11. Баланс підприємства, його структура, оцінка, зміст статей та методика його складання. Форму балансу підприємства та зміст його статей визначено П(С)БО 2 «Баланс». Згідно з цим нормативно-правовим документом баланс складається за формою №1 (код за ЦУКЦД 1801001), затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за №39113684. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться: - назва підприємства, його організаційно-правова форма та місцезнаходження; - назва звіту; - дата, на яку складено звіт; - валюта, в якій складено звіт та рівень її точності. Оцінка ліквідності активів підприємства в загальних рисах здійснюється шляхом розрахунку показників, де в чисельнику наводять дані активів за ступенем їх ліквідності (кошти та їх еквіваленти, оборотні активи, необоротні активи), а у знаменнику - дані про поточні зобов'язання підприємства. Оцінка фінансової стійкості (залежності) підприємства здійснюється шляхом зіставлення основних розділів пасиву балансу: власного капіталу і залучених коштів (довгострокових і поточних), тобто знаходження співвідношення між джерелами власних і залучених засобів. Допоміжним є показник частки власного капіталу в активах підприємства. Крім цих характеристик бухгалтерський баланс дає змогу розрахувати вартість власних оборотних активів, що необхідно для здійснення контролю їх використання, та показник ефективності використання активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства. Порядок складання балансу і зміст його статей Значущість балансу важко переоцінити. Передовсім баланс є зовнішнім відображенням тієї господарської єдності, яка властива кожному підприємству. Діяльність підприємства є багатогранною, складною й динамічною; підприємство не має постійних зовнішніх меж, які б встановлювали реальні рубежі його діяльності та визначали її дійсний зміст. Такі реалії змальовує тільки баланс, даючи порівняльну грошову оцінку всім економічним, юридичним та адміністративно-господарським відносинам підприємства на кожний даний момент.
12. Розкриття статті «Відстрочені податкові активи». У статті ” Відстрочені податкові активи ” (рядок 060) відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки. Відкладені податкові активи виникають у випадку перевищення величини податку на прибуток, обчисленої згідно з даними декларації, над величиною цього податку, обчисленою з фактично обчисленого прибутку. Приклад За результатами звітного періоду фінансовий прибуток склав 100грн. Оподаткований прибуток згідно з декларацією про прибуток – 1500грн. Сума податку згідно з декларацією: 1500×30%=450грн. Податок розрахований по фінансовому прибутку: 1000×30%=300грн. Визначаємо різницю між сумами податків: 450-300=150грн. Це і є відстрочений податковий актив. При цьому здійснюються такі проводки:
Кореспондуючі рахунки | Сума, грн. | |
Дебет | Кредит | |
981”Податки на прибуток від звичайної діяльності” | 641”Розрахунки за податками” | |
17”Відстрочені податкові активи” | 641”розрахунки за податками” | |
641”розрахунки за податками” | 311”Поточні рахунки в національній валюті” |
Отже, якщо для сплати в бюджет не вистачає податку, нарахованого за рахунок прибутку, отриманого протягом періоду (Д-т рах. 98), то різниця нараховується як відкладені активи (Д-т рах. 17), тобто за рахунок майбутнього прибутку. В оберненому випадку, тобто якщо прибуток за результатами фінансового обліку більшим, ніж за результатами податкового, виникають відстрочені податкові зобов’язання і здійснюються такі записи:
Кореспондуючі рахунки | Сума грн. | |
Дебет | Кредит | |
981”податки на прибуток від звичайної діяльності” | 641”розрахунки за податками” | |
981”податки на прибуток від звичайної діяльності” | 54”Відстрочені податкові зобов’язання” | |
641”розрахунки за податками” | 311”поточні рахунки в національній валюті” |
13. Порядок складання «Звіту про власний капітал». Звіт про власний капітал складається підприємствами по закінченню року на підставі даних бухгалтерського обліку, який повинен вестись згідно з чинними П(С)БО. Усі коригування, пов’язані із зміною облікової політики підприємства, виправленням помилок, будь-які інші зміни в обліку, що впливають на оцінку елементів капіталу, відображаються у Звіті про власний капітал у розгорнутому вигляді. Тому, з точки зору забезпечення достовірності даних цього звіту, є необхідним застосування достатньої деталізації Плану рахунків, передбаченого інструкцією, додатковими субрахунками та/або аналітичними статтями (див. розділ 10). Звіт про власний капітал має певний взаємозв’язок з даними інших форм річної звітності, зокрема, з Балансом та Звітом про фінансові результати. Тому для складання Звіту про власний капітал необхідно мати підготовлені дані бухгалтерського обліку, заповнений Баланс підприємства і Звіт про фінансові результати. Якщо підприємство має дочірні, асоційовані підприємства, то для складання Звіту про власний капітал необхідною є також достовірна фінансова звітність цих підприємств. Особливо важливими при цьому є саме Звіти про власний капітал дочірніх та асоційованих підприємств. Згідно з П(С)БО 12 при обліку інвестицій у дочірні та асоційовані підприємства за методом участі в капіталі всі зміни у власному капіталі дочірніх та асоційованих підприємств враховуються при визначенні елементів капіталу материнського підприємства (детальніше про застосування методу участі див. розділ 8). У таблиці 14.14 наведена схема заповнення Звіту про власний капітал, в якій виділені темним кольором ті клітинки звіту, що можуть бути заповнені. У Звіті про власний капітал показники, які призводять до зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу, відображаються у дужках. Розглянемо детально порядок складання Звіту про власний капітал та його зв’язок з іншими фінансовими звітами. Залишок на початок року (рядок 010) заповнюється за даними оборотного балансу щодо початкового сальдо рахунків капіталу.
14. Склад, оцінка та відображення у балансі оборотних активів. Склад оборотних активів доцільно розглядати відповідно до їх відображення в балансі. Таблиця 13.3 Склад оборотних активів
II. Оборотні активи | |||
Запаси: | |||
Виробничі запаси | |||
Тварини на вирощуванні та відгодівлі | |||
Незавершене виробництво | |||
Готова продукція | |||
Товари | |||
Векселі одержані | |||
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: | |||
Чиста реалізаційна вартість | |||
Початкова вартість | |||
Резерв сумнівних боргів | |||
Дебіторська заборгованість за розрахунками: | |||
з бюджетом | |||
за виданими авансами | |||
з нарахованих доходів | |||
із внутрішніх розрахунків | |||
Інша поточна дебіторська заборгованість | |||
Поточні фінансові інвестиції | |||
Грошові кошти та їх еквіваленти: | |||
у національній валюті | |||
в іноземній валюті | |||
Інші оборотні активи |
Запаси - це активи, які: а) зберігаються для продажу за умов звичайної господарської діяльності; або б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу; або в) призначені для споживання у виробничому процесі чи під час надання послуг. Запаси включають: • товари, що були придбані та зберігаються для перепродажу, до складу яких відносять землю та іншу нерухомість, придбану для перепродажу; • готову вироблену продукцію; • незавершене виробництво підприємства; • основні та допоміжні матеріали для використання у процесі виробництва та надання послуг. Запаси відображають у балансі за найменшою з двох оцінок: • за собівартістю; • чистою вартістю реалізації. Собівартість запасів - це витрати:• на придбання; • переробку; • інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їхнього теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. У новій формі балансу наведені саме такі підкласи запасів, що водночас відповідає вимогам МСБО і не порушує національних традицій побудови цієї звітної форми. Отже, у балансі і надалі будуть наводитись деталізовані дані про наявність у підприємства: • виробничих запасів; • тварин на вирощуванні та відгодівлі; • незавершеного виробництва; • готової продукції; • товарів.
15. Порядок складання Звіту про рух грошових коштів непрямим методом. Непрямий метод заснований на аналізі статей балансу і звіту про фінансові результати. Основні особливості прямого методу: він дозволяє показати взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства.встановлює взаємозв’язок між чистим прибутком і змінами в активах підприємства за звітний період. Обидва методи розрахунку величини грошового потоку використовуються як для цілей оперативного управління, так і для з’ясування тенденцій розвитку підприємства. В оперативному управлінні прямий метод може використовуватися для контролю за процесом формування прибутку і висновків щодо достатності коштів для платежів по поточним зобов’язанням. Недоліком цього методу є те, що він не розкриває взаємозв’язку отриманого фінансового результату і змін абсолютного розміру грошових коштів підприємства. В довгостроковій перспективі прямий метод розрахунку величини грошового потоку дає можливість оцінить ліквідність підприємства, оскільки детально розкриває рух грошових коштів на рахунках, а також показує рівень покриття інвестиційних і фінансових потреб підприємства наявними у нього грошовими ресурсами. Перевагами непрямого методу при використанні в оперативному управлінні є те, що він дозволяє визначити відповідність між фінансовим результатом і власними оборотними коштами
16. Розкриття інформації про методи оцінки запасів згідно П(С)БО «Запаси». Основою бухгалтерського обліку є Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також суб’єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до цього закону бухгалтерський облік ґрунтується на таких принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичність. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про товарно-виробничі запаси та розкриття їх у фінансовій звітності визначає П(С)БО 9 „Запаси”, загальна структура якого наведена на рис.1.5.
Рис. 1.5. Характеристика П(С)БО 9 „Запаси”[25]
При огляді нормативно-правової бази неможливо не звернути увагу на міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку, оскільки Україна з 2007 року планує перейти на міжнародні стандарти. Національні стандарти з обліку були розроблені на основі міжнародних з врахуванням національних особливостей економіки України тому П(С)БО 9 „Запаси” має ряд спільних моментів з Міжнародними стандартами фінансової звітності 2 „Запаси” МСФ 2 „Запаси”, зокрема, щодо умов визнання запасів і основних понять, пов’язаних з ними; рекомендації щодо використання методів оцінки запасів; розкриття інформації про запаси у формах фінансової звітності.
17. Зміст статей та методика складання Звіту про фінансові результати. Наступним елементом фінансової звітності (згідно з П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності") є Звіт про фінансові езультати. Загальні вимоги до розкриття статей даного звіту, а також форма та зміст звіту визначаються вимогами П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". Міжнародними стандартами також передбачено складання Звіту про фінансові результати, але звітна форма, встановлена МСФЗ 1, має іншу назву – Звіт про прибутки і збитки. ОзнакиП(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати "МСФЗ (IAS) 1 "Подання фінансових звітів" (п. 78-95)Визнання статей та їх відображення у ЗвітіВизначається порядок оцінки, визнання, відображення в Звіті доходів, витрат, розподілу витрат за періодами. Визначено, що Звіт про прибутки та збитки має містити певні рядки. Чіткі вказівки щодо заповнення Звіту відсутніВідображення витратРозділ І містить інформацію про втрати за видами діяльності (наприклад, витрати на збут, адміністративні витрати), у Розділі II "Елементи операційних витрат" відображаються витрати за елементамиПередбачено два варіанти представлення витрат у Звіті (або за елементами, або за видами діяльності), а також подання аналізу витрат. Вимагається надання пояснення щодо невідповідності суми витрат за елементами та суми витрат за видами діяльностіРозрахунок показників прибутковості акційПередбачено розділ III Звіту "Розрахунок показників прибутковості акцій", порядок розрахунку показників чистого (скоригованого) прибутку на одну просту акцію визначається відповідно до П(С)БО 24 "Прибуток на акцію"Визначено,що підприємство має розкривати або у Звіті про прибутки та збитки, або у Примітках до фінансової звітності суму дивідендів на акцію, оголошену за період, який охоплює фінансова звітність Згідно з П(с)БО 3 Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів: 1. Фінансові результати 2. Елементи операційних витрат 3. Розрахунок показників прибутковості акційЗвіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваної рентабельності діяльності. Фінансові результати у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної та надзвичайної діяльності. У свою чергу, доходи, витрати та дзвичайної діяльності. У свою чергу, доходи, витрати та фінансові результати від звичайної діяльності формуються на підставі узагальнення цих показників від основної діяльності та інших доходів і витрат, податку на прибуток. Згортання доходів та витрат підприємства у звіті не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).
18. Розкриття статті «Дебіторська заборгованість» згідно П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Визнання та оцінка дебіторської заборгованості 5. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. 6. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування. 7. Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. 8. Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності. За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.
19. Зміт статей балансу та методика його складання. Значущість балансу важко переоцінити. Передовсім баланс є зовнішнім відображенням тієї господарської єдності, яка властива кожному підприємству. Діяльність підприємства є багатогранною, складною й динамічною; підприємство не має постійних зовнішніх меж, які б встановлювали реальні рубежі його діяльності та визначали її дійсний зміст. Такі реалії змальовує тільки баланс, даючи порівняльну грошову оцінку всім економічним, юридичним та адміністративно- господарським відносинам підприємства на кожний даний момент. Тільки баланс дає можливість наочно усвідомити обсяг і зміст виконаної за звітний період роботи. Баланс з особливою чіткістю відображає фінансовий стан підприємства, показуючи, чиї кошти вкладено в підприємство, як їх розміщено, чи є довгострокові позики, чи забезпечено покриття зобов'язань перед кредиторами тощо. Баланс, як звітний документ, має неоціненний практичний зміст. Цим документом підприємство звітує перед своїм керівним органом, податковою адміністрацією, статистичними органами, кредитними установами. На підставі балансу та відповідних звітних форм визначають правильність указаного чистого прибутку, установлюють величину податків, обов'язкових внесків та платежів. Розглянемо головні нюанси складання балансу. Вимоги до його форми та змісту включено до П(С)БО 2 «Баланс». При формуванні балансу цей норматив застосовують підприємства, організації та інші юридичні особи всіх форм власності (далі – підприємства), за винятком банків ібюджетних установ. Складання консолідованого балансу регулює інший норматив – П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність».Баланс підприємства повинен містити загальні дані про назву підприємства, місце знаходження (країну, де зареєстроване підприємство), аїну, де зареєстроване підприємство), організаційно-правову форму власності та назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву материнської (холдінгової) компанії, галузь і вид економічної діяльності за відповідними державними реєстрами, валюту балансу та одиницю її виміру (тис. грн.), повну адресу підприємства та дату, на яку складається баланс.. АктивКод рядкаГрафа 4 форми №1 «Баланс» (сальдо відповідного рахунка на кінець звітного періоду).
20. Розкриття статті «Поточні фінансові інвестиції» згідно П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» Методологічні засади формування в бохобліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(с)БО № 12 "Фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Дофінансових інвестицій відносяться інвестиції в: облігації; депозитні сертифікати; казначейські зобовязання; інші пінні напери: капітал інших підприємств. Поточні фінансові інвестиції - не інвестиції на срок, що не перевищує одного року, та які можуть бути вільно реалізовані в будь-якиймомент. Бухоблік облік наявності та руху і інвестицій та еквівалентів грошових коштів, у тому числі сертифікатів, ведеться на рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції". За дебетом рахунка 35 "Поточні фінансові інвестції відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, за кредитом – зменшення їх вартості та вибуття. Рахунок 35 "Поточні фінансові інвестиції" має такі субрахунки 351 – "Еквіваленти грошових коштів" 352 – "Інші поточні фінансові інвестиції" Аналітичний облік ведеться ія видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території України, так і за кордоном. Поточні фінансові інвестиції, Згідно з П(с)БО 12 "Фінансові інвестиції, первісно оцінюються та відображаються в обліку та собівартістю Собівартість включає ціну придбання та всі додаткові витрати які були понесені при придбанні фінансової інвестиції, а саме: комісійні винагороди, гонорари, мито, податки, банківські збори та інше. Згідно з П(с)БО 12 фінансові інвестиції відображаються в балансі у складі оборотних активів за справедливою вартістю. Оцінка, облік фінансових інвестицій ведеться за кожною фінансовою інвестицією. Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу відображається відповідно у складі статті "Інші доходи" і доходи" або "Інші витрати". Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які не є поточними, тобто, які не можуть бути реалізовані в будь-який момент. Розрізняють довгострокові фінансові інвестиції, що надають право власності (інвестиції в акції інших підприємств, внески до статутного капіталу) та інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення (боргові цінні папери, довгострокові векселі, інше). Для обліку довгострокових інвестицій використовується рахунок 14 "Довгострокові фінансовіі інвестиції". Рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на
території країни та за кордоном, тощо. Згідно з П(с)БО 12 'Фінансові інвестиції" довгострокові інвестиції, що надають право власності, первісне оцінюють та відображають в обліку за собівартістю. Собівартість – це вартість придбання акцій плюс усі витрати, пов’язані з їх придбанням комісійні винагороди, гонорари, мито,
податки тощо.
21. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів Стаття 2. Сфера дії Закону Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до аконодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 35 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |