Поняття «ораторське мистецтво», або «красномовство», має два значення: 1) вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої —інформувати та переконувати масову аудиторію засобами живого 18 страница

49 вопросІ. Репліка адвоката

Ця частина виступу теж не завжди звучить на­прикінці судових дебатів. Після проголошення промов учасники дебатів мають право обмінятися репліками (ст. 318 КПК України). Як видно із змісту цієї статті, обмін репліками — це право, а не обов'язок прокурора й адвоката.

Зміст реплік суттєво відрізняється від змісту основних судових промов. Репліка — це заперечення проти промови або її частини. Походить від латинського replico — повертаю назад, відбиваю. Якщо репліку проголошує прокурор, він висловлює в ній заперечення проти положень захисної промови. Захисник у своїй репліці запере­чує проти певних тверджень прокурора.

Захисник реплікою не повинен заперечувати проти основної промови прокурора, оскільки це мало місце в захисній промові, крім тих виняткових випадків, коли заперечення необхідно для об­грунтування певних положень репліки. Прогалини, які допустив за­хисник у промові, не можуть слугувати підставою для репліки. Го­ловуючий у цьому випадку має право відмовити захиснику в на­данні додаткового слова під виглядом репліки.

Чи може захисник відмовитись від проголошення репліки, якщо прокурор скористався своїм правом?

«Ні, — відповідає В. Гольдінер, — якщо прокурор у своїй репліці навів дані, які явно спростовують висновки, висловлені ад­вокатом у захисній промові, то в цьому випадку необхідно визнати його правоту і внести відповідні зміни в свою систему захисту».

Якщо прокурор не навів таких доводів, то в репліці слід звер­нути увагу суду на відсутність у прокурора можливості серйозно обгрунтувати свою позицію. Якщо прокурор відмовився від репліки або якщо він не бере участі в процесі, адвокати мають право об­мінятися репліками. Така необхідність виникає в групових проце­сах, де інтереси підсудних суперечливі.

Репліку не слід зводити до обговорення другорядних, дрібних і приватних запитань. У ній повинні бути чітко виділені і сформульо­вані:

• суть розходжень, суперечностей між учасниками судових де­батів;

• висновки, які спростовують заперечення суперника, і фак­ти, які підкріплюють ці висновки;

• кінцеві висновки, які випливають із усієї системи аргумен­тації захисника.

У репліці захисник, як правило, не повинен торкатися інших питань, не порушених у репліці прокурора; захисник може зупини­тися не на всіх пунктах заперечень державному обвинувачу, а лише на основних найважливіших моментах; в окремих випадках, коли репліка прокурора дає привід для додаткової аргументації, це по­винно бути зроблено коротко, щоб репліка не перетворювалася у другу захисну промову.

Репліка, на відміну від промови, побудована на полеміці із суп­ротивником. Стислість репліки обумовлює велику напруженість, при­страсність, заповзятливість і запальність.

У зв'язку з цим виникає питання про допустимі межі полемі­ки. Нерідко доводиться спостерігати в суді досить непривабливу кар­тину, коли репліка перетворюється в лайку. Прокурор і адвокат ве­дуть себе так, як при зустрічі, скажімо, перекупники на базарі.

Віталій Леоненко наводить приклад із судової практики одно­го із районних судів м. Києва;. Під час судового розгляду справи, в той момент, коли адвокат, виступаючи із захисною промовою, ска­зав: «Товариші судді, якщо по совісті говорити...»

У цей момент прокурор, піднявшись зі свого місця, кинув ад­вокату репліку: «А у вас є совість?»

Суд прийняв рішення занести репліку прокурора до протоколу судового засідання і довести до відома вищестоящого прокурора.

Основні правила, яких повинні дотримуватись під час судових дебатів учасники процесу, — ввічливість, коректність, культура. У першу чергу це стосується адвоката. Його висока культура, вишукана поведінка, особливо перед виходом суддів до нарадчої кімнати для винесення вироку у справі, принесе користь і йому, і його підза­хисному.

5О вопрос

Альтернатива в захисній промові

Чи допустима альтернатива в судовій промові? В обвинувальній промові прокурора — ні. В захисній промові вона теж не бажана, але допустима.

Із промови адвоката Миколи Холеви у справі Максименко:

«Говорити про винність чи невинність будь-кого в злочині мож­на тільки за умови, що подія цього злочину безсумнівна. Заперечува­ти звинувачення в отруєнні можна лише тоді, коли смерть уявної жертви від отрути є доказаною. Тому ви, панове присяжні засіда­телі, зрозумієте скрутність мого становища: мені доводиться запе­речувати винність підсудної в злочині, який, на моє глибоке переко­нання, ніким і ніколи не був вчинений. Мені доводиться для цього здійснювати над собою деяке розумове насильство — допустити от­руєння, яке мною заперечується — не як факт, а як логічну посилку, як необхідну умову для даного судового змагання.

Зробити таку тимчасову, умовну поступку обвинуваченню для захисту уявляється цілком безпечним. Звичайно, для захисту суттє­во відхилити отруєння: досягнувши цього результату, він може вва­жати своє завдання виконаним. Немає смерті від отрути, немає зло­чину отруєння, не може бути і мови і про будь-чию винність...

^ Не відмовляючись від жодного слова, мною сказаного про причи­ну смерті, переходжу до другого питання — про винність підсудної. Я повинен тимчасово допустити, що спірне отруєння доказане» '.

Коли так трапиться, що виникнуть підстави і для виправдан­ня, і для перекваліфікації дії підсудного, найкраще вибрати пози­цію, найсприятливішу для підзахисного, — просити виправдуваль­ний вирок.

Але в. захисній промові слід розібрати і докази, які підтверджують і можливість перекваліфікації. В даному випадку можна зас­тосувати такий риторський прийом, як запитально-відповідальна форма.

Задається питання:

— ^ А чи мав місце склад злочину, передбачений статтею України, за якою підсудного віддано до суду?

У відповіді доказується, що даного складу злочину немає Потім знову запитання:

— ^ А, можливо, має місце інший склад злочину — такий-то? Доказується, що і цього складу злочину немає, після чого захисник переходить до викладу остаточної позиції про виправдання Це так звана прихована альтернатива, і вона допустима в промові адвоката.

Дата добавления: 2015-09-29