Економісти, вивчаючи господарську діяльність людей, намагаються виявити зміст і певний порядок у хаотичному нагромадженні фактів. Щоб ліпше зрозуміти дійсність, вони абстрагуються, тобто спрощують заплутані зв'язки, залишають поза увагою другорядні деталі дійсності. Одержана таким способом картина господарського життя - це абстрактна картина економіки, своєрідна спрощена економічна модель. Вона не відображає усієї складності реальної дійсності, їй не вистачає багатьох деталей, проте саме їхня відсутність дає змогу глибше пізнати справді важливі речі.
Отже, економічна теорія, як і будь-яка інша, спрощуючи дійсність... спотворює її. Абстрактний характер економічної теорії спонукає необізнаних людей оцінювати її як щось непрактичне, нереалістичне.
Економічна теорія як наука
Насправді економічні теорії саме тому й практичні, що вони абстрактні. Цінними такі теорії є лише тоді, коли вони грунтуються на фактах, отже, вони реалістичні. Теорії, що не узгоджуються з фактами, - погані. Спрощення економічної дійсності (абстрагування) може зумовити спокусу вважати економічне життя таким, що його можна описати декількома найпростішими моделями (теоріями). Таке уявлення неправильне й небезпечне: економічний світ, як і природа, надто складний і заплутаний, щоб його можна було подати строго упорядкованим. Тому: що простішою й абсолютнішою виглядає економічна доктрина, то більшу плутанину і небезпеку приховують спроби застосувати її на практиці. Прості рішення, як звично, супроводжуються складними проблемами.
Науковий метод передбачає доконечність доказів. Тому основою наукового методу є вчення про докази. Не маючи доказів, людина не може розрізнити істини і неправди. Науковий метод - це метод висування гіпотез, які можна перевірити на практиці, ваг Економічна теорія ґрунтується на фактах. Першим джерелом економічного знання є спостереження (живе споглядання економічних явищ) і вивчення даних економічної історії. Так виявляють і нагромаджують факти про явища та процеси економічного життя суспільства. Основну масу фактів (економічної інформації) дає статистика. Нерідко використовують дані бухгалтерського обліку, соціологічних обстежень тощо.
Історичні дані й факти сьогодення є основою науки про економіку. Утім факти не можуть розповісти власної історії.
Збирання фактів, які відображають економічну поведінку людей та інституцій, - складне завдання. У реальному житті існує незліченна кількість взаємопов'язаних фактів, тому дослідник має бути обережним, добираючи їх. З усіх фактів потрібно виокремити економічні, тобто визначити, які з них стосуються, а які не стосуються конкретної проблеми. До того ж, безпосереднє спостереження - це мертве, фотографічне відтворення дійсності; воно тільки реєструє зовнішні форми вияву і тому може створити помилкові уявлення про явища (наприклад, про взаєморух Сонця і Землі).
Отже, спостереження й описування - це тільки підготовча робота. Унаслідок збирання та систематизації фактів економічна дійсність стає відомою, але ще не пізнаною.
Збирання фактів називають описовою, або емпіричною, економічною наукою. Для пізнання ж взаємозалежності економічних явищ, виведення законів, теорій, принципів потрібний економічний аналіз.
Тема 1
Економічний аналіз передбачає систематизацію, тлумачення й узагальнення фактів. У процесі економічного аналізу формулюють економічні поняття й категорії, принципи, виводять теорії та закони.
Економічний аналіз можливий двома шляхами: рухаючись від фактів до теорії і від теорії до фактів. Розрізняють два методи економічного аналізу: індуктивний і дедуктивний.
Індуктивний метод розпочинається зі збирання, систематизації й узагальнення фактів з конкретної проблеми, яка підлягає економічному аналізові. Результатом такої роботи є виведення певних принципів із фактів поведінки індивідів та інститутів у конкретній сфері, а також законів. Отже, індукція іде від фактів до теорії, від часткового до загального.
В економічному аналізі використовують і дедуктивний метод. Спираючись на умовивід, випадкове спостереження, логіку або інтуїцію, дослідник може сформулювати попередню неперевірену теорію, тобто гіпотезу. Щоб перевірити її правильність, потрібно багаторазово дослідити відповідні факти. Гіпотеза, якої не підтверджують факти, неправильна. Та якщо навіть гіпотеза спростована й відхилена, вона має позитивне значення, бо відображає шлях, яким не треба іти.
Індукція і дедукція не суперечать одна одній, вони взаємо-доповнювальні. Науковій думці потрібні індукція і дедукція, як-от людині для ходіння потрібні обидві ноги -і права, і ліва. Гіпотези спрямовують, орієнтують дослідника в правильному напрямі під час збирання фактів, а факти, відповідно, є передумовою до формулювання гіпотез.
Отже, логіка економічного аналізу така: спочатку збирають, описують і систематизують факти, а потім розробляють гіпотези з проблем функціювання тієї чи іншої галузі економіки чи її великої частини. На цій підставі виводять принципи або формулюють економічні теорії. Принципи і теорії - це змістовні узагальнення, що ґрунтуються на аналізі фактів. Однак і факти слід постійно перевіряти на правильність уже визначених принципів.
Нарешті теорії та принципи є неодмінно передумовою розроблення економічної політики, спрямованої на розв'язання певних економічних проблем. Це так звана прикладна економічна наука, або економічна політика.
Зв'язок між фактами, принципами й економічною політикою зображено на рис. 1.1.
Одним із методів, який застосовують для вивчення явищ і процесів економічного життя, є експеримент. Проведення експериментів можливе на мікро- і макрорівні.
Економічна теорія як наука
3. Економічна політика прикладна економічна наука констатує економічну поведінку чи її наслідки або діє на них
2. Принципи або теорії економічна теорія виявляє загальні принципи економічної поведінки
індукція
дедукція
1. Факти
описова (емпірична) економічна наука займається збиранням фактів, які стосуються конкретної проблеми або певного аспекту економіки, і зіставленням гіпотез з фактами для підтвердження теорії
Рис. 1.1. Зв'язок міме фактами, принципами і політикою в економіці
Спроби проведення експериментів на м ікрорівні були ще у XIX ст. Вони пов'язані з діяльністю Р. Оуена, "банками справедливого розподілу" П. Ж. Прудона, а згодом також з іменами Ф. Тейлора, Г. Форда.
Грандіозний експеримент над усім суспільством був зроблений в СРСР. Тут на макрорівні понад 70 років втілювали в життя ще одну утопію, марксистську, щодо свідомого створення щасливого суспільства...
На Заході експерименти на макрорівні пов'язані з іменами Дж. М. Кейнса, М. Фрідмена та їхніх послідовників. Роль економічних експериментів у сучасних умовах посилилась (окремі дослідники вважають, що нині серйозна науково обґрунтована економічна політика без них неможлива).
Водночас треба мати на увазі, що можливості проведення економічних експериментів з метою з'ясувати вплив певних чинників на результат обмежені. Цим економіка принципово відрізняється від природничих наук. Економічні експерименти - це експерименти на людях. Вони соціально небезпечні. До того ж, нелегко забезпечити репрезентативність такого експерименту, тобто можливість перенести його результати на інші об'єкти чи на інший час. Отже, результати економічних експериментів потрібно сприймати критично, розуміючи їхню умовність, залежність від багатьох чинників, їхньої цільової установки.
В економіці широко використовують "контрольований експеримент". У цьому випадку дослідник, наприклад, проводить контрольований експеримент через поділ населення на дві або більше груп, кожну з яких досліджують одним і тим самим способом, за винятком одного чинника. Дослідник вимірює вплив цього чинника за інших однакових умов.
, Тема 1
Експеримент посідає щораз важливіше місце в економічних дослідженнях. Згадаймо з цього приводу, що Нобелівська премія в галузі економіки 2002 р. була присуджена двом дослідникам: співробітникові Принстонського університету Деніелу Канеману -"за впровадження в економіку методів психологічних досліджень, особливо стосовно формування суджень та ухвалення рішень в умовах невизначеності" та дослідникові з університету Джорджа
?Мейсона Вернену Сміту - "за використання лабораторних експериментів як знаряддя в емпіричному економічному аналізі, • особливо в дослідженні альтернативних ринкових механізмів". Вважають, що Вернон Сміт заклав основи експериментальної економіки, розробив стандарти достовірності для лабораторних експериментів у галузі економіки і взагалі "створив найефективніші методи емпіричного економічного аналізу".
Психологи США через експериментальні дослідження намагались виявити психологічні чи навіть нейрофізіологічні основи економічної і фінансової поведінки людей. Так виникла нова експериментальна наука "нейроекономіка".
В економічній науці широко використовують також методи математичного моделювання, порівняння та Ї/І.
Закони, принципи, теорії та моделі
Внаслідок економічного аналізу економісти формулюють принципи, закони, теорії, виробляють економічні моделі. Усі ці терміни, з погляду есопотісу, означають, зрештою, те саме: узагальнення або виявлення закономірностей у поведінці індивідів та інститутів. Аналітична економія надає перевагу поняттю "модель", як "спрощеній картині реальності, абстрактному узагальненню фактичної поведінки відповідних даних"1. Поняття "закон" передбачає високий ступінь точності та універсальності застосування. Це ж частково стосується поняття "теорія".
Отже, аналітична економія передбачає аналіз "фактів реальної дійсності", поведінки людей та інституцій у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживаня товарів та послуг, що дає змогу робити реалістичні висновки та узагальнення. Факти можуть змінюватися. Тому економіст мусить постійно звіряти принципи та теорії з економічним середовищем.
'"Сформульовані економістами узагальнення називають "принципами", "теоріями", "законами" або "моделями". Виведення цих принципів -становиті. завдання аналітичної економії" (Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Мікроекономіка. -С. 20.)
Економічна теорія як наука
Важливим засобом вивчення економіки є моделі, які будують у процесі економічного аналізу.
Модель - це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне узагальнення відповідних фактичних даних.
Економічні моделі подають у математичній, табличній і графічній формах. Однак не так важливо, що саме використано: рівняння, графік чи таблицю. Найголовніше-схопити й відобразити реальний зв'язок між фактами.
Якщо залежності між економічними змінними виражають за допомогою таблиць або графіків, то маємо табличні чи графічні моделі, якщо за допомогою рівнянь - то економіко-математичні.
В економічних дослідженнях особливо важливими є графічні моделі, які наочно відображають кількісні залежності. Слова сприймають ліпше, якщо їх доповнити зображенням. Згадаймо китайське прислів'я: малюнок вартий тисячі слів.
У літературі побутує й інша думка з приводу суті цих понять, зокрема поняття "закон". Уважають, що економічні закони відображають сталі причиново-наслідкові зв'язки між економічними явищами. Економічні закони поділяють на емпіричні та теоретичні. Емпіричні закони очевидні, але без них не можна відкривати й перевіряти теоретичних законів та розвивати економічну науку.
Як приклад простого емпіричного закону наводять закон спадної віддачі. Його суть у тому, що додатковий обсяг продукції, який отримують від послідовного збільшення одного фактора виробництва, зменшується за незмінності інших факторів. Експериментальні спостереження засвідчують справедливість цього закону. Наприклад, якщо на одній і тій самій ділянці землі збільшувати затрати праці, а інших факторів виробництва не змінювати, то можна простежити дію закону спадної віддачі.
Ч> Теоретичні економічні закони виражають сталі причиново-наслідкові зв'язки між абстрактними узагальненнями. Ці закони не можна виявити на емпіричному рівні. Теоретичними економічними законами є, наприклад, закон рівноваги між: попитом та пропозицією на досконало конкурентному ринку, закон зростання потреб людей та ін.
Економічні закони належать до суспільних і відрізняються від законів природи. Природні закони вічні, а економічні - конкретно-історичні. Наприклад, закони руху небесних тіл діють мільйони і мільярди років. Економічні закони за останні кілька сотень років
змінювалися досить істотно.
__ „___
Економічні закони реалізуються через діяльність людей, які мають певну мету й певні матеріальні інтереси. Закони природи нейтральні до людських бажань і мотивів поведінки. Економічні закони, на відміну від законів природи, діють як певні тенденції, що постають унаслідок взаємодії багатьох різнопланових цілей, мотивів та інтересів.
Пастки на шляху економічного пізнання
За уявної простоти економічне життя надзвичайно складне. Водночас кожна людина ще змалку знає з досвіду такі поняття, як гроші, товар, ціни, доходи, виробництво, видатки тощо. Тому не дивно, що більшість людей переконана: вони прекрасно орієнтуються в економіці, у справжній природі пов'язаних з нею процесів. Подібне ставлення часто простежуємо ще й до медицини і сільського господарства, у яких, як і в економіці, кожний уважає себе знавцем тільки на тій підставі, що він ознайомлений з окремими фактами і здатний, як він уважає, сам пояснити їх незалежно від того, як вони співвідносяться з наукою.
Люди, які намагаються тлумачити економічні проблеми з позицій буденної свідомості, уявну картину економіки часто сприймають за дійсну. Перешкоди, які утруднюють процес раціонального мислення, пов'язані з такими обставинами:
Ф Економічна наука вчить, що із часткових спостережень не можна робити загальних висновків. Це проблема співвідношення частини й цілого. Тут можлива логічна помилка композиції. Вона трапляється тоді, коли те, що правильне для індивіда або частини, уважають безумовно правильним і для групи або цілого. Насправді ж те, що здається корисним для окремих осіб, не завжди є таким для суспільства загалом. Так само й те, що здається корисним для всіх, може бути шкідливим для окремих осіб. Кілька прикладів таких парадоксів наводить П. Семюелсон:
^ футбольні вболівальники підводяться з місця під час небезпечного моменту матчу, щоб ліпше бачити поле; та коли встають усі, то ліпше не буде видно нікому; > якщо всі фермери працюють сумлінно, а природні умови також: сприяють доброму врожаєві, то дохід окремої ферми знизиться. © Більшість людей, і близьких до економіки також, схильна сприймати економічні залежності як однофакторні, тобто розглядає економічне явище як результат тільки однієї причини.
Насправді більшість економічних явищ і процесів - це наслідок багатьох причин, дії декількох чинників. Ось приклади:
Економічна теорія як наука
І
^ уважають, що причиною бідності одних людей є надмірне збагачення інших. Однак таке твердження істинне за умови незмінного рівня багатства. Якщо ж є ще й спад виробництва, зниження доходів, зменшення загального рівня багатства, то причиною бідності буде не стільки диференціація доходів, скільки зменшення національного продукту;
& на перший погляд, збільшення грошових доходів сім'ї веде до зростання Ті добробуту. Якщо ж у цьому разі підвищуються й ціни, є інфляція, то вони здатні цілком змінити картину; <=> поширена думка, що рівень добробуту людини, сім У залежить від поточних грошових доходів. У цьому випадку не беруть до уваги ролі такого чинника, як нагромаджене багатство. Тому для вивчення економічних явищ треба застосовувати не одно-, а багатофакторний аналіз. Водночас можливе й вивчення дії одного з чинників за умов, що інші чинники незмінні, тобто керуючись припущенням "за інших однакових умов". Приймаючи таке припущення, ми, звичайно, спрощуємо реальну економічну картину. Однак цим досягається можливість абстрагуватися від несуттєвих у цьому разі чинників.
(І) У процесі дослідження взаємозв'язків причин і наслідків в економіці можна дійти помилкового висновку, нібито те, що передувало досліджуваному явищу, є його причиною. Той факт, що подія А відбувається раніше, ніж подія В, ще не доводить, що подія А спричинила подію В. Зробити висновок, що "після тієї події" означає "внаслідок тієї події", - це груба логічна помилка, яку називають "розі пос". В економіці причиново-наслідкові зв'язки не самоочевидні, й економістові потрібно добре подумати, перш ніж зробити висновок, що подія А спричинила подію В, бо передувала їй.
® Теорія є суттєвим засобом організації фактів. Однак одержані факти залежать від наших теоретичних знань. Одні й ті ж самі факти можна пояснювати по-різному, залежно від того, які "теоретичні окуляри" обрали дослідники.
Коли ми ще молоді, наш розум відкритий до нових ідей, нових понять. На жаль, із часом, пізнаючи навколишній світ і впорядковуючи свої знання, ми стаємо їхніми в'язнями. Так і з ученими. Вони, як й інші люди, стають в'язнями своїх теоретичних знань. Ось чому наука належить молодим. Старші "знають" надто багато речей, які з часом стали неправильними, та від яких вони не можуть відмовитися. Славетний фізик, творець революційної квантової теорії, лауреат Нобелівської премії Макс Планк зазначав: "Життєвий досвід дав мені змогу зрозуміти дивовижний, на мій
погляд, факт. Нова наукова істина не утверджується через сприйняття її противниками. Швидше ця істина утверджується, бо її опоненти померли, а нове покоління подорослішало й добре обізнане з нею".
Потрібно пам'ятати про неминучий суб'єктивізм у власному підході кожного, тому ми намагатимемося бути лояльними до поглядів, які відрізняються від наших.
"^ Економічне сприйняття
Економісти застосовують методи, спільні для всіх природничих і суспільних наук. Дослідники в усіх галузях знання намагаються уникнути розглянутих вище логічних помилок. Отже, економісти не думають по-особливому. Проте вони аналізують речі з позиції особливого сприйняття - економічного сприйняття.
Економічне сприйняття грунтується на декількох дуже важливих і тісно пов'язаних між собою обставинах: обмеженість благ; раціональна поведінка; порівняння вигід і витрат.
З факту обмеженості ресурсів випливає, що обсяги товарів і послуг також обмежені або рідкісні. Ця обмеженість зумовлює потребу вибору. Ми "не можемо мати всього". Якщо ні, то що ми маємо вибрати?
Люди вибирають, керуючись раціональною поведінкою. Індивіди ухвалюють раціональні рішення, щоб найповніше досягти власних цілей. Отже, споживачі намагаються витрачати свої доходи раціонально, щоб одержати найбільшу вигоду або задоволення від товарів і послуг, які купують.
Раціональна поведінка означає, що люди робитимуть різний вибір. Вибір ґрунтується на різних можливостях та інформації.
Споживачі та фірми, ухвалюючи рішення, порівнюють додаткові (граничні) вигоди і додаткові (граничні) витрати. Якщо граничні вигоди перевищують граничні витрати, то вибір раціональний. Якщо ж, навпаки, граничні витрати перевищують граничні вигоди, то вибір нераціональний.
Уряд на національному рівні постійно ухвалює рішення, що ґрунтуються на врахуванні граничних вигід і витрат. Більші видатки на охорону здоров'я означають менші видатки на житло для тих, хто його потребує, на допомогу безробітним або зменшення
видатків на національну оборону.______________
Отже, ——— у світі обмежених ресурсів та можливостей*
рішення ґрунтуються на порівнянні граничної вигоди від певного конкретного вибору і граничних витрат унаслідок відмови від чогось іншого.
Тема 1
Економічна теорія як наука
За традицією, більшість економічних досліджень грунтується на концепції "Ното есопотісиз" - людина раціональна, для якої характерні егоїстичні мотиви і, безперечно, раціональна поведінка. Цю ідею - один із фундаментальних постулатів неокласичної концепції, як і інші економічні допущення, - останнім часом багато дослідників піддають ревізії. Зокрема й згадувані вже лауреати Нобелівської премії 2002 р. Деніел Канеман і Вернон Сміт, а також експериментальні дослідження "нейроекономістів". Вони доводять (переконливо!), що концепція раціональної поведінки "Ното есопотісиз" суперечить більшості психологічних теорій (це вже давно відомо), що людина, приймаючи рішення, частіше керується емоціями, ніж логікою. Докладно дослідивши процес прийняття рішення в умовах невизначеності, Д. Канеман продемонстрував, що людські рішення можуть систематично відхилятися від передбачених стандартною економічною теорією.
"Нейроекономісти" намагаються пояснити і передбачити економічну поведінку окремої людини, і великих груп, вивчаючи... роботу мозку, скануючи його роботу підчас різних ігор. Виявляється, що люди, ухвалюючи важливі фінансові рішення, найчастіше покладаються на інтуїцію, "внутрішній голос", а не на здоровий розум (раціональну поведінку).
1.3. ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ТА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА
Функції економічної теорії
Економічна теорія виконує декілька функцій: світоглядну, теоретико-пізнавальну, методологічну, практичну.
Головною є світоглядна функція. Економічна теорія, як частина вчення про суспільство, розкриває місце економіки в суспільному житті, дає цілісну картину розвитку національної економіки та економічних систем, тенденцій їхнього розвитку. Вона допомагає формувати економічне мислення й економічну культуру, які властиві реаліям ринкової економіки, їхні головні риси - ощадливість, дисциплінованість, економне господарювання, відповідальність за результати своєї праці та ін.
Зі світоглядною тісно пов'язана теоретико-пізнавальна функція. Економічна теорія досліджує та пояснює явища і процеси економічного життя, забезпечує науковість висновків та узагальнень (позитивний аспект). Вона, наприклад, розкриває глибинні причини того, чому одні країни розвиваються швидкими темпами і 22 Тема 1
досягають високих успіхів у підвищенні добробуту свого населення, тоді як інші, навіть маючи високий стартовий потенціал, тривалий час не можуть використати його продуктивно, а народ перебуває на грані виживання.
Економічна теорія виконує методологічну функцію. Вона, з'ясовуючи тенденції і закономірності розвитку всієї національної економіки, є методологічною (теоретичною) основою усієї системи інших економічних дисциплін, її поняття і категорії, уявлення про механізм функціювання національної економіки використовують для вивчення різних галузевих (економіка промисловості, економіка сільського господарства, економіка будівництва тощо) та функціональних (економіка праці, фінанси, грошовий обіг та кредит, економічна статистика та ін.) дисциплін.
Нарешті, економічна теорія виконує практичну функцію. Вона не обмежується простим описуванням економічних явищ і процесів, з'ясуванням тенденцій та закономірностей економічного розвитку (позитивний аспект). Виявлені економічною теорією принципи, теорії та закони становлять теоретичну основу вироблення економічної політики держави, проведення економічних реформ (нормативний аспект).
Варто зазначити, що досягнення у випрацюванні світоглядних, пізнавальних і методологічних проблем та їхнє використання на практиці розділені у часі. Тому важливо пришвидшити втілення наукових розробок у практику.
Отже, економічна теорія тісно пов'язана з господарською практикою.
Економічна наука, по-перше, осмислює економічні факти, події і процеси, систематизує знання про закономірності та внутрішні механізми розвитку господарства; по-друге, допомагає виявити чинники розвитку господарства на будь-якому рівні, розкриває глибинні основи господарських взаємозв'язків; по-третє, сприяє ухваленню правильних господарських рішень.
Водночас економічна наука не дає готових рекомендацій для господарської практики. Зв'язок економічної теорії з практикою опосередковуваний багатьма чинниками, що дало підставу одному з найвизначніших економістів XX ст. Дж. М. Кейнсу зауважити: економічна теорія є, радше, методом, ніж ученням, інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, робити правильні висновки.
Економічна теорія як наука
Позитивна і нормативна економічна наука
На підставі двох типів твердження про світ (позитивні та нормативні) економічна наука не тільки описує й пояснює рух виробництва і проблеми, пов'язані з ним, а й обґрунтовує відповідну економічну поведінку суб'єктів господарювання. Тому розрізняють позитивну і нормативну економічну науку.
Позитивна економічна наука має справу з фактами й уникає суб'єктивних оцінних суджень. Вона формулює наукові уявлення про економічну поведінку, вивчає факти, намагається описати, пояснити й передбачити рух виробництва, зайнятості, доходів тощо, тобто дослідити фактичний стан економіки і спрогнозувати її динаміку.
Нормативна економічна наука передбачає оцінні судження людей стосовно того, якою має бути економіка або який конкретний політичний захід треба рекомендувати для розв'язання тієї чи іншої економічної проблеми. Оцінні судження або нормативні твердження виникають на рівні обгрунтування економічної політики.
Отже, позитивна економічна наука вивчає те, що є, нормативна ж узагальнює суб'єктивні уявлення про те, що має бути. Позитивна економічна наука досліджує фактичний стан економіки, а нормативна визначає, які конкретні економічні умови або рішення бажані чи не бажані, тобто є рекомендаційною.
Приклад. Позитивне твердження: "Рівень інфляції становить 22% за рік". Нормативне твердження: "Рівень інфляції треба знизити". Якщо в реченні з'являються слова "варто" чи "треба", то є вагомі підстави вважати, що перед нами нормативне твердження.
Більшість суперечок між економістами пов'язана з нормативними підходами, політикою, що ґрунтується на судженнях. Економісти й політичні діячі обстоюють різні теорії та моделі економіки, поділяють різну філософію економіки, мають різні ціннісні орієнтири (етичні, релігійні, філософські тощо). Великі розбіжності, наприклад, є щодо питання про те, якою має бути економіка нашої держави.
Від економічної науки влада і суспільство чекають передусім нормативних тверджень. Однак учені більшу увагу приділяють позитивній економіці: безпечніше і надійніше вивчати й пояснювати те, що вже було, ніж давати рекомендації стосовно того, що треба робити. Тому зміст навчальних посібників з економіки є позитивно-економічним. Продукт позитивної економіки - знання, узагальнення, економічний аналіз.
24 Тема 1
Зауважимо, що не тільки економічна наука потрібна практиці та господарській політиці держави, а й практика господарювання потрібна науці. Ця практика перебуває у стані постійної динаміки і пошуку, спирається на узагальнення поточної господарської діяльності. У цьому разі економічна теорія не може не брати до уваги національної специфіки, системи цінностей нації, менталітету народу. Спроби абстрагуватися від національних господарських, та й не тільки господарських особливостей, відривають економічну науку від практики, що не раз призводило до краху тих чи інших теоретичних уявлень.
Національна господарська політика держави завжди спирається на певні економічні концепції, на підставі яких розробляють загальнодержавні, регіональні та інші економічні програми. Однак економічна наука, щоб виконувати свої методологічну й практичну функції, має сама постійно розвиватися і вдосконалюватися, тобто працювати не тільки на господарську практику, а й сама на себе, осмислюючи практику.
^ Цілі економічної політики
Вироблення економічної політики на засадах економічної теорії - справа не проста. Передусім потрібно чітко визначити мету, якої бажано досягти, а далі - передбачити можливі наслідки заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети. І нарешті, треба дати оцінку ефективності обраних економічних заходів. Завдяки цій оцінці можна вдосконалювати інструментарій економічної політики.
Для умов розвинутої ринкової економіки економічна теорія виробила і пропонує такі традиційні цілі:
^ Економічне зростання. Потрібно забезпечити виробництво більшої кількості високоякісних товарів і послуг, що дає змогу досягти вищого рівня життя. 'Ь Повна зайнятість. Відповідну роботу треба надати всім, хто
бажає і здатний працювати.
%> Економічна ефективність. Потрібно за мінімальних витрат одержати максимальну віддачу від обмежених виробничих ресурсів, що перебувають у розпорядженні суспільства. ^ Стабільний рівень цін. Потрібно уникати значного підвищення або зниження загального рівня цін, тобто інфляції та дефляції. ^ Економічна свобода. Керівники підприємств, працівники і споживачі мають користуватися високим ступенем свободи в економічній діяльності.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 364 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |