Економічна теорія як наука
Ч> Справедливий розподіл доходів. Жодна група громадян не повинна злидарювати, коли інші надмірно розкошують. ^> Економічна забезпеченість. Треба забезпечити гідне існування хронічно хворих, непрацездатних, недієздатних, літніх і всіх тих, хто не спроможний заробити принаймні мінімального доходу.
^> Торговельний баланс. Кожна країна має підтримувати раціональний баланс міжнародної торгівлі та міжнародних фінансових операцій.
У різних країнах і в різні періоди є свої особливості. Зокрема для України, яка розбудовує державність і формує власну економічну систему, досягнення першої мети передбачало передусім припинення глибокого економічного спаду, перебудову структури виробництва й підпорядкування його задоволенню потреб народу. Особливості властиві й іншим цілям економічної політики. Надзвичайно актуальне для України, яка зазнала Чорнобильської катастрофи, поліпшення стану довкілля.
Деякі цілі доповнюють одна одну, оскільки з досягненням однієї можна досягти й інших. (Наприклад, досягнення повної зайнятості (друга ціль) означає ліквідацію головної причини низьких доходів (шоста) та економічної незахищеності (сьома). Інші можуть суперечити одна одній або й бути взаємно неприйнятними. Наприклад, вирівнювання доходів може послабити стимули до праці й підприємницького ризику і цим сповільнити економічне зростання). У цьому випадку суспільство змушене визначити пріоритети у виконанні завданнь, які воно ставить перед собою.
Сьогодні в Україні актуальними завданнями економічної теорії є виявлення шляхів економічного зростання і забезпечення його сталості; обґрунтування політики структурної перебудови економіки. Дуже важливим є також формування національного господарського комплексу, забезпечення, створення, розвиток, ефективне функціювання ринкової інфраструктури, захист інтересів споживача, зайнятість та ін.
1.4. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ
Економісти мають різні філософські погляди на світ економіки і цим визначені їхні рекомендації щодо його поліпшення.
Можна виокремити три філософські концепції. Це класична (ліберальна), кейнсіанська і марксистська1. Вони відрізняються між собою різним баченням того, як можна побудувати ефективну і
'С. Панчишин. Макроекономіка. - К.: Либідь, 2001. -С. 35. _________
26 Тема 1
стабільну економічну систему. Основними елементами такої побудови є: тип і форма власності; спосіб досягнення рівноваги (збалансованості) економіки; спосіб розподілу виготовлених життєвих благ.
№ Класичну концепцію започаткували ще А. Сміт й Д. Рікардо, нині вона відома як лібералізм. Основним її постулатом є те, що тільки приватна власність ефективна.
Ринок, на думку лібералів, є природною умовою функціонування і розвитку економіки, він створює найліпші умови для економічного зростання. Ринковий механізм - єдиний ефективний засіб, який забезпечує регулювання економіки, її збалансованість та стабільність. Порушення економічної рівноваги і зниження ефективності зумовлене, на думку лібералів від економіки, не хибами ринкового механізму, а втручанням держави в економіку. Тому ліберали - категоричні противники державного втручання в економіку, вважають, що воно має бути мінімальним. Державне втручання в інші аспекти господарського життя, наприклад у політику цін і зарплатні, посилює їхню негнучкість, що блокує діяльність ринку, тобто порушує механізм передавання інформації. До того ж, централізоване, державне регулювання є бюрократичним, неефективним, воно гальмує індивідуальну ініціативу і порушує свободу людини. Тому сучасні економічні ліберали, дещо змінивши під впливом реалій думку щодо ролі держави в економіці, вважають, однак, що державний сектор має бути якомога менший.
Ринковий механізм забезпечує, як уважають ліберали, справедливий розподіл доходів. Нерівність у розподілі, що простежується в ринковій економіці, є неодмінною умовою ефективної економіки, оскільки стимулює людей до напруженої праці. Навпаки ж, рівність у доходах підриває економічні стимули до праці, а, отже, зменшує обсяг національного виробництва й доходу. На підставі цих аргументів ліберали виступають проти перерозподілу доходів через податки і трансфери біднішим родинам. Найбільше, що суспільство може зробити у сфері перерозподілу доходів - це пенсії для людей похилого віку та допомога безробітним. Отже, на думку лібералів, ефективністю економіки не можна жертвувати задля рівності людей.
ва° Кейнсіанська концепція організації економіки розвинулася на тлі так званої великої депресії 1929-1933 рр., яка охопила майже увесь західний світ. Вона пов'язана з іменем одного з найвидатніших економістів XX ст. - англійця Дж; М. Кейнса. Його праця "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей", опублікована 1936 р., зробила
Економічна теорія як наука ?
справжню революцію в економічній науці та в господарській практиці.
Відомий економіст не заперечував основного постулату лібералізму. Він також уважав, що приватна власність є високоефективною. Проте Кейнс водночас стверджував, що й інші форми власності, і державна також, можуть бути ефективними. Іншими словами, Кейнс висловлювався за змішану економіку, у якій є місце різним формам власності, серед них й державній.
Основне, що заперечував Кейнс, - це наявність у ринковій системі автоматичного механізму, який забезпечує збалансованість і стабільність, отже, й повну зайнятість ресурсів. Ринкова економіка, як засвідчив досвід Великої депресії, може потрапляти в кризовий стан і перебувати в ньому тривалий час. Оскільки ринковий механізм, як координатор економічного життя, не спрацьовує, то Кейнс уважав неодмінним державне втручання. Іншими словами, він обґрунтував неминучість державного регулювання економіки. Головна рекомендація вченого урядові полягала в тому, щоб збільшувати видатки, а, отже, і збільшувати виробництво, що поверне безробітних на робочі місця.
Кейнсіанство грунтується на тому, що національне виробництво й рівень зайнятості визначені сукупним попитом. Якщо він недостатній, то обсяг національного виробництва зменшується, а зайнятість знижується. Тому для збільшення сукупного попиту треба перерозподіляти доходи в інтересах бідніших соціальних груп. Це стимулюватиме сукупний попит, а, отже, й національне виробництво. Таким для Кейнса був компроміс між ефективністю і рівністю.
•а? Марксистська концепція має коріння в бажаннях та утопіях багатьох мислителів минулого, які хотіли зробити суспільство ліпшим, справедливим. З погляду марксистської концепції, /?мнкова економіка та й інші, що ґрунтуються на приватній власності, неефективні, є втіленням хаосу і нерівності.
Приватна власність, як твердять марксисти, є результатом експлуатації найманої праці.
Ринковий механізм неспроможний забезпечити збалансованої національної економіки. Він генерує економічні цикли і кризи, які дедалі поглиблюються і, зрештою, призводять до руйнування усієї економічної системи.
Тому основою справедливого ладу комуністи вважають усезагальну суспільну, а фактично - державну власність. Тільки на засадах державної власності, твердять вони, можна забезпечити
найефективнішу економічну систему. Цього можна досягти централізованим державним плануванням, за якого на найвищому рівні координації економіки ухвалюють так званий план розвитку народного господарства, а також те, які блага і для кого виробляти. Цей план передають і деталізують по щаблях ієрархічної державної драбини на нижчі рівні аж до окремих підприємств.
Марксистська доктрина обстоює зрівняльний характер розподілу, економічну рівність людей. Усі люди повинні мати однаковий рівень споживання.
1.5. З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
Основні напрями, школи і течії в економічній теорії
Глибоке засвоєння економічної теорії, як і економічної науки загалом, пов'язане з пізнанням її історичних джерел і закономірностей розвитку. Жодна галузь науки не з'явилась раптово. Кожна з них є продуктом тривалої еволюції, нагромадження якісних ознак, постійного вдосконалення.
Історія є ключем до розуміння самої природи науки. Економічні знання сягають дохристиянської доби, їхнє коріння можна віднайти у творах мислителів стародавніх Греції й Риму і ще давніших часів.
На розвиток економічної теорії особливо великий вплив мали формування національного ринку й національної економіки, розвиток ремесел, торгівлі, поглиблення суспільного поділу праці.
Певний прорив у галузі економічної науки пов'язаний з меркантилізмом (від італ. тегсапіе - торгівець, купець). Цей термін у науковий обіг увів у XVIII ст. А. Сміт.
Виникнення і розвиток меркантилізму пов'язані з істотними змінами в суспільній свідомості щодо уявлень про багатство та його джерела. Якщо до епохи Відродження суспільне прийнятним і схвальним було уявлення про людину як героя-завойовника з властивими йому методами збагачення (завоювання, пограбування), то за доби Відродження сформувалися нові уявлення про багатство та його джерела. Наперед вийшли купець, ремісник, художник. Теоретичною концепцією, яка обґрунтувала нові уявлення про багатство та його джерела, і був меркантилізм.
Епоха Середньовіччя - це час формування і розвитку національних держав, націй. Різні народи і держави поглиблювали економічні стосунки. Найважливішою їхньою формою була зовнішня торгівля, Економічна теорія як наука
яку провадили за допомогою грошей. Тому такими важливими були торговельний баланс, гроші. Не випадково, меркантилісти особливу увагу приділяли саме цим питанням, тобто сфері обігу.
Розрізняють ранніх і пізніх меркантилістів. Якщо ранні меркантилісти (період до великих географічних відкриттів) ототожнювали багатство з грошима, гроші - із золотом та сріблом, а головною їхньою ідеєю була ідея "грошового балансу", то пізні меркантилісти під багатством розуміли надлишок продуктів, які обмінюють на зовнішньому ринкові на гроші, а ідеальним уважали позитивний торговельний баланс. В економічній політиці заохочували вивезення готових виробів в інші країни, а в зовнішній торгівлі - протекціонізм. Ці погляди відображали головні тенденції розвитку тодішніх економічної думки й економічної політики і панували протягом ХУ-ХУІИ ст. - неймовірно довго як для такої рухливої галузі знань, як економічна наука.
З меркантилізмом пов'язане виникнення терміна політична економія. Цей термін увів француз А. Монкретьєн на початку XVII ст.
Вагомий внесок у розвиток економічної теорії зробили творці теорії трудової вартості. Представники цієї школи: критично оцінили здобутки меркантилізму; трактували рекомендації меркантилістів як систему привілеїв і регламентацій окремим галузям, що не залишала окремій людині можливостей домогтися успіху в захисті своїх інтересів на власний розсуд; пошуки джерел і місце створення багатства вони перенесли до сфери виробництва; на їхній погляд, гроші не є справжнім багатством (вони - тільки посередницьке багатство, і лише блага, потрібні для життя і відновлення виробництва, є справжнім багатством).
Ця школа також пройшла істотну еволюцію, у якій особливе місце належить так званому фізіократизму (влада природи). Цей термін увів А. Сміт.
Фізіократи, на відміну від меркантилістів, багатством націй уважали не гроші, а "продукт землі", джерелом якого є не торгівля, а сільськогосподарське виробництво, землеробство.
Головний твір фізіократів "Економічна таблиця" Ф. Кене(1758). Усе суспільство Ф. Кене розділяв на три класи:
О продуктивний (фермери і наймані сільськогосподарські працівники);
О клас земельних власників;
€> непродуктивний клас - люди, зайняті за межами сільського господарства.
Усі три класи перебувають між собою в економічній взаємодії.
зо
Тема 1
Праця Ф. Кене - це геніальна спроба вперше в історії економічної думки розглянути процес відтворення сумарного продукту нації. Однак ця схема не охоплювала процесу відтворення всього національного продукту, оскільки вилучала працю, застосовувану в промисловості. Прихильники Ф. Кене трактували його таблицю як вершину всієї фізіократичної школи, вважали її одним із трьох найбільших відкриттів людської історії (поряд з письмом і грішми).
Логічною виглядає й ідея фізіократів щодо невтручання держави в природний перебіг життя. У таблиці Ф. Кене для держави просто немає місця.
Спробу втілити ідеї фізіократів у практику (щоправда, невдалу) зробив Ж. Тюрго, відомий і як видатний теоретик. У праці "Роздуми про створення і розподіл багатства" Ж. Тюрго висунув низку ідей, які вийшли за межі концепції фізіократів. Зокрема це такі ідеї:
Ф чистий продукт створюють не тільки в сільському господарстві, а й у промисловості;
Ф "непродуктивний клас" поділяють на: *$ клас підприємців; *$ клас найманих працівників;
(1) у сільськогосподарському виробництві діє "закон зменшення земельного продукту" (закон спадної родючості грунту) та ін.
Напрям економічної науки - класична школа - виник у XVII ст. і проіснував до початку XIX ст.
Історична заслуга класичної школи полягає в тому, що вона пов'язала джерело багатства з працею, започаткувавши теорію трудової вартості. До представників цієї школи належать передусім Вільям Петті (1623-1687) - батько політичної економії за К. Марксом, Адам Сміт (1723-1790), Давид Рікардо (1772-1823), Томас Мальтус (1766-1834), Джон Стюарт Мілль (1806-1873).
Класична школа економічної теорії пов'язана насамперед з іменем А. Сміта. Він уперше підбив підсумки розвитку економічної думки і започаткував теорію трудової вартості.
Економічну науку А. Сміт сприймав як учення про багатство та способи його збільшення. Багатство нації втілене в продукції, яку споживає народ країни. Дослідження джерела багатства А. Сміт пов'язав з поділом праці (спеціалізацією працівників), який, поряд з накопиченням капіталу, визначає продуктивність праці. Отже, зростання багатства зумовлене рівнем накопичення капіталу та способами його використання.
Економічна теорія як наука
Регулятором процесу створення багатства, за А. Смітом, є "невидима рука" ринку: коли людина діє із власної вигоди, то це природно, або, точніше, неминуче приводить її'^до того, що вона віддає переваги тому заняттю, яке найбільш вигідне суспільству.
Отже, тиск ринку скеровує егоїстичні дії людей у суспільне потрібному напрямі. Система ринкової конкуренції дає змогу отримати суспільне корисні наслідки навіть від егоїстичної поведінки людей.
Адам Сміт намагався збагнути людину, її природу, психологію. І сприйняв її такою, якою побачив: егоїстичною, що дбає передусім про "власну вигоду, а ніяк не про вигоди суспільства". Однак він зумів зберегти повагу саме до такої людини.
Учений також розвинув учення про об'єктивні економічні закони, які керують виробництвом, де й створюється багатство народів. Йому була близькою ідея "природної гармонії" (рівноваги), що усталюється в економіці стихійно, без державного втручання, і є оптимальним режимом функціювання економічної системи. Ринок сам себе регулює.
До того ж, А. Сміт уперше визначив двояке завдання економічної науки: аналіз об'єктивної економічної реальності та з'ясування закономірностей її розвитку (позитивний аспект) і вироблення рекомендацій для економічної політики фірм і держави (нормативний аспект).
Отже, А. Сміт не тільки перший економіст. Його праці виходять за межі економічного знання - він піднісся до рівня методології пізнання світу. Запропонована А. Смітом парадигма в сучасних умовах перетворилася на могутнє знаряддя в багатьох галузях пізнання. З відстані двох сторіч дивують не помилки видатного вченого, а глибина його спостережень.
Теорію А. Сміта високо оцінили його сучасники й наступні покоління вчених-економістів. Вона істотно вплинула на розвиток економічної науки і стала своєрідною економічною біблією ринкової економіки.
Продуктивним у розвитку економічної науки було XIX ст. Саме тоді відбулася диференціація економічних поглядів, що привело до виникнення нових напрямів в економічній теорії. Один із них сформувався на базі класичної політичної економії, соціалістичної ідеї та філософської діалектики - марксистський напрям, репрезентований К. Марксом та Ф. Енгельсом. Головний твір цього напряму - "Капітал" К. Маркса, перший том вийшов у світ 1867 р. Зауважмо, що К. Маркс був проникливим мислителем-економістом; можливо, одним з найвизначніших аналітиків економічних проблем.
Тема 1
За умов економічних потрясінь і соціальних катаклізмів другої половини XIX ст. марксистська економічна доктрина здобувала щораз більше прихильників, її основу становила концепція капіталістичної експлуатації, зубожіння мас то утвердження соціалістичного ладу. Марксистська теорія, що створювала спрощену картину економічних відносин і закономірностей розвитку, приваблювала ті соціальні верстви, які сподівалися ще за життя позбутися соціальних труднощів і незручностей.
Карл Маркс був викривачем болячок капіталізму та пророком його неминучої загибелі. Він трактував історію як результат неперервної боротьби соціальних сил і вважав, що панівні класи протистоять пригнобленим у всі часи. Основна увага К. Маркса була спрямована на перспективи й цілі соціальної революції.
Логічним завершенням класичної теорії в галузі економічної політики була політика фритредерства, проголошена Англією, що стала у XIX ст. "майстернею світу", її промисловість мала високу продуктивність, товари - низькі ціни. За цих умов економічна політика "відкритих дверей" була вигідна Англії - батьківщині класичної теорії, однак рішуче неприйнятна для континентальних європейських країн із молодою і неконкурентоспроможною промисловістю. Для цих країн життєву вагу мала якраз інша політика - протекціонізм, завдяки якій можна було створити конкурентоспроможну промисловість, а потім уже думати про фритредерство. Іншими словами, реалії суспільно-економічної ситуації в Європі XIX ст. поставили на порядок денний питання про критику класичної концепції й розроблення нових економічних теорій.
Так з'явилося підґрунтя для нових течій і шкіл в економічній науці. Наприкінці XIX - на початку XX ст. в економічній науці виникли нові школи.
в®3 Основи нової історичної школи (Г. Шмолер, Л. Брентано, К. Бюхер, В. Зомбарт) були закладені ще в середині XIX ст. Представники цієї школи відмовились від цілісної абстрактної економічної теорії, заперечуючи універсальний характер економічних законів і підмінили її історією національної економіки. Вони вважали, що економічне життя країни регульоване не універсальним механізмом ринку, а специфічними для кожної нації історично сформованими соціальними інститутами, серед яких вирішальну роль відіграє держава. Соціально-економічний розвиток країни вони тлумачили як вияв національного духу. Представники історичної школи пояснювали економічні явища з
Економічна теорія як наука 33
позиції філософії та соціології. Вони зібрали великий фактичний матеріал, цінний для історії науки. Цей напрям тепер розвивають інституціоналісти.
«з* Австрійська школа граничної корисності (суб'єктивно-психологічний напрям економічної науки) виникла в 70-80-ті роки XIX ст. (К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк) і зосередила увагу економічної теорії на споживачеві, корисності як визначальному чинникові цінності, її представники заперечували трудову теорію вартості (цінності), вважаючи основою ціноутворення суб'єктивну корисність і зводячи цінність засобів виробництва й життєвих благ до їхньої суб'єктивної цінності. Ці ідеї були викладені й розвинуті за допомогою граничного (маржинального) аналізу, який і дав назву економічній школі - маржиналізм.
Отже, маржинальний підхід до критики класичної теорії ґрунтувався на тому, що цінність товарів усталюється не у виробництві, а в сфері обігу. Ціна, за яку буде продано товар, залежить від суми грошей, за яку покупець купить товар. Звідси цінність товару визначена не затратами праці (її кількістю) на виробництво товару, а суб'єктивно-психологічними особливостями сприйняття цінності товару покупцем.
Сприйняття ж цінності товару індивідуальне для кожного покупця і залежить від корисності, яку дасть покупцеві купівля цього товару. Корисність залежить, по-перше, від системи потреб; по-друге, від запасу товару у споживача. Потреби ж бувають першого, другого, третього тощо рангів, з огляду на їхню важливість для покупця. Щодо запасу, то кожний наступний товар цього виду є менш корисний для споживача (у чому переконатися не важко). І що більший запас цього товару, то меншу корисність має кожний наступний з них. У цьому й полягає суть закону спадної граничної корисності- фундаментального принципу маржиналізму.
Оскільки кожний наступний товар щораз менш корисний для споживача, то споживач купуватиме його за умови зниження ціни. Отже, незалежно від затрат праці, ціна товару знижуватиметься зі збільшенням його запасу. Тому ціна товару залежить не від затрат, а від його граничної корисності.
Якщо ж це так, то вся споруда класичної економічної теорії розвалюється, оскільки вона заснована на неправильному принципові - трудовій теорії вартості.
Застосований до аналізу різних економічних проблем принцип граничної корисності був теоретично продуктивним, хоча практичні результати були не такі вражаючі. Важливість маржиналізму
34 Тема 1
полягає у застосуванні ним математичного апарату, зокрема, граничного підходу до аналізу економічних проблем, а також у стимулюванні інтересу до психологічних аспектів поведінки споживача. Інструмент маржиналізму широко використовує сучасна економічна наука.
№• Кембриджська школа, що виникла в Англії наприкінці XIX ст., акцентувала увагу на розвиткові мікроекономічного аналізу економічних явищ (А. Маршалл, А. Пігу). Запропоновані представниками цієї школи ідеї лягли в основу важливого розділу сучасної економічної теорії - мікроекономіки, яка займається передусім проблемами ціноутворення на рівні окремих товарів, підприємств, ринків. Відмовившись від пошуків джерела цінності (вартості), тобто від причиново-наслідкового аналізу, Альфред Маршалл застосував функціональний аналіз економічних явищ за принципом їхньої взаємозалежності, взаємного впливу. Він увів нові інструменти економічного аналізу, такі як еластичність попиту, надлишок споживача, представницька (репрезентативна) фірма, надлишок попиту, що було важливим для розроблення теоретичних основ економічної політики фірми. Учений розробив свою теорію цінності й на її підставі - теорію ціни, згідно з якою ринкова ціна є рівноважна функціональних залежностей попиту і пропозиції. А. Маршалл уперше поєднав дослідження економічних процесів з математичним апаратом. Його головна праця "Принципи політичної економії" багато десятиріч була підручником з економічної теорії на Заході. А. Маршалла вважають засновником неокласичного напряму економічної теорії.
І®* Американська школа кінця XIX - початку XX ст., подібно до австрійської та кембриджської, широко використовувала ідеї суб'єктивізму та психологізму, її найвідоміший представник Джон Бейте Кларк усебічно обґрунтував принцип маржиналізму (граничності), синтезував маржиналістські концепції своїх попередників і створив теорію граничної продуктивності. Щоб наблизити економічну науку до точних наук, за аналогією з теоретичною механікою, він поділив її на два розділи - статику й динаміку, вважаючи, що початковим моментом вивчення має бути аналіз статики, тобто стану економічної рівноваги. Чільне місце в економічній науці Кларк відводив теорії розподілу, згідно з якою розподіл відбувається відповідно до внеску кожного фактора виробництва (праця, капітал, земля), до того ж в процесі виробництва простежується спадна продуктивність праці та капіталу. Учений також стверджував, що доходи робітників і
Економічна теорія як наука
підприємців відповідають реальному внескові праці й капіталу в кінцевий продукт виробництва.
Отже, в останній чверті XIX- на початку XX ст. в економічній науці сформувався неокласичний напрям. Його теоретичними засадами є мікроекономічний аналіз і маржиналізм.___________
Представники п,
чного напряму:
+* сформулювали закономірності оптимального режиму господарювання економічних одиниць в умовах вільної конкуренції;
"^ розробили систему загальної економічної рівноваги та її математичну інтерпретацію;
"^ розвинули мікроекономічний аналіз;
"^ почали застосовувати математичні методи в економічних дослідженнях;
"^ господарку розглядали як сукупність мікроекономічних агентів (споживачів, продавців, фірм), які дбають про максимум доходу і мінімум витрат.
Історичне значення неокласичного напряму полягало в тому, що він дедалі більше перетворювався в науку про раціональну господарську діяльність.
Світові війни XX ст. спричинили докорінні зміни на економічній і політичній карті світу: внаслідок більшовицького перевороту 1917 р. запанувала тоталітарна система на одній шостій частині Землі, а після Другої світової війни - ще в деяких європейських країнах. Експансія тоталітаризму поширилася на Азію, Латинську Америку та навіть Африку. Відбулись глибокі соціально-економічні зміни в економіці індустріально розвинених країн. Це, звичайно, вплинуло на розвиток економічної теорії. Якщо в країнах "радянської моделі" панували марксистські погляди, то в країнах із розвинутою ринковою системою економічна теорія постійно шукала рецептів для забезпечення економічної рівноваги динамічних господарських систем.
У цьому контексті особливо помітна постать англійського економіста, державного й політичного діяча Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946), прізвище якого й дало назву одній з провідних течій сучасної економічної теорії - кейисіаиству. Кейнс та його прихильники:
> визнали серйозні хиби у механізмі вільної конкуренції, що з найбільшою очевидністю виявилося у Великій депресії 1929- 1933рр.; ____________________________________________
,, Тема 1
Зо
> обґрунтували потребу державного втручання в економіку;
> на противагу традиційному мікроекономічному аналізові Дж. Кейнс увів в економічну теорію новий - макроекономічний - метод аналізу, з позиції якого досліджував кількісні функціональні залежності в економіці таких сукупних економічних величин, як ВВП і національний дохід, інвестиції й зайнятість населення, споживання й заощадження, сукупна кількість грошей в обігу;
> Дж. Кейнс, змістивши увагу з проблеми пропозиції ресурсів (неокласична школа) на проблему ефективного попиту, висунув теорію мультиплікатора.
Ідеї кейнсіанців з найбільшою повнотою викладено в праці Дж. М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936).
В умовах гострої соціально-економічної кризи кінця 20 - і початку 30-х років XX ст. рекомендації кейнсіанців, зокрема щодо потреби державного регулювання економіки, мали важливе практичне значення.
Дж. М. Кейнс цілковито відкидав теорію Маркса й усі свої зусилля спрямовував на підтримання та вдосконалення ринкової системи. Він обстоював ідею "змішаної економіки", у якій уряд (держава) відіграє головну роль, робив ставку на активне урядове втручання в макроекономічну ситуацію.
Теорія Дж. М. Кейнса істотно вплинула на загальний розвиток економічної теорії та економічної політики. З нею небезпідставно пов'язують початок нового етапу в розвитку економічної науки.
У працях таких послідовників Дж. Кейнса, як А. Гансен, Д. Робінсон, Є. Домар, Р. Гаррод, Ф. Перу та інші, кейнсіанські ідеї було розвинуто у вигляді неокейнсіанських моделей економічного зростання, посткейнсіанських теорій розподілу національного доходу. Повоєнна соціально-економічна ситуація у країнах з ринковою економікою загострила проблеми економічного зростання.
Якщо теорія Дж. Кейнса та його послідовників передбачала втручання держави в господарські процеси, то неоліберальна школа з її концепцією "соціального ринкового господарства" (Л. Мізес, Ф. Гайєк, В. Бекон та ін.) була на позиціях свободи дій, спиралася на загальнолюдські цінності. Щоправда, неоліберали також визнавали можливість обмеженого впливу держави на економіку, щоб забезпечити умови вільної конкуренції. Погляди економістів цього напряму були особливо популярними після Другої світової війни у країнах Західної Європи, зокрема у ФРН.
Економічна теорія як наука
З початком світового економічного спаду (1974-1975) кейн-сіанство перестало бути провідним напрямом економічної теорії й економічної політики. Рецепти кейнсіанства, його неокейн-сіанського варіанта, також почали дедалі більше суперечити потребам загального розвитку економіки. Такі реалії 60-70-х років у західних країнах, як інфляція, циклічність розвитку, дефіцит державного бюджету, довели неспроможність кейнсіанських пропозицій безкризового розвитку на базі державного регулювання економіки.
На чільне місце вийшов неокласичний, неоконсервативпий напрям, представники якого звернулися до нових об'єктів аналізу і визнали, що потрібно обмежити втручання держави для забезпечення свободи дій ринкових сил. Суттєвої еволюції зазнала теорія граничної корисності, де аналіз перемістився на комплекс ціноутворювальних чинників. Теорія граничної продуктивності дала поштовх розвиткові в повоєнний період неокласичних теорій зростання, у яких головна увага зосереджена на проблемі потенційно можливого зростання, зважаючи на фактори виробництва та їхнє оптимальне використання (виробнича функція Коба-Дугласа, багатофакторні моделі Р. Солоу, Я. Тінбергена).
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 137 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |