Мал.17. Набряк Квінке

Набряк Квінке буває гострим і гострим рецидивуючим (3 і більше епізодів протягом 3-6 місяців).

Клінічні критерії набряку Квінке:

- частіше асиметричний набряк;

- блідо-рожеве забарвлення шкіри;

- рідко супроводжується свербіжем, частіше – печія або болючість;

- для розрішення набряку потрібно більше 24 годин;

- характерною локалізацією є гідрофільні тканини: обличчя (периорбітальні ділянки, губи), волосиста частина голови, ротова порожнина (язик), глотка, статеві органи, кисті, дорсальна поверхня стоп, однак, в принципі, набряк може розвиватися в різних ділянках;

- одночасно з шкірними проявами можуть визначатися набряки суглобів, слизових оболонок, в тому числі гортані, глотки та шлунково-кишкового тракту.

Набряк горта ні є станом, що загрожує життю. Проявляється кашлем, хриплістю голосу, ядухою, стридорозним диханням. Можлива смерть внаслідок асфіксії.

Набряк слизової оболонки шлунково-кишкового трактусупроводжується кишковою колікою, нудотою, блюванням.

Описані також випадки розвитку набряку мозку, міокарда.

Поліноз (сінна лихоманка, весняний катар) – це алергічне захворювання, обумовлене пилком рослин. Найчастіше проявляється у вигляді сезонного алергічного риніту, кон’юнктивіту. У деяких випадках може супроводжуватись розвитком бронхоспазму, приступами бронхіальної астми чи іншими симптомами алергії.

Етіологія і патогенез. Причиною полінозу є пилок рослин. Першою ланкою патогенезу полінозу є проникнення пилку в організм. Це обумовлено, з однієї сторони, наявністю в структурі пилку «фактору проникливості», що сприяє проникненню пилку через епітелій слизових оболонок, а з іншої, порушенням захисних, бар’єрних функцій верхніх дихальних шляхів.

Досить важливим фактором для розвитку полінозу є генетична детермінована схильність до розвитку алергії.

Унаслідок розвитку місцевої алергічної реакції і проникності розчинних фракцій алергенів в лімфатичні та кровоносні судини відбувається наростання рівня сенсибілізації та залучення в алергічний процес тканин, що не мають прямого контакту з пилком (нижні відділи дихальних шляхів, ШКТ, сечовидільна система тощо).

Клінічна картина. Перші клінічні прояви полінозу, як правило, виникають в молодому віці, до 20 років, хоча дане захворювання може розвиватись у будь-якому віці.

Полінозу притаманна чітка сезонність та гострі, рецидивуючі рино-кон’юнктивальні й респіраторні симптоми. Тяжкість сезонного загострення залежить від концентрації пилку в повітрі, тривалості пилкового сезону, ступеня індивідуальної чутливості. Навіть після зниження концентрації пилку в повітрі в окремої категорії хворих протягом тривалого часу спостерігаються прояви полінозу у зв’язку з неспецифічним реагуванням на різні фактори (сильний запах, забруднення повітря, зміна температурного режиму тощо).

У деяких хворих на поліноз відмічаються симптоми ушкодження внутрішніх органів, прояви яких мають чітку сезонність та повну зворотність після закінчення сезону полінації.

До клінічних проявів полінозу відносять: сезонний, пилковий алергічний риніт, сезонний, пилковий алергічний кон’юнктивіт, атопічну, пилкову бронхіальну астму тощо.

Алергічний риніт – одна із форм клінічного прояву полінозу при розвитку алергічної реакції на слизовій оболонці носа. Характеризується масивними слизистими виділеннями з носа. Часто супроводжується свербіжем, чханням, відчуттям закладення носа.

Стікання слизу по задній стінці глотки викликає сухий кашель, голос стає хриплим. Алергічний риніт може супроводжуватись головним болем, болем в ділянці додаткових пазух носа і носовими кровотечами.

Об’єктивне обстеження. При риноскопії помітні набряклі блідорожеві або синюшньо-сірі носові ходи. Виділення з носа прозорі. Крім того, звертають на себе увагу:

1) темні кола під очима, що виникають внаслідок венозного застою, який викликаний набряком слизової носа та додаткових пазух;

2) аденоїдне обличчя – відкритий рот, темні кола під очима, сонний вигляд обличчя. Алергічний риніт, який виникає в ранньому дитинстві, викликає порушення розвитку лицевого відділу черепа. Внаслідок чого дитина постійно дихає ротом, формується «готичне піднебіння», подовжена, плоска верхня щелепа, недорозвинене підборіддя;

3) при огляді ротоглотки помітні гіпертрофовані лімфатичні фолікули.

Удіагностиці полінозів і алергічного риніту зокрема має значеннядослідження виділень з носа. Матеріал отримують за допомогою тонкої ватної палички, яку залишають в носі на 2-3 хв. Отриманий вміст переносять на предметне скельце та висушують. Мазок зафарбовують і досліджують під мікроскопом. Для сезонного алергічного риніту характерним є нагромадження еозинофілів, їх відносна кількість перевищує 10% загального числа лейкоцитів. В сезон цвітіння рослин кількість еозинофілів може досягати 80-90%.

У загальному аналізі крові відмічається помірна еозинофілія, абсолютна кількість еозинофілів може перевищувати 700 мкл^–1. Допомагає в діагностиці визначення загального рівня IgE в сироватці крові за допомогою радіоімуносорбентного тесту, алергену шляхом постановки нашкірних, внутрішньошкірних проб, провокаційних проб, коли алерген наносять на слизову носа і слідкують за появою характерних ознак алергічного риніту.

Алергічний кон’юнктивіт – одна із форм клінічного прояву алергії, що характеризується різким розвитком почервоніння і свербіжу слизової оболонки ока (мал.18).

Найчастішими причинами, що призводять до розвитку алергічного кон’юнктивіту, крім пилку квітів і дерев, є домашній та бібліотечний пил, епідермальні алергени (шерсть, пух, лупа тварин та птахів, сухий корм для акваріумних рибок тощо), харчові та медикаментозні алергени, косметичні засоби тощо.

Виникнення алергічних ушкоджень очей визначається характером імунопатологічних реакцій в організмі по відношенню до екзогенних алергенів. Алергічні реакції очей формуються та перебігають за механізмами гіперчутливості негайного типу (І тип алергічних реакцій).

---

Дата добавления: 2015-10-24