Оскільки світ є ілюзією, то всі події, місця й персонажі вигадані теж. 8 страница

Завжди, коли хтось говорить розумну річ, я запитую: «Де ти таке прочитав?» Людина зізнається, що вигадала самостійно. Проте самостійно, думки «із себе» не буває: вона або продукт синтезу-аналізу, або чужа. Тоді виникне наступне питання: звідки ж взялась найперша думка? Виникне й відповідь: з світу, який підкинув її фізично схильній до мислення істоті за допомогою образу. Те, що хтось один вигадав письмо чим мову, не означає, що він був розумнішим за інших. Просто це саме його призначення – бути в цей час у певному місці, аби співпав ряд випадковостей і зародилася думка. Людство – єдиний сукупний організм, семимільярдне число функцій якого розподілене між кожною клітиною організму. Врахуєм, що я забула перелічити всі інші об’єкти Всесвіту, окрім виду Homo Sapiens, які теж є функціональними клітинами.

Все-все-все – то для Ядра є дрібненькі кульки, які перекочуються в ньому, мовби в дитячій іграшці-м’ячику. Може, воно бачить себе тільки зовні, і за непрозорими стінками власного тіла чує тільки булькотіння в рідкій масі внутрішнього простору? А ми формуємо свою структуру: хтось грає роль клітини пухкої тканини, хтось – кісткової. Це – споглядання в дзеркалі зменшених зображень дзеркал, аж до безкінечності, й амбіції нашого життя – по суті… нічого не варті.

Розумієш, чому ми боїмося простоти, малюєм картини у порожнечі і зодягаєшся у брехню? Щоб не побачити, що всі вкупі становимо також одну безглузду точку в якійсь системі відліку, одну з тих клітин, які, можливо, загинуть через десять… дев’ять секунд. Клітину печінки – в той час, коли невідомий нам організм п’є алкоголь. Три, два, один. Ну от: цього разу загинув не наш Всесвіт. Пронесло.

НА ЗАВЕРШЕННЯ

Жаль, що на цих сторінках я не дала жодної поради щодо того, як ясніше поглянути на реальність, інакше моя книга була б безцінною для мене. Хоча ні, одна порада є: коли настане вечір, стемніє, ввімкни світло на кухні і стань перед вікном. Це не шаманство. Подивись на вогні за вікном, уважно розгледь все, що видно на вулиці. Далі поглянь у скло на своє відображення й на відображення кухні. Потім побач те й інше: осягни водночас, який і ти, і вигляд кухні, і вигляд за вікном – напівпрозорий. Ось так виглядає самотня реальність, ще не накладена на інші.

Далі можеш так само прислухатись і до звуків. Можеш заплющити очі і спробувати відчути, де ти: й там і тут. Почувається тільки тіло, а ти – на перетині звуків, які попереду і позаду, зліва і справа. Тебе нема. Кінець медитації.

Зміст:

1. ДО АНОНІМНОГО СПІВРОЗМОВНИКА

2. ЗАГАЛЬНІ РИСИ

3. РЕВОЛЮЦІЇ НЕ БУДЕ

4. ЗА П. І С.

5. ВТЕЧА ВІД МОЗКУ

6. РАБИ ДЕТАЛЕЙ

7. НІЖНІСТЬ

8. ГІРШЕ

9. ДО ІНШОГО

10. ТРОХИ СПОКОЮ

11. ТВОРЧІСТЬ

12. ЦИВІЛІЗАЦІЯ І СУСПІЛЬСТВО

13. ПРИРОДА

14. МАСКА

15. N

16. ПРОСТОТА

17. ТЕЛЕПАТІЯ І ЕМПАТІЯ – СВОБОДОЛЮБИВОМУ

18. САМ ЗА СЕБЕ

19. БАГАТОЗНАЧНІСТЬ

20. СОН БОЖИЙ

21. НЕ БУТИ ВИЗНАНИМ

22. КВІТИ НА СЬОМЕ БЕРЕЗНЯ

23. ПРО КОСМОС

24. ТОЧКА ПЕРЕТИНУ

25. М’ЯЗИ

26. ПРИРОДА ЯК ТВОРІННЯ ЛЮДИНИ

27. ІСНУВАННЯ

28. НА ЗАВЕРШЕННЯ

Дата добавления: 2015-09-29