Променева діагностика захворювань стравоходу

Розрізняють три відділи стравоходу: шийний - від глотки до верхньої грудної апертури, завдовжки 5-8 см; грудний - від верхньої грудної апертури до діафрагми, завдовжки 16-19 см; черевний - від діафрагми до шлунка, завдовжки 2-3 см. На рівні ПІ-ІУ грудних хребців стравохід відхиляється вправо аортою.

Стравохід має три анатомічних звуження: глоткове - на межі глотки зі стравоходом, на рівні перснеподібного хряща; звуження грудної частини-на рівні біфуркації трахеї; діафрагмове - в місті проходження через стравохідний розтвір діафрагми.

Рентгенологічне дослідження стравоходу спочатку починають з просвічування у вертикальному положенні хворого у прямій, бічній, першій і другій косих проекціях. Спочатку обстежуваному дають ковтати рідку суспензію сульфату барію, або водорозчинні контрастні речовини, щоб уникнути затримки контрасту у звужених ділянках і виявити можливі дивертикули або нориці, потім використовують барієву суміш сметаноподібної консистенції для вивчення стану слизової оболонки. При просуванні контрастної речовини вивчають положення стравоходу, стан його контурів, тонус, еластичність стінок, перистальтику. Усі виявлені зміни необхідно документувати рентгенографічне, виконуючи прицільні знімки.

Ширина контрастованого стравоходу у різних відділах коливається від 1 до 3 см. Контури стінки рівні, чіткі. Перистальтичні хвилі рухаються зі швидкістю близько 3 см за 1 с. Нормальний рельєф слизової оболонки стравоходу рентгенологічне характеризується 3-^ поздовжніми складками. Товщина стінки стравоходу, яка виявляється за допомогою УЗД, КТ, МРТ, становить 3-5 мм.

Показом до рентгенологічного дослідження стравоходу є дисфагії та неприємні відчуття в ділянці стравоходу.

Металеві сторонні тіла стравоходу легко виявляються при рентгенологічному дослідженні. Такі сторонні тіла як монети, гудзики, голки, шпильки, цвяхи майже завжди вільно проходять через стравохід у шлунок. У стравоході найчастіше затримуються риб'ячі і м'ясні кістки, які застрягають, як правило, на рівні фізіологічних звужень. Для виявлення дрібних кісточок, які не дають тіні при звичайному рентгенологічному дослідженні, потерпілому пропонують випити чайну ложку сметаноподібної барієвої суспензії, а потім зробити 2-3 ковтки води. При проходженні стравоходом контрастна речовина обмазує стороннє тіло і частково затримується на ньому, вказуючи його наявність та локалізацію. Сторонні тіла виявляють також за допомогою ендоскопії, УЗД, КТ, МРТ.

Дивертикулом зветься обмежене випинання стінки порожнистого органа. Дивертикули спостерігаються на всьому протязі шлунково-кишкового тракту.

Розрізняють тракційні та пульсійні дивертикули стравоходу. Тракційні дивертикули дістали свою назву від слова traccio – тягнути, які утворюються внаслідок витягування стінки стравоходу спайками, які виникли через запальні процеси.

Пульсійні дивертикули дістали свою назву від слова pulsio - тиснути. Вони можуть розвиватись внаслідок недорозвитку м'язового шару, через що під тиском травного комка виникає випинання слизової та підслизової оболонок. Пульсійні дивертикули мають округлу форму, чіткі контури, різні розміри.

Значної величини досягає пульсійний глотково-стравохідний або ценкерівський дивертикул. Він розміщений в місці переходу глотки у стравохід під нижнім стискачем глотки.

а б

Мал..6. а) ценкерівський дивертикул; б) пульсійні та фракційний дивертикули.

Кардіоспазмом зветься тривалий спазм кардіального отвору шлунка, внаслідок чого їжа затримується в стравоході, що поступово призводить до його розширення. Спазм кардії викликається рефлекторно, причиною чого можуть бути різні запальні захворювання стравоходу, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Мал..7. Кардіоспазм.

Ахалазія (а – заперечення, halasio – розкриття) — значне розширення стравоходу внаслідок втрати скоротливої здатності м’язового шару стравоходу через глибокі дегенеративно-дистрофічні зміни у нервово-м’зовому апараті стравоходу.

Мал..8. Ахалазія стравоходу.

Халазією стравоходно-шлункового переходу зветься недостатність закриття кардіального отвору шлунка, внаслідок чого відбувається зворотне пересування вмісту шлунка до стравоходу (гастроезофагеальний рефлюкс) і розвиток рефлюксезофагіту.

Опіки стравоходу трапляються внаслідок вживання кислот та лугів, рідше зустрічаються термічні опіки. Розрізняють гостру стадію та стадію наслідків. У гострій стадії, що продовжується кілька днів чи тижнів, переважають явища гіперемії та набряку слизової оболонки з утворенням ерозій та виразок. У тяжких випадках опіків можуть спостерігатися некротичні зміни стінок та їх прорив. У стадії наслідків утворюються грануляції та рубцеві зміни, які призводять до звужень органа та його деформацій. Найбільше опіки проявляють себе у місцях звужень стравоходу. Рентгенологічне дослідження роблять після стихання гострих явищ. Рентгенівська картина опіків стравоходу у другій стадії часто нагадує його злоякісне ураження; для уточнення діагнозу необхідно виконати фіброезофагоскопію з біопсією.

Варикозне розширення вен стравоходу розвивається внаслідок утрудненого відтікання крові через вену воріт печінки. Ураженою є, як правило, нижня половина стравоходу. На рентгенограмі венозні вузли, що виступають у просвіт стравоходу, визначаються при контрастному дослідженні у вигляді чисельних округлих ділянок просвітлення з рівними і чіткими контурами.

Мал..9. Варикозне розширення вен стравоходу.

Пухлини стравоходу можуть бути доброякісними та злоякісними. Доброякісні пухлини (лейоміоми, поліпи, фіброми та ін.) зустрічаються у 10 разів рідше за злоякісні. При контрастному дослідженні стравоходу вони виявляються у вигляді дефекту наповнення з чіткими контурами. Стінки стравоходу в ділянці пухлини еластичні, а складки - еластичні та типово спрямовані. На КТ, МРТ та УЗД із застосуванням внутрішньостравоходного датчика доброякісні пухлини виявляються у вигляді локального стовщення стінки.

Рак стравоходу має дві основні форми: ендофітний та екзофітний рак.

Ендофітний рак інфільтрує стінку стравоходу, дифузно проростає усі шари стінки і не виступає в порожнину органа. Інфільтрована пухлиною стінка травного каналу стовщена, випрямлена, щільна, що можна виявити за допомогою КТ, МРТ, УЗД. Рентгенологічне виявляється звуження просвіту стравоходу з нерівними контурами, ригідність стінок, відсутність перистальтики, супрастенотичне розширення. Складки слизової оболонки в ділянці пухлини спочатку стають ригідними (або непіддатливими, не еластичними), а пізніше перестають диференціюватись.

Екзофітний, або поліпоподібний рак росте в просвіт стравоходу. Дефект наповнення екзофітного раку на рентгенограмах контрастованого стравоходу має нечіткий, нерівний контур, спостерігається симптом налипання контрастної речовини. На місці пухлини складки слизової обриваються, стінка стравоходу втрачає еластичність, стає непіддатливою, може бути порушення прохідності.

а б в

Мал..10. а) екзофітних рак стравоходу; б) ендофітний рак стравоходу; в) пластика стравоходу товстою кишкою після резекції стравоходу.

Якщо всередині пухлини відбувається розпад, то в центрі пухлини виявляється рентгенологічна "ніша" з нерівними, припіднятими краями.

Дискинезії — поєднання недостатності кардії з гастроезофагеальним рефлюксом -закиданням вмісту шлунка до стравоходу. Найкраще гастроезофагеальний рефлюкс виявляється методом сцинтиграфії.

Дата добавления: 2015-07-25