Поширення збуту страхових продуктів здійснюється за рахунок освоєння регіональних ринків, нарощування прямого продажу, а також опанування нових комп'ютерних і удосконалення маркетингових технологій.
Аналіз страхових портфелів свідчить, що відновлення договорів з турфірмами становить у середньому 70...80 %. Поповнення клієнтської бази відбувається за рахунок дрібних та середніх турфірм.
На думку експертів, за більш як 10 років існування російського ринку страхування в туризмі страховий продукт не зазнав істотних змін. Практично всі страховики пропонують страхування від нещасних випадків під час поїздки за кордон і подорожування всередині країни, багажу, фінансових ризиків у разі неможливості здійснити оплачений тур, квартири та майна на час поїздки, реалізують поліси авто- страхування цивільної відповідальності «Зелена Картка». Розроблені, апробовані, проте ще не дістали великого поширення такі перспективні страхові продукти, як страхування цивільної відповідальності туриста за кордоном, цивільної відповідальності турфірм, професійної відповідальності турагентств і туроператорів.
Найбільший інтерес становлять такі страхові продукти: пластикова картка «Travel Insurance Card» для багаторазових подорожей протя- гом року, а також програма страхування додаткових витрат, що виникли внаслідок поломки, аварії або викрадення транспортного засобу під 'час подорожі за кордон СК «РОСНО»; поліс «Мультиспорт» СК «РЕСО- Гарантия»; програма страхування на час перебування у санаторіях: та будинках відпочинку РФ та країн СНД Військово-страхової компанії; програма комплексного страхування подорожніх (у тому числі тварїин, що супроводжують туриста) СК «ЖАСО» тощо.
Реалізацію проектів у сфері Інтернет-продажу здійснюють «РОСНО», «Ингосстрах», «Спасские ворота», «РЕСО-Гарантия», «Интеррос-Согла- сие» та інші страхові компанії Росії.
12.7. Специфіка страхування туристів
Особливістю значної кількості відносин, що виникають у туристському страхуванні, є зовнішньоекономічний характер об'єктів страхування й видів страхових ризиків (наявність зовнішньоекономічних інте ресів і зовнішньоекономічних ризиків). Зовнішньоекономічний характер об'єктів туристського страхування виявляється в розміщенні майнових інтересів туристів і туристських фірм.
Розміщення майнових інтересів туристських організацій за кордоном пояснюється тим, що в туристській діяльності має місце співробітництво інституціональних одиниць різних країн. Туроператор взаємодіє на підставі міжнародних контрактів з іноземними партнерами: особами, які надають окремі послуги, туроператорами, які приймають туристів, забезпечують надання всіх видів туристських послуг. Виконавцями окремих послуг можуть бути готелі, ресторани, транспортні організації, екскурсійні бюро, спортивні клуби тощо. Результатом взаємодії туроператора з іноземними контрагентами є поява комплексу послуг із розміщення, перевезення, харчування туристів та ін.
При страхуванні подорожніх мінімальний обсяг відповідальності страховика встановлюється законодавством країни, що приймає. Це ризик раптового захворювання та ризик настання нещасного випадку, тобто ризики, що загрожують життю й здоров'ю туриста. В європейських країнах обов'язковим є також страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Характерною ознакою страхування громадян, які виїжджають за кордон, є страхування невідкладної допомоги. Під страхуванням невідкладної допомоги (у міжнародній термінології assistance insurance) розуміють специфічний вид страхування, об'єктом якого є негайне надання застрахованій особі допомоги у визначених надзвичайних ситуаціях. Якщо в класичному страхуванні йдеться про відшкодування збитку, то в страхуванні невідкладної допомоги — про надання послуги у формі негайної допомоги. Наприклад, у разі поломки автомобіля на дорозі предметом страхування буде виклик ремонтників на місце події й бук- сирування автомобіля до ремонтної майстерні, безпосередньо сам ремонт буде оплачений коштами страхувальника чи за рахунок автотранспортного страхування — автокаско (якщо є відповідний договір). Аналогічно в ситуації, пов'язаній із захворюванням застрахованої особи, компенсація витрат на лікування буде предметом медичного страхування, а такі послуги, як виклик лікаря в нічний час чи термінова госпіталізація, — предметом страхування невідкладної допомоги.
При страхуванні невідкладної допомоги страхова компанія часто є тільки організатором надання послуги, посередником між організацією, що безпосередньо робить послугу (надавачем послуги), і застрахованою особою. Проте ця діяльність належить до страхової, тому що ґрунтується на передачі ризику виникнення необхідності надання невідкладної допомоги в обмін на попередню виплату визначеної страхової премії.
Елемент страхування невідкладної допомоги є не тільки в страхуванні громадян, що виїжджають за кордон. Великого поширення в західних країнах дістало страхування технічної допомоги на дорогах, а також страхування технічної допомоги або медичної допомоги на місці постійного проживання. Так, якщо у Франції людина купує «Крайслер-Вояд- жер», вона має право (у разі його поломки протягом гарантійного строку на відстані більше ніж 50 км від місця постійного проживання і якщо строк усунення несправності більший за добу) на одержання в розпорядження автомобіля напрокат до моменту полагодження свого автомобіля, буксування автомобіля до місця проживання абонента та ін.
У технічному асистансі крім послуг, пов'язаних з ремонтом автомобіля, надаються такі послуги, як оплата готелю на час усунення несправності або оплата повернення додому на машині, взятій напрокат, чи іншими видами транспорту (таксі, поїзд, літак і т. д.), або надання абоненту можливості подорожувати одним із зазначених способів. Останнім часом, особливо в європейських країнах, контракти медичного та технічного асистансу поєднуються.
Цікавою є передісторія виникнення діяльності асистанс. Одного разу у Франції під час вечері з друзями один із запрошених розповів, що з кимось із його знайомих трапилася транспортна пригода в Іспанії і той зміг повернутися на батьківщину тільки через тривалий час після подолання багатьох труднощів різноманітного характеру. П'єр Дено, який був присутній на цій вечері, усвідомив недосконалість існуючої системи, що не здатна забезпечити захист від різних неприємностей. Його дружина-датчанка розповіла йому, що у Копенгагені є підприємство, одним із видів діяльності якого є репатріація хворих. П'єр Дено домагається зустрічі з президентом компанії «Falcks», який дозволяє йому провести деякий час на своєму підприємстві.
У 1963 р. компанія «Europe Assistance»,чия діяльність поширювалася тільки на Європу (крім Східної), запропонувала і продала перші чотири тисячі контрактів. У цей час тільки дві компанії — «GESA» (Іспанія) та «Elvia» (Швейцарія) — почали займатися розвитком аси- стансу у Франції. У 1971 р. виникає «France Secours International», у 1974 р. — «Mondial Assistance», в 1977 p. — «Societe Francaise d'Assistance», в 1978 p. — «UAP Assistance» та «Garantie Assistance», в 1981 p. — «Transworld Medical Services Mutuade» та «Inter Mutuelles Assistance».
Нині у світі налічується кілька десятків компаній-асистанс, із яких багато мають локальний характер і є кореспондентами для глобальних компаній, які діють на території усього світу. Кожна компанія-асистанс має у своєму розпорядженні мережу, що складається з центрів і бюро, розташованих у регіонах, на які поширюється дія поліса і які працюють зазвичай цілодобово. У разі настання страхового випадку клієнт повинен зателефонувати в один із таких центрів, телефони яких зазначено в ідентифікаційній картці або в полісі. Центр передає виклик у найближче до клієнта бюро, що займається безпосередньо організацією послуги, і підтверджує, що всі витрати буде оплачено.
Останнім часом українські страховики працюють із такими компанія- ми-асистанс: «CORIS» (Франція), «Класс-Ассист» (Росія), «Русява Ассист» (Росія), «Каліптус» (Туреччина), «АЕА International» (Росія), «Мегсиг Assistans» (ФРН),«ТИМ Ассистанс» (Росія),«Alarm Centre of Mercur» (Австрія),«France Secure» (Франція),«Мегсиг International Assistans and Claims Ltd» (Велика Британія), «Inter Partner Assist» (ФРН), «Fidelitas Assistana» (Болгарія), «Global Voyager Assist Ltd» (Кіпр), «ALBUR» (Чехія).
Значну увагу за кордоном приділяють страхуванню професійної відповідальності туроператора.
У Великій Британії Асоціація британських туристських агентств приймає до складу своїх членів тільки фірми з високою репутацією, які мають банківську гарантію в розмірі 80 тис. дол. СІНА. Крім цього, до фонду страхування професійної відповідальності вноситься 0,5... 1,0 % річного обороту фірми.
Фонди страхування професійної відповідальності туроператора є також у Швейцарії, Чехії, ФРН та інших країнах.
У пріактиці страхових компаній розвинених країн пропонуються до продажу програми страхування туристів на випадок поганої погоди. При цьому страховик відповідає, якщо під час перебування застрахованих осіб на відпочинку протягом установленого договором строку були несприятливі погодні умови (велика кількість опадів, відсутність снігу для зимових видів туризму, шторм, низька температура повітря тощо).
Висновки
► Страхування у зарубіжних країнах є частиною міжнародного страхового ринку.
► Діяльність страховиків і страхових посередників у розвинених країнах світу здійснюється в різноманітних організаційних формах.
► У багатьох країнах дістали поширення товариства взаємного страхування, які організуються за виробничим принципом.
► Державні страхові компанії створюють для проведення специфічних видів страхування, а також перестрахування.
► Організація страхової справи у промислово розвинених країнах ґрунтується на спеціальному страховому законодавстві.
► Особливу увагу у всіх промислово розвинених країнах приділено рівню платоспроможності й надійності страхових компаній.
► Найбільші страхові компанії світу є фінансовими конгломератами.
► Країни, що належать до ЄС, поетапно усувають розбіжності в законодавстві своїх країн, що регулює страхову і фінансову діяльність страхових компаній, гарантії і пільги страхувальників.
► Зовнішньоекономічний характер об'єктів туристського страхування виявляється в розміщенні майнових інтересів туристів і туристських фірм.
Контрольні запитання та завдання
1. Охарактеризуйте форми організації страхової справи за кордоном. Які форми організації страхування існують в Україні?
2. Опишіть практику здійснення взаємного страхування за кордоном. Чи є аналогічний досвід страхування в Україні?
3. У чому полягає сутність комерційних операцій, які називають фундируваним та нефундируваним трастом?
4. Які функції покладено на органи державного нагляду зі страхування у закордонних країнах?
5. Дайте загальну характеристику страхового ринку США.
6. Розкрийте особливості страхового ринку Великої Британії.
7. Яким чином організовано страхову корпорацію -«Ллойд»?
8. Наведіть загальні відомості про організацію страхового ринку ФРН.
9. Охарактеризуйте ринок страхування туристів у Російській Федерації. Що спільного між ринками аналогічних послуг Росії та України?
10. Які особливості туристського страхування за кордоном?
Короткий словник термінів
Аварійний комісар — уповноважена особа, яка визначіає причини настання страхового випадку і встановлює розмір збитків по застрахованих об'єктах.
Агенти страхові — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових плате-жів, виконання робіт, пов'язаних із виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення зі страховиком.
Аджастер — фізична або юридична особа, яка представ лїяє інтереси страхової компанії у вирішенні питань з урегулювання заявлених претензій страхувальника у зв'язку зі страховим випадком.
Аквізиційні витрати — витрати, що здійснюються з мезгою укладання нових договорів страхування.
Акт страховий — документ, що складається за наслідками огляду застрахованого об'єкта, який зазнав шкоди від страхового випадку.
Актуарій — офіційно уповноважена особа, фахівець, який за допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи.
Актуарні розрахунки — система статистичних та еко номіко-математичних методів розрахунку тарифних ставок і визначення фінансових взаємовідносин страховика і страхувальника.
Андерайтер — особа, уповноважена страховою (перестраххувальною) компанією брати на страхування або перестрахування ризики. Відповідає за формування страхового (перестрахувального) портфеля страховика (перестраховика). Повинен мати необхідні знання та навички для встановлення ступеня ризику, ставок премії та умов страхування.
Ануїтет — договір зі страховиком, згідно з яким фізична* особа придбає право на регулярне одержання сум, починаючи з визначеного отроку.
