Так аналіз коефіцієнтів зносу в динаміці свідчить про його зростання на кінець 2011 р. в порівнянні з початком року: з 53,98 % до 63,55 %, проте у зв'язку з тим, що у 2012 р. і 2013 р. були придбані нові основні засоби, його значення зменшилося відповідно до рівня 44,86 % і 38,01 %, а коефіцієнт придатності зріс з 46,02 % до 61,99 %.
Детальний аналіз стану основних засобів за групами наведено на рис. Л.1, з якого видно, що максимально зношені «Інші основні засоби» – на 95,56 % до кінця 2013 р., на 64,19 % – «Інструменти, прилади та інвентар» і на 22,49 % – «Будівлі, споруди та передавальні пристрої». Таким чином, підприємству рекомендується звернути увагу на перші дві групи основних засобів, тат як вони придатні до експлуатації до кінця 2013 р. відповідно тільки на 4,44 % і 35,81 %.
Аналізовані дані показують, що технічний стан основних засобів не є прийнятним для забезпечення основної діяльності підприємства ПАТ «Югрефтрансфлот», а той факт, що оновлення транспортних засобів на підприємстві не здійснювалося, ще більше погіршує ситуацію, що склалася.
Далі вивчається забезпеченість підприємства основними засобами, що встановлюється шляхом розрахунку фондоозброєності основних засобів (див. додаток М).
Динаміка фондоозброєності основних засобів за 3 роки показує, що забезпеченість підприємства цими об'єктами на 83,77 тис. грн./чол. збільшилася (у 2011 р. з 92,26 тис. грн. на 1 людину до 176,03 тис. грн./чол. у 2013 р.). Це пов'язано з тим, що у 2013 р. чисельність персоналу скоротилася до 54 чол. з 85 чол., тоді як середньорічна вартість основних засобів зросла з 7842,5 тис. грн. до 9505,5 тис. грн.
В умовах ринкової економіки та конкуренції успішно функціонують ті підприємства, які ефективно використовують свої ресурси, зокрема основні засоби. Від інтенсивності та ефективності їх використання залежить прибутковість капіталу та інші показники діяльності підприємства. Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів служать наступні показники: фондовіддача, фондомісткість і рентабельність основних засобів, розрахунки яких наведені у таблиці Х.1.
Аналіз даних таблиці показує, що абсолютна зміна фондовіддачі основних засобів у 2012 р., порівняно з 2011 р., склала мінус 0,25 грн./грн., адже темп зниження чистого доходу від реалізації послуг, що надаються (на 2036 тис. грн. або у відносному вираженні на 29,44 %) перевищив темп зниження середньорічної вартості основних засобів (на 156 тис. грн. або на 2 %). Таким чином, 1 гривня, вкладена в основні засоби у 2012 р. приносила чистого доходу тільки 0,63 грн., тоді як у 2011 р. – 0,88 грн., тобто на 28 % менше. Відбувається зменшення коефіцієнта фондовіддачі. У 2013 р. показник фондовіддачі також скоротився на 0,09 грн., що слід розглядати як негативну тенденцію для підприємства. Це свідчить про зниження ефективності використання основних засобів на ПАТ «Югрефтрансфлот». Зворотна величина фондовіддачі – фондомісткість, вона зросла за аналізований період з 1,14 грн./грн. до 1,85 грн./грн.
Так як основні засоби купуються з метою отримання економічного ефекту від їх використання в процесі виробництва, виконання робіт, надання послуг, то ефективність цих вкладень необхідно розглядати з точки зору підвищення прибутковості виробництва – за рівнем додаткового доходу на гривню вкладеного в основні засоби капіталу (рентабельність основного капіталу).
Для розрахунку рентабельності основного капіталу використаємо формулу, запропоновану автором Савицькою Г.В.: відношення валового прибутку до середньорічної вартості основних засобів. Так показник рентабельності у 2012 р. зменшився на 39,23 % і склав 21,35 %, тоді як у 2011 р. дорівнював 35,13 %, а до 2013 р. – вже 15,32 %. На таку динаміку негативно вплинуло скорочення валового прибутку і зростання середньорічної вартості основних засобів. Рентабельність основних засобів може бути збільшена за рахунок підвищення рентабельності продажів і збільшення фондовіддачі основних засобів.
Також одним з показників, що дозволяє зробити висновок про ефективність використання основних засобів, є розрахунок їх відносної економії (перевитрати) за формулою 2.1:
Е(П) = |
, ((2.1)
де Е(П) – відносна економія (перевитрати) основних засобів;
– відповідно середньорічна вартість основних засобів у звітному і базисному роках;
ІВП – індекс обсягу випуску продукції.
Е(П) = 9505,5 
7686,5×1,056 = 1385,75 (тыс. грн.)
На ПАТ «Югрефтрансфлот» даний показник дорівнює 1385,75 тис. грн., це свідчить про перевитрати основних засобів.
Таким чином, аналіз показників стану та ефективності використання основних засобів дозволив зробити наступні висновки: підприємству рекомендується звернути увагу на дві групи основних засобів «Інші основні засоби» та «Інструменти, прилади та інвентар», тат як вони придатні до експлуатації до кінця 2013 р. відповідно тільки на 4,44 % і 35,81 %, але поступове скорочення коефіцієнта зносу в цілому для основних засобів підприємства свідчить про поліпшення матеріально-технічної бази ПАТ «Югрефтрансфлот».
Зменшення коефіцієнта фондовіддачі до 0,54 грн./грн. (на 14,29 % у порівнянні з 2012 р. і на 61,36 % у порівнянні з 2011 р.) свідчить про зниження ефективності використання основних засобів на підприємстві, що підтверджується і розрахунком рентабельності основного капіталу (також спостерігається його скорочення з 35, 13 % у 2011 р. до 15,32 % у 2013 р.).
2.3 Особливості організації первинного, аналітичного та синтетичного обліку операцій з основними засобами на підприємстві
Обов'язковою умовою відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку є їх документальне оформлення. Єдиний підхід до первинних документів є основою формування загальних вимог до них, які не залежать від виду і призначення документів і припускають використання обов'язкових реквізитів: назва документа, номер документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, підписи відповідальних осіб[6].
Типові форми первинної документації з обліку основних засобів затверджені Наказом Міністерства статистики України № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку»[9].
На ПАТ «Югрефтрансфлот» основні засоби представлені наступними групами: будівлі, споруди та передавальні пристрої; інструменти, прилади та інвентар (меблі); інші основні засоби (якоря, плав.причал, електрогенератор, хронометр, сейф); малоцінні необоротні активи (столи, комп'ютер, принтер).
Первинними документами, що підтверджують придбання основних засобів за плату, є:
– рахунок і рахунок-фактура постачальника на об'єкт основних засобів;
– рахунки та рахунки-фактури, що підтверджують витрати, пов'язані з придбанням, доставкою необоротних активів та приведенням їх у стан, придатний для використання;
– накладна (форма М-20), товарно-транспортна накладна;
– платіжно-розрахункові документи, що свідчать про оплату об'єкта необоротних активів та всіх витрат, пов'язаних з його придбанням, доставкою і т. д.
– будь-яких інших документів, що підтверджують понесені витрати (митні декларації, накази про відрядження і т. д.).
Типові форми первинної облікової документації наведено у додатку Ц.
Придбання і передача основних засобів супроводжується оформленням типової форми 03-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів». Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства. В акті заповнюються всі необхідні дані і на що надійшов (при придбанні) об'єкт відкривається інвентарна картка, про що робиться відмітка в акті. Акт затверджується керівником підприємства, до нього додається технічна документація на прийнятий об'єкт і на підставі акту робляться записи на рахунках бухгалтерського обліку[23].
Розрахунок амортизації основних засобів може проводитися в розроблювальні таблицях типових форм № ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств), № ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій), № ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту». У цілому, показники типової ф. № ОЗ-14 служать підставою для відображення на відповідних рахунках суми нарахованої амортизації за звітний місяць та суми зносу основних засобів.
Дані регістри (ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16) є єдиними для розрахунку амортизації при будь-якій формі ведення бухгалтерського обліку в умовах ручної обробки інформації. Однак на підприємстві ці регістри не застосовуються, в умовах автоматизації обліку формується Довідка про нарахування зносу. На ПАТ «Югрефтрансфлот» обліковою політикою передбачено нарахування амортизації основних засобів прямолінійним методом.
При ліквідації активів складається ф. № ОЗ-3 «Акт на списання основних засобів» або № ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів» (в залежності від виду ліквідованого об'єкта основних засобів). При ліквідації всі матеріальні цінності оприбутковуються на складі за накладною, яка додається до акта про ліквідацію основних засобів.
Безоплатна передача основних засобів одним підприємством іншому оформляється актом. При цьому до акта додається довідка, в якій підтверджується факт приймання на баланс і вказуються вартість прийнятих активів та їх знос.
Реалізація основних засобів здійснюється підприємством на основі договору продажу, а також оформляється «Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів», як і при іншому вибутті (передача в обмін на подібний і неподібний актив, безоплатна передача, внесок до статутного фонду).
Документальне оформлення операцій з іншими необоротними матеріальними активами залежить від виду цих активів, призначення та особливостей використання. Підприємства можуть застосовувати як документи, передбачені для обліку основних засобів (ф. ОЗ), так і документи, передбачені для обліку малоцінних швидкозношуваних предметів (ф. МШ). На ПАТ «Югрефтрансфлот» облік малоцінних необоротних матеріальних активів ведеться у ф.ОЗ. Приклади первинних документів ПАТ «Югрефтрансфлот» наведено у додатку Щ.
Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт. Інвентарний об'єкт – пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій та певної роботи. Для організації обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів кожному інвентарному об'єкту, незалежно від того, знаходиться він в експлуатації чи в запасі, присвоюється відповідний інвентарний номер. Цей номер зберігається за об'єктом на весь період його перебування на підприємстві [25].
Аналітичний пооб'єктний облік основних засобів ведеться бухгалтерією на інвентарних картках в гривнях (без копійок). Інвентарна картка за формою № ОЗ-6 використовується для обліку всіх видів основних засобів (будівель, споруд тощо), а також для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, які прийняті в експлуатацію в одному календарному місяці і мають однакове виробничо-господарське призначення, технічну характеристику і вартість[30].
На ПАТ «Югрефтрансфлот» застосовується стандартний план рахунків за винятком рахунків восьмого класу відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291.
Основні засоби та інші необоротні матеріальні активи зараховуються на баланс кореспонденцією через рахунок 15 «Капітальні інвестиції» за первісною вартістю у сумі фактичних витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, наладку, реєстрацію, доставку, страхування ризиків доставки, сплату митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються підприємству). Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості тих об'єктів, які за визначенням є кваліфікаційними, і за час (період) і в розмірах, визначених при застосуванні П(С)БО № 31. Вартість безоплатно отриманих основних засобів, вартість основних засобів, отриманих у вигляді внеску в статутний капітал, та сума дооцінки основних засобів зараховуються до їх складу без відображення на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» (див. додаток Ю).
За дебетом рахунка 15 «Капітальні інвестиції» відображають збільшення понесених витрат на придбання або створення основних засобів. За кредитом рахунка 15 – зменшення понесених витрат (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених основних засобів). Витрати на доставку, установку, монтаж та інші витрати для забезпечення введення в експлуатацію основних засобів включаються до їх первісної вартості з відображенням в обліку капітальних інвестицій [33].
Облік основних засобів підприємства ведеться на активному рахунку 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» (дивись додаток Я).
В процесі експлуатації об'єкти основних засобів, крім землі, піддаються фізичному і моральному зносу. Поступове перенесення вартості активів на готовий продукт та накопичення коштів на заміну зношених об'єктів називається амортизацією. Амортизації підлягають усі об'єкти основних засобів, крім землі.
При придбанні активів актом приймання-передачі визначається строк корисного використання об'єктів основних засобів, він може переглядатися у разі зміни очікуваних економічних вигод від цього об'єкта, тоді амортизація нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання. Підприємство самостійно вибирає метод амортизації.
Нарахування амортизації основних засобів починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт був введений в експлуатацію. Припиняється нарахування амортизації – з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта.
Для накопичення інформації про амортизацію в бухгалтерському обліку використовується рахунок 13 «Знос необоротних активів». Рахунок – пасивний, регулюючий. За дебетом рахунка відображається зменшення амортизації в результаті ліквідації, реалізації, передачі та уцінки основних засобів. За кредитом рахунка відображається нарахування амортизації та дооцінка основних засобів.
Операції з придбання основних засобів відображаються також на забансовом рахунку 09 «Амортизаційні відрахування». Збільшення залишку на ньому відбувається на суму нарахованої амортизації, а зменшення – на суму використаної амортизації на капітальні інвестиції (за винятком інвестицій, що здійснені за рахунок бюджетних асигнувань, цільових коштів, внесків до статутного капіталу).
ПАТ «Югрефтрансфлот» переоцінку основних засобів і відображення втрат від зменшення корисності необоротного активу (вигоди від відновлення його корисності) не здійснює, але для обліку переоцінки передбачені субрахунки: 423 – «Дооцінка активів», 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій», 746 «Інші доходи від звичайної діяльності». Втрати від зменшення корисності відображаються кореспонденцією рахунків: Дт субрахунка 972 «Втрати від зменшення корисності активів» – Кт рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів». Якщо на дату річного балансу ознаки зменшення корисності активу перестали існувати, підприємство визначає і відображає вигоди від відновлення його корисності: Дт рахунку 13 – Кт субрахунка 742 «Дохід від відновлення корисності активів».
Вибуття основних засобів відображається таким чином: якщо актив визнається утримуваним для продажу, залишкова вартість списується з одночасним збільшенням оборотного активу (Дт субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу»). При цьому сума перевищення залишкової вартості об'єкта основних засобів над його справедливою вартістю включається до складу витрат операційної діяльності (Дт субрахунка 949 «Інші витрати операційної діяльності»). Подальший продаж такого об'єкта основних засобів відображається в обліку аналогічно продажу запасів[40]. У додатку АА наведено типову кореспонденцію рахунків з обліку основних засобів.
Аналітичний облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту окремо в інвентарних картках обліку основних засобів (форма № ОЗ-6).При ручній обробці облікової інформації дані інвентарних карток відповідних груп (видів) основних засобів та розрахунків амортизації в кінці звітного періоду заносяться в картки обліку руху основних засобів (форма ОЗ-8). На основі підсумкових даних цих карток заповнюється регістр синтетичного обліку – Журнал 4.
У першому розділі Журналу відображаються: вибуття основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (у результаті їх продажу, безоплатної передачі, неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від їх використання або невідповідності критеріям визнання активом); сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунків бухгалтерського обліку необоротних активів; сума нарахованої амортизації, а також сума збільшення зносу необоротних активів у результаті їх дооцінки та зменшення їх корисності. У другому розділі Журналу відображаються капітальні інвестиції (введення в дію необоротних активів, вибуття внаслідок продажу, уцінка тощо).
Дані з Журналу переносяться в Головну книгу, а потім у фінансову звітність: форму № 1 «Баланс (звіт про фінансовий стан)», форму № 2 «Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід)», форму № 3 «Звіт про рух грошових коштів», форму № 4 «Звіт про власний капітал», Примітки до фінансової звітності.
Так як облік на підприємстві автоматизований, то додатково для деталізації інформації про основні засоби формуються Аналіз рахунку, Картка рахунка, а також для синтетичного обліку – Журнал-Ордер по рахунках 10, 11, 13, 15. Схема документообігу основних засобів (дивись додаток АБ) завершується складанням фінасової звітності, яка предствлена у додатку АВ.
Таким чином, на досліджуваному підприємстві бухгалтерський облік основних засобів ведеться із застосуванням типових форм первинного обліку, затверджених Міністерством статистики України. Аналітичний облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту окремо в інвентарних картках обліку основних засобів (форма № ОЗ-6). На основі підсумкових даних цих карток заповнюється регістр синтетичного обліку – Журнал 4. Синтетичний облік основних засобів ведеться на активному рахунку 10 «Основні засоби» з відповідними субрахунками та 11 «Інші необоротні матеріальні активи» з відповідними субрахунками.
2.4 Методика проведення аудиту основних засобів
Метою аудиту основних засобів ПАТ «Югрефтрансфлот» є формування думки про достовірність бухгалтерської звітності в частині показників, що відображають основні засоби, і про відповідність застосовуваної методики обліку та оподаткування чинним нормативним документам.
Джерела інформації для аудиту основних засобів визначаються організаційною формою бухгалтерського обліку: законодавчо-нормативні документи; договори; загальнодержавні норми; внутрішня організаційно-розпорядча документація; матеріали попередніх перевірок внутрішнього контролю та аудиту, облікова документація і регістри бухгалтерського обліку (Акти виконаних робіт, Акт прийому-передачі основних засобів, Інвентаризаційні картки обліку, Картки складського обліку, Акти ліквідації основних засобів, Довідка про нарахування зносу тощо), фінансова, статистична та податкова звітність підприємства.
Планування є початковим етапом проведення аудиту. Планування аудиту передбачає розробку спільної стратегії і детального підходу до очікуваного характеру, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур. Планування аудиторської діяльності регулюється МСА 300 «Планування». Положення стандарту застосовуються в першу чергу до перевірок, які аудиторська організація проводить не перший рік стосовно даної аудируемої особи.
На підготовчому етапі аудитору потрібно отримати всю необхідну інформацію для загального ознайомлення з підприємством-клієнтом і визначення можливого обсягу взятих аудитором на себе зобов'язань. Така інформація може бути письмова або усна, міститися в різних документах, облікових регістрах, звітах і надана керівництвом під час опитування, анкетування, листування.
Весь процес планування складається з наступних основних етапів: попереднє планування аудиту; підготовка і складання загального плану аудиту; підготовка і складання програми аудиту. На етапі попереднього планування здійснюється аудитором вибір підходу до виконання основного завдання аудиту, підбір документації та загальних відомостей про клієнта та його бізнес. Даний етап регламентується МСА 310 «Знання бізнесу». Керівництво ПАТ «Югрефтрансфлот» направило на адресу ТОВ «Феміда» запит на проведення аудиторської перевірки (додаток АГ). За результатами ознайомлення з клієнтом складається робочий документ «Анкета нового клієнта» (додаток АД), та «Вивчення бізнесу клієнта» (додаток АЕ).
Для узгодження умов управлінському персоналу замовника ПАТ «Югрефтрансфлот» надали лист-зобов'язання, яке складається відповідно МСА 210 (див. додаток АЖ). Лист-зобов'язання, який направляється економічному суб'єкту, документально підтверджує згоду на проведення аудиту. Після ознайомлення з листом-зобов'язанням, аудитор і керівництво підприємства ПАТ «Югрефтрансфлот» визначають терміни початку і закінчення аудиторської перевірки, перелік внутрішньої документації, необхідної для перевірки аудитором, вартість послуг аудиторської роботи. Дані параметри, а також відповідальність сторін та інші питання уточнюються і закріплюються договором на надання послуг на проведення аудиту (див. додаток АК).
Наступний важливий крок аудиту – оцінка надійності системи внутрішнього контролю (див. додаток АЛ). Цього вимагають положення МСА 400 «Оцінка ризику і внутрішній контроль» та МСА 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудитора». Правильна оцінка системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта дасть можливість аудитору розробити план аудиту, визначити кількість, види і обсяг аудиторських процедур. Оцінюючи систему внутрішнього контролю, аудитору необхідно з'ясувати, хто несе відповідальність за операціями з основними засобами. Крім того, аудитору необхідно з'ясувати, яким чином організована передача інформації про придбання основних засобів та їх вибуття. Виявлення фактів несвоєчасної передачі інформації або передачі неточної інформації, невідповідності в даних бухгалтерського обліку свідчать про недоліки системи внутрішнього контролю і вимагають збільшення обсягу необхідних аудиторських процедур[27].
Оцінивши систему внутрішнього контролю, аудитору необхідно спланувати характер, масштаби і терміни проведення аудиторських процедур відносно основних засобів підприємства.
На попередньому етапі планування перевірки аудитор повинен визначити рівень суттєвості та аудиторського ризику. Відповідно до МСА 320 «Суттєвість в аудиті», інформація є суттєвою, якщо її пропуск або спотворення можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансової звітності.
Суттєвість залежить від розміру статті або помилки, які оцінюються у конкретних умовах їх пропуску або спотворення. Таким чином, істотність визначає граничне значення або точку відліку і є основною якісною характеристикою, яку повинна мати інформація для того, щоб бути корисною.
Враховуючи, що на 31.12.2013 р. в балансі ПАТ «Югрефтрансфлот» основні засоби за первісною вартістю дорівнюють 10 179 тис. грн., то рівень суттєвості складе 2 % від цієї суми – 203,58 тис. грн., основні засоби за залишковою вартістю – 6310 тис. грн., отже, рівень суттєвості – 126,2 тис. грн., накопичена амортизація – 3869 тис. грн., тоді рівень суттєвості складе 77,38 тис. грн..
Далі аудитор визначає аудиторський ризик (АР). Розрахунок власного ризику (ВР) для ПАТ «Югрефтрансфлот» представлений у додатку АМ, для даного підприємства він становить 83 %.
Під ризиком засобів контролю розуміється суб'єктивно визначена аудитором ймовірність того, що існуючі на підприємстві засоби системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю не будуть вчасно виявляти і виправляти порушення, що є суттєвими окремо або в сукупності, і не будуть перешкоджати виникненню таких порушень.
Ризик контролю (РК) характеризує ступінь надійності системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта, визначення якого на ПАТ «Югрефтрансфлот» здійснюється на основі отриманих відповідей, представлених у додатку АЛ. Виходячи з цих даних, на підприємстві існує контрольна система, а також присутня взаємозамінність працівників і автоматизована форма обліку, що також підвищує рівень ризику контролю. Таким чином, виходячи з власної думки ризик контролю на ПАТ «Югрефтрансфлот» становить 100 %.
Ризик невиявлення визначає кількість свідчень, які аудитор планує зібрати. При низькому рівні аудитор не погоджується брати на себе великий ризик невиявлення помилок через нестачу свідчень, тому у даному випадку їх необхідно отримати більше. Коли аудитор готовий взяти на себе великий ризик, свідчень потрібно менше. Формула для розрахунку ризику невиявлення (РН):
(2.2)
= 0,06
де РН – ризик невиявлення;
АР – аудиторський ризик;
ВР – власний ризик;
РК – ризик контролю.
Таким чином, ризик невиявлення на ПАТ «Югрефтрансфлот» становить 6 %. При цьому зрозуміло, що якщо максимальна величина РН дорівнює приблизно 6 %, то необхідна ступінь впевненості в результатах роботи аудитора складе приблизно 94 %. Тому має бути протестовано не менш, ніж 94 % усієї сукупності інформації клієнта, що стосується складання фінансової звітності.
Планування кожної аудиторської перевірки підлягає документуванню і передбачає складання: загального плану аудиту, програми аудиторської перевірки, бюджету внутрішніх аудиторських перевірок. Після проведеної роботи на підготовчому етапі аудитор може приступати до складання плану і програми аудиту основних засобів.
Починаючи розробку загального плану і програми аудиту, аудиторська організація повинна, грунтуючись на попередніх знаннях про підприємство, а також на результатах проведених аналітичних процедур, виявити області, значущі для аудиту. Складність, обсяг і терміни проведення аналітичних процедур повинні варіювати залежно від обсягу та складності даних бухгалтерської звітності підприємства.
Результати виконуваних аудиторською організацією процедур при підготовці загального плану і програми аудиту слід детально документувати, так як вони служать підставою для планування аудиту і можуть використовуватися протягом усього процесу аудиту.
Аудит на ПАТ «Югрефтрансфлот» проводитиметься в період з 01.02.2014 р. по 10.02.2014 р. Керівником аудиторської перевірки є Луценко М.Г.. Запланований рівень суттєвості – 2 % (126,2 тис. грн.), планований аудиторський ризик – 5 %. Загальний план аудиту основних засобів на ПАТ «Югрефтрансфлот» представлений у додатку АН.
Розробка програми проведення аудиту включає етапи, які аналогічні етапам розробки загального плану аудиту. Програма є розвитком загального плану аудиту та являє собою детальний перелік аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Програма служить докладною інструкцією асистентам аудитора й одночасно є для керівників аудиторської організації й аудиторської групи засобом контролю якості роботи.
Програма аудиту основних засобів ПАТ «Югрефтрансфлот» складена у вигляді аудиторських процедур по суті і наведена у додатку АН.
При аналізі системи внутрішнього контролю ПАТ «Югрефтрансфлот» аудитор звертає увагу на наступне: чи є на підприємстві служба внутрішнього контролю; чи складені договори про матеріальну відповідальність з особами, відповідальними за об'єкти будівництва, зберігання основних засобів; чи визначено коло осіб, відповідальних за збереження основних засобів; яким чином організація забезпечує нерозголошення комерційної таємниці; чи було тимчасове виведення з експлуатації основних засобів у зв'язку з капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, консервацією; чи проводиться інвентаризація незавершених капітальних інвестицій та основних засобів та інше.
Щоб зробити висновок про організацію бухгалтерського обліку на ПАТ «Югрефтрансфлот», аудитор аналізує облікову політику на момент розкриття в ній інформації: про способи оцінки капітальних інвестицій, придбаних не за грошові кошти; прийняті організацією терміни корисного використання основних засобів (за окремими групами); способи відображення в бухгалтерському обліку капітального ремонту, модернізації, реконструкції основних засобів, перелік витрат, що включаються до первісної вартості придбаних, виготовлених основних засобів та інше.
При аудиторській перевірці операцій з основними засобами необхідно встановити:
– правильність формування первісної вартості основних засобів;
– правильність розподілу витрат, пов'язаних з капітальним ремонтом основних засобів;
– дотримання строків корисного використання (експлуатації) об'єктів при зарахуванні на баланс і призупиненні їх на період реконструкції, модернізації, добудови, консервації та дообладнання;
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 15 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
× ІВП