Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Орієнтовний перелік питань 4 страница



Лейкоцити — це білі кров’яні тільця, що не мають постійної форми, містять ядро і здатні до амебоїдного руху. У крові міститься декілька видів лейкоцитів. У 1 мм3 крові нараховується 5–8 тис. лейкоцитів. Вони утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. Їх вміст збільшується після приймання їжі, при запальних процесах. Завдяки здатності до амебоїдного руху, лейкоцити можуть проникати через стінки капілярів до місць інфекцій у тканинах і фагоцитувати мікроорганізми. Подразниками для руху лейкоцитів є речовини, що виділяються мікроорганізмами. Лейкоцити становлять одну з важливих ланок захисних механізмів організму.

72. Лейкоцити - це безбарвні клітини крові. Є кілька видів лейкоцитів, різних за розмірами, будовою і функціями. Всі вони мають ядро. Форма лейкоцитів непостійна, змінна. Лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці. Окремі види (лімфоцити) дозрівають у вилочковій залозі (тимусі) й лімфатичних вузлах. Ці лімфоцити потрапляють у кров разом з лімфою.Лейкоцити руйнуються в селезінці та місцях запалення. Живуть від кількох діб до кількох десятків років. Ті лейкоцити, що утворюються в лімфатичних вузлах, живуть від 100 до 200 діб. Лейкоцитам, на відміну від еритроцитів, властивий амебоїдний рух, завдяки чому вони здатні проходити крізь стінки найменших кровоносних судин і рухатися між клітинами.

Імунітет- це здатність організму захищати власну цілісність, біологічну індивідуальність і сталість внутрішнього середовища. Розрізняють дві форми імунітету: неспецифічний і специфічний.Неспецифічний імунітет - це форма імунітету, який здійснюється різними речовинами, що їх виділяють спеціальні залози шкіри, травної і дихальної систем, а також лейкоцитами за допомогою фагоцитозу та білком-інтерфероном. Вони діють на всі мікроорганізми, незалежно від їхньої природи.

73. Кровоо́біг — процес постійної циркуляції крові в організмі, що забезпечує його життєдіяльність. Кровоносну систему організму іноді об'єднують із лімфатичною системою в кардіоваскулярну систему.Кров приводиться в рух скороченнями серця і циркулює судинами. Вона забезпечує тканини організму киснем, поживними речовинами, гормонами і постачає продукти обміну речовин до органів їх виділення. Збагачення крові киснем відбувається в легенях, а насичення поживними речовинами — в органах травлення. У печінці та нирках відбувається нейтралізація й виведення продуктів метаболізму. Кровообіг регулюється гормонами та нервовою системою. Розрізняють мале (через легені) і велике (через органи і тканини) кола кровообігу. Вели́ке ко́ло кровоо́бігу — це шлях крові від лівого шлуночка до правого передсердя. Час колообігу крові в ньому становить 20-25 секунд.Під час скорочення лівого шлуночка насичена киснем артеріальна кров виштовхується в аорту. З аорти кров рухається по артеріях, які, віддаляючись від серця, розгалужуються й переходять у капіляри. Мале́ ко́ло крово́обігу — шлях крові від правого шлуночка до лівого передсердя. Час колообігу крові в ньому — 7-11 секунд. Відкрив існування малого кола кровообігу іспанський лікар і теолог Мігель Сервет.Венозна, бідна на кисень, кров потрапляє у праву частину серця. Скорочуючись, правий шлуночок, викидає її в легеневу артерію. Двома гілками, на які ділиться легенева артерія, ця кров тече до легень. Там гілки легеневої артерії, розділяючись на дедалі дрібніші артерії, переходить у капіляри, що густо обплітають численні легеневі пухирці, у яких є повітря. Коли кров тече легеневими капілярами, до неї надходить кисень. Одночасно вуглекислий газ із крові переходить у повітря, що заповнює легені, тобто в капілярах легень венозна кров стає збагаченою на кисень — артеріальною. Потім вона збирається у вени, які, зливаючись одна з одною, утворюють чотири легеневі вени, які впадають у ліве передсердя.



74. Серце лежить у грудній порожнині. Воно має форму конуса, основа якого знаходиться проти другого, а верхівка проти п’ятого міжреберного проміжку. Зовні серце вкрите сполучнотканинною оболонкою — навколосерцевою сумкою.Стінка серця утворена поперечносмугастим м’язом, що скорочується поза нашою волею. У передсердях м’язова стінка дуже тонка, у лівому шлуночку вона набагато товща, ніж у правому.Прохід між передсердям і шлуночком закривається стулковим клапаном. Стулки являють собою тонкі, але щільні плівки, що мають добру опірність проти розтягу. Від їх країв відходять сухожильні нитки, які прикріплюються до внутрішньої поверхні шлуночків. Скорочення і розслаблення передсердь і шлуночків за нормальних умов взаємоузгоджені й становлять єдиний цикл роботи серця. Тривалість серцевого циклу при частоті серцевих скорочень 72 удари на хвилину (уд./хв) становить 0,8 с. Період відпочинку (0,4 с) достатній для того, щоб серце повністю відновило свою працездатність. Частота серцевих скорочень (ЧСС) у стані спокою індивідуальна і коливається від 60 до 80 уд./хв. При збільшенні частоти серцевих скорочень тривалість серцевого циклу скорочується, переважно за рахунок періоду відпочинку.

75. Розвитку, тренуванні і зміцненню серцево-судинної системи, поліпшенню кровопостачання всіх органів і тканин організму, підвищенню опірності різним захворюванням служать регулярні фізичні вправи і праця, відповідний віку та індивідуальним можливостям організму.Необхідно пам’ятати, що надмірні фізичні і психічні навантаження можуть викликати порушення нормальної роботи серця, його захворювання. А тим часом серед інших захворювань захворювання серцево — судинної системи найбільш поширені в усьому світі. Висока смертність від них: вона становить близько 50% від загальної смертності. Найбільш поширені хвороби серця — інфаркт міокарда (омертвіння частини м’язових клітин серця), аритмія (перебої пульсу), дистонія (порушення тонусу судин), інсульт (порушення мозкового кровообігу). Серед хвороб судин виділяють атеросклероз (ущільнення стінок артерій, звуження їх просвіту), гіпотонію і гіпертонію (зниження або підвищення кров’яного тиску). Серед венозних захворювань часто зустрічається варикозне розширення вен, яке призводить до такого захворювання, як тромбофлебіт (запалення стінки вен з утворенням тромбу в її просвіті).

77. Необхідність гігієни дихання дуже добре і точно висловив В. В. Маяковський: не можна людини закупорити в ящик, житло провітрюй чистіше і частіше. Для збереження здоров’я необхідно підтримувати нормальний склад повітря в житлових, навчальних, громадських та робочих приміщеннях, постійно їх провітрювати.Зелені рослини, вирощувані в приміщеннях, звільняють повітря від надлишку вуглекислого газу і збагачують його киснем. На виробництвах, що забруднюють пилом повітря, використовуються промислові фільтри, спеціалізована вентиляція, люди працюють в респіраторах — масках з фільтром для повітря.Великої шкоди організму завдає куріння, так як в тютюні і тютюновому димі міститься нікотин — сильний рослинний отрута, що діє негативно на центральну нервову систему. Шкідлива дія нікотину на органи дихання проявляється у зменшенні життєвої ємності легень, в хронічному подразненні слизових оболонок дихальних шляхів, що викликає хронічний бронхіт курця.

78. Травленням вважається процес фізичної (подрібнення, протирання, розчинення) та хімічної обробки їжі з метою перетворення її у прості та розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися, переноситися кров'ю та засвоюватись організмом. Найбільш важливим етапом цього процесу є хімічне розщеплення компонентів їжі, яке відбувається за участю ферментів (біологічних каталізаторів). Всі ферменти травної системи організму людини мають певну специфічність і поділяються на три групи: пептідази (розщеплюють білкові компоненти їжі), ліпази (розщеплюють жири) та амілази (розщеплюють вуглеводи). В процесі перетравлення їжі білки розпадаються до амінокислот; жири — до гліцерину та жирних кислот; вуглеводи — до моноцукрів (глюкози та ін.). Такі хімічні речовини із складу їжі як вода, вітаміни, мікроелементи та неорганічні компоненти засвоюються організмом в незмінному вигляді, тому вони не перетворюються і не мають ферментів для перетравлення.Система органів травлення людини складається (рис. 29) з ротової порожнини, що має губи, зуби, язик з рецепторами смаку та три пари слинних залоз; глотки, стравоходу, шлунка, тонкої, товстої та прямої кишок. До системи травлення відносяться також печінка та підшлункова залоза.В різних відділах травного тракту відбуваються спеціалізовані операції з обробки їжі. Так, в ротовій порожнині починається фізична та хімічна обробка їжі, визначається її смак та ін. якості. Механічне роздріблення їжі здійснюється за допомогою зубів та язика. Доросла людина має 32 зуби (кожна й частина верхньої або нижньої щелепи

79. Зуби людини допомагають їй розкушувати, пережовувати їжу, також беруть участь в утворенні звуків, і є важливою частиною усмішки. У нормі у людини є 32 постійних зуба.Будова зуба:нерв,кровоносні судини,цемент,пульпа,дентин,емаль,ясна.Усередині зуба знаходиться сполучна тканина, яка пронизана нервами і кровоносними судинами (пульпа). Розрізняють молочні та корінні (постійні) зуби, з них 8 різців, 4 ікла, 8 малих корінних (премолярів) і 8-12 великих корінних зубів (молярів). Відсутність третіх молярів (так званих «зубів мудрості») є нормою. У дітей молочні зуби починають прорізатися у віці від 3 місяців. У період від 6 до 12 років молочні зуби поступово замінюються постійними. Молочних зубів всього 20: 8 різців, 4 ікла і 8 молярів.Найпоширенішими захворюваннями порожнини рота є запальні процеси в тканинах пародонту, особливо часто з цією проблемою стикаються люди у віці 15-19 і 35-40 років. Зараз кровоточивість ясен при прийомі твердої їжі або чищенні зубів спостерігається все частіше (і навіть у 6-7 літніх дітей). Згодом це може привести до втрати зубів, тому ця проблема привертає підвищену увагу стоматологів і дослідників. Якщо вчасно не вжити заходу, захворювання може перейти у важчу стадію з утворенням пародонтальних кишень, резобції кісткової тканини щелеп, рухливості зубів.Гігієнічний стан порожнини рота безпосередньо впливає на розвиток захворювань пародонту. Зокрема негативно впливає зубний наліт, який на початковій стадії містить аеробні мікроорганізми, які демінералізують емаль, зріліший же містить анаеробні бактерії, пов’язані з етіологією гінгівіту і пародонтита. Такі бактерії проникають під ясна і виділяють токсини і ферменти, що призводять до деструкції тканин пародонту. Запальний процес посилює і зубний камінь.

80.Т равлення — процес обміну речовин, хімічна і механічна обробка певних речовин з метою засвоєння їх організмом. В ході травлення відбувається перетворення макромолекул їжі у дрібніші молекули, зокрема, розщеплення біополімерів їжі на мономери. Цей процес здійснюється за допомогою травних ферментів, відомих також як гідролітичні ферменти. Отримані відносно прості речовини піддаються всмоктуванню, а з них в органах і тканинах знову синтезуються складні органічні сполуки. Із стравоходу їжа у вигляді харчової грудки потрапляє у шлунок. Шлунок- це найрозширеніша частина травного каналу. Він розміщується під діафрагмою з лівого боку і має вигляд вигнутого мішка, в якому розрізняють купол і тіло шлунка Складається з трьох оболонок: внутрішньої - слизової, середньої - м'язової, зовнішньої - сполучнотканинної. У слизовій оболонці розташовані залози, які виробляють слиз, що захищає шлунок від дії ферментів і хлоридної кислоти (секреторна та захисна функції). М'язова оболонка виконує рухову функцію: перемішування та пересування їжі. У сполучнотканинній оболонці містяться судини, нервові волокна, завдяки чому орган живиться і реагує на зміни внутрішнього середовища.

 

У дорослої людини в нормі шлунок може вмістити близько 3 л їжі. Але якщо людина звикла споживати велику кількість їжі та рідини, об'єм шлунка може збільшуватися до 5 л. Це явище небажане, бо переповнений шлунок піднімає діафрагму, яка у свою чергу тисне на легені й заважає диханню.

81. Печінка — велика залоза зовнішньої та внутрішньої секреції у хребетних та деяких інших тварин і людини. Є життєвонеобхідним органом. Печінка майже повністю міститься в правому підребер'ї. Серповидною зв'язкою печінка поділяється на правий і лівий відділи, двома поздовжніми і поперечною (ворота печінки) борознами поділяється на 4 частки: праву, ліву, квадратну, хвостату.містить 5 секторів: латеральний, парамедіальний, дорсальний, а також 8 сегментів. Внутрішню структуру її утворюють часточки призматичної форми, які складаються з печінкових клітин, що виробляють жовч, яка послідовно потрапляє у жовчні капіляри (завширшки 0,5 — 1 мм), внутрішньо- та міжчасткові протоки. Печінка у людини виконує захисні, знешкоджувальні, ферментативні і видільні функції, спрямовані на підтримання гомеостазу в організмі; бере участь у процесах травлення, кровотворення, білковому, вуглеводному, жировому, мінеральному обмінах, обміні вітамінів. Зачаток печінки з'являється наприкінці третього тижня зародкового розвитку людини з ділянки вентральної стінки дванадцятипалої кишки. Дальша диференціація печінки полягає у вростанні сполучної тканини всередину печінки по ходу ворітної вени. Остання поділяє паренхіму печінки на частки.

82. Раціональне харчування — один із дуже важливих чинників збереження здоров’я.Одним із важливих принципів раціонального харчування є дотримання енергетичного балансу організму, тобто кількість енергії, що надходить до організму з їжею, має відповідати енергетичним витратам організму. Коли енергетичні витрати менші, ніж кількість енергії в їжі, що споживається, зростає маса тіла в основному за рахунок жирової тканини.Раціональним харчування буде тільки тоді, коли до організму з харчовими продуктами надходитимуть усі поживні речовини, вітаміни та мінеральні солі в кількостях, необхідних для його нормальної життєдіяльності.Потреба людини в поживних речовинах визначається її масою, віком та рівнем рухової активності, навантажень. Чим менший вік, тим більше необхідно білка на один кілограм маси тіла (це пов’язано з інтенсивними ростовими процесами): на першому році життя — п’ять грам, у 1 -З роки — чотири грами, у 4 - 7 років — три з половиною грами, у 8-12 років — два з половиною грами, в 13-17 років — півтора грами. Для дорослих необхідна кількість білка на добу на один кілограм ваги має становить 1-1,2 грами. Фізична праця, заняття спортом потребують збільшення споживання білків на 20% від норми.Різноманітна їжа поліпшує апетит, секрецію травних соків, що сприяє кращому її засвоєнню. Харчуватися краще чотири рази на добу. Інтервал між споживанням їжі не повинен перевищувати 6 годин. Треба, щоб у раціоні Garcinia Cambogia Reviews було досить свіжих овочів та фруктів. М’ясні і рибні страви краще споживати в першій половині дня. Вони містять речовини, що збуджують нервову систему.Дітям і підліткам протипоказано голодування і недостатнє харчування. Це приводить до зменшення м’язової маси, в тому числі м’язів серця, затримує ріст і розвиток, різко збільшує частоту інфекційних хвороб.Недостатнє харчування, як і надмірне, призводить до розвитку захворювань багатьох органів і фізіологічних систем організму. На стан здоров’я впливає також якість харчування. Людину називають продуктом їжі. Саме тому слід дотримуватись правил раціонального харчування.

83. До шлунково-кишковим захворювань відносяться гастрит — запалення слизової оболонки шлунка в результаті порушення режиму харчування. Виразка шлунка — порушення слизової оболонки, що виникає в результаті втрати опору слизової оболонки шлунка дії шлункового соку. Харчові отруєння — результат вживання несвіжих продуктів, проникнення хвороботворних бактерій в органи травлення.

 

Сальмонельоз — гостре інфекційне захворювання, що викликається потраплянням в організм бактерій роду сальмонел (через м’ясо та м’ясні продукти, молочні продукти, яйця і т. д.). Якщо заражені сальмонелами продукти потрапляють в організм, виникає важке отруєння всього шлунково-кишкового тракту.Ботулізм — гостре інфекційне захворювання, що викликається попаданням бактерій (палички ботулізму), які виробляють сильнодіючі отрути — токсини.До інфекційних захворювань відносяться такі небезпечні захворювання, як холера, дизентерія, черевний тиф та інших глистових захворюваннями заражаються при вживанні в їжу погано просмажених або проварених продуктів, на які потрапили яйця глистів. Для попередження кишкових захворювань важливо дотримуватися правил особистої гігієни: мити руки перед їжею, є тільки миті овочі та фрукти, тримати їжу закритою, щоб на неї не сідали мухи, не пити сиру воду.

84. Для підтримання нормальної життєдіяльності організму крім білків, жирів, вуглеводі, мінеральних речовин і води потрібні вітаміни. Вітаміни (від латинського vita – життя та аміни, тобто речовини, що містять аміногрупу) – біологічно активні речовини різної хімічної природи, що необхідні для забезпечення важливих фізіологічних і біологічних процесів в організмі. На добу організмові людини необхідно кілька міліграмів вітамінів, але незважаючи на невеликий вміст вітамінів в організмі, вони відіграють значну роль в обміні речовин та енергії. До організму вітаміни надходять з продуктами харчування. В тканинах організму людини вони засвоюються, утворюючи більш складні речовини. Їх значення полягає в тому, що вони є складною частиною молекул багатьох ферментів та деяких фізіологічно активних речовин, які беруть участь в обміні речовин. Отже, якщо вітаміни не надходять з їжею, то організм не отримує необхідних речовин, що згубно позначається на здоров’ї людини. Як правило, під час дослідження будь-якого вітаміну його вводять піддослідним тваринам в очищеному вигляді або навпаки, вилучають його з продукту харчування і вивчають фізіологію та біохімію піддослідних організмів. Таким чином було з’ясовано роль вітамінів в обміні речовин, їх різноманітні функції. Стало відомо, що вони беруть участь у синтезі й розщепленні амінокислот, жирів, азотних основ нуклеїнових кислот, деяких гормонів, медіатора ацетилхоміну, який забезпечує передавання імпульсів у нервовій системі.

85. Нирки — парні органи виділення, розташовані в черевній порожнині з обох боків хребта. Вони мають бобоподібну форму, ввігнутий край їх повернений до хребта, в ньому проходять кровоносні та лімфатичні судини, нерви й сечовід. Нирка вкрита капсулою зі сполучної тканини. На розрізі нирки виділяють два шари: зовнішній темно-червоний — корковий, де розташовані ниркоподібні тільця — нефрони, і внутрішній, більш світлий — мозковий, в якому проходять ниркові канальці, впадаючі в ниркову миску, що знаходиться в центрі нирки. З неї бере початок сечовід, впадаючий у сечовий міхур. Будови нирки людини: капсула; чашечка; кіркова речовина; мозкова речовина; сечовід; миска; нервове сплетення; артерія; вена. Нирки складаються з мільйонів мікроскопічних капілярних ниркових клубочків та канальців. За 1 хвилину через нирки проходить 1200мл крові, яка фільтрується в клубочках, після чого в канальцях вибірково всмоктується назад вода та інші речовини. Робота нирок залежить від часу доби — вночі сповільнюється, положення тіла — в горизонтальному посилюється, кров'яного тиску. В нормі за добу виділяється 1,5 л сечі. Структура тканини нирки має особливу будову, тому належить до паренхіматозних органів.Нефрон — це структурно-функціональна одиниця нирки, що складається з системи звивистих і прямих епітеліальних канальців, які починаються від кожного ниркового тільця.

86. Шкіра — це зовнішній покрив тіла. Її поверхня у людини становить 1,5-2 кв. м. Саме через шкіру людина контактує з навколишнім середовищем. Головна функція шкіри — захисна, вона є бар’єром між зовнішнім та внутрішнім середовищем організму. Шкіра захищає організм від дії несприятливих зовнішніх факторів та механічних пошкоджень, перешкоджає проникненню в організм сторонніх тіл і речовин. Крім цього, шкіра бере участь у теплорегуляції — урівноваженні процесів утворення і віддачі тепла організмом; запасає енергетичні матеріали (підшкірна клітковина складається з жирової тканини, що є джерелом енергії); виконує секреторну функцію — сальні залози виділяють жир для змащення шкіри та волосся, а молочні — молоко для вигодовування дітей; у шкірі утворюються деякі біологічно активні речовини, зокрема вітамін D, виділяються продукти обміну речовин (водо- та газообмін, виводиться надлишок солей); і зрештою, рецептори шкіри сприймають холод, тепло, тиск, а вільні нервові закінчення — біль. Шкірна чутливість відіграє важливу роль у взаємодії організму з навколишнім середовищем, що запобігає постійним травмам. Ці важливі функції взаємодії організму з навколишнім середовищем забезпечує шкірі її будова.Складається шкіра з трьох основних шарів. Зовнішній шар називається епідермісом. Він утворений багатошаровим епітелієм. Верхні його шари роговіють і утворюють міцні покриття (на долонях, підошвах тощо). У міру старіння клітини цього шару злущуються і заміщуються за рахунок розмноження глибше розташованих.В епідермісі містяться рецептори та вільні нервові закінчення, що сприймають холод, тепло, біль тощо. У ньому є клітини, що синтезують пігмент, який забарвлює шкіру. Під впливом ультрафіолетових променів забарвлення посилюється, з’являється засмага і синтезується вітамін D. В епідермісі відкриваються протоки потових залоз, а також знаходяться волосяні сумки, куди впадають протоки сальних залоз. Із потових залоз виникли молочні.Під епідермісом розміщений шар щільної сполучної тканини — дерма, або власне шкіра. Її пронизують кровоносні та лімфатичні судини, пучечки м’язів, рецептори, нервові волокна та їх закінчення, волосяні сумки, потові та сальні залози.Найглибший шар шкіри — підшкірна клітковина, що складається в основному з жирової тканини.

87. Зорова сенсорна система складається з периферичного відділу (органа зору - ока), провідникового відділу (зорового нерва) і центрального відділу (основу становить зоровий центр кори кінцевого мозку).Орган зору людини - око - це унікальний і дуже складний витвір природи. У людини два ока, і тому зір бінокулярний, або стереоскопічний. Кожне око розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклішою передньою частиною (мал.1) і тому ще називається очним яблуком. Така форма ока дає змогу йому рухатися в певних межах очної ямки. Око має три оболонки: зовнішню (білкову), середню (судинну) і внутрішню (сітківку).

Гігієна зору

1.Шкідливо читати лежачи, при слабкому освітленні, в транспорті.2. Під час читання, або письма світло повинно падати зліва, освітлювати робоче місце, але не сліпити.3. Зошит чи книга від очей повинні знаходитись на відстані 30-35 см, під кутом 30-40º.4. Для зменшення напруження зорової системи обмежується тривалість безперервного читання: 1 кл. - 5хв, 2-3 кл. – 7-10 хв.5. Між окремими відрізками читання погляд переноситься вдалечінь для відпочинку око рухових м’язів.6. Якщо в око попала пилинка необхідно промити охолодженою прокип’яченою водою, струмінь направити в напрямку до перенісся.7. Забезпечити достатнє освітлення класної кімнати.8. Замерзле скло затримує 85% променів, забруднене - 25%. Вікна мають бути чистими, штори – прозорими, квіти на підвіконнях – невисокими. Високі рослини на підвіконні затримують 25-30% світла.

88. Слухова сенсорна система - сенсорна система, що забезпечує кодування акустичних стимулів і обумовлює здатність тварин орієнтуватися в навколишньому середовищі за допомогою оцінки акустичних подразників. Периферичні відділи слухової системи представлені органами слуху і лежачими у внутрішньому вусі Фонорецептори. На основі формування сенсорних систем (слуховий і зорової) формується номінативна (номінативна) функція мови - дитина асоціює предмети і їх назви.

Гігієна

Вплив звуку силою 80 децибелів (дБ) понад 40 хвилин є небезпечним. Тривалі коливання барабанної перетинки з великою амплітудою призводять до її розтягання та втрати пружності, наслідок цього — виникнення глухоти. Чинником ризику так само є шум, який постійно оточує людей у великих містах. Для збереження слуху необхідно дотримуватись особистої гігієни: регулярно мити вуха теплою мильною водою, видаляти сірку.

89. Смаковий аналізатор:рецептори смакового аналізатора розташовані на смакових цибулинах: на сосочках мови, слизовій оболонці ротової порожнини, піднебіння, глотки. Рецептори специфічні до сприйняття смакових відчуттів — кислого, гіркого, солодкого і солоного.На кінчику язика сприймається відчуття солодкого, на корені — гіркого, з боків — кислого і солоного. Подразниками можуть бути тільки розчинні у воді речовини.Збудження з рецепторів передається по чутливих нервах у смакову зону, розташовану в скроневій частці кори головного мозку. Нюховий аналізатор:він починається рецепторами у верхній частині носової порожнини. Її слизова оболонка містить нюхові клітини. Довгі їх відростки входять до складу нюхового нерва, який проводить збудження в нюхову зону скроневої частки кори. Подразниками нюхових клітин служать частинки пахучих речовин, що знаходяться у вдихуваному повітрі. Під час прийому їжі нюхові відчуття доповнюють смакові. При нежиті нюх притупляється, і їжа здається несмачною. Тактильні відчуття:шкірна чутливість може бути підрозділена на чотири види: відчуття болю, тепла, холоду, доторку і тиску, які називаються тактильними.Завдяки постійній взаємодії між зоровим і слуховим аналізатором, а також органами рівноваги, м’язового і шкірного почуття, нюху і смаку в корі головного мозку безперервно здійснюється аналіз і синтез інформації, що надходить, що дає організму можливість орієнтуватися в мінливих умовах середовища, пристосовуватися до них. Багато сприйняття здійснюються одночасно декількома аналізаторами, тому при втраті одного з них загострюються інші.

90. Сновиді́ння, сні́ння (англ. Dreaming) — особливий період, стан сну, коли людина сприймає певну спроектовану мозком реальність, що може включати в себе всі типи відчуттів.Людина, котра спить, як правило, не розуміє, що знаходиться уві сні й тому не має змоги контролювати хід подій сніння. Довільне пробудження зустрічається дуже рідко.Наука, що вивчає сни й сновидіння, називається онейрологією. Сновідіння пов'язані з REM-фазою (періодом швидкого руху очей уві сні), що наступає приблизно через кожні 90 хвилин.

Сон — періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники. Представлення про те, що уві сні людину відвідують духи померлих предків і керують їм у повсякденному житті, тривалий час зберігалася у багатьох народів. Змісту ж сновидінь надавалося важливе значення, їм керувалися при виконанні обрядів, при проведенні ритуальних свят і церемоній, при вирішенні важливих громадських і господарських питань. У II столітті до н. е.. Давньогрецька письменник Артемідор Ефеський склав велике керівництво під назвою "Тлумачення сновидінь", в якому виклав накопичився до того часу досвід тлумачення снів. Слід зазначити, що вже в цій праці робляться відмінності між сновидіннями, що виникають з фізіологічних причин, і сновидіннями, що мають значення для передбачення майбутнього. Крім того, виділяються сновидіння, що відповідають дійсності, і сновидіння алегоричні, а також типові сновидіння, що дозволяють визначати душевний стан людини у зв'язку з чим автор радить: "Дізнайся характер людини, перед тим, як тлумачити його сни, щоб не зробити помилки ".

91. Механізми освіти і динаміки умовних рефлексів, що забезпечують індивідуальне пристосування до мінливих умов середовища, у людини і тварин загальні. Однак людина різко відрізняється по своїй поведінці від тварин завдяки особливим механізмам нервової діяльності. Такі особливості вищої нервової діяльності людини, як мова, свідомість, абстрактне мислення, розвинулися у зв’язку з працею, завдяки якому люди змогли свідомо впливати на природу. Разом з тим і зовнішнє середовище для людини має якісно новий зміст, ніж для тварин, так як це соціальне середовище, суспільство людей, наділених свідомістю і живуть за законами суспільного розвитку. Головна відмінність вищої нервової діяльності людини від тварин — мислення і мова, які з’явились в результаті трудової суспільної діяльності.Мислення — складний вид мозкової діяльності людини в процесі пристосування до нових умов і вирішенні нових життєвих завдань. Процеси мислення зводяться до утворення загальних уявлень і понять, а також відомостей і умовиводів. Крім словесно-логічного, абстрактного, існують форми емоційного мислення (оцінка), практичного або наочно-дієвого мислення.Мова — це засіб спілкування між людьми в процесі праці, соціальної, духовної та особистому житті. Завдяки слову виникають узагальнені поняття і уявлення, здатність до логічного мислення. Як подразник слово викликає у людини велику кількість умовних рефлексів. На них базуються навчання, виховання, вироблення трудових навичок, звичок. Грунтуючись на розвитку мовної функції у людей. І. П. Павлов створив вчення про першу і другу сигнальні системи.

92. Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є відсутність вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпосередньо в кров або лімфу, що їх омиває. Ці секрети називають гормонами (гр. hormao — приводити у рух, збуджувати). Науку, що вивчає будову, функції і захворювання залоз внутрішньої секреції, називають ендокринологією.До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, щитоподібна, прищитоподібні, загруднинна (тимус, вилочкова), шишкоподібна (епіфіз), надниркові, статеві, підшлункова. Останні дві одночасно є й залозами зовнішньої секреції, тому їх називають змішаними. Гіпофіз — залоза внутрішньої секреції, розташована в основі головного мозку. Маса залози — 0,5 г. Складається з трьох часток: передньої, середньої та задньої, кожна з яких виробляє власні гормони.Передня частка гіпофіза здатна посилювати або послаблювати синтез гормонів, які діють на інші залози. Ця частка гіпофіза виробляє гормони, які мобілізують захисні сили організму, стимулюють функцію статевих залоз, регулюють ріст людини (гормон росту) та інші.Середня частка гіпофіза виробляє — меланостимулюючий, який сприяє синтезу меланіну і зумовлює забарвлення шкіри. У разі недостатньої кількості меланостимулюючого гормону виникає захворювання — вітиліго (лат. vitiligo — недолік).Задня частка гіпофіза, або нейрогіпофіз, виконує функцію «депо» гормонів, які синтезуються в гіпоталамусі: вазопресин, або антидіуретичний гормон, і окситоцин. Вазопресин підвищує артеріальний кров'яний тиск, зменшує діурез (виведення сечі), звідси й друга його назва антидіуретичний. Окситоцин вибірково діє на непосмуговані м'язи матки, а також стимулює лактацію — вироблення молока молочними залозами.У разі порушення функції гіпофіза розвиваються різноманітні захворювання. Наприклад, за надлишку гормону росту в молодому віці розвивається гігантизм, людина стає велетнем, а за його нестачі — карликовість. У дорослому віці надмірне виділення гормону росту спричинює непомірне розростання окремих частин тіла (ніс, вуха, кінцівки) — акромегалію.Функція гіпофіза така: контролює вироблення гормону щитоподібною залозою; стимулює функцію надниркових залоз; контролює функцію чоловічих і жіночих статевих залоз, а саме виділення статевих гормонів; плаценти як тимчасової залози; початок пологів, а також ріст тіла і водний баланс.


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 32 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>