Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Основні відмінності життєвих і наукових психологічних знань

Методи дослідження уваги | Розвиток психічних процесів в онтогенезі 1 страница | Розвиток психічних процесів в онтогенезі 2 страница | Розвиток психічних процесів в онтогенезі 3 страница | Розвиток психічних процесів в онтогенезі 4 страница | Розвиток психічних процесів в онтогенезі 5 страница | Методи діагностики розвитку мислення |


Читайте также:
  1. II. ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ
  2. II. ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ
  3. V. Осмислення нових знань
  4. Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань учнів.
  5. Визначіть основні ідеї «Капіталу» К.Маркса.
  6. Виробнича програма, її сутність та основні поняття
  7. ГЕОМЕТРИЧНА СХЕМА Й ОСНОВНІ ЧАСТИНИ НІВЕЛІРА

Але все ж таки існують принципові відмінності між життєвими та науковими знаннями психології. Які вони?

Перша відмінність: життєві психологічні знання, конкретні. Вони завжди характеризують поведінку, думки і почуття людей в яких - то конкретних, хоч і типових ситуаціях.

Наукова ж психологія, як і будь-яка наука, прагнути до узагальнень. Для цього вона використовує наукові поняття. Відпрацювання понять - одна з найважливіших функцій науки. У наукових поняттях відбиваються найсуттєвіші властивості предметів і явищ, загальні зв'язки і співвідношення. Наукові поняття чітко визначаються, співвідносяться один з одним, зв'язуються в закони.

Друга відмінність: життєві психологічні знання носять інтуїтивний характер. Це пов'язано з особливим способом їх отримання: вони купуються шляхом практичних проб і прилаживания.

На відміну від цього наукові психологічні знання раціональні і цілком усвідомлені. Це означає, що вчений спирається у науковому пізнанні на прийоми і засоби логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, судження, умовиводи, поняття), може дати собі звіт в способах отримання нових знань, логічно обгрунтувати їх, використовуючи гіпотетико-дедуктивні прийоми мислення, здатний довести істинність отриманих висновків.

Третя відмінність: полягає у засобах передачі знань і навіть у самій можливості їх передачі. У сфері практичної психології така можливість вельми обмежена. Це безпосередньо випливає з двох попередніх особливостей життєвого психологічного досвіду - його конкретного і інтуїтивного характеру.

Четверте відмінність полягає в методах одержання знань у сферах життєвої і наукової психології. У житті необхідність узгоджувати свої дії з діями іншого, розуміти не тільки слова, а й контекст висловлювання, «прочитувати» у поведінці і зовнішньому вигляді іншого його наміри і настрої спонукає людину виділяти і фіксувати багатогранні прояви внутрішнього життя, простіше кажучи, спостерігати за іншими. Але в життєвій психології ми змушені обмежуватися спостереженнями і роздумами. У науковій психології до цих методів додається експеримент.

Суть експериментального методу полягає в тому, що дослідник не чекає збігу обставин, в результаті яких виникає цікавить явище, а викликає це явище сам, створюючи відповідні умови.

П'яте відмінність: разом з цим і перевага в науковій психології, полягає в тому, що вона має в своєму розпорядженні великим, різноманітним і часом унікальним фактичним матеріалом, недоступним в усьому своєму обсязі жодному носію життєвої психології. Матеріал цей накопичується і осмислюється, в тому числі в спеціальних галузях психологічної науки, таких, як вікова психологія, педагогічна, психологія, пато-та нейропсихологія, психологія праці й інженерна психологія, соціальна психологія, зоопсихологія та ін У цих областях, маючи справу з різними стадіями та рівнями психологічного розвитку тварини і людини, з дефектами психіки, з незвичайними умовами праці - умовами стресу, інформаційних перевантажень чи навпаки, монотонії та інформаційного голоду і т.п., психолог не тільки розширює коло своїх дослідницьких завдань, але і стикається з новими несподіваними явищами.

Білет 8

2. Успіх у вихованні та навчанні дошкільників з порушеним слухом в значній мірі залежить від професійної компетенції та особистісних якостей сурдопедагога. Спеціаліст-сурдопедагог повинен розуміти своє професійне призначення як надання різнобічної корекційно-педагогічної допомоги дітям з вадами слуху, наслідком якої може бути високий рівень їх реабілітації та інтеграції в середу нормально чуючих людей. Поряд з професійними знаннями важливе значення мають особисті якості сурдопедагога, які визначають стиль відносин з дітьми, батьками, іншими співробітниками дошкільної установи, формують його авторитет. Серед якостей особистості сурдопедагога до найважливіших можна віднести любов до дітей і бажання допомогти їм, почуття жалю до батьків хворої дитини, бажання і вміння не тільки надати їм професійну допомогу, а й підтримати їх, проявити гуманність і добросердя. Важливими якостями особистості сурдопедагога є глибокий інтерес до своєї професії, наявність пізнавальних педагогічних інтересів.

 

Сурдопедагог повинен володіти високим рівнем професійної підготовки, що передбачає як добре володіння професійними знаннями, так і високий рівень загального гуманітарної освіти. В силу своєї професійної підготовки (вища дефектологическое освіту за спеціальністю «сурдопедагогіка» або «корекційна дошкільна педагогіка») сурдопедагог очолює невеликий педагогічний колектив групи, куди крім нього входять два або три вихователя, музичний керівник. Від особистісних якостей і професійної компетенції сурдопедагога в значній мірі залежить ставлення всіх членів колективу до дітей, розуміння завдань і спрямованості розвиваючої та корекційної роботи, взаємозв'язок з батьками.

 

Сурдопедагог повною мірою відповідає за рівень корекційно-виховної роботи в групі, з якою він, як правило, працює кілька років. Основна робота здійснюється ним в процесі проведення фронтальних та індивідуальних занять за трьома розділами програми: розвитку мовлення, розвитку слухового сприйняття і навчання вимові, формування елементарних математичних уявлень. Він також здійснює розвиваючу і корекційну роботу з дітьми в їх вільної діяльності, при проведенні режимних моментів.

Для здійснення професійної діяльності сурдопедагог повинен знати:

§ анатомо-фізіологічні основи порушень слуху, методи їх профілактики;

§ аудіологічні основи реабілітаційної роботи та слухопротезування;

§ дитячу і спеціальну психологію (сурдопсихологию);

§ дошкільну і спеціальну педагогіку (сурдопедагогіка);

§ методи психолого-педагогічного вивчення дітей з порушеннями слуху;

§ методики Загальнорозвиваючі та корекційної роботи з дітьми, що мають різну ступінь зниження слуху, а також комбіновані порушення;

§ прийоми консультування батьків дітей з порушеннями слуху;

§ сучасні досягнення в галузі вітчизняної та зарубіжної сурдопедагогіки.

 

 

Успіх у вирішенні цих завдань передбачає широку орієнтування сурдопедагога в сучасній літературі з сурдопедагогике, сурдопсихологии, дошкільної педагогіки. Знання в області досягнень медичних наук (аудіології, сурдології тощо), технічних досягнень (сурдотехніка) дозволять підтримувати зв'язок у роботі з лікарями, техніками, грамотно вести роботу з батьками, правильно орієнтувати їх у сучасних методах лікування, слухопротезування, навчання дітей.

 

 

Сурдопедагог повинен добре розуміти соціальне становище осіб з порушеннями слуху різного віку, знати законодавчі документи, спрямовані на соціальну підтримку дітей-інвалідів, вміти правильно розкрити їх суть; знати найважливіші міжнародні організації, що забезпечують підтримку та соціальний захист глухих та слабочуючих дітей.

Білет 9


Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 102 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Свідомість є найвищим рівнем психіки, який притаманний тільки людині та безпосередньо пов’язаний з мовою та суспільною діяльністю.| Закономірності розвитку сприймання у дошкільному віці.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)