Вивчення елементів теорії літератури 4 страница

На перших етапах вивчення лір.поезії вчитель розвиває в учнів здатність бачити у лір. вірші те коло життєвих явищ, що стали об’єктом зображення, поступово підводячи їх до розуміння 2-го плану худ-го зображення, в якому й виражається ставлення поета до дійсності. Вчитель зосереджує увагу на настрої, яким пройнятий вірш, які почуття і переживання поета є домінуючими і чим вони зумовлені. Потім учні усвідомлюють, що таке лір. герой, як конкретне авторське переживання стає типовим і переходить в загальнолюдське. У старших класах учні простежують головні мотиви, образи лірики поета, у чому її своєрідність і як вона проявляється у різні періоди його діяльності. Таким чином, поет постає як особистість з притаманним йому індивідуальним баченням світу. Для досягнення ефективного результату під час аналізу лір. твору на уроці вчитель повинен з’ясувати: 1) історію написання поезії (ситуація, яка спонукала автора до написання поезії); 2) історичну основу твору; 3) літ-й рід, жанровий різновид, якою є поезія за формою і за темою; 4) художні образи поезії (провести текстуальний аналіз поезії); 5) почуття і думки у перерві і розвитку; 6) виражальні засоби на 4-х рівнях: - звуковий або фонетичний (асонанс, алітерація, звуконаслідування), - лексичний (синоніми, антоніми, омоніми, архаїзми, неологізми, діалектизми, варваризми, тропи: епітет, метафора, гіпербола та ін.); - поетичний синтаксис (стилістичні фігури: риторичні питання, звертання заклики, тавтологія, рефрен, анафора, епіфора, антитеза, градація та ін.); - особливості віршування (силабічна, тонічна, силабо-тонічна система віршування, віршовий розмір, способи віршування). На уроці вивчення поезії можна вдатися до методу індукції, дедукції, аналогії порівняння, прийому усного малювання, прийому спостереження, «мікрофону», хорової декламації, виразного читання поезії, бесіди морально-етичного плану, написання творів-роздумів. Так, йдучи індуктивним шляхом до розуміння авторської ідеї, можемо побудувати урок у 7-му класі під час вивчення поезії Лесі Українки «Досвітні огні» таким чином: 1. Розповідь учителя про перші робітничі виступи в Росії та Україні. 2. Читання вірша вчителем. 3. Бесіда за змістом твору. 4. Читання вірша учнями.

Для розвитку інтересу учнів до лір. поезії слід організовувати вечори поезії, зустрічі з поетами, конкурси на краще читання, колективне прослуховування віршів у виконанні майстрів худож. слова.

Особливості оглядового вивчення художніх творів. Прийоми аналізу.

Поряд з ґрунтовним розглядом художніх творів програма з літератури передбачає також оглядове вивчення як окремих творів, так і творчості письменника в цілому. Оглядове вивчення — це розгляд творчості письменника загальним планом з акцентуванням уваги на найістотнішому, найтиповішому, найхарактернішому для нього. Але і при оглядовому вивченні необхідно схарактеризувати митця як неповторну творчу особистість, визначити, яке місце належить йому у літературному процесі, показати його особистий вклад у справу розвитку літератури.

Не слід допускати, щоб оглядове вивчення теми було зведене лише до переліку окремих творів з стислим переказом їх змісту. Важко таким шляхом

пробудити інтерес до постаті митця, викликати в учнів бажання самостійно опрацювати його кращі твори.

Загальні закономірності, тенденції розвитку літератури виявляються не лише в тематичному змісті художніх творів, а й у їх формі як прояв певних напрямів, стилів, найхарактерніших особливостей творчої манери. Таким чином, і під час оглядового вивчення твору необхідний його текстуальний аналіз в єдності змісту і форми. Коли йдеться, наприклад, про Юрія Федьковича, творчість якого вивчається оглядово, вчителеві потрібно подбати про те, щоб письменник постав перед учнями в усій своїй красі і величі як зачинатель української літератури на Буковині, письменник оригінальний, глибоко своєрідний, що оспівав життя гуцульського краю, змалював народних месників, затаврував загарбницькі війни, висловив свій гнівний протест проти соціальної несправедливості.

З’ясовуючи оглядові теми, учитель звертається переважно до лекційного викладу матеріалу. Суцільна лекційність не завжди може бути оправданою з погляду ефективності засвоєння учнями знань. Якщо твори письменника аналізує лише сам учитель, якщо учні безпосередньо не працюють над текстами художніх творів, то це породжує пасивну споглядальність у засвоєнні учнями науково-художньої інформації.

Структура уроків по вивченню оглядових тем може також бути різноманітною. Успіх уроку значною мірою залежить від розумно продуманого дозування часу. Необхідно врахувати, які твори лише назвати, а на яких зупинитися детальніше, які уривки прочитати, а які переказати своїми словами, як забезпечити активізацію розумової діяльності учнів, поєднавши розповідь, лекцію з елементами бесіди, самостійної індивідуальної та групової роботи, з прослухуванням рефератів, переглядом фрагментів кінофільмів тощо; які використати наочні посібники; який підібрати до уроку епіграф, щоб він відбивав загальні закономірності тих творів, які розглядаються, яким повинно бути домашнє завдання і т.д.

Особливості роботи над образною структурою художнього твору. Аналіз образа-персонажа.

Образ-персонаж – це своєрідний сплав індивідуального і типового. Якщо при розгляді персонажа увага акцентується переважно на індивідуальних рисах його характеру і залишаються мало розкритими його типові риси, він буде сприйматись в наївно-реалістичному плані. Створюючи образи героїв твору, письменники змальовують зовнішність персонажів, розкривають їх вчинки і взаємовідносини, думки і почуття, інтереси, прагнення, дають їм характеристику. Важливу роль у створені образу-персонажа відіграють художні деталі. Кожен образ вимагає певного підходу до його аналізу. Одні характери вимальовуються в динаміці, в розвитку, інші показані уже сформованими. Індивідуалізація образу зумовлюється змістом твору та ідейним навантаженням, яке несе цей образ. Аналіз образів вимагає повторного читання окремих епізодів. Звертаючись безпосередньо до художнього тексту, учитель активізує відтворюючу уяву учнів, домагається наочного сприймання художніх образів. Без знання тексту вивчення образів-персонажів втрачає свій смисл. Щоб виробити в учнів звичку уважно читати текст, бачити в окремих художніх деталях прояви людського характеру корисно давати їм завдання проаналізувати окремі епізоди твору. Важливо, щоб учні могли вмотивувати логіку поведінки героїв твору, вловити складну гаму їх переживань. З цією метою необхідно практикувати переказ епізодів, у яких розкривається внутрішній стан героїв, дається авторська оцінка персонажів. У методичних посібниках рекомендується вивчати образи персонажів шляхом лекцій: вона може допомогти узагальнити матеріал, викласти його в повній системі. Учням не слід нав’язувати готових висновків про літературні образи. Вони повинні під керівництвом вчителя шляхом бесіди, самостійного опрацювання тексту твору зробити потрібні узагальнення.

Особливості уроків позакласного читання.

Для того, щоб спрямувати читацькі інтереси учнів, у кожному класі передбачені уроки з позакласного читання.

За змістом і формами роботи деякі з них нагадують звичайні уроки літератури. Учні знайомляться з життям і творчістю відомих митців, вчаться аналізувати твори і групи творів, об,єднані тематично. Таким чином, проводяться уроки поглибленого вивчення окремих творів й узагальнюючого типу. Але уроки з позакласного читання мають і свої специфічні особливості. Основна їх мета – активізувати читацький досвід учнів, розвивати інтереси до самостійного спілкування з книжкою.

Уроки позакласного читання можуть мати різні організаційні форми:

- уроки-вікторини;

- уроки-конференції;

- уроки-диспути;

- уроки-конкурси.

Уроки з позакласного читання вимагають особливого довір,я з боку школярів, створення специфічного психологічного клімату, що стимулює живий обмін думками. На цих уроках не доцільно просто оцінювати знання учнів. Тут повинні мати місце інші форми стимулювання активності. Уроки з позакласного читання повинні бути своєрідним святом для учнів, викликати в них прродну потребу обмінюватися думками з приводу прочитаного. У середніх класах такі уроки часто можуть включати різні ігрові моменти.

Є й інші форми активізації читацького досвіду дітей. На матеріалі самостійно прочитаних книжок учні пишуть письмові роботи (твори-роздуми з приводу прочитаного, анотації, письмові перекази окремих епізодів, реферати й ін.). Все це розвиває потребу й інтерес до читання.

Широко практикуються в школах спеціальні уроки, на яких дітей вчать вибрати потрібну книжку. З цією метою проводяться уроки рекомендації книг. Урок-рекомендація у 5 класі на тему «З цілющих джерел» може мати такі структурні елементи:

1. Вступна бесіда вчителя про роль книги в житті людини, про гігієну читання.

2. Обговорення висловлювань видатних людей і письменників про книги. Народні прислів,я про користь читання.

3. Бесіда бібліотекаря про те, як вибрати потрібну книжку на основі заголовку, анотації до неї. Ознайомлення з виставкою «Улюблені твори наших юних читачів».

4. Тематичні розповіді про улюблені книги та їх героїв із зачитуванням уривків з цих творів; підсумок уроку.

5. Ознайомлення школярів з тематичними каталогами.

6. Поради учням, як вести читацький щоденник, показ кращих з них.

Спрямовуючи читацькі інтереси дітей, потрібно враховувати особливості учнівського колективу, яким є клас. З віком простежується тенденція до зниження невимушеного спілкування з вчителем. Підліток ще не вміє як слід розібратися в істинності чм хибності своїх суджень. Він може зробити це лише за допомогою інших людей, а тому і прагне вступити в контакт із ними. В учнів старших класів є природна потреба поговорити про прочитані твори не стільки з вчителем, як безпосередньо зі своїми ровесниками. А тому у старших класах на першому плані повинні бути ті форми роботи, які сприяють всебічній активізації дітей; тут слід практикувати виконання учнями найрізноманітніших самостійних робіт.

У процесі організації позакласного читання необхідно дотримуватися таких принципів:

- національне спрямування читацьких запитів дітей;

- диференційований підхід до окремих учнів, врахування їх інтересів, навичок, умінь;

- постійне звернення до читацького досвіду учнів, стимулювання активності та ініціативи;

- тісний контакт з батьками;

- уізноманітнення форм роботи, що практикуються на уроках позакласного читання.

ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙМАННЯ УЧНЯМИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Успішність керованого вчителем педагогічного процесу, залежить від врахування можливостей дітей, знання закономірностей сприймання мистецтва нашими учнями.

Повноцінне спілкування з мистецтвом вимагає розвитку спеціальних здібностей і вмінь. Сюди можна віднести насамперед образне поетичне бачення світу, високий розвиток творчої уяви, особливу емоційну вразливість, підвищену реактивність, добре розвинену здатність реагувати на експресію слова. Читач лише тоді пройметься настроєм твору, глибоко усвідомить вчинки героїв, якщо він сам може активно відгукуватись на явища оточуючого світу. Співпереживати — це значить дивитись на оточуючий світ очима іншого індивіда, вміти приймати близько до серця найтонші порухи його душі, зробити їх своїм особистісним інтересом, потребою власної індивідуальності. Розуміння читачем змальованих письменником явищ вимагає життєвого досвіду в широкому значенні слова. Він включає в себе і почуттєві, і соціальні, і моральні, і естетичні компоненти, які складають необхідну для сприймання мистецтва основу. Не менш важливою умовою є і наявність необхідної суми теоретико-літературних знань, що сприяють виробленню самостійних критеріїв оцінки художнього твору.

Сприйняття художнього твору —глибоко індивідуальний творчий процес, який залежить від багатьох суб'єктивних факторів. Тому мистецький вплив на нього залежить з одного боку від естетичної вартості самого твору, його об'єктивних можливостей, з другого — від особливостей читацької культури реципієнта, його запитів, потреб, художніх смаків. У кожної людини своє бачення твору, власна система моральних, духовних та естетичних цінностей. Найбільшу цінність становить перш за все те, що нерозривно пов'язане із задоволенням найважливіших потреб особистості, котрі займають найвагоміше місце в її структурі й виступають на перший план.

У процесі засвоєння художня інформація відповідним чином переосмислюється, обростає новим змістом. Особливість художньої інформації виявляється в характері її функціонування. Вона будується на основі діалогічного спілкування письменника з читачем. Мистецтво розраховане на те, щоб активізувати думки, певні почуття і переживання. Письменник має на увазі вдумливого читача, який повинен не лише беззастережно сприйняти порушені ним у творі ті чи інші проблеми, а й творчо переробити, переплавити художню інформацію, подумки доповнити змальовані ним картини життя.

Знайомство з твором — це свого роду внутрішня розмова, рівноправний діалог двох індивідів — письменника і читача. Відбувається своєрідна взаємодія двох особистостей. Суб'єкт повинен у процесі роботи над твором виявити певну внутрішню активність, осягнути моральний, естетичний, пізнавальний зміст твору, особистість його творця,характер сприймання ним зовнішнього і внутрішнього світу. Без цього не може відбутися безпосередньої рецепції читача.

Художній твір — це водночас замкнена й відкрита система функціонування. Тому в кожного читача своє бачення письменника, яке зумовлюється багатьма факторами — розвитком емоційної сфери, життєвим досвідом реципієнта, його ціннісними орієнтирами, установками, своєрідністю духовного світу тощо. Процес сприйняття художньої інформації має особистісний характер. Така специфіка побудови твору розрахована на те, щоб не лише ознайомити читача з певними моральними та естетичними цінностями, а й допомогти йому відкрити їх, активізувати його відтворюючу і творчу уяву, викликати у нього певні думки і переживання. Тільки за цієї умови можлива трансформація досвіду письменника в особистий досвід читача.

Індивідуальні особливості розвитку особистості дитини — важливий фактор, з яким не можна не рахуватися словеснику. Від них залежать і види роботи, які практикуються вчителем. Одні учні вимагають певних вправ на розвиток відтворюючої уяви, інші — на розвиток логічного мислення, уміння узагальнювати явища і факти. У кожному віці свої психолого-педагогічні особливості навчально-пізнавальної діяльності, свої можливості, на які ми не можемо не зважати, організовуючи вивчення художнього твору, будуючи урок літератури. Без глибокого вивчення рівнів вікової детермінації важко уявити потенційні можливості дітей.

Наприклад, п'ятикласники люблять такі види роботи, як читання твору напам'ять, в особах, детальний його переказ, малювання ілюстрацій до окремих епізодів байки, казки, оповідання. Не виявляють вони особливого інтересу до стислого переказу, до роботи над складанням планів. Старшокласники ж зовсім не захоплюються детальними переказами творів, малюванням ілюстрацій на основі прочитаного, багато з них без особливого ентузіазму декламують вірші.

Отже, спілкування з твором може бути тільки тоді успішним, коли активізується його життєвий досвід, творча уява, емоційна образна пам'ять. Чим глибше проникає читач в художні образи, тим яскравіші його уявлення, тим глибші можуть бути й образні узагальнення.

Період ранньої юності (9-11кл.) як особливий етап у формуванні читацьких інтересів школярів.

Юність — вік шукань, схвильованих роздумів, високих прагнень і поривань вік інтенсивного формування світогляду. В роки юності чи не найголовніший у житті є не лише самоствердитися, самовиразитися, пізнати самого себе. Навчальна діяльність уже не може бути найголовнішою метою життя школяра, хоч вона й займає важливе місце в структурі його інтересів. Юність звернена в майбутнє. Професійне самовизначення помітно впливає на ставлення до предметів шкільного циклу. Відбувається процес своєрідної переоцінки їх практичного значення, оскільки вони сприймаються вже і новому контексті життєдіяльності. На перший план виступають мотиви само визначення і самоосвіти. Під впливом цього формуються нові психологічні структури. Відбуваються зміни в системі мотивів, у художньому освоєнні моральних цінностей. Відбувається і переакцентація художнього сприймання творів. У старших класах великою популярністю користуються ті художні твори, в яких ставляться важливі моральні проблеми людського буття, психологічно осмислюються стосунки людини з суспільством, порушуються питання про моральні норми тощо. У художній літературі учні 9-11 класів шукають відповіді на ті проблеми, які їх найбільше хвилюють.

Улюблені твори старшокласників — поезія і проза високого громадянського звучання. Серед пісень — передусім твори про кохання.

Учні старших класів дуже люблять читати такі твори, в яких змальовано позитивних героїв; їм подобається "сміливий, чесний, сильний, справедливий, життєрадісний" герой, "розумний, з лагідною ніжною вдачею, який любить мистецтво, музику", "людина вольова, уважна до інших, з активною життєвою позицією", "той, хто цінує дружбу, кохання, з ким є про що поговорити." Старшокласників приваблює психологічний аспект художніх творів, моральні стосунки між персонажами, проблеми дружби, любові, щастя, духовної свободи і соціальної справедливості.

На відміну від учнів середнього шкільного віку, в яких еталоном може виступати конкретний образ, герой твору, його дії і вчинки, у старшокласників, крім конкретних образів, взятих за зразок для наслідування, може виступати і моральний ідеал узагальненого характеру. Це — своєрідний еталон, на основі якого людина регулює свою власну поведінку. Наслідування ідеалів — вищий прояв моральної зрілості людини. Таке психологічне утворення є результатом інтеріоризації різноманітних впливів, включаючи й результати активного впливу художніх образів, що відповідають внутрішнім потребам особистості.

Сприймання художніх творів у світлі ідеалів, ціннісних орієнтирів вимагає певного підходу до їхнього аналізу. У старших класах необхідно особливу увагу зосереджувати на вихованні цінностей національного характеру, прищеплювати стійкий інтерес до історії народу. Література покликана сприяти відродженню національних традицій, усвідомленню українського народного характеру, його менталітету.

У курсі літератури має виразно виявлятися національна ідея. Уроки літератури в старших класах повинні бути уроками роздумів і моральних прозрінь. Тут особлива увага відводиться питанням і завданням проблемного характеру.

Для старшокласників характерним є так зване дистанційоване сприймання літератури. На зміну наочно-образній формі мислення, властивій підліткам, приходить абстрактно-теоретична (словесно-логічна). Розвиток абстрактного мислення веде до поглиблення понятійних компонентів у загальній структурі процесів мислення. Голий інтелектуалізм, логіко-понятійний підхід починає витісняти безпосередність художнього сприйняття твору. Навіть читаючи художній твір, значна частина старшокласників розглядає його не стільки через художні деталі, як "зверху", ніби з висоти польоту.

У сучасній школі, особливо у старших класах, міцно утвердилось таке вивчення літератури, де основний акцент робиться не стільки на формуванні особистісного ставлення до морально-естетичних цінностей, скільки на запам'ятовуванні готових положень, висновків, фактів, історико-теоретичних знань. Подібне знайомство з художніми творами збіднює морально-естетичний вплив на дітей, гасить інтерес до мистецтва, бо при цьому недостатньо формуються здорові естетичні потреби. Навпаки, вони дещо навіть відключаються в процесі вивчення літератури, оскільки не актуалізуються відповідні мотиви навчальної діяльності школярів. Звичайно, дати учням певну суму знань і фактів конче необхідно. Без них сам процес ознайомлення з художніми творами був би неповноцінним. Однак набуття знань — не найголовніша мета вивчення літератури в школі. Перевантаження учнів інформацією приводить до негативних наслідків. На багатьох уроках літератури ще має місце сухий раціоналізм, надмірна легалізація прочитаного. Наука про літературу витісняє саму літературу, живе спілкування з мистецтвом, бо в процесі вивчення твору недостатньо включається емоційна сфера учнів. Це негативно позначається на результатах уроку: створюється своєрідний розрив між раціональними і емоційними компонентами навчального процесу.

Старшокласники виявляють високу самостійність і критичність суджень. їхні оцінки явищ життя, змальованих письменником, відзначаються вмотивованістю та аргументованістю. У старшокласників є вже необхідний життєвий досвід, що допомагає осмислити певні життєві факти. У зв'язку з розвитком абстрактного мислення посилюється інтерес до теоретичних проблем, виявляється здатність до широких узагальнень. Учні цього віку менше надають перевагу тим методам роботи, які ґрунтуються на зовнішній цікавості. Вони прагнуть проникнути в суть явищ. Відбуваються і певні зміни в характері комунікативних потреб. Старшокласники схильні вступати в довірливе спілкування не так з учителем, як зі своїми товаришами.

Нові акценти сприйняття літератури, зумовлені психофізичним розвитком учнів, диктують і нові методичні підходи до її вивчення. Таким чином, аналіз художнього твору повинен будуватися, з одного боку, з урахуванням особливостей сприйняття мистецтва дітьми певного віку, їхніх потреб, з другого — з урахуванням перспективи формування особистості.

Підготовка вчителя до уроку. Вимоги до план - конспекта

До кожного уроку вчитель повинен підготувати план. План уроку обов'язково повинен включати такі компоненти:

а) формулювання його теми відповідно до шкільної програми;

б) чітке визначення його мети;

в) перелік його структурних елементів (навчальних ситуацій);

г) опис ходу уроку.

Його не можна використовувати без змін із року в рік, бо різні можливості в учнів, щораз виходить нова л – ра. А тому зручніше готувати конспекти уроків на так званих комплексних картках. До кожної навчальної ситуації на окремих картках розробляється система дидактичних завдань для учнів, вказується послідовність виконання певних видів роботи, а також визначаються форми, методи і прийоми їх реалізації. Тут же можуть виписуватися цитати, окремі цифрові дані, плани розповіді вчителя та ін. Комплексні картки зберігаються в окремому конверті, що відводиться на кожен урок за своїм порядковим номером. Така форма підготовки поурочних планів дає можливість учителю систематично нагромаджувати досвід роботи з учнями, вільно компонувати потрібні для уроку дидактичні матеріали, постійно оновлювати їх, створювати в разі потреби варіанти уроків для паралельних класів.

Наприклад, готуючись до проведення уроку в шостому класі за темою "Байка Л.Глібова "Лисиця-жалібниця", учитель запланує ряд навчальних ситуацій, зокрема бесіду про характер твору, розгляд ілюстрацій до нього. До першої з названих ситуацій на окремій картці пишеться така, наприклад, система завдань і запитань:

Прочитайте у байці опис гаю. Чому Л.Глібов називає гай тихим? Чи справді він був таким для всіх? Доведіть це на основі тексту.і т.п. До другої навчальної ситуації учитель запрограмує таку бесіду з учнями:

Розгляньте у підручнику малюнок до твору. Як характеризує він Лисицю? Що змальовано на передньому плані? Яка поза у Лисиці й що цим хотів сказати художник? Прочитайте останні рядки, в яких висловлюються погляди автора на життя. Яких людей він називає лукавими? Розгляньте морфологічну будову слова лукавий. Основа слова лук. А якої форми буває лук і як змінюється він у дії? Який же зміст ви вкладаєте у поняття пряма людина! Знайдіть народні прислів'я, які використовує в байці письменник.

Конспект уроку — не підзвітний документ, а насамперед засіб успішної підготовки до проведення занять. Основне, щоб він був зручний для успішної роботи вчителя. Звичайно, не можна все спланувати завчасно. Уроки вимагають імпровізації.

Підготовка учнів до сприймання твору. Значення вступних занять.

Художній твір має об'єктивний зміст, але сприймання його - завжди об’єктивно - суб'єктивний процес. У кожної людини він виражається індивідуально. Усвідомлення учнями художніх творів вимагає добре розвинутої уяви, асоціативного мислення. Велике значення в успішному освоєнні тієї чи іншої теми з літератури має рівень інтересу до неї учнів. Сила І глибина проникнення в світ художнього твору залежить від характеру актуальної установки. Художня установка означає таку психологічну настроєність школяра,за умови якої знайомство з художнім твором стає необхідною потребою,тобто вже на першому етапі вивчення його в учнів виникає бажання поспілкуватися з письменником. Твір стає особисто значимим. Від першої зустрічі з твором письменника не лише глибина поетичного сприймання його, а й подальша робота над ним, інтерес до нього. Сприймання залежить також від певного настрою людини у цей момент, від її соціального досвіду.

Таким чином, перед безпосереднім читанням твору часто потрібна певна підготовка, щоб повернути твір лицем до учнів, спрямувати їхні думки і почуття, життєві враження,активізувати творчу уяву, викликати такі асоціації, які допоможуть усвідомити образи письменника як щось близьке, а також дати учням необхідну для розуміння твору суму знань. Ця підготовча робота здійснюється на вступних заняттях до вивчення твору, групи творів чи творчості письменника. Завдання вчителя-словесника – зробити вступні заняття вагомими і цікавими для учнів. Без вступних занять, коментарів до твору багато чого в ньому залишиться або незрозумілим для учня, або викривленим для сприйняття. Кількість часу, відведеного на вступні заняття, регламентується у кожному конкретному випадку самим вчителем. Характер вступних занять визначається рівнем літературного розвитку дітей, своєрідністю ідейно-художнього змісту твору, його художньою специфікою, дидактичними завданнями уроку, місцевими можливостями тощо.

Вступні заняття до твору можуть проводитися у формі:

вступного слова вчителя;

бесіди з учнями;

огляду картин та ілюстрацій відомих художників;

прослуховування музичних творів;

самостійного читання учнями окремих розділів підручника;

перегляду фрагментів кінофільмів, діафільмів;

аналізу творчих робіт учнів, малюнків на певну тему;

екскурсії в музей, на природу, до пам’ятних місць, відображених у художній літературі.

У п’ятих - восьмих класах вивчаються лише окремі зразки фольклору і художніх творів нової та новітньої літератури. Основне завдання вступних занять – підготувати дітей до сприймання цих творів, включити нові явища, факти в систему вже засвоєного. У старших класах художні твори письменників розглядаються в контексті їхньої творчості, літературного процесу. А це накладає свій відбиток на характер вступних занять, які відзначаються більшою складністю і широтою наукових узагальнень. Тут глибше і повніше розкривається соціальна зумовленість появи твору,даються до нього глибші історичні та соціально-побутові коментарі. Під час проведення вступних занять у будь-якому класі доцільно використовувати міжпредметні зв'язки.

Позакласна робота з літератури.

Виховання учнів засобами художньої літератури здійснюється не тільки на уроках, ай у процесі найрізноманітніших позакласних заходів. Мета цих заходів – удосконалювати розумові сили учнів, сприяти розвитку здібностей, задовольняти духовні потреби, раціонально використовувати їх дозвілля. Позакласна робота може здійснюватися у різноманітних організаційних формах через індивідуальні доручення, які виконують учні, заняття гуртка та масові заходи. Кожна з цих форм має своє призначення. Без індивідуальних доручень неможлива ні гурткова, ні масова форма роботи. На заняттях гуртка може практикуватися багато видів робіт: знайомство дітей з новинками художньої літератури, зі спогадами про письменників, прослуховування доповідей і рефератів учнів про взаємозв’язки митців з рідним краєм, цікавих повідомлень з літературних газет, журналів, обговорення творчих здібностей дітей, ознайомлення зі статтями про особливості віршування, про культуру мовлення, складання заміток до газет, підготовка літературної сторінки для районної преси, перегляд фільмів-екранізацій та ін. Залежно від характеру поставлених завдань розрізняють літературнотворчі, драматичні, фольклорні, літературно краєзнавчі гуртки, гуртки художнього слова. В окремих школах створені літературні товариства, клуби, студії. Що стосується масових форм позакласної роботи, то в школах практикується проведення тижнів літератури. На кожен день планується захід, підказаний певною темою, скажімо, понеділок: зустрічі з молодими поетами; вівторок: відкриття виставки малюнків, вишивок, письмових творів на літературну тему; середа: читацька конференція; четвер: конкурс на краще читання поезії; п’ятниця: екскурсії до літературних музеїв. Позакласна робота може проводитися також у формі:

- літературних вечорів -найчастіше вони присвячуються ювілейним датам. Широко практикуються вечори казки,байки, гумору, ліричної поезії. Великою популярністю користуються серед учнів -літературно-музичні вечори.

Дата добавления: 2015-11-04