1. Методика роботи вчителя у підготовчому періоді до вивчення чисел 4 страница

2. множення і ділення круглих чисел на одноцифрове число; 3. множення двоцифрового числа на одноцифрове;

4. ділення двоцифрового на одно- та двоцифрове число.

Розглянемо кожен із випадків множення.

1. Теоретичною основою для випадків 1 * а = а, 0 * а = 0 є означення дії множення, що розуміється як сума однакових доданків. Тому на підготовчому етапі актуалізуються знання учнів щодо змісту дії множення, а потім ставиться проблемне запитання: "Як записати приклад на множення, коли доданком є число 1?

Як записати приклад на додавання, якщо перший множник число 1?”. Наприклад,

1 + 1 + 1 + 1 =

1 * 3 =

1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 = 1 * 6 =

Висновок: 1 * а = а
Після відповідних обчислень учні під керівництвом вчителя роблять висновок: при множенні одиниці на будь-яке число будемо мати у добутку те саме число.

Вводиться буквенне позначення і записується у зошити узагальнена формула: 1 * а = а
Аналогічно проводиться робота для випадку
Множення на 0,1 подається без обгрунтування, а як певне твердження, яке потрібно запам’ятати. Вчитель формулює правило, робить запис та говорить, що правило потрібно знати напам’ять. а * 1 = а а * 0 = 0
Правило ділення будь-якого числа на 1, самого на себе та ділення нуля вчитель подає на основі зв’язку дій множення і ділення, а саме – на основі складання прикладів на ділення з прикладу на множення.

а: 1 = а а: а = 1 0: а = 0
Для випадку ділення на нуль пояснення неможливості виконання дії спирається на дію множення: на нуль ділити на можна, бо не існує такого числа, яке б при множенні на нуль дає число, відмінне від нуля.

При вивченні випадку множення десяти застосовується прийом зведення до десятків;

в основі множення числа на 10 лежить переставна властивість множення, а висновок із цих двох випадків формулюється так: щоб помножити число на 10, треба справа в числі приписати один нуль. Ділення типу 80:8, 60:3 учні опановують за допомогою прийому зведення до десятків. Структурний запис: 80: 8 = 8 дес.: 8 = 1 дес.

60: 3 = 6 дес.: 3 = 2 дес.

У випадку 30 * 2, який вивчається на основі п рийому зведення до одиниць нижчого розряду, грунтується розгляд:

2 * 30 = 30 * 2 = … прийом переставляння доданків

2 * 30 = 2 * (3 * 10) = (2 * 3) * 10 = … прийом послідовного множення

Для випадку ділення типу 80: 20 передбачається вивчення двох прийомів: ·

послідовного ділення: 90: 30 = 90: (10*3)= … ·

випробовування: 90: 30 = 30 * 2 = 60 - не підходить

30 * 3 = 90 - підходить

При множенні двоцифрового на одноцифрове розглядаються такі випадки:

23*2= 2 * 23 =

Теоретична основа правий Теоретична основа – переставна дистрибутивний закон множення властивість множення відносно додавання 23 * 2 = (20 + 3) * 2 = … 2 * 23 = 23 * 2 = … Теоретична основа – лівий дистрибутивний закон множення відносно додавання
Ділення двоцифрового числа на одноцифрове включає випадки: 39: 3 =

Він характеризується тим, що кожен із розрядних доданків діленого ділиться націло на дільник.

Теоретична основа – правило ділення суми на число.

Обчислювальний прийом – розкладання діленого на розрядні доданки.

39: 3 = (30 + 9): 3 = 30: 3 + 9: 3 = …

56: 4 =

Теоретична основа – правило ділення суми на число.

Обчислювальний прийом – розкладання діленого на зручні доданки.

56: 4 = (40 + 16): 4 = 40: 4 + 16: 4 = …

70: 2 = Випадок ділення будь-якого круглого числа на одноцифрове число.

Теоретична основа – правило ділення суми на число.

Обчислювальний прийом – розкладання діленого на доданки, один із яких є число 10.

70: 2 = (60 + 10): 2 = 60: 2 + 10: 2 = …

Ділення двоцифрового числа на двоцифрове базується на прийомі випробовування:

57: 19 = 19 * 2 = 38 - не підходить 19 * 3 = 57 - підходить Отже, 57: 19 = 3

15.МВ нумерації чисел в межах 10 і 20

Другий розділ у програмі першого класу 4-річної початкової школи називається "Числа першого десятка", де вивчається усна і письмова нумерація чисел в межах 10-ти-.

Мета вивчення нумерації чисел в межах 10: сформувати чіткі уявлення про величину (в розумінні кількісного значення) кожного з чисел і початкові уявлення пре натуральний ряд чисел; удосконалити вміння лічити предмети; називати кожне число; розпізнавати означення числа, та записувати його цифрою; утворювати число з попереднього й одиницю; порівнювати числа. Учні повинні знати місце числа в натуральному ряді чисел; потрібно також дати уявлення дітям про склад числа з двох менших чисел.

Вивчення кожного з чисел першого десятка проводиться за єдиною схемою:

1) утворення числа;

2) ознайомлення з друкованою і рукописною цифрою;

3) встановлення відповідності між числом і цифрою, числом та кількістю предметів, і навпаки;

4) порівняння чисел у певних межах;

5) склад числа;

6) порядкове значення числа;

7) порядкова і кількісна лічба.

Підчас уроків по вивченню нумерації першого десятка формуються навички лічби у зростаючому та спадному порядку в межах 10-ти і узагальнюються принципи утворення кожного натурального числа. На даних уроках учні ознайомлюються з поняттям "попереднє і наступне число" та відношеннями "передувати, стояти перед, слідувати, стояти за, бути між". На основі цих відношень учні повинні засвоїти такі висновки:

1) якщо до даного числа додати 1, то дістанемо наступне число;

2) якщо від даного числа відняти 1, то дістанемо попереднє число;

3) наступне число більше від попереднього на 1;

4) попереднє число менше від наступного на 1.

Число накожному з уроків виступає, як потужність множини однорідних предметів. Під час цих уроків важливу роль відіграють інструктивні таблиці з зразками друкованих і рукописних цифр.

На кожній інструктивній таблиці зліва зображається зразок друкованої цифри, а з права у великій клітинці зразок рукописної цифри, а під ними відповідну кількість однорідних предметів.

На кожному з уроків слід повторювати написання тих елементів, з яких складається цифра і відтворити навички, сформовані в дочисловий період. Важливо навчити дітей визначати правильний нахил паличок, оскільки ця особливість лежить в основі написання цифр (нахил паличок визначається відрізком прямої (палички), який з'єднує правий верхній кут клітинки з серединою нижньої сторони клітинки).

В основі роботи з інструктивною таблицею з письмової нумерації чисел 1-10 лежать загальні методичні положення, що стосуються написання кожної цифри.

1) показ таблиці з зображенням друкованої і рукописної цифри і обстеження

елементів із яких вона складається;

2) перелік виявлених елементів цифри і порядок їх написання з вказівками, яку лінію слід проводити, де закінчується, який елемент писати наступним, і т.д.^;

3) особливість розташування цифри (всі цифри розташовані в правій частини

клітинки і спираються на її праву сторону);

4) особливості розмірів цифри (висота кожної цифри дорівнює висоті клітинки, а її ширина майже на половину менша від висоти);

5) повторити аналіз елементів цифри і написання її вчителем на дошці з ґрунтовним поясненням послідовності написання елементів;

6) написання цифри дітьми в повітрі, у зошитах з друкованою основою, в робочих зошитах, де подані зразки написання цифри.

Робота з інструктивною таблицею вимагає ґрунтовного пояснення послідовності написання окремих елементів цифри для одержання їх загального зображення. Пояснення супроводжується демонстрацією написання вчителем кожної цифри на дошці.

На інструктивній таблиці в клітинці зірочкою позначено написання цифри, чи її елементів. Якщо є одна зірочка, то цифру пишуть безвідривно, при умові, що елементи цифри йдуть в одному напрямі. Якщо є одна зірочка, а пишуть в різних напрямах - відривно. Якщо є дві зірочки - пишуть відривно.

Для забезпечення успішного формування вмінь учнів писати цифри, слід на кожен урок виготовити інструктивно таблиці з написання кожної цифри окремо, а на звороті таблиці помістити текст інструкції по написанні цифри, разом з яким подати вірші про живі цифри, які сприяють кращому засвоєнню конфігурації цифри, її образу і окремих елементів.

16.Методика вивчення довжини, способів її вимірювання одиниць довжини та співвідношення між ними. Методика розгляду дії над іменованими числами вираженими в одиницях довжини.

Систематичні уявлення про довжину починають формуватися в учнів у першому класі при вивченні розділу “Дочисловий період”. Тут розкривається зміст поняття протяжності предметів в різних напрямках, наприклад: знизу – вверх ¾ висота; зліва – направо ¾ довжина. Тут формуються бінарні відношення, пов'язані з протяжністю – довший-коротший, однакові за довжиною; ширший-вужчий, однаковий за шириною; вищий-нижчий, однакові за висотою тощо. На цьому етапі навчання учням пропонується з’ясувати, який олівець довший, яке дерево вище, який предмет знаходиться далі, яка смужка вужча тощо.

Які ж закономірності формування поняття “довжина”. Для правильного формування уявлень учнів про цю властивість предметів навколишньої дійсності необхідне чітке розуміння кожним вчителем сутності поняття “довжина”. У школі під довжиною відрізка розуміють два однакових, але близьких поняття: міру відрізка та їхню властивість мати міру. Виходячи з цього, вчитель і школярі повинні в своїй мові вживати лише формулювання виду: “виміряйте відрізок” або “визначте довжину відрізка”. Однією з головних закономірностей, без яких сформувати в учнів правильне уявлення про довжину відрізка неможливо, є чітке розуміння вчителем сутності понять “довжина” і “число”.

Наступною закономірністю, є усвідомлення етапів 1) знайомство з геометричними фігурами, які мають властивість лінійної протяжності: пряма, крива, ламана, відрізок, многокутники тощо; 2) ознайомлення з одиницями вимірювання довжини та співвідношенням між ними; 3) формування вимірювальних навичок; 4) побудова геометричних фігур, які мають властивість лінійної протяжності; 5) розв'язування текстових задач, які пов’язані із знаходженням довжини побічним шляхом; 6) складання та заучування напам’ять таблиць мір довжини, а також формування умінь використовувати її для практичних потреб.

Яка ж система вправ використовується для формування уявлень молодших школярів про довжину? 1) формуванні уміння виділяти предмети, що мають лінійну протяжність, та порівнювати їх за цією властивістю, наприклад: який олівець довший?, яке дерево нижче?; 2) вправи на порівняння довжин відрізків накладанням, на око або на порівняння одиниць вимірювання;3) завдання, в яких потрібно визначити довжину заданого відрізка, які поряд з формуванням вимірювальних навичок сприяють формуванню поняття довжини; 3) розпізнавання відрізків, з допомогою яких у дітей формується уміння виділяти об’єкти, що мають властивість лінійної протяжності; 4) вправи на визначення довжини ламаної чи периметра многокутника, які формують як вимірювальні навички, так і поняття про довжину; 5) розв'язування текстових задач, пов’язаних з відстанню, швидкістю, часом, які опосередковано формують уявлення про довжину; 6) знайомство з речами, які формують реальні уявлення про 1 см, 1 дм, 1 м, 1 км тощо.

У методиці доцільно виділити три етапи оволодіння основними вимірювальними знаннями, вміннями і навичками: 1) вимірювання довжини відрізка за допомогою набору моделей сантиметра; 2) вимірювання довжини відрізка масштабною лінійкою без цифрової шкали; 3) вимірювання довжини відрізка масштабною лінійкою з цифровою шкалою.

Які ж вправи допомагають одержати наочні уявлення про одиниці вимірювання довжини? – в основному це завдання, в яких слід визначити довжину відрізка, а також вправи на побудову відрізків вказаної довжини. Спочатку використовуються завдання, в яких довжина відрізка визначається за допомогою моделі сантиметра. Серед цих вправ можна виділити завдання принаймні трьох видів: 1) на визначення довжини за допомогою вкладання; 2) на визначення довжини за допомогою відкладання; 3) на визначення довжини за допомогою прикладання.

Арифметичні дії додавання і віднімання простих і складених іменованих чисел, які допускають прийоми усних обчислень, розглядаються в концентрах "Десяток", “Сотня” і "Тисяча" наступним чином: 5 см + 3 см = 8 см; 1 дм 5 см + 2 см = 1 дм 7 см; 4 дм 7 см + 5 дм 8 см = 9 дм 15 см = 10 дм 5 см; 250 м + 370 м = 620 м тощо. У концентрі "Багатоцифрові числа" дії додавання і віднімання виконуються двома способами, кожний з яких представлено у таблиці № 9.4. Множення та ділення складених іменованих чисел на натуральне число у початковій школі вивчається з використанням єдиного способу: перетворенням складеного іменованого числа в просте іменоване число з наступним множенням чи діленням на натуральне число. З метою особистісного спрямування навчального процесу для окремих учнів можна показати прийом множення та ділення складених іменованих чисел, який представлений у третьому рядку

17.Методика вивчення площі способів її вимірювання одиниць її вимірювання та співвідношення між ними. Методика розгляду дії над іменованими числами вираженими в одиницях площі.

Як же вводиться поняття площі геометричної фігури в курсі математики початкової школи? Площу в курсі математики слід розуміти як місце, яке займає фігура на площині, як частину площини. Саме тому при формуванні уявлень про неї слід відштовхуватися від тих властивостей площі, які повинні бути сформовані під час підготовчої роботи: площа не змінюється при зміні положення фігури на площині; площа частини фігури менша, ніж площа цілої фігури; площі можна порівнювати; площі можна додавати і віднімати.При ознайомленні учнів з поняттям площі слід повторити відомості про прямокутник, квадрат та їхні елементи, ознаки цих геометричних фігур, пошукати ці фігури на предметах оточуючої дійсності, виконати побудову цих фігур, розв’язати задачі на обчислення їх периметру, побудувати кілька фігур, які мають різні розміри, але однаковий периметр. Два останніх види вправ спрямовані на те, щоб учні не змішували понять периметру та площі.

Як же ввести поняття площі геометричної фігури? – вчитель запитує учнів: чи зустрічалися вони у повсякденному житті з такими поняттями як площа квартири, площа присадибної ділянки, житлова площа, посівна площа тощо. (вивішування геометричних фігур).Серед них повинні бути такі, площі яких можна порівняти на око і накладанням. Разом з тим, серед фігур повинні бути і такі, при порівнянні площ яких накладанням важко визначити, яка з них має більшу площу.

Після цього вчитель проводить з учнями наступну бесіду (.): які геометричні фігури є на дошці? – прямокутники, чотирикутники, трикутник, коло. Яка з фігур займає найбільше місця на дошці? – прямокутник. Як це перевірити? – накладанням або на око. Якщо при накладанні з’ясувалося, що якась фігура займає на площині більше місця, ніж інша, то говорять, що її площа більша. Розглядаючи різноманітні фігури, площі яких не можна ефективно порівняти ні на око, ні накладанням, підводимо дітей до висновку: не завжди площі фігур можна порівняти на око чи накладанням, а тому слід шукати інші способи порівняння площ.

У четвертому класі школярі ознайомлюються з всіма відомими одиницями вимірювання площі: мм², см², дм², м², км².

Подальше формування уявлень учнів про площу геометричної фігури, способи та одиниці її вимірювання відбувається у процесі виконання наступних вправ: 1) практичні завдання на порівняння площ накладанням; 2) вправи на порівняння площ фігур, які складені з однакових квадратів; 3) завдання на складання геометричних фігур із квадратів; 4) вправи з фігурами, які мають однакову площу, але різну форму; 5) вправи на підрахунок числа квадратів і на побудову фігур, які мають задане число квадратів чи клітинок зошита.

Як же ознайомити дітей з формулами для знаходження площі прямокутника, квадрата? –малюнком можна провести приблизно так: яку фігуру зображено на першому малюнку? – прямокутник. Яка його довжина? – 6 см. Яка його ширина? – 1 см. Як знайти його площу? – підрахувати число квадратів, на які він розбитий. Яка площа першого прямокутника? – 6 см². Скільки квадратних сантиметрів вміщується у цьому прямокутнику? - стільки квадратних сантиметрів, скільки лінійних сантиметрів міститься в довжині. Як можна знайти площу цього прямокутника, якщо знати довжину 6 см і ширину 1 см? – помножити довжину на ширину, тобто 6●1=6 (см²). Як же можна знайти площу прямокутника, не підраховуючи числа квадратів, на які його розбито? – виміряти довжину та ширину і перемножити одержані значення довжин сторін.

У процесі подальшого формування уявлень учнів про площу, про вимірювання й обчислення площі прямокутника, при розв’язуванні задач на обчислення площі слід звернути увагу на те, щоб школярі достатньо практикувалися у вимірюванні площ прямокутників на моделях і малюнках.

1 см²= 100 мм²

1 дм² = 100 см² = 10000 мм²

1 м² = 100 дм² = 10000 см² = 1000000 мм²

1 ар = 100 м²

1 га = 100 арів

1 га = 10000 м²

1 км² = 1000000 м²

18.Методика вивчення маси та місткості способів їх вимірювання одиниць вимірювання та співвідношень між ними. Методика розгляду дій над іменованими числами вираженими в цих одиницях.

Як же ознайомити учнів з першою одиницею вимірювання маси? – спочатку дітей слід підвести до необхідності мати одиницю вимірювання маси. Зробити це слід з посиланням на вимірювання довжини. На урок вчитель приносить кілька предметів, маса яких дорівнює 1 кг. Школярам пропонується потримати в руках предмети, маса яких дорівнює 1 кг, та порівняти їх з іншими, які мають масу відмінну від 1 кг. Така робота проводиться для того, щоб створити у дітей уявлення про масу в 1 кг. Після цього пропонуємо учням відібрати 2-3 предмети з однаковою масою та повідомляємо, що всі вони мають масу, яка дорівнює 1 кг. За допомогою терезів школярі переконуються, що дійсно маса всіх предметів однакова. Після цього вчитель показує учням гирю масою в 1 кг і пропонує порівняти маси відібраних предметів з гирею в 1 кг за допомогою терезів. Для того, щоб діти зрозуміли доцільність і необхідність введення одиниці вимірювання маси 1 кг, їм потрібно запропонувати виконати таке завдання: серед предметів різної форми та однакової (про це знає лише вчитель!) маси знайти предмет з найбільшою масою. Дуже корисно поділити учнів класу на дві групи, одна з яких використовує для порівняння гирю в 1 кг. Потім вчитель ознайомлює дітей з гирями 2 кг, 3 кг, 5 кг та пропонує учням з їх допомогою визначити масу заздалегідь підібраних предметів. Спочатку використовуються предмети, маса яких вимірюється цілим числом кілограмів, а потім і інших предметів. В останньому випадку висновки учнів про масу таких предметів повинні бути такими: маса предмета більша за 5 кг чи маса предмета менша за 6 кг.

Познайомившись з гирями в 1 кг, 2 кг, 3 кг, 5 кг, учні використовують їх для формування уміння проводити зважування: 1) встановити терези у рівновагу; 2) встановити на терезах вантаж; 3) підібрати відповідні гирі; 4) визначити масу предмета. Якщо немає можливості забезпечити кожну парту терезами, то учні повинні приймати активну участь у поясненні процесу зважування. Записуючи результати зважування, школярі вчаться користуватися іменованими числами. Корисно одержані при зважуванні дані використовувати для складання задач. У подальшому корисно пропонувати учням перед зважуванням оцінити масу предмета приблизно, “на руку”, “на око”, а потім перевірити результати таких прикидок. При виконанні таких вправ дуже корисно познайомити учнів з масою предметів, які досить часто зустрічаються в побуті: маса буханця хліба, пакета молока, відра картоплі тощо. У цей же час дуже доцільно розв'язувати задачі, які відтворюють процес визначення маси з допомогою терезів. Наприклад: “На одній шальці терезів стоїть ящик з яблуками, а на другій – дві гирі по 5 кг кожна. Яка маса яблук, якщо маса ящика 1 кг?”. Такі задачі розвиватимуть у дітей уявлення про масу, озброюватимуть їх практичними відомостями, зокрема про необхідність врахування тари при зважуванні.

Як же учні ознайомлюються з наступними одиницями вимірювання маси? – аналогічно до ознайомлення з 1 кг. Спочатку показуємо учням необхідність введення кожної з нових одиниць вимірювання маси: 1 г, 1 ц, 1 т. Після цього слід створити у школярів конкретні уявлення про кожну з нових одиниць вимірювання у процесі користування ними. Якщо конкретне уявлення про 1 г створюється у процесі користування наборів важків у 1 г, 5 г, 10 г, 100 г, 200 г, 500 г, то реальні уявлення про 1 ц, 1 т формуються на основі прикладів мас різних предметів. Вказані дані корисно звести у таблицю (див. таблицю № 9.9.).

Які ж вправи використовуються для подальшого формування уявлень дітей про масу, способи та одиниці її вимірювання? – аналіз системи вправ підручників і методичних посібників для вчителів дає підстави для висновку про те, що до них слід віднести принаймні наступні: 1) знайомство з циферблатними та електронними терезами під час екскурсій в магазин чи на виробництво; 2) запис одержаних іменованих чисел, їх читання та порівняння; 3) розв’язування текстових задач, у яких використовуються одиниці вимірювання маси; 4) вправи на роздроблення простих іменованих чисел (наприклад: 15 ц = 1 т 5 ц) і на перетворення складених іменованих чисел у прості (наприклад: 1 кг725 г = 1725 г); 5) виконання арифметичних дій над простими (наприклад: 56 г + 47г, 15 ц - 8 ц, 5 т·4, 12 кг:4 тощо) та складеними (наприклад: 12 кг567 г + 1 кг433 г, 15 т – 8 ц, 2 т 5 ц·7, 7 т 800 кг: 2 тощо) іменованими числами. Зазначимо, що арифметичні дії над простими та складеними іменованими числами, вираженими в одиницях вимірювання маси, виконуються аналогічно до відповідних дій з одиницями вимірювання довжини. Поступово у процесі виконання вказаної системи вправ учні у четвертому класі повинні засвоїти напам’ять таблицю мір маси (див. таблицю № 9.10.).

Систематичне формування уявлень дітей про місткість та одиницю її вимірювання 1 л розпочинається у першому класі. У концентрі "Десяток" після ознайомлення з довжиною та масою і першими одиницями їх вимірювання 1 см і 1 кг відбувається ознайомлення учнів з такою величиною як місткість та першою одиницею її вимірювання 1 літр. Оскільки місткість відноситься до похідних величин початкового курсу математики, то завданнями вчителя є ознайомлення учнів з поняттям “місткість”, з одиницею її вимірювання 1 л та формування умінь користуватися цією одиницею вимірювання. У початковій школі не вивчають інших мір вимірювання місткості крім літра, бо з ними школярі будуть ознайомлюватися значно пізніше при вивченні курсу фізики.

Як же відбувається ознайомлення учнів з місткістю та одиницею її вимірювання літр? Вчитель повинен потурбуватися про те, щоб на відповідному уроці було достатньо різноманітних посудин, місткість яких складає 1 л, 2 л, 3 л, 5 л тощо. Дуже корисно, щоб певний набір посудин був у кожного учня, що дасть можливість кожній дитині провести відповідні практичні дії.

Виставивши на столі кілька посудин різної форми, але в кожній з яких є однакова кількість рідини, вчитель пропонує учням визначити, в якій посудині рідини більше (менше). Як правило діти цього віку вважають, що більше рідини буде у тій посудині, в якій вона піднялася вище. Далі вчитель пропонує учням знайти спосіб більш точного порівняння. Якщо школярі не запропонують використати для цього однакову мірку, то їм слід нагадати про те, як виконувалося порівняння відрізків, мас. Обравши довільну мірку, учні переконаються, що окомірна оцінка кількості рідини в різних за формою посудинах є необ’єктивною, а тому потрібна одиниця вимірювання місткості. Якщо діти не запропонують з цією метою використовувати 1 л, то вчитель нагадає їм, що у побуті для цього використовують 1 літр (1 л). Отже, кількість рідини вимірюють спеціальною міркою – літром. Це міра місткості.

19.МВ часу, швидкості, відстані та звязку між ними

У результаті вивчення теми "Час і його вимірювання" в учнів мають бути сформовані певні уявлення про такі одиниці вимірювання часу, як століття, рік, місяць, тиждень, доба, година, хвилина, секунда. Вони повинні знати таблицю мір часу, порядок днів тижня і місяців у році; вміти перетворювати іменовані числа, виражені мірами часу, та виконувати дії додавання й віднімання над ними; вміти визначати час за годинником, використовувати табель-календар та модель годинника. Важливо навчити дітей розв'язувати задачі, пов'язані з визначенням тривалості події, її початку або кінця в межах доби, місяця та року.

Конкретне уявлення про добу, годину й хвилину формується в учнів на основі власних спостережень та їх практичної діяльності.

Година — це приблизно тривалість уроку і перерви. Хвилина — це час, протягом якого, наприклад, можна назвати 60 двоцифрових чисел, прочитати певну кількість слів або пройти певну відстань. Такі завдання вчитель пропонує з метою відчути час, наприклад, тривалістю в 1 хв. На цьому ж уроці діти записують співвідношення між одиницями вимірювання часу:

1 доба = 24 год; 1 год = 60 хв; 1 хв = 60 с.

Виконуючи практичні вправи з моделями годинника, учні вчаться визначати час за годинником. З допомогою моделі годинника виконують завдання: читають по-різному час, який зображено на моделі; розміщують годинну і хвилинну стрілки за вказівками вчителя, розв'язують задачі на час.

Почати роботу з формування в учнів уявлень про рік і місяць доцільно з повідомлення про те, що одиниці вимірювання часу пов'язані з рухом планети Земля навколо Сонця, рухом Місяця навколо Землі, обертанням Землі навколо власної осі. Земля робить оберт навколо Сонця приблизно за 365 днів і 6 год. Для зручності лічби з давніх часів вирішили 3 роки називати простими (по 365 днів у кожному), а четвертий — високосним. У високосному році 366 днів. За час, протягом якого Земля робить оберт навколо Сонця 1 раз, Місяць навколо Землі робить 12 обертів. Тому рік поділяють на 12 проміжків — 12 місяців. Проміжок часу обертання Землі навколо своєї осі — доба — поділяється на 24 рівні частини — години. 1 год — це 1/24 доби. Година поділяється на 60 рівних частин — хвилин, а хвилина — на 60 секунд, 1 с — це 1/60 хвилини. Перші вправи на перетворення іменованих чисел, виражених одиницями часу, коментує сам учитель.

Окремий урок відводиться для ознайомлення учнів з новими одиницями вимірювання площі. Вводяться відразу всі одиниці вимірювання площі, передбачені програмою. Основу бесіди складає таке повідомлення: "Площа — одна з математичних величин. Для її вимірювання користуються не тільки квадратними сантиметрами, а й іншими одиницями. В табл. 33 подано одиниці

вимірювання площі, які найчастіше застосовуються в практичній діяльності",

У процесі подальшого вимірювання й обчислення площі прямокутники

і розв'язування задач на обчислення площі слід мати на увазі такі моменти:

1. Діти повинні достатньо практикуватися у вимірюванні площ прямокутників на моделях та малюнках.

2. Кожен учень має виконати 2—3 завдання на вимірювання площі класної дошки, вікна, поверхні кришки стола, підлоги, стіни класної кімнати, земельної ділянки тощо.

Таблиця.13

1 мм² — це площа квадрата, сторона якого 1 мм.

1 см² — це площа квадрата, сторона якого 1 см.

1 дм² — це площа квадрата, сторона якого 1 дм.

їм² — це площа квадрата, сторона якого 1 м.

Ар — це площа квадрата, сторона якого 10 м.

Ар — це сота частина гектара (сотка).

Гектар (га) — це площа квадрата, сторона якого 100 м.

1 км² — це площа квадрата, сторона якого 100 м.

3. Треба розв'язати достатню кількість задач на обчислення площі прямокутника, сторони якого виражені складеними іменованими числами. Саме тоді стане зрозумілою вимога правила про те, що довжину і ширину прямокутника необхідно вимірювати однією і тією самою мірою. Розв'язування задач на обчислення площі потрібно поєднувати з розв'язуван­ням задач на обчислення периметра.

4. Слід практикувати обчислення площі прямокутних ділянок за їх планом.

Для ознайомлення учнів з палеткою як інструментом для вимірювання площі фігур можна скористатися прийомом аналогії (масштабна лінійка призначена для вимірювання довжини відрізка, палетка — для вимірювання площі фігури). Розкриваючи мету уроку, вчитель повідомляє дітям, що раніше нони знаходили площу фігури тільки прямокутної форми і робили це за правилом. Тепер потрібно навчитись з допомогою особливого пристрою ■знаходити площу фігур, що мають форму круга, будь-якого многокутника або фігури будь-якої форми. На фігуру накладають палетку — прозору плівку або пластинку, поділену на квадрати, — і лічать, скільки квадратів цієї палетки накладається на дану фігуру. На дошці вчитель креслить довільну криволінійну фігуру, накладає на неї палетку, показує спосіб підрахунку повних і неповних квадратів. (Палетка вчителя поділена на квадратні дециметри). Використовуючи зображення геометричних фігур, учні за допо­могою палетки визначають їх площу.

Дата добавления: 2015-09-29