Лікарські засоби, що посилюють або гальмують цукрознижувальну дію препаратів сульфонілсечовини

Засоби, що посилюють цукрознижувальну дію препаратів сульфонілсечовини	Засоби, що гальмують цукрознижувальну дію препаратів сульфонілсечовини
Алопуринол, анаболічні гормони, антикоагулянти (кумарини), сульфаніламідні препарати, саліцилати, тетрацикліни, β-адреноблокатори, блокатори МАО, безафібрат, циметидин, циклофосфамід, хлорамфенікол, фенфлурамін, фенілбу-тазон, етіонамід, торметамол	Нікотинова кислота та її похідні, салуретики (тіазиди), послаблювальні, індометацин, тиреоїдні гормони, глюкокортикоїди, симпатоміметики, барбітурати, естрогени, хлорпромазин, діазоксид, ацетазоламід, рифампіцин, ізоніазид, гормональні контрацептиви, солі літію, блокатори кальцієвих каналів

Бігуаніди. Бігуаніди були першими цукрознижувальними засобами, які застосовували для лікування цукрового діабету. У 1918 р. із французької лілеї було виділено біологічно активну речовину гуанідин, яка мала достатню цукрознижувальну дію. Сьогодні для застосування в клініці експерти ВООЗ рекомендують лише один препарат цієї групи — метформін (сіофор), який випускається у вигляді таблеток по 500 та 850 мг.

Механізм дії. Вплив метформіну на рівень глюкози крові розцінюється як антигіперглікемічна дія, тому що вона не супроводжується зростанням рівня інсуліну. Основні ланки механізму дії метформіну:

1) зниження інсулінорезистентності та збільшення утилізації глюкози м'язами, печінкою й жировою тканиною;

2) гальмування глюконеогенезу в печінці;

3) зменшення надходження глюкози в кров після вживання їжі внаслідок уповільнення кишкової абсорбції та активації анаеробного гліколізу в тонкій кишці.

Показання до призначення бігуанідів: цукровий діабет типу 2 середньої тяжкості в поєднанні з ожирінням; алергія або непереносність препаратів сульфонілсечовини; алергія до інсуліну; інсулінорезистентність; гіпофізарний діабет; цукровий діабет типу 1 зі стабільним перебігом.

Протипоказання до призначення бігуанідів: діабетичний кето-ацидоз, прекома, кома; гострі та хронічні захворювання печінки та нирок із порушенням їх функцій; інфаркт міокарда, серцева, серцево-легенева недостатність; інфекційні захворювання; хірургічні втручання, травми, шок, колапс; вагітність, період лактації, дитячий та підлітковий вік; лактат-ацидоз; гострий або хронічний алкоголізм.

Побічні реакції бігуанідів: див. розділ 9.7

Препарати, які потенціюють дію інсуліну. Ця група представлена тіазолідиндіонами – новим класом пероральних протидіабетичних засобів, які знижують резистентність до інсуліну шляхом поліпшення периферичної утилізації глюкози. Під їх впливом стимулюється експресія різних генів, які беруть участь у регуляції захвату глюкози м'язами та жировою тканиною. Під впливом цих препаратів знижується рівень базальної та постпрандіальної глікемії, глікованого гемоглобіну, тригліцеридів. Побіч­ним ефектом є ураження печінки. В Україні зареєстровано препарат розиглітазон (авандія), який випускається в таблетках по 1, 2, 4 і 8 мг. При­значають препарат перорально, незалежно від вживання їжі. Початкова доза препарату — 4 мг на добу, за умови недостатньої ефективності дозу підвищують до 8 мг на добу в 1—2 прийоми. Для пацієнтів із порушенням функції печінки первинна доза становить 2 мг, а потім повільно підвищують дозу. Розиглітазон можна призначати пацієнтам літнього віку, з порушенням функції нирок.

Постпрандіальні стимулятори секреції інсуліну. До цієї групи нале­жать лікарські цукрознижувальні засоби з інсулінотропною дією різної будови: похідне карбамоїлбензойної кислоти репаглінід (новонорм) та похідне фенілаланіну натеглінід (старлікс).

Репаглінід (новонорм) випускається в таблетках по 0,5, 1 і 2 мг. Він швидко діє, стимулює секрецію інсуліну, метаболізується печінкою і виводиться з організму через травний тракт. Призначають репаглінід у вигляді монотерапії (таблетку вживають кожного разу з основним прийманням їжі), доза залежить від рівня глікемії. Можливе призначення препарату в комбінації з іншими цукрознижувальними засобами за умови розвитку нечутливості до них або для зниження добової дози останніх.

Натеглінід (старлікс) випускається в таблетках по 60, 120 і 180 мг різ­ного кольору. Це інсулінотропний препарат, який знижує рівень посталіментарної глікемії. Його призначають хворим на цукровий діабет типу 2, у котрих неможливо досягти компенсації захворювання шляхом дієтотерапії та дозованого фізичного навантаження. Препарат можна призначати па­цієнтам літнього віку з наявністю серцево-судинних ускладнень, уражень внутрішніх органів, при непереносимості метформіну, порушенні функції печінки і нирок та підвищеному ризику гіпоглікемії. Призначають із початкової дози 120 мг (за 1—ЗО хв до основного приймання їжі) у вигляді монотерапії. Натеглінід призначають у комбінації з іншими протидіабетичними засобами. Протипоказано призначення препарату при цукровому діабеті типу 1, кетоацидотичних станах, вагітності та лактації, за наявності гіперчутливості до інгредієнтів. Він зумовлює швидшу секрецію інсуліну, ніж репаглінід, має коротшу тривалість дії.

Препарати, які уповільнюють абсорбцію глюкози в кишках. До цієї групи відносять препарати акарбозу та гуар гум, які забезпечують зниження постпрандіальної глікемії.

Акарбоза - це синтезований псевдотетрасахарид, який гальмує активність α-глюкозидази (ферменту, що розщеплює в кишках складні вуглеводи до глюкози). Спорідненість акарбози до α-глюкозидази в 105 разів вища, ніж у сахарози. Тому вона сповільнює розщеплення моносахаридів до вуглеводів у тонкій кишці, знижує швидкість надходження глюкози у кров і рівень посталіментарної глікемії.

Акарбоза (глюкобай) випускається у вигляді таблеток по 50 і 100 мг. Лікування розпочинають із дози 50 мг двічі на добу під час їди. Дозу поступово збільшують під контролем глікемії до оптимального цукрознижувального ефекту. Максимальна разова доза становить 200 мг, її вживають тричі на день. Препарат призначають у вигляді монотерапії та в комбінації з іншими цукрознижувальними засобами. Ефективність лікування акарбозою можлива за високого рівня пост-аліментарної глікемії; у разі дотримання дієти, обмеження простих цукрів, для адекватного підбору дози.

Інший препарат цієї групи гуар гум (гуарем) є смолою, яка після вживання утворює гелеподібну субстанцію та гальмує всмоктування вуглеводів і жирів. Це сприяє зниженню піків постпрандіальної глікемії, рівня загального холестерину, ліпополісахаридів низької щільності. На тлі вживання препарату спостерігають зниження надлишкової маси тіла та рівня артеріального тиску. Найчастішими побічними реакціями є діарея, метеоризм, біль у животі. Вони зникають самовільно або в разі незначного зменшення дози. Тому починати вживання препарату необхідно повільно, з половинної дози.

Гуарем призначають, починаючи з початкової дози 2,5г (1/2 пакети­ка) тричі на добу під час їди з великою кількістю рідини (200—250 мл), щоб досягти фармакодинамічного ефекту. За умови доброї переносності пре­парату дозу збільшують до 5г тричі на добу.

Дата добавления: 2015-10-24