Управлінських рішень

Із зміною стратегічних параметрів виробництва продукції і надання послуг обов'язково змінюються параметри майбутньої поведінки організаційної системи та всіх її складових. Крім головної стратегії, формуються стратегії управління, маркетингу, фінансів, розвитку робочої сили, загально- і внутрішньосистемної комунікації, відносин власності тощо. Ця збалансована єдність елементів і стратегій забезпечує стабільність функціонування організаційної системи у зовнішньому конкурентному середовищі.

Враховуючи це, стратегія, як форма прояву управлінської діяльності, має об'єктивний функціональний характер. Вона безпосередньо пов'язана із загальною внутрішньосистемною ситуацією та об'єктом управлінського впливу.

В процесі управління діяльністю підприємства важливу роль відіграють фахівці, здатні приймати оптимальні рішення, які пов'язані з майбутнім функціонуванням підприємств, узгоджувати поточну діяльність із стратегічними цілями, забезпечувати адаптацію стану підприємства до змінного зовнішнього середовища шляхом формування та реалізації ефективних стратегій діяльності.

Необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найбільш ефективних і прогресивних засобів управління підприємством, зумовлюється постійним розвитком ринкових відносин, зрушеннями в економіці країни, зростаючою конкуренцією на ринку.

Слово "стратегія" запозичене з військової термінології, і означає воно приблизний військовий план, що ґрунтується на ключових завданнях. У плані визначається, якими методами можна досягати поставлених завдань.

В Україні теорія і практика стратегічного управління ще не зайняли належного рівня. Вітчизняним підприємствам важко застосувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, недосконалу конкурентну боротьбу. Разом з тим, є перші досягнення з успішного впровадження стратегічного управління на таких українських підприємствах, як "Мотор-Січ", "Дарниця", "Світоч" тощо. Вони мають чітко визначену місію, концепцію, цілі, культуру, творчий підхід до вирішення проблем, "агресивність" у конкурентній боротьбі.

Тільки чітко уявляючи місце свого підприємства на ринку, враховуючи його особливості, менеджер може вирішити такі життєво важливі питання: яким бізнесом займатись, що необхідно зробити сьогодні для успіху завтра і яким чином цього добиватися, які перспективи у фірмі, які перспективи має підприємство, які с можливості і як ними скористатися? Ефективне управління вимагає від керівників аналітичного, стратегічного мислення, вміння завчасно передбачити результати прийнятих стратегічних рішень.

Стратегічне управління – це система нових прийомів, інструментів філософії в управлінській діяльності, яка зорієнтована на загальносистемний інтерес, основою якої є стратегічне планування, яке охоплює зовнішнє і внутрішньосистемне середовище.

Існують різні підходи до визначення стратегій, стратегічного менеджменту та планування.

Б. Тейлор, спеціаліст із стратегічного планування, визначає стратегію як:

- систему всеохоплюючого контролю, що пов'язана з формуванням і розподілом ресурсів;

- спосіб для впровадження нововведень;

- форму стратегічного управління для зміцнення організації, кваліфікаційного потенціалу кадрів;

- форму вирішення конфліктних ситуацій між групами інтересів як всередині бізнесу, так і за його межами;

- системну методологію дослідження майбутнього.

Стратегією також називають детальний комплексний план, призначений для здійснення місії організації і досягнення її мети.

Стратегії поділяють на загальні та специфічні. Перші охоплюють генеральні, ключові напрями розвитку організаційної системи, вони визначають генеральну лінію майбутньої поведінки підприємства з урахуванням змін зовнішнього середовища. Це досягається в умовах сегментації ринку, різних видів стратегічних зон господарювання (базових і диверсифікованих). Специфічні стратегії охоплюють напрями розвитку підсистем організаційної системи. Вони забезпечують реалізацію загальної стратегії підприємства.

Дата добавления: 2015-10-02