Орієнтовний перелік питань 2 страница

27. Мохоподібні — це багаторічні невеликі рослини, у середньому їх висота 10–20 см, але деякі з них мають висоту 2–3 см, а деякі до 1 м. Ростуть мохи практично скрізь на поверхні ґрунту — від пустель до боліт, частина з них освоїла прісні водойми. На сьогодні відомо 25 тис. видів мохів (в Україні — близько 800 видів). Побудовані мохи просто: корені відсутні (замість них — ризоїди, що не мають тканинної будови), як правило, є стебло та листки, тільки у найпростіших видів тіло — слань. Життєвий цикл особливий — у нестатевому поколінні коробочка на ніжці розвивається із зиготи безпосередньо на зеленій рослині.

Сфагнові мохи — ростуть на болотах, стеблолистової будови, не мають ризоїдів. Розвиток сфагнових мохів подібний до розвитку зозулиного льону, та більшість з них має однодомний гаметофіт, пластинчасту протонему. Листки білих мохів, як їх ще називають, складаються з одного шару, але різних клітин — видовжених живих зелених фотосинтезуючих та великих мертвих світлих за кольором водоносних клітин. Сфагнум росте верхівкою, а нижня частина стебла відмирає і занурюється у воду. У болотній воді мало кисню, а кислоти, які виділяє мох, згубно діють на мікроорганізми, що викликають гниття. Його відмерлі частини не перегнивають, а осідають на дні боліт протягом сотень і тисяч років, пресуються та утворюють торф.

28. Лишайники — це особлива група організмів. Їх тіло представлене сланню — в утворенні слані беруть участь гриби та водорості. Форма тіла лишайників буває накипною, листуватою та кущистою. Накипні лишайники виглядають як тоненькі плівочки на камінні, корі дерев тощо. Це дуже невибагливі організми, які можуть мешкати на голих скелях. Листуваті лишайники мають вигляд пластиночки, трохи піднятої над поверхнею (стінна золотянка). Слань кущистих лишайників нагадує маленький кущик. Вони можуть оселятися на корі дерев, на ґрунті, багато їх у тундрі, у горах.

авдяки своїй витривалості лишайники оселяються там, де не можуть існувати інші організми. Своєю діяльністю вони створюють умови для формування рослинних угруповань у тих місцях, де їх раніше не існувало. Так, оселяючись на скелях, лишайники сприяють подрібненню скельних порід та формуванню первісних ґрунтів, на яких згодом оселяються вищі рослини. Річ у тім, що гриб виділяє кислоти та інші сполуки, які поступово руйнують гірські породи, перетворюючи їх на гравій або пісок. А після відмирання слань лишайників, завдяки діяльності мікроорганізмів, перетворюється на гумус.

Лишайники містять багато цукрів та білків. Вони слугують їжею для багатьох видів тварин: комах, копитних тощо. Наприклад, оленячий мох, або ягель, - улюблена їжа для північних оленів. Деякі види лишайників, як-от цетрарію ісландську, може вживати в їжу і людина.

29. Папороті частіше ростуть в тінистих вологих лісах і на дні сирих ярів. Набагато рідше вони зустрічаються на відкритих місцях.Папороть має укорочене надземне стебло. Від нього відходять довгі та широкі перисті листки. Надземне стебло у папороті є продовженням підземного пагону - кореневища. Від кореневища відходять придаткові корені. Папороті харчуються так само, як і інші зелені рослини: у листі на світлі вони утворюють органічні речовини. Органічні речовини йдуть не тільки на харчування рослини, але частина їх відкладається в кореневище.Папороть є багаторічною рослиною. Пізньої осені надземні частини його відмирають, а кореневище зимує під снігом. Навесні, коли відтане і зігріється грунт, з верхівкової бруньки кореневища виростає укорочений стебло з листям. У порівнянні з мохами будова папоротей складніша: у них є не тільки стебло і листя, а й коріння. На нижній стороні листя папороті влітку з'являються коричневі горбки. При розгляді під мікроскопом препарату (поперечного розрізу листа) ці горбки мають вигляд маленьких парасольок. Під прикриттям їх знаходяться купки дрібних мішечків із спорами. За допомогою спор папороть розмножується. Після дозрівання, потрапляючи на вологий, не зайнятий іншими рослинами грунт, спори проростають.

30.До вищих спорових рослин належать мохи.. Мохи здатні швидко поглинати вологу і довго її утримувати, що приводить до поступового заболочування земель. Болота є регуляторами водного режиму місцевості. З них беруть початок і живляться їх вологою малі річки. Болото створює своєрідний мікроклімат, годує багатьох тварин та слугує притулком для деяких із них. Болота є джерелом торфу. Торф широко використовують як паливо, теплоізоляційний матеріал, добриво, сировину для хімічної промисловості тощо. Основними утворювачами торфу є сфагнові мохи.Мохи - могутні поглиначі та накопичувачі не лише води, а й різних хімічних елементів. Аналізуючи хімічний склад мохів, біологи допомагають геологам виявляти корисні копалини. Надзвичайна чутливість мохоподібних до змін газового складу повітря використовується як покажчик забруднення навколишнього середовища. Мохи є цінним і зручним матеріалом для різноманітних наукових досліджень. Мохоподібні мають застосування і у медицині. Сфагнум здавна використовувався як бактерицидний засіб та заміняв вату. Зозулин льон використовується в народній медицині як ліки проти легеневих захворювань, хвороб сечовидільної системи, шкіри, при опіках. В останні роки досліджуються протипухлинні властивості мохів. Мохоподібні, здебільшого, не поїдаються тваринами і мало ушкоджуються бактеріями та грибами.

31. Голонасінні мають насінину, яка лежить на лусочках відкрито і захищена лише насінною шкіркою. На сьогодні голонасінних налічується понад 700 видів. Поява насіння, різноманітність життєвих форм (дерева, кущі), наявність продихів до­зволяють суттєво зменшити випаровування. Стовбури хвойних висотою звичайно 40–70 м, але можуть сягати 100 м і більше (наприклад, у мамонтового дерева); потовщення стовбура відбувається за рахунок розростання деревини (діяльності камбію), основна частина клітин якої мертва. Такий стовбур краще протистоїть вітрам. У корі на деревині хвойних багато смоляних ходів (канальців), заповнених живицею. При ушкодженні стовбура на його поверхні з’являються краплі густої клейкої живиці, яка затягує рану. У більшості видів хвойних листки мають вигляд голок (мал. 155). Такі листки називають хвоєю, звідки й походить назва класу. Голки на поперечному розрізі округлі, або ребристі (у сосни, ялини), або нагадують плоскі видовжені луски (у тиса, кипариса, туї). Невелика площа листків та особливості їхніх продихів (вони заглиблені у товщу листка і можуть на зиму закриватися воском) забезпечують майже повне припинення випаровування води взимку. Тому хвойним не потрібно скидати листки на зиму. Більшість із них є вічнозеленими рослинами, і лише деякі представники (наприклад, модрина) належать до листопадних рослин.Стовбури хвойних характеризуються тим, що мають тонкий шар кори та слаборозвинену серцевину.Натомість деревина розвинена добре, і в ній помітні річні кільця. Вони утворюються завдяки діяльності камбію. У корі та деревині хвойних є багато канальців, які називають смоляними ходами. їх вистилають клітини, здатні виділяти густу рідину - живицю.

32. На території України нині зростає понад 10 тис. видів рослин і 15 тис. видів грибів. Але діяльність людини створила серйозну загрозу для існування багатьох видів рослин, тварин і грибів. Тому виникла потреба їхньої охорони та збереження. Людина насамперед має визначити види рослин, грибів і тварин, які потребують охорони. Такі види заносять в особливі Червоні книги або Червоні списки. Людина також створює різні види природоохоронних територій. До Червоної книги України занесено ті зникаючі або рідкісні види організмів, які постійно чи тимчасово мешкають у природних умовах на території України або в межах її територіальних вод.Про кожний вид рослин і грибів, занесений до Червоної книги України (а їх понад 540), наведені дані про характерні риси зовнішньої будови, поширення, екологічні особливості, чисельність, ужиті або заплановані заходи охорони тощо.Запам'ятайте! Збирання рослин, занесених до Червоної книги, їх плодів та насіння заборонено. Невиконання цих вимог можуть спричинити зникнення таких видів не тільки з території певної країни, а й з нашої планети взагалі. Погляньте на малюнок 233, на якому зображено кілька видів рослин, що потребують охорони на території нашої країни. Деякі з них, наприклад види тюльпанів або зозулинця, вражають своєю красою.

33. Різноманіття тварин, їх будова, особливості життєдіяльності та поведінки, розмноження, розвиток, їх походження та еволюцію, поширення, значення в природі та житті людини вивчає зоологія — наука про тварин.У тварин багато спільних рис з представниками інших царств. Наприклад, тварини і рослини мають клітинну будову, подібний хімічний склад (вуглеводи, ліпіди, білки, нуклеїнові кислоти, АТФ та ін), багато загальні властивості (обмін речовин, наследственност’, мінливість, подразливість).Однак тваринам властиві особливі риси організації, які відрізняють їх від рослин. Найбільш глибоке розходження полягає в характері харчування цих організмів: рослини — автотрофи, а тварини — гетеротрофи. Переважна більшість тварин — рухливі, їм притаманні складні поведінкові реакції, які відсутні у рослин. Однак серед них є прикріплені і малорухомі форми, розповсюдження яких здійснюється рухливими личинками.Зростання більшості тварин має обмеження і здійснюється переважно тільки в певний період їх розвитку. Лише деякі з них (деякі раки, крокодили, черепахи) ростуть протягом усього життя.Клітини тварин, на відміну від рослин, не мають клітинної стінки, пластид, вакуолей. Запасний вуглевод-глікоген, а кінцеві продукти азотистого обміну-аміак, сечовина, сечова кислота.Світ тварин великий і різноманітний. До теперішнього часу описано більше 1,5 млн. видів тварин, пристосованих до життя на поверхні суші, грунті, прісній і морській воді, в повітряному середовищі.

34. Найпростіші– це організми на клітинному рівні організації. В морфологічному відношенні одноклітинний організм рівноцінний клітині, а в фізіологічному – є цілісним самостійним організмом. Переважна більшість їх має мікроскопічно малі розміри (від 2 до 150 мкм). Проте деякі з них досягають 1 см, а раковини викопних корененіжок мають діаметр до 5 – 6 см.Амеба- Це драглисте одноклітинне істота, настільки маленьке, що розглянути його можна тільки під мікроскопом. Основні види амеб живуть у прісноводних річках і ставках. Але є види, які мешкають на дні солоних водойм, у вологій землі та їжі. Амеба постійно змінює свою форму. Вона пересувається, штовхаючи вперед спочатку одну свою половину, потім іншу. Як багато желеподобним організми, амеба рухається так, що утворює форму, яка називається «помилкової ніжкою», або псевдоподий. Коли псевдоподии досягає їжі, вона обволікає її і приймає основним тілом. Таким чином амеба харчується. У неї немає рота. Амеба належить до класу найпростіших, які є найнижчим розрядом живих істот. У неї немає ні легких, ні зябер. Але вона всмоктує кисень з води, виділяє вуглекислий газ, перетравлює їжу, як роблять це більш складні тварини. Ймовірно, у амеби є і почуття. Коли до неї торкаються або коли вона збуджена, вона негайно згортається в крихітний кульку. Амеба уникає яскравого світла, дуже гарячої або холодної води. У дорослої амеби ядро, крихітна крапка в центрі протоплазми, ділиться на дві частини. Після цього і сама амеба роздвоюється, утворюючи нові самостійні організми. Коли вони досягають повних розмірів, вони знову починають ділитися. За своєю будовою найпростіші надзвичайно різноманітні. Найбільш дрібні мають у поперечнику 2-4 мкм (мікрометр дорівнює 0,001 мм). Найбільш звичайні їх розміри в межах 50-150 мкм, деякі досягають 1,5 мм і видно простим оком.

