Проблеми застосування митного законодавства» 4 страница

Експеримент з електронного декларування запроваджувався, починаючи з дня набрання чинності наказом (через п'ять днів після його офіційного опублікування в “Офіційному віснику України” № 46 за 2004 р.). Місцем проведення експерименту було визначено Північну, Київську, Дніпровську, Західну, Подільську, Чорноморську, Кримську, Донбаську, Східну регіональні та Бориспільську і Севастопольську митниці. А, як наголошувалося, з 14 грудня 2004 р. набуло чинності розпорядження Держмитслужби, відповідно до якого компанії можуть надавати митну декларацію в електронному вигляді. Власне до реалізації експерименту щодо електронного декларування приступили ще 14 вересня минулого року, однак, належним чином вдалося підготувати лише дев'ять регіональних митниць. Загалом проведення даного експерименту дало можливість митникам скласти орієнтовний список підприємств-претендентів, з якими можливе підписання договору на право надання необхідної для декларування документації в електронному вигляді. Наразі претендентами на підписання договору на право електронного декларування є близько 70 українських підприємств – суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Врешті-решт, ніхто і не заперечує проти того, що введення електронного декларування значно спростить процедуру декларування й скоротить час її проходження, тому що митні брокери отримають можливість надавати необхідну документацію електронною поштою.

23. Спори, повязані із стягненням збитків, відшкодуванням шкоди, заподіяних в процесі реалізації прав і обовязків учасниками митних правовідносин.

Служба у митних органах є спеціалізованою державною службою, а митний орган має одночасно риси органу управління, правоохоронного органу, органу державної влади, які проявляються у різних правовідносинах за участю службових осіб митних органів (в тому числі і цивільних).

Відповідно до ч.3 п.2 статті 11 ЦКУ підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв’язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов’язана зі збитками.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за шкоду, завдану діями посадової особи в галузі виконавчо-розпорядчої діяльності, полягає в обов'язковому відшкодуванні збитків, спричинених неправомірними службовими діями (бездіяльністю) посадових осіб у сфері державного управління, органом державної влади, від імені, за дорученням якого посадова особа вчиняє службові дії в межах наданої компетенції. Цей обов'язок відповідальності державного органу за дії свого представника випливає з того, що посадова особа, державний службовець наділені часткою компетенції державного органу, тому останній має здійснювати контрольну функцію за діями своїх службових осіб.

За підставами виникнення виокремлюються такі дві групи деліктних зобов'язань, як загальний (генеральний) делікт та спеціальні делікти. Крім цього, враховується такий критерій як специфіка суб'єкту, діями чи бездіяльністю якого заподіяно шкоду, за яким виокремлюється особлива група правопорушень, пов'язаних із заподіянням шкоди незаконними діями державних органів та їх посадових осіб (актами влади), розмежовуються загальні та спеціальні підстави виникнення відносин внаслідок заподіяння шкоди працівниками митних органів.

Загальним випадком є завдання шкоди внаслідок неналежного виконання службових обов'язків. У цьому випадку суб'єктом, який заподіяв шкоду, може бути будь-яка службова особа (працівник) митних органів.

Оскільки відшкодування шкоди юридичною особою (митним органом), згідно з концепцією нового ЦК України, не є відповідальністю, а є засобом захисту цивільних прав, то ознакою нового підходу є перенесення ризику відшкодування шкоди на юридичну особу, де працює заподіювач. Таким чином, у разі судового спору відповідачем у таких справах буде виступати юридична особа — митний орган, а службова особа митного органу має притягуватися як третя особа. Матеріальне становище останнього значення не має, оскільки відповідальність перед потерпілим для нього не настає. Службова особа, яка завдала шкоди, відповідає перед юридичною особою, яка відшкодувала за неї завдану шкоду, у регресному порядку, якщо мають місце передбачені ст. 1166 ЦК України умови відповідальності. Розмір відшкодування визначається законодавством, яке регулює відносини службовця з організацією, де він працює (Стосовно служби в митних органах такий закон ще тільки має бути прийнятим).

Спеціальні підстави відшкодування шкоди, завданої службовими особами митних органів - випадки коли шкода заподіяна ними при виконанні спеціальних службових обов'язків у галузі управління та при проведенні митного розслідування, тобто коли вони виступають як спеціальні суб'єкти заподіяння шкоди.

Збитки вчиняються, як правило, не безпосередніми діями службових осіб митних органів (за винятком незаконного вилучення майна або протиправного привласнення митником майна потерпілої особи), а в результаті неправомірного порушення на підставі подання службовою особою митних органів карної справи про контрабанду та наступного засудження невинної особи.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає в тому випадку, коли дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду були незаконними. Щодо визначення суб'єктного складу правовідносин, що виникають, то при його аналізові науковцями було запропоновано (Калєтнік Г.Г)закріпити у новому Цивільно-процесуальному кодексі України положення про те, що стороною у спорі можуть бути не тільки фізичні та юридичні особи, а також держава, справи якої у судах ведуть відповідні органи державної влади.

Прикладом таких спорів за участю МО, можна навести справу за позовом ТОВ “РВПГ МІТ” ДО Ягодинської митниці про стягнення з митниці майнової шкоди, а саме: вартості пошкодженого товару; витрат на міжнародний переказ грошових коштів продавцю товару, за послуги банку за купівлю іноземної валюти; відрахувань до Пенсійного фонду України; орендної плати за залізничний вагон.

В процесі розгляду справи було встановлено, що обов’язковою умовою відповідальності Ягодинської митниці є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою цього митного органу, яка полягала в неправомірному простроченні неповернення товару власнику або в порушенні умов його зберігання, та призвела до погіршення якості товару, закінчення строку придатності, гарантійного строку товару тощо, і завданою власнику шкодою. За правовою природою, відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності і потребують від кредитора доведення наявності шкоди (збитків) та причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками). Все зазначене позивачем як обґрунтування нанесення відповідачем. В задоволенні позову було відмовлено.

24.

25. Особливості застосуванння норм митного законодавства для захисту прав інтелектуальної власності

З метою вдосконалення процедур контролю за переміщенням через митний кордон України товарів що містять об єкти права інтелектуальної власності їх реєстрації видано нормативно-правові акти якими внесено зміни до законодавства України з питань митної справи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності — Закон України від 16.11.2006 359-V Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України) та постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 622 Питання реєстрації об єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі отримання інформації та взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товарів за ініціативи митного органу.

Положення згаданих нормативно-правових актів базуються на положеннях Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (далі — Угода ТРІПС) що є однією з 28 Угод системи ГАТТ/СОТ та направлені на гармонізацію митного законодавства України у сфері захисту прав інтелектуальної власності із загальноприйнятими в європейській та світовій практиці нормами та стандартами.

Основні зміни та доповнення внесені до Митного кодексу України Законом України від 16.11.2006 359-V стосуються:

? установлення відповідальності правовласника перед власником товару митне оформлення якого призупинено але факт порушення прав інтелектуальної власності не доведено (відповідна норма передбачена статтею 56 Угоди ТРІПС);

? надання права митним органам призупиняти митне оформлення товару за власною ініціативою в разі переміщення через митний кордон України товару щодо якого не подано заяву про сприяння захисту майнових прав на об єкт права інтелектуальної власності але є достатні підстави вважати що під час його переміщення може бути порушено право на об єкт права інтелектуальної власності (застосування дії Ex Offici що передбачена статтею 58 Угоди ТРІПС);

? застосування вимог які містяться у статті 59 Угоди ТРІПС та стосуються заборони вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності. Розпорядження такими товарами буде здійснюватися на підставі рішення суду за результатами встановлення факту порушення прав інтелектуальної власності;

? незастосування заходів пов язаних з призупиненням митного контролю й митного оформлення щодо товарів що містять об єкти права інтелектуальної власності та переміщуються через територію України транзитом чи ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї фізичними особами для власного використання і не призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності пересилаються в міжнародних поштових та експрес- відправленнях (стаття 60 Угоди ТРІПС).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 622 запроваджено Порядок реєстрації об єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі. Відповідно до Порядку який діяв до прийняття змін до Митного кодексу України Держмитслужбою України здійснювалася реєстрація товарів що містять об єкти права інтелектуальної власності. Реєстрація товарів що містять об єкти права інтелектуальної власності не в повній мірі забезпечувала захист прав інтелектуальної власності широкого загалу суб єктів господарювання оскільки така процедура була досить складною й потребувала подання заяви по кожному з товарів навіть з одним й тим самим об єктом права інтелектуальної власності.

Відповідно до законодавства Європейського Союзу Російської Федерації та інших країн митними органами здійснюється реєстрація саме об єктів права інтелектуальної власності в зв язку з чим є логічним запровадження відповідних норм в митному законодавстві України. В зв язку із зміною порядку реєстрації у митному реєстрі та з метою забезпечення вимог щодо забезпечення вступу України до СОТ скасовано вимогу щодо сплати митних зборів які справлялися за внесення товарів що містять об єкти права інтелектуальної власності до митного реєстру за продовження терміну реєстрації та внесення змін до такого реєстру.

Проект МКУ визначає: контрафактні товари - товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території є порушенням прав інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону. Стаття 398. Митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності Центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи веде митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на підставі заяв правовласників. Після реєстрації об’єкта права інтелектуальної власності, що охороняється відповідно до закону, в митному реєстрі митні органи на підставі даних такого реєстру вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів.

про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власностіНорми, що регулюють відносини у сфері права інтелектуальної власності, містяться також законах, України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", "Про племінну справу у тваринництві", "Про науково-технічну інформацію", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державне регулювання у сфері трансферу технологій", "Про лікарські засоби"Закону України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", Закону України "Про охорону прав на сорти рослин", Закону України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем".

26. Проблемні питання, повязані зі здійсненням митних процедур у морських портах.

Уперше на державному рівні категорія “митні процедури” була визначена у 1998 р. в Наказі ДМСУ де вони розумілися як контроль за дотриманням порядку переміщення товарів, їх огляд, оформлення документів, накладення митного забезпечення, перевірка правильності заповнення вантажної митної декларації, нарахування сум, що підлягають сплаті, підготовка статистичних даних та інші дії, що виконуються митними органами України відповідно до її законодавства в галузі митної справи.

МКУ: п.19 ст.1 якого митні процедури – це операції, пов’язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, їх митного оформлення, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Митні органи здійснюють митні процедури в зонах митного контролю на території морських та річкових портів, а також в акваторії портів, відкритих для міжнародних перевезень. Зони митного контролю розташовуються в межах, відведених адміністрацією цих портів, територій та акваторій.

Порядок створення та функціонування зон митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмів і приміщень, де знаходяться товари, стосовно яких відсутні підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України.

Залежно від водотоннажності і призначення суден закордонного плавання їх митне оформлення проводиться в строк, який визначається керівником відповідного органу охорони державного кордону України та іншими контрольними службами.

Митне оформлення суден закордонного плавання здійснюється цілодобово у порядку їх прибуття.

Райони розвантаження та завантаження суден закордонного плавання, посадки та висадки пасажирів цих суден, а також місця стоянки суден для здійснення митного контролю визначаються адміністрацією порту з урахуванням функціональної і технологічної діяльності порту та за поданням митного органу, погодженим з органом охорони державного кордону України.

Вивантаження товарів із суден закордонного плавання та завантаження товарів на зазначені судна здійснюються з дозволу митного органу та під його контролем згідно з товаросупровідними документами. Пропуск через митний кордон України товарів, що перевозяться в міжнародному водному сполученні, здійснюється на підставі оформлених митних декларацій.

Судно закордонного плавання, яке заходить у відкритий для міжнародних водних перевезень порт для поповнення запасів води, палива, продовольства, проведення термінових ремонтних робіт на строк до двох діб, митному оформленню не підлягає, але перебуває під митним контролем до його відправлення. Товари, які завантажуються на це судно, підлягають митному оформленню на загальних підставах.

Судна каботажного плавання, що плавають під Державним Прапором України, а також судна каботажного плавання, що плавають під іноземним прапором, за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, перебувають під митним контролем протягом усього часу каботажу. Митне оформлення таких суден здійснюється документально після повернення з рейсу на підставі письмового повідомлення капітана судна про те, що судно під час рейсу не заходило в порти інших держав і не причалювало до суден закордонного плавання, а при виході в рейс - що цим рейсом не передбачається захід до портів інших держав та швартування до суден закордонного плавання.

Митне оформлення рибної продукції, виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну, здійснюється без оформлення вантажної митної декларації. Оподаткування зазначеної продукції здійснюється відповідно до законів України.

Якщо судно під час рейсу з будь-якої причини заходило в порти інших держав або швартувалося до суден закордонного плавання, воно підлягає митному контролю на загальних підставах.

Митне оформлення придбаного або побудованого резидентом за межами митної території України судна здійснюється після набуття резидентом права власності на таке судно в режимі імпорту під час його першого заходу в один з українських портів.

Митне оформлення придбаного нерезидентом на митній території України судна здійснюється в режимі експорту, якщо таке судно вивозиться за межі митної території України, або в режимі тимчасового ввезення, якщо таке судно використовується на митній території України.

Органи управління портом не дозволяють капітанові судна закордонного плавання виходити з акваторії порту без відмітки митного органу на відповідному судновому документі.

Для тимчасового відходу судна із порту у зв'язку з дією непереборної сили, стихійним лихом, а також з метою рятування людей дозвіл митного органу не обов'язковий.

Є.В. Додін підкреслює, що у вітчизняних і зарубіжний наукових правових джерелах не згадуються спеціальні види митних процедур на морському транспорті. Однак, на його думку, в митних операціях (які можна віднести до специфічних процедур) є всі підстави виокремити в самостійну групу процедури, що не вписуються в загальні нормативи (стандарти) митних процедур на морському транспорті. До них слід віднести митні процедури, що здійснюються стосовно пасажирських, воєнних, риболовецьких та інших суден.

Отже, можна стверджувати, що митні процедури на морському транспорті становлять вкрай важливу сферу для держави, вони мають могутній потенціал і виступають важливим чинником економічної безпеки України. Однак для ефективного їх здійснення необхідне законодавче регулювання й забезпечення законності якісно вищого рівня, ніж те, що існує на сьогодні. Отже, окремого детального розгляду потребують особливості забезпечення законності при провадженні митних процедур на морському транспорті й питання його вдосконалення.

Проблеми: - Морський транспорт порівняно з іншими видами транспорту має суттєву специфіку, зокрема: складна система побудови (яка може змінюватися залежно з призначенням судна), значні розміри, чимала кількість механізмів і місць, де можна сховати товари, предмети тощо. - проблеми наділення митних органів повноваженнями провадити ОРД і надання їм статусу правоохоронного органу. - Проблема комплексної перевірки всіх товарів, що переміщуються на морському транспорті.

Шляхи вирішення: Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон» розроблено Міністерством транспорту та зв'язку України з метою удосконалення процедур оформлення вантажів у контейнерах, розвитку транспортної інфраструктури міжнародного значення, що сприятиме реалізації державної політики щодо ефективного транспортного забезпечення національної економіки, збільшення надходжень до Державного бюджету України від збільшення обсягів контейнерообігу та кількості суднозаходів суден-контейнеровозів до вітчизняних морських торговельних портів.

Альтернативний спосіб досягнення цілей - розвиток розгалуженої системи «сухих портів» у припортовій зоні із цілодобовим режимом оформлення, «єдиними офісами», виробничими і трудовими ресурсами та цінами на послуги, що забезпечать конкурентноздатність усього логістичного ланцюга проходження вантажів у контейнерах. Необхідним є також внесення відповідних змін у низку нормативно-правових актів, насамперед, у Митний Кодекс України. Але вжиття таких заходів потребує багато часу та коштів в той час, як вже сьогодні є нагальна необхідність створення максимально сприятливих умов для прискорення процедур та здешевлення послуг, пов'язаних із оформленням вантажів у контейнерах, що прибувають на митну територію України морським транспортом.

27. Практичні проблеми внутрішнього та міжнародного митного транзиту.

Статут про свободу транзиту, що ж додатком до Барселонської конвенції, визначає транзит як товари, а також судна та інші т/з вважаються такими, що знаходяться в транзиті через територію держави, коли перетинання такої території є лише однією частиною шляху, який розпочався і закінчується за межами кордону держави, через територію якої здійснюється транзит.

ГАТТ визначає транзит – товари, а також судна та інші т/з вважаються такими, що знаходяться в транзиті через територію країни, коли перевезення через таку територію, за наявності чи відсутності перевантаження, складування, подрібнення партій чи зміну видів транспорту, є лише частиною повного маршруту, який розпочався і закінчується за межами кордону держави, через територію якої здійснюється рух вантажу.

П.2 ст. 15 МКУ визначав транзит як переміщення товарів та інших предметів під митним контролем через територію України між двома або в межах одного пункту пропуску. Недоліки цього визначення: не визначено, що товари переміщуються саме митною територією, з визначення випливає, що транзитом є переміщення між митними органами, розташованими на митному кордоні, не знайшло відображення правило невикористання товарів, що переміщуються та звільнення від сплати мита та платежів.

Ст.. 155 поділяє транзит на внутрішній та прохідний (міжнародний).

Прохідний митний транзит – переміщення товарів під митним контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, до іншого пункту пропуску на митному кордоні України.

Внутрішнім транзитом вважається: 1) від пункту пропуску на митному кордоні України, до митного органу на території України; 2) від митного органу на митній території України до пункту пропуску на кордоні; 3) від одного митного органу на митній території України до іншого митного органу на території України.

Проблеми, які можуть виникнути при здійсненні транзиту можна виділити наступні: 1) проблема заходів гарантування доставки товарів; 2) відсутність механізму сплати митних платежів при порушенні умов транзиту; 3) необхідність закріплення правила заповнення ВМД типу “транзит” виключно в електронному вигляді, враховуючи те, що проект закону “Про електронні документи та електронний документообіг”, нормами якого підтверджено юридичну силу електронного документу; 4) контроль за переміщенням товарів в режимі транзиту здійснюється за допомогою електронної системи контролю; 5) митною службою України використовуються додаткові заходи гарантування доставки підакцизних товарів в митниці призначення; Напрямком вдосконалення контрольованості транзитних перевезень є впровадження принципово нової та сучасної електронної системи NCTS – нова комп’ютеризована транзитна система. Система NCTS використовується практично всіма країнами – членами Європейського Союзу, Російською Федерацією та іншими державами. Серед інших очевидних переваг даної системи в частині поліпшення ефективності контролю за товарами, що переміщуються під митним контролем, є те, що вона функціонально є відкритою для всіх митних адміністрацій – учасників транзиту, для суб’єктів господарювання відправника та отримувача, а також для зацікавлених сторін – учасників транзиту. Принцип відкритості для перегляду фактичного стану переміщення є гарантією недопущення будь-яких маніпуляцій з товарами та транспортними засобами.

Для прискорення інтеграції транспортно-митної інфраструктури України в систему міжнародних транспортних коридорів необхідно забезпечити реалізацію проектів формування національної мережі міжнародних транспортних коридорів і створити економічні механізми стимулювання розвитку міжнародного транзиту територією України та запровадити сучасні технології організації спільного контролю та пропуску товарів при перетині державних кордонів на основі міжнародного співробітництва.

28. Особливості надання митних послуг дипломатичним представництвам.

1. Дипломатичні представництва іноземних держав в Україні за умови дотримання встановленого цим Кодексом порядку переміщення товарів через митний кордон України (у тому числі вимог, передбачених статтею 319 цього Кодексу) можуть ввозити на митну територію України та вивозити з її митної території товари, призначені для офіційного (службового) користування цих представництв із звільненням від митного огляду та сплати митних платежів.

2. Моторні транспортні засоби, призначені для офіційного (службового) користування дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, можуть ввозитися цими представництвами на умовах, зазначених у частині першій цієї статті, в кількості, необхідній для забезпечення їх функціонування, але не більше від кількості членів дипломатичного персоналу представництва, а також двох додаткових транспортних засобів.. Глава дипломатичного представництва іноземної держави та члени дипломатичного персоналу представництва, а також члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, за умови, що вони не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, можуть ввозити в Україну товари, призначені для особистого користування, включаючи предмети початкового облаштування, та вивозити з України товари, призначені для особистого користування, включаючи придбані на митній території України, з дотриманням встановленого цим Кодексом порядку їх переміщення через митний кордон України (у тому числі вимог, передбачених статтею 319 цього Кодексу) та зі звільненням від сплати митних платежів.

2. Особистий багаж глави дипломатичного представництва іноземної держави, членів дипломатичного персоналу представництва, а також членів їхніх сімей, які проживають разом з ними, звільняється від митного огляду, якщо немає достатніх підстав вважати, що він містить товари, не призначені для особистого користування, або товари, ввезення (вивезення) яких заборонене законом або регулюється карантинними та іншими спеціальними правилами. Такий огляд повинен здійснюватися тільки в присутності зазначених у цій статті осіб або їх уповноважених представників та за письмовим розпорядженням керівника відповідного митного органу чи особи, яка виконує його обов'язки.

3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть ввозити в Україну моторні транспортні засоби, призначені для особистого користування, з дотриманням встановленого цим Кодексом порядку їх переміщення через митний кордон України та зі звільненням від сплати митних платежів у кількості, що не перевищує:

1) двох одиниць для глави представництва;

2) однієї одиниці для кожного члена дипломатичного персоналу представництва;

3) однієї одиниці для кожного повнолітнього члена сім'ї глави представництва та членів дипломатичного персоналу.

29. Особливості класифікації товарів відповідно до УКТ ЗЕД.

Відповідно до преамбули Закону України «Про Митний тариф України» Митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Частиною 2 статті 312 Митного кодексу України визначено, що ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2, 4 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863 встановлено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів. Держмитслужба забезпечує ведення УКТЗЕД.

Дата добавления: 2015-10-21