Процедурами контролю, які мають відношення до аудиту, є:
процедури, які слід розглядати як такі, оскільки вони є процедурами, що мають відношення до значних ризиків, або оскільки вони є процедурами, що стосуються тих ризиків, стосовно яких самі лише процедури по суті не надають достатніх та відповідних аудиторських доказів, як це вимагається в параграфах, відповідно, 28 та 29; або
процедури, які є такими відповідно до професійного судження аудитора.
На судження аудитора, чи має процедура контролю відношення до аудиту впливає:
ризик, ідентифікований аудитором, який може викликати суттєве викривлення
висновок аудитора, чи буде відповідним тестування операційної ефективності заходу контролю під час визначення обсягу тестування по суті.
Концепції, на яких базуються процедури контролю малих суб'єктів господарювання, скоріш за все будуть аналогічними концепціям, застосованим великими суб'єктами господарювання, однак ступінь формалізації буде різним.
Використання інформа-ційних технологій впливає на спосіб реалізації процедур контролю. З точки зору аудитора заходи контролю за системами ІТ є ефективними, якщо вони забезпечують цілісність інформації і безпеку даних, які обробляються цією системою. При цьому до таких заходів контролю належать заходи контролю ІТ в цілому та заходи контролю за прикладними програмами.
Заходами контролю ІТ в цілому є політика та процедури, які пов'язані із численними приклад-ними програмами та підтримкою ефективного функціонування заходів контролю за прикладними програмами. (універсальні ЕОМ, міні-машини та середовища кінцевих користувачів.)
Заходи контролю ІТ в цілому, які підтримують цілісність інформації та безпеку даних, як правило, включають заходи контролю за:
•функціонуванням центру даних та мережі;
• придбанням програм-ного забезпечення, замінами та його обслу-говуванням;-змінами в програмах;-безпекою доступу;-придбанням прик-ладних систем, їх розробкою та обслуговуванням.
Заходи контролю за прикладними програмами можуть бути:
-ручними
-автоматизованими процедурами, які, як правило, функціонують на рівні бізнес-процесів та стосуються обробки індивідуальних прикладних завдань.
Заходи контролю за прикладними програмами можуть носити запобіжний характер, або бути спрямованим на виявлення відхилень. їх мета полягає у забезпеченні цілісності бухгалтерських записів.
95.Моніторинг заходів контролю(МСА 315 складовы внутрышнього контролю)
Система контролю якості фірми включає політику та процедури, що стосуються кожного з наступних елементів:
а) відповідальність керівництва за якість на фірмі;
б) етичні вимоги;
в) прийняття завдання, продовження співпраці з клієнтом та виконання конкретних завдань;
г) людські ресурси;
д) виконання завдання;
е) моніторинг заходів контролю.
Моніторинг – це процес оцінки якості процедур контролю за результатами їх реалізації. Він передбачає оцінку структури та функціонування процедур контролю на своєчасній основі і вживання необхідних виправних та запобіжних заходів. Його здійснюють відповідні посадові особи, наприклад внутрішній аудитор.
Метою моніторингу відповідності політиці та процедурам контролю якості є забезпечення оцінки:
а) дотримання вимог професійних стандартів, законодавчих та регуляторних органів;
б) чи вірно розроблена та ефективно впроваджена система контролю якості;
в) чи вірно застосовуються політика та процедури контролю якості фірми, так що звіти, які надаються фірмою або партнером із завдання, відповідають обставинам.
Фірма накладає відповідальність за процес моніторингу на партнера, партнерів чи інших осіб, що мають достатній відповідний досвід та повноваження для прийняття такої відповідальності.
Постійний розгляд та оцінка системи контролю якості фірми включають такі аспекти, як:
Аналіз:
нових розробок в професійних стандартах, законодавчих та регуляторних вимогах, та як вони відображаються, якщо це необхідно, в політиці та процедурах фірми;
письмових підтверджень відповідності політиці та, процедурам фірми щодо незалежності;
постійного професійного розвитку, включно з перепідготовкою; та
рішень щодо прийняття нових клієнтів, продовженя взаємовідносин з клієнтами та прийняття конкретних завдань.
Визначення необхідних коригуючих дій та поліпшень, які необхідно внести в систему, включно з забезпеченням зворотного зв'язку стосовно політики та процедур фірми, що відносяться до навчання та перепідготовки.
Оповіщення відповідного персоналу фірми щодо недоліків, ідентифікованих в системі, рівні розуміння системи або у відповідності їй.
Вживання заходів відповідним персоналом фірми щодо своєчасного внесення необхідних змін до політики та процедур контролю якості.
Періодичність проведення перевірок, включно з часом відбору окремих завдань, залежить від багатьох факторів, що включають:
Розмір фірми.
Кількість та географічне розташування офісів.
Результати попередніх моніторингових процедур.
Ступінь повноважень як персоналу, так і офісів (наприклад, чи має офіс право проводити свої власні перевірки, або перевірки можуть проводитись лише головним офісом).
Природа та складність практики й організації фірми.
Ризики, які пов'язані з клієнтами фірми та конкретними завданнями.
Мінімум раз на рік фірма ознайомлює з результатами моніторингу системи контролю якості партнерів із завдань та інший відповідний персонал фірми, включно з головною посадовою особою та, якщо це потрібно, радою партнерів. Подібне ознайомлення дозволить фірмі та цим особам прийняти невідкладні відповідні заходи, якщо це необхідно, у відповідності до їх посад та відповідальності. Інформація щодо результатів моніторингу включає:
а) опис виконаних процедур моніторингу,
б) висновки, зроблені в результаті виконання процедур моніторингу,
в) опис, якщо це важливо, системних, повторюваних або інших важливих недоліків, та заходів, прийнятих для усунення або коригування цих недоліків.
96. Оцінка аудитором ефективності системи внутрішнього контролю підприємства та її документування,МСА 610 «розгляд роботи внутрішнього аудиту»,норматив №24
У ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний у першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, адже, характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, наскільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування й ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.
МЕТА ОЦІНКИ — підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур,
Вивчення системи внутрішнього контролю
- опитування персоналу
- спостереження
- запит до попереднього аудитора
- ознайомлення з документами управління й обліку
- вивчення документів попереднього дослідження замовника
- вивчення результатів ревізій і перевірок усіх перевіряючи органів
- ознайомленя з існуючими вимогами до організації системи внутрішнього контролю
- тестування систем внутрішнього контролю
При оцінці ефективності і надійності системи внутрішнього контролю в цілому, контрольного середовища і окремих засобів контролю аудитор може використовувати наступні оцінки якості внутрішнього контролю: 1) висока; 2)середня; З) низька.Аудитор зобов'язаний оцінювати систему внутрішнього контролю клієнта не менше, ніж у наступні три етапи: 1)загальне ознайомлення з системою внутрішнього контролю; 2) первинна оцінка надійності системи внутрішнього контролю: 3) підтвердження достовірності оцінки системи внутрішнього контролю
Первинна оцінка здійснюється на основі методики і прийомів, які аудиторські організації розробляють самостійно.
При цьому аудитор зобов'язаний брати до уваги те, що:
а) на предмет надійності потрібно перевіряти засоби контролю, бухгалтерську і господарську документацію клієнта за весь звітний період, а не тільки за окремі періоди часу;
б) при перевірці необхідно приділити більше уваги тим періодам, діяльність у яких мала особливості чи відмінності порівняно з діяльністю, типовою для всього періоду вцілому;
в) оцінка надійності всієї системи внутрішнього контролю і окремих засобів контролю як «низької» не виключає можливості оцінки надійності інших окремих засобів контролю
як «середньої» чи «високої».
За підсумками процедури первинної оцінки надійності аудитор може оцінити надійність всієї системи внутрішнього контролю і окремих засобів контролю як «середню» чи «високу». Якщо за підсумками процедури первинної оцінки аудитор оцінить надійність системи внутрішнього контролю в цілому й окремих засобів контролю як «низьку», він зобов'язаний констатувати це і в подальшому планувати аудиторські процедури відповідним чином.
Усі етапи оцінки системи внутрішнього контролю повинні належним чином документуватися із зазначенням аргументів, якими керувався аудитор, даючи відповідну оцінку надійності всієї системи чи окремим засобам контролю або приймаючи рішення, яке має вплив на планування аудиторських послуг.
При виявленні істотних недоліків у структурі або функціонуванні систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю аудитору слід повідомити про це керівництво відповідного рівня управління у найкоротший термін, з відповідною впевненістю та доказами своєї правоти. Повідомлення керівництву про істотні помилки необхідно представити у письмовому вигляді або надати в усній формі то його необхідно зафіксувати в аудиторській робочій документації. У повідомленні важливо зауважити, що аудитор дає перелік тільки тих недоліків, котрі потрапили до кола його зору під час проведення аудиту, і що аудит не планувався для окремого визначення відповідності внутрішнього контролю завданням, поставленим керівництвом підприємства.
97.Сутність та об’єкти внутрішнього аудиту (МСА 610 розгляд роботи внутрышнього аудиту)
МСА610 (обсяг і мета, відносини між внут і зовн аудитом, розуміння і оцінка внут аудиту, визначення часу ваємодії і координація, оцінка роботи внут аудиту)
Внутрішній аудит – функціональні засоби, за доп яких керівники під-ва чи структурного підрозділу набувають впевненості, що система фінансів та БО, за які вони відповідають,функціонують в середині під-ва у спосіб,що максимально скорочує ризик шахрайства, помилок або неефективності функціонування.
Згідно МСА мета:
- Моніторинг внутрішнього контролю
- Перевірка фінансової і господарської інформації
- Перевірка економічності та продуктивності діяльності
- Перевірка дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог
Об’єктом внут аудиту є вся фін-госп діяльність під-ва (ведення бухгалтерського обліку, достовірність звітності; стан майна, забезпеченість власними засобами: фінансова стійкість; платіжна спроможність; система управління підприємством; якість роботи економічних і технічних служб, оподаткування, планування; нормування; стимулювання; внутрішньогосподарський контроль; організація і технологія виробництва; процеси господарської діяльності; проектно-кошторисна документація, виконавча дисципліна та ін.).
Внут аудит регламентується Стандартами професійного ведення внутрішнього аудиту. Стандарти:
-незалежність – елементи: службове становище та статус внут аудиту як функції, що використовується в межах організаційної структури; об’єктивність аудитора.
-професіоналізм – високий проф рівень, спеціаліст належної кваліфікації
-сфера здійснення – повинна охоплювати аналіз і оцінку адекватності та ефективності системи внут контролю під-ва, якість покладених на неї ф-цій
-виконання аудиту – планування, збір, аналіз, оцінка інфо, повідомлення результатів керівництву, перевірка виконання висловлених пропозицій і рекомендацій.
-управління відділом внутрішнього аудиту – згідно МСА перевірка зовн аудитом рекомендована кожні 3 роки.
98.Особливості внутрішнього аудиту. (мса 610 розгляд рроботи внутрішнього аудиту))
Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності.
Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом підприємства.
За внутрішній аудит відповідає сама фірма або один із її відділів, тобто контрольний орган всередині фірми. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства.
Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.
Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.
Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.
Внутрішньогосподарські аудитори:
проводять звичайні перевірки на відповідність (визначати, чи дотримано в господарській системі тих специфічних процедур або правил, які приписані персоналу вищим керівництвом (адміністрацією), або займатися операційним аудитом (перевірка будь-якої частини процедур і методів функціонування господарської системи з метою оцінювання продуктивності й ефективності).
-забезпечуюь адміністрацію цінною інформацією для прийняття рішень, які стосуються ефективного функціонування бізнесу
-можуть проводити Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) — це вивчення аудиторами операцій компаній з метою формулювання рекомендацій щодо економічного використання ресурсів, досягнення цілей. Мета— допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії
Внутрішній аудит передбачає попередній контроль на стадії розгляду первинних документів, під час візування договорів, наказів, кошторисів
внутрішній аудит є системним і строго документальним, безперервним, універсальним (суцільним) заходом.
Основні функції внутрішнього аудиту: контроль за правильністю оформлення, приймання і відпуску матеріальних цінностей, оприбуткування, видачі й перерахування грошових коштів, створення і витрачання власного капіталу; контроль за дотриманням правил штатно-фінансової дисципліни, правильним створенням і розподілом прибутків.
Внутрішній аудит здійснюється або на основі рішення органів управління фірми, або відповідно до порядку, встановленого законодавством. Внутрішній аудит є складовою внутрішнього контролю і здійснюється за рішенням органів управління фірми для контролю й аналізу господарської діяльності.
Головна мета внутрішнього аудитора — визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві перекручення.
Основні функції служби внутрішнього аудиту, як правило, складаються з процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінювання і контролю відповідності цих операцій, відображених у бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.
99.Мета та завдання внутрішнього аудиту.(МСА 610 розглояд роботи внутрышнього аудиту)
Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Термін "Внутрішній аудит" означає діяльність внутрішньої аудиторської служби (або служби внутрішніх ревізорів) підприємства, яку, незалежно від назви, можна розглядати як окремий вид аудиторських послуг, що надаються незалежним аудитором підприємству. Головна мета внутрішнього аудитора — визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві перекручення. Згідно МСА610 мета:
- Моніторинг внутрішнього контролю
- Перевірка фінансової і господарської інформації
- Перевірка економічності та продуктивності діяльності
- Перевірка дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог
Основні функції служби внутрішнього аудиту, як правило, складаються з процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінки цих операцій і контролю відповідності відображення їх в бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства. Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.
Основні завдання ВА:
1) перевірка та оцінювання внутрішнього контролю фінансової установи, моніторинг функціонування внутрішнього контролю та надання рекомендацій з його вдосконалення;2) перевірка фінансової та господарської інформації, в тому числі звітності; 3) перевірка законності проведення фінансових та інших господарських операцій;
4) перевірка та оцінювання способів та методів, що застосовуються для визначення, виміру, класифікації фінансової та господарської інформації і складання звітності; 5) перевірка та оцінювання повноти, своєчасності та достовір-ності фінансової та іншої звітності;
6) перевірка дотримання принципів і процедур обліку, точності
та надійності бухгалтерських записів;
7) перевірка стану бухгалтерського і управлінського контролю,
пов'язаного зі збереженням цінностей;
8) перевірка операцій із цінними паперами; тощо
100.Організаційні засади внутрішнього аудиту. ЗУ про аудиторську діяльність
Згідно зі ст.4 Закону «Про аудиторську діяльність» діяльність аудиторів обмежена наданням аудиторських послуг та видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок і експертиз. Аудитори не мають права безпосередньо приймати участь у виробничому процесі на підприємстві і впливати на цей процес. Ця законодавча норма обумовлена існуванням 2-х форм проведення аудиту, які мають різну мету – внутрішнього і зовнішнього аудиту.
Внутрішній аудит – незалежна діяльність на підприємстві по перевірці і оцінці роботи в його ж інтересах. Внутрішній аудит проводиться усередині організації за вимогою керівництва, аудитором, який працює в самій організації. У виконанні своїх функцій вони залежать від керівництва. Тому неможливо сказати, що внутрішній аудит незалежний, але це не зменшує значення і важність внутрішнього аудиту як невід’ємної частини контролю.
Мета внутрішнього аудиту – допомогти керівництву і всьому колективу підприємства ефективно виконувати свої функції.
Організаційна модель внутрішнього аудиту складається з 3 компонентів: Об’єкти внутрішнього аудиту: 1) система обліку і внутрішнього контролю; 2) окремі статті бух. та оперативної інформації; 3) управлінські рішення та їх ефективність; 4) проекти управлінських рішень; 5) фінансові прогнози; 6) ретроспективний, перспективний аналіз; 7) інформація про господарську діяльність, майно підприємства, оподаткування, виконавчу діяльність, тощо.-Методичні прийоми і способи аудиту:
Суцільні перевірки
Вибіркові перевірки при аудиторському тестуванні
Інвентаризація
Лабораторний аналіз і експертні перевірки
Економіко-математичне моделювання
Методи порівняльного аналізу
Технологічний і хіміко-технологічний контроль
Прогнозування результатів діяльності
Перевірка якості товарів, складання рекламаційних актів
Оформлення результатів перевірки і їх реалізація (групувальні відомості, акти обстежень, аудиторські висновки)
Джерела інформації внутрішнього аудиту
Законодавчі акти
Нормативні документи з обліку і аудиту
Первинні й зведені документи
Регістри бухгалтерського обліку
Баланси і фінансові звіти
Засновницькі документи (статут, протоколи зборів
засновників, свідоцтво, ліцензія)
Акти перевірок (довідки, висновки) податкової адміністрації, банку, державних фондів тощо
Незалежно від виду А, форм і методів його здійснення, аудитор повинен керуватись принципами і методами аудиту. Слід пам’ятати, що методичні прийоми внутрішнього аудиту мають деяку особливість. Методичні прийоми аудиту слід розглядати по відношенню до конкретних об’єктів. Є 2 групи методичних прийомів: 1) наукового мислення; 2) фактичного і документального аудиту. Методичні прийоми наукового мислення є найбільш розповсюдженими і використовуються для вивчення всіх об’єктів внутрішнього аудиту. Критично вивчаючи кожен об’єкт, аудитор визначає найбільш ефективний метод аудиту. Аудитор може використовувати прийом моделювання. Воно дає можливість розробити фін. прогнози, попередити і усунути негативні тенденції розвитку підприємства.
101. Розгляд роботи внутрішнього аудитора зовнішнім аудитором та оцінка можливості використання його результатів. (норматив нацыонального аудиту №24)
Зовнішній аудитор повинен оцінити роботу внутрішнього аудиту, якщо виявиться, що внутрішній аудит стосується оцінки ризиків зовнішнім аудитором.
Оцінка зовнішнім аудитором роботи внутрішнього аудиту впливатиме на його судження стосовно використання внутрішнього аудиту під час оцінки ризиків та модифікування внаслідок цього характеру, розрахунку часу та обсягу подальших процедур зовнішнього аудиту.
Для отримання розуміння й здійснення оцінки роботи внутрішнього аудиту, важливими критеріями є:
а) Організаційний статус: особливий статус служби внутрішнього аудиту на суб'єкті господарювання і вплив цього на його об'єктивність.. Будь-які примушення або обмеження зі сторони управлінського персоналу щодо внутрішнього аудиту треба ретельно розглядати.
б) Обсяг діяльності, тобто характер і обсяг завдань, що виконуються внутрішніми аудиторами. Зовнішній аудитор повинен визначити, чи дотримується управлінський персонал рекомендацій внутрішнього аудиту, і чим це підтверджується;
в) Технічна компетентність: чи здійснюється внутрішній аудит особами, які (як внутрішні аудитори) мають відповідні технічну підготовку і професіоналізм.
г) Належна професійна ретельність: чи належним чином здійснюється планування, нагляд, перевірка та документування внутрішнього аудиту. Треба розглянути наявність відповідних аудиторських інструкцій, робочих програм та робочих документів.
Якщо робота внутрішнього аудиту є одним з факторів визначення характеру, розрахунку часу і обсягу зовнішніх аудиторських процедур, то бажано попередньо узгодити терміни цієї роботи, обсяг аудиторської перевірки, рівні суттєвості та запропоновані методи формування вибірки, документування виконаної роботи, процедури перевірки й надання висновку.
.Зовнішній аудитор має бути поінформованим про відповідні внутрішні аудиторські звіти й одержати доступ до них; він повинен також бути поінформованим про будь-яке суттєве питання, про яке стало відомо внутрішньому аудиторові, і яке може вплинути на роботу зовнішнього аудитора.
Оцінка роботи внутрішнього аудиту охоплює розгляд відповідності обсягу роботи та відповідних програм, розгляд того, чи залишається відповідною оцінка внутрішнього аудиту. Ця оцінка може включати розгляд того:
а)чи виконується робота особами, які, як внутрішні аудитори,мають відповідні технічну підготовку і професіоналізм, та чи належним чином контролюється, перевіряється і документується робота асистентів;
б)чи отримані достатні та відповідні аудиторські докази, що забезпечують достовірну основу для сформульованих висновків;
в)чи відповідають отримані результати обставинам, та чи відповідають будь-які підготовлені звіти результатам виконаної Зовнішній аудитор повинен отримати достатнє розуміння функціонування внутрішнього аудиту для ідентифікації та оцінки ризиків суттєвих викривлень у фінансових звітах, а також для розробки та виконання подальших аудиторських процедур.
Оцінка зовнішнім аудитором роботи внутрішнього аудиту впливатиме на його судження стосовно використання внутрішнього аудиту під час оцінки ризиків та модифікування внаслідок цього характеру, розрахунку часу та обсягу подальших процедур зовнішнього аудиту.
102.Сутність аудиторського ризику та його складові. (МСА 200 „аудиторський ризик та суттєвість”)
Аудиторський ризик (ризик аудиту) — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.
Ризик аудиту має три складових частини:
властивий ризик (ВР);
ризик, пов’язаний з невідповідністю функціо-нування внутрішнього контролю (РК), це:
ризик неефективності системи внутрішнього конт-ролю (РВК);ризик неефективності системи бухгалтерського обліку (РСО);ризик невиявлення помилок та перекручень (РН):ризик аналітичних процедур (РАП);ризик тестування деталей (ризик вибірки та невибірковий ризик) (РТД).
Властивий ризик — це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.
Оцінюючи розмір властивого ризику, аудитор визначає такі фактори:
а) на рівні фінансової звітності:освіта і досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва;чесність керів-ництва; компетентність керівництва за певний період;неординарні обов’язки керівництва або значний вплив на них певних обставин,;характер діяльності підприємства, зміни в технології виробництва або послуг, споживчого попиту і облікової практики
б) на рівні показників фінансових звітів і категорій операцій:показники фінансових звітів, на які можуть вплинути перекручення,
Ризик контролю, або ризик системи внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку — це ризик неефективності внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку.
Ризик невиявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку по певному рахунку або по певній категорії операцій, які можуть бути суттєвими самі по собі або у комплексі з перекрученнями в інших залишках бухгалтерських рахунків чи операцій.
Ризик аналітичних процедур — це ризик того, що аналітичні процедури не можуть виявити суттєвих помилок.
Ризик тестування деталей — ризик того, що в результаті проведених детальних тестів не буде виявлено суттєвих помилок
Що більшим є властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю, тим більше аудиторських доказів необхідно отримати аудитору протягом виконання незалежних процедур перевірки. Якщо аудитор оцінив властивий ризик і ризик невідповідності системи внутрішнього контролю як значний, йому необхідно отримати докази, які підтверджують правильність прий-
нятого ним рішення, використовуючи для цього незалежні процедури перевірки.
Якщо аудитор визнає, що ризик невиявлення стосовно тверджень фінансової звітності по залишках на рахунках або категорії операцій по певних рахунках не може бути зменшений до сприятливого рівня, йому необхідно скласти негативний висновок або дати відмову від аудиторського висновку.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 36 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |