Дані наведені у таблиці (табл. 2.5) [45].
У зв’язку з тим, що на 2010 рік було заплановано відшкодування ПДВ у сумі «мінус» 1274,9 млн грн, надходження до державного бюджету у 2010 році склали
Таблиця 2.5.
Структура зборів до зведеного бюджету по Луганській
області в розрізі основних податків
Показники | 2010 р. звіт | 2011 р. очікуване | 2012 р. прогноз | |||
обсяг, млн грн | у % | обсяг, млн грн | обсяг, млн грн | обсяг, млн грн | у % | |
Усього | 6080,9 | 6433,6 | 6859,6 | |||
з них т. ч. по основних видах податків |
|
|
|
|
|
|
ПДВ | 1285,2 | 21,1 | 1448,8 | 22,5 | 1459,0 | 21,3 |
Податок на прибуток підприємств | 537,0 | 8,8 | 641,2 | 10,0 | 643,1 | 9,4 |
Податок на доходи фіз. осіб | 2003,9 | 33,0 | 2269,7 | 35,3 | 2372,2 | 34,6 |
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів | 1468,0 | 24,1 | 1204,3 | 18,7 | 1575,2 | 22,0 |
2291,8 млн грн. Обсяги отриманого акцизного збору з вироблених в Україні товарів у 2010 році зменшились на 18 % порівняно з попереднім роком і становлять 1204,3 млн. грн. Податку на додану вартість зібрано 1448,8 млн. грн., або на 10,4 % більше попереднього року [45].
Прогнозні розрахунки на 2012 рік по збору платежів до Державного бюджету України становлять 3885,4 млн. грн. з приростом на 318,7 млн грн до 2011 року
(108,9%), у т.ч. до загального фонду державного бюджету – 2281,7 млн грн.
Надходження до держбюджету складуть 1367,3 млн грн, що менше рівня 2011 року на 924,5 млн грн (відшкодування ПДВ –2518,1 млн грн) [45].
Значною проблемою для регіону є наявність великого обсягу податкового боргу. На кінець 2011 року його сума по підприємствам області (з банкрутами) складає 1054,4 млн грн, у тому числі до державного бюджету – 844,4 млн грн. Прогнозується, що на кінець 2012 року податкова заборгованість становитиме 1045,9 млн грн, у тому числі до держбюджету – 816,7 млн грн, до місцевих бюджетів – 229,2 млн грн [45].
Для аналізу благополуччя населення у Луганській області розглянемо програму її соціально-економічного розвитку (напрями і розміри видатків). Її основна мета – створення системи втілення єдиної політики щодо сталого розвитку економіки у 2012 році та забезпечення соціальними гарантіями всіх верств населення. Отож місцевими бюджетами виконано такі видатки (табл. 2.6) [45].
Видатки місцевих бюджетів Луганської області у 2010 році становили 6288,2 млн грн, у тому числі загального фонду – 5216,2 млн грн, спеціального фонду – 1072,0 млн грн. У 2011 році обсяг зросте на 22,0 %, профінансовано 7673,7 млн грн, у т.ч. по загальному фонду – 6721,3 млн грн, по спеціальному фонду – 952,4 млн грн.
На фінансування видатків місцевих бюджетів у 2012 році буде спрямовано 7016,5 млн грн, у т.ч. по загальному фонду – 6533,3 млн грн, що менше виконання 2011 року на 2,8 %, по спеціальному фонду - 483,2 млн грн, що становить 50,7 % до виконання 2011 року.
Таблиця 2.6.
Видатки місцевих бюджетів Луганської області у 2010-2012 роках
Видатки | 2009 р. | 2010 р. | 2011 р. | |||
обсяг, млн. грн. | У % | обсяг, млн. грн. | У % | обсяг, млн. грн. | У % | |
7 016,5 | 100,0 | |||||
Усього | 5361,5 | 100,0 | 6303,3 | 100,0 | 6 533,3 | 93,1 |
Загальний фонд | 4659,6 | 86,9 | 5775,7 | 91,6 | 154,9 | 2,2 |
Державне управління | 125,5 | 2,3 | 161,9 | 2,6 |
| 0,0 |
Освіта | 1442,4 | 26,9 |
|
| 1 977,9 | 28,2 |
Охорона здоров`я | 1293,9 | 24,1 | 1803,3 | 28,6 | 1 624,4 | 23,2 |
Соціальний захист та соціальне забезпечення | 129,3 | 2,4 | 1682,7 | 26,7 | 191,2 | 2,7 |
Житлово-комунальне господарство |
| 161,8 | 2,6 |
| 0,0 | |
Культура і мистецтво | 187,9 | 3,5 |
| 0,0 | 254,8 | 3,6 |
Засоби масової інформації |
| 266,5 | 4,2 |
| 0,0 | |
Фізична культура і спорт | 36,8 | 0,7 |
| 0,0 | 41,5 | 0,6 |
Інше | 1394,1 | 26,0 | 45,4 | 0,7 | 2 128,5 | 30,3 |
Видатки, не віднесені до основних груп | 49,7 | 0,9 | 1601,6 | 25,4 | 160,2 | 2,3 |
Спеціальний фонд | 701,9 | 13,1 | 52,5 | 0,8 | 483,2 | 6,9 |
Видатки на освіту на 2012 рік для області розрахунковими показниками Міністерства фінансів України передбачені у сумі 1977,9 млн грн, що більше виконання у 2011 році на 11,6 %.
Прогнозний обсяг ресурсів на охорону здоров’я на 2011 рік, що враховується у розрахунках міжбюджетних трансфертів з держбюджету до місцевих бюджетів, визначено в загальній сумі 1624,4 млн грн, або більше проти 2010 року на 20,3 %.
Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (без урахування субвенцій) передбачені в сумі 191,2 млн грн, або зменшені у порівнянні з
2010 роком на 16,9 %. Видатки на культуру і мистецтво на 2011 рік –
254,8 млн грн, на фізичну культуру та спорт – 41,5 млн грн.
Загальний обсяг видатків спеціального фонду, доведений розрахунковими показниками Міністерства фінансів на 2011 рік, становить 483,2 млн грн.
З отриманих результатів видно, що в країні функціонує не надто ефективна податкова політика. Як наслідок, податкова система не в змозі забезпечити необхідний обсяг доходів держави за рахунок податків. А тому законодавчі акти, якими вона регулюється, потребують реформування, адже соціально орієнтована податкова політика є одною зі складових основи благополуччя суспільства.
Висновки до другого розділу.
Податкова політика має засновуватися на єдиних принципах: податки повинні бути стабільними і не занадто обтяжуючими, але сплачувати їх зобов’язані всі без винятку, а податкове законодавство повинно бути зрозумілим.
Податки і збори є найголовнішим, але не єдиним джерелом наповнення бюджетів. Перебільшення їх ролі і значення орієнтує на жорстку фіскальну політику держави і не стимулює пошук інших, неподаткових джерел ресурсів. А податки і збори повинні покривати ту частину бюджету, яка недостатньо наповнюється за рахунок інших джерел надходжень. Звідси доцільно погодитися з висновком, що чисто фіскальна спрямованість податкової політики значною мірою невиправдана і свідчить про недостатнє використання державою інших ресурсів. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї не призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування, оскільки тягне за собою інфляцію.
Реформування податкової системи з метою поліпшення благополуччя суспільства та забезпечення необхідних доходів держави відповідно до Податкового кодексу [42] буде розглянуто у наступному розділі цієї курсової роботи.
Одним із пріоритетів економічної політики держави в найближчій перспективі повинно бути створення сприятливих умов для легального і ефективного функціонування реального сектору економіки. Тіньова економіка створює реальну загрозу національній безпеці і демократичному розвитку держави, негативно впливає на суспільне життя – економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадянську свідомість, відносини України з іншими країнами світу.
Визначаючим фактором детінізації економіки країни має стати проведення широкомасштабної податкової реформи, спрямованої на зниження податкового тягаря на платників податків, спрощення системи оподаткування, посилення контролю за рівнем видатків виробництва, а також на мінімізацію видатків на адміністрування податків.
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ.
3.1. Податковий кодекс як основа модернізації податкової системи України.
Податковий кодекс [42] України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового
Податковий кодекс [42] України регулює відносини, пов'язані з оподаткуванням в Україні та визначає правові основи, принципи побудови і функціонування податкової системи.
Кодекс встановлює основні положення щодо видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів (далі - податки), визначення суб'єктів податкових правовідносин, їх прав та обов'язків, об'єктів оподаткування, бази оподаткування, граничних розмірів ставок, механізмів справляння та зарахування податків, регламентує порядок їх встановлення, зміни та скасування, а також надання пільг в оподаткуванні, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податкових зобов'язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення в сфері оподаткування.
Норми Податкового кодексу [42] поширюються на всі види податків, які визначені цим Кодексом, крім мита, справляння якого регулюється Митним кодексом України. Норми Податкового кодексу не поширюються на обов'язкові платежі та збори, встановлені іншими законами України, що не пов'язані з питаннями оподаткування [50].
Характерною особливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме: неузгодженість та суперечливість окремих податкових законів, нестабільність законодавства, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне й невиправдане надання пільг, перекручування економічної сутності окремих податків та непристосованість її до переходу від адміністративної-командних методів управління господарством до господарювання в умовах демократичної правової системи України шляхом створення єдиного всеохоплюючого Закону - Податкового кодексу України [42].
Зазначений законопроект є першим кроком на шляху створення досконалої системи оподаткування з високим рівнем збирання податків і має на меті регулювання відносин оподаткування, визначає принципи побудови податкової системи, перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджетів всіх рівнів. Визначає методику їх обчислення, ставки оподаткування, правовий стан платників податків, порядок адміністрування податків, а також порядок і умови застосування фінансових санкцій до платників податків за порушення податкового законодавства.
При розробці проекту Податкового кодексу України враховувалось те, що саме податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики стосовно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу національного доходу в соціальному, віковому, територіальному галузевому аспектах; компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення ділової та інвестиційної активності тощо [50].
Розроблений Податковий кодекс[42] України забезпечує комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, вирішує питання усунення податкового законодавства та забезпечує гармонізацію його з нормами іншого законодавства України.
В Податковому кодексі відображені питання реформування податкового законодавства у напрямі диференційованого розподілу податкового навантаження між платниками податків, спрощення механізму оподаткування, чіткого визначення прав і обов'язків платників податків, а також поліпшення роботи органів державної податкової служби з платниками податків, у тому числі забезпечення платників податків інформацією з питань оподаткування. Забезпечення всіх учасників податкових відносин повною інформацією про те, хто, коли, і при яких обставинах має обов'язки щодо сплати податків, забезпечить прозорість і зрозумілість податкового законодавства, зробить його доступним для всіх платників податків.
Положення проекту Податкового кодексу [42] України спрямовані на необхідність:
- створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала чітке визначення порядку стягнення податків, його простоту;
- забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування;
- забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платників податків;
- упорядкування механізму стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та їх несвоєчасну сплату;
- стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів і підтримки технологічного оновлення суспільства;
- стимулювання малого підприємництва;
- дотримання міжнародних угод з питань оподаткування;
- реальне забезпечення прав платників податків;
- створення дієвого механізму контролю.
Податковий кодекс визначив права та обов'язки юридичних та фізичних осіб (суб'єктів оподаткування), зокрема щодо обов'язків їх постановки на облік як платників податків в органах державної податкової служби, що передбачає присвоєння їм ідентифікаційного номера - єдиного по всіх податках, що входять до системи оподаткування України, в тому числі, які підлягають сплаті в зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України [56].
Ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб надасть можливість органам державної податкової служби ефективніше виконувати свої функції по контролю за обчисленням, своєчасністю сплати податків, а також оперативно виявляти порушників податкового законодавства.
Вдосконалення податкового законодавства, передбачене Податковим кодексом України [42], має на меті створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти, адаптації податкового законодавства Європейського союзу.
Відповідно до положень Податкового кодексу [42] переважним джерелом формування дохідної частини бюджетів всіх рівнів залишаються непрямі податки. Водночас створюватимуться передумови для збільшення надходжень від прямих податків.
Чинне законодавство не врегулювало питання щодо адміністрування податків. Більшість цих питань на даний час регулюються нормативними актами Державної податкової адміністрації України. Це створює труднощі для платників податків щодо виконання ними податкових зобов'язань. З метою вирішення цієї проблеми в Податковому кодексі зроблена спроба визначити в законодавчому порядку основні моменти взаємодії органів, відповідальних за справляння податків та платників податків.
Тому оновлений Податковий кодекс ввів порядок визначення податкових зобов'язань, умов та порядок зміни термінів виконання податкового зобов'язання, призупинення виконання вимог по сплаті податків, а також порядок узгодження донарахованих органами державної податкової служби сум податків та застосованих фінансових санкцій.
Із прийняттям нового Податкового кодексу [42] було встановлено новий порядок заліку та повернення надміру сплачених податків. Зокрема, у разі якщо сума податку, податкової санкції і пені, що надміру надійшла до бюджету з вини державного органу податкової служби на суму зазначених коштів, запропоновано нараховувати проценти у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день повернення цієї суми платникові податку за кожний день надмірного внесення починаючи з дня відрахування зазначених сум до бюджету і закінчуючи днем їх повернення (зарахування) [50].
Податковим кодексом [42] було визначено випадки правопорушень, за які передбачена адміністративна відповідальність. Прийняття нової редакції Податкового кодексу України надало можливість збільшити річні надходження бюджетів усіх рівнів на 1 млрд. 124.8 млн. гривень.
У разі порушення порядку установами банків було також встановлено фінансову відповідальність: подання інформації про відкриття банківських рахунків; виконання доручень на перерахування податку; передачі інформації від установ банків до органів державної податкової служби, а також у разі невиконання банком рішення органу державної податкової служби - про призупинення операцій платника податку та в разі ненадання або порушення порядку надання Національним банком України, комерційними банками та їх установами інформації органу державної податкової служби.
За час дії податкової системи України у нашому суспільстві уже склалося певне розуміння і ставлення до існуючого податкового законодавства, а також певні навички по його застосуванню в Україні.
Кінцева мета проведення податкової реформи – зробити оподаткування соціально справедливим та об’єктивно створити умови однакової податкової відповідальності перед державою для всіх учасників процесу оподаткування.
Податкова реформа в Україні є складовою частиною загальнодержавної програми переходу до ринкової економіки, забезпечення нормалізації ринку та грошового обігу.
3.2. Пропозиції щодо діючої системи оподаткування в Україні.
Серед численних економічних проблем, які постали перед Україною у період переходу її від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, чільне місце посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб. У цьому зацікавлена як держава, податкові органи, так і платники податків. Тому особливої актуальності набувають дослідження теоретичних, методологічних і прагматичних підвалин податкової політики та формування податкової системи в державі.
Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки. Україна молода держава і за роки незалежності вона не сформувала ефективної податкової системи. Тому необхідно провести реформування податкової політики відповідно до світових стандартів та з урахуванням особливостей національної економіки та рівня податкової культури платників податків [55].
Поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків.
Діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена податками, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння [55].
Виникнення нових кризових явищ у функціонуванні національної економіки, що співпало у часі з поглибленням світового економічної кризи, у черговий раз загострило проблему пошуку ефективних фіскальних інструментів подолання негативних тенденцій у соціально економічному розвитку України.
На сьогоднішній день для України залишається відкритим питання про те, як за допомогою податкової політики вирішити поточні економічні та соціальні проблеми та одночасно створити сприятливі фіскальні умови для подальшого розвитку країни та підвищення суспільного благополуччя.
Реформування податкової політики відповідно до світового досвіду досліджували А. Крисоватий [32, с.42] та Т. Кощук [32, с.42]. Вони виділяють декілька аспектів формування та реалізації податкової політики в сучасних умовах ствердження ринкової економіки України [32, с.42]:
1) транзитивні реалії;
2) практика прийняття фіскальних рішень;
3) функціонування тіньового сектору;
4) проблеми підвищення ефективності перерозподільних процесів.
Розглянемо кожний з цих аспектів.
Транзитивні реалії [32, с.42]. Податкова політика в Україні повинна відрізнятися від податкової політики в країнах Заходу тому, що в умовах ринкової трансформації соціально-економічної системи існує ряд структурних проблем, потребуючих невідкладного вирішення. Як правило, такі проблеми не виникали перед країнами з розвинутою ринковою економікою, оскільки їх соціально-економічні системи змінювалися поступово, реагуючи на виклики підвищення ефективності господарювання, та не набували значних диспропорцій. Україна ж, навпаки, отримала у спадок неефективну економіку та гіпертрофований соціальний сектор. Крім того, варто враховувати, що рівень економічного розвитку України значно нижче, ніж у державах з розвинутою ринковою економікою, а вітчизняні ринкові відносини відрізняються від їх традиційних зразків. Тому податкова політика в Україні повинна, з одного боку, враховувати поточні економічні, соціальні та інституційні умови, а з іншої – бути спрямованою на те, щоб покращити соціально-економічну ситуацію та від коректувати інституційну середу в державі. Мова йде про необхідність пошуку національного фіскального «ноу-хау» - комплексу механізмів, які б сприяли якісно новим змінам у соціально-економічному розвитку держави. У той же час для України важливо розвивати фіскальну сферу на базі тих податків та податкових платежів, які забезпечують переважаючу долю податкових надходжень у країнах з розвиненою економікою, і зокрема у країнах ЄС. Адже введення будь-яких унікальних національних фіскальних форм чи архаїчних податків (наприклад податків з обороту), хоча й може вирішити окремі економічні та фіскальні проблеми, але послабить позиції України у глобалізованому світі та перекреслить її надії на участь у євроінтеграції. Тим паче, що сучасне оподаткування у странах з розвинутою ринковою економікою – це той еталон, до якого необхідно наблизити вітчизняне оподаткування у перспективі.
Практика прийняття фіскальних рішень [32, с.43]. З другої половини 90-х років ХХ ст. до 2005 р. податкова політика в Україні була спрямована на зниження рівня оподаткування. При цьому зміни у податковому законодавстві базувалися на розмірковуваннях про те, що будь-яка ліберальна податкова реформа є запорукою поліпшення динаміки економічного розвитку держави. Проводилося зниження ставок податку, коригування механізмів їх стягнення, відміна окремих податкових платежів, а також масштабне представлення податкових пільг галузевого та територіального спрямування. Реформатори не вважали за потрібне заглиблюватися у теорію та проводити математичні розрахунки, адже подібні реформи вже в цілому успішно випробувані країнами-сусідами.
У 2005 році, коли стало очевидно, що немало з проведених поспіхом податкових трансформацій викривлюють конкурентну середу господарювання, призводять до значних фіскальних втрат і не вирішують при цьому макроекономічних задач, були переглянуті орієнтири податкової політики. Основними цілями фіскальної реформи визначалися усунення всіх диспропорцій у оподаткуванні та першочергове спрямування додатково залучених до бюджету грошових коштів на фінансування соціальних видатків Відбулися передчасна відміна територіальних та більшості галузевих пільг, а також корегування механізмів стягування ПДВ (ускладнення процедури його відшкодовування) та податку на прибуток (розширення складу валових видатків), робились спроби підвищити ефективність податкового контролю, різко збільшувалися заробітна плата працівників бюджетної сфери, пенсії і інші соціальні виплати. Тобто, спочатку податкова політика «посприяла консервуванню» неоптимальної соціально-економічної системи, а пізніше, не враховуючи потреби у структурних реформах, перетворилась на інструмент побудови «соціального дива» в умовах імпортоорієнтованої економіки. З двох крайностей – ринка «на службі» у заможних слоїв суспільства та «повітряних замків» негайного досягнення соціальної справедливості – була обрана друга.
Отже криза не повинна спонукати до застосування поспіхом видуманих фіскальних експериментів. Податкові рішення повинні мати під собою надійне теоретичне підґрунтя. Можна дещо підвищити ставки фіскально малозначущих податків та податкових платежів, що не переглядалися протягом останніх років, але не варто забувати про можливість трансформування основних бюджетоутворюючих податків. Автори [32, с.42] стверджують, що оподаткування нерухомості, від якого важче ухилитися, ніж від оподаткування доходів населення, потрібно Україні. Та введення різкої диференціації ставок оподаткування в залежності від вартості нерухомості не є правомірним. Адже наявність у власності коштовного майна не гарантує стабільної бізнес-діяльності його власника. За для виникнення регуляторної функції оптимальним є саме податок з доходів фізичних осіб. Перш за все, розмір грошових доходів характеризує благополуччя громадянина та його здатність виконувати податкові зобов’язання. Тому в Україні необхідно ввести прогресивний, відповідний її соціально-економічним умовам, механізм стягування податку з доходів фізичних осіб за 2-3 ставками та оподаткування нерухомості громадян за помірними диференційованими ставками. Такі фіскальні ініціативи відповідатимуть принципу розвитку соціально справедливої податкової політики та дозволять отримати додаткові надходження.
Щодо можливості компенсувати фіскальні втрати у найближчий період, то необхідно звернути увагу на сучасну практику функціонування ПДВ. З 2003 року, коли відшкодування ПДВ майже в 3 рази перевищило його валові надходження з вироблених в Україні товарів, про цей податок заговорили як про найбільш корумпований. Перші, не надто вдалі, спроби зменшення обсягів зловживання в сфері відшкодування ПДВ були зроблені лише у 2005 році. У 2008 році з цією ж метою було введено обов’язкове представлення податковим органам електронних даних про розрахунки податкового зобов’язання та податкового кредиту з ПДВ.
А. Крисоватий [32, с.42] та Т. Кощук [32, с.42] наголошують, що підвищення податкового контролю не стане на заваді «викачуванню» грошей з бюджету, а лише спричинить додаткові незручності. Вирішенню проблем, пов’язаних з ПДВ, сприятимуть наступні заходи [32, с.45]:
1) усунення ряду законодавчих «пробілів» (наприклад, тих. що роблять можливим надання податкових послуг» підприємствами-банкрутами);
2) формування у платників податків переконання у тому, що бюджет - це не інструмент «розбазарювання» зароблених ними грошових коштів, а фінансова база для ініціювання державою прогресивних соціально-економічних здвигів.
Функціонування тіньового сектору [32, с.46]. Значний тіньовий сектор гальмує нарощення тих інвестицій у національну економіку, що пов’язані з НТП. Справа у тому, що інвестувати в передові технології можуть переважно іноземні компанії, а такі інвестори звикли вести свою економічну діяльність у зовсім інших економіко-інституційних умовах, їх відлякують ризики незрозумілої для них тіньової середи господарювання. Вітчизняні власники крупного бізнесу не поспішають інвестувати капітал у ризиковий інноваційний сектор, а представникам середнього і малого бізнесу, щоб «вижити» в жорсткій тінізованій конкурентній середі, доводиться використовувати «сірі» схеми господарювання. Причому низовим податковим органам вигідно «усіляко сприяти» тіньовому малому підприємництву, а чиновники середньої ланки мають вигоду від «співробітництва» з підприємствами з більш високими доходами.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 23 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |