Функції ремарки в творчості Бернарда Шоу

Виконав:

студент 37 іс групи

Стельмах Євгеній Ігорович

Науковий керівник:

Костюк Олена Миколаївна

Київ – 2013

План

Вступ………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Загальні поняття про ремарки………………………………….8

1.1 Поняття ремарки………………………………………………………8

1.2 Види ремарки…………………………………………………………11

1.3 Функції ремарки……………………………………………………..14

Розділ 2. Функції ремарки в п’єсах ……………………………………..16

2.1 Функції ремарки в п’єсі Бернарда Шоу «Пігмаліон»………………16

2.2 Функції ремарки в п’єсі Бернарда Шоу «Візок з яблуками»………22

Висновки…………………………………………………………………..26

Список літератури………………………………………………………...28

Вступ

Бернард Шоу залишається одним із найзатребуваніших драматургів в сучасному театрі. П'єси Бернарда Шоу користуються великим попитом серед глядачів та часто виконуються в різних театрах в усьому світі. Найчастіше постановки п'єс здійснюються в Російських, Великобританських та Американських театрах.[24] Останнім часом часто інтерпретуються п'єси Шоу на більш сучасну тематику. Наприклад, 16 травня 2013 року відбудеться ще одна постановка п'єси «Пігмаліон» в Москві.[23] Перша п'єса, яка була поставлена в театрі була здійснена ще за його життя. За його життя було втілено не менше 20 постановок його п'єс. З 988 спектаклів, які були поставлені в «Ройял Корт тиэтр» в 1904–1907 роки, 701 спектакль був поставлений по творам Бернарда Шоу.[20] В сучасних шкільних програмах, нажаль Шоу вивчається рідко, найчастіше його відводять для позакласного читання.

Бернарда Шоу не можна назвати представником лише однієї епохи, адже проблематика його п'єс, можна сказати, не змінюється з роками. Навіть у наш час, проблеми, які він порушує є актуальними. Найбільш широкомасштабними можна назвати – проблему соціальної нерівності(можливі перепади в соціальному статусі), загального духовного розвитку людини та мови, які є широко розповсюдженими і в сьогоденні. Також в деяких його творах провідними проблемами можна назвати – проблему емансипації, проблему цивілізаційної кризи, невлаштованого життя. Ще однією важливою проблемою, яка є актуальною і зараз – проблема несуттєвого існування, яка є актуальною не тільки тепер, але була такою і в минулих сторіччях. Проблеми створені за допомогою безжалісної сатири, яка дуже часто виходить за рамки доступного, особливо в ранні роки його творчості, тому деякі його твори називають «неприємними». Хоча проблеми п’єс в його творчості є дуже цікавими, але найцікавіше – це саме техніка, за допомогою якої були побудовані його п’єси. [19]

Звичайно, літератури про творчість Бернарда Шоу існує дуже багато. У нашому літературознавстві створилася ціла наука про творчість Бернарда Шоу. Її основи було закладено А.В. Луначарським, який виказував глибокий і співчутливий інтерес пошукам, протиріччям і творчій своєрідності письменника. Радянськими вченими було захищено ряд докторських і кандидатських дисертацій про творчість Б. Шоу. М.Ходаковський опублікував чимало книжок, у цьому числі старанно прокоментований тому лист драматурга (1971), його вислови щодо драми і театру (1963). Книга О.Г. Образцовой була написана про його театральну та режисерську діяльність (1974). [21]

Великих заслугів про творчість Б.Шоу отримали радянські дослідники А. Анікст, П. Балашов, І. Канторович. Кілька книжок присвятила Бернарду Шоу, його драматургічному методу та його впливу на англійський і європейський театри О.Г. Образцова.[21]

В історії літератури Англії ім'я Бернарда Шоу стоїть поряд з ім'ям Вільяма Шекспіра. Обидва вони внесли неоціненний внесок у розвиток національного театру Англії, і творчість кожного з них стала відомою далеко поза межами батьківщини. Переживши свій найвищий розквіт за доби Відродження, англійська драма підняла нові висоту лише з приходом у неї Бернарда Шоу. Він – єдиний, гідний соратник Шекспіра; його по праву вважають творцем сучасної англійської драми. Продовжуючи кращі традиції англійської драматургії і ввібравши досвід найбільших майстрів сучасного йому театру – Ібсена і Чехова, - творчість Шоу відкриває нову сторінку в літературі XX століття. [21]

Існує величезна кількість літератури, яка присвячена Бернарду Шоу. Його життям та творчістю займались не тільки його сучасники, але й літературознавці нашого часу. Наприклад: П.С. Балашов, С.М. Брейтбург, З.Т. Громадянська, С.С. Динамов, І.Б. Канторович, В.І. Кравченко, Н.М. Назаров, Г.П. Німець, А.Г. Образцова, A.C. Ромм, В. Чернишова, В.В. Чумак, В.Еврін, Е. Бентлі, І. Браун, X. Пірсон, Ф. Харріс, Е. Хьюза, Г.К. Честертона, А. Гендерсона та багато інших. [11]

Васенева Н.В. у своїй роботі говорить, що: «В радянській науці Шоу сприймався художником-соціологом і сатириком, а сучасні дослідники бачать у ньому аналітика. Англійський драматург був переконаний в тому, що драма покликана не розважити читача і глядача, а змусити їх задуматися над актуальними філософськими проблемами».[11]

Літературознавець В.Еврін вважає, що «В історико-літературному процесі заслуга Б. Шоу полягає в тому, що він, поряд з іншими основоположниками «нової драми», скоїв естетичний переворот, запропонував якісно нові підходи до створення драматичного тексту і до його постановці на сцені». Я не можу, не погодитись з Евріним, адже недарма Б.Шоу вважають новатором в драматургії.

Сучасники сприймали Шоу в якості глибоко соціального художника із загостреним почуттям справедливості. Дійсно, більшість п'єс англійського драматурга - це відгуки на злобу дня, які, однак, супроводжувалися глибокими художніми, філософськими і соціальними узагальненнями.[11]

Радянською критикою Б. Шоу сприймався як найбільший представник критичного реалізму. Першим радянським критиком творчості Шоу та основоположником методології його вивчення в радянському літературознавстві був A.B. Луначарський. Луначарський відгукнувся про Шоу як про «одночасно і високо цікавому і глибоко ідейному письменнику», а також «надзвичайно сильному соціальному сатирику».

Літературознавець Динамов характеризує драматургію Шоу епітетом «журналістська», а про Шоу відгукується як про «майстра блискучого діалогу», котрий уміє знаходити «полум'яніючі», «підривають фрази». Мені здається, що він має рацію, адже деякі репліки в майже всіх його п’єсах можна вважати «дуже гострими».

Працювавши з творчістю Б.Шоу, Анікст розкриває особливості творчого методу англійського драматурга, ключові характеристики його сатиричного стилю, системи образів його окремих п'єс, літературних героїв і персонажів. Анікст підкреслює з'єднання в англійському письменнику обдарувань мислителя і «насмішника».

Монографія П.С. Балашова «Художній світ Бернарда Шоу» являє собою досить широке дослідження творчості Шоу в історико-літературному ключі. Вчений розкриває новаторство Шоу-новеліста, критика, публіциста і драматурга.

Канторович, аналізуючи структуру п'єс Шоу, розкриває ідейно-естетичні пошуки драматурга, як від п'єси до п'єси формувалася і удосконалювалася «нова драма» Шоу. Канторович розкриває значення драматургії Шоу для світової літератури: «Вона затвердила драму оригінальної думки і великих благородних почуттів, яка відстоює справді гуманістичні ідеали» [11]

Характерна особливість Шоу полягала в тому, що заняття мистецтвом він ніколи не відділяв від притаманного йому інтересу до суспільно-політичного життя свого часу. Як справжній новатор Шоу виступив в галузі драми. Він затвердив в англійському театрі новий тип драми - інтелектуальну драму, в якій основне місце належить не інтриги, не захоплюючому сюжету, а тим напруженим спорах, дотепним словесним поєдинків, які ведуть його герої. Шоу називав свої п'єси "п'єсами-дискусіями". Вони захоплювали глибиною проблем, надзвичайною формою їх дозволу; вони розбурхували свідомості глядача, змушували його напружено роздумувати над подіями і весело сміятися разом з драматургом над безглуздістю існуючих законів, порядків, моралі.[21]

Як ми бачимо багато літературознавців та й взагалі письменників досліджували творчість відомого драматурга. Проаналізувавши літературу, можна зробити висновок, що немає єдності думок літературознавців та вони продовжують аналізувати та дискутувати на різні запитання в творчості письменника. Так і різні режисери, дискутуючи інтерпретуючи одні й ті самі докази по-різному – створюють різні концепції характерів та сюжетних дій.

До речі, одним з найбільш спірних запитань різних вчених та літературознавців можна вважати – ремарку, тобто її місце та функції в творчості Бернарда Шоу. Як відомо, ремарка – у тексті драматичного твору ті авторські пояснення, які передують початкові розгортання подій, а потім супроводжують їх. [7,с. 177]

Об’єктом дослідження роботи – є ремарки в драматургії Бернарда Шоу. Предметом дослідження – є функції ремарки в п’єсах «Пігмаліон» та «Візок з яблуками». Обраними є саме ці п’єси, вони є шедеврами світової літератури, а також є найкращими показниками характеристики Б. Шоу. В цих двох п’єсах Бернард Шоу використовує неймовірно велику кількість ремарок, що є основою для роботи.

Оскільки головною метою роботи є виявлення ремарок та їх функцій в творчості Б.Шоу, то головними задачами роботи можна вважати:

- Систематизувати знання про поняття ремарки.

- Визначити основні види, яких може набувати ремарка.

- Осмислити функції, які виконують ремарки.

- Дослідити функції ремарки в п’єсі «Пігмаліон».

- Дослідити функції ремарки в п’єсі «Візок з яблуками».

Поняття про ремарку

В основі будь-якої п’єси покладена ремарка, отож спочатку потрібно зрозуміти, що ж розуміють під терміном «ремарка». Слово має походження з французької мови «remarque», що в перекладі означає пояснення або зауваження.
Найбільш поширене значення ремарки – це авторська примітка в тексті п’єси, що містить стислу характеристику обставин дії, зовнішності та поведінки дійових осіб: їх жести, міміку, інтонацію, тип мови та паузи, обстановку дії, смислове підкреслювання тих чи інших висловлювань. Можна також ремарку назвати прямим втручанням автора, коментуванням дії та внесенням додаткового сенсу, що в цілому призводить до руйнування ілюзії розповіді. [22], [16]

Роль ремарки особливо помітно зросла у п’єсах, звернених до побуту та психологічній поведінці персонажів у творчості таких письменників як: А. Н. Островський, А.П. Чехов, Л.Н. Андрєєв, та інших. Розгорнута, що більш направлена до прозових жанрів ремарка, характерна для багатьох драматургів XX століття, наприклад: М.А. Булгаков, В.В. Вишневський, В.М. Білль-Білоцерківський, А.П. Платонов, О.М. Арбузов, В.С. Розов, А.В. Вампілов, Л.С. Петрушевська. [22]

Іноді ремарка замінює собою значні обсяги сюжетної лінії або є альтернативою фактичному сюжету. Ремарка може приймати різні форми:
• обставини місця, часу, поточних подій або посилання читача до фіналу твору; найчастіше розташовується на початку оповідання;
• автобіографічні спогади автора;
• повчальне, іронічне або провокує звернення автора до читача;
• емоційне ставлення автора до зображуваного (ліричний відступ);
• посилання читача до наступних подій сюжету (флешфорвард);
• посилання читача до попередніх подій сюжету (алюзія або флешбек);
• лаконічний виклад долі героїв твору після фактичного закінчення сюжету; розташовується в кінці твору, іноді у формі епілогу;
• пояснення, переклади, винесені автором за власне текст твору (виноска, примітка);
• інші авторські міркування, роздуми, уточнення.
Головним змістом ремарки є - вказівка ​​місця й часу дії, а також сценічних вчинків і психологічного стану персонажів.

Що стосується ремарки в історичному аспекті, то ремарка змінювала своє значення. В античній драмі ремарка слугувала для позначення руху акторів і вказувала вхід та вихід акторів з дії. У середньовічному театрі зустрічаються іноді в тексті літургійної драми ремарки, які вказували на театралізацію церковної служби. Театр Відродження, вихований Л.А.Сенекою, який писав, як відомо, свої трагедії для читання, а не для постановок, застосовував ремарки в незначній кількості. Такі декламаційно-риторичні трагедії італійців: Триссино, Ручеллаї, Джиральді і французів: Жоделе, Гарньє, Скюдері та ін, які близькі до розповідного жанру.

Існує незначна кількість ремарок, які відрізнялися явно технічно-службовою роллю в драматургії іспанського та англійського театрів XVI і XVII ст., де самі драматурги часто були акторами або постановниками. Наприклад Лопе де Вега, Кальдерон, Гейвуд, Шекспір, Бен Джонсон та ін. Мало дбали про ремарку і французькі класики XVII століття, декламаційні трагедії яких вільно обходилися без детальних вказівок на переживання і дії персонажів. Ремаркою драматург позначає дії, які персонажі мають вчинити в ходу спектаклю, а іноді дає повний сценарій поведінки. Інколи в дореалістичному театрі зустрічаються ремарки, які пояснюють психологічній стан, в якому говориться фраза (хвилюючись, спокійно і т. д.), значно частіше вказується тон розмови (голосно, пошепки і т. д.).

У дещо іншому становищі опиняється ремарка в жанрах суто буржуазного театру - в «сльозливій комедії» або «міщанській трагедії». Зберігаючи всі властивості ремарки старовинного театру, ремарка нової буржуазної драматургії дуже сильно починає розвиватися в сторону детальної характеристики місця дії у бік розкриття психологічних мотивувань поведінки персонажей. Вбачаючи в акторі провідника своїх ідей, просвітителі-драматурги XVIII ст. прагнули цілком підпорядкувати його собі. «Великий актор, - заявляв Дідро в «Парадоксі про актора», - тільки мотузка в руках поета, і поет кожним своїй рядком вказує на ту форму, яку він повинен прийняти». Щоб навчити акторів новим сценічним принципам, Дідро у своїх драмах давав величезні ремарки-інструкції, які вказували на місце і положення кожного чинного обличчя. В реалістичному театрі ремарка перетворюється часто з короткої вказівки на стан і вік персонажів у характеристику дійових осіб або в детальний опис місця подій. Нерідко ремарка розкриває дії, не виражені в прямій мові, а характеризуючі стан персонажа. Так Горький («На дні») вказує на переживання, які актор повинен донести до глядача різними засобами міміки і жесту. Подібна розгорнута, психологічна ремарка безумовно сприяє розкриттю підтексту ролі і зберігає таким чином свою значущість для театру.

Зайве захоплення ремаркою, драматурги розраховують створити твір не тільки для сцени, але і для читача. В радянської драматургії, яка була белетризована ремарками – сильно захоплювався В. Вишневський. Розповідні ремарки, виражають ті, що не можуть бути переданими сценічними засобами, природно нічим, своєї присутності у виставі не виявляють і залишаються лише якимось чужорідним, чужим драматургічному добутку, белетристичним привеском.

Белетристичну обробку ремарки для п'єси, призначеної тільки для постановки, навряд чи можна вважати доцільною. Авторські белетризовані ремарки, рідко виявляються корисними для постановника і зазвичай він їх просто ігнорує. П'єси ж, призначені тільки для читання, від белетристичних ремарок, звичайно можуть і виграти. [12]

Як ми бачимо, то багато різних літературознавців займалися вивченням ремарки в широких аспектах. А за весь час існування поняття ремарка, воно змінювало своє значення та в залежності від епохи, яка була мало зовсім syit значення, ніж в попередню епоху.

Види ремарок:

В літературознавстві існують декілька класифікацій видів ремарки, одні з яких робили літературознавці окремо, а інші – загальними.

Першою з них можна вважати:

1. Ремарки характеристики;

2. Жестові - руху тіла в обмеженому просторі;

3. Жестово – емоційні;

4. Мовно – інтонаційні;

5. Жестово – інтонаційні;

6. Мізансценічні;

7. Паузні;

8. Вихід / вхід персонажа;

9. Адресату репліки;

10. Емоційної природи;

11. Вчинення дії;

12. Фізичного стану;

13. Місця дії;

14. Часу дії;

15. Сюжетні;

16. Сценографічні (обстановочний);

17. Службові ремарки (вказівка ​​на різні сценічні прийоми);

18. Літературно – розповідні;

19. Паузні (одні ставляться до гри акторів, інші до режисури):

• люфт-пауза в мові (виражається трикрапкою);

• зупинка в речеведению (як ознака труднощі);

• як зупинка в дії («пуза»);

• смислова пауза;

• як безсловесна дія;

• як режисерський прийом;

• паузи тейхоскопіі.

Чистюхін І.О. розглядає види ремарок і їх співвідносить на прикладі кількох п'єс.

• «Дядя Ваня» А.П. Чехова: у першій дії 57 ремарок: 19 дієвих, 10 емоційних, 7 адресних, 5 на вхід, 2 характеризують, 2 експресивних. З них 47 простих і 10 блочних (що включають в себе кілька вказівок).

• «Три сестри» А.П. Чехова: перша дія: 145 ремарок (в основному емоційні й дієві). Емоційні відносяться до сестер, в більшості своїй психологічно негативного характеру (сльози, засмучення т.д.). Дієві ремарки або висловлюють, або приховують емоційний стан (частіше приховують, якщо не відносяться до сестер).

• «Таланти і шанувальники» А.Н. Островського: перша дія (12 явищ): 75 ремарок, всі акторські, режисерські немає. Найбільше місце займають дієві ремарки - 21. Далі так: на вхід-вихід - 15; функціонально-побутові -7; експресивні - 6; речево-адресатно - 6; жестові - 5; паузние - 5; речево-інтонаційні - 5; емоційні - 4; мізансценіческіе - 1;

• «Прибуткове місце» О.М. Островського: 55 вхід-вихід, 41 функціонально-побутових, 39 мізансценіческіх, 30 жестових, 29 дієвих, 21 адресатно, 15 речево-інтонаційних, 11 службових, 10 емоційних, 8 жестово-інтонаційних, 8 паузних, 7 вказівок на фізичний стан, 5 характеризують, 5 експресивних, 3 вказівки на місце дії. [14]

В семантичній класифікації, розробленої Л. А. Шуваловой, дослідник поділяє ремарки на чотарі типа:

· пояснюючі висловлювання персонажів;

· що вкаують на події, які супроводжуються різними висловлюваннями описуючі сцену;

· що описують сцену;

· що описують персонажів. [8, с. 34 ]

Цікава класифікація в основі якої покладена статичний та динамічний зміст ремарки. За М. К. Закарешвили ремарки поділяються на такі, маючі підвиди, кожен із яких характеризується особливою тривалістю дії, куди відносяться:

· перелік дійових осіб;

· декоративні освітлювальні, темпоральні ремарки;

· інтегровані ремарки, відносяться до часових реалізації по дії п’єси;

· візуальні, називні та динамічні ремарки, визначаючі внутрішній та зовнішній стан акторів в момент виголошення репліки. [6,с. 6]

Функції ремарок

Ремарки в драмі досить різноманітні за своїми функціями. Вони моделюють художній час і простір твору, вказують:

- На місце або час дії: Одиннадцать часов утра. Лаборатория Хиггинса на Уимпол-стрит. (Д.Б. Шоу. «Пігмаліон»); [4, 339]

- На дії героїв або їх наміри: Входит Элиза, сияющая, спокойная; … (Д.Б. Шоу. «Пігмаліон»); [4, 393]

- На особливості поведінки або психологічного стану персонажів у момент дії (інтроспективні ремарки): Магнус (Качая головой) (Д.Б. Шоу. «Візок з яблуками»); [3, 634]

- На невербальну комунікацію: Аманда посылает ему воздушный поцелуй. (Д.Б. Шоу. «Візок з яблуками»); [3, 623]

- На модуляції голосу героя (тихо, голосно, з тремтінням у голосі та ін);

- На адресата репліки: Протей (Королю) (Д.Б. Шоу. «Візок з яблуками»); [3, 627]

- На репліки у бік, пов'язані з саморефлексією персонажа, прийняттям ним рішення тощо: Человек с записной книжкой (про себя, …) (Д.Б. Шоу. «Пігмаліон»). [4, 334]

Ремарки, встановлюють зв'язок між текстом драми і уявним або відтворюваним світом минулого, в такому випадку вони слугують засобом створення історичного колориту. [15]

Основними функціями ремарки можна вважати:

• коментування;

• повідомлення додаткових умов;

• вказівка ​​місць дії;

• вказівка ​​часу дії;

• розкриття психологічного стану;

• вказівка ​​на симультанність;

• характеристика персонажа. [16]

Функції ремарки в п’єсі Б. Шоу «Пігмаліон»

П’єса Бернарда Шоу «Пігмаліон» відноситься до зрілого етапу творчості драматурга. Вона була написана в 1912 – 1913 роках. П'єса (точніше - «роман у п'яти діях») була написана сто років тому. Але твір настільки легко сприймається, що не відчуваєш цієї часової відстані. Ні герої, ні їхні проблеми, ні їх мова не здаються старомодними або незрозумілими. Навпаки, все, що відбувається з героями, досить сучасно і актуально. [21]

Розвиток драматичного конфлікту “Пігмаліона” Шоу свідомо завершує відкритим фіналом, аби у глядача не виникло думки,” що справу вже зроблено і проблеми вирішені за нього самим драматургом”. [13]

Особливу роль в даній п’єсі виконують ремарки. Вся п’єса пронизана ремарками. В даній п’єсі можна виділити такі функції ремарки: коментування, повідомлення додаткових умов, вказівка місця дії, вказівка місця часу, розкриття психологічного стану, вказівка на симультанність, характеристика персонажа.

Перейдемо до визначення функцій ремарки у п’єсі. Кожна функція відображає поведінку чи наміри героїв, події, які відбуваються навколо них. Якщо прослідкувати кожну функцію, то можна зробити висновок, що ремарки роблять цю п’єсу доступною не тільки для драматургів чи режисерів, але й для читача.

У першій дії Б.Шоу використовує 112 ремарок, у другій -187, у третій - 148, у четвертій - 80, у п’ятій – 142, які виконують різноманітні функції.

Першу функцію, яку я буду розглядати – функцію коментування. Дана функція є однією з найпоширеніших функцій в першій дії. Функція коментування розповідає про ті, чи інші події, які трапилися чи доповнює несказане героями в тексті п’єси чи більш широко описує певні речі. Прикладом функції коментування можна вважати:

«Ф р е д д и. Простите. (Убегает.)» [4, 329]

«Ц в е т о ч н и ц а (подбирает цветы и укладывает их в корзинку). А еще образованный! Все фиалочки в грязь затоптал. (Усаживается на плинтус колонны справа от пожилой дамы и принимается отряхивать и расправлять цветы.)» [4, 329]

«Д о ч ь. Зря выбросили шесть пенсов! Право, мама, уж от этого вы могли бы Фредди избавить. (Брезгливо отступает за колонну.)» [4, 330]

«Х и г г и н с (расхаживает по комнате, заложив руки в карманы и побрякивая там ключами и мелочью). А ведь знаете, Пикеринг... семидесяти гинеям миллионера.» [4, 343]

«М и с с и с Х и г г и н с (представляя). Мой сын Генри.» [4, 366]

«Х и г г и н с (подобрав ноги и выпрямившись). А я и не забочусь о том, что мне идет.»

Тут ми бачимо опис дій, які відбуваються, тобто що роблять герої, для кращого представлення ситуацій, які зображені в п’єсі. Також функцію коментування можна побачити з внутрішньої сторони героїв:

«П р о х о ж и й (теряясь в определениях). Шпик - это... ну, шпик, и все тут. Как же иначе сказать? Ну, сыщик, что ли.» [4, 332]

Тут ми бачимо, як автор коментує різні відчуття, а також стани героїв, які ми не змогли б побачити без ремарок.

Наступною за поширенням функцією є повідомлення додаткових умов. За допомогою цієї функції ми можемо зрозуміти, що відбувається поза тим місцем, де відбуваються основні події. Функція додаткових умов показує, що сприяє на те, чи інше рішення, на той, чи інший вчинок героя п’єси. Наприклад:

«Все оборачиваются к человеку с записной книжкой.» [4, 331]

Виконуючи функцію додаткової умови, ми бачимо, що за допомогою даної функції відбувається зміна в положенні тих людей, які знаходяться в центрі подій. У людей появляється зацікавленість до того, що відбувається.

«Дождь перестал; толпа понемногу начинает расходиться.» [4, 334]

Ця ремарка також виконує функцію додаткових умов, адже це ніби зміна становища в п’єсі, яке сприяє зміненню подій, які там відбуваються, тобто зменшення кількості людей, які будуть робити внески в подальший розвиток подій.

«Элиза показывает ему язык и тем приводит его в такую ярость, что Пикеринг торопится встать между ними.» [4, 361]

На прикладі цієї ремарки ми бачимо, що виконавши одну дію, Еліза могла змінити події в гіршу сторону, але драматург вставивши Пікерінга в цю ремарку, намагається запобігти цьому.

Наступною функцією, яка є однією з обов’язкових є розкриття психологічного стану героя. Ремаркою, яка виконує дану функцію, драматург позначає певні почуття, відчуття, які переживають герої в ході подій. Наприклад:

«Ц в е т о ч н и ц а (вскакивает в страхе). А что же я такого сделала, если поговорила с джентльменом?» [4, 331]

«Ц в е т о ч н и ц а (в испуге). Это что я его назвала «кэптен»?» [4, 332]

«П р о х о ж и й (подозрительно). Откуда вы знаете, что мои родственники живут в Селси?» [4, 333]

«Ц в е т о ч н и ц а (неуверенным тоном). Что ж, можно и сесть.» {4, 373]

«Х и г г и н с (возмущенно). Я - ругаться?» [4, 381]

Як ми бачимо психологічні почуття в «Пігмаліоні» досить різноманітні. За допомогою даної функції, кожен, хто візьме в руки цю п’єсу, зможе краще зрозуміти, що в даний момент, тобто момент говоріння певної фразу, відчуває її виконавець: від плачу, переляку до радості та захвату. Недарма, ця функція ремарки є однією з основних.

Наступна функція – вказівка місця дії. Завдяки цієї функції читач зможе зрозуміти де відбувається дія. Завдяки цьому зможе зрозуміти, яка країна, які традиції, побут в цьому місці, де відбувається зображуване.

«Лаборатория Хиггинса на Уимпол-стрит. Это комната в первом этаже, с окнами на улицу, предназначенная служить гостиной.». [ 4, 339]

«Ковент-гарден». [4, 352]

«Приемный день у миссис Хиггинс. Гостей еще нет. Гостиная в ее квартире на набережной Челси - большая комната с тремя окнами, выходящими на реку; в доме такого же типа, но более старом, потолок был бы выше.» [4, 363]

Наступною функцією, яка зустрічається в п’єсі є вказівка часу дії. Завдяки цієї функції, читач розуміє період року, місяць, час в який момент відбувається та чи інша подія.

«Летний вечер.» [4, 328]

«Часы бьют четверть двенадцатого.» [4, 328]

«Часы на колокольне бьют половину двенадцатого.» [4, 356]

«Одиннадцать часов утра.» [4, 363]

Кожна з цих ремарок дає більш точну характеристику того, що відбувається.

Ще однією функцією, яка присутня – є вказівка на симультанність, тобто здатність здійснення кількох операцій. Одним з прикладів є:

«Цветочница, оглушенная и растерянная, пробирается сквозь толпу к пожилому джентльмену и жалобно кричит.» [4, 336]

Також можна сказати, що ремарка виконує ще одну функцію – опис персонажів.

«Это молодой человек лет двадцати; он во фраке, брюки у него внизу совершенно мокрые.» [ 4, 328]

«Ее никак нельзя назвать привлекательной. Ей лет восемнадцать - двадцать, не больше… Черты лица у нее недурны, но состояние кожи оставляет желать лучшего; кроме того, заметно, что она нуждается в услугах дантиста.» [ 4, 329]

«Пожилой джентльмен- приятный тип старого армейца… Он во фраке и легком летнем пальто.» [ 4, 330]

«Альфред Дулиттл - пожилой, но еще очень крепкий мужчина в рабочей одежде мусорщика и в шляпе … В данный момент он всем своим видом изображает оскорбленную честь и твердую решимость.» [ 4, 354]

За допомогою цієї функції ремарки, драматург намагається дати читачу більше характеристики про персонажа, який буде зображений в п’єсі. За допомогою майже детальних описів, деяких героїв, кожен з нас може вже починати уявляти цього героя чи героїню, та можливо, навіть, передбачати, що може статися з ними, чи в п’єсі взагалі, в ході розвитку подій.

Ще однією важливою функцією, яку здійснюють ремарки є вираження інтонації героїв п’єси.

«П и к е р и н г (мягко). Скажите нам, дитя мое, чего вы хотите?» [ 4, 342]

«Х и г г и н с (повелительно). Сядьте.» [ 4, 342]

«М и с с и с П и р с (строго). Садитесь, моя милая. Делайте то, что вам говорят.» [ 4, 342]

«П и к е р и н г (очень вежливо). Присядьте, пожалуйста!» [ 4, 344]

«Х и г г и н с (задумчиво). Хотя Пикеринг едва ли согласится. Он такой же закоренелый холостяк, как и я.» [ 4, 356]

За допомогою цієї функції ми можемо краще створювати уявлення про емоційний стан героїв в певний момент.

Ремарки, в «Пігмаліоні», часто виконують функції звертання, тобто ремарка, яка найчастіше, має вигляд лише однієї лексеми виконує функцію звертання. За допомогою цієї функції драматург дає читачу точне розуміння до кого звертається та людина, що говорить.

«Мать. (Дочери.)» [ 4, 330]

«Челокек с записной книжкой. (Цветочнице.)» [ 4, 333]

Таким чином я можу сказати, що в п’єсі Бернарда Шоу «Пігмаліон» ремарки виконують полі функціональність.

Функції ремарки в п’єсі Б.Шоу «Візок з яблуками»

«Візок з яблуками» - сатирична комедія підкреслено політичного напрямку. Вона була першою з тих п'єс Шоу, які він сам назвав «політичними екстраваганцями». Об'єктивно нова форма була обумовлена ​​двома обставинами: сатира Шоу зверталася відтепер проти політичної системи і державного ладу капіталістичної Англії. Таким чином, «Візок з яблуками» - гострий політичний памфлет, п'єса-гротеск, який викриває буржуазну демократію і зображає майбутнє Англії.[25]

Так само, як і «Пігмаліон» п’єса «Візок з яблуками» пронизана ремарками, які створюють більш яскраву окрасу п’єсі. Кожна ремарка, як відомо виконує певну функцію, але іноді одна ремарка може виконувати декілька функцій.

В п’єсі «Візок з яблуками» Бернард Шоу використав 358 ремарок в своєму драматичному творі. Це означає, що в «Пігмаліоні» ремарок набагато більше, ніж в даній п’єсі.

Отже, першою функцією, яку я буду розглядати, як і в «Пігмаліоні» - функцію коментування.

«Семпроний (поспешно принимаясь за работу). В самом деле, какого черта вы меня заставили разболтаться, когда я еще не кончил своей работы? [3, 608]»

«Все мужчины встречают эти слова с оглушительным хохотом» [3, 629]

«Одобрительный ропот в группе министров – мужчин». [3, 676]

Як ми бачимо, так само, як і в «Пігмаліоні» дана ремарка з її функцією, драматургом зображена для більш детального опису події, яка відбулася, або ж відбудеться.

Наступну функцію, яку я буду розглядати – вказівку додаткових умов. Як я вже казав, ця функція допомагає зрозуміти читачеві, що впливає на героя, поза місця, де відбувається дія. В цій п’єсі прикладом цієї функції є:

«Входит Боэнерджес, в косоворотке и в кепке, которую он, войдя, не снимает.» [3, 609]

«Памфилий встает, Боэнерджес, не вставая, поворачивается лицом к две­ри.» [3, 610]

«Памфилий входит на террасу с той стороны, где сидит королева.» [3, 663]

Як я вже говорив, ця функція слугує більше не для режисера, а для читача, для кращого розуміння сенсу зображуваного.

Наступну функцію, яку я хочу дослідити в даній п’єсі – функцію розкриття психологічного стану героя. Наприклад:

«Боэнерджес в неожиданном наплыве чувств, встает и запевает громовым голосом.» [3, 632]

«Плиний (утирая навернувшуюся слезу). Можно, Джо. Говорите.» [3, 676]

« Боэнерджес (в испуге). Позвольте, но меня же только что выбрали! Что это выходит — две избирательных кампании в один месяц? Мне не выдержать таких расходов.» [3, 677]

Дослідження даної функції показує, що драматург в ремарках, зображує психологічний стан героїв, показуючи їх сутність з деяких сторін.

Функцію вказівки місця дії, я вважаю, потрібно розглянути наступною. Як і в усіх п’єсах ремарки, які виконують функції вказівки місця дії є дуже важливими для всього твору. Адже саме завдяки ним, драматург дає більш повну характеристику події.

«Приемная в королевском дворце. Справа и слева — два письменных стола, поставленных таким образом, что между ними остается много свободного места. Перед каждым столом кресло для посетителей. По­средине задней стены — дверь.» [3, 605]

««Дворцовая терраса с низкой балюстрадой, выходящая в сад. Вдоль балюстрады ряд плетеных кресел. Посреди террасы не­сколько стульев, стоящих в беспорядке, — видимо, на них только что сидели. Из сада можно подняться на террасу по широким каменным ступеням в центре.». [3, 662]

Завдяки даній функції ми можемо мати більш чітке уявлення про те, що відбувається, адже навіть обстановка впливає на розвиток подій.

Вказівка часу дії також займає одне з головних місць в функціях ремарки. Завдяки розумінню часу, коли відбувається зображуване, читач може мати більш чітке уявлення.

«Часы показывают начало двенадцатого; видно но освещению, что дело происходит ясным солнечным утром.» [3, 605]

«Тот же день, половина четвертого.» [3, 649]

«Магнус. (Взглянув на часы.) Ах ты боже мой! Неужели явились? Ведь еще нет пяти.» [3, 663]

Ще однією з важливих функцій є характеристика персонажів. Завдяки цієї функції ми можемо мати більш чітке уявлення про кожного героя, кий зображений в п’єсі «Візок з яблуками».

«Это пятидесятилетний мужчина массивного сложения, напористо-самоуверенный.» [3, 609]

«Входит король Магнус, высокий, интеллигентного вида господин лет сорока пяти; он быстрым шагом проходит через всю комнату и, остановившись перед Боэнерджесом, приветливо протягивает ему руку.» [3, 610]

Мені здається, що без цієї функції неможливо обійтись жодному драматургу, адже в зовнішньому вигляді часто може розкриватися характер героя.

Ще однією функцією є симультанність, яка зустрічається в п’єсах дуже рідко, але все ж її не можна пропустити.

«Оринтия. Скотина! Наверно, подсматривал в замочную скважину. (Вызывающе вскидывает голову и, пританцовывая, возвращается к своему письменному столу.)» [3, 662]

Дуже важливо, що в цій п’єсі ремарки також виконують роль мовчання. Дуже часто в тексті драматичного втору можна знайти вирази, що свідчать про часту задумливість або ж часте замішання.

«Гробовое молчание. Боэнерджес поспешно садится на место. Прочие певцы усиленно делают вид, что вовсе не сочувствовали вокальным упражнениям Боэнерджеса.» [3, 632]

«Все хмуро молчат. Король безуспешно оглядывает все лица в надежде заметить хоть проблеск сочувствия.» [3, 633]

«Все молчат.» [3, 636]

«Красс (шепотом). Да молчите же вы!» [3, 640]

«Все смолкают и недоверчиво настораживаются.» [3, 673]

Як ми бачимо, щ охоча п’єса «Візок з яблуками» не так насичена ремарками, як п’єса «Пігмаліон», але все рівно цей драматичний твір маючи ремарки є полі функціональним.

Висновки

Бернарда Шоу можна вважати новатором в «царині ідей», тому що в його творах:

- форма п'єси-дискусії, в якій широко використано парадокс як засіб відкриття невідповідності між видимістю й сутністю суспільних та особистих стосунків; немає зіткнень абсолютного добра з чорним злом;

- "відкритий фінал", щоб у глядача не виникло думки, що справу закінчено й проблеми вирішені за них драматургом;

- парадокс як головний художній прийом драми;

- втручання автора в дію (наявність великих ремарок, коментарів, передмов і післямов, не властивих для драматичних творів);

- відтворення людських почуттів;

- поділ персонажів на ідеалістів, які жили фальшивими ідеалами, і реалістів, які скептично споглядали світ;

- пропонування нової структури п'єси: розв'язка - розвиток дії - дискусія (тобто перебіг подій повинен готувати фінальну розмову - суперечку, упродовж якої головна проблема (проблеми) п'єси не розв'язувана, а навпаки, ще більше загострювалася);

- поєднання комедії і трагедії;

- намагання наблизити нову драму до сучасних проблем суспільного та інтелектуального життя. [17]

Завдяки цьому його п’єси наповнені сенсу, якого хотів надати драматург, щоб читачі його побачили. Цого п’єси легко сприймаються, хоча були написані сто років тому.

Кожний драматичний твір у Бернарда Шоу наповнені великою кількістю ремаркок, які створюють надзвичайний колорит та неповторність кожної п’єси.

Для всіх цих п’єс надзвичайно характерним є велика кількість ремарок, також сарказм, без якого драматург не міг обійтись.

Отже, творчість відомого драматурга Бернарда Шоу не може не зацікавити. Кожна його п’єса по-своєму неповторна та потребує детального вивчення, як і самого драматурга.

Список використаної літератури

1. Андрійченко Ю.В, Прагматичність авторських ремарок текстів художніх творів// Проблеми семантики слова, речення та тексту. – К. – 2009 – с. 3-9

2. Аникст А. Б.Шоу. - М. – 1956

3. Бернард Шоу П’єси / «Візок з яблуками». - Москва – 1969.

4. Бернард Шоу П’єси / «Пігмаліон». - Москва – 1969.

5. Гражданская З.Т. Б.Шоу. Очерк жизни и творчества. –М. – 1965

6. 3акарешвили М. К. Семантика и форма сценической ремарки в английской пьесе / М. К. Закарешвили. – Тбилиси, 1990

7. Лесин В.М. Литературоведческие термины: Справочник. – К.: Рад.Шк., 1985. – 251с.

8. Николина Н. А. Семантика и прагматика форм времени в авторских ремарках / Н. А. Николина // Семантика и прагматика языковых единиц. – Калуга, 2003

9. Речка А. Художні функції ремарки в «драмі для читання» //Слово і час. – 2000. - № 11. –с. 48-53

10. Хороб С. На літературних теренах.- Івано – Франківськ. – 2006. – с. 331 – 340

11. www.dissercat.com/content/retseptsiya-estetiki-i-dramaturgii-b-shou-v-russkoi-literature-xx-v

12. www.feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le9/le9-5991.htm

13. www.lessons.com.ua/pigmalion-ce-bliskucha-komediya/

14. www.nashaucheba.ru/v17695/чистюхин_и._о_драме_и_драматургии?page=4

15. www.odris.ru

16. www.odris.ru/text/text_1343.html

17. www.pidruchniki.ws/17190512/literatura/novatorstvo_shou_tsarini_teatru_idey

18. www.ref.by/refs/44/31054/1.html

19. www.referaty.net.ua/referaty/referat_25815.html

20. www.rulit.net/books/bernard-shou-read-223547-78.html

21. www.schooltask.ru/rozhdenie-lichnosti-v-pese-pigmalion-bernarda-shou-otzyv-na-spektakl/

22. www.textologia.ru/slovari/literaturovedcheskie-terminy/remarka/?q=458&n=190

23. www.vashdosug.ru/msk/theatre/performance/151426/

24. www.ru.wikipedia.org/wiki/Пигмалион_(пьеса)

25. www.4itaem.com/book/telejka_s_yablokami-365100

Дата добавления: 2015-09-04