Присвячую синові Данилу Осташу 4 страница

З панянки Аделі долинала романтична музичка:

http://www.youtube.com/watch?v=7aATlqJmTNA&feature=related

Натомість Garçon почувався дещо гірше: він вчепився у Зав'єрові штани і репетував:

- Я зараз здохну від нудьги!

Пан Покидьок спрямував уважний погляд на невихованого песика. Порозмірковувавши кілька секунд, він звернувся до своєї асистенки:

- Панночко Аделю, чи не могли б Ви принести для нашого нетерплячого гостя собачий телевізор?

Панночка Аделя хутко розвернулася на своїх коліщатах і за кілька хвилин поставила перед Garçon-ом маленький, схожий на іграшковий, телевізор, ввімкнула його і вставила маленький диск у дисковод. На екрані з'явилося меню:

Що бажаєте переглянути?

Garçon щось прошепотів панночці Аделі «на вушко» (а «вушком» якраз і виявився білий бантик), і вона натисла на потрібну кнопочку.

Після того юна Джульєта знову повернулася до свого Ромео.

Наяєць лежав на підлозі, а панночка Аделя чухала йому за вухом механічною рукою. На цей раз Даниловий пес мав явно задоволений вигляд. Він розніжено гарчав і скавулів.

Панночка Аделя підспівувала:

- I want you agly...

Тут: слухай пародію на пісні Леді Ґаґа у виконанні групи On the Rocks http://www.youtube.com/watch?v=XUWfL32S5PA

http://threedog.com/blog/2010/06/my-dog-is-so-ugly-its-cute-photo-contest

Тим часом в іншому куті зали відбувалося щось неймовірне. Garçon, перебуваючи перед екраном свого собачого телевізора, робив якісь фізичні вправи, то витягуючи свою курячу шийку, то маршируючи, кумедно переставляючи лапами, то роблячи якісь дивні рухи своїм носиком.

- Ти не здогадуєшся, яку передачу вибрав твій Garçon на собачому телевізорі? – спитав Данило у свого канадського друга.

Зав'єр задумався на мить, а потім посміхнувся:

- Напевно, т r ейнінг для п r ико r донних собак!

Teen-и розсміялися.

- Тепер ми маємо свого крутого охоронця!

- До речі, чи не час нам додому? – між собою перешіптувалися вони, а тоді вголос звернулися до Муха-Цокотуха:

- Пане Покидьок, може, б ви якось викликали Летючого Сміттєвоза? За нами, мабуть, вже оголосили розшук...

- Не турбуйтеся, молоді люди! Ваші домашні не помітили вашої відсутності. Не поспішайте! Адже ви так і не дізналися, навіщо Летючий сміттєвоз привіз вас сюди.

- А й сп r авді, - схаменувся Зав'єр. – Чому?

- Напевно, ви хочете, щоб ми стали zabbaleen-ами? – припустив Данило.

- Е ні, zabbaleen-ами стають люди з досвідом. Дуже добре, якби ви стали zabbaleen-ами свого власного життя.

- Тоді ви r oз r аховуєте, що ми вовки? – запропонував версію Зав'єр.

- Може, колись ви ними і станете... – неуважно відповів той, - а поки що...

Пан Покидьок знову став клацати на клавіатурі, і на екрані з'явилася табличка з двома колонками:

Десять найталановитіших	Десять найперспективніших

- Що це?

- Це десять найталановитіших і десять найперспективніших підлітків України.

- А чому тут цифри, а не імена?

- Кожна людина має свій нумерологічний символ.

- Ми що - є в тому списку?

- Ніхто не знає. Ні ті, що були до вас, ні ті, яких привезе в НІРВАНУ Летючий сміттєвоз після вас. Це таємниця. Але не це головне. Подивіться, скільки збігів у лівій і правій колонках?

Хлопці уважніше придивилися до таблиці.

- Два.

- Це багато чи мало?

- Не r озумію, по-моєму це взаємозалежні чинники, - сказав Зав'єр. – Мав би бути стовідсотковий збіг!

- А от і ні, молоді мої друзі! От і ні! Ні! Ні! Не обов'язково бути найталановитішим, щоб стати найперспективнішим.

- А ті «перспективні», якщо вони не талановиті, то які вони? – спитав Данило.

- Ті, що a) пильнують свій час і б) пильнують свою нагоду.

Пан Покидьок клацнув на клавішу, і перед ними з'явилася знайома до болю формула:

y=f(x)

- Поясніть мені, що це за формула, - попросив пан Покидьок.

- Це ж елементарно, - засміявся Зав'єр. Це «закон», за яким кожному елементу певної множини ставиться у відповідність певний елемент іншої множини.

- Іншими словами... – почав пан Покидьок, чекаючи, що його фразу закінчить хтось із teen-ів.

- Іншими словами, - продовжив Данило, - f відображає х в y.

- Згоден. А тепер слухайте мене: практично перед вами формула успіху, де y – це ваші можливості, а х – це ваша нагода. У кожної людини є свої здібності, і кожному в житті трапляєтся бодай кілька разів нагода. Коли МОЖЛИВОСТІ зустрічаються з НАГОДОЮ, тоді відбувається магія УСПІХУ. Головне не пропустити свій шанс і бути завжди готовим використати його.

- А як же не пропустити свій шанс?

- Завжди бути в формі.

-

-

- Зрозуміло? – спитав Мух-Цокотух, і за скельцями окулярів великі очі наповнилися сльозами зворушення, а на худих щоках зарожевів рум'янець натхнення.

- Що ж тут незрозумілого? – здивувався Зав'єр.

- Це приблизно так, як це зробила ваша панночка Аделя, дочекавшись Наяй... нашого Навуходонсора, - пожартував Данило.

Усі розсміялися.

- До речі, де вони? – схаменувся Данило.

Пан Покидьок, Данило і Зав'єр озирнулися по залі, однак закоханої парочки і слід простиг.

- Я так і знав, що цим все і скінчиться! – незадоволено вигукнув пан Покидьок.

Тут: слухай пародію на пісню Брітні Спірз у виконанні Макса Раабе і Паласт-оркестра

http://www.youtube.com/watch?v=3AXHKtPGrYw

Де й поділися його пафос і натхнення. Він знову став сухим занудою.

- От невдячні створіння ці роботи-панночки! Виховуєш їх, доглядаєш їх, навчаєш їх. А виявляється, все тільки для того, щоб з'явився якийсь чмур і поцупив її!

- То це вже не вперше у вашій практиці?

- Отож-бо й воно, що не вперше! Ану, гайда на пошуки! Вони ще не встигли далеко забігти!

Він підскочив на мить до комп'ютера, навіщось поклацав кілька секунд, а потім і кинувся до дверцят, з яких завжди виїжджала панянка Аделя. За ним прожогом кинулися teen-и.

- Е-е-е! Куди ви? А я? А мене ви забули? – заверещав десь із кутка Garçon. – Я, до речі, неабихто! Я тепер прикордонний пес! Вам без мене не обійтися!

12.

За паном Покидьком біг Данило, за ним Зав'єр. Канадський teen хотів був взяти Garçonа на руки, але той огризнувся:

- Я тобі не маленька кімнатна зманіжена собачка! Я – справжній прикордонний пес!

Двом teen-ам не було часу навіть пореготатися з цього приводу.

Супроти логіки, замість темного довгого тунелю всередині гори спресованого сміття, вони опинилися в skywalk, - повітряному склянному переході, який тягнувся понад озером.

http://en.wikipedia.org/wiki/Skyway

На величезне здивування підлітків озеро вже не було вкрите льодом, натомість в ньому переливалася на весняному сонці водичка.

- Невже ми тут пробули цілу зиму? – перелякалися вони, ледь встигаючи бігти за паном Покидьком.

- Ні, хлопці, я просто переформатувавав на комп'ютері погоду, аби легше було шукати втікачів.

Пан Покидьок, Данило, Зав'єр і Garçon бігли щодуху по skywalk-у, що здіймався високо і над озером і над селищем Рагулі, де якраз цвіли сакури, бо для рагулів українські вишні – це нижче їхнього рагулиного достоїнства.

Як тільки закінчилося озеро, skywalk розгалуджувався на кілька «рукавів», вони також були прозорими, і також далі «розбігалися», але з'єднані були поміж собою різними переходами. Група переслідувачів, про всяк випадок, трималася купи.

- Як ми збираємося знайти наших Ромео і Джульету? – спитав Данило у пана Покидька.

- У мене є спеціальний сканер.

- Який устобіса сканер! – заверещав Garçon. – З вами висококваліфікований прикордонний пес!

- Ото ще! – роздратовано пробурмотів Пан Покидьок, - ще одного виховав на свою голову!

Переслідувачі закоханої пари бігали skywalk-ом по околиці, де стояли один до одного впритул Lego-подібні рагулячі палаци, на подвір'ях котрих ходили міцні охоронці, а по периметру маєтків були розставлені відеокамери.

Нарешті на сканері загорілася рожева лампочка, що мало б означати місцеперебування панночки Аделі.

Пан Покидьок, Данило, Зав'єр і Garçon побігли в напрямку, куди показував сканер і побачили згори Наяйця та його рожеву подружку, які остервеніло рилися у рагулячому смітниковому баку.

- Ось, вони! Ось вони! Це я їх знайшов! – заверещав Garçon.

- Thank you, Captain Obvious, - одночасно промовили Зав'єр і Данило.

http://traditio.ru/wiki/Капитан_Очевидность

Згори дуже добре було видно вміст смітника: дорогий, але вже непотрібний колишньому власникові одяг був недбало скинутий прямісінько в бак, разом зі старими газетами і книгами, а згори на все власник вивернув, навіть не спробувавши це покласти у пакети, рештки вчорашньої святкової вечірки – ікра чорна, ікра червона, м'ясо, креветки, лобстери, салати, торти і фрукти. Панночка Аделя витягала зі смітника механічною ручкою шматки делікатесів і вкладала їх в зажерливий писок свого коханого.

- Повна ґарбіджна рагульність, - сумно сказав пан Покидьок, використовуючи невластиму йому стилістику мовлення.

Невідомо, кого він мав на увазі: Наяйця з панночкою Аделею чи того рагуля, що викинув те все на смітник.

Пан Покидьок відкрив віконце в skywalk-у і магнітом витяг рожевий пилососик з смітникового баку, а той, простягнувши свою довгу механічну ручку, в свою чергу, витяг за собою Наяйця за шкірки.

- І як вам не соромно, панночко Аделю! – почав вичитувати її пан Покидьок. - Невже я Вас цьому навчав?

Панночка Аделя на цей раз навіть не почервоніла. Вона відчайдушно виривалася з рук пана Покидька, проте він її міцно тримав коло себе: магніт був дуже потужний.

Пан Покидьок зуркнув на годинник і вигукнув:

- Овва! Ми з вами трохи перебрали час! Юні друзі, якщо ви хочете вчасно повернутися додому, – Летючий сміттєвоз буде через п'ять хвилин на тому ж місці, на якому він вас висадив. Поспішаймо!

Біжучи skywalk-ом через озеро, - тепер знову замерзлому, - вони здаля побачили знайомі обриси Летючого сміттєвоза, і всі цьому дуже пораділи. Змокрілі від бігу і пошуків Ромео і Джульєти, однак невимовно щасливі, вони згуртувалися біля красеня-сміттєвоза.

- Екіпаж подано! – урочисто проголосив Пан Покидьок. – Не забудьте взяти своїх потвор... вибачте... милих звіряток, особливо цього яйцятого... – він вказав на Данилового аґлі балдоґа.

Два teen-и відзначили про себе, що мова Пана Покидька чомусь змінилася і вже не була такою вишуканою, як перше. «Може, він не такий вже й зануда?» – подумали вони.

Що стосується Наяйця, то він, як не дивно, не огризнувся, а лише ікнув: видно було, що він добряче обжерся рагулячими делікатесами.

Данило і Зав'єр кинулися до відкритих дверей Летючого сміттєвоза, як до рідної мами.

Тепер Зав'єр сів за кермо, а Данило – поряд з ним. Своїх аґлі доґз вони посадили на заднє сидіння. Автоматично клацнули ремені безпеки і висвітило табло:

І все сталося, як і минулого разу: на екрані висвітився режим GPS, на якому вони побaчили на мапі своє місцезнаходження біля милого селища Рагулі.

Летючий сміттєвоз рвонув з місця – хлопці ледь устигли помахати пану Покидьку рукою – i помчав у напрямку Києва.

На цей раз на екрані з'явилася нова опція:

Зав'єр, не довго думаючи, натис <навпрошки>, і Летючий сміттєвоз, хвацько розбризкуючи навкруги снігові «салюти», помчав через засніжене поле до столиці найкращої в світі країни - України.

http://snowmobilelinks.com/

- К r утоооо! – закричав Зав'єр.

- Не те словоооо! – підхопив його клич Данило.

Тут: дивися і слухай:

http://www.youtube.com/watch?v=MKn9kOtVgE

- Ну що, дзвонимо банкіру Вові, нехай виносить свій будівельний ґарбідж?

- Атож, тільки давай попросимо замість сміттєвозів два крутих сноумобіля!

У Зав'єра і Данила був шалений настрій. Такий самий шалений, як і їхній шалений політ на Летючому сміттєвозі крізь снігові замети.

Життя здавалося прекрасним, а майбутнє – чітким і зрозумілим.

Іззаду доносилося Garçon-ове жалібне хропіння і Найяйцьове ікання.

- Наяйцю, ми тобі, напевно розбили серце, розлучивши з панночкою Аделею? – спитав Данило у свого вірного приятеля.

- Розмічтався! – ікнув той.

Два teen-и перезирнулися і лише здвигнули плечима.

Було так весело, що вони відразу благополучно забули б про Наяйцьову коротку любов, якби не...

якби не почули, як із заднього сидіння долинає знайоме сопіння.

Вони обернулися і побачили....

Оттава, листопад-грудень 2010 р.

[1] Потворний (з англ.)

[2] сміття (з англ.)

[3] Не облажався (за англ.)

[4] говорити (з англ.)

[5] переробка (з англ.)

[6] Домовилися (з англ).

[7] Лопата для чистки снігу (діалект.)

[8] Чи ви хочете потрапити в кінцевий пункт (з англ.)

[9] Котрий саме (а англ.)

[10] кінцевий пункт (з англ)

[11] aнгл. фраза «Ви досягли кінцевого пункту» сказана Зав'єром «французьким суржиком».

[12] «не в тему» (з франц.)

Дата добавления: 2015-11-04