Костюм ХVІІІ ст. (стиль рококо)

Костюм ХVІІІ ст. (стиль рококо)

1.Загальна характеристика епохи

2.Естетичний ідеал краси

3. Тканини, колір, орнамент

4. Костюм Франції

· Чоловічий

· Жіночий

5. Костюм Англії

1.Загальна характеристика епохи

Якщо ХVІІ ст. було сторіччям розквіту та укріплення необмеженої королівської влади, то ХVІІІ ст. стало сторіччям її падіння. Встановлення капіталістичного способу виробництва зумовило нові форми суспільно-політичного розвитку, культури, мистецтва. Центрами європейської культури ХVІІІ ст. залишаються Франція та Англія – країни з найбільш прогресивними економічними відносинами.

В середині ХVІІІ ст. у мистецтві стверджується стиль рококо, що немовби завершує стиль барокко. Основою орнаменту та основними мотивами декору стилю рококо є чудні сплетені витончено-граціозні нагромадження листків, гілок, квітів у поєднанні з ніжними м’якими фарбами.

2.Естетичний ідеал краси

Штучність стає основою уявлень про людську красу. У чоловічому та жіночому обліках підкреслюється лялькова граціозність, казкова умовність, фантастичні риси, далекі від реального життя. Створення цього образу в костюмі пов’язано з порушенням природніх пропорцій фігури, контрастом її верхньої та нижньої частини. Практичність та зручність несумісні з декоративністю рококо.

Наприкінці ХVІІІ ст. основним напрямком у мистецтві стає класицизм. В мистецтві класицизму знову стверджується простота та природність форм та ліній, почуття міри та елегантність.

3. Тканини, колір, орнамент

Одночасно з використанням в костюмі шовку, оксамиту, парчі, атласу все більше розповсюдження отримують тонка вовна, сукно, бавовняні тканини.

Кольорова гама – світла, м’яка, слабо насичена: рожевий, блакитний, салатний, лимонний, перламутровий кольори. Чорний колір використовується лише як траурний, білий – як фон для орнаментів. Наприкінці сторіччя кольорова гама стає більш темною, приглушеною: коричневий та сірий, буряковий, фіолетовий, темно-синій, зелений відтінки.

В орнаментації тканин переважають квіткові узори, наприкінці сторіччя гладкофарбовані тканини переважають над візерунчатими, у моду входить смужка, горошок.

4. Костюм Франції

· Чоловічий

Французький чоловічий костюм складається з білизни, камзолу, жюстокору та кюлотів.

У першій половині ХVІІІ ст. сорочка пишно оздоблюється мереживом на манжетах та високих жабо.

Жюстокор був прилеглого по талії силуету з вузькою лінією плечей та розширенням по стегнах та низу, нижня частина складалась з клинів, у бічних швах та шлиці спинки закладені складки.

Камзол надягається під жюстокор іна початку сторіччя майже повністю повторює лінії жюстокора, його пілочки декоративно оздоблюються вишивкою, фестонами, пайєтками, аплікаціями.

У 70-х роках з’являється нове вишукане рішення костюму – фрак, прилеглий по стегнах зі скошеними полами, вузьким рукавом та невеликим стояче-відкладним коміром, що пізніше був замінений високою стійкою.

У ХVІІІ ст. відмічається велике розмаїття верхнього одягу. Це – насамперед редінготи прилеглого силуету з однобортною чи двобортною застібкою. Носять також теплі та зручні сюртуки, оздоблені хутром, часто на хутряній підкладці.

· Жіночий

У ХVІІІ ст. в жіночий костюм знову повертається каркасна спідниця. Це – паньє з щільної проклеєної тканини на обручах з китового вуса чи металевих. У другій половині сторіччя паньє замінюється подвійними фіжмами – дві напівкупольні форми, з’єднані тасьмою на лінії талії.

На початку сторіччя з’являється новий вид жіночої сукні – кунтуш – вільне суцільно кроєне плаття, вузьке в плечах, вільно спадаюче на широкий каркас по лінії стегон. Спинка по лінії ростка закладалась великими складками.

Подальший розвиток силуету знову повертає його до двох трикутників – жорсткий відкритий ліф контрастує з пишною, непомірно широкою спідницею на паньє чи фіжмах. Сукні щедро прикрашали оборками, рюшами, бантами, декоративними квітами.

Наприкінці 70-х років у Франції широко розповсюдилась англійська мода, художній стиль класицизм. З’являються змішані, перехідні форми одягу. Прикладом такої сукні є полонез, що складалась з нижньої облягаючої сукні (ліф та спідниця) та верхньої розпашної суцільно кроєної. Носили її на фіжмах та полісоні (невелика ватна прокладка, що підв’язувалась на спині до корсету для створення вигнутої профільної форми).

Англійське почуття міри та елегантності все частіше переважає над традиціями рококо, та в моді Франції з’являються більш строгі та прості форми. Їх так і називають «англез». Сукня «англез» складаєтьсяз облягаючого ліфу та прямої при зібраної спідниці, з сукнею носиться фартух з тонкої тканини. Відсутня пишна декоративність рококо, змінюється кольорова гама.

В якості верхнього одягу з’являються довгі редінготи прилеглого силуету, закорочені казакіни та фрачки.

В зв’язку з багатим декором одягу першої половини сторіччя роль зйомник ювелірних прикрас зменшилась.

Жіноче взуття – туфлі на високих підборах – строго класифікуються за кольором: чорні – парадні, коричневі – для прогулянок, червоні та білі вважались привілеєм знатних дам.

5. Костюм Англії

Англійський костюм розвивався під впливом класицизму, що виявлялось у прагненні до простоти, практичності, зручності, природності ліній та форм.

У чоловічому одязі – це фрак зі скошеними полами без прикрас та надмірної декоративності, короткий жилет, що замінює декоративний довгий камзол, гетри замість непрактичних білих панчіх, жокейські чоботи.

Англійські жінки винайшли шарнірні фіжми, що дозволяло регулювати їх ширину, а наприкінці сторіччя взагалі відмовились від каркасної спідниці; ліф стає більш вільним та закритим; широко використовуються фартухи, чепці, взуття на низьких підборах.

Завдяки зручності, практичності, елегантності англійський костюм у 70-ті роки ХVІІІ ст. стає основним типом міського костюму у всіх західноєвропейських країнах, в тому числі і Франції.

---

Дата добавления: 2015-08-28