У с к л а д е н и х сполучниках кожна частина завжди пишеться о к р е м о : тому що, через те що.

Синтаксичні особливості професійних текстів

Для ділового мовлення сучасної української мови характерні деякі особливості щодо вживання різних типів синтаксичних конструкцій.

У текстах ділового мовлення вживаються прості і складні речення, проте прості переважають над складними. З-поміж складних речень перевага належить складнопідрядним, складносурядні й безсполучникові речення трапляються зрідка. Найуживанішими є складнопідрядні речення з підрядною причиновою, цільовою, наслідковою, означальною та з’ясувальною частинами.

У діловому мовленні вживаються розповідні речення, бо ділові папери мають переважно розповідний характер. В усному мовленні, можуть використовуватися окличні й питальні речення.

В офіційно-ділових текстах переважають двоскладні речення. З-поміж односкладних найширше представлені безособові речення, головний член яких виражений незмінними присудковими формами на –но, -то, інфінітивні речення: Комісію затверджено в складі п’яти осіб.

Для ділових документів характерний прямий порядок слів, бо він передає загальний зміст речення без спеціального наголошення певних його компонентів. Суть його полягає в тому, що: 1) підмет виступає перед присудком; 2) узгоджене означення - перед означуваним словом (матеріальна допомога), неузгоджене означення – після нього (допомога в розмірі 300 гривень); 3) додаток після слова, від якого залежить (виконати доручення); 4) звертання і вставні слова стоять здебільшого на початку речення;

5)обставини причинової, цільової, часової семантики повинні стояти на початку або наприкінці речення. У заявах, пояснювальних записках їх традиційно розташовують наприкінці речення, а в наказах, розпорядженнях, характеристиках – здебільшого на початку речення.

Офіційно-діловий стиль виявляє специфіку у вираженні присудка. В офіційно-діловому стилі в реченнях використовуються присудки ускладненої форми, що являють собою фразеологізовані дієслівно-іменні сполуки. Вони є стандартизованими засобами вис-ловлення. Частина з них має в сучасній українській мові паралельні прості дієслівні присудки, пор.: припускатися помилок – помилятися, надати допомогу – допомогти, вести облік – обліковувати.

Проте дуже багато стійких дієслівно-іменникових сполук, що вживаються в ролі присудка, не мають дієслівного відповідника, пор.: провести захід, навести порядок.

У діловому мовленні використовуються поширені речення. Основним засобом їх поширення є однорідні члени речення (однорідні підмети, присудки, додатки, обставини).

В ОДС чуже мовлення передають здебільшого непрямою мовою, тобто складнопідрядним реченням з підрядною з’ясувальною частиною. Діалог використовують переважно в усному діловому спілкуванні. Цитування трапляється зрідка, наприклад у промовах, рішень (у документах).

Складні випадки узгодження членів речення, керування

Серед складних випадків узгодження членів речення можна виділити такі:

1. З підметами типу п’ять осіб, десять працівників присудок вживається переважно у формі однини: п’ять осіб пише, десять працівників відвідує заняття.

2. Якщо підмет має у своєму складі числівник, що закінчується на одиницю (21, 31, 141, 231 і под.), то присудок із ним вживається у формі однини: двадцять один депутат балотується; тридцять одна жінка керує фірмами; сто сорок одне положення вимагає доопрацювання.

3. З підметами, до складу яких входять іменники більшість, меншість, частина, загал, ряд, прислівники багато, мало, чимало, числівники кілька, декілька, кільканадцять, присудки вживаються також у формі однини: більшість людей читає; меншість людей навчається; ряд положень потребує уточнення; багато дітей вивчає іноземні мови; кілька жінок працює в управлінні. З такими підметами присудок вживається у формі множини лише тоді, коли між ними є багато інших членів речення, пор.: Більшість жителів потребує оздоровлення й Більшість жителів, які проживають на забруднених територіях, потребують оздоровлення; Чимало миколаївців шукає роботу й Чимало миколаївців, які багато років пропрацювали на виробництві, тепер шукають роботу.

4. З підметами, до вкладу яких входять числівники два, обидва, три, чотири, означення вживаються у формі родового відмінка множини, пор.: два основних підрозділи; три найважливіших об’єкти; чотири останніх дні. Якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на -но, -то, присудок має стояти в однині: було розглянуто три перших варіанти.

5. Якщо до складу підмета входить питальний, заперечний чи інший займенник без ознаки числа, то узгоджуваний з ним присудок ставиться лише в однині, наприклад: Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати поставлене завдання. Дехто із присутніх почав голосно вимагати додаткової перерви.

6. Якщо підмет, виражений займенником ви (так звана пошанна множина), позначає однину (у формі звертання, Кл.в.), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад: Ви уклали річний кошторис? Сьогодні ви внесли доречну пропозицію.

До складних випадків граматичного керування належать такі:

1. Дієслова або віддієслівні іменники, які керують різними відмінками, не можуть мати спільного додатка, пор.:

Дата добавления: 2015-10-02