Зарубіжний досвід організації фізкультурно-оздоровчої діяльності населення

Досвід Німеччини, Італії, США, Канади, Скандинавських та інших розвинених у спортивному відношенні країн світу свідчить, що клуби є основною організаційною формою оздоровчої роботи. У зарубіжних країнах функціонують численні клуби: оздоровчі або спортивно-оздоровчі.

Відомий американський фахівець спортивно-оздоровчої iндустрії М.Уолф виділяє такі види клубів:

n комерційні оздоровчі центри та атлетичні клуби;

n приватні спортивно-оздоровчі клуби;

n оздоровчі центри − клуби в готелях, великих житлових будинках, парках;

n клуби, які належать різним асоціаціям;

n спортивно-оздоровчі клуби − центри корпорацій, фірм, компаній;

n центри − клуби серцево-судинної реабілітації;

n спортивно-медичні центри − клуби;

Узагальнення зарубіжного досвіду свідчить що, залежно від контингенту членів, розрізняють такі типи оздоровчих клубів та клубів з видів спорту: дитячі; студентські; на підприємствах та фірмах; за місцем проживання; у парках. При великих поліклініках та на курортах працюють лікувально-оздоровчі клуби. Існують також спортивні клуби з видів спорту, спортивні клуби для жінок, для сімей та ін.

Залежно від обраного виду спорту або тренувальних програм, яким віддається перевага, виділяють клуби аеробіки, бігу, бодібілдінгу, тенісу, плавання, гольфу та ін.

В останні роки в зарубіжних країнах набувають популярності багатоцільові клуби. Наприклад, у США кожний четвертий клуб є багатоцільовим.

З економічної точки зору, зарубіжні фахівці розрізняють муніципальні та приватні спортивні клуби.

Муніципальні (державні) спортивні клуби фінансуються з національного, провінційних або муніципальних бюджетів. Приватні (недержавні) клуби фінансуються приватним капіталом, а зміст їх діяльності повністю залежить від власника клубу.

Розрізняють також комерційні та некомерційні спортивні клуби. У цьому разі критерієм класифікації клубів є можливість отримання або не отримання прибутку. Муніципальні спортивні клуби, як правило, некомерційні (нон-профіт) організації. Такі клуби не ставлять за мету отримання прибутку, а всі зароблені кошти скеровують на всій подальший розвиток. Приватні клуби − типові комерційні організації. Вони мають за мету прибуток, який систематично розподіляється між засновниками (володарями) клубів.

Муніципальні та приватні клуби різняться між собою за багатьма параметрами: цільовою скерованістю, економічним механізмам, ефективністю роботи.

Кожний клуб, відповідно до своєї функціонально-цільової скерованості, обирає навчально-тренувальні програми. Аналізуючи програми зарубіжних спортивних клубів, слід зазначити, що вони орієнтовані на мотиви населення до занять різними видами спорту та фізичної підготовки. Для з’ясування мотивів за кордоном на замовлення клубів систематично проводяться соціологічні опитування.

Зарубіжні спортивно-оздоровчі клуби поряд з основними надають різноманітні види додаткових послуг. Наприклад, клуби США надають такі додаткові послуги: роздягальні з камерами зберігання (72,9% клубів); тестування рівня фізичної підготовки (59,7%); сауни, бані (47,6%); фізіотерапія (31%); пральні (30,5%); комп’ютерне складання програм фізпідготовки (29,1%); магазини спортивних товарів (39,8%).

За останні роки характер та спрямованість діяльності спортивно-оздоровчих клубів дещо змінилися. Якщо раніше переважав суто оздоровчий, відновлювальний або змагальний аспект, то тепер програми стали складнішими.

Дата добавления: 2015-11-04