Орієнтовний перелік питань 1 страница

Орієнтовний перелік питань

1. Особливості царства Рослин. Значення рослин у природі та житті людини.

2. Будова рослини. Вегетативні та генеративні органи.

3. Будова та функції кореня. Види коренів. Типи кореневих систем.

4. Видозміни кореня.

5. Будова бруньки. Види бруньок та їх значення.

6. Клітинна будова стебла. Річні кільця

7. Зовнішня будова листка. Листки прості та складні

8 Клітинна будова листка..

9. Функції листка. Листопад.

10. Будова та функції квітки.

11.Суцвіття. Біологічне значення суцвіть.

12.Запилення, види запилення.

13.Подвійне запліднення у квіткових рослин.

14.Плоди, види плодів.

15.Поширення плодів та насіння у природі.

16.Будова насіння квасолі та зернівки пшениці.

17.Умови проростання насіння.

18.Вегетативне розмноження рослин та його значення у природі та господарській

діяльності людини.

19.Різноманітність покритонасінних

20.Значення покритонасінних рослин в природі.

21.Особливості рослин класу Дводольні

22.Особливості рослин класу Однодольні.

23.Значення бактерій в природі та житті людини. Будова бактерії.

24.Охарактеризуйте будову грибів. Значення грибів у природі та в житті людини.

25.Будова водорості на прикладі улотриксу або хламідомонади.

26. Значення водоростей у природі

27. Мохоподібні. Будова зозулиного льону. Сфагнові мохи

28.Будова лишайників. Значення лишайників у природі та житті людини

29. Будова та розмноження папоротеподібних.

30.Значення спорових рослин у природі.

31. Голонасінні рослини. Будова та розмноження сосни звичайної.

32. Охорона рослин. Рослини Червоної книги.

33.Особливості царства Тварин. Значення тварин у природі та житті людини.

34.Будова амеби як представника царства Найпростіші.

35.Профілактика хвороб, що викликаються одноклітинними тваринами.

36.Будов інфузорії. Розмноження інфузорії.

37.Тип Кишковопорожнинні. Будова гідри.

38.Значення кишковопорожнинних у природі.

39.Тип Плоскі черви. Будова планарії білої.

40.Стьожкові черви. Особливості будови стьожаків в зв’язку з паразитичним

способом життя.

41. Будова та розмноження аскариди. Профілактика хвороб, що викликаються

круглими червами.

42.Особливості будови дощового черв’яка.

43.Зовнішня і внутрішня будова річкового рака як представника класу Ракоподібних.

44.Клас Павукоподібні. Будова павука хрестовика.

45.Значення павукоподібних у природі та житті людини.

46.Клас Комахи. Особливості будови травневого хруща.

47.Розвиток комах з повним і неповним перетворенням.

48.Різноманітність комах. Ряди комах

49.Значення комах у природі та житті людини.

50.Особливості будови риб на прикладі річкового окуня.

51.Хрящові та кісткові риби.

52.Значення риб у природі та господарській діяльності людини.

53.Особливості будови будови жаби як представника земноводних.

54.Розмноження жаби.

55.Клас Плазуни. Будова ящірки прудкої.

56.Різноманітність плазунів; значення плазунів у природі.

57.Зовнішня будова голуба. Риси пристосування до польоту

58.Внутрішня будова голуба.

59.Різноманітність птахів; значення птахів у природі та житті людини

60.Сезонні явища в житті птахів.

61.Особливості будови ссавців.

62.Різноманітність ссавців та їх значення в природі та житті людини.

63.Значення ссавців у природі та житті людини.

64.Охорона тварин. Тварини Червоної книги.

65.Тканини, типи тканин людського організму.

66.Хімічний склад і будова кістки.

67.Будова скелету людини.

68.Типи з’єднання кісток. Будова суглобу.

69.М’язи, їх будова та функції.

70.Значення фізичних вправ для росту розвитку і здоров’я людини.

71.Склад і функції крові. Еритроцити та тромбоцити

72.Лейкоцити, функції лейкоцитів. Імунітет.

73.Функції кровообігу. Велике і мале коло кровообігу.

74.Будова серця. Серцевий цикл.

75.Гігієна серцевої діяльності.

76.Будова і функції органів дихання.

77.Гігієна дихання і профілактика захворювань органів дихання.

78.Будова органів травного тракту.

79.Зуби, будова зубів. Профілактика захворювань зубів

80.Травлення в шлунку.

81.Будова та функції печінки та підшлункової залози.

82.Значення раціонального харчування для забезпечення нормальної

життєдіяльності.

83.Попередження шлунково-кишкових захворювань.

84. Вітаміни. Значення вітамінів в обміні речовин та енергії.

85.Будова та функції нирок.

86.Будова шкіри. Бар’єрна функція шкіри.

87.Зорова сенсорна система. Гігієна зору.

88.Слухова сенсорна система. Гігієна слуху.

89.Смакова, нюхова і тактильна сенсорні системи.

90.Сон і сновидіння.

91.Особливості вищої нервової діяльності людини. Мислення і мовлення.

92. Залози внутрішньої секреції. Гіпофіз, гормони гіпофізу.

93.Щитовидна та надниркові залози; значення цих залоз в обміні речовин

організму.

94.Будова та функції головного мозку.

95.Рефлекс, будова рефлекторної дуги.

96.Функції нервової системи. Загальний план будови.

Відповіді

1. На земній кулі майже скрізь зустрічаються представники рослинного світу. Близько шостої частини суші вкривають ліси. Більшу площу займають степи, савани, луки, поля культурних рослин. Живуть рослини в морях і океанах, прісних водоймах. Вони є навіть в пустелях, Арктиці, Антарктиці та на снігових гірських вершинах. В природі існує велика різноманітність видів рослин, що перш за все пов' язано з умовами їх життєдіяльності.Завдяки здатності до фотосинтезу рослини постійно поповнюють неминучі втрати органічних сполук на планеті; нагромаджують у продуктах фотосинтезу велику кількість хімічної енергії; підтримують необхідний для існування більшості організмів рівень кисню в атмосфері; запобігають нагромадженню в атмосфері надлишку вуглекислого газу. Рослини відіграють провідну роль у кругообігу мінеральних речовин, що забезпечує безперервне існування життя на Землі, неможливе без мінерального живлення. Рослини істотно впливають на клімат. Вони зв'язують родючі часточки поверхневих шарів ґрунту, запобігають їх змиву та ерозії ґрунтів. Значення рослин у природі та житті людини полягає в тому,що рослини збагачують повітря киснем, зменшуючи кількість вуглекислого газу. З огляду на те, що кисень є необхідним компонентом для життя людей і тварин, життя на Землі без зелених рослин була б неможлива.

2. Рослина складається з кореневої частини,погона,плода,стебла,листка і квітки. Корені та пагони - це вегетативні органи рослини. Таку назву вони дістали тому, що виконують функції росту, живлення, обміну речовин, виділення продуктів обміну, тобто здійснюють різноманітні процеси життєдіяльності рослини.

Крім основних, вегетативні органи виконують і додаткові функції, пов'язані із пристосуванням видів рослин до певних умов зростання. Квітковим рослинам притаманне не лише вегетативне розмноження, а й статеве. Статеве розмноження забезпечують генеративні органи.

У квіткових рослин генеративні органи - це квітка, плід та насінина (мал. 33). Квітка - це вкорочений та видозмінений пагін. У квітці формуються статеві клітини. Тому вона забезпечує процеси запилення та запліднення у період цвітіння рослини. Однорічні й дворічні рослини (тобто ті, що живуть відповідно один чи два роки) зацвітають один раз упродовж свого життя, а багаторічні (які живуть три роки і більше) -переважно багато разів.

3. Корінь — це осьовий вегетативний орган рослини, якому притаманні необмежений верхівковий ріст, позитивний геотропізм, радіальна будова і який ніколи не має листя. Значення кореня — закріплення рослини в ґрунті, поглинання води й мінеральних речовин, запасання органічних речовин, синтез амінокислот, гормонів, дихання, симбіоз із грибами й бульбочковими бактеріями, вегетативне розмноження в коренепаросткових рослин. Коренева система — це сукупність усіх коренів рослини, розташованих у ґрунті, повітрі, воді або в тілі рослини-хазяїна (у паразитичних видів). Стрижнева коренева система — це коренева система з добре вираженим головним коренем стрижневої форми.Мичкувата коренева система — це коренева система, що має в основному додаткові корені і не має головного кореня. Види коренів:

- Головний корінь утворюється з зародкового корінця.

- Бічні корені відходять від головного.

- Додаткові корені формуються на стеблах і листках.

4. У тропічних дерев, що ростуть на ґрунтах, бідних на кисень, або на болотах, утворюються дихальні корені — пневматофори (мангрові), що ростуть угору; вони підіймаються над поверхнею субстрату і забезпечують дихання.Ходульні корені утворюються на надземних пагонах, закріплюються в ґрунті і міцно утримують рослину (фікус-баньян, кукурудза). Деякі рослини-паразити (повитиця) або напівпаразити (омела) утворюють корені-присоски (гаусторії). У витких і лазячих рослин формуються чіпкі повітряні корені (плющ).У запасальних коренях (коренеплоди та бульбокорені) відкладаються поживні речовини.

5. Бру́нька (gemma) — зародок пагона рослин, що забезпечує його верхівкове наростання та галуження. Зазвичай знаходиться в пазусі листка або на верхівці стебла. Після формування брунька може знаходитися деякий час в стані спокою або одразу давати початок пагону. Луски бруньок часто виділяють смолисті речовини для кращого захисту, як наприклад, у тополі, берези. Називаються такі бруньки захищеними, або закритими. Якщо бруньки не мають лусочок, їх називають голими, або незахищеними. Додатковий захист від зневоднення і холоду забезпечує густий пушок, що покриває голі бруньки багатьох рослин зовні. У багаторічних трав'янистих рослин, наприклад, у конвалії, пирію, зимуючі бруньки розташовані на підземних пагонах або в нижній частині надземних біля самого грунту. Завдяки такому розташуванню, бруньки добре переносять перепади температур. У кактусів бруньки мають особливу будову і називаються ареоли, а брунькові луски таких бруньок перетворюються на голки, що виконують захисну функцію.За розташуванням на стеблі розрізняють верхівкові і бічні бруньки. Якщо утворення бруньки відбувається на кінці пагону, то з'являється верхівкова (термінальна) брунька, за рахунок якої здійснюється зростання пагону в довжину. Завдяки розвитку бічних бруньок, забезпечується формування системи пагонів і їх розгалуження. Бічні бруньки називаються пазушними, якщо вони розміщені в пазухах листків, і позапазушними (додатковими або придатковими), якщо вони закладаються в будь-якій іншій частині стебла, у тому числі на листках і коренях.

6. Стебло - осьовий орган рослини, який з'єднує між собою корінь, бруньки й листки. Основною функцією стебла є транспортування речовин по рослині, тобто провідна. Стебло виконує також опорну функцію, тому механічні тканини рослин охоплюють значну його частину. Крім того, воно забезпечує збільшення поверхні рослини завдяки галуженню, утворенню і найвигіднішому розташуванню у просторі листків і квіток. Якщо стебло зелене, то у його клітинах відбувається фотосинтез. За напрямком росту та розміщенням у просторі стебла бувають пря-мостійні, виткі, повзучі, чіпкі. Повзучі стебла з довгими міжвузлями називають вусами.Поверхня стебла може бути різною: гладенькою і шорсткою, голою і вкритою волосоподібними чи твердими виростами, колючками, шипами. Річні кільця є ділянками цикличного нарощування тканин у деяких видів рослин і грибів. Їх поява обумовлена нерівномірністю розвитку організму під час впливу певних факторів навколишнього середовища, зокрема, перепадів температур при зміні сезонів року. Існує спеціальна наука дендрохронологія, що займається вивченням річних кілець дерев. Одним із завдань дендрохронології є встановлення віку археологічних знахідок.

7. Листок (лат. folium, грец. phýllon) — вегетативний орган вищих рослин, похідне пагону, що виконує функції фотосинтезу, транспірації та газообміну. Типовий листок складається з листкової пластинки (lamina), черешка (petiolus) та прилистків (stipulae). Проте наявність двох останніх частин зовсім необов'язкова. Листки без черешка називаються сидячими. Отже, листкова пластинка — основна частина листка. Якщо листкова пластинка одна, то листок називається простим, а якщо кілька — складним.Наприклад, прості листки мають береза, липа, дуб, бузок, а складні — конюшина, акація, троянда. Листкові пластинки складного листа розміщуються на загальному черешку, який має назву рахіс. Цікаво, що при листопаді, кожен листочок складного листа відпадає окремо.

8. зазвичай, листок складається з таких тканин:

Епіде́рміс — шар клітин, що захищають від шкідливого впливу зовнішнього середовища та надлишкового випарування. Часто ззовні епідерміс листка вкритий захисним шаром воскоподібного походження (кутикулою).

Мезофіл, або паренхіма — внутрішня хлорофіловмісна тканина, що виконує основну фотосинтетичну функцію.

Мережа жилок, що утворені провідними пучками, які складають судини, ситоподібні трубки (елементи ксилеми та флоеми — для переміщення води, розчинних солей та цукрів) та механічні елементи.

Продихи — спеціалізовані комплекси клітин, переважно розташованих з нижньої поверхні листків, через які відбувається випарування води (транспірація) та газообмін.Як і в усіх інших органів, будова листка та його функції тісно пов'язані між собою. Зверху і знизу листкова пластинка покрита епідермісом. Зовнішні стінки клітин епідерміса потовщені та вкриті кутикулою (особливо у ксероморфних рослин), але можуть бути й відносно тонкими у рослин вологих місцезростань. Бічні стінки клітин звивисті, що сприяє міцному з'єднанню їх між собою.

9. Листок – обмежений у рості бічний виріст пагона. листок виконує три основні функції:

1)фотосинтезу — в клітинах мезофілу листка знаходяться хлоропласти — органели фотосинтезу, в хлоропластах енергія світла перетворюється на енергію хімічних зв'язків і як побічний продукт виділяється кисень;

2)транспірації — кутикула на поверхні епідерми листка сприяє зменшенню випаровування води з одиниці поверхні, а продихи дозволяють регулювати цей процес, тому транспірація на відміну від випаровування процес фізіологічний;

3)газообміну — через продихи, по міжклітинному простору (міжлітинники) до клітин надходить вуглекислий газ (для фотосинтезу), кисень (для дихання), а також виводиться зайва водяна пара та кисень, що утворився в процесі фотосинтезу. Листопад - біологічний процес скидання листя рослинами. В умовах помірного клімату взимку багатьом рослинам не вистачає води. Вода в замерзлому грунті знаходиться в стані льоду і не може проникати в клітини коренів. Водночас випаровування з поверхні листя не припиняється (хоча воно, природно, знижується, тому що залежить від температури повітря). Якби дерева і чагарники, а також і деякі трав'янисті рослини не скидали листя, вони б засихали.

10. Квітка — видозмінений укорочений, нерозгалужений пагін з обмеженою здатністю до росту, метаморфізованими листками, призначений для запилення, статевого процесу і утворення насіння та плодів, що формується у квіткових рослин. Квітка складається із стеблової частини (квітконіжка і квітколоже), листової частини (чашолистки, пелюстки) та генеративної частини(тичинки, маточка або маточки). Природа створила вражаючі форми та фарби у флорі, і це проявляється у різноманітності квіток покритонасінних рослин. Без квіток неможливо собі уявити існування життя на Землі. Квіти - це не тільки краса та аромат. Завдяки їх наявності, рослини живуть і розмножуються, а людство має рослинні продукти харчування. Квітка здійснює всі процеси статевого розмноження, а саме: формування спор, дозрівання гаметофитів, запилення, подальше запліднення, формування зародка, утворення насіння і плоду.

11. Суцві́ття (лат. inflorescentia) — це система видозмінених пагонів, що несуть квітки.Квітки рідко розміщені на пагонах поодиноко (наприклад, магнолія, тюльпан), найчастіше вони зібрані у групи, що утворюють суцвіття. Про переваги останніх над поодинокими квітками йтиметься нижче. Будь-яке суцвіття має головну вісь (вісь суцвіття) та бічні осі, які можуть або розгалужуватись, або бути нерозгалуженими, їхні кінцеві відгалуження (квітконіжки) несуть квітки.Всі суцвіття поділяються на вузли і міжвузля (пор. з пагоном). На вузлах розміщуються приквітки, а на вузлах квітконіжки — приквітнички. Зібрані у суцвіття квітки — це пристосування рослин для поліпшення запилення. Наприклад, зібрані разом дрібні квітки (у калини, редьки, горобини) добре помітні для комах-запилювачів. А у вітрозапильних рослин дрібні квітки, зібрані у суцвіття, краще вловлюють пилок з повітря (наприклад, у верби, тополі, кукурудзи). У суцвітті утворюється більша кількість плодів, ніж в окремих квітках. Це сприяє зростанню чисельності виду та його поширенню.

12. Запилення — це процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки. Воно відбувається під час цвітіння рослин. Розрізняють два способи запилення: самозапилення і перехресне.Після того, як у пилкових мішках сформується пилкове зерно, стінки пиляків підсихають, розтріскуються, що зумовлює вивільнення пилку. Розрізняють самозапилення, коли пилок потрапляє на приймочку тієї самої квітки, й перехресне запилення, при якому пилок із квіток однієї рослини потрапляє на приймочки квіток іншої. Спосіб запилення залежить від будови й фізіологічних особливостей квітки, зовнішніх умов довкілля тощо.

13. Подвійне запліднення, статевий процес у покритонасінних рослин, при якому запліднюються як яйцеклітина, так і центральна клітина зародкового мішка. Подвійне запліднення відкрив російський учений С. Г. Навашин в 1898 на 2 види рослин - лілії (Lilium martagon) і рябчиків (Fritillaria orientalis). У подвійному заплідненні беруть участь обидва спермия, що вноситься в зародковий мішок пилкової трубкою; ядро одного спермия зливається з ядром яйцеклітини, ядро другого - з полярними ядрами або з вторинним ядром зародкового мішка. З заплідненої яйцеклітини розвивається зародок, з центральної клітини - ендосперм. У зародкових мішках з трехклеточним яйцевих апаратом вміст пилкової трубки звичайно виливається в одну з сінергід, яка при цьому руйнується (у ній видно залишки ядра сінергіди і вегетативного ядра пилкової трубки), друга сінергіда згодом відмирає. Далі обидва спермия разом зі зміненою цитоплазмою пилкової трубки переміщуються в щельовідні проміжок між яйцеклітиною і центральною клітиною. Потім спермії разобщаются: один з них проникає в яйцеклітину і вступає в контакт з її ядром, інший - проникає в центральну клітку, де контактує із вторинним ядром або з одним, а іноді і з обома полярними ядрами. Спермії втрачають свою цитоплазму ще в пилкової трубки або при проникненні в зародковий мішок, іноді спермії у вигляді незмінених клітин спостерігаються і в зародковому мішку.

14. Плід — орган покритонасінних рослин, що утворюється після запліднення з маточки та здебільшого ще й з деяких інших частин квітки (квітколожа, оцвітини, квітконіжки) внаслідок їхнього розростання та видозмінення; служить для захисту і розповсюдження насіння. Наука, що вивчає плоди й насіння, називається карпологією.Види плодів:

1)справжні:

-соковиті,

-сухі плоди,

- розкривні.

2) Несправжні плоди — плоди, в утворенні яких беруть участь крім зав'язі й інші частини квітки (квітколоже, оцвітина). Є в яблуні, груші, суниць.

- прості плоди:пшениця,вишня.

- складні плоди: малина,ожина.

15. Одне з важливих властивостей плодів та насіння — розселення рослин на нові території. Плоди і насіння поширюються по повітрю і воді, а також за допомогою тварин і людини. У деяких рослин виробилися спеціальні пристосування до саморазбрасиванію насіння. Рослини недоторка, карагана («жовта акація»), «скажений огірок» ніби стріляють своїми насінням. Такі рослини називають балістами (від лат. «Баліста» — машина для метання). У недоторки і карага насіння розлітаються при розтріскування і скручуванні стулок плодів. У «скаженого огірка» у дозріваючих плодах накопичується слиз. Варто тварині чи людині доторкнутися до плоду, як у нього під великим тиском викидається липка слиз разом з насінням. Основні способи поширення плодів і насіння у природі: вітром,водою,тваринами і само розкидання.

16. Будова насіння квасолі: насіннєва шкірка; сім'ядолі; рубчик; мікропіле; корінець; стебельце; брунька.

Будова зернівки пшениці: сім'ядолі; чубчик; плодова оболонка; ендосперм.

Зовні насінина вкрита насіннєвою шкіркою. Поверхня насінини зазвичай гладенька, але може бути і шорсткою, з шипами, ребрами, волосками, горбиками та іншими виростами шкірки. Всі ці утвори — пристосування насіння до поширення. На поверхні насінини помітні рубчик і пилковхід. Рубчик — слід від насіннєвої ніжки, за допомогою якої насіннєвий зародок кріпиться до стінки зав'язі, пилковхід зберігається у вигляді маленького отвору в шкірці насінини.

17. Насіння квіткових рослин може тривалий час витримувати несприятливі умови, зберігаючи життєздатність зародка. Прорости і дати початок новій рослині може насіння з живим зародком, таке насіння називають схожим. Схожість виражають кількістю пророслого насіння у відсотках до загальної кількості висіяного. При низькій схожості посіви зріджені, що значною мірою зменшує врожай сільськогосподарських культур. Схожість посівного матеріалу має становити близько 100 %. Для проростання насіння необхідна ціла сукупність сприятливих умов: наявність певної температури, води, повітря.

18. Грунтується суть вегетативного розмноження на такому явищі як регенерація — здатність відновлювати весь організм з його окремих частин у результаті поділу й подальшої спеціалізації клітин. Як уже було сказано вегетативне розмноження відбувається за участю окремих органів рослини і відповідно до цього виділяють ряд його видів:. за допомогою кореневища; бульбами чи їх частинами; цибулинами; надземними пагонами (вусами); розмноження відводками; розмноження черешками та розмноження кореневими нащадками.

В господарстві також проводять розмноження малини кореневими черешками.Типи вегетативного розмноження в рослин включають як розмноження надземними, так і, корінням, підземними пагонами а також, але дуже рідко, листям і т.п.

19. Покритонасінні – відділ вищих насінних рослин, деревовидні або трав’янисті з добре розвиненими і різноманітними коренями, стеблами і листками. У квіткових існує цілий ряд особливостей будови:

-З’являються нові органи: квітка і плід.

-Насіння формується з насінних зачатків, захищених стінками зав’язі, що перетворюються в оплодень, тому назва – покритонасінні.

-Маточка з зав’язью, стовпчиком і приймочкою, плід, який розвивається з зав’язі властиві тільки покритонасінним.

-Добре розвинена оцвітина і справжні квітки (звідси назва – квіткові).

-Гаметофіт редукований до кількох клітин що прискорює його розвиток.

-Жіночий гаметофіт – восьмиядерний зародковий мішок.

-Чоловічий гаметофіт – пилкове зерно, складається з 2 клітин –вегетативної і генеративної.

20. Значення покритонасінних рослин у природі: джерело їжі,збагачують атмосферу киснем,поглинають вуглекислий газ,підвищують вологість повітря,пом’якшують температуру завдяки випаровуванню,дерева й чагарники знижують швидкість вітру, затримують сніг (джерело води),корені рослин укріплюють ґрунт,відмерлі частини рослин збагачують ґрунт поживними речовинами, є ліками й вітамінами для тварин,є середовищем існування для тварин.

Значення покритонасінних рослин у житті людини:джерело їжі,лікарська сировина,естетична насолода,кормова база,джерело кисню,поглинають вуглекислий газ, пил, дим, кіптяву, шкідливі гази,паливо,будівельний матеріал,беруть участь у ґрунтоутворенні,регулюють водний обмін,затримують шум,джерело фітонцидів, що вбивають мікроби.

21. Дводо́льні— досить гетерогенна група квіткових рослин, які характеризуються наявністю у зародка двох бічних супротивних насінних долей. Група не створює клади, тому не є таксоном, а розглядається як єдина група тільки з історичної точки зору. У старих системах класифікації рослин квіткові рослини звичайно поділялися на дві групи — дводольні та однодольні, зазвичай у ранзі класу. Дводольні — значно більша група, що містить 175—200 тис. видів, приблизно втричі більше, ніж число однодольних. Через різне походження, дводольні відрізняються різноманітністю вегетативних і репродуктивних органів. Навіть найвідоміші ознаки зберігаються не завжди, серед дводольних зустрічаються представники з нетиповими ознаками, а іноді з окремими ознаками, характерними для однодольних.

22. Більшість Однодольних добре переносять несприятливі умови життя. У багатьох з них органи вегетативного розмноження — кореневища, бульби, цибулини — зберігаються у ґрунті. До класу Однодольні належать багато корисних та економічно важливих сільськогосподарських рослин світу: хлібні злаки, зокрема пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, рис, сорго, просо, цінні кормові трави та овочеві культури, декоративні рослини.

Однодольні— клас квіткових рослин, який домінує на багатьох частинах планети. За біомасою, що виробляється, Однодольні складають значну більшість рослин у сільському господарстві. Клас нараховує 50-60 тис. видів.Найбільша родина в цьому класі з близько 20 000 видів. Вони мають дуже складні і красиві квітки, пристосовані для запилення певними видами комах. Найбільш економічно важлива родина класу (і усіх Покритонасінних) — Тонконогові або Трави (Poales або Gramineae). Вона включає всі зернові культури (рис, пшениця, кукурудза тощо), трави пасовищ і бамбук. Ця родина еволюціонувала в іншому напрямі, ставши спеціалізованою для запилення вітром. Тонконогові формують набагато менші за розміром квітки, які зібрані в високих видимих плюмажах (суцвіття).

23. Бактерії виконують важливу роль у кругообігу речовин у природі. Бактерії гниття розкладають органічні рештки до мінеральних речовин, які можуть використовувати рослини. Бактерії, що живуть у ґрунті, забезпечують його родючість. Ціанобактерії та бактерії ґрунту засвоюють азот повітря і збагачують ним ґрунт (бульбочкові бактерії, азотобактер). Утворення нафти та природного газу відбувалося за участі бактерій. Та бактерії можуть завдати великої шкоди людині та іншим організмам, викликаючи хвороби (ангіна, дифтерія, тиф, туберкульоз та багато інших). Бактерії можуть псувати продукти харчування, виділяючи при цьому отруйні речовини, та викликати захворювання, наприклад, ботулізм у людини.

Організм бактерії на 70-80% складається з води. Сухий залишок являє собою 50% білка, часток клітинної стінки 10-20%, ліпідів 10%, РНК 10-20%, ДНК 3-4%. З мікроелементів в склад бактеріальної клітини входять вуглець (50%), кисень (20%), азот (14%), водень (8%) в малих концентраціях.

24. Гриби́ (херносматик) — царство еукаріотичних безхлорофільних гетеротрофних організмів, які живляться переважно осмотрофно, і більшість з яких здатні розмножуватись за допомогою спор (хоча деякі втратили цю можливість і розмножуються вегетативно). Більшість з них протягом всього життя або на певних стадіях розвитку мають міцеліальну будову, а деякі — дріжджі — одноклітинні. Сьогодні описано приблизно 70 тис. видів грибів[2], проте їх очікуване різноманіття, за оцінками різних авторів, становить від 300 тис. до 1,5 млн видів.

Гриби виконують важливу роль у кругообігу речовин в природі — вони розкладають органічні сполуки до неорганічних (мінеральних), які можуть надалі засвоюватись рослинами. мо 100 видів їстівних грибів, але в їжу використовують близько 40. Деякі з них штучно вирощують (печериці, гливу). Із цвілевих грибів (пеніцил, аспергіл) отримують антибіотики — ліки, які використовують при багатьох захворюваннях. З ріжків (паразитичних грибів на злакових рослинах) отримують речовину, яка пригнічує ріст клітин злоякісних пухлин.

25. Водорості – найстаріші представники рослинного світу. Це фототрофні хлорофілоносні нижчі рослини. Тіло представлене таломом (сланню), тобто не розчленоване на корінь, стебло і листок. У них не має сформованих тканин (механічної, провідної); органи статевого і нестатевого розмноження звичайно одноклітинні.

Типовий представник роду - це одноклітинна водорість частіше видовженої грушоподібної форми, іноді округлої або овальної. До переднього, кілька витягнутого краю клітини прикріплюються два джгутики, завдяки яким клітина здатна пересуватися в товщі води. Водорість покрита відносно міцною пектиновою оболонкою. У цитоплазмі є фоторецептор - світлочутливе вічко. Характерна наявність двох скоротливих вакуолей. Основною функцією їх є видалення надлишку води, яка постійно надходить у клітину з навколишнього простору, з метою регуляції внутрішньоклітинного тиску. Більшу частину клітини займає хроматофор у вигляді чаші. Крім здійснення фотосинтезу, його важлива функція - відкладення запасної органічної речовини - крохмалю.

26. Водорості є основою живлення рослиноїдних тварин — ракоподібних, молюсків, деяких риб, ссавців та ін.Водорості насичують товщу води та повітря над нею киснем. Деякі відмерлі водорості утворюють осадові породи: вапняки, діатоміт, трепел. Водорості сприяють ґрунтоутворенню і підвищенню родючості ґрунтів. Придонні водорості є притулком для риб та інших тварин.Водорості використовує в їжу людина; з них видобувають йод, бром, агар-агар, виготовляють лікарські препарати. Водорості використовують у біологічному очищенні води та як добриво.

Широкого застосування водорості набули в деяких галузях промисловості: харчовій, хімічній, целюлозній (паперовій), текстильній та ін. Деякі водорості завдають шкоду — масове розмноження одноклітинних водоростей у прісних водоймах викликає «цвітіння води», вода набуває зеленого кольору. Оселяючись на підводних частинах суден, гідротехнічних споруд (наприклад, шлюзах, водних фільтрах), водорості заважають їх нормальній роботі.

Дата добавления: 2015-10-21