|
Читайте также: |
Управлiння соцiально-трудовими вiдносинами чи iх рерулювання, - найважливiша частина функцiонування всiх економiчних систем.
Можуть бути видiленi державний та регiональний рiвнi, а також головна зона регулювання соцiально – трудових вiдносин – основне господарське звено – пiдприeмство, органiзацiя. Функцii та регулятори на кожному рiвнi вiдрiзняються один вiд одного, оскiльки вiдрiзняються завдання i цiлi суб’eктiв управлiння.
Законодавство про працю було i залишаeться головним iнструментом регулювання соцiально – трудових вiдносин Ю, за допомогою якого розробляeться та проводиться у життя полiтика в сферi працi.
В спiввiдношеннi з масштабами своei дii законодавчi акти можуть носити загальний або частковий характер.
Законодавчого регулювання не достатньо для того щоб досягти цiлей якi декларують тi чи iншi законодавчi акти. Необхiдно мати механiзм iх реалiзацii. Цим механiзмом виступаe програмна та нормативна дiяльнiсть держави в ролi його виконавчих органiв.
У сферi програмно – нормативноi регламентацii соцiально – трудових вiдносин включени наступнi основнi напрями:1.умови працi;2.соцiальна полiтика;3.зайнятiсть;4.мiграцiйна полiтика;5.демографiчна полiтика. Методи реалiзацii програм:1.адмiнiстративнi;2.органiзацiйнi;3.фiнансовi;4.економiчнi.
Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Теоретико-методологiчнi аспекти ефективностi працi | | | Заробiтна плата |