Дослідження проблеми методи досл

Монито́ринг СМИ (англ. Media monitoring service) — отслеживание сообщений СМИ, соответствующих заданной тематике. Мониторинг СМИ используется для изучения эффективности PR- и рекламных кампаний, составления формируемого СМИ «портрета» организации или персоналии, оценки общественного резонанса того или иного действия, отслеживание действий других компаний или индивидуумов.

Как правило, мониторинг СМИ включает в себя следующие фазы:

Наблюдение за рядом потенциальных источников (телеканал, радиостанция, периодическое печатное издание, блог и т. п.);

Сохранение найденного материала;

Фильтрация и категоризация;

Передача собранного материала для дальнейшего анализа.

Продуктом мониторинга СМИ может являться фрагмент или полный текст статьи периодического печатного или интернет-издания, клиппинг (бумажный или электронный документ, включающий в себя графическое изображение статьи в том виде, как она была опубликована в оригинале), транскрипт эфирного вещания, видео- или аудиозапись эфира, эфирная справка, статистический отчёт, дайджест.

Одним з методів, часто використовуваних в PR, є опит громадської думки (opinion poll), в ході якої представникам конкретних груп громадськості (вибірці) задаються певні питання.

На основі отриманих відповідей визначається процентне співвідношення людей з різними точками зору на питання, що цікавить дослідників. Вибірка може бути складена, наприклад, з чоловіків, жінок, що полягають в браку, або самотніх людей, з представників різних вікових і соціальних груп (див. гл. 20).

Слід особливо відзначити, що, як правило, PR направлений на досягнення змін, а не на створення сприятливої думки, яка буде лише одним із следствій цих змін.

Конвент – аналіз -це переведення в кількісних показників масової текстовці (чи записування на плівці) інформації з послідовній статистичній її обробці.

Фокус-група — якісний метод дослідження, групове інтерв’ю організоване у вигляді розмови кількох респондентів, зазвичай 6-12 осіб, на задану інтрев'юером модератором тему. На відміну від класичних інтрев'ю комунікація відбувається переважно між самими респондентами, а модератор лише направляє розмову в потрібне русло. Фокус-групи широко використовуються в соціологічних та маркетингових дослідженнях. Метод дозволяє розкрити мотивацію людей, побачити варіанти сприйняття/ставлення до проблеми тощо. Але ніколи не слід забувати, що фокус-група це якісний метод і на його основі не можна робити кількісних висновків.

Глибинне інтерв’ю — вид інтерв'ю, якісний метод соціологічних та маркетингових досліджень. Особливістю глибинних інтрев'ю є їх триваліст, детальність, нестандартизованість, врахування невербальних сигналів таких як інтонації, жести, пози, підвищена увага до особистості респондента. Метою такого інтерв'ю є глибоке розкриття досліджуваного питання, з'ясування деталей, відкриття нового, а не лише оцінка вже відомих фактів. Часом лише в ході такого інтрев'ю можна отримати певну інформацію яку респондент за інших умов не скаже, а глибинне інтрев'ю може як спровокувати його на відвертість так і дає можливість поставити перед респондентом певну проблему і досягти її правильного розуміння. Але цей метод має і свої вади — складність, високі вимоги до кваліфікації інтерв’юера його можлива упередженість, нестандартизованість, вплив на респондента і навіювання. В ідельному випадку респондента питають про питання які він вже попередньо обдумав і з яких має чітку позицію. В таких випадках ефект навіювання мінімальний. Але якщо тема опитування не є для респондента актуальною і в нього немає готових відповідей то людина починає на ходу роздумувати над питанням та ще й під впливом питань інтрев'ю та особистості інтерв’юера, в таких умовах респондент не завжди приходить до тих висновків які зробив би сам в результаті довгих роздумів, що й впливає на відповіді.

11. Організація та планування PR комунікації

ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ ПРОЦЕССА СТРАТЕГИЧЕСКОГО ПЛАНИРОВАНИЯ d:\Documents and Settings\Andrew\My Documents\В БИБЛИОТЕКУ\enbv.narod.ru\enbv.narod.ru\text\Econom\korolko\str\07_2.html - 123#123
Стратегическое планирование в сфере паблик рилейшнз включает принятие решений по программным целям, идентификацию ключевых групп общественности, выработку регламента (правил или процедур) выбора и определения стратегий. Важным условием стратегического планирования является согласование между собой общей программной цели, целей, выдвигаемых относительно каждой группы общественности, и выработанной стратегии. Задача заключается в том, чтобы выбрать стратегии, способные обеспечить конкретный желаемый результат (именно тот, который зафиксирован в виде цели).
Разрабатывая стратегические планы, ПР-специалисты, как правило, делают это совместно с руководителями других подразделений организации. Понятно, что каждый стратегический план содержит отличительные элементы, но, несмотря на это, общий подход к их составлению должен оставаться одним и тем же. Обычно процесс планирования и программирования предусматривает следующие основные этапы:
1. Определение роли и миссии организации. Согласовываются содержание и объем работы, который нужно выполнить.
2, Определение ключевых участков, требующих изменений. Определяют, на чем концентрировать внимание, энергию и интеллектуальные усилия.
3. Разработка системы индикаторов эффективности.
Определяются факторы, поддающиеся измерению, и факторы, на основании которых могут определяться цели.
4. Выбор и уточнение целей. Определяются результаты, которых необходимо достичь.
5. Подготовка шитое действий. Разрабатываются пути достижения дальнейших конкретных целей. При этом используются:
A. Программирование. Устанавливается логическая последовательность действий для достижения целей.
Б. Составление графика. Устанавливаются сроки выполнения мероприятий и достижения целей.
B. Составление бюджета. Определяются источники и распределяются финансовые ресурсы, необходимые для достижения целей.
Г. Разделение ответственности. Назначаются ответственные за конечные результаты и выполнение отдельных заданий.
Д. Рецензирование и доработка. Проект плана апробируется и обсуждается, прежде чем приступить к действию.
6. Установление контроля. Речь идет об обеспечении контроля за эффективным достижением целей.
7. Коммуникация. Определяются внутриорганизационные каналы коммуникации, необходимые для достижения понимания и поддержки на протяжении всех предшествующих шести этапов.
8. Реализация. Обеспечивается единодушное одобрение всеми ведущими руководителями направлений немедленных и дальнейших практических действий и назначения ответственных за это лиц.
ТРЕТИЙ ЭТАП: действие и коммуникация
После уточнения ситуации, выполнения аналитической работы, после того, как утвержден стратегический план, сформулированы цели и выбраны средства коммуникации, при помощи которых будет реализовываться ПР-программа, наступает момент, когда необходимо переходить к практическим действиям, направленным на выполнение программы.
Именно тогда и возникают вопросы: кто должен это сделать, когда, где и как? То есть какие силы нужно задействовать, каким образом, как конкретно общаться с общественностью, чтобы сформировать нужное для организации общественное мнение?

Дата добавления: 2015-09-04