Останній день Української Держави

Розповсюдженням резолюцій Шаповал, якщо вірити його мемуарам, не обмежувався. 7 листопада він «одправив полковни­ ка Пелещука в Бердичів з інструкціями і наказом підготовитись до мобілізації, яка буде оповіщена приблизно через тиждень. Бол­ бочан виїхав <...> раніше з наказом — ждать гасла. Коновалець був у Києві. Отже, наша організація стояла на варті момента в повній бойовій підготовці», — переконував він2.

вал М. Гетьманщина і Директорія. — С.47. Відкритим залишається питання, до якої з груп заколотників належав генерал О. Греков, одним з можливих мотивів участі якого Д. Дорошенко вважав те, що П. Скоропадський двічі відмовився призначити його військовим міністром. Докл. див.: Дорошен­ ко Д. Мої спомини про недавнє—минуле. — С. 258.

1 Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. — С. 50-51.

2 Там само. — С.67.

Таким «моментом» були визнані згадана зустріч гетьмана з генералом Красновим, але, передовсім, чутки про листопадову революцію в Німеччині і усунення кайзера від влади. Добре ро- зуміючи, що іншого шансу може не бути, керівники повстання зробили принциповий крок: уклали з представниками німець- кого командування «джентльменську» угоду про взаємний ней- тралітет. Німецькі полки діставали змогу безперешкодно виїхати на батьківщину, їхні партнери залишилися з’ясовувати стосунки з ненависним гетьманом сам на сам. Треба було поспішати — на п’яти наступали більшовики...

Тимчасом настало 9 листопада, «яке я завжди вважав остан­ нім днем мого режиму», — записав у мемуарах Скоропадський. Того дня український посол у Берліні барон Штейнгель поін- формував голову держави про революційні події в Німеччині та про усунення від влади імператора Вільгельма ІІ. Українські націонал-соціалістичні діячі, зі свого боку, подали гетьманові де- кларацію УНСоюзу, з’їзд якого вони планували скликати 17 лис- топада. Скоропадський, за його пізнішим визнанням, ясно зро- зумів, що справа йде до повалення1.

11 листопада 1918 року, після 1568 днів війни, Німеччина, Франція та Велика Британія підписали угоду про припинення вогню на Західному фронті, яка вступила в силу об 11 годині дня. Перша світова завершилася.

Разом з тим гетьман чітко усвідомлював, що, з огляду на від- сутність власної армії та реальний стан німецького експедицій- ного корпусу, перед ним відкривалися, власне, лише дві можли- вості. Перша — «самому стати на чолі українського руху», для чого скликати Конгрес, провівши до його складу своїх прихиль- ників... «Я особисто мало вірив в успіх при цьому рішенні, — при- знавався гетьман, — оскільки ще вранці отримав повідомлення, що було розкрито весь заколот повстання при арешті началь­ ника частини моєї охорони, полковника Аркаса. З його повідом­ лення з’ясувалося, що конгрес конгресом, а повстання все одно спалахне...» Інша теоретична можливість — закрити Конгрес, опершись при цьому на офіцерські формування, які діяли в Ук-

1 Психологічну атмосферу тих днів Д. Донцов передав двома реченнями:

«8­го (листопада) був в палаці у Гетьмана. Це лише його тінь». — Цит. за: Ковалів П. Д-р Донцов про Гетьмана Павла Скоропадського // Визвольний шлях. — 1966, № 4. — С. 498.

раїні — «в одному Києві у нас було до 15 тисяч офіцерів». На роз- думи пішли чотири дорогоцінні дні.

Лише 13 листопада після обговорення в уряді питання про форум УНСоюзу «вісьмома голосами проти семи допущення Кон­ гресу в даний час було вирішено негативно. Я погодився з цим рі­ шенням, — пригадував П. Скоропадський, — але оскільки ясно було, що при недопущенні Конгресу негайно ж ліві українські пар­ тії вживуть агресивних заходів, мені необхідно було створити більш рішучий кабінет і більш підходящі для цього військові сили, на які я вирішив спертися, на російський офіцерський склад та на свою Сердюцьку дивізію, на котру я за всіх умов розраховував. Для офіцерства російського складу, — пояснював він логіку своїх рішень та дій, — я повинен був негайно оголосити федерацію, бо мені вуха прогуділи, що якщо це буде зроблено, то весь офі­ церський склад стане горою, заради Росії, за гетьманську Украї­ ну». 13 листопада гетьман відправив у відставку уряд і одночасно оголосив: «твердо стоючи на грунті політичного, культурного і економічного розвитку України, віднині ми повинні працювати для майбутньої федерації з Росією» 1.

1 Скоропадський П. Спогади. — С. 303, 305.

IV

Дата добавления: 2015-08-17