Кон'юнктурні дослідження як елемент макродіагностики

Зрозуміло, що економічна діагностика в сучасних умовах необхідна на всіх етапах функціонування фірми для вирішення завдань її повсякденної діяльності трапляється, що підприємства З метою економії відмовляються від таких досліджень. Результати можуть бути катастрофічними. За розрахунками фахівців, збитки від подібної «економії» нерідко перевищують витрати на дослідження в 10-100 разів. Світовий досвід показує, що провідні закордонні фірми виді­ляють на вивчення ринків до 15% прибутку, добре розуміючи, який економічний ефект це дає.

Вищевикладена орієнтація діагностичного аналізу передбачає об'єднання в єдиному «технологічному процесі» всіх його складових.

Кінцевим результатом такого підходу є забезпечення стійкої рен­табельності підприємства, тобто певної прибутковості в заданих ча­сових межах. Звідси орієнтація на довгострокове (4-8 років) прогно­зування всієї ситуації - від попиту до власних можливостей підпри­ємства в заданій перспективі.

Отже, технологія економічної діагностики передбачає наявність двох взаємозалежних моментів:

- по-перше, дослідження зовнішніх перемінних, які, як правило, не піддаються регулюванню керівництвом фірми, а тому для успішної комерційної діяльності потрібне гнучке пристосування до них;

- по-друге, аналізу внутрішніх складових організації, що знаходяться під контролем адміністрації, і певних реакцій фірми на зміни в навколишньому середовищі.

Діагностичне дослідження передбачає ретельний вибір об'єкта вивчення. Воно й визначає мету і завдання макродіагностики, дета­льну технологію досліджень. Можливий перелік таких об'єктів досить сить значний, і тому складно розробити і запропонувати універсаль­ну технологію, яка б повністю розкривала зміст макродіагностики.

У разі якщо об'єктом детального аналізу обраний ринок конкрет­ного продукту, рекомендується використовувати відповідну струк­туру дослідження ринку.

Через мобільність і динамічність ринку середній рівень його вимог не прийнятний для господарюючого суб'єкта. Тому бажана рен­табельність досягається за рахунок диверсифікованості виробництва. Однак окреме підприємство не спроможне задовольнити одночасно потреби всіх споживачів, отже, необхідно здійснювати розподіл рин­ку на групи (сегменти), що однаково реагують на спонукальні сти­мули маркетингу, і зосередитися на одній або декількох з них, вихо­дячи з власних цілей і можливостей.

Диверсифікація виробництва, розмір доходів безпосередньо впли­вають на те, за якими напрямами проводитиметься аналіз. Обсяг про­ведених досліджень залежатиме від зміни напряму діяльності під­приємства, перспектив виходу на ринок з товарними новинками, змін у номенклатурі виробів. При цьому слід враховувати, що будь-які зміни в діяльності фірми неодмінно потребуватимуть проведення більш глибокого маркетингового аналізу, спрямованого на визна­чення таких сегментів ринку, де б фірма могла утримувати свої по­зиції упродовж усього життєвого циклу товару.

Результатом діагностичного дослідження буде оцінка потенцій­них можливостей підприємства і його позицій на конкретному рин­ку або його сегменті в умовах України.

Ця оцінка визначається в процесі подальшої управлінської діяль­ності при розробці стратегії шляхом порівняння сформованої на пев­ний момент ринкової кон'юнктури з виробничими, фінансовими, тру­довими й іншими ресурсами підприємства.

Кінцева оцінка визначається ефективністю діяльності фірми на конкретному ринку. Центральний блок структури макродіагностики - комплексне дослідження ринку (рис. 3.14). Це дослідження вклю­чає вивчення кон'юнктури ринку й аналіз особливостей комерційної діяльності.

Рис. 3.14. Порядок проведення комплексного дослідження ринку за напрямами

Дослідження кон'юнктури ринку включає два основних блоки: вивчення загальногосподарської кон'юнктури і кон'юнктури конкре­тного товарного ринку.

Безпосередньо процес досліджень складається з таких послідов­них етапів:

- збір інформації та аналіз кон'юнктури ринку;

- розробка власного прогнозу кон'юнктури на найближчий планований період;

- оцінка ефективності використання результатів кон'юнктурного

прогнозу.

Рис. 3.15. Діагностика загальногосподарської кон'юнктури та кон'юнктури товарного ринку

Вивчення загальногосподарської кон'юнктури передбачає відстеження і детальний аналіз процесів та змін, що відбуваються в

господарському комплексі окремо взятої країни, економічного співтовариства або світового господарства в цілому, і передбачає аналіз основних макроекономічних пропорцій і тенденцій, всієї сукупності галузей, представлених у рамках обраного об'єкта до­сліджень. Дослідження кон'юнктури товарного ринку включає аналіз і прогноз стану ринку конкретного товару і передбачає ви­вчення галузей виробництва і споживання, продукції, їх взаємо­зв'язків, а також інфраструктурного забезпечення досліджуваного ринку.

Аналіз загальногосподарської кон'юнктури або кон'юнктури кон­кретного товарного ринку можна проводити двома шляхами залежно від цілей дослідження:

- якщо ставиться завдання з'ясувати тенденції і темпи розвитку кон'юнктури за якийсь певний період, то аналіз кон'юнктури проводиться шляхом вивчення її динаміки за цей період;

- якщо ставиться завдання визначити кон'юнктуру на поточну дату, то проводиться аналіз стану кон'юнктури шляхом визначення фази економічного циклу і певного місця усередині фази.

Висока ефективність роботи з вивчення кон'юнктури, проблем і довгострокових тенденцій розвитку ринку можлива тільки при до­триманні принципів цілеспрямованості, комплексності та системати­чності. Цілеспрямованість означає, що дослідження кон'юнктури ри­нку і тенденцій його розвитку має бути тісно пов'язане з плановими завданнями, що стоять перед підприємством.

Комплексний підхід означає:

- необхідність аналізу всіх основних елементів конкретного ринку;

- обов'язковість його вивчення у взаємозв'язку із загальноекономічними явищами і ринками продукції;

- охоплення основної групи факторів внутрішнього (стосовно даного ринку) характеру, що впливають на нього.

Систематичність спостережень та аналізу передбачає дотримання певних вимог до дослідницької діяльності. Тільки за таких умов мо­жливе своєчасне відображення змін, що відбуваються на ринку, та їх облік у практичній діяльності.

При нагромадженні вихідних даних слід уточнити позиції, перш ніж приступити до збору матеріалу і виявлення показників розвитку кон'юнктури та попиту споживачів.

Слід визначити період часу (квартал, півріччя, рік), за яким ана­лізуватимуться кон'юнктура і потреби споживачів. Від цього залежить не тільки перелік показників, а й ступінь деталізації даних по

них.

Необхідно також визначити рівень конкретизації аналізу і прогно­зу, які планується провести. На основі такої попередньої роботи уто­чнюються обсяг і характер необхідних матеріалів.

На стадії нагромадження вихідних даних здійснюється визначен­ня основних показників кон'юнктури і споживчих потреб, виявлення і підбір джерел інформації, збір даних про кон'юнктуру.

Після завершення цієї роботи можна приступити безпосередньо

до аналізу.

Процес аналізу кон'юнктури ринку і вивчення потреб спожива­чів складається з таких етапів. Насамперед, з усієї сукупності фа­кторів і показників виділяються складові елементи, окремі оцінки, статистичні показники. Потім будуються динамічні ряди по кож­ному показнику, що дає можливість відобразити дії відповідного фактора в минулому, сьогоденні і майбутньому на основі наявних

оцінок.

Наступна стадія - визначення значимості і ступеня впливу основ­них кон'юнктуроутворюючих факторів. Ця робота проводиться з ви­користанням динамічних рядів з урахуванням зміни впливу кожного з факторів на кон'юнктуру в минулому.

Розглядаючи динаміку виробництва, варто встановити головні причини зміни обсягу випуску товарів (введення нових виробничих потужностей, підвищення рівня автоматизації, активізація або зни­ження попиту і т.д.). Заключною стадією є аналіз усіх факторів у їх взаємодії як єдиного цілого. При цьому, по-перше, визначається за­гальний результат впливу (отже, і поведінка кон'юнктури), по-друге, виявляються місце і роль кожного з аналізованих факторів у форму­ванні кон'юнктури.

Аналіз кон'юнктури на всіх етапах слід проводити на основі ма­теріалів, що відбивають всю сукупність часто суперечливих проце­сів, тенденцій і явищ, а не на базі довільно підібраних факторів, що підтверджують ту чи іншу точку зору. Тільки при комплексному підході до аналізу можна правильно оцінити стан і основні тенден­ції розвитку кон'юнктури. Остання формується в умовах взаємного впливу сил, нерідко протилежно спрямованих, і представлена ре­зультатом прояву всіх кон'юнктуроутворюючих факторів. Присту­паючи до вивчення кон'юнктури ринку товару, слід насамперед ви­значити активність деяких факторів. Для цього необхідно встановлення вити момент, у якому перебуває ринок. З цією метою застосовуєть­ся монографічний метод, тобто вивчення публікацій у статистич­них і періодичних виданнях економічно-статистичних показників характеру й особливостей даного конкретного періоду і прогнозів розвитку.

На основі аналізу періоду й обліку наявних оцінок можна визна­чити на момент дослідження і найближчий перспективний ступінь впливу на формування ринку товарів таких провідних факторів, як масштаби й інтенсивність відновлення виробництва, розміри та рі­вень попиту на товар.

Потім необхідно перейти до розгляду постійно діючих факто­рів, які нерідко є вирішальними для формування кон'юнктури. До них належать: державне регулювання, кредитно-грошова політи­ка, структурні зрушення в економіці. Слід проаналізувати також вплив факторів короткочасного впливу. Останні хоча й не є насті­льки активними, проте у деяких випадках суттєво впливають на попит, динаміку надходження товару. Система показників має правильно характеризувати напрями і темпи розвитку процесу ви­робництва, не піддаватися впливу випадковостей і швидко відо­бражати зміни.

Уповільнена реакція показника на які-небудь зміни утрудняє його використання як базу для аналізу або прогнозу кон'юнктури.

Аналіз кон'юнктури народного господарства або окремого товар­ного ринку необхідний для того, щоб правильно зробити прогноз, передбачити її зміни. У загальному вигляді прогноз є науково обґру­нтованим судженням про можливі стани об'єкта в майбутньому і (або) альтернативні шляхи та терміни їх здійснення.

Поняття прогнозу слід відрізняти від прогнозування. Прогнозу­вання - це процес формування вірогідних суджень про стан об'єкта в майбутньому.

Стосовно кон'юнктури товарного ринку можна дати таке визна­чення: прогноз товарного ринку є об'єктивне, вірогідне за своєю при­родою судження про динаміку найважливіших характеристик товар­ного ринку та їх альтернативних варіантів за умови виконання сфор­мульованих гіпотез з метою розробки маркетингових рекомендацій для поведінки фірми на ринку. Схема прогнозу кон'юнктури ринку представлена на рис. 3.16.

Прогноз товарного ринку має бути надійним, науково обґрунто­ваним, системним з урахуванням факторів, що можуть впливати в перспективі; відтворюваним і доказовим, тобто давати той самий ре­зультат при повторному опрацюванні даних, у тому числі на базі ін­ших методів, крім суб'єктивності; мати альтернативний характер з чітким формулюванням усіх гіпотез і передумов, покладених у його основу; верифікованим, тобто мати надійну методику оцінки вірогі­дності і точності для можливого коригування, ясну і чітку мову фор­мулювань, зрозумілих для осіб, які безпосередньо приймають рішен­ня, і не дають приводу для суперечливих тлумачень. Прогноз пови­нен мати плановий характер - бути своєчасним і служити цілям управління.

Прогноз кон'юнктури ринку товару передбачає можливі зміни в структурі й обсязі споживання, що порівнюються з оцінками розвит­ку виробництва товару. Таке порівняння дозволяє виявити зміни у співвідношенні між попитом та пропозицією, визначити імовірний обсяг продажів.

Своєчасне і правильне використання прогнозу дозволяє:

- продавати товар по найбільш прийнятних цінах;

- маневрувати ресурсами, використовувати їх у найбільш вигідних напрямах;

- вживати оперативних заходів по розширенню (скороченню) виробництва у разі очікуваного значного поліпшення (погіршення) кон'юнктури.

Для підвищення ефективності комерційної діяльності доцільно перевіряти правильність складання прогнозів та їх використання. Виявлення причин, через які прогноз був складений неправильно, допомагає підвищити його точність у подальшому.

Рис. 3.16. Схема діагностики кон'юнктурних змін при комплекс­ному дослідженні ринку

Перевірки правильності дослідження кон'юнктури дозволяють вчасно викривати недоліки в роботі служби маркетингу і вживати оперативних заходів щодо їх усунення. Кінцеве завдання досліджен­ня - створення картини імовірного майбутнього: визначення можли­востей, якими варто скористатися, потенційних небезпек, яких слід уникати.

Для короткострокового кон'юнктурного прогнозу необхідно вра­ховувати всі фактори - від тимчасових і випадкових до циклічних і нециклічних. При цьому основна увага приділяється трьом найваж­ливішим елементам ринкового механізму: попиту, пропозиції та ціні, що дає можливість проаналізувати ринок товару комплексно.

Аналіз ефективності дослідження кон'юнктури передбачає, на­самперед, оцінку своєчасності виконання певних заходів і порівнян­ня цін за укладеними контрактами з рівнем цін на продукцію, які склалися на провідних біржах (якщо товар біржовий) або у великих виробників та постачальників за розглянутий період за інших рівних умов. При укладенні зовнішньоторговельних угод ефективність ви­значається за величиною валютного виторгу при експорті або за су­мою валютних платежів при імпорті.

Для вивчення (аналізу і прогнозу) кон'юнктури ринку використо­вується широкий перелік показників, які можна класифікувати за та­кими основними групами:

- показники виробництва (промислового, сільськогосподарського);

- показники внутрішнього товарообігу;

- показники зовнішньої торгівлі;

- показники рівня цін;

- фінансові показники.

Показники виробництва містять дані по промисловому вироб­ництву.

Індекси промислового виробництва застосовуються для аналізу стану виробництва по галузі. Як правило, розраховують галузевий і зведений індекси. На основі складання цих індексів здійснюються оцінки динаміки галузевого виробництва в порівнянні зі сформова­ними економічними умовами на ринку.

При розрахунку індексів виробництва виділяють індивідуальні та агрегатні (у поточних і порівнянних цінах):

(3.1)

де i_q - індивідуальний індекс фізичного обсягу виробництва;

q₁- обсяг виробництва в натуральному вираженні в поточному році;

q₀ - обсяг виробництва в натуральному вираженні в базисному році.

Вивчення кон'юнктури ринку ґрунтується на системі показників, запропонованих д.е.н., професором І. Герчиковою:

(3.2)

де I_qc - агрегатний індекс у порівнянних цінах;

Р_о - ціна в базисному періоді і (або)

(3.3)

де I_qT- агрегатний індекс у поточних цінах;

Р_і – ціна в поточному році.

Обсяг і динаміка випуску продукції по галузі в цілому в абсолют­них величинах:

(3.4)

де Q - обсяг випуску певного виду продукції в натуральному ви­раженні;

q_i - обсяг випуску певного виду продукції і-м виробником галузі в натуральному вираженні.

(3.5)

де S - обсяг випуску певного виду продукції по галузях у вартіс­ному вираженні;

P_{i -} ціна певного виду продукції і-го виробника галузі;

Темпи відновлення продукції:

(3.6)

де Р - питома вага (частка) принципово нових розробок у сукуп­ній пропозиції досліджуваної товарної групи, представленої на конк­ретному ринку за розглянутий період;

R - кількість нових розробок, випущених на ринок за досліджува­ний період у рамках розглянутої товарної групи;

W – кількість позицій у розглянутій групі товарів;

(3.7)

де - темпи відновлення продукції;

Rj - кількість принципових доповнень і (або) змін у базовому зра­зку за поточний період;

R_oi - кількість принципових доповнень і (або) змін у базовому зра­зку в період, прийнятий за базисний; і (або)

(3.8)

де Т_заг - ланцюговий темп відновлення продукції;

- кількість принципових доповнень і (або) змін у базовому зразку за попередній період.

Обсяг і динаміка капітальних вкладень. Даний показник характе­ризує процес відновлення і розширення основного капіталу. Величи­на капітальних вкладень детермінує обсяг і масштаби виробництва, а також потік замовлень на виробниче устаткування. Цей показник да­ється в якості валових інвестицій, до яких входять нові вкладення і затрати на відшкодування основного капіталу (амортизація). Інвес­тиції в основний капітал розподіляються між закупівлями устатку­вання, промисловим, житловим і комунальним будівництвом. Для вивчення кон'юнктури ринку необхідне порівняння обсягів і динамі­ки капітальних вкладень у галузях виробництва і споживання. Між обсягами виробництва і величиною капітальних вкладень прослідко­вується прямий кореляційний зв'язок: зміни в обсягах капітальних вкладень визначають зміни в обсягах виробництва, причому макси­мум інвестицій передує піку виробництва, мінімум - його скорочен­ню.

Інформація про портфель замовлень. Наявний портфель і відомо­сті про нові надходження характеризують ступінь завантаження ви­робництва в даний момент і в найближчому майбутньому. Портфель замовлень, наявний в окремій фірмі або по галузі в цілому, виража­ється формулою:

(3.9)

де V - величина відвантаженої продукції споживачам у цілому по галузі;

Т- товарна продукція;

О - зміна залишків готових виробів на складах підприємств;

i - кількість підприємств аналізованої галузі промисловості.

Цей портфель визначається вартістю всіх замовлень на певний момент, незалежно від часу надходження. Про напрям розвитку кон'­юнктури можна судити за результатами рлоівняння щомісячних надходжень із щомісячними відвантаженнями або продажами. Інформа­ція про зниження портфеля замовлень у постачальників може і має бути використана замовником при проведенні переговорів - досить висока імовірність одержання знижок, пільгових умов постачань і розрахунків.

Показники внутрішнього товарообігу описують динаміку і напрям змін кон'юнктури внутрішнього ринку і містять обіг оптової і роздрібної торгівлі, обсяги продажів найбільших оптових і роздрібних торговельних підприємств, індекси вартості життя, споживчі витрати (обсяг і структура), інформацію про рух товар­них запасів, обсяги споживчого кредиту, дані про внутрішні пере­везення вантажів.

Аналіз динаміки реалізації оптової і роздрібної торгівлі дозволяє оцінити характер і зміни платоспроможного попиту на продукцію виробничо-технічного і споживчого призначення.

Збільшення обсягів споживчого кредитування обумовлює корот­кочасне збільшення попиту. Однак у майбутньому продажі в кредит викликають зниження показників реалізації внаслідок зменшення ре­ального попиту на суму товарів, куплених раніше в кредит, і відсот­ків за користування кредитними ресурсами.

Слід враховувати, що в такий спосіб обсяги продажів у кредит складаються на передодні кризи. Збільшення кризи визначає зни­ження обсягів споживчого кредитування.

Істотні відмінності має характер динаміки запасів сировини і го­тової продукції. Розміри запасів сировини безпосередньо залежать від обсягів виробництва: збільшення виробництва передбачає збіль­шення запасів сировини, і навпаки.

Запаси готової продукції при розширенні виробництва зменшу­ються. Зростання запасів готової продукції свідчить про погіршення кон'юнктури: вони досягають максимального значення на початку кризи, мінімального - при переході з фази депресії у фазу пожвав­лення, у момент розширення обсягів виробництва.

Динаміка внутрішніх перевезень є результуючим показником кон'юнктури ринку. Погіршення кон'юнктури - скорочення попиту, зниження виробництва і відвантажень - негативно відбивається на обсягах перевезень. Аналіз внутрішніх перевезень має охоплювати всі види транспорту з урахуванням специфіки кожного з них, пере­везених вантажів, а також конкуренції між різними видами транс­порту.

Обсяг послуг, наданих посередницькими організаціями:

(3.10)

де - загальний обсяг послуг;

- обсяг замовлень j-го споживача на і-ю послугу;

- ціна i-ї послуги;

Запаси товарів:

(3.11)

де З- запаси загалом;

З_в - запаси виробників;

З_тр - запаси транспортних організацій;

З_пос - запаси комерційних посередників;

З _спож - запаси споживачів.

Показники зовнішньої торгівлі включають:

- фізичний і вартісний обсяг зовнішньоторговельного обороту;

- індекси фізичного і вартісного обсягу зовнішньоторговельногообороту;

- фізичний і вартісний обсяг експорту, імпорту;

- географічний розподіл експорту, імпорту;

- індекси фізичного і вартісного обсягу експорту й імпорту;

- сальдо торговельного балансу;

- товарну структуру експорту й імпорту; питома вага країни у світовому експорті й імпорті;

- частку експорту й імпорту у виробництві та споживанні продукції.

Індекси фізичного і вартісного зовнішньоторговельного обороту, експорту, імпорту розраховуються за аналогією з індексами проми­слового виробництва:

(3.12)

де S - сальдо зовнішньоторговельного балансу;

Е - експорт;

J- імпорт.

(3.13)

де N_і - питома вага (частка) експорту і-го виду продукції в сукуп­ному виробництві;

- обсяг експорту і-го виду продукції;

- сукупний обсяг виробництва і-го виду продукції.

(3.14)

де - питома вага імпорту і-го виду продукції в сукупному спо­живанні;

- обсяг імпорту і-го виду продукції;

-обсяг споживання і-го виду продукції.

Географічний розподіл експорту й імпорту даного товару:

(3.15)

де F - вага (частка) експорту (імпорту) конкретної товарної пози­ції досліджуваного регіону в структурі загальнодержавного експорту (імпорту);

Н - обсяг експорту (імпорту) товару досліджуваного регіону (ви­робника, ринку);

Q - загальнодержавний обсяг експорту (імпорту) конкретного то­вару.

Як правило, при поліпшенні кон'юнктури ринку, збільшенні обся­гів виробництва полегшується завдання активізації зовнішньої торгі­влі. У той же час прослідковується розбіжність динаміки зовнішньої торгівлі і власне виробництва. Погіршення кон'юнктури в першу чер­гу відбивається на показниках промисловості і лише згодом викли­кає зниження обсягів зовнішньоторговельних операцій. Подібна си­туація обумовлюється договірними зобов'язаннями сторін за довго­строковими контрактами. Розбіжності можуть бути викликані також нерівномірністю розвитку економіки різних країн. У четвертому ква­рталі, як правило, обсяги зовнішньої торгівлі досягають максималь­ного значення (період нагромадження сировини, палива на зиму, збирання і реалізації врожаю) і знижуються в першому кварталі.

Показники динаміки та рівня цін:

(3.16)

де і_р - індивідуальний індекс оптових цін;

- ціна за конкретний товар на ринку в поточному, базисному періоді.

(3.17)

де l - агрегатний індекс оптових цін;

- сума вартості продажу товару в поточному році за поточ­ними оптовими цінами;

- сума вартості продажу товару в поточному році за базис­ними оптовими цінами;

і (або)

(3.18)

- сума вартості продажу товару в базисному році за по­точними оптовими цінами;

- сума вартості продажу товару в базисному році за базис­ними оптовими цінами.

Індекс роздрібних цін розраховується аналогічно індексу оптових цін.

Рекомендується також проводити порівняння динаміки оптових і роздрібних цін. У деяких випадках доцільно порівнювати динаміку цін і витрат виробництва по окремих фірмах - найбільшим виробни­кам аналізованих груп товарів. Для цих цілей розраховують індекси собівартості продукції:

(3.19)

де, - індивідуальний індекс собівартості;

- собівартість одиниці продукції в поточному, базисному році.

(3.20)

де, - агрегатний індекс собівартості;

- фактичні витрати на виробництво продукції в поточному році;

- розрахункові витрати на виробництво продукції в поточ­ному році за базисною собівартістю.

(3.21)

де - розрахункові витрати на виробництво продукції в ба­зисному періоді за собівартістю поточного періоду;

- фактичні витрати на виробництво продукції в базисному періоді.

Фінансові показники: емісія цінних паперів; курси акцій під­приємств, що домінують у галузі; ставка рефінансування Національ­ного банку; рівень інфляції; курси валют; банківські депозити; пози­чковий відсоток.

При розгляді емісії цінних паперів необхідний аналіз її структури. Збільшення емісії державних цінних паперів не завжди свідчить про поліпшення ринкової кон'юнктури. Як правило, у період кризи емісія різко зростає і особливо у фазі підйому, при цьому максимум випус­ку настає трохи раніше максимального збільшення обсягу виробниц­тва. На котирування цінних паперів впливає безліч факторів, у тому числі величина банківського відсотка - при його підвищенні курс акцій, як правило, падає. Зміни в динаміці курсу передують зміні кон'юнктури. Зростання позичкового відсотка свідчить про підви­щення інвестиційного попиту, що в свою чергу свідчить про активі­зацію комерційної діяльності і тенденцію до розширення промисло­вого виробництва. Зміна позичкового відсотка в залежності від на­пряму справляє стимулюючий або стримуючий вплив на темпи роз­витку виробництва і сукупного попиту. Валютний курс безпосеред­ньо впливає на платоспроможний і зовнішньоторговельний баланси, на конкурентоспроможність експортованих товарів. Зниження пока­зника руху банківських депозитів характеризує уповільнення проце­су обігу товарів і свідчить про погіршення кон'юнктури ринку.

Дата добавления: 2015-07-10