Захворювання товстої кишки

Товста кишка складається з сліпої, ободової та прямої кишок. Ободова кишка розміщена в черевній порожнині у вигляді обода; в ній розрізняють: висхідну ободову, печінковий згин, поперечну ободову, селезінковий згин, низхідну ободову та сигмоподібну ободову кишки. Довжина товстої кишки у живої людини становить близько 1,5 м.

Рельєф слизової оболонки товстого кишечника утворений поперечними і поздовжніми складками. Випини (гаустри) ободової кишки найщільніше розміщені у поперечній і низхідній ободовій кишці. У рентгенологічному зображенні контури товстої кишки на всьому протязі рівні, гаустрація добре виражена. Заповнення товстої кишки контрастною масою відбувається у такі терміни: сліпої кишки - через 4-5 годин після приймання барієвої суспензії, печінкового кута - через 6-7 годин, селезінкового кута - через 12 годин, сигмоподібної кишки - через 18 годин, на всьому протязі - через 24 години. Спорожнення товстої кишки від контрастної маси відбувається протягом 24-48 годин.

Основним методом рентгенологічного дослідження товстої кишки є іригоскопія та іригографія, що виконуються шляхом ретроградного введення контрастної речовини за допомогою клізми або апарату Боброва. Застосовуються звичайні методики рентгенологічного дослідження товстої кишки з щільним заповненням контрастною масою, дослідження стінки кишки після випорожнення, а також методика подвійного контрастування. Інші методи променевого дослідження (комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, ультразвукове дослідження) застосовують переважно для уточнення розповсюдженості патологічного процесу, в тому числі лімфатичними шляхами. Останнім часом все частіше вдаються до ендоскопічного методу дослідження - фіброколоноскопії, завдяки якій досягається більший відсоток позитивної діагностики захворювань товстої кишки.

1 2 3 4

Мал..24. Нормальна товста кишка. 1) ірігограма, туге наповнення; 2) рельєф слизової оболонки; 3,4) подвійне контрастування.

1 2 3 4

Мал..25. Методики дослідження. 1) УЗД; 2) КТ; 3) радіонуклідна діагностика; 4) віртуальна колоноскопія.

Дивертикули товстої кишки трапляються часто, особливо в літньому і старечому віці. Переважно вони бувають пульсійними розміром до 1 см.

Мал..26. Дивертикули товстої кишки.

При хронічному коліті визначається нерівномірність просвіту товстого кишечнику: ділянки нормального діаметра змінюються ділянками спастичного звуження, аж до поділу на розрізнені відділи. Залежно від того, як клінічно проявляється коліт — діареєю чи запорами,— при рентгенологічному дослідженні відмічається або надто швидке просування контрастної маси, або надто сповільнене. Нормальне симетричне розміщення і ритм гаустр змінені, висота їх нерівномірно знижена. Наявні гаустри деформовані, розміри їх різні. Внаслідок подразнення слизової оболонки і гіперсекреції в розширених відділах кишечнику визначаються горизонтальні рівні і невеликі газові пухирці.

Після спорожнення від контрастної клізми виявляється змінений рельєф слизової оболонки, кількість складок зменшена, проміжки між ними звужені, самі складки розширені і деформовані. Місцями складки слизової оболонки такі набряклі, що зливаються між собою, і поверхня слизової стає безструктурною, рівною.

Неспецифічний виразковий коліт - доволі поширене захворювання, яке Вражає людей молодого віку. Найчастіше вражається дистальна частина товстої кишки. Головними рентгенологічними ознаками є стовщені та покручені складки, нечіткі зазублені контури кишки внаслідок утворення маленьких виразок, чергування здорових ділянок рельєфу з ураженими Для диференційної діагностики з хворобою Крона проводять фіброколоноскопію з біопсією та наступним гістологічним дослідженням.

Мал..27. Виразковий коліт.

Апендицит - запалення червоподібного відростка найкраще виявляється сонографічно за характерними ознаками: потовщення стінки відростку більше 6 мм, сама візуалізація якого вказує на запалення, ригідниість відростку, апендиколіт, ехогенна ділянка запального сальника, скупчення рідини в ілєоцекальному куті та інших відділах очеревини. Комп'ютерна томографія використовується при негативних і сумнівних даних УЗД, точніше візуалізує потовщений апендикс, апендиколіт та апендикулярний абсцес. Рентгенологічні симптоми неспецифічні для гострого апендициту: розтягнення клубової та сліпої кишок газом з горизонтальними рівнями рідини в них, потовщення і ригідність складок слизової оболонки сліпої кишки.

Мал..28. КТ апендицит.

Доброякісні пухлини товстої кишки. Частіше інших новоутворень зустрічаються поліпи. Поодинокий поліп рентгенологічно являє собою дефект наповнення правильної форми, з чіткими рівними контурами, рельєф слизової оболонки навколо якого та просвіт кишки не змінені, рухомість кишки збережена. При множинних поліпах у товсти кишці спостерігаються чисельні ділянки просвітлення правильної форми з чіткими контурами. Поліпи добре виявляються за допомогою спіральних комп'ютерних томогрфів:, можливістю побудови 3D об'ємного зображення, що допомагає віддиференцію-вати поліп від залишків калу. Ризик малігнизації поліпів товстої кишки - 2,5% за 5 років і більше 20% за 20 років; кожний другий поліп обсягом 2 см³ вже є раковою пухлиною. Тому поліпи рекомендується видаляти оперативним шляхом.

Мал.. 29. Поліпи товстої кишки.

Рак товстої кишки. В Україні рак товстої кишки займає третє місце після раку легень та шлунка. Рентгенологічні ознаки: 1) дефект наповнення (крайовий, центральний, циркулярний); 2) атиповий рельєф слизової оболонки; 3) ригідність стінки; 4) додаткова тінь на фоні просвіту роздутої газом кишки; 5) поверхневий дефект слизової оболонки у вигляді депо барієвої суспензії неправильної форми з нечіткими нерівними контурами; 6) симптом ампутації кишки; 7) різке відмежування пухлини від здорової тканини - симптом "східця"; 8) деформація кишки; 9) обрив контурів на рівні верхнього та нижнього країв пухлини. Групу додаткових рентгенологічних ознак складають: 1) звуження просвіту кишки; 2) супра- або інфрастенотичне розширення товстої кишки; 3) відсутність гаустрації; 4) затримка контрастної речовини у нижнього краю дефекту наповнення при ретроградному заповненні кишки.

1 2 3 4

Мал..30. 1,3) ендофітний рак. 4) екзофітний рак

КТ, МРТ та УЗД дозволяє уточнити глибину проростання кишки та сусідніх органів пухлиною, а також оцінити протяжність процесу, стан регіональних лімфатичних вузлів.

1 2

Мал..31. 1) УЗД рак товтої кишки; 2) СКТ екзофітних рак товстої кишки.

Непрохідність кишечника. При наявності перешкоди в просвіті кишечника настає затримка спорожнення, що призводить до процесів бродіння і гниття. В результаті цього відбувається посилене газоутворення і різке подразнення слизової оболонки кишечника із значним виділенням секрету. Вище перешкоди кишечник різко здутий, у ньому утворюються великі газові пухирі з горизонтальними рівнями рідини, так звані «чаші Клойбера», які добре визначаються при оглядовій рентгеноскопії, або на оглядових рентгенограмах.

"Чаші Клойбера" при непрохідності тонкої кишки локалізуються переважно в центральних відділах черевної порожнини і мають горизонтальний рівень рідини, який ширший за висоту газового пухиря над ним, а при непрохідності товстої кишки - розміщені переважно у бічних відділах черевної порожнини і ширина рівня рідини в цьому випадку менша від висоти газового пухиря.

Мал..32. Непрохідність товстої кишки.

Для уточнення локалізації непрохідності товстого кишечнику вдаються до заповнення його контрастною клізмою. Стан відділів кишечнику нижче перешкоди звичайний.

Для диференційної діагностики між механічною та динамічною (паралітичною) непрохідністю кишки хворий випиває склянку холодної води, після чого при механічній непрохідності кількість горизонтальних рівнів рідини збільшується.

Для швидкої уточненої діагностики під час наростаючої клініки кишкової непрохідності і підозрі на значний ступінь обструкції і коли хірург схиляється до невідкладної операції, показана комп'ютерна томографія, яка дозволяє не тільки встановити діагноз непрохідності, але й безпосередньо візуалізувати обструкцію кишки. Простежування пасажу контрастної суміші кишкою при цьому неприйнятне через тривалість і неінформативність внаслідок значного розведення суміші вмістом кишки і перекриття місця обструкції її розтягнутими петлями. До того ж небажано заповнювати кишку сульфатом барію перед операцією. КТ специфичніша за рентгенологічне дослідження: вже відсутність візуальної причини непрохідності при КТ, наприклад пухлини, робить дуже ймовірною її спайкову природу.

При недосяжності КТ рекомендується доповнювати рентгенографію ультразвуковим дослідженням. УЗД допомагає розпізнати тонкокишкову непрохідність у випадку недостатніх рентгенологічних симптомів, демонструючи заповнені рідиною петлі тонкої кишки та набряклі складки слизової оболонки. УЗД надає також, на відміну від КТ, функціональну інформацію - відсутність перистальтики кишки при паралітичній непрохідності, або при некрозі кишкової стінки. Проте, УЗД малоінформативне при товстокишковій непрохідності через перерозтягнення товстої кишки газом.

Дата добавления: 2015-07-25