москвофільського табору.

Рішуче засуджуючи його, вона остаточно з ним зривала, простягаючи руку до українських земель за Збручем.

Цікавий, різноманітний зміст цього журналу, дописи про українське життя під Росією, цінні статті на політичні теми, зокрема К. Климковича -- все це викликало не лише зацікавлення ширших кіл, але і глибоку симпатію до часопису.

Серед творів красного письменства, що появилися на його сторінках крім Шевченка, звертають увагу твори П. Куліша („Дума про Саву Кононенка, 1637 р. та інші), Гребінки, Маринчука (В. Антонович), Мордовцева, Гургурдядька (псевдо), який дав поему п. н. „Могильні сходини", що появилася в двох числах 1863 р. з такою приміткою редакції:

„Автор, посилаючи нам отсю поему, каже: – Придивіться ви до неї герненько; тут вам наш край, який він тепер. Отут та біда, що наш люд терпить і від історичної брехні, що у нас розпустили поміж народом, і від москалів, і від ляхів, і від жидів, і від інших всяких грабителів"...

3 публікацій національно-політичного характеру визначається стаття К. Климковича п. н. „Становище Руси супроти ляцько-московської борби", яку автор, кінчає такими словами:

„Ляхи і москалі б'ються без відомости русинів, яких не признають обоє. Який не будь кінець візьме тепершішня борба, то непри-готованими він нас не застане... наша доля не ззаду нас, но перед нами, і що ми тоді аж доберемося до неї, як займем свое місце в сім'ї слав'янській".

Цікавий відділ дописів, зокрема з українських земель під Росією. В одному з таких дописів автор („Українець") звертається з такими словами:

„Віруючи в симпатію братів галичан, віруючи в стару слов'янську правду, ударяємось до вас з нашим горем, просимо вас прийнять і заявить наш голос, як тільки ви справді ставите вашим ділом життя та добро народнє, а не скован! здалека теорії про московську силу, як живете своїм розумом, а не піддаєтеся під ману клирикалів, що виросли в московських семинаріях та научились у них славить казенного Бога, затративши всяке чуття народнє, чоловіче та чесне"... Далі йде опис народньго життя, пише про народню освіту, про становище московської журналістики – „Русского Вестника", „Вестника Западной и Югозападной России".

„Опріч личної біди, українці виносять ще унижения невиносимі в літературі, більша часть журналів московських те і робить, що топтає в грязь українш'в, за те тільки, що вони українці"...

I закінчує: „Побачите, як цілий народ душать: бідних та те мних різкою, голодом... бідних та просвітних теж голодом, поліцією, – Сибіром. Чи задушать нас, не знаємо, будемо боротися за свою правду, поки життя стане. Як же нас розвіють по великому світу та вже живої душі не останеться на Україні, то не поминайте лихом та з нашого приміру учіться розпізнавати, що такс Москва".

В іншому дописі з Киева про ролю п. п. Гогоцького та Говорського і „Вестника Западной и Югозападной России" – який, як ви отримуєте, – каже дописувач – то бачите сами його жан-дармський колір".

Та чи не найціннішим є допис-огляд, що його подає Левко Гон-чаренко про Киі'вський Університет п. з. „Значения Київського Університету для українського народу", як також „Дещо про школи народні на Україні".

Цінні сторінки „Перегляду різних часописів роз'яснюючих руське питания", – отже те, що тепер ми назвали б „Україніка", як також „Ровесної (сучасної) літописи". Врешті „Жива Словесность" з відділом збірки пісень, оповідань і приповідок народніх, одним словом всіляких забитків з неписаної словесности нашого люду".

Надхненна „Молода Русь" йшла зо всім цим до широких верств свого народу, здобувши тим собі назву „народовців".

Все це непокоїло противний табір. Не задовольняючись своїми силами, шукав він допомоги серед ворожих українству реакціях кіл російського суспільства.

Слабі ще сили молодої громади національного відродження не могли витримати натиску аґітації, наклепів, заборон. До того ж ще спричинилася хвороба К. Климковича та брак матеріяльних засобів.

У січні 1864 р. видання „Мети" було перервано на п'ятому числі. Але в березні 1865 р. К. Климкович знову відновлює її, на цей раз вже як чисто політичний часопис, двотижневик.

Вихід відновленої „Мети", як органу „народовців", викликав ще більший гнів серед противників.

Розгорілася знову вперта боротьба, наслідком якої прийшов черговий упадок часопису. Протримавшись до листопада, з ч. 18 „Мета" перестала виходити. Але не з резиґнацією. Навпаки, з пев-ністю, яку редакція висловила такими словами:

„...Через три майже роки боровся наш орган, заступаючи щиро народній інтерес спротиву ягелонам польським і московським... Сходимо з поприща з тою непоколебимою вірою, що наш народ не вмре, не загине, мимо всяких ударів польських і московських централістів, що ми колись встанемо до дальшої боротьби могучі і сильні"...

„Нива"

Одночасно з виходом „Мети", як політичного часопису, задоволення літературних потреб перенесено було народовцями на спеціяльно „науково-літературний" часопис п. н. „Нива"

Перше число цього часопису появилося 10 січня 1865 р. „напоказ", як додаток до „Слова". Після того виходив самостійними декадними випусками (10, 20, 30 дня) за редакцією і виданням проф. гімназії Костя Горбаля.

Замітним є „Слово редакції" у першому числі: „Від часу як замовкли в нас „Вечерниці", а на Україні „Основа", немає літерацького часопису на всьому простор! рідної нашої землі, – писала редакція, не згадуючи чомусь „Мети", яка перед тим виходила, як літературно-політичний часопис – а хто ж досі не добачив її скрізьної потреби? Кого не засумував той оказ нашої недійности? Най же, хоч на Вкраїні Московщина не дозволяє зложити орган хоч і найневинніший своїм прямуванням, їх бо в очі коле кожне добро наше... але у нас, де заживаемо свобід і признания нашої народности, межи нами, галичанами, запустіла нива рідного слова, мов після впаду татарви, або і'х сусудів... Пора нам, браття, взятися прихильніше до запального нашего діла. До праці, Громадяни!... разом скільки сили!...

„Ниву" жадаємо поставити органом письменського розвою нашого. Замовкла Україна, нам пора обізватися тим охотніш пра-цюючи"...

Підкресливши далі, що часопис подаватиме „все, що іно появиться на широкому просторі землі нашої від гір. Кавказу поза Карпати", визначає редакція такі точки своєї программ, як: повісті, оповідання, народні перекази, поезії, історія, географія, етнографія, статті природописні, бібліографія, критичні замітки, вісті тощо.

Закінчується слово від редакції закликом до підтримки і сподіванням „прихильного в громаді привіту".

Та не виправдалися ці сподівання. Вже в місяці липні з матеріяльних причин на 20-му числі довелося видання припинити. Але, крім матеріяльних труднощів, відбився на долі,,Ниви" ще і брак досвіду у веденні літературного часопису. Не пощастило „Ниві" і нав'язати ширші зв'язки з українськм літаратурним світом, зокрема з українськими письменниками східньоукраїнських земель під Ро-сією.

Все ж і те, що спромоглася дати в цей час „Нива", було цінним вкладом до національної скарбниці молодого українського руху.

3 припиненням „Мети" перестає виходити і „Шва", передаючи свої завдання новому літературному часопису, заповідженому ре-дакцією „Мети" в її останньому числі.

Спадкоємець „Мети" і,,Ниви" літературний часопис,, Русалка"

„3 новим руським роком 1866 – повідомляла „Мета" – зачне виходити у Львові літературний часопис п. н. „Русалка" за редакцією Володимира Шашкевича. Тут же подано і широку програму часопису. Появилася „Русалка" як тижневик у січні 1866 р. Духовим батьком її можна вважати О. Кониського. Вже наприкінці 1865 р. в листі до Федьковича поклав він на неї надії та закликав до співпраці. 3 появлениям „Русалки" став він найактивнішим її співробітником. Писав під прибраними іменами: Перебендя, Верниволя, Сирота, Маруся К., Журавель. Крім нього були серед співробітників Дан. Млака, К. Климкович, В. Ільницький (Денис з над Серету) Ост. Левицький та інші.

Та надії О. Кониського не справдилися і то, головним чином, через редактора, який занедбав часопис.

Протримавшись три місяці, примушена була,,Русалка" припинити свое існування на 12 числі.

Дата добавления: 2015-07-08