Асистанс — перелік послуг (у рамках договору страхування), які надаються в потрібний момент через медичне, технічне, юридичне та сфінансове сприяння. Брокери страхові — громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяліьності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від «свого імені на підставі угоди страхувальника або страховика.
Брутто-премія — загальна сума страхових внесків, вїизначена на підставі страхової суми і брутто-ставки (страхового тарифу).
Брутто-ставка — сума визначеної нетто-ставки та наванітаження, призначена для покриття витрат страховика на ведення страхової спр>ави, на відрахування в резервні фонди, проведення превентивних заходів, рекламу тощо.
Вертикальна інтеграція — проникнення страхових компаній в інші сфери, тісно пов'язані зі страховою справою (банківська, біржова діяльність). Випадок страховий — подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відшкодування страхове — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання страхового випадку.
Взаємне страхування — накопичення страхового фонду особами, які об'єднані загальними економічними інтересами щодо спільного об'єкта страхування, або особами, які мають однотипні майнові інтереси щодо різноманітних, але еквівалентних об'єктів страхування.
Генеральний поліс — письмова угода з фіксованою страховою сумою, розмір якої дає змогу покрити страхуванням кілька відправлень вантажів за умови, що про них буде своєчасно декларовано страховику.
Горизонтальна інтеграція — зосередження в руках невеликої кількості великих страхових компаній усе більшого обсягу страхових премій та страхових послуг.
Державні страхові гарантії — система страхування, що здійснюється державою через систему оподаткування, обов'язкових відрахувань, зборів і внесків до бюджетних фондів, які перебувають у державному управлінні (соціальне страхування, державне пенсійне страхування і страхування на випадок безробіття). Диверсифікація страхової діяльності — поширення інвестиційної сфери діяльності страховиків на галузі, що не мають прямого взаємозв'язку зі страховою діяльністю.
Диспаша — розрахунок витрат, пов'язаних із загальною аварією, який складає диспашер.
Диспашер — фахівець у галузі морського права, який складає розрахунки розподілу збитків по загальній аварії між судном, вантажем та фрахтом, тобто складає диспашу. Функції диспашера є похідними від функцій аджастера. Добровільне страхування — страхування, яке здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог чинного законодавства. Додатковий резерв ризиків, що ще не закінчились, — доповнення до резерву незароблеиих премій для компенсації нестачі коштів технічних резервів унаслідок можливого (або змушеного) зниження тарифів.
Житлова рента — операція зі страхування, яка полягає в тому, що страхова компанія в обмін на нерухоме майно гарантує виплату довічної ренти власнику.
Застрахована особа — фізична особа (неповнолітня особа, недієздатішй інвалід, працівник підприємства, інша особа), про страхування якої страхувальником укладено договір особистого страхування зі страховиком. Збиток страховий — виражена у грошовій формі заподіяна шкода, на випадок якої було укладено договір страхування.
«Зелена Картка» — система міжнародних договорів та страхових свідоцтв про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.
Змішане страхування життя — комбінація страхування на випадок життя і на випадок смерті.
Інкасові витрати — витраті на оплату праці робітників страхової організації, які здійснюють збір страхових премій і обслуговування страхувальників. Обчислюються у відсотках від брутто-ставки за принципом комісійних. Інтерес страховий — ступінь матеріальної зацікавленості в страхуванні. Комерційне страхування система, за якою страховий фонд складається зі страхових премій клієнтів, але перебуває в розпорядженні страховика. Дохід від результатів управління коштами цього фонду повністю належить страховику.
Комісія страховика — винагорода, що виплачується страховиком посередникам (брокерам і агентам) за залучення об'єктів на страхування, оформлення документації, інкасацію страхових внесків, а також на розгляд страхових претензій. Комбіноване (комплексне) страхування — страхування, при якому за одним договором прийнято на страхування кілька об'єктів однієї галузі страхування. Коносамент — документ, *цо видається перевізником власнику вантажу для підтвердження факту прийняття вантажу до перевезення та підтвердження зобов'язання передати його одержувачу в пункті призначення. Ліквідаційні витрати є прямими і проводяться після настання страхового випадку. До їх складу належать витрати на проїзд ліквідатора й експертів на місце страхової події, винагорода експертів, судові витрати, витрати на кореспонденцію, пов'язану з певним випадком, тощо.
Ліквідність — спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання.
Ліцензія на страхову діяльність — документ, що засвідчує право страхової компанії брати на страхування (перестрахування) страхові ризики певного виду.
Майнове страхування — галузь страхування, в якій об'єктом страхування є майно, що належить юридичним або фізичним особам.
Навантаження — частина страхового тарифу, призначена для покриття витрат, пов'язаних із веденням страхової справи.
Недержавний пенсійний фонд — особлива форма організації особистого страхування, яка гарантує рентні виплати страхувальникам при досягненні ними відповідного віку.
Нетто-премія — брутто-пр^мія за вирахуванням навантаження. Нетто-ставка — частина страхового внеску, необхідна для покриття страхових платежів за визначений проміжок часу за певним видом страхування. Об'єкт страхування — конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи, яким іможе бути завдано шкоди.
Об'єднання страховиків страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить чинному законодавству. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю. Облігаторне перестрахува ння — зобов'язує цедента до передачі визначених частин в усіх ризиках, що *зяті ним на страхування. Передача цих частин ризику перестраховику відбувається тільки тоді, коли їх страхова сума перевищує власну участь страховика.
Обов'язкове страхування — запроваджується законами України. Одержувач страхового ві,Дпікодування —страхувальник, або застрахована особа, або потерпіла особа, або третя особа, визначена договором страхування. Оцінювання вартості ризьку — визначення ймовірності настання події, на випадок якої здійснюється страхування, та її наслідків, які виражені в грошовій формі.
Ощадне страхування — страхування на випадок життя, за яким страховик в обмін на виплату премій зобов'язується виплатити капітал або ренту одержувачу (застрахованій особі), якщо останній доживе до зазначеного строку або віку.
Пенсійне страхування — створення приватного резерву з виплатами з нього у формі капіталу або ренти у випадку, якщо відбувається одна з таких подій: вихід на пенсію; повна або часткова інвалідність; смерть. Перестрахування — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика). Страховик, який уклав із перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.
Платіж страховий (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Поле страхове — максимальна кількість об'єктів, які можна застрахувати на добровільних засадах.
Поліс страховий — документ, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страхування за договором або підтверджує умови обов'язкового страхування згідно з чинним законодавством та містить зобов'язання страховика виплатити страхувальнику в разі настання страхового випадку визначену умовами договору страхування певну суму коштів.
Портфель страховий — фактична кількість застрахованих об'єктів або кількість договорів страхування, що відповідає сукупній відповідальності страховика (перестраховика) за всіма чинними полісами.
Правила страхування — обов'язковий документ на кожний ліцензований вид страхування, погоджений з органом нагляду за страховою діяльністю, який містить перелік об'єктів страхування, порядок визначення страхових сум, перелік страхових ризиків, строк і місце дії договору страхування, порядок його укладання, права й обов'язки сторін, дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, що підтверджують ці випадки, порядок і умови виплати страхових сум, строк прийняття рішення про виплату або відмову щодо відшкодування, умови припинення дії договору і порядок вирішення спорів.
Претензія — вимога платежу в розмірі шкоди, завданої страховим випадком, але не більшому за страхову суму.
Пул страховий — об'єднання страхових компаній для сумісного страхування окремих ризиків.
Регрес — право страховика на висунення у межах фактично виплаченої страхувальнику суми відшкодування збитку, претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсації. Резерв заявлених у але невиплачених збитків — створюється страховиком для забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі витрати на урегулювання збитків за договорами страхування, невиконаними або виконаними на звітну дату. Резерв збитків, які виникли, але не заявлені — формується в зв'язку з фактом настання страхових випадків, про які страховику не було заявлено в установленому законом або договором порядку на звітну дату. Резерв катастроф — створюється з метою забезпечення страхових виплат на випадок природних катастроф або великих промислових аварій, унаслідок яких шкоди може бути завдано великій кількості страхових об'єктів, що перевищує середньостатистичний рівень, і виникає необхідність здійснення виплат страхового відшкодування в сумах, що значно перевищують середні розміри. Резерв коливань збитковості — створюється для компенсації витрат страховика на здійснення страхових виплат у випадках, якщо значення збитковості страхової суми у звітному періоді перевищує очікуваний рівень збитковості, взятий за основу при розрахунку тарифної ставки за видом: страхування. Резерв незароблених премій — частина страхової премії, що надійшла згідно з договорами страхування, які діяли у звітному періоді, і що належить до дії договорів страхування, які виходять за межі звітного періоду.
Ризикові обставини — набір істотних чинників, які впливають на стан об'єкта страхування і були виявлені у процесі реєстрації ризику.
Ризик страховий — певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Ринок страховий — складна цілісна система економічних відносин між суб'єктами ринку, що формуються у процесі купівлі-продажу специфічного товару — страхового захисту, в межах якого виникають попит і пропозиція, встановлюється ціна на певний товар.
Самострахування — система індивідуального накопичення страхового фонду, яка передбачає, що страхувальник (він одночасно є страховиком щодо себе) здійснює внесок у фонд самострахування зі свого доходу або прибутку.
Система відновлювальної вартості — означає, що страхове відшкодування за об'єкт дорівнює ціні нового майна відповідного виду або вартості робіт із відновлення цього майна до попереднього стану. Зношування майна можна не враховувати.
Система граничної відповідальності — припускає наявність заздалегідь установленої межі сплачуваної суми страхового відшкодування у в игляді коефіцієнта покриття збитку.
Система першого ризику — визначає розмір покриття збитку в межах страхової суми. Другий ризик, тобто збиток, що перевищує страхову суму, не відшкодовується взагалі.
Система пропорційної відповідальності — визначає виплату страхового відшкодування пропорційно коефіцієнту покриття збитків чер«ез неповне страхування вартості об'єкта.
Співстрахування — здійснення страхування об'єкта страхування за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками. Стратегія управління ризиком — напрям та спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети.
Страховики — фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених чинним законодавством, та одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страхування — система відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються зі сплачених фізичними та іЬридичісими особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхування відповідальності — сфера страхування, де об'єктом страхування є відповідальність страхувальника згідно з чинним законодавством або через договірне зобов'язання перед третіми особами за заподіяння їм шкоди. Суброгація — перехід до страховика права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках.
Сума страхова — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний здійснити виплату у разі настання страхового випадку.
Сюрвейер — фахівець, який здійснює огляд майна, що беруть на страхування. Виконує функції ризик-менеджера. На підставі висновків сюрвейєра страховик приймає рішення про страхування майна шляхом укладання відповідного договору.
Таблиця смертності — статистична таблиця, в якій містяться розрахункові показники, що характеризують смертність населення в різному віці і перехід від однієї вікової групи до іншої.
Тактика управління ризиком — конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах.
Тариф страховий — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.
Технічні резерви — сукупність резервів незароблеиих премій (за видами страхування) і резервів збитків.
Тимчасове страхування — страхування, за яким страхова сума виплачується вигодонабувачу одразу після смерті застрахованої особи у разі настання смерті протягом строку, зазначеного у договорі страхування. Якщо застрахована особа доживає до строку закінчення договору, то страхова сума не виплачується, а виплачені премії залишаються у розпорядженні страховика. Товариство взаємного страхування — з метою страхового захисту своїх майнових інтересів громадяни та юридичні особи можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Управління ризиком (менеджмент ризику, ризик-менеджмент) —цілеспрямовані дії щодо обмеження або мінімізації ризику в системі економічних відносин. Управлінські витрати —оплата праці адміністративно-управлінського персоналу, адміністративно-господарські витрати і витрати на розвиток страхування. Утримання власне — обґрунтований рівень страхової суми, в межах якої страховик залишає на своїй відповідальності частину страхових ризиків, а решту передає на перестрахування.
Факультативне перестрахування — індивідуальна угода щодо одного ризику, яка дає учасникам угоди повну свободу: цеденту — у вирішенні питання, скільки слід залишити на власному утриманні, перестраховику — в прийнятті ризику у тому чи іншому обсязі.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 19 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |