1.Загальні вимоги до фінансової звітності згідно П(С)БО 1. Фінансова звітність бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів 4 страница

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
	“Розрахунки з покупцями та замовниками”		“Довгострокові фінансові інвестиції”
	“Страхові резерви”		“Довгострокова дебіторськазаборгованість”
	“Розрахунки за податками й платежами”
	“Каса”
	“Розрахунки за іншимиопераціями”		“Рахунки в банках”
	“Короткострокові векселі одержані”
	“Страхові платежі”
	“Фінансові результати”		“Розрахунки з покупцями тазамовниками”
	“Інші витрати”
			“Розрахунки з різними дебіторами”
			“Страхові резерви”
			“Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
			“Розрахунки з оплати праці”
			“Розрахунки за іншими операціями”
			“Доходи майбутніх періодів”
			“Страхові платежі”
			“Фінансові результати”
			“Інші витрати”

34. Класифікація доходів і витрат у Звіті про фінансові результати. Перш за все фінансові результати поділяють за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають, на прибутки (збитки) від звичайної та надзвичайної діяльності. Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності До надзвичайної діяльності відносять операції або події, які відрізняються від звичайної і не відбуваються часто або регулярно. Це стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо. Втрати внаслідок таких подій, їх покриття за рахунок страхового відшкодування та інших джерел враховуються під час розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності. Слід зауважити, що одні й ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого. Наприклад, втрати від стихійного лиха будуть розглядатись як надзвичайні підприємством, яке їх зазнало, та звичайни­ми витратами для страхової компанії, яка здійснює страхування від таких випадків. Звичайна діяльність, в свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову та інвестиційну). Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основна діяльність— це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу. Для торговельного підприємства такими будуть операції з придбання та реалізації товарів, для виробничого — придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалізації, для інвестиційної компанії — формування портфелю інвестицій тощо. Витрати, пов'язані з основною діяльністю, розрізняють за функціями — ви­робництво, управління, збут та інші. Інвестиційну та фінансову діяльність, як правило, визначають під час скла­дання звіту про рух грошових коштів. Інвестиційною діяльністю вва­жають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. У звіті про фінансові результати статті, пов'язані з цими видами діяльності, надані в статтях: • дохід від участі в капіталі; • інші фінансові доходи (прибутки); • інші доходи (прибутки); • фінансові витрати; • втрати від участі в капіталі; • інші витрати. За класифікацією доходів і витрат за видами діяльності і функціями побудований розділ І звіту про фінансові результати, що забезпечує послідовне зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. У розділі II звіту про фінансові результати операційні витрати (на виробниц­тво, збут, управління та інші операційні витрати) надаються в розрізі економічних елементів.

35. Рахунки класу 4 «Власний капітал та забезпечення забовязань». Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидностей власного капіталу – статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. Рахунок 40 “Статутний капітал” призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За кредитом рахунку 40 “Статутний капітал” відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо. Рахунок 40 “Статутний капітал” кореспондує

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
	“Пайовий капітал”		“Пайовий капітал”
	“Вилучений капітал”		“Додатковий капітал”
	“Неоплачений капітал”		“Резервний капітал”
	“Розрахунки з учасниками”		“Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”
			“Неоплачений капітал”
			“Розрахунки з учасниками”

36. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду у Звіті про фінансові результати. Призначення звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Таким чином, процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділений на такі кроки: 1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг). Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо. 2. Розрахунок валового прибутку (збитку). Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). 3. Визначення фінансового результату—прибутку (збитку) — від операційної діяльності. Визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого опе­раційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших опе­раційних витрат. 4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків). 5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності. Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподатку­вання та сумі податків на прибуток. 6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збит­ку) від звичайної діяльності та надзвичайного доходу, надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку.

37. Розрахунки класу 3 «кошти, розрахунки та інші активи». Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.Грошові кошти в іноземній валюті, операції з ними та розрахунки іноземною валютою на рахунках цього класу та класів 4 “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”, 5 “Довгострокові зобов’язання”, 6 “Поточні зобов’язання” та на рахунках 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” і 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість” обліковуються у гривнях у сумі, що визначається шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату здійснення грошової операції, оформлення митних документів, підписання документів про виконання робіт (послуг), підписання установчих документів, затвердження авансового звіту про використання підзвітних грошових коштів. Одночасно грошові кошти, фінансові інвестиції та розрахунки відображаються в тій валюті, в якій здійснюються розрахунки й платежі. Курсові різниці за такими операціями відносяться на рахунки 71 “Інший операційний дохід”, 74 “Інші доходи”, 85 “Інші затрати”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”, 97 “Інші витрати”.

38. Визначення економічних елементів операційних витрат. Узагальнені вихідні дані для аналізу структури операційних витрат за економічними елементами містить форма №2 фінансової звітності „Звіт про фінансові результати”, а саме розд.ІІ „Елементи операційних витрат”. За цими даними можна визначити. до якого типу виробництва належить підприємство за переважанням використовуваних ресурсів (матеріало-, трудо-, чи фондомістке). На основі такого аналізу визначають найактуальніші для підприємства напрямки зниження собівартості. Аналіз структури операційних витрат за економічними елементами потрібний також для того, щоб підприємство не потрапило у „ножиці” еластичного попиту на свою продукцію та нееластичного власного попиту на ті чи інші виробничі ресурси. Вихідні дані й розрахунки для аналізу собівартості продукції за економічними елементами.Аналогічно виконують аналіз собівартості за елементами з порівнянням планових та фактичних рівнів витрат.

39. Рахунки класу 2 «Запаси». Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів. Матеріальні цінності, що прийняті підприємством на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сировина), комісію, обліковуються на рахунках класу 0 “Позабалансові рахунки”. Рахунок 20 “Виробничі запаси” призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом рахунку 20 “Виробничі запаси” відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо. Рахунок 20 має такі субрахунки: 201 “Сировина й матеріали” 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” 203 “Паливо” 204 “Тара й тарні матеріали” 205 “Будівельні матеріали” 206 “Матеріали, передані в переробку” 207 “Запасні частини” 208 “Матеріали сільськогосподарського призначення” 209 “Інші матеріали” На субрахунку 201 “Сировина й матеріали” відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включається до собівартості продукції цього підприємства, відображаються на рахунку 28 “Товари”. Науково-дослідні та конструкторські організації придбані необхідні їм як комплектуючі вироби для проведення наукових (експериментальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальне обладнання і інструменти, пристрої та інші прилади обліковують на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображаються на рахунку 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи” або на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” за видами предметів. На субрахунку 203 “Паливо” (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ. Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 “Матеріали” і на субрахунку 203 “Паливо” – за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
	“Виробничі запаси”		“Капітальні інвестиції”
	“Виробництво”		“Виробничі запаси”
	“Брак у виробництві”		“Виробництво”
	“Готова продукція”		“Брак у виробництві”
	“Продукціясільськогосподарськоговиробництва”		“Товари”
	“Розрахунки з різними дебіторами”
	“Витрати майбутніх періодів”
	“Товари”		“Додатковий капітал”
	“Розрахунки з різними дебіторами”		“Забезпечення майбутніх витрат і платежів”
	“Пайовий капітал”
	“Додатковий капітал”		“Матеріальні витрати”
	“Неоплачений капітал”		“Інші операційні витрати”
	“Цільове фінансування і цільові надходження”		“Інші затрати”
	“Загальновиробничі витрати”
	“Розрахунки з постачальниками та підрядниками”		“Адміністративні витрати”
	“Витрати на збут”
	“Розрахунки за податками й платежами”		“Інші витрати операційної діяльності”
	“Розрахунки за іншими операціями”		“Надзвичайні витрати”
	“Іншій операційний дохід”
	“Інші фінансові доходи”
	“Інші доходи”

40. Призначення та структура Звіту про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Під грошовими потоками розуміють надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти включать кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відповідну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Звичайно такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує трьох місяців (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо). Рух коштів відображається у звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової. Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою. Прикладом руху грошових коштів унаслідок операційної діяльності є: • надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг); • надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо); • платежі постачальникам; • виплати працівникам тощо. Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій із придбання і продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Приклади руху коштів унаслідок інвестиційної діяльності: • платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів; • надходження коштів від продажу необоротних активів; • надання позик іншим підприємствам; • надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, проценти). Фінансована діяльність - це сукупність операцій, які приводять до зміни величини та (або) складу власного і позикового капіталу. Прикладом руху коштів унаслідок фінансової діяльності є: • випуск власного капіталу (акцій); • отримання позик та їх погашення; • викуп акцій власної емісії; • виплата дивідендів. Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить передусім від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії. Крім того, якщо одна операція включає суми коштів від кількох видів діяльності, ці суми слід розподіляти між відповідними видами діяльності. Негрошові операції - це операції, які не потребують використання грошових коштів або їх еквівалентів. Прикладом таких операцій є: • бартерні операції; • надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу; • перетворення зобов'язань на власний капітал. Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів. Негрошові операції, пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю, слід розкривати у примітках до фінансових звітів. Внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів не відображаються у звіті про рух грошових коштів. Наприклад, надходження коштів з банку до каси підприємства не розглядається як рух грошових коштів у результаті операційної діяльності. Визначення руху коштів унаслідок операційної діяльності Інформація про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності може бути наведена із застосуванням прямого або непрямого методів. Якщо застосовують прямий метод для визначення суми чистого надходження коштів у результаті операційної діяльності, то у звіті послідовно наводять усі основні класи (статті) надходжень і видатків, різниця яких показує приріст або зменшення грошових коштів. Інформацію про рух коштів унаслідок операційної діяльності можна отримати: • з облікових реєстрів; • шляхом послідовного коригування статей звіту про фінансові результати. Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надходження (видатку) у результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у звіті про фінансові результати. Коригування здійснюється з метою врахування впливу: • змін у складі запасів, операційної дебіторської" та кредиторської заборгованості; • негрошових операцій; • доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Форма звіту про рух грошових коштів, установлена

41. Рахунки класу 1 «Необоротні активи». Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів. Рахунок 10 “Основні засоби” п ризначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів. До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”. За дебетом рахунку 10 “Основні засоби” відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта; сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів, за кредитом – вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. Рахунок 10 “Основні засоби” має такі субрахунки: 101 “Земельні ділянки” 102 “Капітальні витрати на поліпшення земель” 103 “Будинки та споруди” 104 “Машини та обладнання” 105 “Транспортні засоби” 106 “Інструменти, прилади та інвентар” 107 “Робоча і продуктивна худоба” 108 “Багаторічні насадження” 109 “Інші основні засоби” На субрахунку 101 “Земельні ділянки” ведеться облік земельних ділянок. На субрахунку 102 “Капітальні витрати на поліпшення земель” ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи). На субрахунку 103 “Будинки та споруди” ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель. На субрахунках 104 “Машини та обладнання”, 105 “Транспортні засоби”, 106 “Інструменти, прилади та інвентар”, 107 “Робоча і продуктивна худоба”, 108 “Багаторічні насадження” здійснюється облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень. На субрахунку 109 “Інші основні засоби” ведеться облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунку 10 “Основні засоби”. Аналітичний облік основних засобів ведеться щодо кожного об’єкта окремо. Рахунок 10 “Основні засоби” кореспондує

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
	“Капітальні інвестиції”		“Знос необоротних активів”
	“Довгострокова дебіторська заборгованість”		“Довгострокова дебіторська заборгованість”
	“Розрахунки з різними дебіторами”		“Розрахунки з різними дебіторами”
	“Пайовий капітал”		“Додатковий капітал”
	“Додатковий капітал”		“Інші операційні витрати”
	“Неоплачений капітал”		“Інші затрати”
	“Цільове фінансування і цільові надходження”		“Інші витрати операційної діяльності”
	“Довгострокові зобов’язання з оренди”		“Інші витрати”
	“Інший операційний дохід”		“Надзвичайні витрати”
	“Інші фінансові доходи”
	“Інші доходи”

42. Послідовність складання Звіту про рух грошових коштів. Послідовність складання Звіту про рух грошових коштів визначається П(с)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Звіт заповнюють у вигляді таблиці, яка складається з рядків (від 010 до 400) та граф. Рядки поділені на розділи, які характеризують операційну, інвестиційну та фінансову діяльність. Таблиці містить шість граф: найменування розділів та статей, код рядка, надходження та вибуття грошових коштів за два терміна (звітний та попередній). Звіт заповнюється на основі прямого або непрямого методів. Прямий метод засновано на аналізі руху грошових коштів по бухгалтерським рахункам підприємства. Цей метод дозволяє показати основні джерела надходження та напрямки руху грошових коштів; дає можливість зробити оперативні висновки відносно коштів для платежів по поточним обов’язкам; встановлює взаємозв’язок між реалізацією та грошовою виручкою в звітному періоді. Непрямий метод засновано на аналізі статей балансу та звіту про фінансові результати. Він дозволяє показати взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства; встановити зв’язок між чистим прибутком та змінами і активах підприємства за звітний період.На основі П(С)БО№4 «Звіт про рух грошових коштів» при складанні звіту використовують непрямий метод. І розділи звіту (операційна діяльність) заповнюють на основі непрямого методу. І та ІІ розділи (інвестиційна, фінансова діяльність) заповнюють на основі аналітичного обліку. Розділ І. Рух коштів в результаті операційної діяльності. В Статті «Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування» (рядок 110) відображається прибуток (графа 3) або збиток (графа 4) від звичайної діяльності до оподаткування за звітний період, що повинно відповідати показникам рядків 170, 715 форми 2. В статті «Амортизація необоротних активів» (рядок 020) відображаються амортизаційні відчислення по матеріальним і нематеріальним активам, нараховані в звітний період, що повинно відповідати показникам рядка 260 форми 2. Розділ Ш. Рух грошових коштів в результаті фінансової діяльності.

43. Витрати: облік згідно П(С)БО 16. Відображенню в бухгалтерському обліку витрат звичайної діяльності підприємства повинно передувати формування його облікової політики щодо обліку витрат діяльності у відповідності до вимог П(С)БО 16 “Витрати”. З метою забезпечення єдності в методології обліку витрат по статтях виробничої собівартості, собівартості реалізованих комунальних послуг, операційних витрат, змінних і постійних, загальновиробничих, інших витрат, їх розподілу в наказі про облікову політику кожне підприємство повинно на колегіальній основі визначитися з наступних питань обліку витрат: • Проаналізувати і при необхідності переглянути організаційну структуру підприємства і сформувати відповідно до класифікації видів діяльності 1 конкретного підприємства субрахунки в робочому Плані рахунків для відображення характерних господарських операцій. • Встановити перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості послуг та собівартості реалізованих послуг з узгодженням їх зі структурою основного та допоміжного виробництва і системи управління підприємством на основі вибраної підприємством системи калькулювання. • Узгодити перелік, склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, інших витрат та вибрати метод їх контролю. • Прийняти рішення про базу розподілу постійних загальновиробничих витрат при нормальній потужності. • Затвердити схеми організації документообігу у відповідності до вимог затвердженої облікової політики та організаційних засад управлінського обліку. Витратами звітного періоду визнаються зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Тому витрати відображаються в обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань та визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Важливим завданням обліку витрат на виробництво комунальних послуг є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, пов’язаних з наданням послуг (виконанням робіт), а також забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Виходячи з цього, витрати в обліку можуть групуватися за двома ознаками: за економічними елементами, облік по яких здійснюється з використанням рахунків класу 8 “Витрати за елементами” та по статтях витрат, облік яких здійснюється з використанням рахунків класу 9 “Витрати діяльності”. Витрати в розрізі елементів операційних витрат відображаються в другому розділі форми № 2 та групуються за такими видами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.Інформація про витрати, яка приводиться в статтях 230-280 Звіту про фінансові результати відображає лише витрати, що відносяться до операційної діяльності підприємства. Такі операційні витрати, як собівартість реалізованих товарів, реалізованої іноземної валюти та реалізованих матеріальних цінностей не включаються до елементів витрат та не відображаються на рахунках 8 класу.

Дата добавления: 2015-09-29