134.Склад та структура аудиторської документації.
Регламентується МСА 230 «Документація з аудиту»
Робочі документи – це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки, які зроблені в ході аудиту. Аудиторські документи аудитора повинні включати в себе всю інформацію, яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки, які зроблені у висновках. Робочий документ має функції:1) забезпечити обґрунтування аудитор-ського висновку та відповідати загальноприйнятим нормам у професійній практиці;2) забезпечити реєстрацію планування та виконання аудиту; 3) сприяти методичному підходу до аудиту; 4) нада-вати допомогу аудитору в його роботі.
Робочі документи аудитора мають бути професійно складені. Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих документів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту. Робочі документи повинні включати: 1) інформацію, що стосується юр. та організаційної структури підприємства; 2) необхідні витяги або копії юр. документів, угоди, протоколи; 3) вивчення та оцінка система обліку і внутрішнього контролю; 4) документація про планування аудиту; 5) аналіз операцій та залишків за рахунками.
Класифікація робочих документів аудитора:1) по часу ведення та використання: довгострокові, нетривалого використання;2) за способом та джерелами отримання: від третіх осіб, від підприємства- клієнта, складені аудитором;3) по характеру інформації: правового характеру, про керівництво і персонал підприємства, про струк-туру і організацію підприємства, про економічну основу діяльності підприємства, про систему внутрішнього контролю, про систему БО, аудиторські організаційно-функціональні доку-менти, документи оцінки аудиторського ризику, аудиторські документи по перевірці окремих статей та показників річного звіту, кореспонденція аудитора, підсумковий висновок, пропозиції та рекомендації;4) за призначенням: оглядові, інформативні, перевірочні, підтверджуючі, розрахункові, порівняльні, аналітичні;5) за ступенем стандартизації: стандартизовані, вільної форми;6) за формою представлення: графічні, табличні, текстові, комбіновані;7) за технікою складання: ручні, на машинних носіях.
135.Обов’язкові реквізити аудиторської документації. Класифікація аудиторської документації.
Регламентується МСА 230 «Документація з аудиту».Обов’язкові реквізити робочих документів аудитора (по лекції):-Назва аудиторської фірми;-№ реєстраційного свідоцтва і дата його видачі;-Прізвище аудитора і номер його сертифікату; -Назва підприємства-клієнта;-Період перевірки; -Дата перевірки і складання документу;-№ і назва документа, його шифр або код;-№ сторінки на документі;-Підпис аудитора;-Відмітка про контроль.
Обов’язкові реквізити робочих документів аудитора (по книжці): назва аудиторської фірми, назва підприємства-клієнта, назва документа, період перевірки, зміст (викладення аудиторських процедур, методи та прийоми аудиторської перевірки, отримані результати, висновок аудитора по факту перевірки), порядковий номер, номер сторінки в аудиторському досьє, прізвище аудитора, що склав документ, його підпис та дата складання документа.Вся сукупність робочих документів складених під час перевірки називається аудиторським досьє, в якому робочі документи поділяються на постійні (довгострокові) та поточні.
Класифікація:
За часом ведення і використання: довгострокового використання; нетривалого використання.
За джерелами отримання:отримані від третіх осіб; отримані від підприємства-клієнта; складені аудитором.
За характером інформації:
правового характеру; про структуру і організацію підприємства-клієнта; про систему бухгалтерського обліку; про систему внутрішнього контролю; про економічні основи діяльності підприємства-клієнта; аудиторські організаційно-функціональні документ-ти; документи оцінки аудиторського ризику; аудиторські документи з перевірки окремих показників фінансової звітності; кореспонденція аудитора; аудиторський висновок; пропозиції та рекомендації.
За призначенням: інформативні (надають інформацію про господарські операції); перевірочні (свідчать про перевірку стану активів, зобов’язань, власного капіталу); підтверджуючі (відповіді на запити); розрахункові; порівняльні; аналітичні.
За ступенем стандартизації:
стандартні; вільної форми.
За формою надання:
графічні; табличні; текстові; комбіновані.
136.Оформлення аудиторської документації, аудиторське досьє
Регламентується МСА 230 «Документація з аудиту»
У Законі України Про аудиторську діяльність навіть не згадується про порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. Цю прогалину заповнив національний норматив аудиту № 6 Документальне оформлення аудиторської перевірки. У міжнародних аудиторських стандартах також немає положення щодо ведення аудиторських робочих документів і методика їх складання зарубіжними аудиторськими фірмами має конфіденційний характер.
-Робочі документи аудитора — це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування.
-Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації — робочої та підсумкової.
-У вищезгаданому нормативі № 6 дається приблизний зміст та порядок оформлення і зберігання робочої документації аудитора.
-Завдання аудитора — вести документацію зі справ, що стосуються прийнятих рішень за результатами здійсненої аудиторської перевірки, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.
-До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці.
-Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.
-Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і протягом перевірки ФЗ під-ва-клієнта, представляє собою аудиторське досьє (папку), що повинна мати свій номер, відмітку про дати початку і закінчення аудиту.
-Робочі документи аудитора повинні знаходитись в досьє в певній послідовності: організаційні, адміністративні, документи аудиторських процедур по окремим статтям річного звіту та інші аудиторські данні, висновок, рекомендації.
-Кожному етапу аудиторської перевірки характерне складання певних робочих документів, черговість яких в основному дозволяє додержуватись прийнятій послідовності документів в досьє.
-Протягом всього строку ведення досьє. А також після завершення аудиторської перевірки і представлення звіту клієнту аудитор повинен забезпечити відповідні умови зберігання документів. Аудиторське досьє повинно зберігатись в поточному архіві аудитора протягом рокую а потім передаватися в постійний архів АФ. Особою умовою є конфіденційність зібраної інформації.
137. Конфіденційність аудиторської документ-тації.
Принцип конфіденційності вимагає нерозголошення інформації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податкового законодавства.
Внутрішній аудит повинні здійснювати особи з відповідним професійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиті. Законом України «Про аудиторську діяльність» обумовлено, що аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. Право на одержання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах обліково-економічного профілю.
При цьому аудитор під час приймоу на роботу в АФ, підписує в договорі пункт про нерозголошення інформації, тобто про конфіденційність, розголо-шення якої може нашкодити клієнтам АФ.
138.Права на аудиторську документацію (робочі документи аудитора), порядок її зберігання та використання.
Регламентується МСА 230 «Документація з аудиту»
До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень.
Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації. Робочі документи включають:
* інформацію про юридичну та інформаційну структуру підприємства;
* необхідні витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів;
* інформацію про галузь діяльності підприємства та нормативну документацію, яка регулює діяльність
підприємства;
* документацію про вивчення та оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства;
* документацію про порядок планування аудиту;
* аналіз важливих показників та тенденцій;
* документацію, яка відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий результат за кожною з них;
* список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи;
* висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;
* листування з клієнтом з окремих питань або нотатки про проведені бесіди та обговорення;
* копії листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, які мають відношення до перевірки;
* копії фінансових звітів клієнта;
* опис змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;
* висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки.
Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. На підставі робочих матеріалів аудитор може складати різні довідки, таблиці, розрахунки. Але його право власності на ці матеріали обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтом. Робочі документи аудитора не можуть використовуватись як частина фінансової документації клієнта або як її заміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську фірму заведено кримінальну справу. Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів, щоб забезпечити конфіденційність. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора. Мінімальний термін зберігання документації має бути не меншим ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.
139.Фінансова звітність, необхідність та обов’язковість її підтвердження незалежним аудитором в Україні
Регламентується МСА 200
Згідно із ЗУ “ Про БО і ФЗ” фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформаціюію про фін. стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Мета складання фін. звітності – забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фін. результати діяльності і фін. стан підприємства. ФЗ повинна задовольняти інтереси користувачів – юридичних і фізичних осіб, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття управлінських рішень. Проводиться загальний огляд наявності та правильності оформлення форм звітності, про що роблять відмітки в робочих документах аудиту.
Види ФЗ:
- Баланс;
- Звіт про фін. результати;
- Звіт про рух грошових коштів;
- Звіт про власний капітал;
- Примітки до фінансової звітності.
Осн.завданнями аудиту ФЗ є встановлення правильності:
1).відображенняя у ФЗ господарсько-фінансової діяльноті підприємства;
2) розрахунків показників, наведених у формах звітності і їх порівнянності.
Тому, виходячи із завдань аудиту ФЗ, необхідно методику проведення аудиту ФЗ розглядати як методику встановлення достовірності відображення у ФЗ результатів фінансово-господарської діяльності підприємства і встановлення правильності розрахунків показників. Спочатку проводиться загальний огляд наявності та правильності оформлення форм звітності, про що робляться відмітки в робочих документах аудиту. Важливим елементом аудиту ФЗ є компіляція — це вид роботи, під час якої аудитор подає надану йому керівництвом (власниками) фін. інформацію у вигляді комплекту фін. звітності без висловлення будь-яких гарантій щодо цієї звітності. Достовірність звітності і своєчасність її подання до відповідних органів перевіряється аудитором на підставі нормативних документів. Тобто, джерелами інформації є: ЗУ “ Про БО і ФЗ”; П(с)БО № 1-6; П(с)БО № 20, 25. При цьому аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, те, як на підприємстві виконуються зауваження податкових служб, пропозиції і рішення фін. органів, банків щодо поточної і періодичної звітності. Встановлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації, правильність відображення фін. результатів. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійснюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничо-технічних нарадах, зборах засновників та акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів. Переконавшись у достовірності ФЗ, яка складена за даними БО, підтвердженого первинною документацією про госп. діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її складання. ФЗ оцінюють за певними ознаками та відповідними критеріями: повноти; оцінки; належності; законності та ін.
140.Мета аудиту фінансової звітності.
МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ АУ-ДИТУ 200 Мета аудиту фінан-сових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосо-ваної концептуальної основи фінан-сової звітності.
Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність у всіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України, П(С)БО або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.
Метою аудиту фінансової звітності є формування аудитором висновку про достовірність фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів. Мета аудиту - це підтвердження незалежним експертом, яким є аудитор, достовірності фінансової інформації підприємства, як в цілому, так і щодо окремих її аспектів, а у випадках виникнення розбіжностей - аудитор виступає арбітром.
Обов'язковий аудит - підтвердження достовірності і повноти річної і консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ і інших суб'єктів господарювання, звітність яких згідно з законодавством України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, які повністю містяться за рахунок державного бюджету; перевірка фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (окрім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів сумісного інвестування, довірчих товариств і інших фінансових посередників; емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Добровільний аудит - на вимогу або за бажанням власників (учасників) і акціонерів підприємств будь-якої форми власності і інших користувачів фінансової звітності, зокрема оглядові перевірки.
Аудит спеціального призначення - для підтвердження достовірності обліку і відображення в звітності окремих аспектів діяльності підприємства, наприклад, обліку товарно-матеріальних цінностей або розрахунків з дебіторами і кредиторами, правильності розрахунку і сплати податків - податковий аудит.
Аудит при реорганізації, ліквідації, банкрутстві підприємств - для підтвердження дійсної чистої вартості активів і зобов'язань підприємства.
Аудит платоспроможності і фінансового стану партнерів і клієнтів - для банків при видачі кредитів, для всіх підприємств, які бажають переконатися в «надійності» свого потенційного партнера.
Міжнародний аудит - для іноземних інвесторів, для виходу на зовнішні фінансові ринки.
141.Інформаційне забезпечення аудиту фінансової звітності.
Регламентується МСА 200, 300
Інформаційне забезпечення аудиту – систематизована сукупність достатньої і доречної інфо, яка може бути використана в процесі аудиту для досягнення поставленої мети і вирішення завдань.
-законодавче
-нормативно-довідкове
-організаційне
-договірне
-спеціалізовані методичні та розпорядчі матеріали підприємства
-фін інфо попередніх і поточних періодів та інфо перспективнго характеру.
Класифікація інфо,яка викорстовується аудитором за її джерелами:БО, оперативний, статистичний, статутні документи, планові дані, документація попередніх перевірок, матеріали інвентаризації активів і пасивів, ін дані (свідоцтво про держ реєстрацію, доки повязані з приватизацією, реструктуризацією, перевірок з боку банків, бланки суворої звітності...)
Проф Білуха пропонує таку класифікацію:
-законодавча - закони і постанови, які прийняла Верховна Рада України, Укази Президента України, постанови уряду та інші законодавчі акти, що регулюють питання господарської діяльності суб'єктів аудиторського контролю
-планова - з перспективних і поточних планів, які розробляють безпосередньо на суб'єкті аудиторського контролю. (бюджети реалізації і витрат, прибутків та ін.)
-технологічна - ідомості про технологію виробництва, технічні й технологічні умови експлуатації обладнання і технологічних ліній, технічні умови якості та ін (ехнічна і проектно-технологічна документація, паспорти та ін.)
- організаційно-управлінська - установчі документи суб'єкта аудиторського контролю, накази і розпорядження керівника, посадові інструкції та ін
- фактографічна інформація характеризує об'єкти аудиту на основі даних, що відображені у первинних документах, облікових регістрах, бухгалтерській і статистичній звітності.
142.Методи аудиту фінансової звітності.
Фінансовий результат діяльності підприємства характеризує його економічну ефективність. Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання балансового прибутку, величина якого суттєво залежить від правильності обчислення належних платежів (податок на додану вартість, акцизний збір, інші вирахування з доходу). Рете-льній перевірці підлягають первинні документи, що характеризують збитки від списання боргів через нестачі й крадіжки, через неплатоспроможність боржників, підставою для чого є рішення судів про неспроможність відповідача.
Досить старанно слід перевірити обґрунтованість відображення у бухгалтерському обліку тієї частини прибутку, яка підлягає вилученню в бюджет у зв'язку із застосуванням економічних санкцій: за приховання (заниження) прибутку (доходу) від оподаткування; пені за несвоєчасне перерахування платежів у бюджет та ін. Суми таких санкцій покриваються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, і не впливають на величину оподаткованого прибутку.Крім того, аудит фінансового стану встановлює платоспро-можність підприємства.
Платоспроможним воно вважається тоді, коли сума активів (запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість тощо) більша або дорівнює його зовнішній заборгованості (кредити, кредиторська заборгованість, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо). Підвищення або зниження рівня платоспроможності підприємства слід встановити за зміною показника оборотних коштів (оборотного капіталу) як різницю між сумою поточних активів (запаси і витрати мінус зношення малоцінних і швидкозношуваних пред-метів плюс грошові кошти, розрахунки та інші пасиви) і короткостроковими боргами. Отже, оціню-вання фінансового стану підприємства здійснюється за даними фінансової звітності (балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал).
Бухгалтерський фінансовий облік майна та результатів роботи кожної юридичної особи має здійснюватися відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Аудитор з'ясовує, чи спроможне підприємство виконувати свої обов'язки перед бюджетом, кредитними та іншими органами.
Для цього слід перевірити: правильність реєстрації підприємства в органах державної податкової адмі-ністрації; наявність документа на право здійс-нення окремих видів діяльності, статуту, установчих документів, відкритого рахунка в банку; структуру активів і пасивів балансу на звітну дату; структуру власного капіталу; забезпечення підприємства власними обіговими коштами; повноту і своєчасність сплати податків і платежів; фінансову сталість, платоспроможність тощо.
Для забезпечення якості проведення аудиту фінансової звітності необхідна така інформація: баланс; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; розшифрування дебіторів і кредиторів; розрахунок нормативу власних обігових коштів; бізнес-план; Головна книга; статистична звітність; податкова звітність; регістри бухгалтерського фінансового обліку; первинна документація.
Мета аудиторської перевірки фінансової звітності - незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності її, своєчасності та єдності методичних звітних показників. На початку аудиту фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", затвердженим Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку тощо).Під час аудиту показників фінансової звітності для встановлення її реальності й достовірності аудитори мають виявляти нереальну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через суд чи арбітраж адміністрацією підприємства пропущено і вона підлягає списанню на збитки. У такому випадку аудитор зобов'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб.
Аудитор також встановлює несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені в строк; за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо). При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована та підтверджена актами звірки, довідками тощо. Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.
Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати аудитору повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити висновок, що відпадає необхідність вносити суттєві зміни у фінансові звіти з тим, щоб вони відповідали вимогам норм (стандартів).При цьому аудитору слід здійснити такі процедури: * ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтерського фінанси-вого обліку і способами їх застосування; *простежити, яким чином клієнт збирає інформацію для включення у фінансовий звіт; *упевнитися, що фінансові звіти складені відповідно до загальноприйнятих принципів ведення бухгалтерсь-кого фінансового обліку;
*з'ясувати, який існує зв'язок між сальдо рахунків і який вплив на результати мають відхилення.
Складовою аудиту фінансової звітності є фінансовий аналіз звітності, у процесі якого слід дати оцінку фінансової сталості й платоспроможності, зокрема розрахувати коефіцієнти і показники ліквідності й фінансової активності, що зроблено в наступному параграфі.
143.Метод направленого тестування та пооб’єктний метод, їх поєднання в аудиті фінансової звітності.
МСА 200
У міжнародній практиці виділяють два підходи до організації самого процесу аудита - пообъектный і циклічний.
Пообъектный підхід характеризується тим, що виділювані сегменти аудита фактично збігаються з об'єктами бухгалтерського обліку, а господарські операції тестуються з погляду одержання доказів відносно окремих рахунків бухгалтерського обліку.
Наприклад:- аудит операцій з обліку основних засобів - рахунок 01;- аудит операцій з обліку ТМЦ- рахунок 10;- аудит операцій з обліку МШП - рахунок 12.
Цей підхід є класичним і використовується біль-шістю аудиторів. Одержавши результати аналізу по кожному рахунку, аудиторові доводиться зробити й аналіз взаємозв'язків між ними. На практиці такий підхід не можна вважати самим раціональним. Причиною цього є те, що ті самі операції перевіряються по кілька разів відповідно до розв'язуваного в даний конкретний момент завдання.Циклічний підхід характеризується тим, що в якості сегментів аудита виділяються деякі цикли господарських операцій. Виділення циклів господарських операцій дозволяє застосувати в ході аудита метод направленого тестування. Суть цього методу полягає в тому, що в силу природи подвійного запису, традиційно застосовуваного в бухгалтерському обліку, викривлення (у тому числі пропуск) запису по кредиту одного рахунку неминуче призведе до викривлення або пропуску по дебету іншого рахунку або рахунків. Тому, цілеспрямовано перевіривши кредитові обороти по одному рахунку, аудитор зможе зробити висновок про вірогідність дебетових оборотів по інших. При цьому слід чітко фіксувати момент взаємозв'язку між раніше виділеними циклами. Таким чином, направлене тестування типових проводок дозволяє оптимізувати витрати праці й часу, необхідні для проведення аудита.
144.Аудит основних господарських процесів підприємств.
Для оперативного керівництва і контролю бухгалтерський облік повинен забезпечити своєчасну й якісну інформацію про кількісні та якісні показники діяльності господарства.
Кількісними показниками діяльності підприємства є показники обсягу тих або інших процесів, наприклад кількість заготовлених (придбаних) виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива тощо), виробленої та реалізованої готової продукції в цілому та за окремими її видами тощо.
Якісні показники характеризують економічну ефективність здійснення того або іншого процесу. Такими показниками е прибуток і рентабельність.
До основних господарських процесів належать: процес постачання, процес виробництва, процес реалізації.
Отже аудит основних господарських процесів проводиться за допомогою оцінювання фінансової звітності.
На першому етапі аудиту, керуючись нормативними актами, аудитору необхідно перевіряти правильність оцінки статей балансу та фінансової звітності.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 53 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |