Міністерство освіти і науки України 5 страница

Нормативні калькуляції використовуються для:

- визначення фактичної собівартості шляхом алгебраїчного сумування нормативної собівартості за виявлених відхилень;

- виявляти результати діяльності підрозділів;

- оцінювати НЗВ та брак.

Складаються нормативні калькуляції на всі види виробів, послідовно на деталі, вузли, або на виріб в цілому; на деталі та вузли – тільки за статтями основних витрат.

Фактична собівартість = Поточні витрати за встановленими нормами плюс-мінус відхилення від норм та плюс-мінус зміни діючих норм.

Одна із складових калькуляційної роботи – облік незавершеного виробництва (НЗВ). Основне його завдання – перевірка правильності формування собівартості готової продукції.

НЗВ – продукція (роботи, послуги), яка не пройшла всіх стадій обробки, а також вироби не укомплектовані, роботи, не прийняті замовником. До складу НЗВ не входять:

- матеріали, оброблення яких не розпочато;

- остаточно забраковані деталі, вироби.

Готова продукція – це продукція, обробка якої повністю закінчена, яка пройшла технічні випробування і прийнята технічним контролем.

Розмір НЗВ залежить від характеру, структури підприємства, тривалості виробничого циклу та обсягу виробництва. На деяких виробництвах воно відсутнє (видобувна), у машинобудівній промисловості, деревообробній – питома вага НЗВ значна.

НЗВ відображається на витратних рахунках бухгалтерського обліку.

Для визначення собівартості НЗВ необхідно знати кількісне вираження НЗВ в деталях, вузлах, виробах і оцінити їх. Залишки НЗВ та готової продукції можуть бути оцінені або за фактичною собівартістю, або за нормативною (плановою) собівартістю. На перше число місяця проводиться інвентаризація НЗВ, результати якої оформлюються актом, який підписують члени комісії та затверджує керівник

1.10.3 Порівняння системи «стандарт-кост» і нормативного обліку витрат

Переваги калькулювання за методом «стандарт-кост» і нормативного калькулювання:

1) можливість поточного оперативного обліку;

2) відокремлений облік змін норм;

3) укрупнення об”єктів обліку;

4) охоплення нормативними калькуляціями значної частини витрат;

5) можливість рідше здійснювати інвентаризацію НЗВ.

Недолік – значна частина відхилень по матеріалам виявляється в цілому по підрозділу і за звітний період, що призводить до великої кількості неврахованих витрат.

Порівняння нормативного методу та стандарт-косту:

1) обидва методи обліковують витрати в межах норм;

2) обидва пропонують облік повних витрат;

3) за методом стандарт-кост понаднормовані витрати відносять на винних осіб або на фінансовий результат, в нормативному - відхилення списуються на собівартість;

4) при нормативному методі можлива поточна зміна норм;

Контрольні питання

1. Що служить підставою для обчислення фактичної собівартості випущеної продукції при нормативному методі обліку.

2. Як і коли виник метод калькулювання «стандарт-кост»?

3. В чому полягають відмінності вітчизняного нормативного методу калькулювання від системи «стандарт-кост», в чому вони подібні?

4. В результаті чого можуть виникати відхилення від встановлених стандартів.

Тема 1.11 Облік та аналіз відхилень від нормативів, аналіз їх впливу на прибуток

План

1.11.1 Облік відхилень від норм у системі «стандарт-кост»

1.11.2 Облік відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток

1.11.3 Методи аналізу відхилень

1.11.1 Облік відхилень від норм у системі «стандарт-кост»

Основна мета системи нормативного обліку полягає в тому, щоб полегшити контроль за витратами шляхом порівняння фактичних витрат з нормативними. Для обліку матеріальних витрат та відхилень від нормативу застосовують методи сигнального документування, партіонного розкрою та інвентарний. Для обліку витрат на оплату праці використовують методи обліку виробітку за кінцевою операцією, інвентарний, розрахунковий та за кожною виробничою операцією.

Можливі різні варіанти обліку за нормативними витратами.

Один із можливих варіантів полягає в тому, що відхилення від норм відображаються на спеціальних рахунках під час їх виникнення (або одночасно з витратами0. При цьому придбані матеріали оцінюють за нормативною ціною, а відхилення від нормативної вартості відносять на окремий рахунок «Відхилення основних матеріалів за ціною». На рахунок «НЗВ» списують нормативну кількість матеріалів в оцінці за нормативною ціною, а відхилення відносять на спеціальний рахунок «Відхилення основних матеріалів за кількістю». У такому ж порядку відображають відхилення витрат на оплату праці та накладних витрат.

Другий метод відображення відхилень від нормативів на бухгалтерських рахунках полягає у тому, що на дебет рахунка «НЗВ» відносять фактичну вартість використаних матеріалів, оплати праці та виробничих накладних витрат, а за кредитом цього рахунку відображають нормативну собівартість виготовленої продукції. У цьому випадку для визначення відхилень від нормативів не використовують їх документування, і здійснюють аналітичні розрахунки. Для цього спочатку розраховують нормативну собівартість залишку НЗВ на кінець звітного періоду. З цією метою проводять інвентаризацію НЗВ та його нормативну оцінку. Різниця між фактичною сумою залишку на рахунку «НЗВ» та його нормативною оцінкою показує загальну суму відхилень від нормативів, причини яких і виявляють в оперативному порядку або аналітичними методами. Сума відхилень розподіляється між НЗВ, готовою та реалізованою продукцією і списується на відповідні рахунки.

1.11.2 Облік відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток

Відхилення фактичних витрат від нормативних повинні оперативно виявлятися і аналізуватися менеджерами, відповідальними за управління витратами. При аналізі і оцінці всі відхилення поділяють на сприятливі (які сприяють економії витрат та збільшенню прибутку) і несприятливі (які призводять до зменшення прибутку).

Аналіз відхилень виконують окремо за кожним видом витрат, використовуючи методи факторного аналізу:

1) за прямими витратами матеріалів (на фактичний обсяг діяльності);

2) за прямими витратами на оплату праці (фактичний обсяг діяльності);

3) за виробничими накладними витратами.

Для аналізу відхилення накладних витрат від нормативу складають гнучкий бюджет накладних витрат, в якому передбачають суму змінних витрат на одиницю бази розподілу і загальну суму постійних витрат за період, яка не змінюється в межах релевантного діапазону. Загальна сума виробничих накладних витрат = Постійні витрати + Змінні витрати на одиницю продукції * Обсяг виробництва продукції.

Загальну суму накладних витрат ділять на кількість одиниць вимірювання бази розподілу і визначають нормативну ставку накладних витрат на фактичний обсяг діяльності.

Відхилення за рахунок обсягу діяльності має розрахунковий (умовний) характер. Воно не відображається в обліку. Це – неконтрольоване відхилення, що зумовлене недовиконанням або перевиконанням плану виробництва продукції, а не рівнем накладних витрат. Решта відхилень накладних витрат вважаються контрольованими, вони характеризують ефективність роботи менеджера з управління витратами.

Інформація про відхилення від нормативів звичайно не доводиться до зовнішніх користувачів (акціонерів, інвесторів, постачальників і т.ін.), а повідомляється лише адміністрації. Якщо відхилення від нормативів відображають на рахунках бухгалтерського обліку, то їх включають до звіту про фінансові результати центрів відповідальності (центрів прибутку) лише для внутрішнього використання.

1.11.3 Методи аналізу відхилень

1) за прямими витратами матеріалів (на фактичний обсяг діяльності)

- відхилення за рахунок зміни норм витрачання матеріалів = (фактичні витрати матеріалів – нормативні витрати на фактичний обсяг виробництва) * нормативна ціна одиниці матеріалів;

- відхилення за рахунок зміни цін на матеріали = (фактична ціна одиниці матеріалів – нормативна ціна) * фактичний обсяг використаних матеріалів;

- загальне відхилення витрат на матеріали = (фактична кількість витрачених матеріалів*фактична ціна одиниці матеріалів) -)нормативна кількість матеріалів на фактичний обсяг виробництва*нормативна ціна одиниці матеріалів)= відхилення за рахунок норм + відхилення за рахунок цін;

2) за прямими витратами на оплату праці (на фактичний обсяг діяльності)

- відхилення за рахунок зміни витрат робочого часу (продуктивність праці, трудомісткість виробництва) = (фактичні витрати праці – нормативні витрати праці на фактичний обсяг виробництва) * нормативний рівень оплати праці 1 люд.-год.;

- відхилення за рахунок рівня оплати праці = (фактичний рівень оплати праці 1 люд.-год. – нормативний рівень оплати 1 люд.-год.) * фактичні витрати праці в людино-годинах;

- загальне відхилення з оплати праці = фактичні витрати на оплату праці – нормативна сума оплати праці на фактичний обсяг виробництва = відхилення за рахунок витрат робочого часу + відхилення за рахунок рівня оплати праці;

3) за виробничими накладними витратами

- чисте відхилення загальновиробничих (накладних) витрат = фактичні накладні витрати – розподілені (списані) ЗВВ за нормативною ставкою на фактичний обсяг діяльності;

- відхилення за рахунок зміни рівня витрат = фактичні ЗВВ – ЗВВ за гнучким бюджетом на фактичний обсяг діяльності;

- відхилення за рахунок зміни обсягу діяльності, скориговані при складанні гнучкого бюджету і не включені в суму чистого відхилення = розподілені і списані ЗВВ за бюджетною ставкою на фактичний обсяг діяльності – ЗВВ за статичним (початковим) бюджетом (нормативні витрати на нормативний обсяг діяльності).

Контрольні питання

1. Наведіть методи визначення відхилень від нормативів.

2. Охарактеризуйте порядок визначення, розподілу і списання відхилення від нормативу виробничих накладних витрат.

3. Як використовується гнучкий бюджет для аналізу відхилень накладних виробничих витрат?

4. Охарактеризуйте поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані та особливості виявлення і аналізу відхилень від нормативу.

Модуль 2 Контроль витрат, аналіз системи «витрати-обсяг-прибуток» як інструменту обґрунтування виробничо-маркетингових рішень

Тема 2.1 Роль контролю витрат у підтриманні режиму економії

План

2.1.1 Основні завдання контролю витрат, види обліку на підприємстві

2.1.2 Співвідношення видів контролю за різними класифікаційними ознаками

2.1.3 Методи контролю витрат

2.1.1 Основні завдання контролю витрат, види обліку на підприємстві

Контроль витрат є важливою складовою системи управління витратами, без якої неможлива повноцінна реалізація її функцій. До основних завдань контролю витрат відносять:

- моніторинг – систематичне відстежування динаміки витрат і факторів, які на неї впливають;

- виявлення відхилень фактичних показників рівня витрат від їх запланованих значень;

- аналіз відхилень, обґрунтування необхідності здійснення регулювальних заходів під час виконання планових завдань, участь у їх розробленні.

Елементно в системі управління витратами систему контролю утворюють функції обліку та аналізу.

Система обліку витрат підприємства поєднує в собі три види обліку: оперативний, бухгалтерський та статистичний.

Оперативний облік обслуговує потреби повсякденного управління витратами під час реалізації підприємством його виробничої діяльності. Інформація оперативного обліку характеризує окремі господарські операції чи їх комплексні групи: випуск продукції окремими дільницями цехами, рух деталей і т.п. Зміст оперативного обліку завжди спрямований на управління конкретними господарськими операціями. Отже, необхідність і використання інформації оперативного обліку обмежені часом здійснення цих операцій. Види оперативного контролю: оперативно-технічний, оперативно-виробничий, оперативно-торговий тощо.

У системі бухгалтерського обліку здійснюється суцільне, безперервне і взаємопов’язане відображення господарської діяльності підприємства, узагальнення всіх господарських операцій у вартісному вимірі. В загальній системі обліку інформаційним ядром є саме дані бухгалтерського обліку, оскільки в ньому реєструються всі без винятку операції.

Статистичний облік формує дані про масові якісно однорідні явища. Статистичні дослідження дають змогу отримати важливу інформацію про закономірності масових господарських явищ. Щодо управління витратами, то з допомогою статистичного обліку отримують відомості стосовно використання робочого часу, виконання норм виробітку, норм витрачання матеріальних ресурсів та ін.. Статистичний облік може бути як суцільним, так і вибірковим. Для своїх потреб статистичний облік використовує дані бухгалтерського та оперативного обліку, а також організує самостійні спостереження.

2.1.2 Співвідношення видів контролю за різними класифікаційними ознаками

Залежно від низки факторів частота контрольних операцій може бути різною. За цією ознакою розрізняють поточний, періодичний і разовий контроль.

За часом здійснення виділяють такі види контролю: попередній, проміжний, підсумковий.

Контроль витрат відповідно до концепції управління витратами за ЦВ ведеться за місцями і центрами їх формування в порядку, який повторює підпорядкованість структурних одиниць підприємства в його організаційній структурі: робочі місця, підрозділи певного ієрархічного рівня, підприємство в цілому. Відповідальність підрозділів за рівень витрат установлюється за тими їх елементами, які залежать від роботи цих підрозділів, тобто є для даних підрозділів регульованими.

2.1.3 Методи контролю витрат

Ефективність роботи ЦВ суттєво залежить від стану технічної складової обліку і контролю витрат. Облік і контроль витрачання безперервних ресурсів (електроенергії, тепла, води) має виконуватися з допомогою відповідних технічних засобів (лічильників тощо).

З допомогою функцій обліку і аналізу СУВ формується механізм управління за відхиленнями. Він характеризується тим, що обернений зв’язок спрямований від виходу системи, що управляється, до органу управління, в якому за фактом недопустимих розбіжностей між запланованими і фактичними результатами розробляються заходи, спрямовані на приведення фактичних результатів функціонування об’єкта управління у відповідність до заданих.

Підприємства можуть вивчати абсолютно всі відхилення за контрольованими показниками або вивчати їх вибірково, а іноді й взагалі нехтувати ними. За вибіркового аналізу відхилень використовують експертні оцінки, а також апарат статистичних моделей.

В умовах СУВ «стандарт-кост» контроль набуває певних особливостей.

Відповідно до сутності «стандарт-косту» за цієї системи обліковується те, що має відбутися, а не те, що реально відбулося, з наступним відображенням відхилень, які виникли.

Постійний пошук і реалізація шляхів зниження витрат на виробництво продукції є важливим аспектом функціонування СУВ, оскільки рівень витрат є одним з головних факторів ефективності функціонування виробничих систем та їх конкурентоспроможності.

Контрольні питання

1. Назвіть основні завдання контролю витрат.

2. Які види обліку поєднує в собі система обліку витрат підприємства.

3. З’ясуйте сутність і сферу застосування оперативного обліку.

Тема 2.2 Стимулювання економії ресурсів

План

2.2.1 Форми і джерела матеріального стимулювання зниження рівня витрат

2.2.2 Розподіл премії між учасниками заходу з економії витрат

2.2.1 Форми і джерела матеріального стимулювання зниження рівня витрат

Можливості зниження витрат є в усіх підсистемах (сегментах діяльності) підприємства. Тому постає завдання залучення персоналу підприємства до пошуку цих можливостей і використання їх шляхом відповідного впливу на поведінку працівників. Формування потрібної поведінки працівників досягається з допомогою обґрунтованого механізму стимулювання. В його структурі розрізняють моральні (соціально-психологічні) і матеріальні засоби стимулювання. При цьому останнім, як більш універсальним, приділяється основна увага.

В умовах ринкової економіки основною формою матеріально стимулювання є грошова. Як виняток можуть бути застосовані матеріальні блага чи пільги.

Грошові виплати відповідним працівникам за зниження рівня витрат здійснюються або за рахунок собівартості, у т.ч. й у формі додаткової зарплати, або за рахунок прибутку. Зрозуміло, що для підприємства будь-які виплати вигідніше розцінювати як витрати. З фіскальних міркувань держава законодавчо обмежує такий варіант грошових виплат.

2.2.2 Розподіл премії між учасниками заходу з економії витрат

Заходи з економії ресурсів, як правило, є комплексними, в їх реалізації беруть участь групи працівників (колективи виробничих дільниць, бригад, цехів, служб). При цьому постає питання щодо справедливого розподілу премії за економію витрат між учасниками даного заходу. На рівні бригад, в умовах використання форми оплати праці за кінцевим результатом, воно розв’язується цілком природно. Загальний заробіток за певної форми оплати праці розподіляється між членами колективу (бригади) згідно з відпрацьованим часом і коефіцієнтом трудової участі (КТУ). Оскільки премія за зниження витрат є складовою загального заробітку колективу бригади, відбувається відповідний розподіл її між членами бригади – учасниками заходу з економії ресурсів. Зрозуміло, що можуть бути використані й інші методики розподілу премії за економію витрат між членами бригади. Але всі вони обов’язково мають враховувати внесок кожного працівника в її здійснення. Те ж саме стосується й підходів до розподілу премії за економію витрат в інших організаційних ланках підприємства.

Контрольні питання

1. Які форми і джерела матеріального стимулювання зниження рівня витрат?

2. На яких принципах має базуватися розподіл премії за зниження витрат між учасниками даного заходу?

Тема 2.3 Сутність і передумови аналізу системи «витрати-обсяг-прибуток»

План

2.3.1 Зв’язок витрат, обсягу виробництва та прибутку; розподіл витрат на постійні та змінні

2.3.2 Роль маржинального прибутку в аналізі та прийнятті рішень

2.3.1 Зв’язок витрат, обсягу виробництва та прибутку; розподіл витрат на постійні та змінні

У зарубіжній практиці досить широко застосовується аналіз співвідношення «витрати-обсяг-прибуток». Через оперативність та ефективність цього методу його популярність зростає і в Україні, особливо в останні роки. За своєю сутністю цей метод є досить простим, базується на легко обчислювальних показниках і дає змогу оперативно оцінити вплив величини та структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, проаналізувати його залежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтувати маркетингову стратегію.

Оскільки прибуток – основний результативний показник діяльності підприємства, важливо знати його залежність від двох попередніх показників – витрат й обсягу продукції. Ця залежність ускладнюється тим, що витрати поділяються на змінні і постійні, а обсяги виробництва і продажу продукції мають непрості зв’язки з цінами на окремі вироби. Крім цього, як відомо, не всі змінні витрати є пропорційними, а постійні витрати включають елементи дегресуючих змінних витрат.

У процесі аналізу обчислюються та аналізуються такі показники: маржинальний прибуток (збиток); коефіцієнт маржинального прибутку; рівноважний обсяг операційної (виробничої) діяльності (точка беззбитковості); рівень безпеки операційної діяльності (обсяг виробництва), що забезпечує цільову прибутковість; операційний ліверидж (операційна залежність), який дає змогу оперативно аналізувати залежність прибутку від динаміки обсягу продукції і структури витрат.

2.3.2 Роль маржинального прибутку в аналізі та прийнятті рішень

Маржинальний прибуток (іноді його називають покриттям або внеском у прибуток) обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції та змінними витратами за цей же період. Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам та операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції.

Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку за зміни величини постійних витрат, а саме:коли постійні витрати прямують до нуля, прибуток прямує до маржинального прибутку. Ці закономірності цінні для аналізу впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залигаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку.

Коефіцієнт маржинального прибутку – відношення маржинального прибутку до обсягу виробництва. За даних цін і норм змінних витрат коефіцієнт маржинального прибутку величина постійна. Операційна діяльність з виготовлення продукції або надання послуг уважається врівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції (послуг) дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції називають також точкою беззбитковості.

Унаслідок наявності постійних витрат виробництв продукції до певного її обсягу (точки беззбитковості) є збитковим, оскільки загальні витрати в сумі змінних і постійних більше за виручку.

Зі зростання обсягу виробництва за умови, що змінні витрати на одиницю продукції менші за ціну, збитки зменшуються і в точці беззбитковості вони дорівнюють нулю.

У стартовий період діяльності підприємства, коли обсяг виробництва дорівнює нулю, збитки дорівнюють постійним витратам. Зі збільшенням обсягу виробництва і продажу на один виріб збитки зменшуються на питомий маржинальний прибуток. Після досягнення точки беззбитковості відповідно зростає прибуток.

Контрольні питання

1. У чому полягає сутність аналізу «обсяг-витрати-прибуток»?

2. Які передумови він передбачає?

3. Назвіть показники, що обчислюються та аналізуються в процесі аналізу «обсяги-витрати-прибуток»?

4. Поясніть економічну сутність і роль коефіцієнта маржинального прибутку.

Тема 2.4 Беззбитковість і безпека діяльності підприємства та його підрозділів

План

2.4.1 Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності

2.4.2 Визначення беззбиткового обсягу операційної діяльності у натуральному та грошовому вимірниках

2.4.1 Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності

На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рівень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення фактичного (планового) обсягу виробленої продукції над беззбитковим обсягом виробництва.

Коефіцієнт безпеки операційної (виробничої) діяльності К_бобчислюється так:

- у разі натурального виміру обсягу продукції (однопродуктове виробництво):

К_б = (N – N_б) / N, (2.1)

- у разі вартісного (грошового) виміру обсягу продукції (багато продуктове виробництво):

К_б = (В – В_б) / В, (2.2)

де N, В – фактичний або плановий обсяг продукції відповідно у натуральному і грошовому вимірі.

Коефіцієнт безпеки операційної діяльності можна вважати мірою операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на прибутковість діяльності. З його зростанням зменшується ризик зниження обсягу виробництва до точки рівноваги, і навпаки, з його зниженням такий ризик зростає.

Прибуток підприємства залежить від його операційної активності, яка на виробничих підприємствах визначається передусім обсягом вироблення і продажу продукції. Якщо йдеться про динаміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку істотно впливає й структура витрат, а саме їх поділ на змінні та постійні.

За аналізу залежності прибутку від операційної активності розглядаються такі два питання:

- який обсяг виробництва забезпечує цільовий прибуток підприємства?

- як реагує величина прибутку на зміну обсягу виробництва?

Цільовим у даному випадку називається прибуток, який підприємство хотіло б одержати в певному періоді виходячи зі своїх стратегічних завдань. Тому постає питання: скільки треба виготовляти і продавати продукції за певних цін і рівня витрат, аби зазначений прибуток забезпечити.

Тепер звернемося до відносної реакції прибутку на зміну обсягу виробництва. Цей аспект аналізу називають також операційною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показника, як операційний ліверидж (важіль). Він розраховується як відношення маржинального прибутку до операційного:

L = П_м / П (2.3)

Операційний ліверидж показує, на скільки відсотків зміниться прибуток за зміни обсягу продукції (операційної активності) на 1%.

Якщо, наприклад, L = 2, то за збільшення обсягу виробництва на 10% прибуток зросте на 20%. Прибуток зростає випереджаючими темпами стосовно збільшення обсягу виробництва, тому що є постійні витрати, які не реагують на його зміну.

Операційний ліверидж істотно залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина L збільшується, і навпаки. Чим більша величина операційного лівериджу, тим чутливіша реакція прибутку на зміну обсягів виробництва і продажу продукції.

2.4.2 Визначення беззбиткового обсягу операційної діяльності у натуральному та грошовому вимірниках

1.Розрахунок точки беззбитковосты (ТБ) за допомогою рівняння

У грошових одиницях:

(2.4)