Найважливіші напрями "оновленої"1' неокласичної концепції в сучасних умовах такі:
> монетаризм чиказької школи на чолі з Мілтоном Фрідманом акцентує увагу на тому, що головною причиною змін у загальному обсязі продукції і рівні цін є коливання пропозиції грошей;
> економша пропозиції орієнтує на пропозицію через перерозподіл національного доходу на користь великого та середнього виробництва, зниження податків на корпорації, щоб використати частину прибутку для прискорення науково-технічного прогресу і зменшити державні видатки на соціальні програми. Особлива увага приділена застосуванню в державному регулюванні податкових інструментів, пошукам оптимальної ставки податків, яка б забезпечу вала максимальні надходження до бюджету і не зменшувала стимулів приватного підприємництва (крива Лафера);
> теорія раціональних сподівань обґрунтовує тезу, що економічні суб'єкти (корпорації, споживачі) за допомогою комп'ютеризації можуть раціонально використовувати інформацію й оперативно реагувати на зрушення в економічній діяльності та ринкових відносинах.
~ Темзі
У цих неокласичних і неоконсервативних теоріях домінує практична функція економічної теорії, спрямована на саморозвиток ринкових економічних систем, їхнє удосконалення.
Досить тривале протистояння концепції Кейнса і неокласичної школи закінчилося так званим неокласичним синтезом. Цю ідею висунули ще наприкінці 1930-х років, проте остаточно обґрунтував її американський економіст Пол Семюелсон. З позицій неокласичного синтезу теорію Кейнса розглядали як варіант традиційного неокласичного підходу. Залежно від стану економіки пропонували використовувати рецепти кейнсіанства (державне регулювання) або обмеження державного впливу на економіку, що проголошує неокласична концепція. Отже, представники неокласичного синтезу, розглядаючи західну економічну систему як змішану, не абсолютизують регулятивного впливу ринку на економіку й визнають ситуативну ефективність різних методів державного впливу на неї.
Найвизначнішим представником неокласичного синтезу є видатний американський економіст і один з перших Нобелівських лауреатів з економіки, автор одного з найпопулярніших підручників із сучасної економічної теорії ("Есопотісз") П. Семюелсон. Цей учений окреслив предмет економічної теорії, сучасні методи дослідження економіки, об'єднав в одному підручникові макро- і мікроекономіку. Узагальнення П. Семюелсоном дотеперішніх досягнень економічної теорії можна вважати певним підсумком цілого етапу розвитку економічної думки. Його підручник "Есопотісз"1 порівнюють з такими видатними працями в галузі економічної науки, як "Основи політичної економії" Дж. С. Мілля та "Принципи політичної економії" А. Маршалла.
У 60-70-х роках в економічній науці еволюціонував іисти-туціонально-соціальний напрям 2, який виник ще у 20-30-х роках XX ст. на базі історичної школи. Представники цього напряму Дж. К. Гелбрейт, А. Арон, Р. Арон, В. Ростоу, Д. Бел, А. Тофлер та інші критикували всі традиційні школи за відрив від аналізу соціальних проблем. Вони виступили за соціологізацію економічної теорії та розробляли концепції трансформації ринкової економіки в умовах науково-технічної революції.
'Перший український переклад цього підручника (І4-те видання) виконано на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка й опубліковано у видавництві "Основи" двома томами: "Макроекономіка" (1995) і "Мікроекономіка" (1998).
2Автори інституціоналізму поняття "інститут" трактують дуже широко, охоплюючи і державу, і конкуренцію, податки, монополії, юридичні відносини, особливості менталітету і навіть інстинкти.
Економічна теорія як наука
Трансформації західної ринкової економіки під впливом бурхливого розвитку науки й техніки присвячені такі теорії, як "суспільство послуг" К. Кларка та Ж. Фурастье, "суспільство масового споживання" В. Ростоу, "планова система" Дж. Гелбрейта, "постіндустріальне суспільство" Д. Бела, "суспільство третьої хвилі" А. Тофлера, "суспільство високої технології" Дж. Нейсбіта, "інформаційне суспільство" Є. Масуда та ін.
Теоретики цього напряму враховують такі нові явища сучасного західного суспільства, як планування, розширення внутрішнього ринку через орієнтацію економіки на масове споживання, інтенсивний розвиток соціальної сфери, їхні зусилля спрямовані на вироблення форм соціалізації господарських відносин, відшукування певних соціальних амортизаторів, покликаних нейтралізувати соціально-класові конфлікти.
Останні десятиріччя XX ст. було ознаменовано розвитком і зростанням ролі неоінституціоналізму (нова інституційна економіка), який предметом економічного аналізму зробив трансакційні витрати і права власності (Р. Коуз, О. Вільямсон, Д. Норт та ін.).
"^ Внесок українських учених
у розвиток світової економічної теорії
Українські вчені зробили вагомий внесок у розвиток економічної науки. Однак цей внесок українців є, на жаль, ще маловідомий. Професор С. Злупко1 - знаний дослідник історії економічної думки України - пояснює це низкою обставин. По-перше, український народ тривалий час був позбавлений своєї держави, й усіх українських економістів замислювали до російських. По-друге, у країнах Західної Європи, де формується світова думка, нерідко стверджують (і це вже традиція) про певну нездатність слов'ян до економічного мислення. По-третє, праці багатьох українських економістів не були доступні навіть фахівцям. У вищих навчальних закладах економічної думки України не вивчали. За радянських часів зацікавленість спадщиною українських економістів
'Недавно опублікувано його фундаментальний навчальний посібник (С. Злупко. Основи історії економічної теорії. - Львів, 2001. - 626 с.), де вперше в економічній літературі з'ясовано місце видатних українських економістів у контексті світового розвитку економічної теорії. Заслугою саме професора С. Злупка є піднесення із забуття, дослідження і популяризація цілої низки українців, які спричинилися до розвитку економічної теорії.
Тема 1
тлумачили як буржуазний націоналізм, що був оголошений найбільшим ворогом більшовизму.
Незважаючи на це, економічна думка України розвивалася в загальноєвропейському й світовому контекстах. Ось деякі приклади. Українець Семен Десницький був учнем А. Сміта - творця теорії трудової вартості.
До прихильників і послідовників "батька економічної науки" належав Михайло Балудянський (1769-1847) - перший український професійний економіст, перший ректор Петербурзького університету. Цей учений чимало зробив для утвердження демократичних економічних поглядів на просторах Російської та Австрійської монархій. Михайло Балудянський істотно вплинув на економічну концепцію програми декабристів; створив "економічну систему", що досі не втратила свого значення, особливо для молодих національних держав. У цій системі обґрунтовано принципи й основи розбудови національної економіки з позиції вільних ринкових відносин.
Розвиткові економічної науки сприяв й Іван Вернадський (1821-1884) - професор Київського університету, батько знаменитого природознавця. Іван Вернадський 1849 р. захистив докторську дисертацію, присвячену аналізові італійської економічної літератури до початку XIX ст. Уже цей факт засвідчує широту підходів, прагнення українських економістів подолати національні межі, долучитися до загальноєвропейського наукового процесу. Науковець критично оцінював утопічні теорії "общинного соціалізму", які обстоювали О. Герцен, М. Чернишевський та інші російські соціалісти, був головним опонентом М. Чернишевського. Він видавав журнал "Зкономический указатель", де критикував кріпосницькі та доринкові форми виробництва, велику поміщицьку земельну власність. І. Вернадський був противником втручання держави в економіку, тобто був прихильником економіки вільної конкуренції, не сприймав комуністичних ідей.
Особливе місце в українській і європейській економічній науці посідає професор Київського університету Микола Зібер (1844-1888), який досліджував первісну культуру, захистив дисертацію про еволюцію трудової теорії вартості від Д. Рікардо до К. Маркса. Він був першим популяризатором економічного вчення К. Маркса в Україні й Росії; перший у світі виконав науковий аналіз "Капіталу" К. Маркса, визначивши його джерела. До речі, К. Маркс зазначав, що М. Зібер найглибше проник у методологію "Капіталу". За посередництвом М. Зібера з економічною теорією марксизму ознайомилися Г. Плеханов та інші російські соціал-демократи.
Економічна теорія як наука
У руслі соціалістичних соціально-економічних поглядів формувався світогляд СергіяПодолинського (1850-1891)-засновника екологічної парадигми сучасної економічної науки. Найвагомішим у його науковій спадщині є економіко-екологічне відкриття, обгрунтоване в дослідженні "Праця людини, та її відношення до розподілу енергії" (1880). Дослідження опубліковане німецькою, французькою та італійською мовами. Суть відкриття С. Подолинського полягає в тому, що за допомогою організованої людської праці можна гармонізувати взаємини суспільства й природи, уникнути енергетичної кризи, оскільки праця здатна не тільки поглинати, а й зберігати і накопичувати енергію.
На Заході цю ідею розвинув англійський економіст А. Маршалл, який започаткував неокласичний напрям в економічній теорії (мікроекономічний аналіз). Відкриття С. Подолинського мало помітний вплив на світову економічну та екологічну науку. Це зазначали Ф. Енгельс, В. Вернадський, на цьому наголошують сучасні природознавці, філософи, економісти.
Великі заслуги перед світовою економічною теорією має видатний український учений Михайло Туган-Барановський (1865-1919), який звернувся до багатьох теоретичних проблем економіки. Замолоду сприйнявши ідеї класичної школи, М. Туган-Барановський обґрунтував можливості синтезу трудової теорії вартості та концепції граничної корисності, які вважали антиподами.
Михайло Туган-Барановський зробив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, у критику економічних доктрин марксизму, економічних концепцій російського народництва. Світове визнання М. Туган-Барановський здобув за дослідження з теорії ринку й економічних криз, розроблення концепції економічної кон'юнктури, які позитивно сприйняли економісти багатьох країн ще за життя вченого. Його праця з питань криз в Англії на початку XIX ст., за яку він одержав магістерське звання у Московському університеті, згодом була видана майже всіма європейськими і навіть японською мовами. Вона вплинула на економічні погляди провідних економістів Європи й Америки. Михайло Туган-Барановський став першим східноєвропейським ученим, якого визнала світова економічна думка*.
* До речі, зусиллями проф. С. Злупка та його дружини Я. Злупко перекладено 2003 р. українською мовою підручник Михайла Туган-Барановського "Основи політичної економії".-Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2003. - 627 с.
Тема 1
Видатним економістом-математиком, який мав величезний вплив на розвиток сучасної економічної науки, був представник Київської школи Євген Слуцький (1880-1948). Він зробив вагомий внесок у розвиток економіко-математичних методів в економічній науці.
Ще 1915 р. в італійському журналі було опубліковано статтю Є. Слуцького "До теорії збалансованого бюджету споживача" (передруковано в Москві тільки 1963 р.), присвячену проблемам попиту і взаємозв'язку між функцією попиту, рухом цін та доходів. Цікаво, що цю статтю Р. Ален та Дж. Гікс "виявили" тільки в 30-ті роки. Треба віддати належне цим ученим. Хоча Гікс ознайомився зі статтею Є. Слуцького вже після публікації основних своїх ідей (1934), він відверто заявив: "Теорія, яку буде викладено в цьому і двох наступних розділах, належить, по суті, Слуцькому..."1. Декілька статей присвятив Є. Слуцькому й Р. Ален, зазначивши великий вплив його праць на розвиток економетрики.
Уперше в світовій літературі Є. Слуцький наголосив на потребі створення нової науки, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов, - праксеології.
Навіть ці фрагментарні відомості про внесок українських учених у розвиток світової економічної думки (а тут навіть не згадано прізвищ багатьох інших учених, які прямо або побіжно займалися економічними проблемами: це І. Франко, М. Драгоманов, В. Каразин, А. Скальський, Д. Журавський, В. Навроцький, О. Терлецький, М. Павлик та багато інших) засвідчують, що українські вчені були не тільки популяризаторами ідей західних економістів, а й створювали теорії, які збагатили світову економічну думку.
Сьогодні студенти незалежної України мають змогу ознайомитися з усією різноманітністю концепцій економічної теорії (українських і зарубіжних) і за оригінальними працями їхніх авторів, і за перекладними виданнями. Глибоке ознайомлення з цими концепціями збагатить читача: воно є неодмінною умовою розвитку економічного професіоналізму.
Резюме
/. Економічна теорія є узагальненим відображенням господарської діяльності, її закономірностей. Вона тісно пов'язана зі створенням багатства, матеріальних умов добробуту людей, їхнім розподілом і споживанням.
'Хикс Дж. Стонмость й капитал. - М.: Прогресе, 1993. - С. 112. Економічна теорія як наука
2. Економічна теорія досліджує, як суспільство вибирає найліпші
способи використання обмежених ресурсів, щоб виробляти різноманітні товари та розподіляти їх серед різних груп населення. Економічна теорія є дослідженням багатства й одночасно частиною дослідження людини.
3. Економічна теорія тісно пов'язана з усіма економічними дисциплінами, для яких вона є методологічною (теоретичною) основою, з іншими суспільними, а також природничими й гуманітарними дисциплінами,
4. Економісти використовують різноманітний інструментарій для
дослідження господарської діяльності людей, зокрема спостереження й економічний аналіз. Результати досліджень відображають певний стан економіки, певні факти. Нові факти спростовують старі теорії, і наука розвивається далі.
5. Розглядаючи економічні проблеми, треба уникати низки пасток,
зокрема так званої "помилки композиції "-помилки, пов'язаної зі співвідношенням часткового і цілого. Важливо також завжди пам'ятати, що наші спостереження "хворіють"на суб'єктивізм, а також те, що, досліджуючи те чи інше питання, слід дотримуватися припущення "за інших однакових умов".
6. Економічна теорія виконує низку функцій: окрім методологічної,
ще й світоглядну, пізнавальну та практичну.
7. В економічній науці можна виокремити три філософські концепції (доктрини): класичну, кейнсіанську і марксистську. Вони по-різному трактують те, якою є ефективна форма власності, як досягати рівноваги в економіці і як забезпечити розподіл виготовлених життєвих благ.
8. Сучасна економічна теорія є результатом усього попереднього її розвитку, синтезом її історії. Вона увібрала в себе найяскравіші наукові набутки, які стали загальновідомими й апробовані практикою.
9. Економічну теорію розвивали економісти не якоїсь однієї країни, чи групи країн, а багато економічно мислячих людей усього світу. Помітний внесок у цю благородну справу внесли й українські вчені, правда, й досі ще не поціновані у виданнях з історії економічної думки (Злупко С. Основи історії економічної теорії. -Львів, 2001.-С. 6)
Тема 1
ТЕМ А 2
ПОТРЕБИ І РЕСУРСИ. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ
П План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
2.1. Потреби та їх класифікація
2.2. Виробничі ресурси.
2.3. Виробництво: еволюція поглядів і структура.
2.4. Ефективність використання ресурсів.
2.5. Незайняпіість ресурсів і перспективи економічного зростання. Резюме
Ключові поняття та терміни
альтернативна вартість амортизація
відтворення (просте і розширене) групові інтереси економічне зростання (екстенсивний тип, інтенсивний тип)
економічні інтереси ефективність економіки закон зростання альтернативної вартості інвестування інтенсивність праці капітальні блага людські ресурси матеріальні потреби матеріальні ресурси національні інтереси
обіговий капітал обмеженість основний капітал особисті інтереси підприємницький хист повна зайнятість повний обсяг виробництва послуга потреби
продуктивність праці споживчі блага стадії виробництва структура виробництва суспільне виробництво таблиця і крива виробничих можливостей товар
тривалість робочого дня ціна
Аналітична економія, досліджуючи процеси господарського життя, ґрунтується на таких двох фундаментальних фактах: по-перше, матеріальні потреби суспільства (індивідів та інституцій) неоомежені й непогамовні; по-друге, виробничі ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг - обмежені, рідкісні.
Потреби і ресурси.
Ефективність використання ресурсів
2.1. ПОТРЕБИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ Матеріальні потреби
Потреби - це відчуття нестачі чогось, що потрібне для підтримання життєдіяльності й розвитку організму, людської особистості, суспільства загалом. Це своєрідний психологічний стан невдоволеності, внутрішньої напруженості, дискомфорту, невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами існування.
Цей стан є внутрішнім спонукальним мотивом господарської діяльності, соціального й економічного прогресу. Намагання задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів. Тому природна мета функціювання економіки - задоволення людських потреб у товарах і послугах.
Тільки в далекому минулому люди задовольняли свої потреби даровими благами природи. Нині абсолютну більшість товарів і послуг люди виробляють. До того ж, спожита продукція має бути замінена новою. Тому задоволення потреб - це також стимул до подальшого вдосконалення виробництва.
Виробництво стимулює розвиток нових потреб. Науково-технічний прогрес, нові технології часто випереджають най-сміливіші фантазії людей, створюючи нові асортименти благ, і отже, нові потреби. Виробництво часто впливає і на способи використання благ, формуючи цим певну побутову культуру.
Коло потреб сучасної людини надзвичайно широке. Деякі потреби пов'язані з підтриманням біологічного існування (матеріальні потреби), інші - це потреби духовні й культурні. Людські потреби - це не тільки індивідуальні потреби, а й потреби сім'ї, соціальної групи, виробничого колективу, народу, держави. Підприємства, наприклад, потребують виробничих будівель і споруд, сировини, працівників, устаткування, складів тощо. Держава (уряд) утримує армію, виконує багато функцій з управління суспільними процесами, має потребу в істотних коштах для фінансування елементів інфраструктури, тощо.
Потреби розширюються, вони примножуються й ускладнюються, змінюються не тільки кількісно, але й якісно. Зі змінами умов життя, підвищенням культурного рівня населення, продовженням тривалості життя тощо, тобто зі змінами соціально-економічних умов потреби урізноманітнюються, змінюється їхня структура, пріоритетність.
Тема 2
З досвіду також відомо, що будь-яка одна задоволена потреба створює нову. Це й дало економічній науці підстави сформулювати закон зростання потреб. Цей закон виражає об'єктивну необхідність зростання людських потреб (кількісно і якісно) із соціально-економічним прогресом суспільства.
Людські потреби надзвичайно різноманітні. Тому є різні їхні класифікації:
> за характером виникнення потреби поділяють на біологічні й соціальні. Біологічні - це потреби в повітрі, воді, їжі, теплі, безпеці тощо; виникають із потреби підтримувати життя людини як біологічної істоти. Соціальні - це бажання належати до певного кола людей, набути визнання, користуватися повагою, потреба людини в самореалізації та ін.;
> є також потреби, зумовлені розвитком цивілізації. Сучасна людина бажає не просто захисту від холоду чи вітру, а житла з у сіма зручностями, не просто одягу, а речей, що відповідають сучасній моді, їй потрібні сучасне медичне обслуговування, газети й транспортні послуги, розваги тощо;
> залежно від засобів, що забезпечують задоволення потреб, їх поділяють на матеріальні й нематеріальні. До матеріальних потреб належать ті, які задовольняють за допомогою товарів (товари - це речі, які відчуваємо на дотик: продукти харчування, одяг, взуття, автомобілі, будинки тощо). Нематеріальні потреби задовольняють за допомогою послуг. С послу ги освіти, культури, медицини, юридичних служб та ін.;
> за способом задоволення потреби поділяють на індивідуальні й групові, або колективні. Одні потреби (в одязі, житлі, продуктах харчування тощо) людина задовольняє відособлено, інші (у громадському порядку, безпеці, чистому довкіллі та ін.) - спільно. Деякі потреби (в освіті, транспорті, харчуванні) можна задовольняти осібно і спільно. З підвищенням рівня розвитку суспільства дедалі більше потреб задовольняють осібно;
> за нагальністю задоволення потреби бувають елементарні, які задовольняють предметами першої потреби (їжа, одяг, житло, медична допомога), і вишукані, які задовольняють предметами розкоші (парфуми, норкові шуби, коштовні прикраси тощо). Безперечно, те, що є предметом розкоші, наприклад, для Степана, може виявитися предметом першої потреби для Романа. Те, що декілька років тому вважали предметом розкоші, нині може стати предметом першої
Потреби і ресурси.
Ефективність використання ресурсів
Потреби самоактуалізації (самореалізації)
Потреби самоповаги:
значення, компетентність
потреби у визнанні
Потреби належності і любові (соціальні потреби)
потреби. До прикладу, холодильники, телевізори свого часу були предметом розкоші, сьогодні вони є невід'ємною частиною нашого побуту.
Цікаву класифікацію потреб людини запропонував американський соціолога. Маслоу (піраміда Маслоу). Усі потреби він поділив на п'ять груп і помістив у геометричну фігуру (піраміду) -(рис. 2.1.)
Найсильнішими і невідкладними з усіх людських потреб є фізіологічні потреби, потреби фізіологічного виживання. Це потреби в їжі, воді, повітрі, сні, фізичній активності, захисті від екстремальних температур тощо. Оскільки ці потреби стосуються біологічного виживання людини, то вони мають бути задоволені на якомусь мінімальному рівні, перш ніж інші потреби вищого рівня стануть актуальними. Так голодна людина ледве чи буде творити музику.
Коли фізіологічні потреби певною мірою задоволені, для людини набувають ваги інші потреби -у безпеці і захисті. Сюди відносять потреби: в організації, Рис. 2.1. Піраміда Маслоу стабільності, у законі й порядку,
у свободі від хвороб, страху і хаосу. Ці потреби забезпечують тривале виживання, є його гарантією.
Третій рівень у піраміді Маслоу займають потреби належності й любові (соціальні потреби). Вони починають діяти, коли перші два рівні потреб певною мірою задоволені. На цьому рівні люди намагаються встановлювати стосунки з іншими людьми, у групі, у сім'ї. Інакше людина почуватиметься одинокою, вона відчуватиме громадський остракізм, відсутність дружби. Люди хочуть відчувати любов, добре ставлення інших до себе. Це стосується і дорослих, і дітей.
Наступна група потреб пов'язана з потребою самоповаги, визнання. Ці потреби пов'язані з компетентністю, впевненістю у своїх достоїнствах, досягненнях тощо. Людина має бути впевнена, що
Потреби безпеки і захисту
Фізіологічні потреби
Т
Тема 2
вона гідна тієї оцінки, яку їй дають інші. Причому дають, оцінюючи справжні достоїнства, а не надумані.
Нарешті, коли ці потреби певною мірою задоволене, то важливою є потреба в самореалізації, тобто потреба стати тим, ким людина й може стати. Людина, досягнувши цього рівня потреб, добивається повної реалізації свого таланту, здібностей і потенціалу особистості. На жаль, цього рівня потреб (самореалізації) досягають дуже небагато людей. (За оцінками Маслоу < 1%.)
Усередині піраміди потреби можуть бути розташовані по-різному. З віком, зі зміною службового становища тощо на передній план (тобто в основі піраміди) можуть опинитися інші потреби. Ці потреби взаємопов'язані й залежать одна від одної. Однак із незадоволених потреб, та, що є в основі піраміди - найважливіша. Якщо ж її задоволене, то найважливішою стає та, що розміщена на сходинку вище.
Голодну людину, наприклад, мало хвилює чистота повітря, яке вона вдихає, або те, як до неї ставляться колеги. Однак, втамувавши голод, людина задумується про екологічні проблеми, про спілкування з іншими людьми тощо.
Потреби ніколи не бувають задоволені повністю за принципом "все, або нічого". Потреби частково збігаються, і людина одночасно може бути мотивована на двох або більше рівнях потреб. Маслоу навіть вважав, що середня людина задовольняє свої потреби приблизно так: 85% - фізіологічні, 70% - безпеки і захисту; 50% -любов і належність, 40% - самоповага і 10% - самореалізація (самоактуалізація). Незалежно від того, до якого ступеня добралась людина в ієрархії потреб, вона перебуватиме там доти, доки ці потреби не будуть достатньо задоволені.
Свої потреби люди задовольняють за допомогою благ, носіями яких є товари і послуги. Благом, отже, називають здатність товарів і послуг задовольняти людські потреби. Треба, однак, пам'ятати, що здатність якогось предмета задовольняти потребу людини ще не робить її благом. Цю властивість (здатність) людина має усвідомити.
Варто б з'ясувати: чим керується людина, задовольняючи свої потреби?
Сучасна економічна наука дослідила це питання з позицій особливого місця, яке посідає в ринковій економіці споживач, його суб'єктивні оцінки корисності споживчих благ. Згідно із сучасними поглядами, людина, задовольняючи свої потреби, керується: •=> своїм гаманцем і цінами на товари та послуги (купівельною спроможністю);
Потреби і ресурси. ""
Ефективність використання ресурсів 49
^ су б 'єктивною оцінкою нагальності для неї тієї чи іншої потреби (для хворої людини, наприклад, - це ліки);
^> оцінка споживчого блага залежить від кількості (запасу) блага, призначеного для споживання. Споживач оцінює споживче благо кожної наступної (додаткової) одиниці такого запасу нижче. Отже, споживання підлягає законові зменшення корисності граничного (додаткового) споживчого блага;
=> споживач схильний до постійної зміни структури споживання.
Потреби людини в деякому конкретному товарі або послузі молена повністю задовольнити. За короткий проміжок часу можна, наприклад, отримати достатню кількість хліба, олівців чи зубної пасти.
Однак інша річ, коли йдеться про задоволення потребу товарах і послугах узагалі, з погляду багатства. Ми не отримуємо й не можемо отримати їх у достатній кількості. Уявімо собі список потреб населення країни в автомобілях, відео, квартирах тощо. Він буде вражаючим. До того ж, з часом під впливом реклами, телебачення, радіо тощо потреби невпинно примножуються. Якщо ж залучити до цього ще й колективні, громадські, державні потреби, то вони справді безмежні. Це означає, що їх повністю задовольнити неможливо.
Отже, потреби мають такі ознаки: вони необмежені, постійно зростають і непогамовні (їх не можна задовольнити). ___________
Безмежність потреб передусім стимульована: ;.1ЇШ§|
діргяидви. • • •-...,. т.:•.,.-.•.-• •••>.:•_-_.v...•-'• •. „-....^.'-Л^И-лДМашИІяиь-. •.-І
^- людською фантазією; конкуренцією виробників; засобами масової інформації.
Варто поставити запитання: а що було б, якби людські потреби можна було повністю задовольняти? Це означало б, що по-перше, будь-який товар чи послугу виробляють у необмеженій кількості; по-друге, втратило б сенс багато проблем, зокрема проблеми оозподілу товарів і доходів; по-третє, не було б економічних благ, тобто товарів, які відносно обмежені; усі продукти були б Зезкоштовними тощо. Однак ця гіпотетична ситуація нереальна.
Суттєво наголосити й на тому, що безмежність потреб -риса 'передусім вільних, демократичних, відкритих суспільств.
У недавньому минулому в так званих соціалістичних країнах радянського блоку характерними явищами були уніфікація, приглушеність потреб. Офіційна пропаганда насаджувала ідею невибагливості "радянських" людей. Досить пригадати однакові
Тема 2
забудови міст ("черьомушки"), однакове планування квартир, стандартний одяг чиновників, переслідування молоді "за джинси", "короткі спіднички" тощо. Уніфіковані були не тільки речі побуту, тоталітарна державна машина намагалася прищепити людям однаковість думок й оцінок соціально-економічних явищ, явищ культури і громадського життя. Це, звичайно, пригнічувало людей, особливо молодь.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |