1. Назвіть способи зображення Землі. Охарактеризуйте її форму та розміри.
1. Для зручності отримання уявлення про Землю створюють різноманітні моделі. В залежності від призначення моделі поділяють на
загальногеографічні і тематичні
Виділяють тривимірні та двовимірні моделі. До тривимірних відносять глобус — об'ємна модель Землі, що в загальних рисах зберігає її форму,
зменшену в десятки мільйонів разів. Двовимірними способами зображення Землі є плани та карти.Глобус — модель Землі, що в загальних рисах
зберігає її форму, зменшену в десятки мільйонів разів. На ньому всі материки,
океани, моря показані в повній відповідності з їх положенням на земній кулі.
Шкільні глобуси мають звичайно масштаб 1: 50 000 000.
Масштаб глобуса однаковий у всіх точках зображення. Відстані на глобусі вимірюються гнучкою металевою лінійкою або ниткою. Здобута
в сантиметрах відстань переводиться по іменованому масштабу у відстань на місцевості.
2. Назвіть основні форми поверхні Землі. Покажіть вплив зовнішніх сил Землі на формування рельєфу
2. ОСНОВНИМИ ФОРМАМИ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ Є РІВНИНИ І ГОРИ. Взаємодія внутрішніх і зовнішніх сил - основна причина різноманітності рельєфу.
Рельєф Землі постійно змінюється в результаті одночасного впливу на нього внутрішніх і зовнішніх сил.
Зовнішні сили діють на поверхні Землі. Свою енергію вони отримують від Сонця, а також від сили тяжіння і життєдіяльності організмів.
Зовнішні сили - це вивітрювання, робота текучих вод, вітру, підземних вод, льодовиків, морського прибою, діяльність людини. Ці сили
руйнують гірські породи і виносять продукти руйнування з одних, більш високих, ділянок земної поверхні на інші, де відбувається їх
відкладення і накопичення рихлого матеріалу. У руйнуванні і вирівнюванні рельєфу на суші особливо велика роль вивітрювання.
3. Дайте характеристику вод суходолу (поверхневим та підземним водам).Визначить їх роль у господарстві.
3. Складовою частиною гідросфери є води суходолу, які поділяються на поверхневі і підземні.
Поверхневі води — води суходолу, що постійно або тимчасово знаходяться на земній поверхні в рідкому або твердому стані у формі водних об'єктів
(водних потоків, водойм), а також скупчень льоду і снігу (льодовиків, снігового покриву).
Підземні води — води, що містяться у верхній частині земної кори. Заповнюють проміжки, пори, тріщини, пустоти. У ґрунті заповнюють капіляри. Поділяються на
води зони аерації, ґрунтові і артезіанські.Підземні води розташовані нижче земної поверхні і дна поверхневих водоймищ і водотоків, що заповнюють пори, тріщини й інші
порожнечі гірських порід у рідкому,твердому або газоподібному стані. Утворюються внаслідок інфільтрації атмосферних опадів та поверхневих вод, конденсації водяної пари,
магматичних процесів та метаморфізму тощо.
Якби раптом зникла вода, то загинуло б усе живе на нашій планеті, змінився б клімат і рельєф, ґрунти і повітря. Порушився б хід усіх природних
процесів. Води суходолу - джерело питної води. Більшу частину прісної води планети утримують у собі льодовики. Однак вода в льодовиках заморожена і важкодоступна.
Отже, головним джерелом прісної води є річки й озера.
Чимало питної води є також під землею. Нині на всіх материках розвідано великі водоносні горизонти, що стали для 1,5-2 млрд людей всієї планети головним джерелом
не лише питної води, а й води господарського призначення. У деяких країнах світу підземні води становлять від 70-95% води, яка споживається з природних водних джерел.
Водопостачання багатьох великих міст Землі,практично повністю залежить від підземних вод. Завдяки підземним джерелам повністю
забезпечено водою майже дві третини міст України.
4. Дайте характеристику Світового океану. Розкажіть про рух води в океані.
4. Світовий океан — неперервна водна оболонка Землі, що оточує материки й острови.
Загальна площа Світового океану становить 361 млн км2, або майже 71 % земної поверхні. У ньому зосереджено понад 1370 млн км3 води, тобто 96,5 % об’єму гідросфери.
На Землі виділяють чотири океани
• Тихий — складає майже половину площі Світового океану й понад половини його об’єму;
• Атлантичний — складає приблизно 1/4 Світового океану за площею та об’ємом;
• Індійський — складає близько 1/5 Світового океану за площею та об’ємом;
• Північний Льодовитий — складає лише 1/25 Світового океану за площею і 1/75 за об’ємом.
У Світовому океані виділяють його складові частини — океани, моря, затоки, протоки. У деяких випадках назва «затока» історично закріпилася за водоймами, які за
їх гідрологічним режимом правильніше було б називати морями (Мексиканська, Гудзонова, Перська затоки).
Світовий океан має величезні мінеральні, енергетичні та біологічні ресурси.
Мінеральні ресурси океану представлені розчиненими в морській воді речовинами, а також розташованими на дні й під ним корисними копалинами. Зараз на шельфі добувають
нафту, газ, вугілля, бурштин, залізну руду, золото, рідкоземельні метали. Із морської води отримують бром, магній тощо.
Енергетичні ресурси океану — це енергія припливів і відпливів, хвиль, морських течій. У багатьох країнах працюють припливні електростанції — ПЕС. Більш повне
використання енергії морів і океанів — завдання майбутнього.
Біологічні ресурси океану — це живі організми, що їх людина використовує або може використовувати для власних потреб.
Живі організми Світового океану поділяються на три основні групи:
• планктон — організми поверхневого шару, які переносяться течіями в товщі води (мікроскопічні водорості, медузи, дрібні ракоподібні та ін.);
• нектон — організми, що живуть у товщі води й активно пересуваються (риби, кальмари, восьминоги, дельфіни, кити);
• бентос — організми, що живуть на дні океану (водорості, коралові поліпи, губки, морські зірки, краби).
Води Світового океану перебувають у постійному русі. Серед видів руху вод виділяють хвилі та течії. За причинами виникнення хвилі поділяють
на вітрові, цунамі та припливно-відпливні.
Причиною вітрових хвиль є вітер, який зумовлює вертикальний коливальний рух водної поверхні. Висота хвиль найбільше залежить від сили вітру. Хвилі можуть досягати висоти
18—20 м. Якщо у відкритому океані вода зазнає вертикальних рухів, то біля берега вона здійснює поступальний рух, утворюючи прибій. Ступінь вітрового хвилювання оцінюють за
9-бальною шкалою.
5. Назвіть кліматичні пояси та області Землі, поясніть закономірності їх поширення.
5. Кліматичні пояси – це широтні смуги, кожна з яких має порівняно однорідний клімат, що визначається кількістю сонячної радіації та переважаючими повітряними масами.
Розрізняють основні і перехідні кліматичні пояси.
Для основних кліматичних поясів (екваторіальний, тропічні, помірні, арктичний і антарктичний) притаманне панування впродовж року одного із зональних типів повітряних мас.
Перехідні пояси (або субпояси) характеризуються сезонним домінуванням різних повітряних мас, що надходять із сусідніх основних поясів.
На карті представлені кліматичні пояси та області з характеристиками їх основних умов: сонячної радіації, переважаючих повітряних мас, сезонних коливань температур.
Клімат є одним із основних чинників розселення живих організмів по планеті. Найбільш заселеними є сприятливі для розвитку життя екваторіальний та субекваторіальний пояси.
Території ж із надзвичайно суворими кліматичними умовами найменше освоєні живими організмами.
Залежно від сукупності кліматичних показників (середньорічна температура повітря, річна амплітуда температур, кількість і режим випадання опадів, пануючі вітри) розрізняють
типи клімату. Крім того, внаслідок значних відмінностей у кліматі морських і континентальних територій у межах одного кліматичного поясу розрізняють різновиди головного типу
клімату – кліматичні області (пустельного і вологого – тропічного клімату, континентального, середземноморського, мусонного, з рівномірним зволоженням –
субтропічного клімату, континентального, помірно континентального, морського, мусонного – помірного клімату).
6. Охарактеризуйте будову біосфери, покажіть її вплив на інші оболонки Землі та взаємозв'язки з ними.
6. Біосфера являє собою організовану, певну оболонку земної кори, пов'язану з життям. Межі біосфери зумовлені передусім полем існування життя. Біосфера - не просто одна з
існуючих оболонок Землі, подібно літосфері, гідросфері або атмосфері. Основна відмінність біосфери полягає в тому, що вона - організована оболонка. Біосфера - не тільки
геологічна, але і космічна сила.Сучасна наука вважає, що приблизно 1 млрд. років тому відбулося розділень живих істот на два царства - рослин і тварин. Відмінності між
ними можна розділити на три групи: 1) за структурою клітин та їхньої здатності до зростання; 2) за способом живлення, 3) за здатністю до руху.
Хоча границі біосфери досить вузькі, живі організми в їхніх межах розподілені дуже нерівномірно. На великій висоті й у глибинах гідросфери і літосфери організми
зустрічаються відносно рідко. Життя зосереджене головним чином на поверхні Землі, у грунті та в приповерхневому шарі океану.
Взаємодія біосфери та атмосфери. З газів, що виходили на поверхню Землі, утворилася первинна атмосфера нашої планети. Вона була непридатною для життя, в ній майже не
було кисню. З появою рослин кількість кисню збільшилася. Внаслідок розвитку життя на Землі сформувалося сучасне співвідношення газів повітря. І сьогодні роль рослин
у виробництві кисню величезна. Не випадково ліси називають "легенями нашої планети".
Взаємодія біосфери та гідросфери. Вода — це життя. Без неї не можуть існувати живі організми, але й вони, у свою чергу, мають вплив на склад води в гідросфері.
Солі, накопичені в морській воді, використовують живі організми для своєї життєдіяльності.
Взаємодія біосфери і літосфери. Взаємодія цих оболонок відбувається у верхній частині літосфери — земній корі. Рослини корінням, яке проникає в тріщини,
руйнують тверді гірські породи і перетворюють їх у пухкі, осадові. У земній корі накопичуються залишки рослин і тварин, які осідають на дно водойм, утворюючи
товщі осадових порід: крейди, вапняку та ін. Екологічні проблеми біосфери. На жаль, часто вплив людини на біосферу має негативне значення. Він може бути
навмисним (браконьєрство, надмірний вилов риби, неконтрольована вирубка лісів та ін.); і ненавмисним (знищення організмів внаслідок зміни умов їх життя).
Усе це призводить до повного знищення або до різкого скорочення кількості тварин і рослин.
7. Назвіть природні комплекси Землі. Покажіть взаємозв’язки компонентів природи в них.
7. Природний комплекс — система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в
цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.
Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. В її межах виділяють менші природні комплекси — материки та океани. Всередині материків
і океанів виділяють менші природні комплекси — природні зони (наприклад, пустеля Сахара на материку Африка). Природними комплексами найменших
розмірів є горб, заплава річки, яр тощо.
Зміна одного з природних компонентів обов’язково призводить до зміни всіх інших, а врешті й до зміни всього природного комплексу на інший ПК. Наприклад,
вирубування лісу не лише впливає на рослинність, але й призводить до зміни лісових тварин на мешканців відкритих просторів. Зведення дерев пливає на рівень
ґрунтових вод та мікроклімат місцевості. Врешті-решт, природних комплекс лісу замінюється природним комплексом луків.
Основними природними зонами світу є: вологі екваторіальні ліси, савани, пустелі, степи, широколистяні та мішані ліси, тайга, тундра, арктичні пустелі.
Для кожної з них характерні свої клімат, ґрунти, рослинність та тваринний світ.
8. Охарактеризуйте будову та визначить закономірності географічної оболонки.
8. Зовнішні оболонки нашої планети – літосфера, атмосфера, гідросфера та біосфера – не існують ізольовано одна від одної. Вони знаходяться у постійних
складних взаємозв’язках між собою. Всі зовнішні оболонки формувалися на Землі одночасно та здійснювали постійний вплив одна на одну.
Взаємодію зовнішніх оболонок можна спостерігати скрізь. Так, атмосферне повітря проникає у ґрунт та у воду, забезпечуючи процеси дихання живих організмів.
У свою чергу, вода у вигляді водяної пари завжди присутня в повітрі, знаходиться у вигляді підземних вод у верхньому шарі літосфери, міститься в
усіх живих організмах. Водночас гідросфера є середовищем існування для багатьох видів рослин і тварин.
Географічна оболонка існує там, де відчувається взаємодія та взаємопроникнення оболонок. Тому вона включає в себе нижні шари атмосфери, верхню
частину літосфери, всю гідросферу та біосферу.
Географічної оболонки існує за притаманними ній правилами – закономірностями розвитку. До них належать: цілісність, ритмічність та неоднорідність.
Цілісність географічної оболонки полягає у взаємозв'язках та взаємозалежностях її компонентів: рельєфу, атмосферного повітря, вод, ґрунтів, органічного світу.
Зміна будь-якого компонента природи поступово впливає на зміну всіх інших. Природні зміни в географічній оболонці відбувалися постійно. Без цього неможливий
її розвиток. Але з розвитком людського суспільства небезпечним стає втручання людини у природні процеси та явища.
Так, під час видобутку корисних копалин відкритим способом на значних територіях змінюється рельєф, знищуються ґрунти, зникає рослинний покрив і тваринний світ,
змінюється рівень підземних вод. Під час осушення боліт у результаті штучного зниження рівня ґрунтових вод досить швидко відбуваються зміни всіх компонентів
природи, що сформувалися в умовах надмірного зволоження. Зникає болотна рослинність разом з притаманними їй видами тварин, змінюються властивості ґрунту та
місцеві кліматичні умови, мілішають річки та озера на прилеглих територіях.
9. Охарактеризуйте геологічну будову, корисні копалини та рельєф Африки.Покажіть взаємозв'язки між цими компонентами природи.
9. Тектонічна будова Африки нескладна. Майже весь материк Африка являє собою давню платформу, на якій після протерозойської ери горотворні процеси не відбувалися.
Лише на північній та південній окраїнах материка розташовані молоді гірські системи (Атлаські, Капські гори). В основі африканської платформи залягає комплекс
докембрійських кристалічних порід. Палеозойські породи залягають на докембрії, місцями на кислих лавах і представлені комплексом пісковиків, сланців, доломітизованих
вапняків та інших порід.У рельєфі Африки переважають рівнини, плато і плоскогір'я, що лежать на висоті 200–500 м над рівнем моря (39 % площі) і 500–1000 м над рівнем моря
(28,1 % площі). Низовини займають лише 9,8 % площі, головним чином уздовж прибережних окраїн. За середньою висотою над рівнем моря (750 м) Африка поступається лише
Антарктиді і Євразії.Мінеральні багатства Африки, що пов'язані головним чином з докембрійськими утвореннями, представлені значними родовищами золота, олова, молібдену,
хромітів, азбесту, торію, вольфраму, урану та алмазів. Гнейсова товща Африки багата на графіт, особливо на острові Мадагаскар. Кембрійські утворення дуже багаті на
родовища мідястих пісковиків (район Демократичної Республіки Конго, Зімбабве), які містять також кобальт і уран. Значні родовища урану відомі в Південній Африці.
З покладами верхнього палеозою та мезозою пов'язані родовища вугілля. У Демократичному Конго і Південній Африці в мезозойських кімберлітах містяться кристали алмазів.
За добуванням алмазів Африка займає друге місце у світі після Росії. В останні роки виявлено значні родовища нафти і горючого газу в Сахарі, Алжирі, Марокко,
Тунісі, Анголі, Камеруні, Єгипті та Нігерії. В крейдових і палеогенових відкладах Північної Африки відомі багаті родовища фосфоритів.
10. Охарактеризуйте природні зони Африки.
10. Рівнинний характер рельєфу Африки та її широтне положення зумовлюють особливо чіткий прояв тут широтної зональності. Від екватора природну зону вологих
екваторіальних лісів послідовно змінюють зони перемінно-вологих лісів, саван і рідколісся, тропічних пустель і напівпустель, вічнозелених твердолистих лісів
і чагарників.
Вологі екваторіальні ліси
Екваторіальний пояс Африки покритий гілеями — вологими вічнозеленими лісами, які розвиваються в умовах вологого жаркого екваторіального клімату на червоно-жовтих
фералітних ґрунтах. У гілеях Африки нараховується до 3000 видів одних тільки деревних рослин.
Тваринний світ вологих екваторіальних лісів багатий і різноманітний. Тільки тут живуть людиноподібні мавпи. У наземному ярусі живуть дрібні копитні, кістевухі свині,
окапі, карликові бегемоти. З хижаків зустрічається леопард. У ґрунті і лісовій підстилці водяться змії, землерийки, ящірки, терміти. У лісах поширені комахи — комарі,
мурахи й ін. Птахів у вологих лісах порівняно небагато.
Савани і рідколісся
Зона перемінно-вологих лісів змінюється саванами і рідколіссями. У саванах переважає трав'яний покрив, серед якого піднімаються самотні або невеликі групи невисоких
дерев і чагарники жаркого поясу. У більш сухих місцях формуються червоно-бурі ґрунти опустелених саван, а ближче до вологих лісів — червоні фералітні ґрунти
високотравних саван.У саванах багато великих травоїдних тварин: різноманітні антилопи, зебри, жирафи, слони, буйволи, носороги, бегемоти. Серед хижаків поширені леви,
гепарди, шакали, гієни. Гроза багатьох тварин і людини — крокодили. У саванах Африки багато птахів: нектарниця, африканський страус, птах-секретар, фламінго, ібіси,
лелеки, марабу. Укуси мухи цеце смертельні для великої рогатої худоби і коней. У людей вона викликає сонну хворобу.
Пустелі і напівпустелі
В Африці савани і рідколісся переходять у тропічні напівпустелі і пустелі. У Сахарі величезні площі займають кам'янисті пустелі, з якими чергуються глинисті і піщані,
де місцями нагромаджуються дюни і бархани. Рослинність Сахари надзвичайно вбога, а місцями її немає зовсім. У кам'янистій пустелі поширені лишайники, на засолених
ґрунтах — солянки і полин.
Північна частина Африки ширша і рівнинніша за південну, тому тут природні зони простягаються вздовж паралелей. У значно вужчій південній частині материка вони
наближаються до меридіонального напряму. Особливо це помітно на окраїнах, які перебувають під значним впливом океанів.
Тварини Сахари пристосовані до умов пустельного клімату. Ящірки, черепахи і змії можуть довго обходитися без води. Численні також різні жуки, саранові, скорпіони.
По окраїнах пустелі зустрічаються гієни, леви.
11. Охарактеризуйте геологічну будову, корисні копалини та рельєф Африки. Покажіть взаємозв'язки між цими компонентами природи.
11. Тектонічна будова Африки нескладна. Майже весь материк Африка являє собою давню платформу, на якій після протерозойської ери горотворні процеси не відбувалися.
Лише на північній та південній окраїнах материка розташовані молоді гірські системи (Атлаські, Капські гори). В основі африканської платформи залягає комплекс
докембрійських кристалічних порід. Палеозойські породи залягають на докембрії, місцями на кислих лавах і представлені комплексом пісковиків, сланців, доломітизованих
вапняків та інших порід.У рельєфі Африки переважають рівнини, плато і плоскогір'я, що лежать на висоті 200–500 м над рівнем моря (39 % площі) і 500–1000 м над рівнем моря
(28,1 % площі). Низовини займають лише 9,8 % площі, головним чином уздовж прибережних окраїн. За середньою висотою над рівнем моря (750 м) Африка поступається лише
Антарктиді і Євразії.Мінеральні багатства Африки, що пов'язані головним чином з докембрійськими утвореннями, представлені значними родовищами золота, олова, молібдену,
хромітів, азбесту, торію, вольфраму, урану та алмазів. Гнейсова товща Африки багата на графіт, особливо на острові Мадагаскар. Кембрійські утворення дуже багаті на
родовища мідястих пісковиків (район Демократичної Республіки Конго, Зімбабве), які містять також кобальт і уран. Значні родовища урану відомі в Південній Африці.
З покладами верхнього палеозою та мезозою пов'язані родовища вугілля. У Демократичному Конго і Південній Африці в мезозойських кімберлітах містяться кристали алмазів.
За добуванням алмазів Африка займає друге місце у світі після Росії. В останні роки виявлено значні родовища нафти і горючого газу в Сахарі, Алжирі, Марокко,
Тунісі, Анголі, Камеруні, Єгипті та Нігерії. В крейдових і палеогенових відкладах Північної Африки відомі багаті родовища фосфоритів.
12. Охарактеризуйте особливості клімату Австралії. Назвіть причини унікальності органічного світу материка.
12. Кліматичні умови Австралії визначаються розташуванням материка поблизу екватора, по обидва боки тропіка. Кількість сонячної радіації, одержувана континентом,
становить 140—180 ккал/см на рік (для порівняння: на території України цей показник становить 95—125 ккал/см2 на рік). Окрім того, порівняно з Південною Африкою,
Австралія більше розтягнута із заходу на схід. За умови слабкої порізаності берегової лінії це сприяє сильному прогріванню внутрішніх районів. Навіть узимку середні
температури там не опускаються нижче за +10°С, а влітку перевищують +30°С.
Австралія — материк не тільки спекотливий, але й сухий. У цілому над континентом випадає в п'ять разів менше опадів, ніж в Африці. Над значними територіями переважає
спадний рух повітря, що перешкоджає утворенню хмар. У тропічних широтах формуються сухі й жаркі повітряні маси, які головним чином і визначають кліматичні особливості
великих масивів суходолу.
Оскільки австралійський континент тривалий час перебував в умовах ізоляції від інших частин суші земної кулі, тут сформувався неповторний і своєрідний органічний світ.
На материку ростуть 13 тис. видів рослин, із них 3/4 — ендемічні. Серед ендеміків багато видів евкаліптів і акацій, найтиповіших для Австралії сімейств рослин. Найбільш
характерною рослиною Австралії є евкаліпт (близько 600 видів). Евкаліптові ліси світлі та майже не утворюють тіні. Листя евкаліптів містить цілющі ефірні олії, а
деревина дуже міцна.Оскільки клімат значної частини території Австралії відрізняється сухістю, у її флорі переважають сухолюбні рослини: особливі злаки, евкаліпти, зонтичні
акації, пляшкове дерево тощо.Тваринний світ Австралії також дуже своєрідний.Дивні тварини, укриті густим хутром, які несуть яйця, — качкодзьоби — тривалий час залишалися
біологічною загадкою. «Плюшеві ведмежата» коала, які люблять поїсти й поспати, викликають замилування всіх любителів живої природи. Не перестають дивувати людей і
плосконогі ящірки, котрі бігають на двох задніх ногах, і «колюча» єхидна, і різнобарвні райські птахи, й папуги. Разом із тим різноманітність видів тварин Австралії незначна.
Серед величезної кількості тварин Австралії 9/10 видів ендемічні. На жаль, далеко не всі вони можуть конкурувати з «переселенцями». Простори Австралії виявилися
сприятливими для собак динго, лисиць, пацюків, кроликів, горобців, овець та інших видів, завезених з інших материків.
13. Назвіть основні форми рельєфу Південної Америки.
13. Основні форми рельєфу. Особливості внутрішньої будови дають підстави умовно поділити материк на дві частини (мал. 108). На сході та в центрі розташовані великі
рівнини різної висоти. На півночі та заході,повторюючи обриси узбережжя, тягнеться найдовша (9000 км) гірська система Землі - Анди (мовою інків — «мідні гори»).
Великі низовини — Амазонська. Орінокська і Ла-Платська -розміщені в прогинах давньої Південноамериканської платформи. Вони охоплюють майже половину материка.
Амазонська низовина -найбільша рівнина земної кулі. П площа — понад 5 млн км2, що майже у вісім разів більше, ніж територія України. Переважно плоска низовина
складена різноманітними осадовими відкладами потужністю в кілька тисяч метрів.
На сході материка виступи фундаменту платформи утворюють Бразильське та Гвіанське плоскогір'я, що подекуди досягають висоти 3000 м. У минулі епохи тут по розколинах
виливалися на поверхню розплавлені породи, утворюючи покрив із застиглої лави. Плоскогір'я материка помережані густою сіткою численних річкових долин.
14. Розкажіть про історію відкриття Антарктиди. Охарактеризуйте її природу.
14. Відкриття Антарктиди відбулося 28 січня 1820 р. російською експедицією Т. Беллінсґаузена і М. Лазарєва, яка на двох вітрильних судах — «Восток» і
«Мирный» — пройшла вздовж узбережжя материка, відкривши низку островів і довівши можливість плавання в антарктичних водах.Мореплавці різних країн щороку продовжували
відкривати все нові й нові ділянки узбережжя Антарктиди, однак на її береги до самого кінця XIX ст. ніхто не висаджувався, а дослідження охоплювали лише літній,
найбільш сприятливий для плавання сезон. Тепер відважних мандрівників вабила нова мета — підкорення Південного полюса. У боротьбу за його підкорення включилися
англієць Роберт Скотт, англієць Ернест Шеклтон і норвежець Руаль Амундсен.
Першим досяг Південного полюса норвезький полярний дослідник Р. Амундсен 14 грудня 1911 р. Амундсен мав чотирьох досвідчених супутників і близько сотні їздових собак.
Етап систематичного вивчення природи Антарктиди розпочався після Другої світової війни. У 1957 р. у зв'язку з підготовкою і проведенням третього Міжнародного
геофізичного року було розроблено єдину програму досліджень. Цього ж року було укладено договір, який проголошував свободу наукових досліджень у будь-яких
районах Антарктиди і використання цього материка тільки з мирною метою. На його території працюють більш як 40 наукових станцій різних держав.
Антарктида — найхолодніший материк Землі. Середня добова температура навіть улітку не піднімається вище –30 °С, а взимку вона буває нижче –70 °С.
Антарктида — це зона антарктичної пустелі. Велика її частина позбавлена рослинного покриву і тваринного світу. Влітку біля берегів на підвищених місцях поверхня землі,
що обдувається вітрами, встигає трохи прогрітися і звільнитися від снігу. Такі ділянки називають оазисами — це сухі і холодні кам'янисті пустелі. Тільки в прибережних
районах материка і на островах ростуть мохи, лишайники і нижчі водорості.
Води Антарктики багаті на планктон, сукупність дрібних рослинних і тваринних організмів, та є джерелом харчування для китів, тюленів, риб і птахів. Життя всіх тварин
Антарктики пов'язане з океаном. Тут водиться кілька видів китоподібних, серед них найбільші тварини нашої планети — сині кити, а також кашалоти, косатки.
15. Назвіть основні форми рельєфу Північної Америки.
15. Рельєф Північної Америки різноманітний. Майже ідеально плоскі рівнини у центральних областях чергуються з погорбованими просторами. На сході вони межують
з порівняно невисокими Аппалачськими горами, які нагадують наші Карпати. На заході підносяться Кордильєри, гострі піки яких сягають висоти понад 6000 м
Давній та молодій платформам у сучасному рельєфі відповідають рівнини. Областям складчастості на крайніх заході і сході — гори.
Рівнини займають 2/3 поверхні материка. Канадському щиту відповідає в рельєфі Лаврентійська височина, яка має пересічні висоти 500-700 м.
Вона зазнала впливу давнього зледеніння. Льодовики принаймні 4 рази наступали на материк, сповзаючи з півострова Лабрадор. Під час найбільшого Канзаського
зледеніння, яке відбувалася близько 300 тис. років тому, кригою було вкрито 65% площі материка. Південна межа льоду досягала приблизно 40° пн. ш. Товщина шару
криги становила 2-3 км. Останній льодовик розтанув 6-10 тис років тому.
16. Охарактеризуйте географічне положення та особливості берегової лінії Північної Америки.
16. Північна Америка розташована в Північній і одночасно'Західній півкулях. На півдні материк перетинає тропік, на півночі — Північне полярне коло.
Більша частина материка розташована у помірному тепловому поясі, крім крайньої півночі, яка лежить у холодному поясі, і Центральної Америки, що лежить у жаркому поясі.
Північна Америка омивається водами Тихого (із заходу), Атлантичного (зі сходу) й Північного Льодовитого (з півночі) океанів, а на південному сході – теплими водами
Карибського моря.Берегова лінія Північної Америки розчленована (особливо на півночі та північному сході). В океан виступають півострови (Лабрадор – найбільший, Флорида,
Юкатан, Каліфорнія, Аляска), далеко в суходіл вдаються затоки (Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска). Поблизу материка розташовано багато островів. Серед них
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 106 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |