Ек. історія — наука, яка вивчає еволюцію гос­п. діяльності, госп. буття людства від перв. сусп. до сучасності. Саме ці питання складають пред­мет ек.ї історії (або історії нар. госп.) як науки, яка 2 страница

11.

В ХІ - ХV ст. в країнах Західної Європи інтенсивно розвивалася торгівля, чому сприяв розвиток ремесла та урбанізація. Особливо жваво вона провадилася у могутніх міських республіках Північної Італії - Флоренції, Венеції, Генуї та інших.

Північно-італійські купці витіснили з середземноморських торгових шляхів візантійців та арабів. Генуезці, венеціанці, володіючи торговими і військовими кораблями, будували свої торгові факторії на східному узбережжі Середземного моря та в чорноморському басейні, Генуезці поступово закріпилися в пониззях Дону і Дніпра, на узбережжі Криму і Кавказу. Важливими їх колоніями були: Кафа (Феодосія) з іі ринком рабів, Балаклава, Солдайя (Судак) та деякі інші. Не відставали від генуезців венеціанці. Між північно-італійськими містами-республіками йшла гостра конкурентна боротьба.

Італійські купці торгували в основному із країнами Леванту (Сходу), чому їхня торгівля й отримала назву Левантійської. Зі Сходу привозили передусім південні овочі та фрукти (дактилі, фіги, помаранчі), а також пахуче коріння, ліки, перці, цукор та інші. Великий попит у Західній Європі мали дорогі тканини, скляні вироби, зброя, слонова кістка, ювелірні прикраси. З країн Причорномор'я поступали риба, ікра, сіль, зерно, хутро, невільники. У Єгипті найбільшим портом була Александрія, яка здобула славу "торгу двох світів": з одного боку сюди приходили каравани з індійським крамом, а з другого - італійські купці. Європейці торгували також із Багдадом, з країнами Середньої Азії, столицями монгольських ханів.

Важливе значення для Західної Європи мала також торгівля Балтійським і Північним морями, річками Ельбою, Шельдою, Одером, Темзою, Західною Двіною, Рейном, Дунаєм, Віспою, Німаном, Реною, Сеною. Якщо левантійська торгівля займалася переважно продажем східних товарів, то північна - виробів місцевої промисловості, продуктів сільського господарства.

Провідна роль у північній торгівлі належала Гамбургу, Любску, Бремену, Брюге, Лондону. Згодом вони об'єдналися у союз приморських міст під назвою Ганза (об'єднання, спілка). Свою діяльність союз розпочав у XII і діяв до XVII ст. У ХІV - ХV ст. до Ганзейського союзу входило 160 міст, у т. ч. Новгород Великий, Гданськ, Рига. Керівництво Ганзи знаходилося в Любеку. Ганзейський союз охороняв своїх членів від грабежів та насильства з боку феодалів, піратів, місцевих властей. Купці союзу монополізували торгівлю Північної Європи.

Товари середньовічних торговельників зустрічалися на чисельних ярмарках Західної Європи. Найбільшою популярністю користувався ярмарок м. Шампань, який тривав майже цілий рік.

Ярмарковій торгівлі завдавали великої шкоди безперервні війни. У середні віки розвивалася і сухопутна торгівля. На її перешкоді була відсутність битих шляхів, натуральний характер господарювання, хижацька поведінка феодалів-власників земель, через які проходили торговельні каравани, чинені ними різні обмеження, митні побори.

12

Розклад феодального господарства був пов’язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства, посилення майнової та соціальної диференціації, формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення, перетворення феодальної земельної власності на об’єкт купівлі-продажу, використання найманої робочої сили тощо. Значну роль у занепаді феодального господарства та становленні індустріального суспільства відіграло мануфактурне виробництво. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI– XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне. Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву. Існували два типи мануфактур — розсіяна (децентралізована) та централізована. Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI — першій половині XVII ст., ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі виробництва, не зважаючи на їхню просторову відособленість, були пов’язані поділом праці: одні робили з сировини напівфабрикат, інші доводили його до необхідної кондиції. Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва і утвердилася в другій половині XVII ст. Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Фактором, який значно прискорив розклад феодалізму, стали Великі географічні відкриття кінця XV — початку XVI ст. Найважливішими з них стали: — відкриття Америки Х. Колумбом в 1493 р.; — відкриття морського шляху в Індію Бартоломео Діасом та Васко да Гамою (1487, 1497); — відкриття Північної Америки Дж. Кеботом (1497–1498); — перша кругосвітня подорож Ф. Магеллана (1519–1522). Передумови Великих географічних відкриттів: — криза Левантійської торгівлі, яка виникла після загарбання турками Константинополя у 1453 р. Завоювавши Візантію турки перерізали торгівельний шлях з Європи на Схід; — нестача золота як грошового металу; — розвиток науки і техніки, особливо суднобудування та навігації; — політичні передумови.

13.

Причини ВГВ:

В першу чергу причиною можна назвати кризу левантійської торгівлі. В середині XV ст. були втрачені торгівельні шляхи, оскільки раніше сухопутний шлях ішов через Золоту Орду, яка на той час розпадається на окремі частини; кожний хан на своїй території хотів отримати частку за те, що товар перевозиться по його території, відповідно купці підвищують ціну на свої товари, і вони коштують дуже дорого. Також треба зауважити,що східні товари: прянощі, цукор, ювелірні та парфюмерні товари - все частіше входили у використання вищих та середніх класів Західної Європи. У другій половині XV ст. середземноморська торгівля стала переживати гостру кризу.Посередники - араби, візантійці, італійці - дуже сильно підвищували вартість східних товарів. Купцям з західних та північно-західних європейських країн віддалені східні ринки були зовсім недоступними.

Також однією з найважливіших причин Великих географічних відкриттів є те, що значного розвитку в Західній Європі до XVI ст. досягли виробництво і торгівля, що зумовило зростання потреби у грошах як загальному засобі обміну. Європейські джерела срібла та золота стали значною мірою виснажені, посилення ролі торговельних бірж та ускладнення грошового обігу вимагали більшої кількості дорогоцінних металів. Це спричинило пошук європейцями нових джерел дорогоцінних металів, для поповнення їх у обігу.

Ще однією передумовою Великих географічних відкриттів був розвиток техніки, який у XV-XVI ст. досяг великих успіхів. Ще однiєю причиною стало те, що європейські монархи прагнули розширення своїх володінь, їм потрібні були великі кошти для утримання війська, чиновників, двору. Їх також вабили мотиви навернення невідомих народів до християнства.

Період Великих географічних відкриттів поділяють умовно на два періоди:

1) Іспано-португальський (кін. XV - сер. XVI ст.)

2) Період російських і голандських відкриттів (сер. XVI - сер. XVII ст.)

Наслідки ВГФ:

1.Зародилася світова колоніальна система. Вона прискорила виникнення у Західній Європі капіталістичного виробництва і сприяла нагромадженню у буржуазії великих грошових сум, необхідних для організації великих капіталістичних підприємств. Великі географічні відкриття дали великий поштовх розвиткові колоніалізму, вони визначили два головні напрямки європейських колоніальних загарбань: через Атлантичний океан до Америки і навколо Африки через Індійський океан в Азію.

2. Формування світового ринку. Європу, Америку, Африку, Австралію зв'язали нові торговельні шляхи. Виникнення світового ринку стало ще одним поштовхом до зародження і розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі.

3. Площа відомої європейцям поверхні Землі до кінця XVI ст. збільшилась в 6 разів.

4. Слідом за переміщенням головних торгівельних шляхів центр економічного життя перемістився з країн Середземного моря до держав, розташованих на берегах Атлантичного океану. Стали занепадати італійські міста-республіки, виникли нові центри світової торгівлі - Лісабон, Севілья й особливо Антверпен. Саме він став найбагатшим містом Європи, світовим торговельним та фінансовим центром. Його економіка грунтувалася на посередницькій торгівлі світовими і Євпропейськими товарами.

5. Географічні відкриття зумовили так звану революцію цін.

14.

Первісне нагромадж. капіталу – процес відокремл. маси дрібних товаровир-ків від засобів вир-ва та їх перетвор. на вільних найманих працівників, з одного боку, і зосередження засобів вир-ва та інших об’єктів власності й видів багатства в руках незначної меншості – з іншого.

Процес"перв нагром капіталу" найбільш яскраво проявився в Англії. Його ос­н.шляхами були: аграрний переворот та Реформація; система держ боргу, в рез якої надзвичайно зба­гатилися ті лихварі, купці і підприємці, котрі позичали дер­жаві гроші під вел проценти; протекціоністська політика уряду щодо нац. буржуазії; колоніальна система, пірат­ство тощо.Аграрний переворот відбувся у XVI — XVIII ст. Тов-грош відносини, зростаючий попит на текстильні ви­роби спричинили розв вівчарства, перетвор орних угідь на пасовища. Широко застос. огороджув земель. Почала формув зем власність буржуазного типу. З метою створ вел пасовищ для овець і вико­ристовуючи право власності на землю, вел землевласн виганяли селян із своїх наділів, перетворюв їх на орендарів-фермерів. Фермерські скотарські госп. ставали товар­ними, ринковими, підприємницькими.Формуванню зем власності буржуазного типу в знач­ній мірі сприяла Реформація, в рез якої в країні було закрито понад 3 тис. катол монастирів, їхні землі підля­гали конфіскації на користь держави і продавались на ко­мерц основі дворянам. Монастирські приміщ. часто використов для створ ткацьких мануфактур. Ро­зорені селяни, рядові монахи та інші категорії нас ста­ли осн джерелом найманої роб сили для масово створюваних мануфактур.У результаті змін, які відбулися в XVI — першій пол XVII ст., в Англії нові капіталіст відносини проникли у всі галузі ек-ки. Сформувався клас нових власників — дворян-джентрі, підприємців, купців-торговельників, заможних фермерів, які володіли значними капіталами, але були позбавлені політ влади. На сер XVII ст. в Англії загострилися реліг суперечності. Саме вони й ста­ли осн. приводом для революції 1640—1660 рр.,внаслідок якої було ліквідовано феод. власність на землю. Нові класи та стани отримали доступ до держ влади. Було проголош. свободу промисл. й торгового підпр-ва, усунено основні перепони для госп. піднесення.

15.

Важливою передумовою Нідерландської революції і становлення нового типу суспільства була реформація, ідеї якої знайшли у Нідерландах добрий грунт. Саме вона розбудила дух індивідуалізму, раціоналізму і прагматизму у матеріально-практичній діяльності людей. Релігійне освячена установка на працю при категоричному протестантському осуді марнотратства сприяла нагромадженню капіталу, а відтак і зміцненню почуття особистої свободи представників підприємницьких кіл.

Хід економічного розвитку Нідерландів гальмувала феодальна католицька Іспанія, яка в середині XVI ст. перетворила країну у свою провінцію. Жорстока інквізиція щодо населення протестантських північних провінцій Нідерландів, високі податки щодо купців, промисловців, обмеження у торгівлі та підприємництві призвели до масового невдоволення і врешті до революції, яка отримала національно-визвольний характер.

Революція та визвольна війна перемогли тільки у північних провінціях, які 26 липня 1581 р. проголосили свою повну незалежність (Іспанія визнала незалежність Нідерландів лише у 1609 р.).

Звільнення від іспанського феодального панування стало додатковим стимулом для економічного зростання Голландії. В середині XVII ст. голландські мануфактури (кораблебудівні, текстильні та ін.) були кращими у Європі. Успішно розвивалися парусні, канатні, паперові, цукрорафінадні, миловарні, скляні, пивоварні мануфактури. Більшість були централізованими. На них працювало до 100 робітників. Почала зростати кількість міського населення, питома вага якого у першій половині XVII ст. становила від 35 до 50%.

Розвиток сільського господарства Голландії мав компромісний характер. Революція не знищила остаточно феодальну земельну власність, проте пріоритет в аграрному секторі отримала фермерська селянська власність, яка зміцнювалася за рахунок розподілу монастирських земель, осушування (польдерізації). Фермерство Голландії було орієнтоване на вирощування культур. що давали найбільший прибуток — льон, коноплі, тютюн, хміль. рослини-фарбники. Ефективно розвивалося тваринництво Голландський сир і масло знаходили консумента у всій Європі.

Торгівля стала найбільш прибутковою сферою діяльності голландців і охоплювала весь світ. У 1602 р. створена акціонерна компанія — приватна акціонерна спілка, значну кількість акцій якої контролювала держава.

У зовнішню торгівлю і морські перевезення вкладалися великі капітали. Голландія володіла найбільшим у Європі морським торговим флотом, на її долю припадало приблизно 75% загальної кількості кораблів європейських країн. Голландці, витіснивши португальців; створили величезну імперію, яка простягалася від Мозамбіка до Японії. Вони з незвичайною енергією закладали торгові факторії, монополізували постачання прянощів та східних товарів, займалися каботажними перевезеннями. Великі прибутки давали работоргівля і піратство. Зовнішня торгівля та морські перевезення стали настільки вигідними, що Ост-Індійська компанія у 1606 р. виплатила своїм членам 67% дивідендів. У 1699 р. капітал компанії становив 4 т золота.

У кінці xvі ст. найбільшим портовим містом Нідерландів стає Амстердам (Голландія). Його кораблі перевозили 5/6 товарів, якими обмінювалися Піренейський півострів і Північна Атлантика. Упродовж XVII ст. Амстердам перетворюється у найбільший міжнародний фінансово-кредитний центр, цьому сприяли низькі проценти (5%) на позичковий капітал.

На кінець XVII ст. Голландія почала втрачати торгову першість на користь Англії, яка переважала її у промисловому розвитку. Внаслідок цього капітал Голландії все більше ставав лихварським, переміщався з торгівлі і мореплавства у банківську сферу.

16.

Першою країною, де відбувся промисловий переворот, була Англія. Тут склалися сприятливі передумови для його здійснення. У XVIII ст. Англія створює величезну колоніальну імперію, яка стає могутнім джерелом одержання великих коштів для розвитку промисловості та ринком збуту промислових товарів. Створення європейськими державами масових армій та великих флотів сприяло виробництву англійською промисловістю стандартизованих виробів, сукна, взуття, зброї. Великий попит був також на бавовняні тканини, які мали низькі ціни внаслідок дешевої сировини, що завозилася з колоній.

Промисловому перевороту в Англії сприяли і соціальні передумови і перш за все процес обгороджування, який привів до зникнення класу селянства, переважна частина якого пішла на промислові підприємства у міста, ставши найманими робітниками, а частина англійського купецтва, заснувавши промислові підприємства, перетворилася на промислову буржуазію.

Отже, під впливом промислового перевороту в англійському суспільстві утворилося два нових класи: промисловий пролетаріат і буржуазія. Англійські підприємці активно підтримували впровадження машин на підприємствах. Таким двигуном стала парова машина Дж. Уатта, сконструйована в 1784 р., яка дала можливість побудувати першу фабрику, на якій верстати приводилися в дію паровою машиною. Відтепер можна було будувати підприємства в будь-якому місці і не залежати від сили падаючої води, яка обертала водяне колесо і приводила в дію верстати. Отже, промисловий переворот в Англії привів до переходу від мануфактурної стадії промисловості до фабричної, створив нову економічну базу для індустріального суспільства на основі великої машинної індустрії, зробив кардинальні зрушення в соціально-економічному плані, внаслідок чого основним виробником став робітник, а замість купця головне місце в суспільстві стало належать фабриканту. Промисловий переворот в Англії мав великий вплив на перехід до індустріального суспільства в інших країнах Західної Європи та США.

17.

У Франції промисловий переворот відбувся на 30—40 років пізніше, ніж в Англії, — в 60-х роках XIX ст. На таке запізнення негативно вплинула структура промисловості країни. Підприємства Франції були дрібні, виробляли предмети жіночого туалету, одяг, ювелірні вироби, парфуми, дорогі шовкові тканини, меблі. Ці вироби були розраховані на заможні верстви населення, вироблялися невеликими партіями і тому не мали широкого ринку збуту. За таких умов застосування машин на цих підприємствах було економічно невигідно.

в 1815— 1830 рр. там швидкими темпами починається промисловий переворот. Відбувається заміна ручної праці на машинну. у великих масштабах відбувається залізничне будівництво, яке дало поштовх для розвитку вугільної та металургійної промисловості. Про швидке здійснення промислового перевороту свідчить масове застосування парових двигунів та зростання довжини залізниць: кількість двигунів порівняно з попереднім періодом збільшилась у 7 разів, а довжина залізниць — у 9 разів.

У 50—60-х роках XIX ст. промисловий переворот у Франції завершується, про що свідчить масове застосування в промисловості парових двигунів, їх кількість в 1870 р. становила 25 тис.; прискорився розвиток металургійної та вугільної промисловості. Однак, не зважаючи на суттєві зрушення в промисловості, Франція внаслідок промислового перевороту не стала індустріальною, а перетворилася в аграрно-індустріальну країну. Головними причинами цього був вузький внутрішній ринок з низькою купівельною спроможністю основної частки населення

18.

Кінець XVIII - перша половина XIX ст. стали часом бурхливого розвитку Сполучених Штатів Америки. Здобуття незалежності й усунення всіх перепон на шляху вільного підприємництва зумовили швидке зростання фабричної промисловостіі фермерського господарства на північному сході країни. Йшло активне освоєння західних земель. На Півдні ж продовжувало поширюватися плантаційне рабовласницьке господарство, яке постачало сировиною промисловість північних штатів і Західної Європи.
Після війни за незалежність територія СЩА простягалася від Атлантичного океану до Міссісіпі. На цих землях проживало чимало індіанських племен, яких переселенці, що рухалися зі сходу, неухильно витісняли на захід. З великими племенами уряд США укладав угоди, за якими їм лишалася частина земель. Проте свої обіцянки американська влада постійно порушувала. Індіанців висилали у спеціально відведені райони, так звані резервації. Опір індіанців придушували за допомогою спеціальних каральних експедицій.
На початку XIX ст. у США розпочався промисловий переворот, який, як і в Англії, охопив насамперед текстильну промисловість. Уже в 40-х роках американські бавовняні тканини успішно конкурували з англійськими на світовому ринку. У 30-х роках на північному сході швидкими темпами почала зростати важка промисловість.
Активно розвивалась транспортна мережа країни. Район Великих озер було зв'язано з Атлантичним океаном низкою каналів, нові залізниці з'єднували райони фермерського господарства з великими містами і промисловими центрами, що потребували продуктів харчування і сировини. У 1807 р. на Гудзоні було випробувано перший у світі пароплав Фултона, після чого в країні почалося будівництво парових кораблів. На середину XIX ст. тоннаж торговельного флоту США вже дорівнював англійському.
Одним з винаходів XIX ст. є азбука Морзе (код Морзе, морзянка), названа на честь американського винахідника Семюеля Морзе, який розробив її в 1838 р. Це спосіб кодування букв алфавіту, цифр, розділових знаків та інших символів за допомогою використання довгих і коротких сигналів - «крапок» і «тире» та пауз між буквами і словами.
Розвиток промисловості сприяв зростанню нових індустріальних центрів - Чикаго, Піттсбурга, Детройта. Населення Нью-Йорка на середину XIX ст. становило 500 тис. чол., по країні питома вага міського населення зросла до 12%.
У США з Європи переселялися мільйони людей. В основному це були селяни і ремісники, гнані злиднями і безробіттям. Умови життя робітників у США були кращі, ніж в Європі. Брак робочої сили змушував підприємців платити більшу зарплатню. До того ж будь-який бажаючий з переселенців міг освоювати нові землі на заході. Протягом першої половини XIX ст. на захід рушали нескінченні валки колоністів. Багато хто намагався потрапити в Америку, сподіваючись на щасливе життя. Одні рятувались від релігійних переслідувань, інші прагнули особистої свободи, сподівались отримати роботу чи шматок землі. Нових переселенців називали піонерами.
За першовідкривачами-піонерами йшли фермери-скватери, які займали на свій страх і ризик землі, що юридично вважалися державною власністю. На освоєних західних землях вони вирощували пшеницю і розводили худобу.
У 1841 р. на вимогу фермерів Конгрес ухвалив закон про першу заїмку, який полегшив придбання в держави земельної ділянки тим, хто її вже обробляв. Крім того, фермери могли купувати її на виплат. Завдяки розвитку сільськогосподарського машинобудування фермери мали можливість застосовувати в господарстві механічні жатки і сінокосарки. У великих фермах використовувалася наймана праця.
У південних штатах продовжувало розширюватися плантаційне господарство, засноване на рабській праці. На плантаціях вирощувалися тютюн, рис, рослина-барвник індиго. Але з бурхливим розвитком текстильної промисловості і зростанням попиту на сировину на плантаціях стала переважати бавовна. Як і капіталістичні підприємства Півночі, плантаційне господарство Півдня теж орієнтувалося на ринок, але воно базувалося на підневільній рабській праці.
Чорношкірі раби на плантаціях зазнавали найжорстокішої експлуатації. Ними торгували, як речами чи худобою, влаштовували аукціони з їх продажу. За рабами пильно наглядали спеціальні охоронці та навчені полювати за втікачами собаки. їхня праця була менш продуктивною, ніж найманих робітників. Раби часто псували нові знаряддя праці або неефективно використовували їх.
Унаслідок вирощування на плантації лише однієї культури ґрунт швидко виснажувався, і плантаторам доводилося перебиратися на нові, родючі землі. Маючи більше грошей і ресурсів, вони захоплювали величезні території на Заході і перешкоджали розвитку фермерського господарства.

19.

В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промисл. вир-ва. Інтенсивний про-цес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промисл. вир-ва. Англ. промисл. почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас амер. та нім. товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутр. ринок країни. Головною причиною відставання Англії було поступове старіння виробничої бази британської промисл.. Англ. фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII — першій пол. XIX ст. і оснащені машинами та механізмами доби промисл. перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку к-сть виробів і такої якості, як амер. та нім., що базувалися на ефективнішій вир-чій основі, створеній науково-техн. процесом останньої третини XIX ст.Техн. модернізація англ. промисл. була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною і вимагала додаткових капіталовкладень. Англ. підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині — нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін. Тим не менше, в англ. промисл. поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисл., особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі — видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англ. промисл. позначалась слабка енергозабезпеченість країни. Процес монополізації промисл. в Англії проходив повільніше, ніж в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні І св. в. 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в ек.-у своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії. Інвестиції направлялися у буд-во підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англ. монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємн. діяльності. Незважаючи на окремі випадки, політика Англії щодо залежних країн сприяла їхньому ек. становленню, формуванню сучасної макроцивілізації взагалі.

У кінці XIX ст. США вийшли на перше місце у світі за обсягом промисл. продукції. Прискорений розвиток США пояс­нюється рядом факторів – політичними, соціальними, геогр.-кліматичними, природними. НТР не обминула аме­р. землі – тут активно впроваджувалися власні та європ. винаходи. У зв'язку із запізненням промисл. перевороту, в США використовувалися найновіші досягнення інженерії, застарілого обладнання практично не було. Після Громадянської війни в країні сформувався широкий внутр. ринок, розширювалася географ. спеціалізація. Ек. зрост.ю сприяли зовн. політика дер­жави — високі митні тарифи на ввіз готової продукції і по­вна свобода для ввозу іноземних капіталів, яка підтримувала­ся високою нормою прибутків. Це приваблювало європейські, в першу чергу англ., капітали. Вражаючими були темпи ек. розвитку країни. Цьому сприяло розширення своїх володінь за рахунок Аляски, Куби, Гуаму, Пуерто-Ріко, Філіппін, островів Самоа, які входили до ек. обігу США. Нац. дохід з 1870 по 1913 рр. виріс у 5 разів, а нац. багатство — майже у 7 разів. Важливе знач. в ек. розвитку США мало залізничне буд-во. Довжина залізниць країни з 1870 по 1913 рр. збільшилася у 8 разів. Буд-во залізниць стиму­лювало ріст вир-ва у металургійній, металообробній та ву­глевидобувній галузях промисл., сприяло освоєнню родю­чих земель західних штатів, зміцнило ек.-у єдність країни. Кардинальні зміни відбулися в галузевій структурі промисл. — значно збільшилася частка важкої промисл., яка розвивалася надзвичайно високими темпами. Вперше в історії США була досягнута перевага частки важкої промисл. над легкою і харчовою. Особ­ливо швидкими темпами розвивалися нові галузі важкої промисл. — нафтова, алюмінієва, гумова, електротехнічна, автомобільна, сталеплавильна. У 1882 р. на р. Ніагара була збудована перша у світі гідро­електростанція. Напередодні І св. в. потужність амер. електростанцій була понад 5 млн кВт (по­тужність англійських, німецьких і фр.х в сумі не пе­ревищувала 3 млн кВт). Легка та харчова галузі промисл. переходять на вир-во стандартизованої продукції, чого не було ще в інших країнах. У США вперше отримало розвиток масове серійне вир-во, при якому застосовувались раціональні методи організації вир-ва. Поточний, конвеєрний метод впер­ше було запроваджено на автозаводі Г. Форда у 1913 р. і отри­мано вражаючі результати: монтаж магнето для автомобіль­ного двигуна замість 20 хвилин зайняв всього 5. Раціоналізація вир-ва сприяла небаченому росту продуктивності праці. У кінці XIX — на початку XX ст. відбулися якісно нові зміни в управлінні вир-вом, викликані ростом концен­трації вир-ва і централізації капіталу. Почали виника­ти акціонерні товариства, монополістичні об'єднання. Перші монополії виникли ще у 60—70-х роках. Одна з найбільших — "Стандарт-ойл Компані" — була створена Дж. Рокфеллером у 1872 р. Згодом вона приєднала ще 14 компаній з ви­добутку та переробки нафти. У 1882 р. була реорганізована у трест і монополізувала вир-во понад 90% очищеної на­фти у країні. Монополізація сприяла ефективнішому управлін­ню вир-вом, однак поступово монополії зосередили у сво­їх руках велику ек. владу. Уряд США був змушений при­ймати антимонопольні закони, втручатися в ек. процеси.

ПСВ 1914-1918 мала загарбницький хар-р. Причини війни: 1.Німеччина – перерозподілити світ, дістати нові колонії, ринки збуту; військово-політ. конфлікти з Брит. імперією за Пд-сх Азію; стерти з лиця землі Францію; захопити європ. част. Російської імперії. 2.Австро-Угорщина – встановити повний контроль над словянським світом, захопити Волинь та Поділля, витіснити Британію з Балкану. 3. Італія – повернути собі Трієст, Трентіно і Валон. 4. Великобританія – знищити військово-політ. могутність Нім., конфлікт за Балкани. 5.Франц – повернути Ельзас і Лотарингію, захопити прусський басейн,поквитатись за фр-прусську війну. 6. Росія – взяти під контроль весь словянський світ, захопити Чорноморські протоки. Наслідки: США із запізненням (6 квітня 1917 р.) вступили у війну,воювали на боці країн Ан­танти. Зазнали незначн людських втрат. Підтримув тор­гов відн з усіма воюючими країнами. У зв'язку зі зростаючим попитом на всі види стратегічної сировини — зброю, боєприпаси, продукти харчув, США перетворилися у ек.о найрозв. державу світу. Тут сконцент­рув. 1/2 св. запасу золота. Успішно розв. промисл., с/г, фінансово-кредитна си­стема. Із країни-боржника США перетвор на найб кредитора. Втричі зріс експорт продуктів і товарів. У США продовжувало розвив. ринкове госп., на відміну від інших індустр. країн, в яких ек-ка перетворю­валася у ринково-регульовану. Англія. Належала до країн-переможниць, проте війна зне силила її ек-ку, збільшила відставання від США. Англія зазнала значн людських і матер. втрат — 1/3 нац багатства. Збільш держ. борг. Світовий фінансовий центр перемістився із Лондона в Нью-Йорк. Удвічі зменш експорт товарів, натомість зріс імпорт. Продовжув відставання від США у розв окремих галузей промисл., особливо у гірничодобувн, сталепла­вильній, текстильній, суднобуд, обладнання яких було застарілим. Водночас Англії вдалося збільш свої колоні­альні володіння. Вона частково компенсувала свої втрати за рахунок нім воєнних репарацій. Франція ще більше, ніж Англія, постраждала в роки війни. Нім окупувала найрозв промисл регіони Фран­ції. Було зруйн або вивезено фабрично-заводське облад­нання, транспортні засоби. Франція втратила понад 10% пра­цезд нас, під нім окупацією опинилися кращі с/г райони. Видатки на війну підір­вали стабільність фр. валюти.Разом з тим, під час війни розпоч індустріалізація ек.о відсталих пд районів Франції, що не були окуповані Нім. Тут успішно розвив промисл., будувалися електрост, військові підпр-ва. У пд департаментах країни розширювалося с/г вир-во. Нестача сировини, енергоресурсів зму­шували промисловців дбати про інтенсифікацію вир-чих процесів, запроваджувати механізацію, нові технології, що піз­ніше дало позитивні рез. Японія під час війни зміцнила свій ек. потенціал. Виступаючи на боці Антанти, вона фактично не брала участі у бюйових діях. Змогла розшир. свої колоніальні володіння, нав'язала невигідні ек-торгов умови Китаю. все це дозволило за роки війни подвоїти промисл. вир-во, втричі збільш експорт промисл. товарів у Ки­тай та країни тихоокеанського регіону.Однак відновл. після заверш. війни конкуренції на ринках з боку колишніх союзників по Антанті, ек. криза 1920—1921 рр. та надзвичайно руйнівний землетрус, який завдав вел людських жертв (загинуло 140 млн чол) та руйнувань, поставили японську ек-ку під цілим рядом серйозних проблем. Нім. внасл. війни опинилася у найважчому становищі. Версальський мирний договір, підписаний між країнами Антанти і Нім 28 червня 1919 року, став катастрофою для країни. Згідно з договором, Нім повертала Фр Ельзас і Лотарінгію, значні території поверталися чи передавалися Бельгії, Польщі, Литві,Данії, Чехословаччині. Нім була позбавлена всіх своїх колоній, її зобов'язали відшкодувати у формі репарацій збит­ки, завдані урядам і окремим громадянам країн Антанти. Розміри відшкодув., встановлені спец. Репараційною комісією, сягали 132 млрд золотих марок. Таким чином ек-ка Нім збанкрутувала. Вже за перші два роки після заверш війни держава повинна була виплатити країнам Антанти 20 млрд золотих марок. Оск таких грошей Нім не мала, то контрибуція сплачу­валася паровозами, вагонами, фабрично-заводськими верстата­ми, автомоб, с/г сировиною тощо. Зазнала краху фінансово-кредитна система. Внасл цих явищ різко погірш життєвий рівень людей. Нім. опинил. на грані катастрофи. Ек.і наслідки другої світової війни.

Дата добавления: 2015-09-29