35. Паразитарні хвороби спричиняються гельмінтами, кліщами, комахами, одноклітинними організмами. Хворіють ними коні, велика рогата худоба, кози, вівці, свині, птахи, кролі, риби, бджоли, м’ясоїдні та багато інших видів тварин. Багато із цих хвороб є спільними для тварин та людей. Нерідко їх збудники передаються від тварин до людини і навпаки. Ці хвороби досить поширені в світі, в тому числі і в Україні. Важливу роль у виникненні багатьох інвазійних хвороб відіграють як переносники збудників кліщі (піраплазмідози), комахи (малярія птахів та людини, дирофіляріоз м’ясоїдних та людини тощо), прісноводні та сухопутні молюски (фасціольоз, дикроцеліоз жуйних тварин, ехіностоматидози птахів), ракоподібні (гіменолепідози водоплавної птиці). Тому успішна боротьба з переносниками, проміжними та додатковими живителями збудників паразитарних хвороб є запорукою попередження їх виникнення.

36. Інфузорія туфелька – досить поширений вид, який відносять до групи найпростіших організмів. Мешкає вона в прісних стоячих водоймах з достатньою кількістю органічних матеріалів, якими і харчується. До речі, будова інфузорії-туфельки вважається найскладнішим з даної групи організмів. Для даного організму характерно як статеве, так і безстатеве розмноження. Безстатеве розмноження здійснюється поперечним поділом клітини на дві рівні частини. При цьому організм зберігає активний стан. Далі йдуть досить складні процеси регенерації, під час яких кожна частина організму добудовує необхідні органели. Статеве відношення між двома особинами здійснюється шляхом кон’югації. Інфузорії тимчасово склеюються, і між їх поверхнями утворюється своєрідний місток з цитоплазми. Макронуклеуси обох організмів руйнуються, а маленькі ядра діляться шляхом мейозу.Поле цього утворюється чотири ядра з гаплоїдний набором хромосом. Далі три з них гинуть, а що залишилося ділитися шляхом мітозу, утворюючи два протонуклеуса – жіночий і чоловічий. Організми обмінюються «чоловічими» протонуклеусамі. Потім у кожному відбувається злиття двох ядер і освіта сінкаріаона. Потім проходить мітоз, після чого одне з утворених ядер стає макронуклеус, а друге – мікронуклеуси.

37. Кишковопорожни́нні або Радіа́льно-симетри́чні (Coelenterata, Radiata) — група тварин невизначеного таксономічного рангу, до якої належать типи Кнідарії та Реброплави, які мають найпростішу тканинну організацію тіла.

Зовнішня будова гідри. Тіло має циліндричну форму, на верхньому його краї знаходиться ротовий отвір, оточений щупальцями (від 5 до 12 у різних видів). У деяких форм тіло можна умовно розмежувати на тулуб і стеблинку. На задньому краї стеблинки мається підошва, завдяки якій організм кріпиться до субстрату, іноді пересувається. Характерна радіальна симетрія.

Внутрішня будова гідри. Тіло являє собою мішок, що складається з двох шарів клітин (ектодерми і ентодерми). Їх розмежовує прошарок сполучної тканини - мезоглеї. Є єдина кишкова (гастральна) порожнина, що утворює вирости, які простягаються в кожну з щупалець. У кишкову порожнину веде ротовий отвір.

38. Важливу роль у кругообігу речовин і збільшенні біологічної продуктивності водойм відіграють морські кишковопорожнинні.Вони живляться дрібними морськими тваринами і є кормом для багатьох видів риб. Коралові поліпи беруть участь в утворенні рельєфу земної поверхні. Коралові рифи є місцем існування найрізноманітніших водоростей, безхребетних тварин і риб. З рифоутворюючих коралів добувають вапняк, який використовується як будівельний матеріал. З червоного та чорного коралів виготовляють ювелірні прикраси. Разом з цим коралові рифи можуть бути перешкодою для судноплавства. У Китаї та Японії деяких медуз уживають у їжу. Гідри та медузи, живлячись мальками риб, завдають шкоди рибному господарству. Отрута жалких клітин деяких медуз дуже небезпечна для людини.

39. Тип Плоскі черви (Plathelminthes) - більшість представників цього типу мають червоподібне тіло, сплощене в спинно-черевному (дорсовентральной) напрямку. Найчастіше за формою вони нагадують платівку, стрічку. Усього відомо близько 15 тис. видів плоских червів. Частина видів Плоских червів - вільноживучі, але більшість - паразити тварин. Планарія біла (Dendrocoelum lacteum) (належить до класу Війчасті черви) — велика (до 3 см) планарія з повністю білим тілом, вкритим війками, крізь яке можна розгледіти темний кишечник та два ока на голові.Досить поширений прісноводий вид. Зазвичай переховуються під камінням, у листкових пазухах або на нижній стороні листя водних рослин. Живиться дрібними водяними тваринами, що повзають по дну. Розмножуються нестатево, також можливе статеве розмноження. Планарія це хижак, що живиться найпростішими, органічними частками, маленькими рачками, дрібними мальками риб. Ротовий отвір розміщений на черевному боці, дещо позаду середини тіла. Він веде до глоткової кишені, в якій розташована глотка, що має вигляд хоботка. Органи чуття представлені двома очима, розташованими на передньому кінці тіла. Крім того, чутливу функцію виконують два щупальця. На них знаходяться сенсили — довгі війки, до яких підходять нервові закінчення. Крім щупалець, сенсили розташовані по всій поверхні тіла. Біла планарія — гермафродит. Запліднення внутрішнє, перехресне. Після запліднення вона відкладає кокони з яйцями. Розвиток у планарії прямий.

40. Стьожкові черви, або цестоди - клас плоских червів, які є паразитами людини і багатьох тварин. До даного класу відносяться більше 3 тисяч видів червів, об'єднаних у кілька рядів, у тому числі стьожаків і ціп'яків. Характерною особливістю цих червів є повна відсутність органів травлення у зв'язку із паразитичним способом життя. Ряд видів представляють серйозну небезпеку для людини при зараженні, так як викликають важкі захворювання – цестодози, що підлягають тривалому лікуванню. Найпоширеніші представники стьожкових червів - бичачий ціп'як, свинячий ціп'як, стьожак широкий, ехінокок. Також цестоди можуть паразитувати в тілі хребетних тварин.С тьожак широкий — один із найбільших стьожаків. Довжина його сягає 10 м і більше. Тіло сплющене, складається з 3—4 тис. члеників. Будова стьожака дещо інша, ніж ціп'яка. На передньому кінці паразита є голівка (сколекс), на якій розміщені 2 глибокі складки — присмоктувальні щілини, або ботрії. За до помогою їх паразит міцно присмоктується до слизової оболонки кишечника дефінітивного живителя (м'ясоїдних, людини).Членики паразита короткі і широкі, мають добре розвинені м'язи. В кожному членику розміщені чоловічі і жіночі статеві органи. Яйця стьожака подібні до яєць трематод. Вони мають овальну форму, розміри — 0,068—0,071 мм завдовжки та 0,042—0,045 завширшки. На одному полюсі яйця є кришечка. Яйце містить особливий зародок — корацидій, озброєний 6 гачками.

41. Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) — паразитичний круглий черв, що викликає захворювання аскаридоз. Космополіт. Живе у просвіті тонкого кишечнику людини, живиться його вмістом або верхніми шарами слизової оболонки. Тривалість життя — 11-12 місяців Аскариди паразитують у кишечнику коней, свиней і багатьох інших сільськогосподарських та диких ссавців і птахів, а також людини.. Один із небезпечних паразитів людини — трихінела. Людина заражається нею при вживанні недостатньо кулінарно обробленого м’яса свині, в якому знаходяться в особливих капсулах личинки паразита. Зараження паразитичними червами призводить до різноманітних хворобливих явищ у людини: загальної слабкості, дратівливості, головного болю, нудоти, розладів травлення. З метою попередження захворювань гельмінтозами великого значення набуває дотримання особистої гігієни, загальних гігієнічних правил при споживанні їжі та води, свідоме подолання поганої звички гризти нігті, споживання в їжу старанно помитих овочів і фруктів, захист продуктів від мух, належна кулінарна обробка м’яса та риби тощо.

42. Дощові черви (черв'яки, хробаки), земляні черв'яки, земляні хробаки (лат. Lumbricina) — загальна назва, що об'єднує ряд родин кільчастих черв'яків класу малощетинкових. З точки зору систематики ця група не є таксономічною одиницею, а виділена на підставі особливостей екології і деяких морфофізіологічних властивостей включених в неї родин. Всього відомо біля 1500 видів дощових червів більшість яких мешкає в тропіках. Тіло дощових червів складається з багатьох кілець, або сегментів кількість яких в різних видів від 80 до 320. Всі сегменти, окрім переднього, мають по 8, а в деяких тропічних видів — по декілька десятків, коротких щетинок, які допомагають тварині чіплятися за ґрунт під час руху. Довжина тіла великих тропічних дощових черві до 2-2,5 метрів, в Україні дорослі черв'яки доростають до 15-30 сантиметрів, а на півдні України й більше. Забарвлення — від ясно-сіруватого до чорнувато-бурого або вишнево-червоного. Черевна сторона тіла плоска, спинна — опукла і темніша, ніж черевна. Приблизно там, де закінчується передня частина тіла, у хробака є потовщення, зване пояском який розташований у більшості видів українських видів між 25 і 40-м сегментами. У ньому містяться особливі залози, що виділяють клейку рідину. При розмноженні з неї утворюється яйцевий кокон, всередині якого розвиваються яйця хробака.

43. Ракоподібні - це досить велика група членистоногих, що характеризується значною різноманітністю форм. Ракоподібні ведуть переважно водяний спосіб життя, хоча деякі види поселяються на мілководдях, у приливно-відливної зоні (наприклад, краби-привиди, що живуть у манграх) і навіть на суші, але в значно зволожених місцях (мокриці, краб пальмовий злодій і ін.). Є серед ракоподібних і паразити (наприклад, коренеголовий рак, що паразитує під панциром десятиногих раків, або коропоїд, що паразитує на шкірі риб). Розміри тіла тварин цього класу можуть коливатися в дуже широких межах: від декількох міліметрів до 80 см у довжину (лангусти, омари, камчатські краби). Зовнішню будову ракоподібних розглянемо на прикладі річкового рака. Тіло гетеромерно сегментоване, поділяється на три відділи: голову, груди і черевце. Голова зливається із сегментами грудей, тому їх нерідко (не зовсім правильно) поєднують в один відділ - головогруди, вкритий зверху цільним щитовидним покривом - карапаксом. Сегменти кожного відділу тіла несуть членисті кінцівки. Для ракоподібних характерні двогіллясті кінцівки, що є похідними від дволопатевих параподій кільчастих червів. Членики голови несуть дві пари антен, а також три пари жувальних кінцівок: пари мандібул (верхньощелепні кінцівки), і дві пари максіл (нижньощелепних кінцівок). Основна функція мандібул і максіл - розривання і перетирання їжі. Грудний відділ несе три пари ногощелеп (їхня основна функція - утримання шматочків їжі в роті) і п'ять пар ходильних кінцівок. Перша пара ходильних кінцівок найбільш розвинена і перетворена в клішні (використовуються для захисту та нападу). Членики черевця несуть дві пари копулятивних кінцівок (у самців, у самок вони скорочені), три пари двогіллястих ніг, на яких самки виношують ікру, пару плавальних пластин, що виконують функцію весел або ласт (т.зв. "хвіст"). Останній сегмент (тельсон), має сплощену форму, на ньому відкривається анальний отвір. Кінцівки ракоподібних пристосовані для виконання рухової і дихальної функції, уловлювання, утримання і подрібнювання їжі.

44. дин із трьох підтипів типу Членистоногі має назву Хеліцерові від назви першої пари кінцівок (так званих ротових) - хеліцер. Вони слугують для захоплення і часто для подрібнення їжі. Більшість сучасних видів хеліцерових належить до класу Павукоподібні.

Клас Павукоподібні об’єднує близько 70 тис. видів (в Україні понад 4 тис.), поширених переважно на суходолі, але серед них є й мешканці прісних водойм і морів. Їхнє тіло зазвичай поділяється на головогруди та черевце. На головогрудях розташовані шість пар кінцівок: хеліцери, ногощупальця та чотири пари ходильних ніг (мал.1). Черевце або взагалі позбавлене кінцівок, або має видозмінені кінцівки (павутинні бородавки, легеневі мішки тощо) Павук-хрестовик відноситься до типу членистоногі, представник класу павукоподібних. Павук-хрестовик свою здобич ловить за допомогою павутини. Прядильні апарат павуків складається з зовнішніх утворень - павутинових бородавок - і з внутрішніх органів - павутинових залоз. Три пари павутинних бородавок розташовані біля заднього кінця черевця. Кожна така бородавка пронизана на кінці сотнею дрібних отворів. З кожного отвори витікає крапелька клейкою рідини, яка при русі павука витягується в найтоншу ниточку. Ці ниточки зливаються, в одну й швидко густішають на повітрі. У результаті утворюється тонка, але міцна нитка. Така клейка рідина виділяється численними павутинними залозами, розташованими в задній частині черевця. Протоки відкриваються на їх павутинових бородавках.

45.Пауки - Це найбільший за чисельністю ряд. В природі існує близько 30 тисяч видів павуків, в Україні – майже 1000. Перші павуки з’явились у кам’яновугільному періоді 350 млн. років тому. З тих пір вони, майже, не змінились. Тому їх і називають «живими викопними».Арахнологія — наука про павуків.Поведінка павуків здавна привертала увагу людей. У багатьох народів ця тварина вважається уособленням мудрості, старанності, майстерності. Їх будова — типова для павукоподібних.

Значення павуків у природі та житті людини

• Ланка в ланцюгу живлення;

• Знищення комах-шкідників (мух, комарів, клопів) — щороку на 1 га лісу павуки знищують 2 центнери комах, половина з яких — шкідники.

• Шкода здоров’ю людини від укусів отруйних павуків.

• Практичне застосування павутини — у рибальстві, як тканину.

46. Кома́хи (лат. Insecta) — клас членистоногих тварин з підтипу трахейнодихаючих. Найчисельніший і найрізноманітніший клас в усьому тваринному царстві: станом на серпень 2013 року було відомо 1 070 781 вид комах, включно з 17 203 викопними видами; однак науковці припускають, що загальна кількість існуючих видів комах складає від близько 2 мільйонів до 5—6 і навіть 8 мільйонів видів. Вивчає комах наука ентомологія.

Хрущ травневий (Melolontha melolontha) — великий жук родини пластинчастовусих, завдовжки 23 — 32 мм, з коренастим, широким і сильно опуклим тілом. Узявши хруща в руки можна відчути твердий покрив — це міцний зовнішній хітинований покрив. Тіло хруща, як і всіх інших комах, складається з трьох відділів: голови, грудей і черевця. Тіло хруща має захисне забарвлення.На голові хруща розташовані ротові органи й органи чуття. Спереду міститься верхня губа, що має вигляд поперечної пластинки. За нею видно дві пари щелеп (верхні й нижні) і нижня губа, які оточують ротовий отвір з боків і знизу. На нижніх щелепах і нижній губі є по парі полапків — це органи дотику й смаку.З обох боків голови хруща є двоє складних (фасеточних) очей. Кожне око складається з кількох тисяч простих очок. Попереду очей стирчить пара вусиків з кількома розширеними пластинками на кінцях. Пластинки — це органи нюху. В самця хруща вони розвиненіші, ніж у самиці. Голова наче втиснута в передню частину грудей. Тому хрущ може нахиляти голову, але не здатний повертати її в різні боки. На спинній частині хруща видно лише передні груди, дві інші частини, і майже все черевце зверху, вкрито твердими надкрилами з довгастими реберцями. Це видозмінені передні крила. Надкрила зверху захищають перетинчасті крила й спинну частину черевця з м’яким покривом. Тверді передні крила — характерна ознака всіх жуків, яких за це називають твердокрилими. Перед польотом хрущ трохи піднімає і відводить убік надкрила, випрямлює складені під ними крила та злітає. У польоті надкрила мають для хруща таке саме значення, як тримальні поверхні для літака, а крила виконують роль пропелерів.

47. Життєвий цикл комах відбувається з метаморфозом і має епіморфний характер — з яйця виходить личинка з усіма сегментами, яка більш-менш відрізняється від дорослої особини — імаго. Розрізняють два основні типи метаморфозу — неповне та повне перетворення.При неповному перетворенні, або геміметаболії, комаха проходить такі фази розвитку: яйце, личинка, імаго. З яйця виходить личинка, зовні схожа на дорослу особину. Вона має фасеткові очі, такий самий як і в дорослих ротовий апарат, а на старших стадіях — зовнішні зачатки крил. Приклади — сарана, постільна блощиця тощо.При повному перетворенні, або голометаболії, комахи проходять такі фази: яйце, личинка, лялечка, імаго. З яйця виходить личинка, яка різко відрізняється від імаго більшою гомономністю метамерії, відсутністю зовнішніх зачатків крил, слабшим розвитком органів чуття. Як приклад можна взяти хруща травневого, совка, хатня муха, буряковий довгоносик та інші.

48. Кома́хи— клас членистоногих тварин з підтипу трахейнодихаючих. Найчисельніший і найрізноманітніший клас в усьому тваринному царстві: станом на серпень 2013 року було відомо 1 070 781 вид комах, включно з 17 203 викопними видами; однак науковці припускають, що загальна кількість існуючих видів комах складає від близько 2 мільйонів до 5—6 і навіть 8мільйонів видів. Вивчає комах наука ентомологія. Більшість видів комах — мешканці суходолу. Вони заселяють усі континенти і освоїли всі типи наземних біоценозів, а також ґрунти. Чимало їх живе у прісних водоймах. Комахи в основному вільноживучі тварини, але серед них чимало й паразитів.Ряди комах: ряд Прямокрилі,ряд Воші,ряд Двокрилі,ряд Блохи - безкрилі кровосисні комахи. Комахи заселяють навіть приполярні області: Антарктиду і Арктику (Ґренландію, Нову Землю, острів Врангеля, Чукотський півострів та інші). Ендемік Антарктики безкрилий комар-дзвінець Belgica antarctica з родини Chironomidae (відділ двокрилі) до того ж найбільш сухопутні (не залишають поверхню землі) тварини Антарктиди. Гусениці метелика Gynaephora groenlandica (Гренландія і Канада) здатні під час зимівель переживати температури до −70 ° C. На острові Гренландія є кілька ендемічних видів комах, наприклад жук Atheta groenlandica.

49. Комахи різних видів постійно використовуються в наукових дослідженнях. Завдяки різноманіттю цих живих істот вчені завжди знайдуть комаха, яка відповідатиме необхідним вимогам для експериментів, у розвитку будь-якої галузі знань вони не працювала. Чи це вивчення соціальної поведінки тварин, їх здатності до навчання й елементарної розумової діяльності (мурашки, терміти, бджоли, таргани і тощо), або розробка нових інженерних пристроїв - біоніка (бабки, метелики, жуки, джмелі) або генетичні дослідження (мушка дрозофіла). Цікаво, що за міру того як наші знання про живе ростуть і простягаються вглиб, ми все більше переконуємося, що світ тварин не підпорядковується традиційною схемою «від простого - до складного». Особливо якщо це стосується психічної діяльності таких мініатюрних безхребетних тварин, як комахи. Крім того, вивчаючи різноманіття можливостей і здібностей комах, ми самі вчимося створювати прекрасні і корисні для себе речіЛише мала частина комах (близько 1%) завдає мимовільний збитки діяльності людини. У більшості ж своєму комахи відіграють найважливішу роль в підтримці екологічної рівноваги на Землі, а значить, і в життя людини. Конкретна допомога комах людям в тому, що вони покращують родючість грунту і запилюють квіти культурних рослин, підвищуючи їх урожайність, виробляють мед, віск і лікарські речовини, фарбники соковитих квітів, лак, шовк і багато іншого. Комахи деяких видів «відповідають» за запобігання неконтрольованого розмноження шкідників сільського господарства.

Дата добавления: 2015-10-21