Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
1.6. Об'єкти страхових правовідносин і страховий інтерес
Об'єкт страхування є необхідним елементом страхових правовідносин. Об'єкт — це те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність суб'єктів договору.
Страховий інтерес — це ступінь матеріальної зацікавленості в страхуванні.
У ст. 4 Закону України «Про страхування» зазначено, що об'єктом страхових правовідносин в Україні є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України. Майнові інтереси можуть бути пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном* (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відпо^ відальності).
Страховий інтерес може бути повним або частковим. Повний інтея рес — стовідсотковий інтерес страхувальника в об'єкті, що страхуєть-І ся. Частковий інтерес — інтерес у будь-якій частці загального інтересу щодо майна, яке пропонується до страхування.
Розглянемо особливості страхового інтересу за основними напрямами страхування.
В особистому страхуванні потреба, в одержанні страхового захисту пов'язана з такими чинниками:
• зі смертю, втратою годувальника та/або витратами на поховання; j
• з матеріальними витратами у разі втрати здоров'я у вигляді непередбачених витрат на одужання;
• з тимчасовою або постійною втратою працездатності страхуваль* ником або застрахованою особою у вигляді майнової компенсації
неодержання доходу чи інших матеріальних благ з причини настання непрацездатності.
У майновому страхуванні страховий інтерес виявляється у формі відшкодування втрат, пов'язаних з володінням, використанням, розпорядженням майном. Об'єктом страхових правовідносин є не конкретне майно, а ставлення до нього його власника, що виражається через страховий інтерес.
При страхуванні відповідальності фізичної або юридичної особи формою виявлення страхового інтересу страхувальника, що здійснює будь- який вид діяльності, є можливість його звільнення від матеріальної відповідальності перед третіми особами за наслідки завданої їм шкоди з його вини шляхом виконання страховиком обумовлених страхових виплат потерпілим:
• фізичним особам, життю, здоров'ю або працездатності яких було завдано шкоди внаслідок окремих видів діяльності або бездіяльності страхувальника;
• третім особам, майну яких завдано матеріальної шкоди діями страхувальника;
• конкретній особі, майну або правам якої завдано матеріальної шкоди через невиконання страхувальником договірних зобов'язань;
• юридичним особам страхового відшкодування в обсязі завданої шкоди, яка виражається в обмеженні їхніх прав окремими діями чи бездіяльністю страхувальника, що призвело до виникнення матеріального збитку.
Висновки
► Страхування — це сукупність відносин між учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування збитків.
► Страхування як різновид фінансового інструменту має захисне, розподільне, інвестиційне, стабілізуюче, конкурентне та міжнародне призначення.
► Основними способами здійснення страхування є самострахування, взаємне страхування, комерційне страхування, державні страхові гарантії.
► Страхову діяльність ні страховому ринку можна класифікувати: залежно від об'єктів страхування; за формами страхування; залежно від принципу розподілу відповідальності між страховиками.
► Суб'єктами страхових відносин є страховик, страхувальник, застрахована особа і вигодонабувач.
► Об'єктами страхових відносин є те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність суб'єктів договору, і те, що є предметом договірних відносин.
Контрольні запитання та завдання
1. Дайте визначення терміна «страхування».
2. Назвіть характерні ознаки страхування та охарактеризуйте кожну з них.
3. Охарактеризуйте функції страхування.
4. У чому полягає інвестиційне призначення страхування?
5. Які способи здійснення страхування ви знаєте?
6. У чому полягає відмінність взаємного страхування від комерційного страхування?
7. Чи є взаємно незалежними виплати, здійснені за системою взаємного, комерційного страхування і за системою державних страхових гарантій?
8. Які види та різновиди страхування належать до: особистого страхування; майнового страхування; страхування відповідальності?
9. Дайте характеристику перестрахування і співстрахування. Назвіть спільні риси та відмінності між цими системами страхових відносин.
10. Назвіть обов'язкові види страхування відповідно до Закону України «Про страхування».
11. Хто є суб'єктом страхових відносин? Дайте коротку характеристику кожному з них.
12. Які вимоги до страховика встановлено Законом України «Про страхування»?
13. Як ви розумієте термін «страховий інтерес»? У чому полягає страховий інтерес в особистому страхуванні; майновому страхуванні; страхуванні відповідальності?
Тест 1
Страхування — це:
а) довірчі операції;
б) розподіл прибутку;
в) відносини з приводу формування страхового фонду;
г) створення матеріального фонду або фонду фінансових коштів з метою відшкодування матеріального збитку.
Тест 2
Ознаками, що характеризують економічну категорію страхування, є:
2 3-206 |
а) відсутність ризику;
б) кількість потерпілих учасників страхування має перевищувати загальну кількість страхувальників;
в) кошти страхового фонду приступні для всіх бажаючих;
г) чим більша кількість учасників страхування, тим менший розмір страхового внеску;
д) солідарний розподіл суми збитків;
е) перерозподіл збитків тільки у часі;
є) повернення мобілізованих у страховий фонд платежів;
ж) страховий фонд формується за рахунок добровільних пожертвувань.
Тест З
Суб'єктами страхових відносин є:
а) застрахована особа;
б) власник акцій;
в) власник страхового поліса;
г) будь-який дієздатний громадянин незалежно від наявності укладеного договору страхування.
Тест 4
Безпосередньою діяльністю страховика є:
а) отримання інвестиційного прибутку в результаті управління страховими резервами;
б) отримання коштів під заставу;
в) перестрахування;
г) аудиторські перевірки страхувальників;
д) торгівля банківськими металами;
е) ощадна справа.
Тест 5
Одержувачем страхового відшкодування є:
а) страхувальник;
б) застрахована особа;
в) страховик;
г) інша відповідь.
Тест 6
Чинниками, що зумовлюють потребу в страховому захисті в особистому страхуванні, є:
а) звільнення від матеріальної відповідальності перед третіми особами;
б)тимчасова або повна втрата працездатності;
в) відшкодування збитку, пов'язаного з володінням майном;
г) втрата годувальника.
Тест 7
Чинниками, що зумовлюють потребу в страхуванні відповідальності, є:
а) матеріальні витрати, пов'язані з утратою здоров'я страхувальником;
б) відшкодування збитку, пов'язаного з володінням майном;
в) звільнення від матеріальної відповідальності перед третіми особами у зв'язку із завданою шкодою;
г) висока сейсмічність місцевості.
Тест 8
Для страхування характерні відносини, пов'язані:
а) тільки з накопиченням прибутків;
б) тільки з відшкодуванням матеріального збитку;
в) тільки з перерозподілом і накопиченням прибутків для відшкодування матеріального збитку;
г) тільки із заощадженням фінансових ресурсів на банківських депозитах;
д)з посередницькими операціями на ринку цінних паперів.
Тест 9
Відповідно до законодавства України до особистого страхування належать:
а) страхування життя;
б) страхування професійної відповідальності;
в) страхування особистого майна громадян;
г) страхування транспорту, що перебуває у володінні фізичних осіб.
Ситуаційне завдання 1
У зв'язку зі скороченням штату службовець втратив роботу.
Чи має він право на отримання страхового відшкодування за договором добровільного страхування на випадок безробіття, якщо він одержує допомогу по безробіттю за системою державних страхових гарантій?
Ситуаційне завдання 2
Ви вирішили зареєструвати страхову компанію. У вашому розпорядженні є: готівкові кошти на суму 60 тис. грн; приміщення, балансова вартість якого становить 250 тис. грн; облігації державної внутрішньої позики, загальна номінальна вартість яких ЗО тис. грн; банківський кредит у сумі 25 тис. грн; комп'ютерна програма вартістю 5 тис. дол. США; готівкові гроші компаньйона в розмірі 4,5 млн грн.
Що ви внесете до статутного фонду? Чи достатньо коштів для формування статутного фонду страхової компанії? Обгрунтуйте свою відповідь, виходячи з обмінного курсу валют, який склався на даний момент.
Ситуаційне завдання З
Ви як громадянин України вирішили зареєструвати страхову компанію. Один з учасників — нерезидент України — вирішив внести до статутного фонду 4,8 млн грн.
Скільки потрібно внести коштів українській стороні, щоб реєстрація страхової компанії відбулася? Зробіть розрахунки, виходячи з обмінного курсу валют, який склався на даний момент.
Ситуаційне завдання 4
Статутний фонд страховика становить 1500 тис. євро. Скільки тисяч євро страховик може внести до статутного фонду: одного страховика; двох страховиків; п'ятьох страховиків?
Ситуаційне завдання 5
Внаслідок пожежі власник готелю одержав страхове відшкодування в товаристві взаємного страхування готелів, членом якого він був.
Чи має він право на страхове відшкодування після події в комерційній страховій компанії, з якою він уклав договір страхування майна від стихійного лиха?
Ситуаційне завдання 6
Громадянин уклав із комерційною страховою компанією договір на пенсійне страхування.
Чи має він право на державну пенсію по досягненні пенсійного віку?
Свобода полягає в тому, щоб залежати тільки від законів. Вольтер |
|
Розділ |
СТРАХОВИЙ РИНОК |
Мета вивчення:
♦ з'ясувати поняття «страховий ринок» та його структуру;
♦ охарактеризувати суб'єкти страхового ринку;
♦ мати уявлення про страховий продукт як товар;
♦ виявити вплив страхового ринку на формування страхових послуг;
♦ проаналізувати тенденції розвитку страхових ринків економічно розвинених країн;
♦ виявити основні проблеми страхового обслуговування туристів в Україні.
2.1. Загальна характеристика страхового
ринку
Страховий ринок — складна цілісна система економічних відносин між суб'єктами ринку, що виникають у процесі купівлі-продажу специфічного товару — страхового захисту, в межах якого виникають попит і пропозиція, встановлюється ціна на певний товар.
Важливим елементом страхового ринку є страхова компанія. На рівні страхової компанії відбуваються процеси формування і використання страхових фондів і страхових резервів. Страхова компанія — це самостійна економічна одиниця, якій властиві техніко-організаційна єдність та економічна відокремленість. Завдяки цьому страхова компанія має можливість самостійно укладати договори зі страхувальником, має реальне право взаємодіяти із посередниками на страховому ринку та іншими суб'єктами ринкової економіки.
Саме на страховому ринку відбувається суспільне визнання якості та ціни страхової послуги, взаємодіють продавець і покупець, збалансо- вуються попит і пропозиція.
Особливість економічних відносин між продавцями та покупцями на страховому ринку виявляється в тому, що кожний акт купівлі-продажу страхової послуги оформляється угодою, у якій зазначено умови надання страхового захисту страхувальнику.
Страхова послуга як товар, що продається та купується на страховому ринку, має споживчу та мінову вартість. Споживча вартість товару «страховий захист» — це потенційна можливість страхувальника отримати с трахове відшкодування втрат у разі настання страхового випадку, що був визначеиий у страховому договорі. Мінова вартість товару «страховий захист» — це ціна (страховий тариф, страхова премія).
В умовах ринкової конкуренції ціна на страховому ринку утримується у певних межах. Найменших параметрів ціна за страхову послугу досягає за умови забезпечення рівноваги між надходженням страхових премій та виплатами страхових сум. Мінімальні межі цін — це рівень відшкодування витрат страховика. Ціна страхової послуги визначається рівнем потреби страхувальника у страховому захисті та його платоспроможним попитом. Якщо ціна на страхову послугу певного страховика зростає до розмірів, що перевищують його витрати та виходять за межі платоспроможного попиту страхувальника, то така ціна є максимальною, і страхувальник може відмовитись від споживання товару (страхової послуги) за такою ціною.
Ціна за конкретну страхову послугу встановлюється залежно від обсягу та структури укладених договорів страхування, економічних показників інвестиційної діяльності страховика, рівня очікуваного ним прибутку, розмірів його витрат на обслуговування страхового ризику, кон'юнктури страхового ринку.
Для існування страхового ринку необхідні такі умови:
• наявність хоча б двох зацікавлених сторін, які є суб'єктами ринку;
• кожна зі сторін повинна мати можливість запропонувати те, що має споживчу вартість для іншої сторони;
• кожна зі сторін повинна мати можливість і право отримати інформацію про страховий продукт і на цій підставі прийняти рішення щодо можливості участі в угоді.
Основними принципами функціонування страхового ринку є такі:
• вільний вибір страхувальником страховика та страховиком страхувальника, що регламентується відповідним договором;
• ліквідація за допомогою законодавчих та економічних заходів монополізму у сфері реалізації страхових послуг і створення умов для розвитку конкуренції;
• вільний обмін страхових продуктів на гроші;
• вільна дія закону вартості — залежність цін від співвідношення попиту та пропозиції;
• аналіз потенціалу сфери страхування, її здатності забезпечувати основні потреби фізичних та юридичних осіб;
• наявність розвиненої інфраструктури надання страхових послуг;
• наявність сукупності страхувальників, які мають грошові ресурси. Із принципів існування страхового ринку випливають основні функції
ринку:
• виявлення попиту та збалансування пропозиції;
• формування товарної пропозиції — створення визначеного набору страхових послуг і можливості для клієнтів страховика придбати їх;
• пошук напрямів і способів реалізації страхових послуг.
Отже, ринок є елементом товарно-грошових відносин і сполучною ланкою між виробником і покупцем. Страховик створює продукти тільки для того, щоб реалізувати їх. Якщо він не зможе їх продати, то не одержить відшкодування своїх витрат і прибутку.
. 2.2. Структура страхового ринку
Страховий ринок має складну структуру. Основні елементи його структури наведено на рис. 2.1. Страховий ринок складається з двох основних елементів — страховика і страхувальника. Крім основних учасників для нормального функціонування страхового ринку потрібна розвинена інфраструктура страхового ринку, яка є системою взаємоді-
|
ючих спеціалізованих організацій, що забезпечують сервісне обслуговування страхових продуктів, сприяють розміщенню страхових резервів на ринку грошей та капіталів, надають необхідну інформацію, займаються підготовкою кваліфікованих кадрів для сфери страхування тощо.
До елементів інфраструктури страхового ринку належать: правове та нормативне забезпечення; інформаційна мережа; система підготовки кадрів; система врегулювання збитків (сюрвейєри, аджастери, аварійні комісари, диспашери тощо); наукове обслуговування; аудиторська мережа, а також страхові й нестрахові посередники.
Страховий ринок можна розглядати з боку як внутрішньої, так і зовнішньої оточуючих систем.
Зовнішнє середовище страхового ринку є сукупністю чинників, дія яких не перебуває безпосередньо під впливом страховика. Внутрішня система характеризується тим, що страховик спроможний безпосередньо впливати на процеси, що відбуваються, має реальні можливості для корекції своїх дій і очікує адекватної зміни у внутрішній системі. До чин- ииків, що визначають вплив страховика на внутрішній стан страхового ринку, належать: страхові продукти, що їх пропонує страховик; умови, за якими укладаються страхові договори; системи просування страхових продуктів (послуг) на ринок; тарифна політика страховика; механізми вивчення попиту та його зміни.
До елементів внутрішньої системи страхового ринку належать фінансовий і кадровий потенціал страхової компанії, наявність та міра довіри страхувальника до страховика, його вміння співпрацювати із фінансовими інститутами, якість маркетингової діяльності та ефективність стратегічних рішень.
Зовнішнє середовище страхового ринку складається із сукупності чинників, що взаємодіють поза межами внутрішньої системи і відповідно впливають на неї. До чинників зовнішнього середовища, на які може впливати страховик, належать ринковий попит, конкуренція, рівень розвитку інфраструктури страхового ринку.
До неконтрольованих чинників зовнішнього середовища страхового ринку належать такі, на які страховик не має впливу. Це насамперед загальноекономічна ситуація в країні та за її межами; рівень платоспроможності страхувальників; кон'юнктура світового страхового ринку; демографічна ситуація; екологія та ін.
2.3. Страхові посередники
Особливе місце в інфраструктурі страхового ринку займають страхові посередники. Прямі посередники здірснюють послуги та виконують роботу, пов'язану з продажем страхових продуктів і обслуговуванням договорів страхування (страхові агенти і страхові брокери). Непрямі посередники (див. рис. 2.1) беруть участь в організації страхової послуги, але не в її продажу.
Страхувальники можуть вступати у правові відносини як зі страховиками, так і зі страховими посередниками.
Одне з важливих місць серед страхових посередників посідає брокер.
Страховий брокер — це фізична або юридична особа, яка зареєстрована у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності та здійснює за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери визначають потреби страхувальника в отриманні певної страхової послуги, надають консультації щодо найкращих умов укладання договору страхування, ведуть переговори зі страховиком, готують документи для отримання страхового відшкодування. За своїм статусом брокер є представником страхувальника і зобов'язується знайти для останнього страхову компанію, яка має бути фінансово стійкою та забезпечувати оптимальні умови страхування за обсягом відповідальності й розміром ставок платежів.
Страховий брокер діє на страховому ринку у певних межах. Він не може проводити інші види діяльності, крім посередницької діяльності на страховому ринку. Страховий брокер може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35 % загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними брокером. З метою забезпечення ліквідності операцій страхового брокера розмір отриманих ним страхових платежів щокварталу не може перевищувати розмір сплаченого статутного фонду.
Страховий агент — фізична або юридична особа, яка діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності (укладання договору страхування, одержання страхової премії, виконання робіт, пов'язаних із виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Агент діє в інтересах страховика, одержує від нього винагороду. Оплата праці агента пов'язана з комісійною винагородою залежно від кількості укладених договорів страхування певного виду, загальної страхової суми, обсягу надходжень страхових платежів.
Основним показником діяльності страхового агента є величина зібраної страхової премії, від чого залежить оплата його праці. Розміри комісійної винагороди відрізняються в кожної страхової компанії і становлять від 5 до 50 % страхової премії.
Діяльність брокерів і страхових агентів регулюється в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. «Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками».
У процесі врегулювання збитків важливу роль відіграють фахівці, які можуть входити до складу страхової компанії або здійснювати свою діяльність як незалежні спеціалізовані організації.
Аварійний комісар — уповноважена особа, яка визначає причини настання страхового випадку і встановлює розмір збитків по застрахованих об'єктах. Страховик призначає аварійного комісара для роботи як у своїй країні, так і за кордоном відповідно до законодавства країни перебування. При видачі страхувальнику страхового поліса страховик указує в ньому ім'я і адресу особи, яка має бути повідомлена про страхову подію. Перелік адрес, номерів телефонів та факсів може міститися у додатку до страхового поліса. Аварійний комісар діє відповідно до інструкції, наданої страховиком. За вказівкою страховика аварійний комісар також проводить реалізацію пошкодженого майна, здійснює розшук зниклого майна, збирає інформацію про місцевий страховий ринок. Крім цього, аварійний комісар може сплачувати збитки за рахунок страховика до визначеної суми, контролювати вантажно-розвантажувальні роботи. За результатами виконаної роботи аварійний комісар складає аварійний сертифікат, або звіт.
Відповідальність аварійного комісара обмежена. Він не має адміністративних прав щодо організацій, які відповідають за зберігання, вантажно-розвантажувальні роботи та експедицію вантажів.
Сюрвейер — це фахівець, який здійснює огляд майна, що беруть на страхування. Сюрвейєр виконує функції ризик-менеджера. На підставі висновків сюрвейєра страховик приймає рішення про страхування майна шляхом укладання відповідного договору. В зарубіжній практиці страховик також визначає тарифну ставку за даними, одержаними від сюрвейєра. Сюрвейерами можуть бути спеціалізовані фірми з протипожежної безпеки, охорони праці тощо, які залучаються страховиком на договірних умовах. Сюрвейєр може представляти інтереси як страховика, так і страхувальника.
Аджастер — фізична або юридична особа, яка представляє інтереси страхової компанії у вирішенні питань з урегулювання заявлених претензій страхувальника у зв'язку зі страховим випадком. Аджастер здійснює оцінювання ризику після страхового випадку і досягає угоди із страхувальником з приводу суми страхового відшкодування, що підлягає оплаті. Аджастер аналізує факти і ризикові обставини страхового випадку, складає експертні висновки для страховика на підставі аналізу, проводить роботу у сфері ризик-менеджменту, а також виконує функції аварійного комісара.
Функції аджастера і аварійного комісара у багатьох випадках аналогічні. Основна відмінність полягає у тому, що аварійний комісар приділяє головну увагу розслідуванню причин настання страхового випадку, а аджастер — кошторису розміру збитків.
Диспашер — фахівець у галузі морського права, який складає розрахунки розподілу збитків по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом, тобто складає диспашу. Функції диспашера похідні від функцій аджастера. У західній практиці функції диспашера можуть виконувати аджастери.
2.4. Вплив туристського ринку на формування страхових послуг
Посилення конкуренції на ринках збуту потребує більш адекватного аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища під час створення якісно нових страхових і туристських продуктів.
Страхування є повноцінним складником туристського продукту, Саме за допомогою страхування захищаються майнові права туристів у процесі споживання ними туристського продукту.
Ризик настання негативних явищ — невід'ємна частина людської діяльності. У туристському бізнесі такий ризик досить високий через велику імовірність помилок при взаємодії значної кількості незалежних партнерів. Характер здійснення туристських послуг, що часто пов'язані з перебуванням туристів у екзотичних і незвичних місцях, передбачає наявність негативних для самопочуття чинників. Одним з основних інструментів, призначених компенсувати шкоду, заподіяну здоров'ю та майну туристів, є страхування.
Умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням туристських послуг і контролем за їх дотриманням, містять вимогу, згідно з якою туристська компанія повинна мати угоду зі страховою компанією на страхування туристів та осіб, що їх супроводжують, при організації подорожей за межі України по таких видах страхування: медичному страхуванню та страхуванню туристів від нещасних випадків, а також відшкодовувати відповідно до укладених зі страховими компаніями угод збитки, завдані туристам у разі ненадания. або надання в неповному обсязі чи неналежної якості туристських послуг зі своєї вини чи з вини партнерів по організації обслуговування.
Крім того, законодавством України встановлена обов'язкова наявність в іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, страхового поліса (сертифіката), що гарантує оплату. вартості екстреної медичної допомоги, придбаного (виданого) в Державній акціонерній страховій компанії України з надання екстреної медичної допомоги Іноземним громадянам. Такою компанією є «Укрін- медстрах».
Туристський продукт складається з послуг розміщення, харчування, транспортування, культурно-масових та спортивних послуг тощо. При введенні до цього переліку послуг страхування як невід'ємного компонента виникає пряма залежність між якістю страхових програм, що входять до складу туристського продукту, їхнім впливом на інші складові цього продукту та конкурентоспроможністю українського туристського продукту на міжнародному ринку аналогічних послуг.
Страхова послуга реалізує форму страхового захисту в ринкових умовах. Останнім часом у наданні страхових послуг неабияку роль відіграють додаткові послуги страхової компанії.
У світі вже більше ніж 40 років функціонують компанії асистанс (англ. assistance, від лат, assistens — присутній, помічник які в мінімально можливі строки надають власникам відповідних полісів необхідну допомогу, передбачену контрактом. Багато з них здійснюють послуги в межахтільки однієї країни і, крім того, є представниками транснаціональних компаній. В Україні нині діють кілька компаній асистанс, які є кореспондентами добре відомих світових сервісних служб (наприклад, «SOS International», «Coris», IMA).
Страхова послуга може містити не тільки дані щодо страхового до- криття та тарифу, а й охоплювати перелік додаткових послуг, що впливають на якість обслуговування. Система додаткових сервісних послуг спрямована на допомогу в ситуаціях, коли страхувальник перебуває в складному становищі. Такі ситуації можуть мати труднощі з автотранспортним засобом, юридичного та побутового характеру тощо. Отже, сервісне забезпечення страхового поліса вирішує весь спектр проблем, з якими можуть стикатися подорожні, особливо за межами своєї країни.
У процесі створення страхового продукту потрібно орієнтуватися на те, що кожний новий зразок, запропонований для продажу, проходить у своєму просуванні на ринку страхування етапи монополії, конкуренції та суперництва.
На етапі монополії, коли ринок характеризується нечисленними посередниками та наявністю виключних прав у страховика на роботу на конкретній території, у конкретній галузі страхування, поставка страхового продукту замінює його продаж. Відсутність конкуренції призводить до того, що на ринку пропонуються лише стандартні страхові продукти, здатні забезпечити основні потреби.
На етапі конкуренції до страхового продукту висувають дещо інші вимоги, насамперед щодо якості. Поняття якості страхового продукту охоплює: його багатофункціональність, яка дає змогу забезпечити кілька базових потреб клієнта; сервісне забезпечення страхової програми; оптимальне співвідношення ліміту покриття та ціни страхового продукту. Характерною особливістю страхового продукту на цьому етапі є те, що зменшується його індивідуальна дохідність, проте за рахунок зростання обсягу продажу збільшується загальна дохідність.
На етапі суперництва основне завдання страховика полягає в тому, щоб знайти свої, властиві тільки йому, позитивні відмінності від інших суб'єктів страхового ринку та використати при цьому власні переваги під час роботи з клієнтурою. Саме на цьому етапі виникають різноманітні гнучкі страхові продукти, які характеризуються складністю, модульністю і відповідають специфічним запитам клієнта. Такий продукт може набувати різноманітних форм, типологій, варіантів і залежати від потреб клієнта, які бувають як базовими, так і високими. Отже, новий страховий продукт:
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 19 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
