Правопис суфіксів

ПРАВОПИС СУФІКСІВ ІМЕННИКІВ

Для іменників характерні такі суфікси:

1) - ик, - ник, - івник, - чик, - щик, в них завжди пишеться буква и: в\зл ик, бр<т ик, к>н ик, гірн_ к, зазівн_ к, працівн_ к, хл>пч ик, пр<­порщ ик.

! Увага. Слід відрізняти український суфікс - ик від іншомовних - ик, - ік (- їк), в яких и та і пишеться згідно з правилами правопису слів іншомовного походження (порівняйте: іст>рик, м+дик, ф%зик і х%мік, мех<нік, проз<їк).

2) Суфікс - ив (о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці, пишеться тільки з буквою - и: в<р ив о, д>бр ив о, к\р ив о, м+л ив о, м%с ив о, мор>з ив о, п<л ив о, п+ч ив о; але: м<р ев о (не матеріал і не продукт праці);

3) -альник, - ильник, - ільник та ін., у них після л перед н завжди пишеться ь: постач< льник, уболів< льник, маст_ льник, бол% ль­ник та ін;

4) - аль, - ень, - ець, - ість, - тель, в яких кінцевий приголосний завжди м’який: скрип< ль, ков< ль; в+лет ень, в’#з ень; бельг% єць, мовозн<в ець; св%ж ість; вихов< тель, люб_ тель;

5) - инн (я), - інн (я), - анн (я), - янн (я), які пишуться завжди з двома - н: гарбуз_ нн я, павут_ нн я; кам% нн я, кор% нн я, нас% нн я, ход% нн я; гул# н­н я, спри# нн я; удоскон<л енн я, зв+рн енн я, напр\ж енн я та ін;

6) - ен (я), - єн (я), які пишуться з одним н і вживаються в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовч ен #, гус ен #, ча єн #;

7) - ечок (- єчок), - ечк (а) (- єчк (а) — суфікси зменшено-пестливих слів, які пишуться тільки з - е (- є): верш+ чок, міш+ чок, кра@ чок; д%ж ечк а, коп% єчк а, р%ч ечк а та ін.;

8) - ичок, - ичк (а), які вживаються тільки в словах, що походять від слів із суфіксами - ик -, - иц (я) і пишуться завжди з буквою - и: в>гн ичок (бо в>гн ик), в\л ичк а (бо в\л иц я), к>ш ичок (бо к>ш ик), п<л ичк а (бо п<л иц я);

9) - енк (о) (- єнк (о) — вживаються здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Шевч+ нк о, Корні@ нк о, Горбач+ нк о, зрідка — в загальних назвах: безб<тч енк о, бондар+ нк о;

10) - еньк (о), (- єньк (о) вживається для творення пестливих назв і пишеться з м’яким знаком: б<т еньк о, с+рд еньк о; н%ж еньк а, топол+ ньк а;

11) - иськ (о), (- їськ (о), - ищ (е) (їщ (е), за допомогою яких утворюються слова переважно з емоційно-негативним відтінком від імен­ників усіх родів, причому після приголосного пишеться и, після голосного - ї: дівч_ ськ о, хлопч_ ськ о, гно^ ськ о; поб> їщ е, стан>в ищ е, дід_ щ е, в>гн ищ е;

12) - ович, який вживається тільки при утворенні чоловічих імен по батькові: Бор_с ович, Григр> вич, Ігор ович, Юрій ович, Олекс%­й ович;

13) - ївн (а), який використовуються при утворенні жіночих імен по батькові, від імен на – й — суфікс - ївн (а): Юрі ївн а, Серг% ївн а, Горд% ївн а, Олекс% ївн а, від інших — суфікс - івн (а): Тар<с івн а, Вас_­л івн а, Петр% вн а.

Від таких імен, як Григ>рій, Ілл#, Кузьм<, Л\ка, Мик>ла, С<ва, Хом<, Яків, імена по батькові такі: Григ>рович, Григ>рівна; Ілл%ч, Ілл%вна; Кузьм_ч і Кузьм>вич, Кузьм%вна; Лук_ч, Лук%вна; Мик>ла­йович і Мик>лович, Микол<ївна і Мик>лівна; С<вич і С<вович, С<вів­на; Хом_ч і Х>мович, Х>мівна; Якович, Яківна.

! Увага. При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і (в закритому складі) з о (у відкритому складі): Ант%н — Ант>нович, Ант>нівна, Ф+д і р — Ф+д о рович, Ф+дорівна.

14) Суфікси - ир, - ист, - изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р тільки в словах іншомовного походження, вони завжди пишуться через - и: дант_ ст, пейзаж_ ст; класиц_ зм, педант_ зм, терор_ зм.

Після інших приголосних пишеться - ір, - іст, - ізм: гарн% р, плом­б% р, спеціал% ст, піан% ст; модерн% зм, плюрал% зм, але в утвореннях від власне українських коренів пишеться - ист, - изм: боротьб_ ст; побутов_ зм, речов_ зм та ін.

Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акме^ ст, геро^ зм,
конво^ р.

ПРАВОПИС ПРИКМЕТНИКОВИХ
ТА ДІЄПРИКМЕТНИКОВИХ СУФІКСІВ

Для прикметників і дієприкметників характерні суфікси:

1) Суфікс - н (ий) — вживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників: др\ж н ий (спів), р%д н ий, мільй>н н ий, при­н<д н ий, прир>д н ий;

2) - н (ій) — вживається в небагатьох, переважно відносних прикметниках: бр<т н ій, ж_т н ій, д<ль н ій, з<д н ій, кр<й н ій, л%т н ій, май­б\т н ій, незаб\т н ій, м<тер н ій, осв%т н ій, п%з н ій, р<н н ій, самоб\т н ій, суб>т н ій, х<т н ій та ін.

Суфікс - н (ій) пишеться в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж і ш: бл_ жн ій, вчор< шн ій, д<вні шн ій, дор> жн ій, др\ жн ій (потиск руки), з>вні шн ій, кол_ шн ій, м\ жн ій, позд>в жн ій, пор> жн ій, прийд+ шн ій, р<ні шн ій, сін+ шн ій, спр<в жн ій, сьог>дні шн ій, тут+ шн ій, худ> ж ­н ій, але — пот\ жн ий;

! Увага. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів - н (ий), - н (ій) викликає подвоєння: р< нн ій, ос% нн ій, д+ нн ий, тум< нн ий, знам+ нн ий.

3) Суфікси - анн (ий), - енн (ий), які вживаються тільки в прик­метниках для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться завжди з двома - н: невблаг< нн ий, нездол< нн ий, неоцін+ нн ий, несказ< нн ий, нескінч+ нн ий, страш+ нн ий (але жад< н ий); суфікси прикметників завжди наголошені;

4) - ан (ий), - ен (ий), які вживаються лише в дієприкметниках і пишуться з одним - н, причому наголос в дієприкметниках падає переважно на основу: б<жа н ий, неоц%н ен ий, непод>л ан ий, неск<з ан ий, неск%нч ен ий;

5) - ичн (ий), - ічн (ий) (- їчн (ий) виступають, як правило, у прикметниках, утворених від слів іншомовного походження; якщо основа їх закінчується на д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р, пишеться суфікс
- ичн (ий): істор_ чн ий, математ_ чн ий, клас_ чн ий, після решти приголосних — суфікс - ічн (ий): академ% чн ий, техн% чн ий, хім% чн ий, а після голосних - їчн (ий): геро^ чн ий, проза^ чн ий, арха^ чн ий;

6) - ин, - їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, причому після приголосних (крім й) пишеться суфікс - ин: б<ба — б<б ин, Г<ля — Г<л ин, К>ля — К>л ин, Мар\ся — Мар\с ин, свекр\ха — свекр\ш ин, а після голосних — їн: Мар%я — Мар% їн, Соф%я — Соф% їн.

! Увага. Приголосні г, к(шк), х перед суфіксом - ин чергуються з ж, ч (щ), ш: Оль г а — Оль ж ин, до ч к< — до чч _н, Мел< ш ка — Мел< щ ин, св< х а — св< ш ин.

7) Суфікси - ин (ий), - їн (ий) вживаються у прикметниках зі значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишеться суфікс - ин (ий): бджол_ н ий, гороб_ н ий, кач_ н ий, орл_ н ий, а після голосних і апострофа — - їн (ий): змі^ н ий, солов’^ н ий;

8) - ов (ий) вживається в прикметниках (незалежно від наголосу), після твердого приголосного: вітр ов _й, казк> в ий, кв<рц ов ий, свят­к> в ий, служб> в ий; після шиплячих ж, ч, ш, щ і м’якого приголосного або й (наголос падає на закінчення): дій ов _й, грош ов _й, дощ ов _й, житть ов _й, край ов _й, нуль ов _й, стиль ов _й;

9) - ев (ий) вживається в прикметниках після м’якого або шиплячого приголосного (наголос переважно падає на основу): березн+ в ий, груш+ в ий, овоч+ в ий, с_тц ев ий.

! Увага. Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів - ов -,
- ев - (- єв -) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: - ов пишеться у присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: м<йстер — майстр ов < — майстр ов +; Петр> — Петр> в а — Петр> в е; Шевч+нко — Шевч+нк ов а — Шевч+нк ов е; суфікс - ев (після голосного — - єв) пишеться в присвійних прикметниках, утворених від прикметників м’якої і мішаної груп: Ігор — Ігор ев а, Олекс%й — Олекс% єв а, кобз<р — кобзар+ в а, скрип<ль — скрипал+ в а, тов<риш — тов<риш ев а;

10) суфікс - уват (ий), а після м’яких приголосних - юват (ий), вживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: кругл ув < т ий, червон ув < т ий, син юв < т ий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дупл ув < т ий, остюк ув < т ий, піск ув < т ий;

11) суфікс - овит (ий) вживається на означення високого ступеня вияву ознаки: грош ов _ т ий, горд ов _ т ий, талан ов _ т ий.

ПРАВОПИС ДІЄСЛІВНИХ СУФІКСІВ

Для дієслів характерні суфікси:

1) - ува -(- юва -) вживається тільки в дієсловах: кер ув <ти, оц%н ю­ва ти, розс% юва ти, руйн ув <ти;

2) - овува - у цьому суфіксі перший голосний завжди наголошений: завой> вува ти, відбуд> вува ти, скуп> вува ти.

3) Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс - ір -, в українській мові цей суфікс втрачають у всіх формах: загітув<ти (пор. рос. агитировать) — загіт>ваний, зареєструв<ти (рос. зарегистрировать) — зареєстр>ваний, інформув<ти (рос. информировать) — інформ>ваний.

! Увага. В окремих словах для усунення небажаних омонімів суфікс - ір (а після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — ир) зберігається: бук­с_ р увати (бо є буксув<ти), репет_ р увати (бо є репетув<ти) та ін.

Суфікс - ір (- ир) також є в словах: кот_рувати, лав%рувати, марширув<ти, пік%рувати, трет_рувати.

Дата добавления: 2015-10-02