Поняття, функції та класифікація бізнес-планів 1 страница

Поняття, функції та класифікація бізнес-планів Бізнес-планування є одним з видів господарського планування і передбачає комплексний підхід до об'єкта планування (у даному випадку - це фірма), що включає планування виробництва, маркетингу, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства. Таким чином, бізнес-планування синергійно поєднує як зовнішнє, так і внутріфірмове планування. Бізнес-планування тісно пов’язане із реалізацією стратегії підприємства, а саме – забезпечує її деталізацію у конкретних цілях, показниках та строках їх досягнення. Практичним вираженням процесу бізнес-планування є обґрунтований бізнес-план підприємства. Бізнес-план — це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації бізнес-ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту. Для бізнес-плану характерні такі ознаки: 1) у бізнес-плані визначається комерційна ідея майбутнього бізнесу, шляхи її реалізації, сильні і слабкі сторони бізнесу, аналіз ринку, виробничі та фінансові аспекти її реалізації; 2) бізнес-план є наскрізним документом, що охоплює всі функціональні напрямки діяльності підприємства: маркетинг, виробництво, персонал, фінанси, організаційно-правове забезпечення бізнесу тощо; 3) бізнес-план не має директивного чи законодавчо встановленого характеру. Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції: 1) зовнішню — ознайомити зацікавлені сторони із сутністю та програмою реалізації конкретної підприємницької ідеї. Виконуючи зовнішню функцію бізнес-план є своєрідним «вхідним квитком» для підприємця у світ нового бізнесу, шансом справити перше позитивне враження на інвесторів; 2) внутрішню (ключову для діяльності самого підприємства) — опрацювати систему управління реалізацією підприємницького проекту. Внутрішня функція бізнес-планумає два напрямки його застосування: 1) як інструменту стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства. Розробка бізнес-плану вимагає визначення не тільки стратегічних напрямків і цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення таких. Тобто бізнес-план є основою поточного планування всіх аспектів діяльності підприємства, він сприяє глибшому усвідомленню працівниками особистих завдань, пов’язаних зі спільним для них бізнесом; 2) як механізму аналізу, контролю й оцінки діяльності підприємства. Бізнес-план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.

1. За аудиторією користувачів 1. Бізнес-план для внутрішнього користування (робочий бізнес-план Містить конфіденційну інформацію стосовно перспектив розвитку підприємства, відповідні розрахунки є макси- мально реалістичними 2. Бізнес-план для зовнішнього користування (офіційний бізнес-план): Розробляється з метою налагодження ділового співробітництва та створення сприятливого іміджу підприємства в заінтересованих контактних аудиторіях — для подання кредиторам Особлива увага приділяється обґрунтуванню кредитоспроможності позичальника та способів зниження кредитного ризику — для подання потенційним інвесторам Особлива увага приділяється показникам ефективності інвестицій та гарантіям безпеки вкладеного капіталу — для подання органам державної влади Містить інвестиційні або інші зобов’язання організації-розроблювача. Особлива увага приділяється зобов’язанням покупця об’єкта приватизації, соціальним аспектам і охороні довкілля, у разі участі в тендері — рівню цін на товари, які передбачається реалізувати державі — для подання потенційним контрагентам Особлива увага приділяється діловій репутації підприємства, доказам його надійності та фінансової стійкості 2. За характером об’єкта 1. Бізнес-план нового підприємства Плановий документ визначає цілі освоєння нової стратегічної зони господарювання та характеризує його ефективність. Детально обґрунтовується вибір сфери бізнесу, організаційно-правова форма підприємництва, проектується оптимальна організаційна структура управління 2. Бізнес-план діючого підприємства Визначає напрямки та цілі розвитку підприємства, зосереджує увагу на забезпеченні його конкурентоспроможності через реалізацію відповідних бізнес-проектів 3. За масштабом проблеми, що розв’язується 1. Локальний бізнес-план Розробляється для підприємницьких проектів, реалізація яких не спричиняє принципових змін у діяльності підприємства 2. Концептуальний бізнес-план Розробляється для обґрунтування кардинальних стратегічних змін у діяльності підприємства 4. За цільовим призначенням 1. Бізнес-план інвестиційного проекту Обґрунтовує доцільність утілення в життя певної підприємницької ідеї, оформленої у вигляді комплексу відповідних заходів — проекту, тобто системи сформульованих цілей, використовуваних для їх досягнення фізичних об’єктів, технологічних процесів, документації, ресурсів, а також управлінських рішень і заходів з їх виконання 2. Корпоративний бізнес-план Призначений для регулювання поточної діяльності підприємства, узагальнює цілі експлуатації існуючих стратегічних зон господарювання та характеризує її ефективність, визначає перспективні напрями діяльності 5. За документальним оформленням 1. Інвестиційна пропозиція Відповідні планові документи різняться за рівнем деталізації матеріалу 2. Сублімований бізнес-план 3. Розгорнутий бізнес-план 6. За ситуаційними особливостями обґрунтування 1. Бізнес-план реорганізації підприємства Визначає цілі та порядок проведення організаційних змін, зумовлених новими умовами господарювання 2. Бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства Розробляється для обґрунтування антикризових заходів, що вживатимуться для відновлення фінансової стійкості підприємства 3. Бізнес-план інноваційного проекту Особлива увага приділяється обґрунтуванню реалістичності та ринкової життєздатності запропонованих інновацій, правовому захисту об’єктів інтелектуальної власності 4. Бізнес-план диверсифікації діяльності Розробляється для обґрунтування доцільності освоєння нових сфер бізнесу

2. Роль і значення бізнес-плану у підприємницькій діяльності. Планування є невід'ємною частиною процесу управління, однією із його функцій і в концентрованому вигляді виражає майбутнє бачення фірми і ті цілі і завдання, до яких вона прагне. Очевидно, що кожен керівник (підприємець) постійно здійснює планування, пов'язане з визначенням перспективних потреб фірми у фінансових, трудових, виробничих і матеріальних ресурсах. Тому від якості планування, його гнучкості, обліку зовнішніх і внутрішніх факторів залежить майбутній успіх і ефективність прийнятих управлінських рішень. Таким чином, планування в ринковій економіці має істотне значення з позиції формування довгострокової програми (стратегії) розвитку підприємства, через пов'язування внутрішніх ресурсів і можливостей організації з факторами зовнішнього середовища, через прогнозування ризиків. Планування господарської діяльності фірми є основою для реалізації таких функцій менеджменту, як цілепокладання, організація, облік, контроль, регулювання і стимулювання. Призначення бізнес-плану полягає в тому, що б допомогти підприємцям та економістам вирішити чотири основні задачі: - Вивчити перспективи розвитку майбутнього ринку збуту, щоб виробляти те, що можна продати, а не продавати те, що можна виробити; - Оцінити витрати, які будуть необхідні для виготовлення і збуту потрібної обраному ринку продукції, і порівняти їх з тими цінами, за якими можна буде продавати свої товари, щоб визначити потенційну прибутковість задуманої справи; - Виявити всілякі "підводні камені", що підстерігають бізнес у перші роки його реалізації; - Визначити критерії та показники, за якими можна буде регулярно контролювати процес реалізації бізнес-ідеї.

3. Стадії розробки бізнес-плану. Початкова стадія. Опрацювання бізнес-плану для заснування нового бізнесу починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу: - здійснюється пошук підприємницької ідеї; - вибирається сфера діяльності; - обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу; - приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу. Підготовча стадія – це стадія, на якій здійснюється формування інформаційного поля бізнес-плану, визначаються стратегія майбутнього бізнесу, місія підприємства, послідовність етапів розробки бізнес-плану. Отже, на підготовчій стадії: - збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінансова й загальноекономічна інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Що більше інформації буде зібрано, то більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки; - з’ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори; галузеві фактори; конкуренти; - оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. - визначається місія фірми, тобто головне призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів; - формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний проміжок часу; - аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стратегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію, підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих типових стратегій бізнесу: контролю за витратами; диференціації; фокусування. Основна стадія — це безпосереднє опрацювання бізнес-плану. Головна мета цієї стадії — довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, як саме фінансові чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний прибуток. Інвестор має побачити прибуток не після, а до того, як вкладе гроші в запропонований проект.

Основні фактори, що впливають на зміст бізнес-плану Зміст бізнес-плану є його конкретним наповненням, яке залежить від таких факторів: 1) аудиторії, на яку розрахований бізнес-план (працівники кредитних відділів банку, зовнішні інвестори (вітчизняні чи зарубіжні), існуючі акціонери, партнери тощо); 2) цілей розробки бізнес-плану (для отримання кредиту; для розвитку підприємства; для вдосконалення системи управління підприємством; для створення бізнес-партнерства тощо); 3) масштабів бізнесу та обсягу фінансових потреб (чим масштабніший бізнес і більший обсяг фінансових потреб, тим детальнішим повинен бути бізнес-план); 4) сфери поширення бізнесу (конкретизується сфера реалізації бізнес-ідеї – виробництво, торгівля, будівництво, сільське господарство, посередницька діяльність тощо); 5) характеристики продукту (послуги) бізнесу (прості чи складні; традиційні чи інноваційні; виробничого чи споживчого призначення тощо); 6) інвестиційної ситуації, у якій розробляється бізнес-план (бізнес-план реалізації підприємницької ідеї, бізнес-план реалізації інвестиційного проекту, бізнес-план розвитку підприємства, бізнес-план розвитку регіону, бізнес-план структурного підрозділу, спеціальні (скорочені) бізнес-плани). Стиль написання та вимоги до оформлення бізнес-плану Бізнес-план, як і будь-який інший документ, підлягає певним вимогам щодо стилю написання: 1) бізнес-план має бути стислим, простим, але адекватно розкривати сутність підприємницького проекту. Для невеликих проектів обсяги бізнес-планів обмежуються 20—25 сторінками. В інших випадках має бути підготовлений докладніший бізнес-план. Слід використовувати загальновідомі терміни; інформацію треба викладати в діловому стилі, але якомога доступніше; 2) бізнес-план має бути функціональним, тобто містити лише корисну інформацію, яка цікавить або може зацікавити читача. За необхідності додаткова, пояснювальна, первинна інформація може бути винесена в додатки (обсяг додатків не обмежується); 3) бізнес-план має спиратися на реалістичні припущення. Прогнози та передбачення (як найбільш «вразлива» частина бізнес-планування) треба обґрунтувати й підкріпити посиланнями на тенденції та пропорції розвитку галузі, на проведені дослідження ринку, на досвід діяльності конкурентів тощо. Довіра до бізнес-плану може бути серйозно підірвана, якщо заплановані в ньому відхилення від середньогалузевих показників не мають достатніх підстав; 4) бізнес-плану протипоказаний зайвий оптимізм. Будь-яке припущення в бізнесі дає «на виході» кілька результатів — від песимістичного до реалістичного. У процесі бізнес-планування необхідно розробляти кілька сценаріїв розвитку подій; 5) бізнес-план має бути легким для сприйняття, чітким та логічним; таким, щоб у ньому можна було швидко знайти потрібну інформацію. Отже, у структурі бізнес-плану треба виділяти розділи та параграфи; 6) бізнес-план має забезпечувати охорону конфіденційної інформації про фірму та її діяльність. Для цього можна жорстко контролювати сферу його розповсюдження або скласти окремий додаток, який міститиме всю конфіденційну інформацію і буде доступний тільки тим, кому треба таку інформацію знати. Існують також і певні правила технічного оформлення бізнес-плану. Такі правила передбачають: • наявність титульного аркуша; • наявність сторінки змісту; • розміщення резюме на початку бізнес-плану; • розміщення в кінці бізнес-плану додатків; • наявність приміток та посилань на джерела використаної інформації. Форма титульного аркуша. На титульному аркуші зазначається: • повна назва фірми; • адреса фірми; • телефон фірми; • прізвища (назви), титули, адреси, телефони власників (засновників) фірми; • відомості щодо характеру та сфери бізнесу фірми; • відомості про загальні фінансові потреби; • вказівка на конфіденційність бізнес-плану; • місяць та рік складання бізнес-плану; • прізвища авторів бізнес-плану. На титульному аркуші не повинно бути зайвих подробиць. Оформлення змісту. Бізнес-план треба поділити на розділи та параграфи. Тому за титульним аркушем наводиться зміст, який містить перелік розділів, параграфів, таблиць та іншого ілюстративного матеріалу, додатків. Оформляючи бізнес-план, необхідно користуватися послідовною системою нумерації сторінок у межах документа. При цьому рекомендується дотримуватися таких правил: 1) титульний аркуш не нумерується; 2) сторінка змісту не нумерується (якщо їх кілька, то вони нумеруються римськими цифрами); 3) основні розділи нумеруються арабськими цифрами 1, 2, 3 і т. д.; 4) додатки позначаються великими літерами А, Б, В і т. д., наприклад «Додаток А»; 5) сторінки додатків нумеруються так: А1, А2, А3; Б1, Б2, Б3 і т. д.	Структура та внутрішня логіка бізнес-плану сьогодні немає єдиних правил чи норм, що визначають структуру бізнес-плану підприємства. Водночас, найбільш повною щодо відображення змісту є структура бізнес-плану виробничого підприємства. У структурі цього бізнес-плану, як правило, виділяють такі складові: Титульний аркуш. Меморандум про конфіденційність. Меморандум про конфіденційність складається з метою попередження осіб, які допущені до ознайомлення з бізнес-планом, про конфіденційність, і для обмеження кола потенційних читачів. Меморандум може також містити умову, що консультанти, які надавали послуги з розробки бізнес-плану протягом конкретного терміну (не менше року) не мають права надавати свої послуги іншим підприємствам - конкурентам підприємства, який розробив бізнес-план. Зміст бізнес-плану. Титул Зміст Резюме Зміст кожного розділу наповнюється, залежно від проекту. Загальні рекомендації: Продукція (послуги) і ринок: Загальна характеристика ринку продукту Опис продукту (послуги) фірми. Цільовий ринок бізнесу. Місцезнаходження фірми. SWOT-аналіз. Маркетинг-план: Стратегія маркетингу. План продаж. Виробничий план: Основні виробничі операції. Перелік необхідних основних засобів Сировина, матеріали та комплектувальні вироби. Собівартість продукції (послуг). Організаційний план: Форма організації бізнесу. Потреба в персоналі. Власники бізнесу й команда менеджерів. Організаційна схема управління. Кадрова політика. Фінансовий план і ризики: План доходів і витрат (фінансові результати). Грошові потоки за проектом. Показники ефективності реалізації проекту. Типи можливих ризиків. Способи реагування на загрози для бізнесу. Додатки. Ця структура є лише приблизною схемою бізнес-плану. конкретний бізнес-план може бути і не таким докладним. Але тут указані ті основні розділи, які необхідно включити до бізнес-плану, орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу діяльність. Як немає єдино прийнятої структури та змісту бізнес-плану, так і не можна визначити та притримуватись жорстко єдиного алгоритму чи логіки його розроблення. Важливим правилом при розробці бізнес-плану є ітераційний підхід, тобто постійне повернення до вже написаних розділів для їх коригування та уточнення.
Складання резюме. Бізнес-план розпочинається з резюме. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після того, як написано основні розділи бізнес-плану. Головне завдання резюме — показати, що підприємець добре усвідомлює основні положення бізнес-плану та здатний чітко й логічно їх викласти. Занадто детальне та великого обсягу резюме важко читати. Занадто стисле — може створити неадекватне уявлення про бізнес. Резюме — це короткий (1—2 сторінки) огляд підприємницького проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих аспектів, здатних привернути увагу потенційного інвестора та заінтересувати його в дальшому детальнішому вивченні бізнес-плану. Фактично резюме є гранично стислою версією бізнес-плану, не вступом до нього, а ніби «повідомленням про наміри». Складання резюме — важливий та відповідальний етап завершення роботи над бізнес-планом. Потенційні інвестори отримують багато різних підприємницьких проектів. Вони, як правило, спочатку читають резюме і, якщо воно їх не зацікавило, бізнес-план далі не розглядають. Тому резюме обов’язково: 1) має бути написане так, щоб максимально зацікавити в ознайомленні з бізнес-планом; 2) має дати читачеві достатньо чітке уявлення про питання, детальніше розглянуті в основній частині бізнес-плану. На практиці резюме складають, використовуючи вже написану основну частину бізнес-плану. З кожного його розділу вибирають найбільш суттєві та «яскраві» аспекти майбутнього бізнесу. Виклад матеріалу в резюме, як правило, починається зі стислого опису концепції пропонованого бізнесу та унікальних характеристик фірми, які дадуть змогу задовольнити потреби майбутніх клієнтів і забезпечити лідирування у відповідній сфері. Далі викладаються переваги й передбачувані результати діяльності фірми в кожній з функціональних сфер (маркетинг, виробництво, персонал, фінанси) з тим, щоб охарактеризувати фірму як життєздатну та унікальну організацію. Орієнтовний перелік ключових аспектів бізнесу, які викладаються в резюме, такий: • опис концепції бізнесу, його можливостей, котрі забезпечуватимуть переваги на ринку, та стратегії їх реалізації; • відомості про цільовий ринок бізнесу (основні споживачі, особливості їх обслуговування, передбачувані обсяги продажу, частка ринку); • унікальні характеристики бізнесу, найсуттєвіші конкурентні переваги фірми, які мають місце або будуть створені внаслідок реалізації розробленої стратегії; • відомості про компетенцію й професіоналізм керівника фірми та членів команди менеджерів; • основні передбачувані показники фінансової діяльності фірми (прибутковість, період досягнення беззбитковості, термін повернення інвестицій тощо); • характеристика загальних потреб у коштах, бажаної форми їх отримання, порядку та напрямків їх використання, форм повернення інвестору. Резюме завершується особистою оцінкою підприємцем шансів на успіх його проекту. Додатки. Одна з найважливіших вимог до бізнес-плану — це його лаконічність. Через те в ньому практично неможливо дати докладну інформацію про важливі аспекти майбутнього бізнесу. Для цього використовують додатки. У додатки треба включати лише ті документи, що в них безпосередньо заінтересовані потенційні інвестори чи кредитори (решта документів мають бути заздалегідь підготовлені для негайного подання в разі потреби заінтересованим особам). Посилання на всі документи, які містяться в додатках, мають бути зроблені в тексті бізнес-плану.	основні помилки при написанні бізнес-плану У цій статті я напишу про 10-ти найбільш поширених помилках при написанні бізнес-плану. • Опис існуючих продуктів і послуг. Розписувати, звичайно, потрібно - але не перестарайтеся! Більшість бізнес-планів мають великі розміри. Якщо потенційний інвестор не «вкурив»??в тему бізнес-ідеї за перші кілька сторінок, наступні сторінки, які вони не були б хороші і вдалі вони вам не допоможуть. • Якщо вказуєте в бізнес-плані про «членах управлінської команди» то вказуйте тільки тих, хто дійсно в неї входить. Не потрібно писати консультантів, які дали раду, а суті бізнесу або бізнес ідей не знаю, і поняття не мають. Це дуже легко перевірити. Всі дані повинні бути правдивими. • Не потрібно вказувати в бізнес-плані фрази на кшталт - «продукт чи послуги, що не має аналогів», «відсутність конкуренції» «великий і просторий ринок», «швидкість реалізації». Пам'ятайте інвестори не дурні, а дуже розумні люди. Не потрібно з них робити «ідіотів». Всі знають що, конкуренція присутня завжди, аналоги є практично у всіх сферах продажу чи послуг, на те вони й аналоги. • При написанні маркетингових планів не намагайтеся ввести інвестора в оману. Пишіть відкрито. • Не потрібно обманювати інвесторів даючи їм не правдиву (помилкову) біографію засновників, членів ради директорів і т. д. Будьте з інвестором відверті. • Фрази - фінансування обіцяно або обговорюється. Тут або ви вже домовилися про фінансування (і отримали кошти), або ні. Іншого не дано. • Типова помилка в бізнес-планах це розбивка фінансових прогнозів тільки по роках. Зробіть помісячний прогноз для 6-12 місяців, окремо показавши початкове фінансування і операційні витрати, а потім поквартальну розбивку на 3-5 років. Покажіть, як і коли буде забезпечений повернення вкладених коштів при успіху проекту. Пам'ятайте, що інвесторів цікавить тільки окупність своїх інвестицій і доходи (якщо обговорено), а не ваші доходи. Покажіть, коли вкладені гроші повернуться до них. • Ніколи не давайте в бізнес-план не повний аналіз ринку. Якщо ви не здатні оцінити ринок у кількісних показниках з точки зору замовників, ринкової частки, перспектив і т. д., значить, ви не повністю розбираєтеся на цьому ринку. • Приблизні операційні витрати. Якщо ви збираєтеся робити і продавати продукт або послугу самостійно, ви повинні уявляти собі всі витрати - прямі, непрямі, постійні та змінні, а також витрати на аутсорсинг, якщо ви плануєте залучати до роботи інші організації. • Цей пункт найважливіший і його категорично не можна вносити в бізнес-плани. Фінансові показники, що утворюють криву у формі хокейної ключки. J-подібна крива виторгу, що падає на початку проекту і безмежно росте в майбутньому, виглядає нереалістично і говорить про те, що ви недостатньо добре розумієте особливості конкурентного середовища, ситуацію на ринку і розстановку сил.
Міжнародні і корпоративні методики розробки бізнес-плану. Як у світовій, так і у вітчизняній практиці по бізнес-плануванню немає законодавчо визначеного чіткого переліку розділів бізнес-плану. У зв’язку з цим, проведений аналіз довів доцільність застосування структури та методики складання бізнес-плану, яка відповідає стандартам United Nations Industrial Development Organization (UNIDO). Виходячи із стандартів цієї організації, бізнес-план має складатися із таких розділів: Титульний аркуш; Меморандум про конфіденційність; Резюме; Опис суб’єкта господарювання та сфера його діяльності; Загальна інформація про інвестиційний проект, у тому числі відповідність завданням і пріоритетам, визначеним Програмою діяльності Кабінету Міністрів України; Опис продукції суб’єкта господарювання, у тому числі для реалізації інвестиційного проекту; Маркетинг і збут продукції, у тому числі для реалізації інвестиційного проекту; Виробничий план, у тому числі для реалізації інвестиційного проекту; Організаційний план, у тому числі для реалізації інвестиційного проекту; Фінансовий план, у тому числі для реалізації інвестиційного проекту; Оцінка ефективності реалізації інвестиційного проекту; Ризики; Додатки. Методи вибору та обґрунтування підприємницьких ідей Наука і практика бізнесу розробили ряд методів, які дозволяють здійснювати творчий пошук підприємницьких ідей. Ці методи можна поділити на 3 групи: 1. Методи індивідуального пошуку; 2. Методи колективного пошуку; 3. Методи активізації пошуку. МЕТОДИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПОШУКУ: - Метод аналогії – передбачає використання в комерційній ідеї чогось подібного від вже існуючих рішень. Для цього досить часто використовується інструментарій бенчмаркінгу. - Метод інверсії – передбачає застосування до відомих технічних рішень специфічних прийомів: «перевернути догори ногами», «вивернути», «поміняти місцями» тощо (приклади – пошиття одягу швами назовні, двосторонній одяг тощо); - Метод ідеалізації – базується на уявленні про можливість ідеального вирішення будь-якої проблеми, що може наштовхнути на розробку нової ідеї. МЕТОДИ КОЛЕКТИВНОГО ПОШУКУ: - Метод «мозкового штурму» - передбачає активну дискусію команди спеціалістів з конкретного кола питань. При цьому необхідно дотримуватись таких правил: недопущення критики та негативних коментарів щодо висловлювань інших; розгляд будь-якої ідеї, якою б вона не була абсурдною з точки зору реалізації. - Метод конференції ідей – допускає доброзичливу критику ідей у формі реплік або коментарів. - Метод колективного блокноту – поєднує індивідуальне висунення ідеї з її колективною оцінкою. Кожен учасник обговорення отримує блокнот, у якому викладена суть проблеми, яку потрібно вирішити. Протягом певного часу кожен учасник записує свої ідеї щодо вирішення даної проблеми. Після завершення опису пропозицій, блокноти передаються керівнику групи для узагальнення накопиченої інформації. Після цього на основі дискусії приймається кінцеве рішення. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ ПОШУКУ: - Метод контрольних запитань – для висунутої підприємницької ідеї розробляється низка питань, на які повинні відповісти учасники дискусії. З урахуванням відповідей учасників дискусії можуть бути прийняті рішення щодо покращення висунутої підприємницької ідеї. - Метод фокусних об’єктів (метод каталогу) – зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об’єктів на предмет (виріб, технологію), що потребує вдосконалення. Цей метод часто використовується для модернізації відомих технічних ідей. - Метод морфологічного аналізу – базується на використання комбінаторики, тобто дослідженні всіх можливих варіантів вирішення поставленої задачі, виходячи із закономірностей побудови певного об’єкта, який підлягає вивченню та аналізу. - До сучасних способів пошуку нових підприємницьких ідей можна віднести стратегію «блакитного океану», а також особливості оцінювання пріоритетів споживачів. Концепція створення «блакитного океану» запропонована американськими дослідниками У. Чан Кімом та Рене Моборн.. багряний океан - це всі існуючі на даний момент галузі та ринки, на яких відбувається гостра конкуренція між виробниками відомої продукції. Компанії намагаються випередити свого суперника, щоб захопити більшу частку попиту, який вже існує. В міру того, як простір стає все більше переповненим, перспективи розвитку та отримання більших доходів істотно зменшуються. Вихід із цієї ситуації автори вбачають у пошуку “блакитних океанів” – вільних від конкурентів ринкових просторів, де існує перспектива для збільшення прибутку. Основою створення “блакитного океану” є інновація цінності, яка передбачає поєднання диференціації із низькими витратами. Блакитний океан – це невідомий ринковий простір, у якому немає конкуренції. Є два способи створення нового простору: створення абсолютно нової індустрії (технічна чи технологічна інновація); створення нової ринкової ніші (інновація цінності).	2Державні методики бізнес-планування: Методичні рекомендації з розробки бізнес-планів інвестиційних проектів, затверджені Наказом Державного агентства з інвестицій та розвитку (основні положення). 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Методичні рекомендації з розробки бізнес-планів інвестиційних проектів (далі – Методичні рекомендації) підготовлено з метою забезпечення єдиного підходу до розробки суб’єктами господарювання бізнес-планів інвестиційних проектів (далі – бізнес-план). Методичні рекомендації узагальнюють світовий та вітчизняний досвід розроблення бізнес-планів і призначені для надання методичної допомоги суб’єктам господарювання. Бізнес-план – це документ, який містить маркетингову, технічну та фінансову інформацію, що обґрунтовує доцільність інвестування у новий проект або розширення уже існуючого бізнесу. 1.2. Розроблення бізнес-плану здійснюється в декілька етапів: підготовчий; розроблення бізнес-плану; реалізація бізнес-плану. Головним елементом на підготовчому етапі є формування перспективної бізнес-ідеї, яка являє собою ідею виробництва нової продукції, товару, роботи, послуги, впровадження нового технічного, організаційного або економічного рішення тощо (далі - продукція). На цьому етапі здійснюється: дослідження ринку реалізації продукції, визначення можливих постачальників обладнання та технологій, сировини, матеріалів тощо; підготовка вихідних даних, необхідних для виконання фінансово-економічних розрахунків бізнес-плану; визначення механізмів та джерел фінансування інвестиційного проекту. Результати дослідження ринку дозволяють прийняти рішення про доцільність виробництва конкретного виду продукції або збільшення обсягу її виробництва. Одночасно із дослідженням ринку проводиться дослідження щодо вибору технологій та обладнання, здатних забезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції. На цьому етапі аналізуються пропозиції постачальників обладнання, узагальнюється інформація про технічні характеристики, вартість та умови постачання виробничого обладнання та технологій. З урахування результатів досліджень ринку, вибору технологій та обладнання здійснюється розрахунок обсягів виробництва і реалізації майбутньої продукції, витрат на її виготовлення та реалізацію, визначення обсягів інвестицій та вироблення стратегії маркетингу. Прогнозуються альтернативні варіанти реалізації інвестиційного проекту, проводиться оцінка їх ефективності і ступінь ризику. На цьому етапі приймається остаточне рішення про доцільність впровадження бізнес-ідеї. У разі прийняття позитивного рішення стосовно впровадження бізнес-ідеї здійснюється розроблення бізнес-плану. Формується група розробників бізнес-плану, визначається система організаційного та фінансового забезпечення бізнес-планування. На етапі розроблення бізнес-плану визначаються та виконуються завдання, серед яких основними є: формування потрібних для реалізації інвестиційного проекту практичних завдань, їх логічної послідовності та графіка виконання; визначення необхідних ресурсів для виконання кожного завдання; розроблення кошторису реалізації і потоків ресурсів, що забезпечують фінансування протягом усього часу реалізації інвестиційного проекту; здійснення практичних завдань, контроль показників його реалізації та корегування в разі необхідності завдань і розрахунків, зроблених під час розроблення бізнес-плану. Дані, які відображаються в бізнес-плані, повинні бути ідентичними на всіх етапах його розгляду. У разі необхідності окремі розділи бізнес-плану можуть доповнюватися розрахунками, обґрунтуваннями (проведенням експертизи, погодженням або оцінкою). Чинники, що впливають на вибір організаційно-правової форми при створенні бізнесу Павильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб’єкта господарювання стратегічне значення. Нижче наведені основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу. 1. Рівень відповідальності власників та їх чисельність. Розрізняють форми підприємницької діяльності з обмеженою відповідальністю власників за зобов’язаннями підприємства, з необмеженою відповідальністю, а також змішані форми. У світовій практиці спостерігається чітка тенденція до вибору форм організації бізнесу з обмеженою відповідальністю, що пояснюється прагненням власників суб’єктів господарювання обмежити свої ризики величиною вкладів у власний капітал[32]. До таких форм належать насамперед капітальні товариства (ТОВ та АТ). Оскільки для кожного виду організації бізнесу характерна певна кількість власників, важливим чинником, що впливає на вибір форми бізнесової діяльності, є кількість інвесторів, яких планується залучити. 2. Можливості участі в управлінні справами суб’єкта господарювання та контролю за ним. Найважливіша функція власників підприємства полягає в участі в управлінні його діяльністю. Залежно від того, який обсяг капіталу планує інвестувати потенційний власник у бізнесову діяльність, його бачення свого місця в управлінні бізнесом, обирається та чи інша форма організації підприємницької діяльності. Реалізувати свої права з управління підприємством власник може безпосередньо або через уповноважені ним органи. Зазначені права можуть бути також делеговані наглядовій раді, виконавчому або іншому органу, передбаченому статутом підприємства. У цьому контексті для багатьох інвесторів важливу роль також відіграє можливість забезпечення анонімності їх участі у справах підприємства. 3. Можливості фінансування. Форма організації бізнесу визначає також можливості та умови залучення власного і позичкового капіталу. Так, рівень кредитоспроможності підприємства значною мірою залежить від рівня відповідальності за борги, а також від розміру власного капіталу. Можливості використання різних інструментів фінансування залежать також від правових обмежень і рівня доступу суб’єкта господарювання до ринку капіталів. 4. Умови передачі права власності та правонаступництво (порядок та затрати коштів і часу на вихід з числа власників суб’єкта господарювання чи набуття права власності). Якщо корпоративні права підприємств мають вільний обіг на фондовій біржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура передачі права власності є спрощеною. Якщо ж йдеться про підприємства із замкненим колом можливих власників, то процедура передачі права власності на них є дещо ускладненою і супроводжується підвищеними накладними витратами. Приймаючи відповідні рішення, слід також враховувати, що за деяких обставин позбутися права власності на суб’єкт господарювання можна лише у разі його реорганізації чи ліквідації. Останній варіант, як правило, пов’язаний з додатковими затратами. 5. Умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу. В цілому для всіх видів підприємств встановлені однакові умови оподаткування. Особливості передбачені для приватних підприємців, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи; для підприємств, які за встановленими критеріями належать до малого бізнесу; для підприємств з іноземними інвестиціями (при репатріації доходів). Окрім цього, певні особливості встановлені для оподаткування об’єднань суб’єктів господарювання. 6. Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу. Для різних форм організації бізнесу характерний різний рівень накладних витрат як при заснуванні, так і при здійсненні поточної фінансово-господарської діяльності. Ці витрати пов’язані з особливостями ведення фінансового та податкового обліку, складання звітності, із залученням додаткового капіталу, організацією управління тощо. Прикладом специфічних накладних витрат можуть бути емісійні витрати, витрати на обов’язкові аудиторські перевірки, обов’язкову публікацію звітності в засобах масової інформації, організацію зборів власників тощо. Окрім цього, слід враховувати законодавчі вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу для різних форм бізнесової діяльності. 7. Законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу. Наприклад, банки можуть створюватися лише у формі АТ чи ТОВ, страховики — юридичні особи — у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди — у формі повних товариств. Дозвіл на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів можуть отримати акціонерні товариства, статутний капітал яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

Дата добавления: 2015-08-29