44. Визначення грошових коштів від операційної діяльності. Рух грошових коштів від операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми: - змін (приросту або убутку) по статтях: запасів, поточної дебіторської заборгованості, витрат майбутніх періодів, а також по статтях поточної кредиторської заборгованості, доходів майбутніх періодів і забезпечень наступних витрат і платежів; при цьому беруться до уваги тільки зміни, пов'язані з операційною діяльністю; - наведені в статтях, пов'язаних з рухом грошових коштів під час інвестиційної та фінансової діяльності. На мій погляд, таке формулювання внесло б ясність до процедури коригування. Крім того, не зайве було б виправити визначення терміна "рух грошових коштів". У загальних положеннях П(С)БО 4 цей термін тлумачиться як надходження і вибуття. Я впевнена, що це наслідок невдалого перекладу. Показник руху грошових коштів, який визначається по відповідних рядках форми №3 (в тому числі і по р. 170) - це далеко не надходження і не вибуття, а всього-на-всього приріст або убуток (залежно від того, що отримаємо в результаті віднімання суми по графі "Видаток" від суми по графі "Надходження"), або, як висловлюються математики, - дельта. Втім, не так важливо, щоб значення терміна було виправлено, як те, щоб його правильно зрозуміли. Отже, два види коригувань (а точніше, один) ми розглянули. Перейдемо до другого (а за П(С)БО 4 - до третього) виду коригувань, вже не пов'язаного з негрошовими статтями. Це щось інше. Щоб визначити касовий результат операційної діяльності, недостатньо відобразити тільки зміни по негрошових статтях - потрібно від загального фінансового результату відняти доходи іншої звичайної діяльності. При коригуванні фінансового результату з метою переведення його на касову основу не останнє значення також мають статті: - збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць - рядок 040 форми №3; - збиток (прибуток) від неопераційної діяльності - рядок 050 форми №3; - витрати на оплату відсотків - рядок 060 форми №3; - сплачені відсотки - рядок 130 форми №3; - сплачені податки на прибуток - рядок 140 форми №3. Зі сплатою як відсотків за кредитами, так і податків на прибуток, здається, все зрозуміло: або ці грошові видатки відбулися протягом періоду, або ні, отже, їх потрібно або відобразити у графі "Видатки", або не відображати зовсім. Щодо інших двох, то вони не є тими негрошовими статтями, які допомагають коригувати фінансовий результат при переведенні його на касову основу. Показники рядків 040 і 050 просто "очищують" результат так, щоб від результатів звичайної діяльності в рядку 170 залишився тільки результат операційної діяльності, оскільки ці показники є показниками фінансової та інвестиційної діяльності, а вся інформація про інвестиційну та фінансову діяльність підприємства зосереджується, відповідно, в другій і третій частині звіту. До цього питання ми повернемося нижче, а зараз нам необхідно висвітлити ще один аспект операційної діяльності - бартерні операції.
45. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід». Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). 3. Це Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов'язані з:
договорами оренди; дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі; страховою діяльністю; змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) указаних активів і зобов'язань; змінами вартості інших поточних активів; природним приростом поголів'я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства; видобуванням корисних копалин. 4. Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: Проценти - плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству. роялті - платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо). Дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. Визнання та класифікація доходу 5. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). 6. Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: 6.1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів. 6.2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо. 6.3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг). 6.4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг). 6.5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором. 6.6. Надходження, що належать іншим особам. 6.7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів. 7. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); б) інші операційні доходи; в) фінансові доходи; г) інші доходи; д) надзвичайні доходи. Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". 8. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. 9. Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами). 10. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.
46. Визначення руху коштів внаслідок інвестиційної діяльності. Надходження або видаток коштів від інвестиційної діяльності визначаються на основі аналізу змін у статтях необоротних активів, зміни поточних фінансових інвестицій, статей звіту про фінансові результати. Результати такого аналізу відображаються у відповідних статтях розділу II звіту про рух грошових коштів. У статті "Реалізація фінансових інвестицій" знаходять відображення суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств (інші, ніж надходження за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торгівельних цілей). У статті "Реалізація необоротних активів" відображається надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій). У статті "Реалізація майнових комплексів" показується надходження грошових коштів від продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць (за вирахуванням грошових коштів і еквівалентів, реалізованих у складі майнового комплексу). У статті "Отримані відсотки" відображаються надходження грошових коштів у вигляді відсотків за аванси грошовими коштами та позик, наданих іншим сторонам (інші, ніж аванси і позики, здійснені фінансовою установою). У статті "Отримані дивіденди" відображаються суми грошових надходжень у вигляді дивідендів, як результат придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші, ніж виплати за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримаються для дилерських або торгівельних цілей). У статті "Інші надходження" показуються надходження грошових коштів від повернення авансів (крім авансів, пов'язаних з операційною діяльністю) та позик, наданих іншим сторонам (інші, ніж аванси та позики фінансової установи), надходження грошових коштів від ф'ючерсних контрактів, форвардних контрактів, опціонів і контрактів "своп" (за винятком випадків, коли такі контракти є основною діяльністю підприємства або надходження класифікуються як фінансова діяльність), та інші надходження, які не передбачені в наведених вище статтях. У статті "Придбання фінансових інвестицій" відображаються виплати грошових коштів для придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші, ніж виплати за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торгівельних цілей). У статті "Придбання необоротних активів" показуються виплати грошових коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів (крім фінансових інвестицій). У статті "Придбання майнових комплексів" відображаються грошові кошти та їх еквіваленти, сплачені за придбані дочірні підприємства та інші господарські одиниці (за вирахуванням грошових коштів і еквівалентів, придбаних у складі майнового комплексу). У статті "Інші платежі" показуються аванси (крім авансів, пов'язаних з операційною діяльністю) та позики грошовими коштами, надані іншим сторонам (інші, ніж аванси і позики, здійснені фінансовою установою); виплати грошових коштів за ф'ючерсними контрактами, форвардними контрактами, опціонами та контрактами "своп" (за винятком випадків, коли такі контракти є основною діяльністю підприємства, або виплати класифікуються як фінансова діяльність) та інші платежі, не передбачені в наведених вище статтях. У статті "Чистий рух коштів до надзвичайних подій" показується різниця між сумою грошових надходжень і видатків, пов'язаних зі звичайною інвестиційною діяльністю. У статті " Рух коштів від надзвичайних подій" відображаються відповідно надходження або видаток коштів, пов'язані з надзвичайними подіями в процесі інвестиційної діяльності. У статті "Чисті надходження (видаток) від інвестиційної діяльності " відображається результат руху коштів від інвестиційної діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій.
47. Нематеріальні активи: облік згідно П(С)БО 8. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та її розкриття у фінансовій звітності встановлено в П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”. Відповідно до п.4 П(С)БО 8 до нематеріальних активів відносяться активи, які не мають матеріальної форми; можуть бути ідентифіковані, тобто існують окремі об’єкти здатні приносити підприємству економічну вигоду; утримуються підприємством з метою тривалого використання (більше одного року або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік). Синтетичний облік нематеріальних активів ведеться на рахунку 12 “Нематеріальні активи”, по дебету якого відображаються їх надходження та дооцінка, а по кредиту -вибуття та сума уцінки нематеріальних активів. Аналітичний облік ведеться згідно п.5 П(С)БО 8 щодо кожного об’єкту за 7 групами, для яких передбачені субрахунки до рахунку 12. В сучасній теорії і практиці бухгалтерського обліку в Україні існує ряд підходів щодо подання в професійних виданнях інформації про нематеріальні активи з позиції вимог П(С)БО 8. Але всі інформаційні джерела однаково послідовно тлумачать норми стандарту, зокрема: • класифікацію за різними ознаками, тобто за способами отримання, як створені власними силами і отримані іншим шляхом, а також за групами; • взаємозв’язок залишків на рахунках бухгалтерського обліку та статей балансу; • критерії визнання нематеріальних активів в обліку і фінансовій звітності окремі вимоги до розробок при визнанні; • оцінку нематеріальних активів в обліку в залежності від способу отримання та в звітності; • амортизацію та вибуття нематеріальних активів. Практика діяльності комунальних підприємств свідчить, що значна частина операцій, передбачених П(С)БО 8, майже не зустрічається, і тому не будемо їх розглядати в цьому виданні. Найбільш поширена операція з нематеріальними активами на підприємствах – це придбання та використання права на програмні продукти, зокрема комп’ютерні програми для ведення автоматизованого бухгалтерського обліку тощо. Запитання про їх облік виникають досить часто. Тому, обмежимося в цьому посібнику розглядом двох ситуацій з придбання комп’ютерної програми з оплатою грошовими коштами і шляхом безоплатного отримання нематеріального активу. Розглянемо приклад відображення в бухгалтерському обліку цих операцій. Спершу потрібно визначити який програмний продукт придбало підприємство і на підставі яких первинних документів здійснюється відображення операції придбання чи отримання. Права, що визначаються як нематеріальні активи, можуть виникати тільки з договорів (ліцензійний договір, авторський договір, договір купівлі-продажу тощо). Зі змісту договорів випливає яких прав набуває підприємство. В цьому разі важливо, щоб у договорі було чітко визначено умови, за яких набувач прав на програмний продукт може ними користуватися, і відповідно, буде чи ні визнано нематеріальний актив в обліку. Якщо підприємство придбало дискету чи лазерний диск або інший носій інформації, разом із записом на ній, то це вже матеріальний актив, який обліковується як малоцінний оборотний чи необоротний інвентар (в залежності від терміну його використання та вартості). В разі, коли підприємство через підписання угоди з автором чи ліцензіаром купує право використовувати цей програмний продукт тривалий термін відбувається придбання авторських та суміжних з ним прав. Причому угодою, як правило, повинно бути передбачено, що якщо програмний продукт, як будь-яка інформація, старіє, то ліцензіар поставляє його нову версію. А право на використання оновленого програмного продукту залишається таким, яким воно було зафіксовано в договорі. Таким чином, права отримані підприємством в результаті придбання такого нематеріального активу з оплатою грошовими коштами, можуть зараховуватися на рахунок 125 “Авторські та суміжні з ними права” при умові, якщо термін дії договору перевищує один рік і цей програмний продукт представляє для підприємства окрему цінність, яка здатна приносити економічні вигоди протягом тривалого періоду, тобто установленого терміну амортизації. Наприклад 
48. Визначення руху коштів внаслідок фінансової діяльності. Для визначення надходження та видатку коштів у результаті фінансової діяльності треба проаналізувати зміни у статтях балансу за розділом "Власний капітал" і статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, наведених у розділах балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів", "Довгострокові зобов'язання" і "Поточні зобов'язання" ("Короткострокові кредити банків" і "Поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях", "Поточні зобов'язання по розрахунках з учасниками" та ін.). У статті "Надходження власного капіталу" відображаються надходження грошових коштів від розміщення акцій та інших операцій, що призводять до збільшення власного капіталу. У статті "Отримані позики" відображаються надходження грошових коштів у результаті утворення боргових зобов'язань (позик, векселів, облігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов'язань не пов'язаних з операційною діяльністю). У статті "Інші надходження" показуються інші надходження грошових коштів, пов'язаних з фінансовою діяльністю. У статті "Погашення позик" відображаються виплати грошових коштів для погашення отриманих позик. У статті "Сплачені дивіденди" показуються суми дивідендів, сплачених грошовими коштами. У статті "Інші платежі" показується використання грошових коштів для викупу раніше випущених акцій підприємства, виплата грошових коштів орендарю для погашення заборгованості за фінансовою орендою та інші платежі, пов'язані з фінансовою діяльністю. У статті "Чистий рух коштів до надзвичайних подій" показується різниця між сумою грошових надходжень і видатків від звичайної фінансової діяльності. У статті " Рух грошових коштів від надзвичайних подій" відображаються відповідно надходження або видаток коштів, пов'язані з надзвичайними подіями в процесі фінансової діяльності. У статті "Чисті надходження (видаток) від фінансової діяльності " відображається результат руху коштів від фінансової діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій.
49. Організація облікової політики підприємства. Функціонування системи бухгалтерського обліку та процесу його ведення вимагає відповідної організаційної інфраструктури, яка передбачає вирішення ряду методичних, технологічних, технічних і організаційних питань. У процесі їх вирішення, власник підприємства спільно з головним бухгалтером реалізує свою політику в сфері бухгалтерського обліку шляхом самостійного вибору облікових способів і процедур. Це зумовлює появу такого інструменту організації бухгалтерського обліку як облікова політика. Облікова політика - це форма діяльності суб'єктів у галузі бухгалтерського обліку з метою реалізації власних інтересів. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір підприємством конкретних методик, форми та техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з положень чинних нормативних документів і особливостей діяльності підприємства. Облікова політика повинна розроблятися кожним підприємством, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку. Причинами появи облікової політики в ринкових умовах є: => альтернативні варіанти щодо організації і ведення бухгалтерського обліку передбачені законодавчими документами; => розширення видів діяльності та організаційно-правових форм суб'єктів господарювання; => зміна ролі бухгалтера в господарському житті підприємства від простого реєстратора господарських операцій до активного його учасника. Будучи елементом системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку, облікова політика поєднує державне регулювання і певну самостійність підприємства з питань бухгалтерського обліку. Водночас ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежено державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка передбачає методики та облікові процедури, серед яких припустимі альтернативні варіанти. Свобода підприємства полягає у можливості вибору конкретних способів оцінки, калькулювання, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Водночас нормативні документи можуть не містити конкретних рекомендацій щодо правил ведення бухгалтерського обліку окремих фактів господарського життя. Якщо не встановлено порядку ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, формуючи облікову політику. Облікова політика підприємства передбачає вибір методики бухгалтерського обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя у бухгалтерському обліку. Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління бухгалтерським обліком, у вузькому - як сукупність способів ведення обліку. Встановлення нормативних меж, в яких здійснюється ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, їх закріплення у законодавчих документах є проявом політики держави в сфері бухгалтерського обліку. Облікова політика на державному та міждержавному рівнях має обов'язковий характер: тут формуються загальні засади бухгалтерського обліку, його законодавча база, визначаються межі, в яких власники кожного конкретного підприємства формують власну політику - облікову. Існування міждержавного (регіонального) рівня облікової політики зумовлено сучасними процесами глобалізації, наслідком яких є утворення об'єднань країн. Одним з проявів державної облікової політики є впровадження національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Облікова політика як специфічний елемент системи бухгалтерського обліку повинна створювати організаційно-методичне забезпечення виконання завдань бухгалтерського обліку. Відповідно, це вимагає від власників належної уваги до організації бухгалтерського обліку в цілому та, зокрема, до облікової політики підприємства, через яку вони реалізують свою власну політику в сфері бухгалтерського обліку. Таким чином, формування і реалізація облікової політики є тим інструментом, який дозволяє власникам організувати бухгалтерський облік так, щоб максимально задовольнити їх потреби в інформації для управління власністю. Завданням облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що необхідно для всіх користувачів бухгалтерської звітності для прийняття відповідних рішень. Облікова політика як інструмент організації бухгалтерського обліку повинна забезпечувати взаємозв'язок методичної, технологічної, технічної і організаційної складових організації бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності підприємства. Особливого значення облікова політика набуває для великих за розмірами підприємств зі значними обсягами та інтенсивністю надходження до управлінського персоналу бухгалтерської інформації, необхідної для оперативного управління підприємством. Останнє вимагає отримання детальної інформації, яка не обмежується інформацією, що міститься в показниках фінансової звітності. Для задоволення внутрішніх потреб і надання додаткової інформації власнику підприємства, керівництву, інвесторам може передбачатися побудова аналітичного обліку та форм внутрішньої звітності таким чином, щоб забезпечити управління підприємством на підставі даних бухгалтерського обліку.
50. Визначення, оцінка і функції власного капіталу та мета складання Звіту про власний капітал. Власний капітал — це один з найважливіших і найістотніших показників для підприємства, оскільки втілює в собі такі харак-теристики: • забезпеченість коштами для функціонування підприємства; • платоспроможність підприємства; • кредитоспроможність підприємства. При створенні підприємства його початковий (стартовий) ка-пітал (К) дорівнює активам (А), які інвестори (засновники) пере-дали в його розпорядження як внески у вигляді майна (активи). В момент реєстрації підприємства взаємозв’язок між активами і ка-піталом буде мати вигляд: А = К (2) Але в процесі функціонування у підприємства виникають зо-бов’язання (З) і формула зв’язку буде такою: А = К + З (3) Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» дано таке визначення власного капіталу. Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Таким чином, формула розрахунку капіталу матиме такий вигляд: К = А – З (4) Враховуючи визначення доходів (Д) і витрат (В) та їх вплив на власний капітал основне бухгалтерське рівняння буде такими; А = К + З + Д – В (5) У цьому вигляді бухгалтерська рівність дає наочне уявлення про економічний взаємозв’язок основних форм звітності: різниця між доходами і витратами, являє собою чистий прибуток (чистий збиток), який розраховується у Звіті про фінансові результати, який збільшує (зменшує) власний капітал підприємства. Крім доходів і витрат, існують ще дві операції, що впливають на величину власного капіталу, це: інвестиції (І) та вилучення ка-піталів (Вл) власниками. Вони також можуть бути введені до ос-новної бухгалтерської рівності: А = К + З + Д – В + І – Вл (6) У такій формі балансова рівність використовується досить рі-дко, але вона найбільш наочно демонструє не тільки процес збі-льшення капіталу в результаті власної діяльності підприємства, а й можливості його змін, які привносяться із зовні, тобто інвесто-рами. Зміст, структура, форма і методика складання Звіту про влас-ний капітал визначені П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал». Цей звіт є складовим елементом річної фінансової звітності підпри-ємств. Він складається за формою № 4 (код ДКУД 1801005) за звітний період (календарний рік) за даними з початку року до кі-нця звітного періоду усіма підприємствами крім СМП. Звіт про власний капітал — це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного пе-ріоду. Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Власний капітал утворюється за рахунок двох джерел: • внесення власниками (засновниками) грошей чи інших активів; • накопичення суми прибутку, що залишається на підприємстві. Іншими словами власний капітал — це власні джерела фінан-сування діяльності підприємства, які без визначення строку по-вернення внесені його власниками (засновниками), або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на дві частини: • статутний (реєстрований) капітал, розмір якого визначається установчими документами і обов’язково підлягає реєстрації; • додатковий капітал, який ще називають нереєстрований, — це додаткові внески засновників (учасників), резервний капітал та нерозподілений прибуток Статутний капітал — це зафіксована в установчих докумен-тах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Згідно діючого законодавства внесення реєстрованого вкладу до статутного капіталу є обов’язковим для засновників. Додатковий капітал — це частка засновника (учасника) в інших формах власного капіталу підприємства. Додаткові внески здійснюються до резервного (страхового) капіталу, і він лише виконує функцію інвестування. Тобто, додаткові внески можна спрямовувати на покриття збитків, на розвиток підприємства тощо. Додаткові внески є добровільними, рішення про їх сплату приймаються простою більшістю голосів засновників (учасни-ків). У разі банкрутства підприємства учасники товариства від-повідають в межах своїх часток. При цьому додаткові внески вкладів учасників до інших видів власності до уваги не беруться. За формами власний капітал поділяється на: • інвестований капітал; • нерозподілений прибуток. Інвестований капітал — це сума простих чи привілейованих акцій за їх номінальною (об’явленою) вартістю, а також додатко-во вкладений капітал, який може бути поділений за джерелами утворення. Нерозподілений прибуток — це частина прибутку, яка не бу-ла розподілена між акціонерами та реінвестована у підприємство. Роль власного капіталу підприємства розкривається через йо-го функції (рис. 23). 185 • інвестування діяльності підприємства, адже кошти знахо-дяться у розпорядженні підприємства довгостроково; • управління підприємством, адже кількість голосів кожного учасника дорівнює його частці (вкладу) або пропорційна до нього; • регулювання відносин власності, адже частка окремих влас-ників у капіталі є основою розподілу прибутку та майна при лік-відації підприємства; • компенсації понесених збитків, збитки повинні погашатися за рахунок власного капіталу; • платоспроможності перед кредиторами та захисту їх прав, адже саме розмір власного капіталу, зазначений в Балансі є для зовнішніх користувачів гарантом відносин відповідальності і за-хистом кредиторів від втрати капіталу; • кредитоспроможності, адже при отриманні кредитів перева-га надається, за інших рівних умов, підприємствам з більшим власним капіталом та меншою кредиторською заборгованістю; • фінансування ризику, адже власний капітал може викорис-товуватися і для ризикових інвестицій, на що можуть не погоди-тися кредитори. Функції власного капіталу інвестування діяльності; управління підприємством; регулювання відносин власності; компенсації понесених збитків; платоспроможності; кредитоспроможності; фінансування ризиків Рис. 23. Схема функцій власного капіталу Таким чином, підприємство створюється з метою отримання прибутку за умови збереження свого власного капіталу. Тобто, збереження капіталу і його збільшення можливо за рахунок при-бутку та при умові, що сума чистих активів на кінець періоду пе-ревищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власником або внесків власників протягом цьо-го періоду.
51. Правила виправлення помилок у звітності підприємства. Усі інші підприємства складуються Примітки до річної фінан-сової звітності за формою № 5. У бухгалтерській фінансовій звітності не допускається ніяких підчисток, помарок та виправлень. Якщо ж помилки чи перекручення даних все таки трапилися то для їх виправлення необхідно дотримуватися вимог П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Помилки та перекручення даних можуть виникнути в резуль-таті зміни: • облікової оцінки; • облікової політики. При виявленні помилки, допущеної при складанні фінансових звітів у попередніх роках, але виявленої при підготовці фінансо-вих звітів останнього звітного періоду, необхідно з’ясувати: Причини помилок, а саме: ― математичні помилки; ― неправильне застосування принципів обліку; ― неправильне розуміння обставин, у яких здійснювалася гос-подарська операція; ― конкретний звітний період, у якому допущено помилки; ― порядок виправлення, а саме: коригування сальдо нерозпо-діленого прибутку на початок звітного року; ― перерахування відповідної порівняльної інформації за попе-редній звітний період; ― розкриття інформації про виправлення у Примітках; ― ким виявлені помилки — підприємством чи аудитором; ― ким виправляються помилки, як правило, підприємством. Відповідно до П(С)БО 6 виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюєть-ся шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на по-чаток звітного року, якщо такі помилки випливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інфо-рмації у фінансовій звітності. Помилки та перекручення у фінансовій звітності можуть ви-никнути в результаті застосування облікової оцінки тобто попере-дньої оцінки, яка використовується підприємством з метою роз-поділу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Облікова оцінка може переглядатися підприємством, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отри-мана додаткова інформація. Якщо здійснювалися зміни в облікових оцінках то їх наслідки слід включати до тієї ж самої статті Звіту про фінансові результа-ти, яка раніше застосовувалася для відображення доходів або ви-трат за відповідним об’єктом такої оцінки. У Звіт про фінансові результати наслідки зміни облікових оці-нок слід включати у тому періоду, у якому відбулася зміна, а та-кож і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 45 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |