Господарс. сист. періоду непу та її відображ. в укр.. екон. літ. 20-х рр.

Причини переходу до непу:

Глибока соціально-економічна і політична криза влади

Масові повстання в сільській місцевості, виступи в містах, армії та на флоті

Злам ідеї побудови соціалізму і комунізму шляхом ліквідації ринкових відносин

Намагання утримати владу в будь-який спосіб

Спад революційної хвилі на Заході. Відкладення «світової» революції.

Мета

• Ліквідація загрози нової громадянської війни

• Рятування більшовицького режиму

• Покращення економічного становища країни, що знаходилася в міжнародній ізоляції

Основні заходи:

Промисловість: часткова денаціоналізація (оренда та передача в приватну власність дрібних та середніх підприємств).Концесії.

С/г: Продовольчий податок, оренда, наймана праця

Торгівля і обмін: Відновлення торгівлі (державна, кооперативна, приватна). Ліквідація безоплатних послуг

Фінанси: Відновлення грошово-фінансової системи (запровадження твердої валюти — червінця)

С-ма управління: Децентралізація: запровадження горизонтальної системи управління (система трестів)

Трудові відносини: Система вільного найму робочої сили;

Матеріальне стимулювання праці; підприємництво

Особливості впровадження непу в Україні

• Неп було запроваджено пізніше, ніж в інших радянських республіках

• Упровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом

• Податки на селян були вищими, ніж в інших радянських республіках

Наслідки

• Швидке відновлення сільського господарства, промисловості, транспорту

• Відновлення і розвиток торгівлі

• Зростання кількості міського населення

• Підвищення продуктивності праці

• Підвищення рівня життя населення

• Прискорення соціальної диференціації в місті; поява «нової буржуазії»

• Прискорення розшарування селянства

• Наростання економічної нестабільності, періодичні економічні кризи

• Зростання безробіття

Прийшовши до влади, революційний уряд здійснив низку ра­дикальних заходів, спрямованих на посилення державного управління економікою. Перша течія в Україні була представлена цілою плеядою ві­домих українських і тих, що працювали тут, учених-економістів, які після Лютневої революції сподівалися втілити свої наукові ідеї на реформаторських засадах розбудови нового суспільства, а після встановлення радянської влади — на шляхах згоди з нею. Серед цих науковців були В. Косинський, К. Воблий, Є. Слуць-кий, Л. Яснопольський, Г. Кривченко, В. Левитський, М. Птуха, М. Соболєв, П. Фомін, Ф. Дунаєвський, Я. Діманштейн, С. Фесен-ко та багато інших. Що ж до другої течії суспільно-економічтюї думки в Україні, котра склалася в роки радянської влади як офі­ційна, то вона була представлена переважно державними, партій­ними та господарськими діячами, які вийшли з лав професіональ­них революціонерів і тією чи іншою мірою пропагували ідеї та програми Леніна, розробляли відповідні заходи економічної по­літики тощо, а також нечисленними професійними економістами-марксистами, лави яких у 1920-ті роки інтенсивно поповнювали­ся науковцями нової формації. Серед перших найвідоміші фігу­ри — В. Чубар, С. Косіор, В. Затонський, Г. Гринько, В. Мещеря-ков, X. Раковський, Д. Мапуїльський, М. Скрипник, Г. Петровсь-кий, Е. Квірінг, П. Любчепко, К. Сухомліп та інші, серед других — В. Введенський, А. Віткуп, С. Кузнєцов, П. Жигалко, Я, Дудник, В. Мишкіс, М. Кривицький, П. Штерн, В. Дубровін, О, Алексан-дров, О. Адріяіюв, О. Шліхтер, В. Целларіус, Є. Терлецький, О. Лозовий, Т. Білані та ін. Офіційна література всіляко пропагувалася в Україні ленін­ські положення щодо організації так званої продовольчої спра­ви. У виступах, статтях, брошурах С. Косіора, О. Шліхтера, Д. Мануїльського та ін. методи продрозкладки розглядалися не лише як зумовлені поточними завданнями (забезпечення ар­мії, виробничих центрів тощо), а й як пов'язані із програмни­ми настановами радянської влади у сфері соціалістичного будів­ництва. Украй негативно ставилися до економічної програми більшо­виків В. Косинський, В. Левитський, К. Воблий та інші провідні українські вчені-економісти. Вони попе­реджали, що націоналізація чи соціалізація землі може спричини­ти, як писав В. Косинський, «небувалі потрясіння, позбавить краї­ну останніх продуктів... послабить інтенсивність праці в селі, бо відіб'є у селян бажання працювати».

Дата добавления: 2015-10-24