Своєрідність доби Відродження у Франції. Періодизація літ. процесу. Діяльність гуртка Маргарити Наваррської. Порівняльний аналіз «Гептамерона» та «Декамерона».

З кінця XV ст. у Франції почався процес централізації країни і зміцнення держави. Великі родові феодали, втративши могутність і значення в господарському житті країни, перетворювались на придворну знать. Змінювався характер економіки країни. створювалося нове дворянство.

військові походи, зокрема в Італію. Під час цих походів перед дворянством відкривався новий світ високої гуманістичної культури і разом з тим мистецтва античності, уже досить глибоко вивченого італійськими гуманістами. Французький ренесанс багато на чому спирається на італійський. Крім того в загальній схемі періодів Ренесансу це певний проміжний етап. На долі французького гуманізму позначився також рух релігійної реформи, очолений згодом Жаном Кальвіном. Винятково важливим фактором розвитку і формування гуманізму був вплив на нього літературної національної традиції і сатиричної літератури, що створювалася в ході класової боротьби народних мас. У балаганних виставах, карнавальних процесіях, анекдотах, фарсах гостро висміювались церковна служба, проповіді; розбещені ченці, тупоголові богослови, нікчемні рицарі. Усе це зумовило розквіт гуманізму протягом перших десятиліть XVI ст. Визначні діячі гуманістичної літератури першого етапу - Маргарита Наваррська, Бонавентюр Депер'є, Клеман Маро; найвидатнішим письменником, чия творчість набула світового значення, був Франсуа Рабле. Наступний етап розвитку гуманістичної літератури припадає на другу половину XVI ст. В цей час література також створила величезні цінності, але вона вже несе на собі відбиток кризи гуманізму. Найвидатнішим явищем цього етапу була творчість поетів «Плеяди», особливо Ронсара, та останніх представників гуманізму Монтеня й д'Обінье. Маргарита Наваррська (1492-1549), сестра короля Франціска І, була одним із активних діячів гуманістичного руху. Вона відзначалася всебічною освіченістю, захоплювалася античною культурою, італійською літературою, особливо творами Данте, Петрарки і Боккаччо, знала класичні мови. Вона створює гуманістичний гурток, пробує писати. Наваррська була талановитою письменницею, вона писала вірші, поеми, але найкращим її твором - і дійсно значним - є прозова збірка новел «Гептамерон». Писався цей твір поступово, очевидно, протягом багатьох років, і був надрукований уже після смерті письменниці в 1558 р. «Гептамерон» створений під значним впливом Боккаччо, зокрема в ньому прямо наслідується обрамовуюча композиція «Декамерона». «Гептамерон» - семиденник, він містить 72 оповідання, які об'єднуються вступом-обрамуванням. Десятеро дворян, мужчин і жінок, повертаючись з курортної місцевості, змущені затриматися в дорозі через негоду. Свій час вони заповнюють розповідями різних історій, які й становлять зміст збірки. Ренесансний характер оповідань проявляється в досить широкому охопленні дійсності. В них діє величезна кількість різноманітних персонажів - придворних, городян, селян, слуг, ченців, розробляються теми любовні, морально-побутові, антиклерикальні. Письменниця висміює лицемірство й розпусність ченців, заперечує аскетичну мораль і відстоює право людини на земні задоволення, проте в її новелах нема ні тієї сміливості думки, ні гостроти сатири, якими відзначається «Декамерон» Боккаччо. У «Гептамероні» послідовно проходить дидактична тенденція, поряд із новою мораллю співіснують старі поняття. Стиль і манера розповіді в письменниці ще сильно позначені впливом куртуазної літератури.

Дата добавления: 2015-10-28