Проблеми застосування митного законодавства» 3 страница

18. Форми правового пізнання посадових осіб митних органів.

Застосування правових норм має організуючий техніко-юридичний аспект. Професійна діяльність здійснюється в спеціальних процедурно-процесуальних формах, які закріплені в діючому законодавстві. Сюди відноситься пізнання і аналіз справ, збирання і оцінка доказів, процедура винесення рішень і т.п. Правове пізнання складається із двох головних різновидів: 1) пізнання правових норм — юридична основа застосування права; 2) пізнання фактичних обставин справи — фактична основа справи.

Правове пізнання може бути безпосереднім і опосередкованим.

Слід підкреслити, що в законі і правозастосувальній діяльності часто вживаються такі поняття як «фак­тичні дані» і «обставини справи». їх іноді ототожнюють, хоча вони в певній мірі відрізняються.

У правовому пізнанні метод узагальнення використовується у формі: а) узагальнення професійного досвіду на підставі аналізу конкретних випадків (справ); б) теоретичного узагальнення практики державного будівництва і реалізації права в діях суб'єктів правовідносин (створення теорії права); в) узагальнення емпіричних, галузевих теорій права.

19. Категорії спорів, пов’язаних із застосуванням митного законодавства України

Митні правовідносини виокремлюються специфікою законодавства, що поєднує в собі норми податкового, фінансового, адміністративного, митного права. Вищим адміністративним судом це підкреслено узагальненням відповідної практики та направленням судам оглядового листа “Про деякі питання практики вирішення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства… ” Митні органи, це спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, і є тими суб’єктами владних повноважень, що приймають рішення від імені держави в галузі митної справи, важливим є апробація дієвого механізму оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних органів в разі порушення ними прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що передбачає КАСУ. Практика адміністративних судів при розгляді справ за участю митних органів здебільшого визначається оскарженням рішень митного органу про видачу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон. Тобто, предметом розгляду є спори, що віднесені до компетенції адміністративних судів згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України («спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій, бездіяльності»).

Компетенція адміністративних судів поширюється на право вирішувати спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби (п.2) ч.1 ст.17 КАС України).

Є теоретична можливість виникнення спорів за участю митного органу з приводу укладення та виконання адміністративного договору (п.3) ч.1 ст.17).

Як суб’єкт владних повноважень митний орган може бути стороною у спорі з іншим таким суб’єктом з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень. Такі спори, згідно п.3 ч.1 ст.17 КАСУ підвідомчі адміністративним судам.

Категорії справ про оскарження постанови митного органу про притягнення особи до адмін. відповідальності за ПМП.

1) Спори, пов’язані із визначенням митної вартості товарів, що імпортуються в Україну

2) спори, ініційовані позовами про визнання недійсними рішень митниці про визначення класифікаційного коду товару за Українською класифікацією товарів зов нішньоекономічної діяльності. Як правило, спори виникають при проведенні митним органом класифікації товару за кодом з більшою ставкою сплати ввізного мита.

3) справи про застосування (не застосування) пільг в оподаткуванні та митному оформлення (часто, позови подаються суб’єктами ЗЕД з іноземними інвестиціями, виробниками сільськогосподарського продукції).

4) справи про законність та обґрунтованість відмов у митному оформленні і дозволів на тимчасове ввезення (вивезення) товарів (наприклад, марок акцизного збору іноземного виробництва) з умовним повним звільненням від оподаткування.

5) Спори, пов’язані із стягненням збитків, відшкодуванням шкоди, заподіяних у процесі реалізації парв і обов’язків учасників митних правовідносин.

Вирішуючи митно-правові скори, суди поновлюють порушені права громадян, а також систематично аналізують умови виникнення недоліків у діяльності митників, сповіщають про цс зацікавлені органи, що є дійсно важливим чинником поліпшення роботи державного апарату митної системи. У цьому розумінні судовий контроль над актами застосування норм митного права е формою співпраці між судовими й митними органами при забезпеченні законності в царині митпої справи.

Митні правовідносини виокремлюються специфікою законодавства, що поєд_нує в собі норми податкового, фінансового, адміністративного, митного права.Вищим адміністративним судом це підкреслено узагальненням відповідної прак_тики та направленням судам оглядового листа “Про деякі питання практикивирішення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства… ” Зупинимось на аналізі тих категорій справ, де стороною в спорі може бутимитний орган, як орган державної влади, або його посадова особа. З огляду настановлення адміністративного судочинства, нетривалої практики застосування

КАСУ наукового аналізу компетенції адміністративних судів щодо вирішенняспорів за участю митних органів здійснено в повному обсязі не було.Митні органи, це спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі мит_ної справи, і є тими суб’єктами владних повноважень, що приймають рішення від імені

держави в галузі митної справи, важливим є апробація дієвого механізму оскарженнярішень, дій чи бездіяльності митних органів в разі порушення ними прав, свобод тазаконних інтересів фізичних та юридичних осіб, що передбачає КАСУ.Практика адміністративних судів при розгляді справ за участю митних органівздебільшого визначається оскарженням рішень митного органу про видачукартки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропускутоварів і транспортних засобів через митний кордон. Тобто, предметом розглядує спори, що віднесені до компетенції адміністративних судів згідно п.1 ч.1 ст.17КАС України («спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повно_Слід відмітити, що за межами уваги названого вище оглядового листа ВАСУ відвід 23.04.2008 № 720/100/13_08 залишились ще кілька категорій судових справ,де, як учасник, може фігурувати митний орган. Йдеться про компетенцію адмініст_ративних судів вирішувати спори з приводу прийняття громадян на публічну службу,її проходження та звільнення з публічної служби (п.2) ч.1 ст.17 КАС України). Поняттяпублічної служби розкрито через перелік її різновидів у п.15 ст.3 КАС України. Томуспори, пов’язані з прийняттям, проходженням та звільненням зі служби в митнихорганах посадових осіб (правовий статус яких визначається Законом України «Продержавну службу») відносяться до компетенції адміністративних судів.

Є теоретична можливість виникнення спорів за участю митного органу зприводу укладення та виконання адміністративного договору (п.3) ч.1 ст.17).В загальному обсягу спорів, що підвідомчі адміністративним судам, спориміж суб’єктами владних повноважень щодо виконання, зміни та розірвання адмі_ністративних договорів становлять найменшу частинуЯк суб’єкт владних повноважень митний орган може бути стороною у споріз іншим таким суб’єктом з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управлін_ня, в тому числі делегованих повноважень. Такі спори, згідно п.3 ч.1 ст.17 КАСУпідвідомчі адміністративним судам.Важливо вказати на норми, що виключають з компетенції адміністративнихсудів розгляд публічно_правових справ, про накладення адміністративних стягнень(п.3) ч.2 ст.17), а митні органи здійснюють адміністративні провадження у справахпро порушення митних правил і за нормами Митного кодексу, і за нормами КУпАП.Однак тут же ми наголошуємо і на нормі п.2 ч.1 ст.18 КАС України, де визначається,що «усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктіввладних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідаль_ності» відносяться до предметної підсудності адміністративних справ. Тобто єможливість оскаржити за КАС України постанову митного органу у справі пропорушення митних правил якрішення орану влади.Вказується на категорії справ про оскарження постанови митного органу пропритягнення особи до адмінвідповідальності за порушення митних правил (ст. 355МК). Ідеться про заявлення в ВМД неправдивих відомостей і надання до митного

органу документів із такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків зборів у строк, встановлений законодавством. Зазвичай суб’єктом такого право_порушення виступають митні брокери, які на підставі договору про надання митнихпослуг, здійснюють митне оформлення товарів замовників. Неодноразове притяг_нення таких осіб до відповідальності за порушення митних правил може призвести

до заборони надавати послуги митного брокера, тому оскарження постанов митницідля них є принциповим питанням, особливо коли адмінстягнення безпідставне [8].Повертаємось до основної категорії спорів за участю митних органів, щорозглядаються в порядку адміністративного судочинства (про застосування

судами митного законодавства).Відкритий реєстр судових рішень [9], окремі судові рішення та узагальненнясудової практики Вищого адміністративного суду [10] вказують на можливістьвиділення наступних категорій спорів.В першу чергу, це спори, пов’язані із визначенням митної вартості товарів,

що імпортуються в Україну (зрозуміло, що позивач – суб’єкт зовнішньо_еко_номічної діяльності до відповідача – митниці з вимогою здійснити митне оформ_лення за тим методом, що обрав, як прийнятний, імпортер). Друга група спорів, як і перша, виникає, здебільшого, через розміри митних пла_тежів, _ це спори, ініційовані позовами про визнання недійсними рішень митниці провизначення класифікаційного коду товару за Українською класифікацією товарів зов_нішньоекономічної діяльності. Як правило, спори виникають при проведенні митниморганом класифікації товару за кодом з більшою ставкою сплати ввізного мита.Третю групу спорів за позовами до митних органів складають справи прозастосування (не застосування) пільг в оподаткуванні та митному оформлення(часто, позови подаються суб’єктами ЗЕД з іноземними інвестиціями, вироб_никами сільськогосподарського продукції).Адміністративні суди вирішують справи про законність та обґрунтованістьвідмов у митному оформленні і дозволів на тимчасове ввезення (вивезення)товарів (наприклад, марок акцизного збору іноземного виробництва) з умовним

повним звільненням від оподаткування.Аналіз роботи митних органів, вказує на значну кількість оскаржень в порядкуадміністративного судочинства таких актів митних органів, як «Акт камеральноїперевірки платника податків» на підставі яких можливим є здійснення донарахуваньподатків та зборів митними органами. На такі види спорів звертає увагу Центральнийапарат ДМСУ (Лист ДМСУ від 25.12.2007 N 11/8_27/13089_ЕП) Спори щодо визначення митної вартості товару.Як свідчать дані судової статистики, зазначена категорія спорів є найпоширенішою. Вирішуючи дану категорію спорів, адміністративні суди керуються положеннями Митного кодексу України, зокрема щодо митної вартості.Разом з тим, мали місце і позиція судів при вирішенні даної категорії спорів, що призводило до скасувань судових рішень. Таким прикладом є справа № 0670/6428/11, де Житомирський окружний адміністративний суд, задовольняючи частково позов Національного банку України в особі Фабрики банкнотного паперу Національного банку України до Житомирської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про визнання дій, рішень протиправними та стягнення коштів,дійшов висновків про те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що між митним органом та декларантом відбулися консультації з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.Спори щодо визначення коду товару за УКТЗЕДРозглядаючи дану категорії спорів суди керувались Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД, якими визначено, що Правило 1 передбачає, що для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти найменування та примітки не вимагають іншого, відповідно до таких положень:

Правило 2. а) будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції на будь-який товар стосується також некомплектних чи незавершених товарів, за умови, що вони мають основні характеристики комплектних чи завершених товарів. Це Правило застосовується при посиланні на комплектний чи завершений товар (чи такий, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим Правилом), поданий незібраним чи розібраним.Правило 2. б) визначає, що будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції на будь-який матеріал чи сировину стосується також сумішей або сполучень цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи сировини розглядається як посилання на товари, які повністю або частково складаються з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товарів, які складаються більше ніж з одного матеріалу чи речовини, проводиться відповідно до Правила 3.Згідно Правила 3 у разі коли згідно з Правилом 2 б) або з будь-яких інших причин товари на перший погляд можна віднести до двох або більше товарних позицій, класифікація таких товарів проводиться таким чином: перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис (Правило 3а).З огляду на викладене, зазначеними Правилами передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару (для прикладу, постанова ЖААС у справі №0670/8476/11 від 02.02.2012 р.).

Також суди враховували, що відповідно до Митного кодексу повноваження щодо класифікації товарів віднесено до повноважень митних органів та не віднесено до повноважень інших державних органів, наприклад Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення, а тому видані цими органами свідоцтва про державну реєстрацію, не можуть бути безспірним підтвердженням класифікації товару під час його ввезення на митну територію України (постанова ЖААС у справі №0670/6368/11 від 15.05.2012р.).

Крім того, суди притримуються позиції, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов’язань у зв’язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару (як приклад, постанови ЖААС у справах №0670/4239/11 від 26.01.2012р. та №0670/7606/11 від 14.02.2012 р.).

20. Актуальні проблеми застосування правових норм, що регламентують статус митного брокера і процедуру митного декларування\

Удосконалення митного законодавства вимагає встановлення порядку діяльності підприємств, що надають посередницькі послуги в галузі митної справи. Реалії сьогодення вимагають наукового осмислення та визначення правового статусу митного брокера і митного перевізника як нових суб’єктів у митній сфері, що не наділені державно-владними повноваженнями).Відповідно до положень розділу 7 Митного кодексу України діяльність митних брокерів і митних перевізників визнається підприємницькою із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються під митним контролем. Тому дослідження питання нормативно-правових засад діяльності митного брокера та митного перевізника доцільно розпочинати з аналізу конституційного рівня регулювання даного виду підприємницької діяльності.
Аналізуючи конституційний рівень регулювання діяльності митних брокерів і митних перевізників, доцільно зазначити, що цей найвищий щабель означає те, що вся система як чинного митного, так і підприємницького законодавства базується на Конституції України і відповідає нормативним конституційним положенням, що мають вищу юридичну силу на території України.
Так, відповідно до ст. 42 Конституції України закріплено право кожного на заняття підприємницькою діяльністю, що не заборонена законом. При чому держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності та не допускає зловживання монопольним становищем. При цьому згідно з ст. 42 Конституції України першою особою в реалізації цього права є саме громадянин, тобто фізична особа. Фізична особа таке право може реалізовувати самостійно від свого імені чи через спеціальну правову конструкцію юридичної особи. Застосування останньої дозволяє їй кооперуватись у своїй діяльності з іншими фізичними чи юридичними особами.
Статті 176 та 182 Митного кодексу України визначають правовий статус митного брокера та митного перевізника як підприємства, але це не означає, що таку підприємницьку діяльність із надання послуг у сфері митної справи можуть здійснювати суто юридичні особи, адже відповідно до загальних положень Митного кодексу України (ст. 1, п. 26) під підприємством розуміють будь-яку юридичну особу, а також громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

21. Правові питання зони діяльності підприємства, що здійснє декларування на підставі договору.

підприємством, що здійснює декларування на підставі договору, розуміється підприємство, яке зареєстровано на території України, здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, зареєстровано в реєстрі підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, отримало свідоцтво про визнання підприємства декларантом та має у своєму штаті осіб, які отримали відповідні кваліфікаційні свідоцтва на право здійснення декларування (схема Документи, на підставі яких здійснюється декларування:

• договір про здійснення послуг з декларування;

• свідоцтво про визнання підприємства декларантом;

• кваліфікаційне свідоцтво особи, уповноваженої на декларування;

• облікова картка суб’єкта ЗЕД;

• паспорт особи, уповноваженої на декларування Основним документом, що дає право на здійснення послуг з декларування товарів, є договір, укладений у письмовій формі між суб’єктом ЗЕД та підприємством, яке здійснює декларування на договірній основі. За наявності такого договору підприємства-посередники мають право від свого імені й за дорученням суб’єкта ЗЕД самостійно декларувати товари та інші предмети, пред’являти їх митниці, подавати відповідні документи на них, забезпечувати сплату митних платежів та проводити в межах своєї компетенції інші дії, необхідні для митного оформлення та митного контролю таких вантажів.

Свідоцтво про визнання підприємства декларантом видається Держмитслужбою України. Для його отримання підприємство повинно попередньо подати митниці за місцем своєї державної реєстрації заяву на ім’я Голови Держмитслужби України та начальника митниці, нотаріально завірені копії установчих і реєстраційних документів та документи, що підтверджують сплату коштів на отримання свідоцтва про визнання підприємства декларантом.

Митниця після перевірки відповідності поданих документів вимогам Положення про діяльність підприємств готує лист-узгодження про доцільність видачі свідоцтва до Держмитслужби України для прийняття нею остаточного рішення.

Видане Держмитслужбою України свідоцтво діє безстрокове за умови щорічної перереєстрації, яка проводиться з 1 листопада до 31 грудня та за яку справляється збір у розмірі, установленому Кабінетом Міністрів України. Зона діяльності підприємства, що здійснює декларування на підставі договору, визначається у свідоцтві відповідно до місця розташування цього підприємства та його філій і представництв.

Важливим аспектом, який забезпечує функціонування підприємства, що здійснює декларування на підставі договору, є підготовка фахівців з декларування вантажів. Підставою для декларування такими особами є наявність у них Кваліфікаційного свідоцтва про визнання їх декларантами, а також зарахування їх до штату підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору.

22. Специфіка й проблематика застосування законодавства про електронне декларування

Початком запровадження в Україні процедури ЕД було прийняття Розпорядженням КМУ Концепції про створення багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця"

електронне декларування - здійснення декларування, митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів з використанням електронної ВМД та інших електронних документів.

Законодавчу базу з електронного декларування на сьогодні складають такі нормативні акти: ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», Наказ ДМСУ Про затвердження Тимчасового порядку організації, розповсюдження та використання електронного цифрового підпису в митній службі України, Про митний контроль та митне оформлення товарів, які декларуються з поданням вантажної митної декларації та документів контролю за переміщенням товарів у електронному вигляді, Умови електронного декларування. Також з метою напрацювання досвіду митного контролю та оформлення товарів із застосуванням електронних вантажних митних декларацій для подальшого впровадження електронного декларування товарів були проведні пілотні проекти з декларування, митного контролю та оформлення товарів із застосуванням електронних вантажних митних декларацій.

Варто зазначити, що Кіотська конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур визначає, що існують загальні для країн принципи побудови митного законодавства: 1)вибірковість митного контролю на основі аналізу та управління ризиками; 2) широке використання в рамках контролю принципу проведення контролю після випуску товарів за допомогою електронного декларування та використання в митному діловодстві новітніх інформаційних технологій, які істотно його прискорюють.

Проект МКУ також передбачає процедуру електронного декларування. Так, Глава 40 «Декларування» передбачає, що при застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватись як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

На сьогодні ставляться такі вимоги до суб’єкта ЗЕД:

1) суб’єкт ЗЕД має бути включеним до Реєстру підприємств, до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування

2) Підприємство повинно самостійно визначитись та придбати електронний цифровий підпис.

3) суб’єкт ЗЕД має попередити (офіційним листом) митний орган, в зоні діяльності якого воно знаходиться, про необхідність/бажання та практичну готовність до оформлення ЕПД

4) Підприємство може розпочинати застосування процедур електронного декларування тільки після отримання повідомлення від митного органу, в зоні діяльності якого воно знаходиться, про готовність до застосування процедур електронного декларування та після усного інформування відповідальних працівників Регіональної інформаційної митниці про узгодження з митним органом дати початку такого застосування.

5) Підприємство, має надати сертифікат відкритого ключа та сертифікати відповідного ЦСК митному органу

6) Підприємство має знати поштову адресу, на яку надсилається оформлена ЕПД

7) Провести попередню організаційно-технічну та методичну підготовку Підприємства та його працівників: ознайомитись та засвоїти вимоги експлуатаційної документації та методичних рекомендацій щодо використання брокерського програмного забезпечення; відпрацювати з розробниками брокерського ПЗ повний технологічний цикл створення ЕПД та ЕД з ЕЦП; виконати коректне налаштування на адресу (код) того підрозділу митного оформлення, який буде обробляти ЕПД та ЕД з ЕЦП; ознайомитись та засвоїти вимоги нормативно-правових, організаційно-розпорядчих документів Держмитслужби

8) отримати відкриті ключі з сертифікатами працівників того митного органу, при якому воно акредитоване

Вимоги до МО:

1) має провести попередні підготовчі заходи перед початком практичного використання процедур електронного декларування: Призначити відповідального; Отримати особисті ключі та сертифікати відкритих ключів користувачів ЕЦП у ЦСК ДМСУ;

2) Провести попередню підготовку митного органу та його працівників, що працюватимуть з ЕПД та ЕЦП: ознайомитись та засвоїти вимоги нормативно-правових та організаційно-розпорядчих документів; замінити первинні паролі на робочі; отримати необхідні сертифікати

3) Ознайомитись та засвоїти вимоги експлуатаційної документації ПІК “Інспектор-2006” в частині роботи з ЕПД та ЕЦП

4) Митний орган, який виконав необхідні підготовчі заходи з опрацювання та оформлення ЕПД у повному обсязі, має поінформувати листом суб’єктів ЗЕД, які виявили бажання та готовність до застосування процедур електронного декларування.

Але на сьогодні залишаються і проблемні моменти і неузгодженості в законодавстві щодо процедури ЕД. До них, наприклад, можна віднести положення Порядку державної реєстрації транспортних засобів, які були ввезені на митну територію України, який передбачає, що державна реєстрація таких автомобілів здійснюється на підставі подання ВМД, що завірена печаткою посадової особи митного органа. Зрозуміло, що відсутність паперового документа унеможливлює проведення державної реєстрації. Тож оформлення транспортних засобів з використанням електронної ВМД є технічно можливим, але на даний час законодавчо невизначеним.

Раніше також існувала проблема, пов’язана із взаємодією митних та податкових органів: Закон України «Про ПДВ» передбачав подання до податкових органів оригіналу ВМД. ПКУ, який скасував вищезгаданий закон, містить більш загальну норму, що експорт має бути підтверджений оформленою в установленому порядку вантажною митною декларацією. Тобто скасована прив’язка до паперового примірника ВМД.

З метою прискорення товарообігу, скорочення часу митного оформлення, а також для запровадження безпаперових технологій митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів відповідно до наказу Держмитслужби від 15 вересня 2004 р. за № 671 затверджені Тимчасові правила митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів що декларуються з поданням вантажної митної декларації в електронній формі, та запроваджується експеримент з використання електронної форми декларування. Правила визначають особливості проведення митного контролю й митного оформлення під час декларування в електронній формі товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до установленого порядку, шляхом подання вантажної митної декларації в електронній формі (ЕВМД), зокрема, у випадках декларування товарів і транспортних засобів із застосуванням загальної вантажної митної декларації.Загалом електронна форма декларування товарів хоча і передбачалася Положенням про вантажну митну декларацію), проте досі в Україні не застосовувалась, позаяк не існувало законодавчих підстав для застосування електронного документообігу, однак, із прийняттям законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” і “Про електронний цифровий підпис” такі підстави були створені. Тимчасові правила застосовуються тільки при митному оформленні товарів і транспортних засобів у митному режимі експорту. Як зазначалось, обов'язковим реквізитом електронних документів, визначених у цих Правилах, є електронний цифровий підпис (ЕЦП): документ, не засвідчений ЕЦП, не прийматиметься до митного оформлення. При цьому під час приймання електронних документів повинна дотримуватись відповідна процедура перевірки ЕЦП із використанням програмного забезпечення, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документа. Слід сказати, що дія Правил поширюється винятково на суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що беруть участь в експерименті, за їх згодою і за умови укладення відповідного договору. Крім цього, митні органи можуть запитувати у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності паперові примірники документів, необхідних для митних цілей, для додаткової перевірки відомостей, заявлених в електронній формі, а також документи, необхідні для розміщення задекларованих товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим (зокрема, документи, що є підставою для застосування пільг з оподаткування під час митного оформлення, відповідно до законодавства України подаються обов'язково).Щодо електронної ВМД, то вона може застосовуватись, якщо: 1) товари і транспортні засоби вивозяться за контрактами, які передбачають оплату таких товарів і транспортних засобів винятково в грошовій формі; 2) визначення митної вартості товарів і транспортних засобів здійснюється за ціною договору щодо товарів і транспортних засобів, які експортуються; 3) експортуються товари власного виробництва; 4) всі необхідні для митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів документи можуть бути представлені в електронному вигляді. Зауважимо, що у разі відсутності першої, другої чи третьої умови митне оформлення товарів і транспортних засобів здійснюється у звичайному порядку. За відсутності ж четвертої умови митний орган наступного робочого дня повідомляє декларанта про скасування реєстрації ЕВМД і пропонує подати нову декларацію або підтверджує можливість подання паперових примірників документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення у той само день.Водночас, ЕВМД не може застосовуватись, якщо: при експорті (вивезенні) товарів і транспортних засобів застосовуються заходи нетарифного регулювання (квотування, ліцензування, сертифікація); керівники та інші працівники підприємства-експортера, що бере участь у експерименті, протягом двох років, що передують моменту проведення експерименту, порушували законодавство України з питань митної справи під час виконання ними трудових обов'язків.Митне оформлення і митний контроль товарів і транспортних засобів здійснюються з використанням автоматизованої інформаційної системи обробки відомостей в електронній формі (АІС). Інформаційна взаємодія в рамках АІС між підсистемами декларанта і митного органу здійснюється з використанням повідомлень в електронній формі, засвідчених ЕЦП (авторизовані повідомлення).Власне декларування товарів і транспортних засобів з використанням ЕВМД здійснюється у такому порядку. Декларант після представлення митному органу товарів і транспортних засобів у терміни, встановлені законодавством України, формує з використанням підсистеми декларанта ЕВМД, накладає на них ЕЦП і передає у вузол обробки інформації митного органу. ЕВМД заповнюється відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів, і Порядку заповнення граф періодичної митної декларації. У вузлі обробки інформації митного органу в автоматичному режимі перевіряється дійсність ЕЦП декларанта і проводиться форматно-логічний контроль (ФЛК) відповідності ЕВМД структурі й формату даних, установлених Держмитслужбою України, у результаті якого ЕВМД приймається або не приймається для подальшої обробки.уповноважена посадова особа митного органу після завершення митного оформлення й ухвалення рішення про випуск товарів і транспортних засобів відповідно до заявленого митного режиму здійснює таке: проставляє відповідні відмітки в ЕВМД за допомогою автоматизованого робочого місця митного контролю і митного оформлення (АРМ МКМО); передає ЕВМД з АРМ МКМО у вузол обробки інформації митного органу; за допомогою програмних засобів вузла обробки інформації підтверджує завершення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів ЕЦП, роздруковує ЕВМД на бланках уніфікованого адміністративного документа, виготовлених за допомогою комп'ютера, і проставляє в графі “В” основного й додаткових аркушів ВМД відбитки особистої номерної печатки, завіряє їх особистим підписом та вчиняє запис “Електронне декларування”. Роздрукований примірник ЕВМД застосовується для отримання зобов'язання від особи, що приймає задекларовані товари до перевезення, щодо доставки цих товарів і транспортних засобів у митницю призначення.берігання ЕВМД здійснюється у вузлі обробки інформації митного органу без права внесення змін до неї. Зберігання ж паперового примірника ЕВМД, а також паперових примірників документів, представлених декларантом під час митного оформлення, здійснюється відповідно до вимог Порядку.Слід також зауважити, що для організації декларування товарів і транспортних засобів у електронній формі митний орган доводить до відома декларанта вимоги до апаратних, системних, мережевих і телекомунікаційних засобів, програмного забезпечення, засобів захисту інформації, необхідні для організації підсистеми декларанта і забезпечення інтерфейсу з підсистемою митного органу, а також передає декларанту для встановлення програмне забезпечення, експлуатаційну документацію для організації взаємодії підсистеми декларанта з підсистемою митного органу. Декларант, в свою чергу, для організації декларування в електронній формі призначає осіб, відповідальних за здійснення електронного обміну даними з митним органом (зокрема, адміністратора підсистеми декларанта і користувачів ЕЦП), із представленням у митний орган копій документів, що підтверджують призначення і повноваження зазначених осіб, отримує відповідно до технологічної схеми та вимог Тимчасових правил сертифікат ключа, а також самостійно комплектує підсистему декларанта необхідними апаратними, системними, мережевими і телекомунікаційними засобами, програмним забезпеченням, засобами захисту інформації відповідно до рекомендацій митного органу.Стосовно кінцевої мети декларування – пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, то вона якраз і здійснюється на підставі оформленої ЕВМД, при цьому у справах митного органу, який здійснив пропуск, залишається роздрукована посадовою особою цього митного органу ВМД на бланку уніфікованого адміністративного документа, виготовленого за допомогою комп'ютера (у графі “А” основного аркуша ВМД посадова особа, яка здійснила пропуск товарів і транспортних засобів, проставляє відбиток особистої номерної печатки, особистий підпис і вчиняє запис “Електронне декларування”).

Дата добавления: 2015-10-21