Симптоми і синдроми при основних захворюваннях в ендокринології

Одними з найпоширеніших захворювань в ендокринологіі є цукровий діабет (ЦД) і захворювання щитоподібної залози (ЩЗ): тиреотоксикоз і гіпотиреоз.

Захворювання ендокринної системи часто супроводжуються рядом симптомів, нехарактерних для захворювань внутрішніх органів: полідипсією, поліфагією, поліурією, екзофтальмом, зобом й іншими.

Полідипсія – це збільшення вживання рідини, спрага. Вона супроводжується поліурією і оскільки поліурія зневоднює хворого, з’являється спрага. Також полідипсію зумовлює сухість слизової оболонки ротової порожнини, пригнічення функції слинних залоз, підвищення осмолярності крові, зменшення об’єму циркулюючої крові.

Поліфагія – це підвищення апетиту у хворих. Даний симптом пов’язаний з ослабленою утилізацією глюкози, активацією глюконеогенезу, значною втратою глюкози організмом, де вона необхідна для енергетичних потреб при цукровому діабеті. У залежності від типу ЦД, незважаючи на поліфагію, можлива втрата маси тіла (при ЦД І типу) або ожиріння (при ЦД ІІ типу). Поліфагія можлива при психічних захворюваннях.

Поліурія – це збільшення добового діурезу. Добовий діурез здорової людини становить приблизно 1,4 л (0,9 – 2 л). При ЦД добова секреція сечі залежить від компенсації захворювання і може зростати до 3 – 5 л і більше; кількість сечі залежить від вираженості глюкозурії. Поліурія супроводжує захворювання нирок, що супроводжуються нирковою недостатністю, патологічні стани, локалізовані у задній долі гіпофізу чи гіпоталамусі (нецукровий діабет).

Екзофтальм (витрішкуватість) є характерною ознакою дифузного токсичного зобу, коли очні яблука виступають з орбіт, очні щілини широко розкриті. При цьому можливий блиск очей і порушення моторики м’язів очного яблука. Екзофтальм, як правило, буває двобічним.

Зобом називають збільшену щитоподібну залозу. У здорових людей шия не змінена і контури щитоподібної залози не контуруються під шкірою. Коли залоза рівномірно збільшена, еластична, - це дифузне збільшення щитоподібної залози. Можлива поява на фоні збільшеної або не збільшеної залози одного чи багатьох різної величини вузлів, - це вузловий зоб. Розрізняють п’ять ступенів збільшення щитоподібної залози.

Основними синдромами, що зустрічаються при цукровому діабеті і захворюваннях щитоподібної залози, є синдром гіперглікемії чи гіпоглікемії, синдром гіпертиреозу чи гіпотиреозу та синдром йододефіциту.

Для синдрому гіперглікемії характерні вище перелічені симптоми полідипсії, поліфагії, поліурії, гіперглікемія (підвищення рівня глюкози в крові) й глюкозурія – наявність глюкози в сечі. Повна реабсорбція глюкози можлива до рівня глікемії 8,8 ммоль/л, що має назву ниркового порогу. При ЦД концентрація глюкози в сечі може сягнути 8–10%. Величина глюкозурії найчастіше співпадає з величиною гіперглікемії.

Крім того, для синдрому гіперглікемії характерна втрата маси тіла як наслідок катаболічних процесів при декомпенсації ЦД, зневоднення, ліполізу, глюконеогенезу. Можливе, навпаки, ожиріння – надмірна маса тіла, що характерно для ЦД ІІ типу, при цьому характерне відкладення жиру у верхній половині тулуба.

При декомпенсації ЦД, а також при гіперглікемічній комі можливі гіперкетонемія – накопичення кетонових тіл в крові - й кетонурія – наявність кетонових тіл в сечі. У здорових людей реабсорбція кетонових тіл відбувається повністю, а гіперкетонемія веде до кетонурії (аналогічно до виникнення глюкозурії).

Гіпоглікемічний синдром - клінічний симптомокомплекс, що розвивається внаслідок дисбалансу в системі підтримки плазмового рівня глюкози з розвитком гіпоглікемії. Гіпоглікемією прийнято вважати зниження плазмової концентрації глюкози нижче 2,2-2,8 ммоль/л. Найчастіше гіпоглікемії розвиваються в процесі лікування цукрового діабету.

Причинами гіпоглікемії, окрім ускладнення ЦД, є голодова гіпоглікемія, ендогенний гіперінсулізм, ектопічна секреція інсуліну й інсуліноподібних чинників; токсична і артифіціальна гіпоглікемія (сульфаніламіди, алкоголь, хінін, саліцилати, сульфаніламіди та ін.), тяжка органна недостатність (печінкова, серцева, ниркова недостатність, сепсис); гормональна недостатність (надниркова недостатність, недостатність гіпофізу) та ін.

Для синдрому гіпоглікемії характерні наступні симптоми: раптово виникаюча слабкість, біль голови, який зникає після їжі, багатої вуглеводами; запаморочення; раптові і скороминучі порушення зору; зниження фізичної або інтелектуальної працездатності; порушення сну (кошмарні сновидіння, поверхневий, тривожний сон); важке пробудження, відчуття «розбитості» вранці; сонливість протягом дня; невмотивовані раптові зміни настрою і поведінки (поганий настрій, депресія, плаксивість, примхливість, агресивність, негативізм, відмова від їжі, рідко — ейфорія).

Синдром гіпертиреозу супроводжує дифузний токсичний зоб, аутоімунний тиреоїдит, токсичну аденому щитоподібної залози і викликаний її гіперфункцією й гіперплазією (збільшенням). Характерними ознаками цього синдрому є нервозність, порушення сну, серцебиття, втрата маси тіла за умов збереження апетиту, підвищена пітливість та вище описані – зоб і екзофтальм.

Синдром гіпотиреозу виникає при зниженій або повністю відсутній функції щитоподібної залози. Він є повною протилежністю вище описаного синдрому гіпертиреозу – характерні слабкість і сонливість, зниження пам’яті й мерзлякуватість, набряки, випадіння волосся, сухість шкіри, закрепи, збільшення маси тіла, ранній розвиток атеросклерозу, артеріальна гіпотензія, брадикардія.

Синдром йододефіциту проявляється хворобами щитоподібної залози з ознаками її гіпофункції. Йод є життєво необхідним мікроелементом, основна маса якого концентрується в щитоподібній залозі й крові. З крові йод проникає в різні органи і тканини, а також частково депонується в жировій тканині і виводиться переважно через нирки. Основна роль йоду - участь в утворенні гормонів щитоподібної залози. Синдром йододефіциту характеризується у дорослих безпліддям, зниженням розумової і фізичної працездатності, сонливістю, наполегливими закрепами, схильністю до простуд, порушеннями серцевої діяльності, випаданням і стоншуванням волосся, ламкістю нігтів, ожирінням, зниженням кількості грудного молока і швидким припиненням лактації у годуючих жінок. Особливо небезпечний йододефіцит у вагітних жінок, коли є ризик народити дитину з тяжкою патологією – кретинізмом (важкою розумовою відсталістю, глухонімотою і спастичними диплегіями, порушеннями мови і затримкою фізичного розвитку). Дитина народжується зі збільшеною щитоподібною залозою.

Йодний дефіцит у ранньому дитячому віці спричиняє відставання в розвитку пізнавальної сфери, веде до загального зниження функцій мозку, відповідальних за інтелект, до легких форм розумової відсталості й зниження пам’яті і в старшому віці, до відставання у фізичному розвитку, зниження імунітету.

Дата добавления: 2015-10-24